Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів Київ 2005
| Вид материала | Документы |
- Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
- В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
- М. О. Халімовського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 2166.16kb.
- Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України. Підручник для студентів юридичних, 2813.74kb.
- За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
- Київський університет туризму, економіки І права «Основи готельного менеджменту», 5077.65kb.
- О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
- Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
- Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
- С. Б. Чехович елементарний курс міграційного права україни конспект, 2992.83kb.
Держава виконує свої завдання і реалізує функції через систему створених нею для цього органів, сукупність яких для певного виду діяльності називається відомством. Кожне відомство і орган, який входить до його системи, виконують тільки ті функції і мають конкретну компетенцію, які встановлені Конституцією та іншими законами України. Розмежування компетенції між органами держави називається підвідомчістю. Компетенція суду в здійсненні правосуддя по розгляду і вирішенню визначеної певної категорії питань називається судовою юрисдикцією або підвідомчістю судових органів. Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Вона опосередковується розглядом питань про конституційність законів та інших правових актів, розглядом цивільних і кримінальних, господарських і адміністративних справ, тому юрисдикція є конституційна, кримінальна, цивільна, господарська і адміністративна. Судова влада здійснюється автономними системами: Конституційним Судом, судами загальної юрисдикції — загальними (територіальними) і спеціалізованими.
Конституційна юрисдикція здійснюється єдиним органом — Конституційним Судом України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України (ст. 147 Конституції України, статті 13, 14 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
189
Право вирішення цивільних справ у нашій країні надано не тільки судовим, а й іншим органам держави, змішаним органам, третейським судам. У зв'язку з цим цивільна юрисдикція, або підвідомчість, визначає коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до державних судів, змішаних органів (комісій по трудових спорах), третейських судів.
У цивільному судочинстві підвідомчість визначає коло цивільних справ, які віднесені законом на розгляд загального суду загальної юрисдикції (ст. 19 Закону України «Про судоустрій України»). Залежно від того, чи відносить закон вирішення спорів до відання виключно одних конкретних юрисдикційних органів або до компетенції декількох органів, підвідомчість поділяється на виключну і численну.
Виключною називається така підвідомчість, за якою розгляд певної категорії цивільних справ становить компетенцію виключно суду. Так, лише у судовому порядку вирішуються справи про усиновлення дітей, про позбавлення батьківських прав (статті 165, 207 СК України). Захист цивільних прав здійснюється третейським судом, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, нотаріусом (статті 16-18 ЦК України) — численна підвідомчість. Остання залежно від способу вибору юрисдикційного органу з декількох, яким справа підвідомча, чи недопущенні такого вибору, поділяється на альтернативну, договірну, імперативну і зміщану.
Альтернативна підвідомчість означає, що розгляд спору віднесено до компетенції кількох органів за вибором особи, яка потребує захисту своїх прав. Наприклад, постанову адміністративної комісії про адміністративне правопорушення можна оскаржити до виконавчого комітету відповідної ради або до районного (міського) суду (ст. 288 КпАП України).
Договірною буде підвідомчість, яка визначається взаємною угодою сторін. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» сторони за взаємною угодою можуть передати будь-який спір, який виник між ними, на вирішення третейського суду, за винятком спорів, передбачених ст. 6 цього Закону.
Імперативною (умовною) є підвідомчість, за якою справа розглядається кількома юрисдикційними органами у ви-
190
значеній законом послідовності. Наприклад, трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах, районними (міськими) судами (ст. 221 КЗпП України). Комісія є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях за незначним винятком (ст. 224 КЗпП України). У разі незгоди з рішенням цієї комісії працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду (ст. 228 КЗпП України) (див. § 7 цієї глави).
Змішана підвідомчість поєднує у собі ознаки, властиві іншим видам, зокрема альтернативній підвідомчості. Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 СК України особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Таке звернення не позбавляє особу права на звернення до суду (ч. 2).
Встановлення різних видів підвідомчості дає державі можливість активно і гнучко впливати на різні форми юрисдик-ційної діяльності, використовуючи її особливості і переваги з урахуванням інтересів сторін у розгляді цивільних справ.
Положення ст. 124 Конституції України про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, не скасовує обов'язку, встановленого законом для певної категорії справ про попередній позасудовий порядок вирішення справи та не скасовує обмежень у суб'єктному складі осіб, які мають право порушити у суді підвідомчу йому цивільну справу (статті 42, 165, 170, 240 СК України, ст. 45 ЦПК України).
§ 2. Загальні правила визначення підвідомчості цивільних
справ суду
Підвідомчість суду певної категорії справ встановлюється, як правило, нормами матеріального права, якими врегульовуються спірні правовідносини. Норми цивільного процесуального права визначають загальні правила підвідомчості СУДУ цивільних справ позовного провадження, наказного і окремого провадження.
