Geum.ru

Програма співбесіди для студентів спеціальності 01010101 «Дошкільна освіта»

Вид материалаДокументы

Содержание


Пояснювальна записка
Декоративне мистецтво.
Твір мистецтва – основна ланка художньої культури.
Методика керівництва образотворчою діяльністю дітей як наука.
Програма співбесіди з МРМ.
Основні поняття
Форми та функції мовлення
Методика розвитку діалогічного мовлення.
Методика навчання дітей монологічного мовлення
Методика словникової роботи в дошкільному закладі
Основні поняття
Методика виховання звукової культури мовлення.
Методика формування граматичної будови мовлення у дітей.
Основні поняття
Завдання ознайомлення дошкільників з природою
Зміст ознайомлення дошкільників з природою
Куточок природи дитячого садка
Ділянка дитячого садка
Методи ознайомлення дітей з природою
Форми організації роботи з ознайомлення дітей з природою
...
Полное содержание
Подобный материал:

МІНІСТЕРСВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ


“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Ректор ________________В.Д.Будак

“ 22 ” ЛЮТОГО 2012 Р.


ПРОГРАМА співбесіди


ДЛЯ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

7.01010101 «Дошкільна освіта»

освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»


МИКОЛАЇВ – 2012

Розробник: д.п.н., проф. Степанова Т.М.


Затверджено на засіданні кафедри дошкільної освіти

Протокол № 3 від 11 жовтня 2011 року


Затверджено на засіданні вченої Ради факультету психології

Протокол № 3 від 19 жовтня 2011 року
  1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Реформаційні зміни в системі дошкільної освіти, надання їм державно-національної спрямованості, вимагають під психолого-педагогічної науки пошуку нових шляхів вдосконалення рівня підготовки фахівців дошкільного профілю. Модернізація сфери освіти викликала до життя появу ступеневої системи підготовки фахівців, яка здатна оптимізувати процес самореалізації особистості в суспільстві з врахуванням її потреб та можливостей та забезпечити галузь суспільного та сімейного дошкільного виховання висококваліфікованими фахівцями.

Підготовка фахівця з вищою освітою, що задовольняє всім висунутим суспільством вимогам, в Україні здійснюється за допомогою ступеневої системи освіти у вищих навчальних педагогічних закладах ІІІ - IV рівнів акредитації. Згідно цієї системи в країні встановлені освітньо-кваліфікаційні рівні; молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр та освіті рівні вищої освіти базова вища освіта, повна вища освіта. Існує певний зв’язок між кваліфікаційним рівнем і рівнем освіти. Цей зв'язок закріплено в Державному стандарті вищої освіти (ДСВО) у вигляді вимог до змісту, обсягу та рівня вищої освіти певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів.

У ході співбесіди студент має продемонструвати свої знання та, частково, професійні уміння.


  1. програма співбесіди з ОТМ.


Образотворче мистецтво як складова частина

культури суспільства і людини.

Мистецтво як форма суспільної свідомості, спосіб відображення життя в художньої творчості, яка візуально відображає навколишній світ на площині чи в просторі. Статичність образів образотворчого мистецтва.

Функції мистецтва в суспільстві. Естетична і гедоністична функції -унікальна прерогатива мистецтва. Дублюючі функції: пізнавальна, виховна, освітня, інформаційна, комунікативна, соціально-перетворююча, компенсаторна, прогностична, медична, сугестивна.

Художній образ як форма художнього мислення в мистецтві. Властивості художнього образу: єдність емоційного і раціонального, художній простір і час, індивідуалізація і типізація, багатозначність і недомовленість.

Художній метод як спосіб образного мислення в мистецтві, в якому органічно поєднуються три фактори: дійсність в її естетичному багатстві, світогляд художника, сукупність художніх прийомів і засобів відображення.

Твір мистецтва як результат художньої творчості. Єдність змісту і художньої форми в творах реалістичного мистецтва.

Історичний характер мистецтва. Закони розвитку художнього процесу. Історична періодизація художнього процесу. Художні епохи і напрямки в мистецтві минулого: міфологічний реалізм античності, середньовічний символізм, реалізм епохи відродження, бароко, класицизм, просвітительський реалізм, сентименталізм, романтизм, критичний реалізм XIX століття. Художні напрямки в мистецтві XX століття: реалізм XX століття, соціалістичний реалізм, експресіонізм, сюрреалізм, екзистенціоналізм, абстракціонізм, поп-арт, гіперреалізм, хепшнгта інші.


Декоративне мистецтво.

Декоративно-прикладне мистецтво - вид мистецтва, що обслуговує побутові й одночасно задовольняє естетичні потреби людини, привносить красу в життя.

