Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів Київ 2005
| Вид материала | Документы |
- Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
- В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
- М. О. Халімовського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 2166.16kb.
- Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України. Підручник для студентів юридичних, 2813.74kb.
- За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори,, 9389.19kb.
- Київський університет туризму, економіки І права «Основи готельного менеджменту», 5077.65kb.
- О. Г. Мурашин Загальна теорія держави І права, 8097.86kb.
- Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
- Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
- С. Б. Чехович елементарний курс міграційного права україни конспект, 2992.83kb.
і обґрунтованості судових рішень та звернення їх до виконання
Участь процесуального представника у стадії апеляційного провадження. Апеляційне оскарження і перегляд рішень та ухвал суду першої інстанції забезпечує їх законність і обґрунтованість, а також захист прав, свобод та інтересів осіб, які брали участь у справі, та публічних інтересів шляхом повторного розгляду і перевірки цивільних справ.
Право апеляційного оскарження мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки (ст. 292 ЦПК України). Від їх імені апеляційна скарга і заява може бути подана процесуальним представником за наявності відповідних повноважень (ст. 44 ЦПК України) у межах встановленого для цього строку (ст. 294 ЦПК України). Об'єктом оскарження є рішення і ухвали суду першої інстанції, за винятком тих, заборона яких в оскарженні передбачена законом (ст. 293 ЦПК України).
Для реалізації повноважень на апеляційне оскарження процесуальний представник подає апеляційну заяву і скаргу у письмовій формі визначеного ст. 295 ЦПК України змісту, підписану ним з доданням до неї документа, який посвідчує наявність у нього таких повноважень.
При написанні заяви і скарги особлива увага приділяється повноті її обґрунтування: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, яким спростовується рішення; зазначаються нові факти чи засоби доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у їх прийнятті, або коли неможливість їх подання раніше 172
зумовлена поважними причинами. Наводиться перелік використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню у суді апеляційної інстанції. Чітко і повно має бути сформульовано прохання до апеляційного суду.
Усе це має значення, оскільки при розгляді справи в апеляційній інстанції суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ст. 303 ЦПК України).
Внаслідок наділених повноважень представник, який подав скаргу, може доповнити, змінити, відкликати чи відмовитися від неї (ст. 300 ЦПК України). Процесуальний представник співучасників і третіх осіб може реалізувати надані йому повноваження про приєднання до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали (ст. 299 ЦПК України).
Процесуальні представники інших осіб, які брали участь у справі, мають право подати у встановлений строк пояснення або заперечення на апеляційну скаргу як до суду першої інстанції, рішення якого оскаржено, так і до суду апеляційної інстанції.
Представники сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають право одержати від апеляційного суду повідомлення про час і місце судового засідання по розгляду справи і взяти у ньому участь.
Представник особи, яка подала скаргу, має право дати до неї пояснення, а представники всіх осіб, які беруть участь у справі, — виступити у дебатах (ст. 304 ЦПК України).
У суді апеляційної інстанції сторони мають право укласти мирову угоду незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу (ст. 306 ЦПК України). їхні представники можуть вчинити такі дії за наявності від сторін належних повноважень. Вони мають право на участь у розгляді апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи (ст. 318 ЦПК України), та інші права, передбачені для осіб, які беруть участь у справі (статті 23, 27, 31 ЦПК України).
Діяльність процесуального представника у стадії касаційного провадження і у зв'язку з винятковими обставинами. Ка-
173
саційне оскарження і перевірка законності судових рішень і ухвал, які набрали законної сили, є важливою процесуальною гарантією захисту прав осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки. Право касаційного оскарження процесуальні представники можуть реалізувати за наявності таких повноважень від вказаних осіб, поданням касаційної скарги у письмовому вигляді, форма і зміст якої передбачені ст. 326 ЦПК України. А представники співучасників і третіх осіб можуть реалізувати їхнє право на оскарження приєднанням до касаційної скарги, поданою особою, на стороні якої вони виступають. Касаційна скарга може бути подана на ті рішення і ухвали суду першої та апеляційної інстанції, що підлягають оскарженню (ст. 324 ЦПК України).
