Навчальна програма для студентів напряму підготовки 0305 філологія спеціальностей «Українська мова І література»

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Навчально-методичний комплекс дисципліни «Історія української літературної критики, 415.68kb.
• Програма вступних випробувань з предмета «українська мова І література» для абітурієнтів, 799.15kb.
• Навчальна програма з підготовки студентів вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного, 173.54kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни «Сучасна українська мова» для базового напряму, 268.7kb.
• Програма екзамену зі спеціальності 02030303 «Філологія. Прикладна лінгвістика» для, 301.69kb.
• Робоча навчальна програма дисципліни "Податковий менеджмент" для студентів наступних, 224.17kb.
• Робоча навчальна програма для студентів напряму підготовки 0601 "Право" Затверджено, 331.1kb.
• Робоча навчальна програма для студентів напрямку 040103 Геологія, спеціалізації геологія,, 512.28kb.
• Програма вступного іспиту до магістратури основна мова, 95.31kb.
• Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни, 609.81kb.

Творчість Рудакі

1. Абу Абдаллах Джафар Рудакі став родоначальником:
   

1. давньоперсидської прози;
   
2. класичної поезії на фарсі;
   
3. любовної лірики у персидсько-таджицькій літературі.
   

2. У творчості Рудакі (вказати всі правильні варіанти):
   

1. вперше з‘являється мотив кохання без взаємності;
   
2. відбулося становлення поетичних жанрів;
   
3. окреслилося коло характерних тем персидської поезії;
   
4. виявилося цілковите новаторство, розрив з традиціями давньоперсидської літератури.
   

3. Рудакі розвивав у своїй творчості народнопісенні традиції:
   

1. так;
   
2. ні.
   

4. Ідейна спрямованість творчості Рудакі (вказати всі правильні варіанти):
   

1. пропагування ідей гуманізму, миру;
   
2. протест проти соціальної несправедливості;
   
3. протест проти насильства;
   
4. обґрунтування дидактичних порад посиланнями на життєві й релігійні закони.
   

5. У творчості Рудакі на основі давніх традицій формуються характерні для східної поезії жанри:
   

1. бейт, газель, дастан;
   
2. рубаї, касида, шатака;
   
3. бейт, рубаї, касида.
   

6. У Рудакі бейти не тільки висловлюють закінчену думку, але іноді містять також:
   

1. додаткові міркування;
   
2. певний підтекст;
   
3. філософські роздуми.
   

7. Світоглядно-тематична спрямованість бейтів Рудакі (вказати всі правильні варіанти):
   

1. утвердження цінності мирного життя знань;
   
2. заклик до повалення влади правителів;
   
3. необхідність розумної, статечної поведінки;
   
4. високе поцінування дружби;
   
5. тема самотності, ізольованості митця у суспільстві;
   
6. замилування красою природи, пейзажні замальовки.
   

8. Характерна для уснопоетичної творчості форма – рубаї – у Рудакі набуває рис:
   

1. літературного поетичного жанру;
   
2. європейської оди;
   
3. азербайджанського дастану.
   

9. У рубаї Рудакі формується характерна для персидської лірики система римування:
   

1. АВАВ;
   
2. ААВА;
   
3. ААВВ;
   
4. ААВС.
   

10. До нашого часу збереглися дві касиди Рудакі (вказати всі правильні варіанти):
    
    1. "Про старість";
       
    2. "Про мудрість";
       
    3. "Мати вина";
       
    4. "Вино з троянд".
       
11. Основою етичної системи Рудакі є уславлення:
    
    1. почуттів;
       
    2. Бога;
       
    3. розуму;
       
    4. славного минулого.
       
12. Як придворний поет Рудакі головним свої завданням вважав:
    
    1. уславлення володаря та його діянь;
       
    2. пробудження у володаря людяності;
       
    3. своїми творами розвеселяти володаря, давати йому відпочинок після тяжкої державницької праці.
       
13. З біографією Рудакі пов‘язана легенда про:
    
    1. конфлікт із царем, що закінчився суворим присудом – осліпленням поета і вигнанням його;
       
    2. нещасливе кохання поета до дівчини та спричинене цим божевілля;
       
    3. три сорочки Йосипа Прекрасного.
       