Декоративність - форма відображення змісту і художньої образності, надання краси і цільності творам декоративно-прикладного мистецтва.

Головні вимоги до творів декоративно-прикладного мистецтва: доцільність, зручність форми та відповідність декору утилітарному призначенню речі.

Відображення рис національних традицій у формі предметів, матеріалах, техніках обробки, в художніх сюжетних та орнаментальних мотивах, кольорах творів декоративно-прикладного мистецтва.

Різноманітність творів українського декоративно-прикладного мистецтва, його зв'язок з фольклором, усною народною творчістю.

Провідні напрямки розвитку сучасного українського декоративно-прикладного мистецтва. на види. Класифікація видів декоративно-прикладного мистецтва за показниками: матеріалом - камінь, дерево, скло та ін.; технологічними особливостями - ткацтво, вишивка, плетіння; в'язання, розпис, витинання, тощо; функціональними ознаками - меблі, посуд, прикраси, одяг, іграшки.

Характеристика найпоширеніших видів українського декоративно-прикладного мистецтва.

Українська кераміка,

Теракота, майоліка, фаянс, фарфор. Ужиткова та художня кераміка. Особливості декорування предметів української кераміки: розпис –мотиви, композиції, "кольорі, "техніки; гравірування та наліплювання рельєфів.

Основні центри кераміки на Україні: Опішня, Косів, Ужгород, Васильків, Диденці. Коростень. Баранівка та ін.

Українська вишивка.

Найулюбленіший і найрозповсюдженіший вид народної художньої творчості на Україні.

Орнаментальні мотиви, колорит, композиція та техніки вишивок в різних регіонах України: -Решетилівські, Київські. Подільські. Волинські. Гуцульські вишивки.

Художнє різьблення.

Вирізування з дерева, кістки, каменю декоративних прикрас та предметів побуту.

Українське різьблення по дерену: контурне гравірування;. поглиблене, плоско рельєфне, високорельєфне, прорізне скульптурне.

Провідні центри художнього різьблення. Закарпаття, Івано-Франківськ, Львів, Полтава.

Килимарство і ткацтво.

Виготовлення із шовку, бавовни, льону способом ткання,
в'язання, валяння. Орнаментальні мотиви, композиція, колорит та техніка
ткання українських килимів. Провідні центри килимарства в Україні:
Решетилівка, Дігтярі, Кути, Пистин, Яблушів, Коломия, Глиняни, Косів,
Хотин".

Особливості художнього ткацтва: орнаментація, асортимент виробів.

Центри художнього ткацтва: Кролевець. Богуслав. Дігтярі.

Декоративний розпис.

Історія виникнення від оригінального пиття настінних розписів І
народного лубка.

Колір як провідний засіб виразності декоративного розпису, основний композиційний елемент, що організує форму, активізує її, надає логічної завершеності.

Яскравість, різноманітність і привабливість барв українського декоративного розпису.

Оригінальність авторського українського декоративного розпису: декоративні живописні народні натюрморти K. Білокур; легендарно-казкові та сюжетно-побутові розписи M. Приймаченко; декоративно-авангардні розписи Г. Собачко-Шостак та І. Шостака.

Петриківський декоративний розпис - самобутня, оригінальна сторінка в українському мистецтві. Художні особливості: переваження квітково-рослинних орнаментів, різноманітність композицій (букет, віночок, гілка, симетричні і асиметричні панно), яскравість, різноманітність барв; оригінальність технік (вільний, широкий, «перехідний» мазок, малювання пензлями, пальцями, роговими паличками, накладання тонів). Видатні майстри петриківського розпису: І. Пата, В. Кучеренко, Ф. Панко, В. Глушенко, M. Тимченко.

Українська писанка як особливий вид мініатюрного декоративного розпису на сферичній поверхні яйця. Символічність орнаментальних мотивів та кольорів, різноманітність технік декорування українських писанок.

Художні особливості писанок в різних регіонах України.

Українська народна іграшка.

Художня самобутність української народної іграшки. Народна керамічна, дерев'яна та плетена іграшка як побічний промисел основного виробництва - гончарства, художнього деревообробництва та плетіння.

Типологічні групи українських керамічних іграшок: тарахкальця, посуд (монетка), свищики і фігурки.

Декор українських керамічних іграшок. Провідні центри українських керамічних іграшок: Опішня, Косів, Львівщина (Стара Сіль), Київщина.

Різновиди українських дерев'яних, іграшок:, шумові (катальця, тріскачки, свищики); моделі побутових предметів зменшеного масштабу (меблі, посуд, санчата, знаряддя пращ); рухомі іграшки (фуркальця, коники, пташки, метелики, ковалі); сувенірні; «мороки». Декор українських дерев'яних іграшок.