За загальними правилами, визначеними ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства
191
справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Так, господарські спори між юридичними особами підвідомчі господарському судочинству. Але громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. А у випадках, передбачених законодавчими актами України, мають право також звертатися за захистом до господарського суду громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (статті 1, 12 ГПК України). З цього правила випливає висновок, що цивільні справи, в яких однією зі сторін є громадянин, відносяться до компетенції цивільного судочинства. Правильність цього положення підтверджується п. 1 ст. 24 ЩІК України (1963 р.), за яким судам підвідомчі справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією зі сторін у справі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення таких спорів віднесено законом до відання інших органів. Отже, в основу загальних правил визначення підвідомчості судам цивільних справ покладено: 1) наявність і характер спірних правовідносин — цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових; 2) належність громадянина до суб'єктного складу спірних правовідносин — якщо однією зі сторін у спорі є громадянин; 3) відсутність винятку у віднесенні таких спорів до компетенції інших органів. Такі винятки мають місце — частина спорів з цивільних, сімейних, трудових відносин вилучена з підвідомчості загального суду. Так, судам не підвідомчі спори щодо об'єктів авторського права, що не охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права», зокрема повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації, 192
твори народної творчості, а також офіційні документи, державні символи та знаки (ст. 10 Закону).
Відповідно до загальних правил — характеру спірних правовідносин — судам у порядку цивільного судочинства не підвідомчі справи, які виникають з публічних, адміністративних, господарських та інших правовідносин.
За Законом України «Про судоустрій України» для розгляду справ, що виникають із адміністративно-правових відносин передбачено створення системи адміністративних судів. До їх організації та введення в дію процесуальних законів, якими визначається порядок адміністративного судочинства, справи із адміністративно-правових відносин продовжують розглядати загальні суди загальної юрисдикції (пункти 2, 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Загальне правило визначення підвідомчості за суб'єктним складом сторін у справі стосується розмежування підвідомчості справ між загальними (територіальними) і спеціалізованими судами загальної юрисдикції (загальними і господарськими). Господарський суд є органом вирішення всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами (ст. 1 ГПК України). З цього правила зроблено також винятки: справи між юридичними особами, які виникають з питань захисту честі і гідності, підвідомчі загальному суду (статті 16, 201 ЦК України); справи про банкрутство, порушені громадянами-кредиторами, підвідомчі господарському суду (ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 12 ГПК України).
Частина 2 статті 234 ЦПК України визначила перелік підвідомчих цивільному судочинству справ окремого провадження, який не має вичерпного характеру. Суду підвідомчі також інші справи у випадках, встановлених законом.
У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги, віднесені до наказного провадження: вимога, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі; вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; вимога про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, -боржника, дитини або транс-
7 5-327193
портних засобів боржника. Судовий наказ за правилами цивільного судочинства може бути видано і в інших випадках, встановлених законом (ст. 96 ЦПК України).
Судам у порядку цивільного судочинства підвідомчі й інші справи, віднесені законом до їх компетенції (ч. 2 ст. 15 ЦПК України), зокрема з екологічних правовідносин (земельних, про охорону природного середовища, атмосферного повітря, природно-заповідного фонду, сортових рослин, тваринного світу, лісів, надр). Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. № 9 та з врахуванням положення ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі справи про захист прав і свобод громадян.
Суди розглядають також справи, у яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства й організації (ст. 410 ЦПК України).
У випадках, передбачених законом, підвідомчі суду цивільні справи можуть розглядатися третейськими судами в порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди» (ст. 17 ЦПК України). У випадках, передбачених законом або міжнародними договорами, спори, що виникають з цивільних правовідносин, за згодою сторін можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.
На підставі чинного законодавства і його аналізу щодо підвідомчості справ можна зробити такі висновки:
1. Конституційний Суд України приймає рішення і дає висновки щодо: конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпіч-194
менту в межах, визначених статтями 111, 151 Конституції України; офіційного тлумачення Конституції та законів України. До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (ст. 147 Конституції України, статті 13, 14 Закону України «Про Конституційний Суд України»);
2. Загальному суду загальної юрисдикції підвідомчісправи, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, житлових, земельних, інших правовідносин, якщо хоча б однієюзі сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коливирішення таких спорів віднесено законом до відання іншихорганів;
3. Господарському суду (спеціалізованому загальної юрисдикції) підвідомчі, за окремими винятками, встановленимизаконом, господарські спори, що виникають між юридичнимиособами, державними та іншими органами (статті 1, 12 ГПКУкраїни);
- Адміністративному суду (спеціалізованому загальноїюрисдикції) підвідомчі справи, що виникають із адміністративно-правових відносин;
- Третейські, арбітражні (МКАС, МАК) та інші суди розглядають майнові та особисті немайнові спори у випадках і впорядку, встановлених законодавством України.