14. У творі Рудакі про три сорочки Йосипа Прекрасного ідеться про:
    
    1. розбещеність правителя, його жадобу до збагачення;
       
    2. підступність братів Йосипа, котрі продали його у рабство;
       
    3. кохання Йосипа Прекрасного до чарівної дівчини Лейли.
       
       15. Перша сорочка у творі Рудакі про три сорочки Йосипа Прекрасного символізує:
           

1. обличчя ліричного героя, що схоже на сорочку, закривавлену хитрістю;
   
2. серце ліричного героя, схоже на сорочку, розірвану зрадою;
   
3. прозріння ліричного героя.
   
   16. Друга сорочка у творі Рудакі про три сорочки Йосипа Прекрасного символізує:
       

1. обличчя ліричного героя, що схоже на сорочку, закривавлену хитрістю;
   
2. серце ліричного героя, схоже на сорочку, розірвану зрадою;
   
3. прозріння ліричного героя.
   

16. Третя сорочка у творі Рудакі про три сорочки Йосипа Прекрасного символізує:
    

1. обличчя ліричного героя, що схоже на сорочку, закривавлену хитрістю;
   
2. серце ліричного героя, схоже на сорочку, розірвану зрадою;
   
3. прозріння ліричного героя.
   

16. Твір Рудакі про три сорочки Йосипа Прекрасного має автобіографічну основу:
    

1. так;
   
2. ні.
   

Творчість Фірдоусі

1. В епопеї Фірдоусі "Шах-наме" відтворено (вказати всі правильні варіанти):
   
   1. міфологічні уявлення народу;
      
   2. доісторичні часи;
      
   3. національний епос персів і таджиків;
      
   4. головні постулати ісламу;
      
   5. події часів арабських завоювань.
      
2. В епопеї Фірдоусі "Шах-наме" поетично осмислені історичні чи міфічні факти, пов‘язані з:
   

1. історичними фактами, легендами та переказами про життя та діяння Йосипа Прекрасного;
   
2. життям і творчістю Рудакі – глави плеяди поетів при дворі Саманідів;
   
3. царюванням п‘ятдесяти історичних та легендарних шахів Персії.
   

1. Задум створення книги про царів, реалізований у епопеї Фірдоусі "Шах-наме":
   

1. належить самому Фірдоусі, він є автором ідеї та першим, хто її реалізував;
   
2. належить персидському і таджицькому поетові Дакікі, котрий і розпочав його реалізацію;
   
3. належить арабському поетові Аль-Ахталю, котрий і розпочав його реалізацію.
   

1. Епопею Фірдоусі "Шах-наме" створено відповідно до стародавньої традиції:
   

1. зібрання історичних, міфічних, фольклорних сюжетів та епізодів;
   
2. героїчного епосу;
   
3. літописання.
   

1. Перша частина епопеї Фірдоусі "Шах-наме":
   

1. богатирська;
   
2. міфологічна;
   
3. історична.
   

1. Друга частина епопеї Фірдоусі "Шах-наме":
   

1. богатирська;
   
2. міфологічна;
   
3. історична.
   

1. Третя частина епопеї Фірдоусі "Шах-наме":
   

1. богатирська;
   
2. міфологічна;
   
3. історична.
   

1. У міфологічній частині епопеї Фірдоусі "Шах-наме" розповідається про:
   

1. міфологічні історії десяти перших царів;
   
2. діяння епічного героя Рустама;
   
3. факти царювання династії Сасанідів – оповіді про шахів, які дійсно існували.
   

1. У богатирській частині епопеї Фірдоусі "Шах-наме" розповідається про:
   

1. міфологічні історії десяти перших царів;
   
2. діяння епічного героя Рустама;
   
3. факти царювання династії Сасанідів – оповіді про шахів, які дійсно існували.
   

1. В історичній частині епопеї Фірдоусі "Шах-наме" розповідається про:
   

1. міфологічні історії десяти перших царів;
   
2. діяння епічного героя Рустама;
   
3. факти царювання династії Сасанідів – оповіді про шахів, які дійсно існували.
   

1. У вступі до епопеї "Шах-наме" Фірдоусі (вказати всі правильні варіанти):
   

1. вміщує ритуальну хвалу Аллахові й султану;
   
2. вміщує біблійну старозавітну історію про всесвітній потоп;
   
3. вміщує сказання про створення світу й людини;
   
4. розповідає коротку історію створення Персидського царства;
   
5. розповідає історію створення епопеї.
   