Провідні центри українських дерев'яних іграшок: Косів, Яворів, Полтавщина.

Іграшки з лози, рогози, соломи, виготовлені технікою плетіння. Центри: Яворів, Івано-Франківськ, Тернопільщина.


Твір мистецтва – основна ланка художньої культури.

Виникнення інтересу до вивчення дитячого малюнка в кінці XІХ на початку XX століття. Дитячий малюнок - об'єктивний матеріал для вивчення дитячої психології, особливостей дитячої творчості (Д.Селлі. Н.Брауншвіч, Р.Лампрехт, К.Річчі).

Праці російських вчених, присвячені дитячому малюнку (Л.Ортанський, А.Рибников, К.Легалов, В.Бехтерєв, А.Бакушинський).

Дослідження закономірностей дитячої творчості Ф.Шмітом. Організація музею дитячої творчості в Харкові та кабінету творчості при Всеукраїнській академії наук в Києві.


Методика керівництва образотворчою діяльністю дітей як наука.

Дослідження психологічних закономірностей дитячої образотворчої діяльності в працях Б.Теплова, Л.Виготського. В.Кірієнко, Є.Ігнатьєва. В.Мухіної, M.Подд'якова та інших.

Теоретична спадщина видатних дослідників в галузі методики навчання дітей образотворчої діяльності: Є.Фльоріна, НСакуліна, Гусарова, З.Ліштван, Т.Комарова, Н.Халезова та інші.

Розробка змісту навчання дітей дошкільного віку образотворчої діяльності в програмах дитячого садка різних років.


Програма співбесіди з МРМ.

Поняття зв’язного мовлення


Вчення І.П.Павлова про дві сигнальні системи; О.Г.Іванова-Смоленського, М.І.Красногорського, М.М.Кольцової що­до становлення другої сигнальної системи в дітей; будо­ва центральної й переферійної частин мовленнєвого апа­рату. Врахування вчення фізіологів у методиці розвитку мовлення дітей.

Використання вчення психологів про мовлення, мовленнєву діяльність. Зарубіжні психологи (Ж.Піаже, В.Штерн. Карл і Шарлота Бюлер та ін.) та їхні праці в галузі становлення і розвитку мовлення дітей. Теорія егоцентричного мовлення Л.С.Виготського, Ж.Піаже. Критичні зауваження та експериментальні дослідження в розвитку егоцентричного та соціалізованого мовлення. Усвідомлення дітьми дошкільного віку звукового та словникового складу мовлення (Д.Б.Ельконін, О.Р.Лурія, С.Н.Карпова, Р.Є.Лєвіна, Л.Є.Журова, Н.Х.Швачкін, О.М.Шахнарович). Психологічна природа мовлення (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Н.І.Жинкін, О.М.Леонтьєв). Психологічні аспекти мовлення у працях українсь­ких учених (Б.Ф.Баєв, Г.С.Костюк, І.О.Синиця, В.А.Семиченко та ін.). психолингвістика про розвиток мовлення дітей (О.О.Леонтьєв, І.О.Зимняя, О.М.Шахна­рович та ін.).

Лінгвістика - теоретичне підґрунтя дошкільної лінг­водидактики. Функції мови і мовлення: комунікативна, номінативна, експресивна, гносеологічна, сигніфікативна та ін. Текст як основне лінгвістичне поняття лінгводидак­тики; ознаки тексту; засоби зв'язку в тексті. Стилі мов­лення. Нормативність і культура мовлення.

Педагогіка як база лінгводидактики. Використання категорій педагогіки (навчання, розвиток, формування, принципи, методи, прийоми, форми, фактори, умови, виховання) в методиці навчання дітей рідної мови.


Поняття зв'язного мовлення. Види зв'язного мовлення (діалогічне, монологічне). Діалог, монолог. Ситуативне й контекстне мовлення. Особливості засвоєння дітьми дошкільного віку зв'язного мовлення. Сучасні дослідження проблеми розвитку зв'язного мовлення в Україні та зарубіжних країнах.

Основні поняття: лінгводидактика, методика, теорія, методологія, мова, мовлення, мовний знак, текст, нормативність, стиль мови, функції мови і мовлення, культура мовлення.


Форми та функції мовлення

Дослідження проблеми зв’язного мовлення (С.Л.Рубінштейн, Т.О.Ладиженська, Л.В.Щерба, Г.М.Леушина, О.О.Потебня та ін.). Характеристика монологічного мовлення. Ситуативне та контекстне мовлення, його становлення (Г.М.Леушина). Внутрішнє мовлення (Б.Ф.Баєв). Пояснювальне мовлення (Н.І.Кузіна).