Питання про підвідомчість справи суду вирішує одноособово суддя, виходячи зі складу сторін, зазначених позивачем, у стадії відкриття цивільної справи при прийнятті позовної заяви до свого провадження. При встановленні непідвідомчості справи суду суддя відмовляє у її прийнятті, постановляючи про це мотивовану ухвалу (п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 122 ЦПК України), у якій зазначає, до якого органу необхідно звернутися за вирішенням правового питання. При прийнятті непідвідомчої судові справи провадження у ній підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України). Ухвала судді про відмову в прийнятті заяви і ухвала про закриття провадження У справі може бути апеляційно оскаржена.
195
§ 3. Підвідомчість справ, що виникають з цивільних правовідносин
Судам підвідомчі справи по спорах, що виникають з майнових і особистих немайнових відносин (цивільних відносин), урегульованих цивільним законодавством, зокрема:
І. По спорах, пов'язаних з правом захисту честі, гідності та ділової репутації. Суб'єктний склад справ цієї категорії не впливає на визначення їх підвідомчості суду. Фізичні особи мають право звернутися до суду з позовом про захист їх гідності та честі (ч. З ст. 297 ЦК України), про захист своєї ділової репутації (ч. 2 ст. 299 ЦК України). Юридичні особи мають право на недоторканність їх ділової репутації, позов про захист якої розглядається судом (ст. 94 ЦК України). Вони мають право вимагати через суд спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать їх честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності (засоби масової інформації — друкованої або аудіовізуальної — те-лерадіоорганізації: редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та громадські об'єднання; організації, які видали документ, що містить відомості, які порочать честь, гідність та ділову репутацію) (статті 275, 277, 278 ЦК України).
Цивільному судочинству не підвідомчі справи про спростування відомостей, які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих та інших відповідних органів, для оскарження яких законом встановлено інший порядок.
Громадяни або організації мають право вимагати поряд із спростуванням відомостей, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної їх поширенням (статті 16, 280 ЦК України).
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організа-196
цій» вимоги громадян або організацій про спростування відомостей, що не відповідають дійсності й порочать честь і гідність особи, згідно зч. 2 ст. 124 Конституції України розглядаються судами й у тому разі, коли ця особа попередньо не зверталася до органів масової інформації про спростування зазначених відомостей (п. 7 Постанови).
II. По спорах, пов'язаних з правом власності, судам підвідомчі справи: 1) власників за вимогами про усунення будь-яких порушень їх права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння та відшкодуванням завданих цим збитків; 2) осіб, які не є власниками, але володіють майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, діючого успадкованого володіння або на іншій підставі, передбаченій законом або договором; цих осіб про захист свого володіння також від власника; 3) власників про повернення (віндикацію) свого майна з чужого незаконного володіння; 4) про позбавлення громадян права власності на землю; 5) про припинення права власності на будинок, інші будівлі, споруди або насадження у зв'язку з вилученням земельної ділянки, на якій розташоване це майно; 6) власників майна про відшкодування його вартості у разі технологічних та екологічних катастроф, інших обставин надзвичайного характеру.
З метою забезпечення правильного та однакового застосування зазначених та інших положень Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ Пленум Верховного Суду України у постанові «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. № 20 роз'яснив, що судовий захист права приватної власності здійснюється шляхом розгляду підвідомчих йому справ, зокрема:
а) про визнання права власності на майно, про витребування майна з чужого незаконного володіння (а в передбаченихзаконом випадках і від добросовісного набувача) чи відшкодування його вартості, про усунення інших порушень прававласника;
б) про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною власністю;
197
в) про поділ спільного майна або виділ з нього частки;
г) про визнання недійсним правочину про відчуження майна та дійсним — у випадках, передбачених ст. 215 ЦК України, а також про визнання незаконними актів державнихорганів, органів місцевого самоврядування про неправомірневтручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном (ч. 6ст. 319, статті 321, 393 ЦК України);
д) про переведення прав і обов'язків покупця за договоромкупівлі-продажу, укладеним учасником спільної частковоївласності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника даної спільної власності на привілеєву купівлю цієї частки (ст. 362 ЦК України);
є) про передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню громадянину (зокрема: відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» підлягають передачі сім'ям наймачів квартири (будинки) та належні до них господарські споруди і приміщення; згідно з п. 12 ч. 1 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 10 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідним категоріям цих громадян передаються у власність жилі приміщення тощо);
є) про визнання недійсною угоди про відчуження квартири (будинку) з громадського житлового фонду з порушенням передбаченого ст. 15 Закону України «Про власність» права наймача цього приміщення на придбання його у власність або про переведення на наймача прав і обов'язків набувача за цією угодою (ст. 362 ЦК України);
ж) про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням прав власника (включаючи й не-одержані доходи);
з) про виключення майна з опису.