1. У творчості Фірдоусі яскраво виявилася характерна риса східної поезії:
   

1. кордоцентризм;
   
2. висока оцінка розуму та його ролі у побудові людського суспільства і приватного життя;
   
3. споглядальність, медитативність.
   

1. У міфологічній частині епопеї Фірдоусі "Шах-наме" значну увагу приділено:
   

1. описові ролі культурних героїв;
   
2. художній трансформації персидської міфології;
   
3. міфам Середньої Азії.
   

1. У богатирській частині епопеї Фірдоусі "Шах-наме" вміщено:
   

1. оповіді про культурних героїв;
   
2. цикл сказань про Рустама;
   
3. розповідь про пригоди десяти царевичів.
   

1. У богатирській частині епопеї Фірдоусі "Шах-наме" відсутні епізоди казково-фантастичного характеру:
   

1. так;
   
2. ні.
   

1. У богатирській частині епопеї Фірдоусі "Шах-наме" відсутні епізоди авантюрно-пригодницького характеру:
   

1. так;
   
2. ні.
   

1. В останній частині епопеї Фірдоусі "Шах-наме", в історичних сказаннях про династію Сасанідів, використано (вказати всі правильні варіанти):
   

1. історичні факти;
   
2. пророцтва Мухаммеда;
   
3. народні сказання;
   
4. міфологічні історії.
   

1. В останній, історичній частині епопеї Фірдоусі "Шах-наме" особливо виразно відображено:
   

1. східну ментальність;
   
2. мрію про ідеального правителя;
   
3. історію арабських завоювань.
   

19. Наскрізна ідея епопеї Фірдоусі "Шах-наме":
    
    1. утвердження державотворчого пафосу;
       
    2. заклик до соціальної та історичної справедливості;
       
    3. боротьба добра і зла, що визначає поділ персонажів за основними рисами.
       
20. Епопея Фірдоусі "Шах-наме" відображає характерну рису східної міської літератури, що виявляється у:
    
    1. підвищеній увазі до простого люду;
       
    2. змалюванні побуту середньовічного східного міста;
       
    3. зверненні до жанру крутійської новели.
       

До теми 5: Арабська література

1. У касидах, поширених в доісламській арабській літературі, відтворено:
   
   1. картини бедуїнського життя, думки, почуття поета;
      
   2. релігійні вірування давніх арабів;
      
   3. стародавню арабську міфологію.
      
2. Давньоарабська касида починалася з:
   
   1. детального змалювання поетом зовнішності коханої;
      
   2. висміювання поетом ворога;
      
   3. звернення поета до супутників із пропозицією зупинитися серед пустелі біля покинутого бедуїнського житла.
      
3. У головній частині давньоарабської касиди поет:
   
   1. згадує про минулі часи, зустрічі з коханою;
      
   2. оспівує подвиги свої чи племені, висміює ворога;
      
   3. розповідає про коня, верблюдицю, вихваляє їх вигляд, витривалість.
      
4. Створення жанру касиди в доісламській арабській літературі приписується:
   
   1. Імруулькайсу;
      
   2. аль-Ахталю;
      
   3. пророкові Мухаммаду.
      
5. Серед сатиричних віршів у до ісламській арабській літературі був популярним жанр хіджі, що передбачав:
   
   1. гумористичне зображення подій і людей;
      
   2. висміювання, ганчування;
      
   3. сатиричне зображення лише суспільної верхівки.
      
6. Вплив арабських завоювань на розвиток літератури завойованих народів виявився у:
   
   1. культивуванні в літературі бедуїнської поетичної традиції;
      
   2. утворенні жанру маками;
      
   3. виникненні нових драматичних жанрів.
      
7. Сунізм і шиїзм – це два напрями в:
   
   1. арабській літературі доісламській літературі;
      
   2. ісламі;
      
   3. східній філософії, яка вплинула на формування літератури.
      
8. Арабські поети аль-Ахталь, аль-Фарадзак і Джарир писали мадх:
   
   1. панегіричні вірші на честь правлячої династії Халіфату;
      
   2. ганчувальні вірші проти супротивників правлячої династії Халіфату;
      
   3. гумористично-розважальні вірші, присвячені представникам правлячої династії Халіфату.
      