Діалогічне мовлення. Усне мовлення. Розмовне мовлення (Т.О.Ладиженська, Л.В.Щерба). Типи та види діалогів. Структура діалогу (В,Л.Скалкін). Періодизація мовленнєвого розвитку дітей (за А.К.Марковою).

Форми та функції мовлення, їх розвиток у дітей.


Методика розвитку діалогічного мовлення.

Методика розвитку діалогічного мовлення. Завдання й зміст розвитку діалогічного мовлення в дошкільному закладі. Розмова вихователя з дітьми в повсякденному спілкуванні - метод розвитку діалогічного мовлення: Вимоги до організації розмов, їх тематика й зміст у кожній віковій групі. Методика організації й проведення розмов з дітьми. Прийоми активізації мовлення мовчазних та соромливих дітей.

Бесіда - основний метод розвитку діалогічного мовлення. Види, зміст і тематика бесід. Значення бесід для розумового, морального та естетичного розвитку дітей.

Методика проведення бесіди: підготовка вихователя й дітей до бесіди, добір наочного, дидактичного, ілюстративного матеріалу та технічних засобів навчання до бесіди. Структура бесіди.

Методичні прийоми розвитку діалогічного мовлення дітей в ході бесіди. Види запитань вихователя, вимоги до запитань та відповідей дітей. Монологічне висловлювання як об'єкт навчання. Сучасні дослідження.

Методика формування діалогічного спілкування у дітей. Методи формування потреби у мовленнєвому спілкуванні. Зміст роботи з формування мовленнєвого спілкування. Чинники комунікативної компетентності. Когнітивно-комунікативна, орієнтувально-планувальна, організаційно-комунікативна, мовленнєва, комунікативно-мовленнєва. Методи формування культури діалогічного спілкування у дітей.


Методика навчання дітей монологічного мовлення.

Методика навчання дітей монологічного мовлення (розповідання).

Зміст і завдання навчання дітей монологічного мовлення. Характеристика методів; прийомів навчання дітей монологічного мовлення. Види розповідей, їх класифікація, послідовність введення різних видів розповідей, їх місце на заняттях з розвитку мовлення. Сучасні дослідження.

Навчання дітей розповідання за дидактичними картинами. Значення

картин у навчанні і розповідання. Види розповідей за змістом картин.

Методика навчання описових розповідей за картиною. Сюжетні й творчі розповіді. Місце розповідей за дидактичними картинами у структурі заняття з розвитку мовлення. Методика навчання дітей розповідання за картинами в різних вікових групах. Сучасні дослідження.

Навчання дітей розповідання за іграшками. Види розповідей. Описові розповіді, їх структура й прийоми навчання. Сюжетні розповіді за однією іграшкою та набором іграшок (за ігровою сюжетною обстановкою). Добір іграшок, вимоги до них. Прийоми навчання розповідання за іграшкам різних вікових групах.

Розповіді дітей з досвіду. Значення цього виду розповідей, вимоги до них. Тематика розповідей. Роль сенсорного досвіду в складанні розповідей. Методичні прийоми навчання розповідання. Методичні прийоми навчання розповідання з власного досвіду: зразок розповіді, план, вказівки. Методика навчання дітей складання листів. Добір матеріалу для змісту Структура заняття й прийоми керівництва (М.С.Лаврик, Ф.О. Сохін, Є.І.Тихеєва).

Переказ літературних творів. Суть переказу, його значення для розвитку зв'язного мовлення, пам'яті, мислення. Добір літературних творів для переказу, вимоги до них. Вимоги до дитячих переказів (усвідомленість, послідовність, точність, образність і граматична правильність інтонаційна виразність, елементи творчої доробки). Структурні компоненти заняття. Методичні прийоми навчання дітей переказу: запитання, план, спільний, відображений переказ, підказка, переказ за частинами, за ролями, за малюнками, з використанням ТЗН, ілюстративного матеріалу, від першої особи, переказ з елементами драматизації та навчання творчого розповідання, інсценування. Особливості навчання переказу в різних вікових групах (А.М.Бородич, Н.В. Малиновська).

Навчання творчого розповідання. Роль чуттєвого досвіду, розвиток самостійності й творчої уяви в ході розповідей. Види й тематика розповідей: складання розповідей за опорними словами, продовження початку(казки) вихователя, складання початку розповіді (казки вихователя, творчі розповіді на тему, розповіді про смішні епізоди, про одного героя, розповіді-мініатюри (етюди), самостійне складання казок, небувальщин, складання розповідей, аналогічних прочитаним. Методика проведення кожного з цих видів розповідей. Структурні компоненти заняття й методичні прийоми навчання творчого розповідання (Н.П. Орланова, Н.Ф. Виноградова, Є.І.Тихеєва, С. Ласунова, Т.Г.Постоян). Методика розвитку креативного мовлення у дітей.