Залежно від характеру помилки, допущеної судом першої інстанції, представник у касаційній скарзі може порушувати питання про усунення її шляхом скасування, зміни рішення чи ухвалення нового рішення. Вимога про зміну чи ухвалення нового рішення ставиться тоді, коли рішення незаконне. Вимога про зміну чи постановлення нового рішення ставиться тоді, коли немає потреби збирати або додатково перевіряти докази, а обставини справи повно і правильно досліджені судом першої інстанції, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права (ст. 341 ЦПК України). У такому разі аргументація підстав для скасування, зміни або ухвалення нового рішення завершується відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК України проханням представника, вона формулюється у межах повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. 341 ЦПК України. До касаційної скарги додаються також її копії з однаковими матеріалами, у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі.
До оригіналу касаційної скарги додається документ про сплату державного мита. Підписується касаційна скарга особою, яка оскаржує рішення, або її процесуальним представником, який має додати до скарги документ, що підтверджує його повноваження. Подання представником касаційної скарги здійснюється безпосередньо до суду касаційної інстанції. При виявленні недоліків касаційна скарга залишається за ухва-174
лою судді без руху, про що повідомляється представник, якому пропонується у визначений строк усунути недоліки.
Прийняття судом скарги породжує певні процесуально-правові наслідки — виникає процес у цій стадії: представник особи, яка бере участь у справі, може виконувати дії, використовуючи процесуальні засоби для захисту суб'єктивних прав і законних інтересів, у тому числі має право на одержання повідомлення від суду про день, час і місце розгляду касаційної скарги.
Цивільним процесуальним засобом реалізації права на оскарження є заява співучасників і третіх осіб про приєднання до касаційної скарги, яка подається у письмовій формі довільного змісту і державним митом не оплачується (ст. 329 ЦПК України). Але заява представника про приєднання співучасника чи третьої особи до касаційної скарги вважатиметься такою, коли збігатиметься з нею за правовими підставами і правовими наслідками. Приєднання до касаційної скарги можливе поданням заяви до суду протягом десяти днів з дня одержання копії касаційної скарги.
Представник особи, який подав касаційну скаргу, може доповнити, змінити, відкликати її або відмовитися від неї за наявності у нього повноваження на це від особи, яку він представляє (статті 44, 330 ЦПК України). Встановлений ЦПК України процесуальний порядок касаційної перевірки рішень і ухвал суду першої інстанції забезпечує особам, які беруть участь у справі, та їх представникам можливість брати активну участь у засіданні суду касаційної інстанції. Позивач або його представник мають право відмовитися від позову або укласти з відповідачем мирову угоду. Таким правом може скористатися і третя особа, яка заявляє самостійні вимоги. Право представників на виконання зазначених процесуальних дій має бути спеціально обумовлено в наданому йому документі, що підтверджує його повноваження.
Представник сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їхні права і обов'язки, при наявності повноважень від таких осіб (ст. 44 ЦПК України), має право оскаржити до Верховного Суду України судові рішення у
175
цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку (ст. 353 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 4 ст. 357 ЦПК України розгляд справи у зв'язку з винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження та здійснюється за правилами, встановленими ЦПК України для касаційного провадження. Отже, процесуальне становище представника аналогічне тому, яке визначене ЦПК для його участі в касаційному провадженні, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 353-357 ЦПК України.
Права процесуального представника у провадженні по перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні представники сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, можуть здійснювати процесуальну діяльність у цій стадії на підставі загальних повноважень (ст. 44 ЦПК України). Пред'явлена вимога на порушення провадження у цій стадії матиме бажані результати, коли в наявності будуть нововиявлені обставини, перелік і зміст яких визначений ст. 361 ЦПК України, та якщо така вимога буде втілена у формі письмової заяви, поданої за підсудністю у встановлений тримісячний строк (статті 362, 364 ЦПК України). З прийняттям судом заявило свого провадження процесуальні представники осіб, які беруть участь у справі, набувають права виконувати процесуальні дії на захист суб'єктивних прав таких осіб. Оскільки перевірку судового акта у зв'язку з нововиявленими обставинами здійснює той суд, рішення, ухвала, постанова якого і переглядається, то процесуальний порядок перегляду і процесуальне становище осіб, які беруть участь у справі, та їх представників є таким, як воно встановлено для тієї стадії, що закінчилася прийняттям належного акта, який став об'єктом перегляду цим способом, з урахуванням його особливостей.
