Geum.ru

Робоча навчальна програма Черкаси 2004 Міністерство освіти І науки України Черкаський національний університет

Вид материалаДокументы

Содержание


Література до теми
Пародійні твори
Література до теми
Подобный материал:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Література до теми

  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.
  2. Українська література ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1983. – 694 с.
  3. Прокопович Ф. Поетичні твори // Там само. – с.30 – 44.
  4. Прокопович Ф. Сочинения. – М.: Наука, 1961. – 502 с.
  5. Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. – К.: Наукова думка, 1981.
  6. Ничик В.М. Феофан Прокопович. – М.: Мысль, 1977. – 192 с.
  7. Ткаченко О. Елегії Феофана Прокоповича // Ткаченко О. Елегія в давній українській літературі ХVІ – ХVІІІ ст. –Суми: Собор, 1996. – С.38 – 41.
  8. Гудзій М.К. Феофан Прокопович // Матеріали... – Т.1. – С.574 – 600.
  9. Шолом Ф.Я. Історичний віршований діалог “Разговор Великороссіи с Малороссіею” Семена Дівовича // Матеріали... – Т.1. – С.529 – 539.

***
  1. Андрущенко М. Парнас віршотворний: Києво–Могилянська академія і український літературний процес ХVІІІ ст. – К.: Українська книга, 1999. – С.26 – 75.
  2. Ткаченко О. Духовна елегійна лірика. Соціальні мотиви в давній елегії. Любовна елегія // Ткаченко О. Елегія в давній... – Суми: Собор, 1996. – СС.43 – 55; 78 – 89; 90 – 101 (відповідно).
  3. Нудьга Г. Козак. Філософ. Поет (С.Климовський). – Львів, 1992. – 208 с.
  4. Шевчук В. Пісні крилатого зухвальця: Любовна лірика на Україні в ХVІ – ХVІІІ ст. // Київ. – 1985. – №2. – С.149 – 165 [Те ж: Шевчук В. Дорога в тисячу років. – С.145 – 154].
  5. Мишанич О. Давня українська любовна поезія // Пісні Купідона: Любовна поезія на Україні ХVІ – ХVІІІ ст. – К.: Молодь, 1984. – С.5 – 16.
  6. Соболь В. Вивчення давньої української поезії ХІV – поч. ХVІІ ст. (Урок–композиція) // Українська мова і література в школі. – 1990. – №9; Вивчення давньої української поезії другої половини ХVІІ – поч. ХVІІІ ст. // Українська мова і література в школі. – 1991. – №8.; Вивчення поезії ХVІІІ ст. (Урок третій) // Українська мова і література в школі. – 1993. – №9.
  7. Нижник С. Вивчення в 9 класі історичних творів літератури ХVІ – ХVІІ ст. // Дивослово. – 2001. – №5.



Лекція 17. Творчість “мандрівних дяків”


Причина появи в українській літературі ХVІІІ ст. явища і творчості мандрівних дяків (миркачів, пиворізів), їх роль у поширенні освіти, розвитку драматургії і театру, і, навпаки, використання народної мови і фольклору у власних творах (місток до нової української літератури). Мандрівні дяки і західноєвропейські ваганти. Образи мандрівних дяків у давній і новій літературі (інтермедії ХVІІІ ст., твори Г.Квітки–Основ’яненка, І.Карпенка–Карого, М.Гоголя, В.Наріжного). Творчість мандрівних дяків як явище українського низового бароко. Поняття про бурлеск і травестію.

Тематика творів мандрівних дяків. Тема шкільної науки і методики (“Був собі Грицько, родом з Коломиї”, “Ой, як мене моя мати дала до школи” та ін.).

Вірш–орації, їхня функціональна співвіднесеність зі святами. Особа автора як вираження соціального досвіду. Засіб автоіронії, елементи бурлеску (“Орація на рождество Христово для студентів”, “Ой юже і я, вандрований пахолок”, “Христос воскрес, ба, правда народився!”). Образна система.

Пародійні твори, їхній естетичний зміст. Пародіювання елементів культу: молитов, біблійних текстів, проповідей. Вакхічна тема (“Синаксар, виписан із служби двінадцяти нетлінних братів коропських...”, “Лікарство на болящих немощію п’янства...”, “Правило увіщательноє п’яницям...” та ін.). Характер переосмислення традиційного жанру і руйнування його знакової системи.

Вірші–травестії на релігійні відправи як переклад традиційних сюжетів мовою народної культури. Різдвяний та великодній тематичний цикли. Зображення в них Адама, Єви та небожителів (“Христос народився, щоб мир веселився”, “Чи чули ви, панове, зроду”, “Вірша, говореная гетьману запорожцями на світлий празник Воскресеніє Христово 1791 года” та ін.). Відображення народних соціальних ідеалів. Натуралістичні елементи у творах, їх естетичні функції.