Використання сюжетно-рольових, дидактичних ігор, вправ, мовних логічних задач у навчанні зв'язного мовлення. Їх види, зміст, місце на заняттях з розвитку мовлення та в повсякденному спілкуванні. Розповіді дітей вихователю, товаришам. Розвиток пояснювальної, плануючої функції мовлення на заняттях і в різних видах діяльності. Значення розвитку зв'язної мови в підготовці дітей до школи (Л.С. Виготський, В.Г.Захарченко, Н.Ф.Віноградова).


Методика словникової роботи в дошкільному закладі

Закономірності засвоєння слова дитиною. Перші слова, їх специфіка й особливості. Етапи оволодіння словами. Критика теорії «відкриття» В.Штерна та Ш.Бюлера. Оволодіння значенням слова. Лексичне значення слів. Ступені узагальнення слів за значенням (М.М.Кольцова), засвоєння дітьми прямого й переносного значення слів.

Завдання й зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу. Добір слів для засвоєння дітьми. Словник-мінімум, тематичні словники.

Ускладнення вимог програми до словника дітей у різних вікових групах:
  • розширення словника на основі ознайомлення дітей з новими
    предметами, явищами оточуючого життя;
  • уведення нових слів у процесі поглиблення знань дітей про
    предмети, явища та їх відношення, якості, властивості; введення
    антонімів, синонімів, порівнянь;
  • розвиток словника у процесі узагальнення уявлень про предмети та
    явища; введення слів, що означають елементарні поняття (видові,
    родові) (В.Й.Логінова).

Принципи словникової роботи: тісний взаємозв'язок слова з фактами реальної дійсності, введення слів на основі активної пізнавальної діяльності; вирішення всіх завдань словникової роботи в єдності. Характеристика методів і прийомів словникової роботи.

Поетична та усна народна творчість у словниковій роботі з дітьми Н.Р.Кирста); методика використання загадок і прислів'їв у роботі з дітьми.

Народні та дидактичні ігри й дидактичні вправи, їх види, зміст і її шлика проведення в різних вікових групах. Настільно-друковані ігри, народні хороводні ігри та їх місце у словниковій роботі (Н.І.Луцан).

Специфіка занять з словникової роботи, їх види й методика проведення: ознайомлення з якостями та властивостями предметів, заняття на формування понять, узагальнень і класифікацію, комплексні й тематичні заняття, методика їх проведення (І.М.Непомняща, В.Й.Логінова, О.С.Ушакова).

Розвиток словника в різних видах діяльності. Робота над словником на заняттях з усіх розділів програми виховання і розвитку.

Основні поняття: активний словник, пасивний словник, лексика, семантика слова, дитяче словотворення


Форми і методи словникової роботи

Закономірності засвоєння слова дитиною. Перші слова, їх специфіка й особливості. Етапи оволодіння словами. Критика теорії "відкриття" В.Штерна та Ш.Бюлера. Оволодіння значенням слова. Лексичне зна­чення слів. Ступені узагальнення слів за значенням (М.М.Кольцова), засвоєння дітьми прямого й переносно­го значення слів.

Завдання й зміст словникової роботи в різних вікових групах дошкільного закладу. Добір слів для за­своєння дітьми. Словник-мінімум, тематичні словники.

Ускладнення вимог програми до словника дітей у різних вікових групах:
  • розширення словника на основі ознайомлення дітей з новими предметами, явищами оточуючого життя;
  • уведення нових слів у процесі поглиблення знань дітей про предмети, явища та їх відношення, якості, властивості; введення антонімів, синонімів, порівнянь;

розвиток словника у процесі узагальнення уяв­лень про предмети та явища; введення слів, що означають елементарні поняття (видові, родові) (В.Й.Логінова).

Принципи словникової роботи: тісний взаємозв'язок слова з фактами реальної дійсності, введення слів на основі активної пізнавальної діяльності; вирішення всіх завдань словникової роботи в єдності. Характеристика методів і прийомів словникової роботи.

Поетична та усна народна творчість у словниковій роботі з дітьми (Н.Р.Кирста); методика використання за­гадок і прислів'їв у роботі з дітьми.

Народні та дидактичні ігри й дидактичні вправи, їх види, зміст і методика проведення в різних вікових гру­пах. Настільно-друковані ігри, народні хороводні ігри та їх місце у словниковій роботі (Н.І.Луцан).

Специфіка занять і словникової роботи, їх види й методика проведення: ознайомлення з якостями та вла­стивостями предметів, заняття на формування понять, узагальнень і класифікацію. Комплексні й тематичні за­няття, методика їх проведення (І.М.Непомняща, В.Й.Логінова, О.С.Ушакова).