Процесуальні представники осіб, які беруть участь у справі, але не подали заяви на порушення провадження про перегляд судових рішень, ухвал, у зв'язку з нововиявленими обставинами, можуть вступити у процес у даній стадії і здійснювати представництво та захист таких осіб. Гарантією 176
для цього є право на одержання повідомлення від суду про час і місце засідання суду по перегляду судового рішення (ст. 365 ЦПК України). Право на вступ у процес у справі реалізується поданням заяви у письмовій формі. Зі вступом у процес вони можуть реалізовувати передбачені ЦПК України процесуальні засоби захисту прав і законних інтересів таких осіб.
Участь процесуального представника у стадії звернення рішення суду до примусового виконання. Представник стягу-вача і суб'єктів захисту прав інших осіб може вчиняти процесуальні дії, які входять до змісту стадії звернення рішення суду до примусового виконання за наявності відповідних повноважень від таких осіб та з дотриманням встановленого ЦПК України порядку. Він може звертатися до суду, що ухвалив рішення про видачу виконавчого листа на його примусове виконання, а також про видачу дубліката загубленого оригіналу виконавчого листа, взяти участь у розгляді судом такої заяви та оскаржити ухвалу суду з питань видачі дубліката (ст. 370 ЦПК України).
Представник стягувача має право подати заяву про поновлення процесуального строку пред'явлення виконавчого листа до виконання до суду, який ухвалив рішення, або до суду за місцем виконання, взяти участь у розгляді судом заяви і оскаржити ухвалу суду (статті 293, 371 ЦПК України). Він може відмовитися від примусового виконання, подати заяву про оголошення розшуку боржника чи дитини (ст. 375 ЦПК України).
Представник боржника може подати заяву до суду, який ухвалив рішення про відстрочку або розстрочку його виконання чи про зміну способу і порядку виконання (ст. 373 ЦПК України). Він може подати заяву про повернення виконання, взяти участь у розгляді заяви та оскаржити ухвалу суду з питань повороту виконання (ст. 381 ЦПК України).
Представники сторін можуть укласти мирову угоду в процесі виконання рішення, взяти участь у судовому засіданні Щодо її визнання (ст. 372 ЦПК України), а також вчиняти інші процесуальні дії, передбачені ЦПК України.
177
Запитання для самоконтролю
- Визначте поняття, види та значення процесуального представництва.
- Назвіть осіб, які можуть здійснювати функції процесуальногопредставництва.
- Зазначте документи, які підтверджують повноваження процесуального представника.
- Яким є обсяг повноважень договірного (добровільного) і законного (необхідного) процесуального представника?
- Які повноваження процесуального представника у провадженні цивільних справ у суді першої інстанції?
- Які повноваження процесуального представника в стадіях апеляційного і касаційного провадження, у провадженні у зв'язку з винятковими обставинами та у зв'язку з нововиявленими обставинами?
Рекомендована література
- Атамась Т. Функції адвоката в цивільному судочинстві //Право України.— 1997. — № 6.
- Шшефан М. И., Дрижчаная Е. Г., Гусев Е. В. Представительст-во граждан в суде. — К., 1991.
- Ватман Д. П., Елизаров В. А. Адвокат в гражданском процес-се. — М., 1969.
- Сучасні системи адвокатури / За ред. О. Д. Святоцького. — К.,1993.
- Шерстюк В. М. Судебное представительство по гражданскимделам.— М., 1984.
- Святоцький О. Д., Михеєнко М. М. Адвокатура України. —К.,1997.
