Geum.ru

План Вступ 3 Структура сучасної вищої освіти 3 Рівні акредитації 4 Проблеми в освіті 5 Складові програми реформування вищої освіти 6

Вид материалаДокументы

Содержание


Результати дослідження освіти
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Результати дослідження освіти


Основні положення й результати дисертаційного дослідження проблем реформування освітнього простору в країнах-членах Європейського Союзу обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету (2001-2005) і методологічному семінарі Київського національного лінгвістичного університету (Київ, 2004), а також оприлюднено на міжнародних науково-практичних конференціях й на Республіканських методологічних семінарах: “Сучасні освітні технології у професійній підготовці майбутніх фахівців” (Львів, жовтень, 2002) ; “Підготовка професійних кадрів для систем соціальної роботи і неперервної педагогічної освіти в Україні і за кордоном” (Чернівці, жовтень, 2002); “Проблемы непрерывного технического и профессионального образования в начале XXI века” (Россия, Москва, октябрь, 2002); “Мови і культури національних меншин у контексті процесів демократизації й глобалізації” (Київ, листопад, 2002); “Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2002); “Теоретичні і методичні проблеми підготовки педагога професійної школи до впровадження інноваційних та інформаційних технологій навчання” (Київ, 2002); “Європейський Союз і НАТО — випробування для України” (Київ, 2002); “Психолого–педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі” (Рівне, 2002); “Проблеми неперервної освіти в Україні” (Київ, 2002); “Теоретичні і методичні засади розвитку професійно-педагогічної освіти в контексті Європейської інтеграції” (Київ, 2003); “International Conference on Higher Education Innovation” (Ukraine, Kуіv,2003); "Edukacja wobec rynku pracy (realia – moїliwoci – perspektywy)" (Polska, Akademia Bydgoska im. Kazimierza Wielkiego, 28-30 Kwietnia, 2003); ”Мова,освіта,культура у контексті Болонського процесу” (Київ,2004); “Якість освіти: концептуальний вимір України” (Київ,листопад, 2004).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковано в одній монографії та 31 статті у наукових журналах і збірниках наукових праць. Загальний обсяг публікацій з теми дослідження становить понад 30 др. арк.

Положення, що виносяться на захист:

1. Системна характеристика стратегій освітніх реформ у 15 країнах-членах Європейського Союзу ґрунтується на статистично достовірних даних ЮНЕСКО, ЄС та Ради Європи за такими – запропонованими європейськими експертами з освіти – базовими критеріями, як визначення цілей і структури обов’язкової освіти, параметрів управління освітнім процесом і параметрів стандартів навчальних програм, системи вимог до викладацьких кадрів і системи засобів компенсації за нерівні соціокультурні й економічні умови учнів та їх батьків, вимог до служб допомоги школам і вимог до системи атестації та інспекції різних рівнів обов’язкової освіти.

2. Реформування освітніх систем країн-членів Європейського Союзу відзначається послідовною розбудовою – на рівні теоретичних основ і практичних пріоритетів – цілісної системи динамічних параметрів встановлення базових векторів неперервної освіти як соціопедагогічного маніфесту, зорієнтованого як на ідеологію регіонального і континентального звучання, так і на глобальний контекст адаптації індивідуума до швидкомінливих умов сучасного суспільного буття.

3. Порівняльне дослідження (за базовими критеріями, визначеними експертами з освіти ЄС) основних етапів і змісту реформ структури обов’язкової освіти в країнах-членах Європейського Союзу переконливо засвідчує послідовну розбудову до 60-х років XX ст. трьох — по суті селективних провідних моделей становлення шкільних систем:

- граматичні школи у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, ліцеї у Французькій Республіці, в Італійській Республіці, Королівстві Іспанії та гімназії у Федеративній Республіці Німеччини;

- сучасні школи у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, реальні школи у Федеративній Республіці Німеччині;

- старші класи початкової школи як професійно зорієнтована практична освіта в багатьох країнах ЄС.

З середини 60-х років ХХ ст. демократичні імперативи суспільного життя приводять до переорієнтації державної освітньої політики на формування принципово нової моделі шкільної освіти — організації масової освіти, фундаментальним принципом якої є новий тип загальноосвітньої школи, який поєднує початкову школу і обидва цикли середньої школи.

4. Різновекторність реформування шкільних систем у країнах-членах Європейського Союзу з 60-х років XX ст. зумовлюється багатьма чинниками як політико-економічного змісту, так і національними традиціями. Разом з тим все більшої ваги на кінець XX ст. набувають інтеграційні тенденції, зорієнтовані на розбудову загальноєвропейського освітнього простору у масштабах та ідеологічних парадигмах Великої Гуманістичної Європи.

5. Основні рішення вибудови оптимальних координат моделювання структури обов’язкової освіти і стратифікації соціокультурних та політико-економічних параметрів її управлінської сфери в напрямі як підвищення уваги державних структур і свідомої громадськості до шкільної освіти, так і за гуманістичними чинниками демократизації всієї освітньої системи.

Освітня політика країн-членів Європейського Союзу зорієнтована переважно на створення такого законодавчого простору, який структуровано в координатах гармонізації глобальних та національно-європейських юридичних норм. Порівняльний аналіз європейського педагогічного досвіду і фундаментальних теоретичних досліджень змісту й структури обов’язкової освіти свідчить, що основу змісту обов’язкової освіти складає спільний не лише для країн Західної Європи, але й для більшості інших країн світу комплекс базових навчальних дисциплін, вибудований як за імперативами поваги до загальнолюдських цінностей, так і за алгоритмом руху до крос-культурного діалогу і співпраці.

7. Інтеграційний фактор у формуванні загальноєвропейського освітнього простору все більше набирає ваги саме в кінці XX ст. — на початку XXI ст. Характеристика розбудови структури національних систем обов’язкової освіти в країнах-членах Європейського Союзу виявляє серед найбільш поширених ознак цього надзвичайно важливого суспільного процесу такі основні тенденції, як:
  • активізація законодавчої діяльності держав у сфері освіти, спрямованої на модернізацію всього навчально-виховного процесу в школі;
  • демократизація системи освіти, подолання в ній селективності і дуалізму, законодавче забезпечення навчання не лише в початковій школі, але й на першому циклі середньої школи;
  • об’єднання з початковою школою старших груп дошкільних закладів;
  • розширення хронологічних меж обов’язкового навчання;
  • поширення орієнтації державної політики на оптимізацію модулей професійно-технічної освіти і на урізноманітнення її модулей, максимально наближених до ринку праці;
  • модернізація змісту обов’язкової освіти за імперативами сучасного високотехнологічного світу;
  • посилення уваги до питань виховання дітей у напрямку їх органічної адаптації до гуманістичних вимог сучасного полікультурного світу
  • — його ідеалів національного і глобального звучання.