Розвиток словника в різних видах діяльності. Робо­та над словником на заняттях з усіх розділів програми виховання і розвитку.
  • Основні поняття: видові, родові поняття; актив­ний, пасивний словник; словникова робота; значення слова, переносне значення слова; збагачення, уточнен­ня, активізація словника; зіставлення, порівняння; при­слів'я, загадки, усна народна творчість.


Методика виховання звукової культури мовлення.

Закономірності засвоєння звука дитиною. Стадія крику й белькоту.

Дискусійні погляди на час появи й функції белькоту. Значення домовних проявів у становленні звукової культури мовлення. Особливості засвоєння дітьми фонем. Періоди засвоєння дітьми фонем. Роль слухового й мовного аналізаторів у засвоєнні дітьми звуків (В.Бельтюков, О.Гвоздєв, Н.Швачкін).

Сприймання звуків на слух і їх артикуляція. Усвідомлення звукового аспекту рідного мовлення. Дослідження вчених ( О.Гвоздєв, С. Бернштейн,

В.Бельтюков, Н.Швачкін, Д.Ельконін, Л.Журова та ін.) засвоєння дітьми звукового аспекту мовлення.

Поняття фонема, звук, звукова культура мовлення: фонетична й орфоепічна правильність мовлення, дикція, мовне дихання, фонематичний і мовний слух, темп мовлення, сила голосу, інтонаційна виразність мовлення.

Характеристика компонентів звукової культури мовлення.

Передумови виховання звукової культури мовлення: розвиток слухового й мовленнєво-рухового аналізаторів, фонематичного слуху, гігієна нервової системи, охорона органів слуху, мовлення, носоглотки; правильне мовлення оточуючих, активна мовленнєва практика, наявність дидактичного матеріалу, спільна робота дошкільного закладу й сім'ї.

Особливості звуковимови дітей різних вікових груп.

Завдання й зміст виховання звукової культури мовлення. Прийоми індивідуальної перевірки звуковимови дітей.

Система роботи щодо виховання звукової культури мовлення: розвиток слухової уваги, фонематичного слуху, мовного дихання, дикції, сили голосу, інтонації. Фронтальна та індивідуальна робота з дітьми.

Дидактичні ігри й вправи у виховання звукової культури мовленні

Види занять, їх структура, обладнання наочними і дидактичними матеріалами. Методика їх проведення в різновікових групах. Місце жанрів фольклору в закріпленні правильної звуковимови (О.С.Трифонова).

Виховання звукової культури мовлення у процесі режимних моментів й на інших заняттях.

Основні поняття: фонема, фонематичний слух, звуковимова, артикуляційний апарат, мовленнєве дихання, обстеження звуковимови, центральний та периферійний мовленнєвий апарат, звукова культура мовлення


Методика формування граматичної будови мовлення у дітей.

Загальне поняття про граматичну будову мови: граматика, морфологія, синтаксис; граматичні заняття. Значення засвоєння граматичної будови мови для мовленнєвого розвитку дітей та підготовки їх до школи.

Становлення граматичної будови мови у дітей. Пасивне, та активне
засвоєння (Д.Ф.Ніколенко). О.М.Гвоздев про періоди становленні
граматичної будови мови. Особливості засвоєння дітьми речень. Оволодінні
флексіями, узгодженнями й. керуванням (О.М.Гвоздев, М.П.Феофанов, |В.Й.Ядешко).

Закономірності засвоєння граматичних значень дітьми дошкільного віку. Типові помилки в мовленні дітей та їх причини. Дослідження формування граматичної правильності мовлення в дітей (Ф.О.Сохін та ін.)

Дитяче словотворення, його характеристика, види, типи, причин цього явища. Книга К.І.Чуковського "Від 2 до 5". Словесна творчість, її характеристика (Н.В.Гавриш).

Завдання й зміст формування граматичної правильності мовлення в дітей, умови, необхідні для засвоєння дітьми норм граматики (А.М.Богуш). Шляхи й методи формування граматичної правильності мовлення. Дидактичні ігри, вправи, мовленнєві ситуації, казки, їх місце у формуванні граматичної будови мови (К.Л.Крутій, Й.Н.Маковецька, Н.Лопатинська, Г.Г.Ніколайчук). Спеціальні заняття з формування граматичної правильності мовлення, методика їх проведення; ознайомлення дітей з реченнями, словами, складом (К.Л.Крутій).

Формування граматичної правильності мовлення у процесі режимних моментів та на заняттях з інших розділів програм.