- Калитвин В. В. Адвокат в гражданском судопроизводстве.—Воронеж,1989.
8. Павлу ник І. А. Представництво в цивільному процесі України.— К., 2002.
Глава 9. Цивільні процесуальні строки
§ 1. Поняття, значення і види процесуальних строків
Встановлений ЦПК України процесуальний порядок цивільного судочинства забезпечує не тільки правильний, а й своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з тим, щоб порушене цивільне право було з мінімальною втратою часу поновлене, але з додержанням норм цивільного процесуального права, із забезпеченням гарантій у здійсненні особами, які беруть участь у справі, іншими учасниками процесу суб'єктивних процесуальних прав і виконанні покладених на них цивільних процесуальних обов'язків.
Своєчасному розгляду справи покликані сприяти процесуальні строки. Оскільки розгляд справи складається з сукупності та послідовного виконання процесуальних дій суду і всіх учасників процесу, то цивільними процесуальними строками будуть строки, встановлені ЦПК України для вчинення процесуальних дій судом і учасниками процесу в цивільному судочинстві. Це строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії (ст. 67 ЦПК України). Категорія «строк» у ЦПК України визначається як момент часу (йіез іп §ио, Іегтіпиз) — останній день строку триває до 24-ї години (ч. 5 ст. 70 ЦПК України), і як проміжок, період часу (сііез іпіга §иет, йііа-Ио) — строк обчислюється роками, місяцями і днями (ст. 68 ЦПК України).
Значення процесуальних строків полягає у тому, що вони: забезпечують стабільність і визначеність цивільних процесуальних правовідносин, цивільного провадження у справі; забезпечують суб'єктам правовідносин можливість належно підготуватися і виконати певні процесуальні дії; є процесу-
179
альними засобами впливу на поведінку несумлінних учасників процесу, на виконання ними процесуальних обов'язків; засобами реалізації принципу раціональної процесуальної форми. Отже, цивільні процесуальні строки поряд з іншими цивільними процесуальними засобами покликані забезпечити гарантованість, реальність і оперативність судового захисту суб'єктивних прав заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави.
Цивільні процесуальні строки можуть бути класифіковані за різними підставами на види:
1) за способом визначення (ст. 67 ЦПК України) поділяються на встановлені законом і встановлені судом (суддею). Встановлені законом процесуальні строки за чіткістю визначення є абсолютно визначеними (3, 5, 7, 10, 15 днів, зокрема десятиденний строк з дня надходження заяви встановлений для вирішення суддею питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті (ч. З ст. 122 ЦПК України); відносно визначеними (встановлений судом строк для пред'явлення заявником до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бути більшим двох місяців (ч. 2 ст. 265 ЦПК України); невизначеними (якщо зміст норм права іншої держави, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, в розумні строки не з'ясовано, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України (ч. 4 ст. 9 ЦПК України).
Встановлені судом процесуальні строки можуть бути визначені колегіальним складом суду і суддею одноособово різної тривалості залежно від складності і місця вчинення процесуальних дій. Так, суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). Питання про відкриття провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду. У постановленій про це ухвалі зазначається, крім іншого, пропозиція відповідачу подати у встановлений строк письмові заперечення проти позову (частини 3, 4 ст. 122 ЦПК України);
180
- за суб'єктами вчинення процесуальних дій процесуальністроки поділяються на встановлені для: суду (судді), зокремапопереднє судове засідання має бути призначене і проведенесуддею протягом одного місяця з дня відкриття провадженняу справі (ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 130 ЦПК України); осіб, які беруть участь у справі — суддя, встановивши недоліки позовноїзаяви, постановляє ухвалу про залишення її без руху, про щоповідомляє позивача, іншу особу, яка її подала, і надає йомустрок для усунення недоліків заяви (ч. 1 ст. 121, статті 292,294, 324 ЦПК України);
- за тривалістю процесуальні строки визначені у ЦПК України від менше одного дня до більше трьох років.