9. У середні віки була поширена арабська легенда про:
   
   1. євшан-зілля, яке допомогло повернути на батьківщину бедуїна-втікача;
      
   2. нещасливе кохання поета до дівчини, через яке поет збожеволів;
      
   3. царя, котрий позбувся свого царства заради щастя з коханою дівчиною.
      
10. Художня проза в арабській літературі починає розвиватися:
    
    1. у ІІ ст.;
       
    2. у УІІІ ст.;
       
    3. у першій пол. ІХ ст.
       
11. Зачинателем художньої прози в арабській літературі був
    
    1. Абу Нувас;
       
    2. аль-Маарі;
       
    3. Ібн аль-Мукаффа.
       
12. Автор "Послання про прощення" – письменник арабського Середньовіччя:
    
    1. поет аль-Мутанаббі;
       
    2. поет і філософ Абу-ль-Ала аль Маарі;
       
    3. прозаїк Баді аз-Замана аль-Хамазані.
       
13. Жанр короткої крутійської новели (маками), що змальовує звичаї й характери середньовічного міста, набуває поширення у зв‘язку з:
    
    1. арабськими завоюваннями;
       
    2. розвитком міської культури;
       
    3. поширенням ритмізованої прози.
       
14. Герой макам – це:
    
    1. дотепний, освічений волоцюга, що вештається по містах Халіфату, добуваючи засоби існування хитрощами, дотепними вигадками;
       
    2. оповідач-філософ, котрий розповідає різні історії з життя, побаченого ним під час мандрів;
       
    3. герой-коханець, котрий розповідає про свої численні любовні пригоди, романтичні і смішні ситуації, що траплялися з ним.
       
15. Епопея "Життєпис Антара" – це зразок:
    
    1. арабської агіографічної (житійної) літератури;
       
    2. арабського народного роману;
       
    3. середньовічного арабського поеми-епопеї.
       

Змістовий модуль 3. Література Закавказзя


До теми 6: Вірменська література

1. До сфери розвитку елліністичної культури Вірменія потрапила у часи:
   
   1. Гай Юлія Цезаря;
      
   2. Олександра Македонського;
      
   3. папи Бенедикта УІІ.
      
2. На розвитку вірменської міфології істотно позначились:
   
   1. арабські завоювання;
      
   2. традиції еллінізму;
      
   3. християнські вірування.
      
3. Стародавня вірменська міфологія має багато спільного з міфами:
   
   1. греків, ассирійців, вавілонян, персів;
      
   2. римлян, візантійців, курдів, іранців;
      
   3. арабів, афганців, таджиків, турків.
      
4. У вірменській міфології пізніших часів домінуючою стає патріотична тема:
   
   1. прийняття християнства;
      
   2. культурних героїв;
      
   3. боротьби за незалежність.
      
5. Вірменський алфавіт створив:
   
   1. Месоп Маштоц у У ст.;
      
   2. Мхтар Гош у УІ ст.;
      
   3. Мовсес Хоренаці у У ст.
      
6. Твір вірменської літератури "Мучеництво Шушанік" (У ст.) – це:
   
   1. художнє зображення історії Вірменії у контексті історії інших народів та держав;
      
   2. драматична оповідь про мужність у відстоюванні ідеалів віри доньки керівника повстання вірмен проти персидського панування;
      
   3. епопея про народний героїзм у боротьбі проти персів за відновлення Вірменського царства.
      
7. Книга Єгіше "Про Вардана та війну вірменську" (У ст.) – це:
   
   1. художнє зображення історії Вірменії у контексті історії інших народів та держав;
      
   2. драматична оповідь про мужність у відстоюванні ідеалів віри доньки керівника повстання вірмен проти персидського панування;
      
   3. епопея про народний героїзм у боротьбі проти персів за відновлення Вірменського царства.
      
8. Легенди про епічного героя Рустама вперше з‘являються у:
   
   1. "Шах-наме" Фірдоусі;
      
   2. "Історії Вірменії" Мовсеса Хоренаці;
      
   3. книзі "Про Вардана та війну вірменську" Єгіше.
      
9. Поетичні жанри у вірменській літературі розвиваються:
   
   1. у УІІІ – ІХ ст.;
      
   2. у Х – ХІІІ ст.;
      
   3. у ХІУ – ХУ ст.
      