Основні поняття: граматична будова мови, граматичні норми, речення, слово, словосполучення, дитяча словесна творчість


Програма співбесіди «Основи природознавства з теорією та методикою ознайомлення дошкільників з природою»


Курс «Основи природознавства з теорією за методикою ознайомлення дошкільників з природою» належить до системи педагогічних наук. В процесі вивчення даної дисципліни студенти мають опанувати конкретним змістом природничих знань, принципами їх підбору для дітей дошкільного віку та побудови програм дошкільних закладів освіти з ознайомлення дітей з природою. Студенти також мають оволодіти методами, прийомами, формами організації дітей, які можна використати для навчання і всебічного розвитку дошкільників через зміст природознавчого матеріалу.

До програми Державних іспитів включено основні питання мелодики ознайомлення дітей з природою, розкриваючи які студенти повинні спиратися на знання основ природознавства. У ході відповіді па поставлене запитання, студенти мають висвітлити основні теоретичні підходи до його постановки та вирішення, дослідження з проблеми, а також навести конкретні приклади реалізації в практиці роботи з дітьми.


Завдання ознайомлення дошкільників з природою

Завдання розумового виховання: формування системи реалістичних уявлень про світ природи; сенсорний розвиток; розвиток мислення і мови; розвиток пізнавальних процесів та спостережливості.

Моральне виховання. Екологічне виховання, як складова морального ставлення особистості до оточуючого світу. Основні умови екологічного виховання дошкільників. Виховання любові до праці в природі, формування перших трудових навичок.

Естетичне виховання. Формування естетичних вражень базове завдання естетичного розвитку дошкільників в контексті ознайомлення їх з природою. Формування уміння відтворювати красу природи у творчій діяльності.

Фізичне виховання. Роль природних факторів повітря, сонця, води у загартуванні та зміцненні організму дитини.


Зміст ознайомлення дошкільників з природою

Загальна характеристика змісту знань дітей про природу, умінь і навичок вирощування рослин, догляду за тваринами, відображена у програмах для дитячих садків; „Дитина”, „Малятко”, „Дитина в дошкільні роки", „Українське дошкілля", „Перші кроки” тощо.

Основні принципи відбору знань дітей про природу: виховуючого і розвиваючого характеру знань, доступності, науковості, енциклопедичності, краєзнавчий.


Куточок природи дитячого садка

Розміщення і обладнання кутка природи. Кімнатні рослини кутка природи і зимового саду. Тварини в куточку природи. Постійні та тимчасові мешканці куточка природи дитячого садка.


Ділянка дитячого садка

Планування ділянки дитячого садка. Озеленення ділянки. Куточки дикоростучих рослин на ділянці дитячого садка. Влаштування квітників, саду та городу на ділянці. Приваблювання птахів. Утримання дрібних свійських тварин на ділянці дитячого садка.


Методи ознайомлення дітей з природою

Загальна характеристика та класифікація методів ознайомлення дошкільників з природою. Наочні методи. Спостереження, як основний метод ознайомлення дітей з природою. Методика керівництва спостереженнями.

Демонстрування ілюстраційного матеріалу. Використання технічних засобів навчання та моделей в процесі ознайомлення дітей з природою.

Практичні методи. Праця в природі як один з основних методів ознайомлення дітей з природою. Нескладні досліди з природним матеріалом: значення для розвитку пізнавальної активності дошкільнят, відмінність від спостереження, методика проведення. Використання ігор в процесі ознайомлення дітей з природою.

Словесні методи ознайомлення дітей з природою: розповідь вихователя, бесіди, художня література.


Форми організації роботи з ознайомлення дітей з природою

Заняття в дошкільному навчальному закладі. Специфіка занять з ознайомлення дітей з природою. Основні види і типи занять, їх характеристика, структура. Особливості проведення занять в різних вікових групах.

Екскурсії, як особлива форма занять. Тематика екскурсій, структура, методика проведення.

Цільові та повсякденні прогулянки в природі: значення, порівняльна характеристика.


Засоби фіксації знань дітей про природу

Ведення календарів природи і погоди. Складання гербаріїв, колекцій, букетів. Повсякденні спостереження, праця та пошукова діяльність дітей в куточку природи. Свята та розваги на природничому матеріалі.


Керівництво роботою з ознайомлення дітей з природою

Планування та облік роботи вихователем. Керівництво завідуючого та методиста роботою з ознайомлення дітей з природою.


Література:

1. Державна національна програма „Освіта” /Україна XXI століття /. - К., 1993.

2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні / Дошкільне виховання. - 1999. - № 1.

3. Концепція дошкільного виховання в Україні. - К., 1993.

  1. Білан О. Екологічне виховання дітей дошкільного віку. - Львів, 1999.
  2. Біологічний словник / За ред. К.М.Ситника, В.О.Топачевського. – К.