ЦПК України передбачає:
процесуальний строк менше одного дня: невідкладно повідомити суд про неможливість проведення експертизи (ч. 6 ст. 53); надіслати боржникові копію судового наказу (ч. 1 ст. 104); в той самий день повернути до суду розписку про вручення повістки (ч. 2 ст. 76); негайно надіслати до суду ухвалу та письмові пояснення особи про неможливість приводу свідка (ч. 6 ст. 94); заява про забезпечення позову розглядається в день її надходження (ч. 1 ст. 153); заява про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу має бути розглянута протягом 24-х годин (ч. 1 ст. 281); суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 127);
дводенний процесуальний строк: для розгляду заяви про забезпечення позову, поданої до пред'явлення позову (ч. 2 ст. 153); протокол про вчинення окремої процесуальної дії має бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення такої дії (ч. 4 ст. 200);
триденний процесуальний строк: для розгляду заяви про примусовий психіатричний огляд (ч. 1 ст. 281); не .пізніше трьох днів після відкриття провадження про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу справа повинна бути розглянута судом (ч. 1 ст. 285); суд у триденний строк з дня прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу видає такий по суті заявлених вимог (ч. 1 ст. 102); судовий наказ набирає законної сили у разі ненадходження зая-
181
ви від боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання (ч. 1 ст. 105); не пізніше трьох днів з дня поста-новлення ухвали суду про скасування судового наказу її копії надсилаються стягувачеві та боржникові (ч. 4 ст. 106);
п'ятиденний процесуальний строк: для розгляду заяви з дня її надходження до суду про скасування судового наказу (ч. 1 ст. 106); заява про забезпечення доказів розглядається протягом п'яти днів з дня її надходження до суду (ч. 2 ст. 135). При неможливості виконати ухвалу суду про подання доказу зобов'язані особи повинні повідомити про це суд протягом п'яти днів з дня отримання ухвали (ч. 4 ст. 137). Подані до суду зауваження щодо технічного запису судового засідання чи журналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх подання (ч. 4 ст. 199). Залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи (ч. З ст. 209). Копії судового рішення надсилаються на вимогу особам, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, не пізніше п'яти днів з дня проголошення рішення (ч. З ст. 222); у зазначений строк надсилається копія заочного рішення відповідачам, які не з'явилися в судове засідання (ч. 1 ст. 227). Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядаються у п'ятиденний строк ( ч. 1 ст. 289); у цей же строк може бути подано заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції (ч. 2 ст. 294). Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем (ч. 1 ст. 332);
семиденний процесуальний строк. Протягом семи днів з дня проголошення рішення особи, які беруть участь у справі, можуть подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання та журналу судового засідання (ч. 1 ст. 199);
десятиденний процесуальний строк: для вирішення суддею питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті (ч. З ст. 122). Якщо заява про забезпечення позову була подана до подання позовної заяви, заявник зобов'язаний протягом десяти днів з дня постановлення ухвали 182
про забезпечення позову подати до цього суду відповідну позовну заяву (ч. 5 ст. 151); десять днів з дня отримання судового наказу передбачено для подання заяви про його скасування (ч. 2 ст. 104); заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів (ч. З ст. 221); заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії (ч. 2 ст. 228); заява про надання примусової амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації розглядається протягом десяти днів (ч. 1 ст. 281). Протягом десяти днів з дня проголошення рішення може бути подано апеляційну заяву на рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 294); апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 294); підготовка до розгляду справи апеляційним судом здійснюється протягом десяти днів (ч. 1 ст. 301). У десятиденний строк з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги суд касаційної інстанції витребовує справу, надсилає копії скарги особам, які беруть участь у справі, і вчиняє інші дії (ч. 1 ст. 328); протягом десяти днів з дня одержання копії касаційної скарги особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали (частини 1, 2 ст. 329). У десятиденний строк після отримання справи суддя-доповідач готує доповідь для касаційного суду (ст. 331);
п'ятнадцятиденний процесуальний строк: не пізніше якого справа має бути призначена до розгляду після закінчення підготовки до судового розгляду (ч. 2 ст. 156). Протягом зазначеного строку вирішуються питання про допуск скарги до провадження у зв"язку з винятковими обставинами та витребування справи (ч. 1 ст. 356);
місячний процесуальний строк з дня відкриття провадження у справі встановлений для призначення і проведення попереднього судового засідання (ч. 1 ст. 129);
двомісячний процесуальний строк: предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 155 ЦПК України (ч. З ст. 155). Встановлений
183
судом строк для пред'явлення заявником позову до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бути більше двох місяців (ч. 2 ст. 265). У двомісячний строк з дня набрання рішенням (ухвалою) законної сили може бути подана касаційна скарга на нього (ч. 1 ст. 325);
тримісячний процесуальний строк. Заява фізичної особи про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіат- " ричної допомоги у примусовому порядку (ч. 5 ст. 280). Протя- і гом трьох місяців може бути подана заява про перегляд рішен- -ня у зв'язку з нововиявленими обставинами (ч. 1 ст. 362);
трирічний процесуальний строк. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо не закінчився строк, протягом якого воно може бути пред'явлене до примусового виконання (ч. 2 ст. 221). Такий строк становить три роки згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІУ. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 220).