Література до теми

  1. Див. відповідні розділи підручників і посібників.
  2. Українська література ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1983. – 696 с.
  3. Давній український гумор і сатира / Упор. Л.Махновець. – К.: ДВХЛ, 1959. – 496 с.
  4. Український сатирикон: Збірник сатиричних та гумористичних творів українських письменників / Упор. Ю.Цеков. – К.: Веселка, 2000. – 519 с.
  5. Грицай М.С. Народнопоетична основа різдвяних та великодніх орацій “мандрівних” студентів // Українське літературознавство. – Львів, 1969. – Вип. 6.
  6. Микитась В.Л. Ваганти та мандрівні дяки // Київська старовина. – 1992. – №5. – С.99 – 108.
  7. Нога Г. Звичаї тії з давніх школярів бували...: Український святковий бурлеск ХVІІ – ХVІІІ століть. – К.: Стилос, 2001. – 190 с.
  8. Нога Г. Орієнтації і пріоритети поезії низового бароко // Літературознавство. – Книга 1. – К.: Обереги, 2000. – С.140 – 146.
  9. Нога Г. До питання про травестійну літературу в Україні ХVІІ – ХVІІІ ст. // Медієвістика: Збірник статей. – Випуск 2. – Одеса: АстроПринт, 2000. – С.172 – 182.
  10. Пехник Г. Школярські вірші ХVІІ – ХVІІІ ст. як явище українського бароко // Медієвістка: Збірник статей. – Випуск 1. – Одеса: АстроПринт, 1998. – С.98 – 104.
  11. Пехник Г. Різдяні та великодні вірші–травестії: нетиповий погляд на ґенезу жанру // Верховина: Збірник праць на пошану О.Мишанича. – Дрогобич: Коло, 2003. – С.251 – 263.
  12. Нога Г. Гра з “нечистою силою” в українському бурлеску ХVІІ – ХVІІІ ст. // Слово і час. – 1996. – №11 – 12.
  13. Нога Г. Мова творів українських мандрівних дяків // Українська мова та література. – 1998. – Ч.18.
  14. Писаренко Ю. “Прибічники Бахуса та Венери” (Творчість мандрівних дяків та вагантів, компаративний урок, 9 клас) // Українська мова та література. – 2000. – №5.



Лекція 18. Література пізнього Бароко. Сатира ХVІІІ ст.


Соціально–політичні обставини виникнення української сатири ХVІІІ ст. як окремого жанру. Сатиричні елементи в українському фольклорі і давній літературі (полемічна література, творчість мандрівних дяків, інтермедії). Питання про авторство сатиричних творів ХVІІІ ст.

Гумористичні віршовані оповідання “Отець Негребецький” і “Пекельний Марко”. Мотив мандрівки в потойбічний світ (спільне і відмінне). Центральний персонаж як антигерой, створений за принципом контрасту до героя – святого. Фольклорні елементи і їхнє місце в тексті. Показ героїзму і творчої сили козацтва в оповіданні “Пекельний Марко”, перенесення на козака Марка рис біблійного героя. Інтерпретація сюжету про “Пекельного Марка” в українській літературі (“Марко проклятий” О.Стороженка, “Як русин товкся по тім світі” І.Франка, драма–феєрія І.Кочерги “Марко в пеклі”). Віршоване оповідання “Про Кирила і жадного попа”. Спільне і відмінне між книжним твором і народною казкою.

Соціально–політична сатира. а) Антиклерикальна сатира (“Сатирична коляда”, “Плач київських монахів”), утвердження в ній просвітительних ідеалів і цінностей. Раціоналізм, аналітичність, дидактична прямолінійність. Жанрова природа “Плачу...”, актуальність проблематики, прийом самовикриття персонажів. б) Соціальна сатира, відображення в ній політичних обставин того часу. “Доказательства Хама Данилея Кукси потомственні”: іронічний монолог, функції сатиричних та іронічних деталей (літературні паралелі проблеми: “Мартин Боруля” І.Карпенко–Карого, “Міщанин у дворянстві” Мольєра). “Сатира на слобожан”: навмисне зниження стилю, імітація говіркової мови, поглиблення фольклорно–літературних зв’язків.

Творчість Івана Некрашевича (1742 – після 1796). “Ярмарок”: діалогізація форми, інтермедійний сюжет. Образи Хвеська і Хвилона. Зображення ідеального священика нової генерації та його стосунків з оточенням у віршах “Ісповідь” і “Замисл на попа”. Осуд забобонності і неуцтва. Відтворення народних звичаїв. Прийом антитези у творах. Віршовані послання І.Некрашевича, їхня риторична структура, гумористичний зміст.