10. Творчість видатного поета вірменського Середньовіччя Григора Нарекаці припадає на:
    
    1. ІХ – Х ст.;
       
    2. Х – ХІ ст.;
       
    3. ХІ – ХІІ ст.
       
11. Видатному поетові вірменського Середньовіччя Григору Нарекаці належать такі твори (вказати всі правильні варіанти):
    
    1. гімни на честь Бога і святих;
       
    2. "Ранок світла";
       
    3. "Книга скорботних пісень";
       
    4. "Слово про віру";
       
    5. "Елегія на взяття Едесси";
       
    6. "Мелодія Різдва".
       
12. Творчість вірменського поета ХІІ ст. Нерсеса Шноралі тематично поділяється на:
    
    1. духовну та світську;
       
    2. пейзажну та любовну;
       
    3. філософську та дидактичну.
       
13. Вірменському поетові ХІІ ст. Нерсесу Шноралі належать такі твори (вказати всі правильні варіанти):
    
    1. гімни на честь Бога і святих;
       
    2. "Ранок світла";
       
    3. "Книга скорботних пісень";
       
    4. "Слово про віру";
       
    5. "Елегія на взяття Едесси";
       
    6. "Мелодія Різдва".
       
14. Жанр прозаїчної байки у вірменській літературі починає розвиватися:
    
    1. у ХІІ – ХІІІ ст.
       
    2. у ХІІІ ст.
       
    3. у ХІ ст.
       
15. Видатним творцем байки у середньовічній Вірменії був:
    
    1. Григор Нарекаці;
       
    2. Нерсес Шноралі;
       
    3. Мхтар Гош.
       

До теми 8: Грузинська література

1. Становленню грузинської літератури передував період органічної тісної пов‘язаності з:
   
   1. міфологією;
      
   2. усною народною творчістю;
      
   3. абхазькою літературою.
      
2. На розвиткові грузинської літератури позначилися стародавні зв‘язки грузинського фольклору з:
   

1. давньоруською культурою;
   
2. далекосхідною культурою;
   
3. еллінською культурою.
   

3. Богоборець Амірані – це:
   

1. герой твору Або Тбілелі "Мучеництво Іоанна Сабанідзе";
   
2. культурний герой у грузинському епосі;
   
3. ліричний герой збірника Чахрухадзе "Тамаріані".
   

4. У грузинських сказаннях про Амірані є тема:
   

1. викрадення вогню;
   
2. уславлення цариці Тамар;
   
3. культу жінки.
   

5. Образ богоборця Амірані має багато спільних рис з образом:
   

1. Птолемея;
   
2. Прометея;
   
3. Геркулеса.
   

6. Грузинська література періоду раннього феодалізму має переважно:
   

1. світський характер;
   
2. релігійний характер.
   

7. Твір Якова Цуртавелі "Мучеництво Шушанік" належить до літератури:
   

1. апокрифічної;
   
2. агіографічної;
   
3. апокаліптичної.
   

Змістовий модуль 4. Література Далекого Сходу


До теми 9 – 10: Китайська література

1. Перші твори китайської літератури з‘явилися:
   
   1. у ХІІІ – ХІІ ст. до н. е.;
      
   2. у ХІ – УІІ ст. до н.е.;
      
   3. у У – ІУ ст. до н. е.
      
2. Перші твори китайської літератури – це:
   

1. пісні, гімни, укази правителів;
   
2. казки, перекази, оповідання,;
   
3. казки, новели, оповідання.
   

3. Першою суто літературною китайською пам‘яткою вважається:
   

1. твір Цюй Юаня "Поема смутку";
   
2. твір "Життєпис бісів та духів, складений паном Су";
   
3. збірник "Книга пісень".
   

4. Твори, що увійшли до збірника "Книга пісень", датуються:
   

1. ХІ – УІ ст. до. н. е.;
   
2. Х – ІХ ст. до н. е.;
   
3. ІІІ – ІІ ст. до. н. е.
   

5. Першим китайським поетом, чиє ім‘я стало відомим, був:
   

1. Конфуцій (УІ – У ст. до н. е.);
   
2. Цю й Юань (ІУ – ІІІ ст. до н. е.);
   
3. Цзі Кан (ІІІ ст.).
   