ЦПК України вводить у термінологічний обіг категорію «розумні строки». Так, статтею 9 передбачено правило, за яким при застосуванні норм права інших держав суд встановлює зміст цих норм відповідно до їх офіційного тлумачення та практики застосування у такій державі, а також може звернутися за роз'ясненням до Міністерства юстиції України чи до іншого компетентного органу або залучити експертів. Якщо, незважаючи на вжиті заходи, зміст норми права в розумні строки не з'ясовано, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України. Протягом розумного строку суд розглядає справи, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця (ч. 1 ст. 157). За правилом ч. 2 ст. 302 ЦПК України справа має бути призначена до апеляційного розгляду у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення її підготовки до розгляду. Отже, застосування розумних строків можливе тільки судом і тільки в окремих випадках, передба-184
чених законом. А виділення в системі процесуальних строків названих розумних строків не викликається потребою теорії та практики цивільного судочинства. Різний нормативний підхід до умов визначення змісту (тривалості) розумних строків не сприятиме правильному їх застосуванню та не слугуватиме доступності цивільного процесу.
§ 2. Обчислення, зупинення, продовження і поновлення процесуальних строків
Процесуальні строки, незалежно від того, встановлені вони законом чи призначені судом, обчислюються роками, місяцями, днями. Строк може бути визначеним вказівкою на подію, яка має неминуче настати і до настання якої можна виконати передбачену нормою процесуального права конкретну процесуальну дію (ст. 68 ЦПК України). Так, речові докази повертаються особам, від яких були одержані, після набрання рішенням суду законної сили (ч. З ст. 142 ЦПК України); треті особи без самостійних вимог можуть вступити у справу до постанов-лення судового рішення, а з самостійними вимогами — до закінчення судового розгляду (ч. 1 ст. 34, ч. 1 ст. 35 ЦПК України); суд може відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі (ч. 1 ст. 82 ЦПК України) та ін.
Перебіг процесуальних строків, їх початок і закінчення визначається статтями 60, 70 ЦПК України залежно від того, чи обчислюються вони роками, місяцями або днями. Строк, що обчислюється роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. А строк, що обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.
Але якщо закінчення строку, що обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Процесуальні строки, які визначаються днями, обчислюються з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Але з Цього правила зроблені винятки. Так, касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (ч. 1 ст. 325 ЦПК
185
України). Але нормативне регулювання цього питання не уніфіковане. Зокрема, заява про постановлення додаткового рішення може бути подана до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 220 ЦПК України); на додаткове рішення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 294 ЦПК України); протягом десяти днів з дня отримання справи суддя-доповідач проводить підготовчі дії до її розгляду апеляційним судом (ч. 1 ст. 301 ЦПК України); заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії (ч. 2 ст. 228 ЦПК України).
Коли закінчення строку припадає на вихідний, святковий, інший неробочий день, то за останній день строку вважається перший після цього робочий день. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка має неминуче наступити, починається з наступного дня після її настання (ст. 70 ЦПК України).