Судами розглядаються й інші позови, пов'язані з охороною права приватної власності. Власник може звернутися до іншої особи з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення (ст. 386 ЦК України), а та-
198
кож про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦК України).
III. По спорах, пов'язаних з правом власності на жилий будинок, судам підвідомчі справи: 1) про визнання права власності на будинок або його частину (частку), витребування цього майна з чужого незаконного володіння, усунення будь-яких порушень зазначеного права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування заподіяних цих збитків; 2) про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною); 3) про надбудову, прибудову або перебудову будинку і підсобних будівель, якщо є дозвіл виконкому місцевої ради, але проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності; 4) про визначення порядку користування жилим будинком; 5) про зміну розміру часток будинку, що є спільною частковою власністю; 6) про право привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності на будинок; 7) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, міни, дарування будинку тощо; 8) про компенсацію, пов'язану зі зниженням цінності будинку, що викликано діяльністю підприємств, організацій, у тому числі такою, що призвела до зниження рівня шумової та екологічної захищеності території; 9) про стягнення вартості будинку, будівель, споруд, які підлягають знесенню у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних і громадських потреб, а також відшкодування всіх інших збитків (витрат, яких зазнав власник при перенесенні будинку, перевезенні речей, про надання жилої площі на час проведення робіт по перенесенню будинку).
Судам не підвідомчі спори про поділ будинку, незакінчено-го будівництвом, але за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі розглянути такі справи і провести поділ незакінче-ного будівництвом будинку, або визнати право за цими особами на будівельні матеріали і елементи або конструкції, залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює
199
право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р. № 7).
До підвідомчості суду віднесені спори про виселення осіб із будинків, що загрожують обвалом, та осіб, які самоправно зайняли жилі приміщення, а також із самовільно споруджених будинків, що підлягають знесенню за рішенням виконкому відповідної ради. У судовому порядку розглядаються спори, які виникають з договору найму жилого приміщення в будинку, який належить громадянину на праві власності, але відмова власника будинку дати згоду наймачеві на обмін жилого приміщення не може бути оспорена в судовому порядку (статті 159-170 Житлового кодексу, далі — ЖК).
IV. По спорах, що виникають із зобов'язального права, —з договорів купівлі-продажу, міни, дарування, поставки, майнового найму, підряду, перевезення, позики, комісії, схову,довічного утримання тощо, а також з не договірних зобов'язань — внаслідок заподіяння шкоди, публічного обіцяння винагороди, рятування здоров'я та життя громадян (глави 54-74 ЦК України).
V. По спорах, що виникають щодо застосування законодавства про захист прав споживачів з питань: безоплатногоусунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою; заміни на аналогічний товар належної якості; відповідного зменшеннякупівельної ціни товару; заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни; розірвання договору та відшкодування збитків, яких зазнав споживач (матеріальних і моральних).
Судам підвідомчі інші справи про захист прав споживачів, зокрема, що виникають з побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, з фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (статті 14, 23, 24 Закону України «Про захист прав споживачів»; постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 р. № 5). 200
VI. По спорах, що виникають з договору оренди. Захистправ орендарів на майно, одержане ними за договором оренди,здійснюється поряд із захистом, установленим цивільним законодавством щодо захисту права власності. Судам підвідомчісправи за вимогою орендаря (громадянина) про поверненняорендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди,завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця, та інші справи (ст. 28 Закону України «Прооренду державного та комунального майна» від 10 квітня1992 р. № 2269-ХП).
VII. По спорах, що виникають з приватизації майна державних підприємств; державного житлового фонду — квартир (будинків) та належних до них господарських споруд іприміщень (підвалів, сараїв тощо) на користь громадян(статті 29, ЗО Закону України «Про приватизацію державногомайна» від 4 березня 1992 р. № 2163-ХП); спори про відмову увидачі приватизаційних паперів та їх прийнятті у рахунокплатежу за придбані громадянами об'єкти приватизації (ст. 8Закону України «Про приватизаційні папери» від 6 березня1992 р. №2173-ХІІ).
VIII. По спорах, що виникають щодо застосування положень законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, зокрема про стягнення матеріального відшкодування прямих,побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, якщо одна зі сторін у справі фізичнаособа або держава.
Міждержавні спори, які можуть виникнути внаслідок дій України при застосуванні законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, вирішуються сторонами у погодженому порядку згідно з нормами міжнародного права (статті 33, 38, 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ).
IX. По спорах між іноземними інвесторами і державою зпитань державного регулювання іноземних інвестицій таДіяльності підприємств з іноземними інвестиціями, які підлягають розглядові у судах України, якщо інше не передбаченоміжнародними договорами України про захист іноземних
201
інвестицій. Інші спори, не зазначені вище, підлягають розглядові у загальних або господарських судах України чи за домовленістю сторін — у третейських судах, у тому числі за кордоном (ст. 26 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня № 93/96-ВР).