6. Головна думка поезій Цюй Юаня "Лісао", "Поема смутку":
   

1. ненажерливість, користолюбство сановників веде країну до прірви;
   
2. життя скороминуще, і ліричний герой, усвідомлюючи це, відчуває смуток;
   
3. смуток – найбільший гріх, слід жити так, щоб не пускати його в свою душу.
   

7. Однією з основних у давній китайській літературі була проблема:
   

1. добро і зло;
   
2. життя і смерть;
   
3. людина і суспільство.
   

8. Філософський твір, що являє собою записи висловлювань і бесід Конфуція:
   

1. "Діалоги";
   
2. "Міркування й бесіди";
   
3. "Повчання дітям".
   

9. В основі філософської концепції Конфуція лежать проблеми:
   

1. довкілля, всесвіту;
   
2. людини, її розумової та моральної сутності;
   
3. минулого і майбутнього Китаю.
   

10. Даосизм ґрунтувався на визнанні:
    

1. права людини на життя;
   
2. ворожості всесвіту;
   
3. стихійності людської сутності.
   

11. У китайських філософських трактатах для обґрунтування окремих думок широко використовувалися:
    

1. притчі, побутові оповідання, анекдоти;
   
2. перекази, легенди, казки;
   
3. загадки, замовляння, новели.
   

12. Інтерес до містики в китайській середньовічній літературі був обумовлений тим, що містика відігравала певну роль у:
    

1. конфуціанстві;
   
2. філософії даосизму;
   
3. давній китайській міфології.
   

13. Буддизм, який став державною релігією, поширився у Китаї:
    

1. у ІУ ст.;
   
2. на поч. У ст.;
   
3. на поч. УІ ст.
   

14. Вплив буддизму і перекладів буддійського канону на китайську літературну творчість виявився у:
    

1. культивуванні в китайській літературі властивого індійським творам піднесеного барвистого стилю;
   
2. зміні філософсько-релігійних напрямів;
   
3. поєднанні даосизму з буддійськими ідеями.
   

15. У неоконфуціанстві ідеї Конфуція поєдналися з ідеями:
    

1. даосизму;
   
2. буддизму;
   
3. мусульманства;
   
4. християнства.
   

16. Вплив неоконфуціанства на китайську літературу виявився у:
    

1. формуванні способу оповіді, орієнтованого на реальність описаного;
   
2. популяризації фантастичної оповіді;
   
3. поширенні піднесеного барвистого стилю.
   

17. Оповідання про тварин-помічників у китайській літературі виникли на основі:
    

1. давньої китайської міфології;
   
2. індійських фантастичних оповідань;
   
3. буддійських ідей про перевтілення людини.
   

18. Важливим етапом на шляху формування жанру новели у китайській літературі УІІ – Х ст. було:
    

1. поширення буддизму;
   
2. створення оповідань про надзвичайне;
   
3. поширення риторичної прози.
   

19. У вірші Лі Бо "Пісня про келих вина переді мною" головною думка про:
    

1. насолоду вином;ш
   
2. швидкоплинність життя;
   
3. призначення людини у світі.
   

20. У вірші Лі Бо "Пісня про північний вітер" ідеться про:
    

1. страждання жінки за чоловіком-солдатом;
   
2. красу китайської північної природи;
   
3. почуття закоханих.
   

21. Серед творів китайського поета Ду Фу відсутня пейзажна лірика, поет зосереджується лише на соціальній проблематиці:
    

1. так;
   
2. ні.
   

22. У вірші "Пісня про красуню" Ду Фу:
    

1. оспівує красу дівчини;
   
2. розмірковує про скороминущість молодості і краси;
   
3. викриває розбещеність придворних.
   

23. У "Пісні про бойові колісниці" Ду Фу:
    

1. створює драматичну картину проводів на війну і страждання рідних за загиблим;
   
2. оспівує подвиги колишніх імператорів;
   
3. змальовує військову міць китайської держави.
   

24. Час розквіту т. зв. "сунської літератури":
    

1. УІІ – Х ст.;
   
2. Х – ХІІІ ст.;
   
3. ХІІІ – ХУІ ст.
   

25. "Золотий вік" сунської поезії пов‘язаний з іменами:
    

1. Ян Ван-Лі, Фань Чен-да, Ду Фу, Цюй Юаня;
   
2. Ян Ван-Лі, Фань Чен-да, Лу Ю, Сінь Ціцзі;
   
3. Ян Ван-Лі, Лі Бо, Ду Фу, Сінь Ціцзі.
   