Закінчується строк в останній день о 24-й годині, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, то строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скарга або необхідні для суду документи чи грошові суми здано на пошту і ці дії підтверджені поштовою квитанцією, штемпелем на конверті.
Із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку на заяву сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі (ст. 72 ЦПК України). Але із закінченням процесуального строку не втрачається обов'язок особи по виконанню конкретних процесуальних дій. Наприклад, громадяни і юридичні особи, які не можуть подати доказ, що його вимагає суд (суддя), повинні повідомити про це суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановлений для подачі строк доказу винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Притягнення до відповідальності, а отже, і пропущення строку не звільняє таких осіб від обов'язку подати доказ, що вимагається судом
186
і 1 *
(частини 5, 6 ст. 13ЦДПК України). Пропущення процесуального строку не звільняє зобов'язану особу від виконання такої дії, як надання речового доказу. Невиконання ухвали суду щодо збирання доказів (наприклад, допит свідка за місцем його проживання) не звільняє суд за місцем проведення певних процесуальних дій від виконання такої ухвали. Невиконання в місячний строк окремої ухвали особою, до якої вона спрямована, не звільняє її від обов'язку виконання окремої ухвали (ст. 211 ЦПК України).
Зупинення перебігу процесуальних строків настає у зв'язку із зупиненням провадження у справі. Отже, підстави для зупинення процесуальних строків ті самі, що і для зупинення провадження у справі (статті 201, 202 ЦПК України).
Зупинення провадження у справі оформлюється ухвалою суду, але зупинення процесуального строку починається не з дня винесення такої ухвали, а з тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК України). Отже, час, на який було зупинено провадження у справі чи виконання судового рішення, не входить до процесуального строку.
Поновлення та продовження процесуальних строків допускається тільки в разі пропуску їх з причин, визнаних судом поважними (ст. 73 ЦПК України). Так, статтею 325 ЦПК України передбачено двомісячний процесуальний строк на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції. Якщо такий строк був пропущений суб'єктом касаційного оскарження з поважних причин, то на його заяву цей строк може бути судом поновлений (ч. 2 ст. 325 ЦПК України).
Право на порушення перед судом питання про поновлення або продовження процесуальних строків мають сторони й інші особи, які пропустили процесуальний строк, встановлений законом для вчинення конкретної процесуальної дії (ч. 1 ст. 73 ЦПК України). Для реалізації цього права вони подають письмову заяву за підсудністю — до того суду, в якому слід було вчинити пропущену процесуальну дію або до кого слід було подати документ чи доказ. Одночасно із заявою про поновлення чи продовження процесуального строку належить провес-
187
ти ту дію або подати той документ, щодо якого порушено питання (подати касаційну скаргу тощо). Заява розглядається у судовому засіданні, на яке викликаються сторони і про яке повідомляються інші особи, які беруть участь у справі, проте неявка цих осіб не перешкоджає вирішенню судом заяви про поновлення чи продовження процесуального строку. Відповідь суду на заяву про поновлення чи продовження процесуального строку дається в ухвалі, якою цей строк поновлюється чи продовжується або в його поновленні відмовляється. Висновки суду про це мають бути аргументованими з посиланням на досліджені у судовому засіданні докази. На ухвалу судді (суду) про відмову поновити пропущений строк може бути подано апеляційну скаргу (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Ухвала, якою поновлюється процесуальний строк, не підлягає оскарженню.
Запитання для самоконтролю
- Визначте поняття, види і значення цивільних процесуальнихстроків.
- Розкажіть про обчислення процесуальних строків, початок їхперебігу і закінчення.
- Яким є зупинення процесуальних строків?
- У чому виявляється поновлення та продовження процесуальних строків?
Рекомендована література
1. Рожнов О. В. Правова природа регламентації строків у цивільному судочинстві // Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства: Темат. зб. наук, праць Нац. юрид. акад. України. — X., 1997.
Глава 10. Підвідомчість цивільних справ