26. Аналогом західноєвропейської "міської літератури" у китайській літературі була:
    

1. новела;
   
2. гунка;
   
3. народна повість.
   

До теми 11: Японська література

1. Японська література як молода література східно-азіатського культурного регіону доби Середньовіччя формувалася у:
   
   1. ІІ – У ст.;
      
   2. ІІІ – УІ ст.;
      
   3. УІІ – УІІІ ст.
      
2. Японська література формувалася на основі освоєння традицій культур:
   

1. в‘єтнамської і лаоської;
   
2. китайської і в‘єтнамської;
   
3. китайської і корейської.
   

3. Найдавнішим жанром художнього словесного мистецтва в Японії була:
   

1. казка;
   
2. пісня;
   
3. поема.
   

4. Перша письмова японська літературна пам‘ятка:
   

1. повість про старого Такеторі;
   
2. збірник "Манйосю";
   
3. збірник "Кодзікі".
   

5. Тексти творів, що увійшли до японського збірника "Манйосю", записувалися мовою:
   

1. китайською;
   
2. корейською;
   
3. японською.
   

6. Міф про історію створення японських островів міститься у:
   

1. повісті про старого Такеторі;
   
2. збірнику "Манйосю";
   
3. збірнику "Кодзікі".
   

7. На ранньому етапі розвитку японської літератури зароджуються форми сатиричної поезії:
   

1. так;
   
2. ні.
   

8. На ранньому етапі розвитку японської літератури ще відсутня громадянська лірика:
   

1. так;
   
2. ні.
   

9. Художня проза в японській літературі починає розвиватися з:
   

1. ІІІ ст.;
   
2. ІХ ст.;
   
3. ХІ ст.
   

10. У японській художній прозі відображаються ідеї:
    

1. кришнаїзму;
   
2. даосизму;
   
3. буддизму.
   

11. Перша пам‘ятка японської прозової літератури:
    

1. повість про старого Такеторі;"П
   
2. "Повість про прекрасну Отікубо";
   
3. "Повість про Гендзі".
   

12. Мотиви, які створюють сюжет повісті про старого Такеторі (вказати всі правильні варіанти):
    

1. пошуків нареченої;
   
2. знайдення дівчинки у квітці;
   
3. змагання за право стати нареченим красуні чи царівни;
   
4. викрадення дівчини.
   

13. Головний мотив японської "Повісті про прекрасну Отікубо":
    

1. змагання за право стати нареченим красуні;
   
2. знайдення дівчинки у квітці;
   
3. про працьовиту пасербицю й ледачу доньку злої мачухи.
   

14. Жанр щоденника в японській літературі розвивається:
    

1. наприкінці Х ст.;
   
2. в сер. ХІ ст.;
   
3. на поч. ХІІ ст.
   

15. Автором одного із щоденників у японській літературі є:
    

1. Мінамотоно Сітагау;
   
2. Мурасакі Сікібу;
   
3. Юкіо Місіма.
   

16. Мурасакі Сікібу належить:
    

1. повість про старого Такеторі;
   
2. "Повість про прекрасну Отікубо";
   
3. "Гендзі моногатарі".
   

17. У "Повісті про Гендзі" Мурасакі Сікібу розповідається про:
    

1. долю принца, сповнену несподіванок, пригод, кохання та зрад;
   
2. працьовиту пасербицю й ледачу доньку злої мачухи;
   
3. часи правління батька письменниці.
   

18. Японська "Повість про давно минуле" належить до жанру:
    

1. щоденника;
   
2. історичної повісті;
   
3. військової історико-героїчної повісті.
   

19. Виникнення гунки у японській літературі пов‘язане з:
    

1. популяризації військової тематики у японській літературі у ХІІ – ХІУ ст.;
   
2. приходом до влади нового соціального угруповання – самураїв та утвердженням кодексу самураїв у ХІІ – ХІУ ст.;
   
3. модою на рицарський роман у європейській літературі.
   

20. До жанру гунки в японській літературі належать такі твори (вказати всі правильні варіанти):
    

1. "Повість про давно минуле";
   
2. "Записки про розквіт та занепад Мінамото і Тайро";
   
3. "Повість про Гендзі";
   
4. "Хейке моногатарі".