6. Веретенникова С.О. Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою. - К.: Вища шк., 1979.

7. Виноградова П.Ф. Умственное воспитание детей в процессе ознакомления их с природой. - М., 1979.

8. Вірзілін М.М. Мандри з кімнатними рослинами. – К., 1973.

9. Горонаха М.М. Виховання екологічної культури дітей. Рівне. 2001.

10. Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. - Ів.-Франківськ. 1999.

11. Малятко: програма виховання дітей дошкільного віку / керівник авторськ. колективу Плохій З.П. - К., 2001.

12. Плохій З.П Виховання екологічної культури дошкільників - К., 2002.

13. Сюжетні заннятя з фізичної культури з дітьми дошкільного віку / Укл. Вільчковський Е.С. Біленька Г.В., Богініч О.Л. - К., 1996.

14. Українське дошкілля. Програма виховання та навчання дітей в дошкільних закладах / Укл. Дідух О. В., Білан О.І. - Л., 1999.

15. Яришева Н.Ф. Основи природознавства. - К., 1995.

16. Яришева М. Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. – К., 1993.


Програма співбесіди «Теорія та методика фізичного виховання дітей дошкільного віку»

І. Загальні питання теорії і методики фізичного виховання.

1. Предмет теорії і методики фізичного виховання дітей від народження до шести років.

Основні поняття теорії фізичного виховання, їх значення та історична обґрунтованість. Наукові основи теорії та методики фізичного виховання дітей дошкільного віку. Зв’язок теорії фізичного виховання з іншими науковими дисциплінами. Основні методи науково-педагогічних досліджень в теорії фізичного виховання.

2. Становлення теорії і методики фізичного виховання.

Вітчизняна система фізичного вихованих дітей раннього дошкільного віку. Система тіловиховання в Запорізькій Січі. Народна педагогіка і фізичне виховання.

3. Розвиток теорії і практики фізичного виховання дітей раннього та дошкільного віку.

Основні джерела розвитку теорії фізичного виховання. Сучасні проблеми теорії фізичного виховання дітей дошкільного віку.


II. Завдання та засоби фізичного виховання дітей дошкільного віку.

1. Завдання фізичного виховання.

Комплексний підхід до реалізації оздоровчих, виховних та навчальних завдань з фізичного виховання. Характеристика завдань з фізичного виховання: оздоровчих, освітніх та виховних. Висвітлення завдань з фізичного виховання в державних документах.

2. Засади фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Загальна характеристика засобів фізичного виховання дітей дошкільного віку: оздоровчі сили природи, гігієнічні фактори, фізичні вправи. Характеристика фізичних вправ та їх класифікація. Вимоги до вибору фізичних вправ.


ІІІ. Загальні основи навчання дітей раннього та дошкільного віку фізичним вправам.

1. Вікові особливості дітей ранньою і дошкільного віку. Єдність навчання, виховання та розвитку дітей у процесі фізичного виховання. Принципи навчання. Методи і прийоми навчання дітей фізичним вправам. Етапи навчання дітей рухомим діям. Поняття про рухове вміння та навичку. Закономірності формування рухових навичок. Взаємозв'язок формування рухових навичок та розвитком фізичних якостей: сритності, швидкості, витривалості, сили, гнучкості, окоміру у дітей дошкільного віку. Регулювання навантажень та відпочинку як основа розвитку фізичних якостей.


IV. Методика навчання дітей рухам.

1. Гімнастика у навчанні дітей фізичним вправам.

Види гімнастики. Використання гімнастики у навчанні дітей фізичним вправам. Зміст та методика навчання загальнорозвивальним вправам. Зміст та методика навчання вправам з шикування та перешикування, танцювальним вправам.

2. Зміст та методика навчання основним рухам дітей дошкільною віку. Поняття, значення та характеристика основних рухів. Види основних рухів: ходьба, біг, лазіння та повзання, підлізання та пролізання, стрибки, метання, вправи з рівноваги. Техніка виконання основних рухів. Методика навчання основним рухам, послідовність у навчанні. Застосування підготовчих вправ. Прийоми страхування та попередження травматизму.


V. Рухливі ігри та вправи спортивного характеру.

1. Рухливі ігри га методика їх проведення:

Характеристика рухливої гри як засобу фізичного виховання. Класифікація рухливих ігор та ігор з елементами спорту. Вплив рухливих ігор на всебічний розвиток дитини. Погляди видатних педагогів на роль рухливої гри. Вибір рухливих ігор в залежності від педагогічних завдань, рухової підготовленості дітей, місця та часу проведення, пори року.

Підготовка інвентарю та обладнання для ігор. Пояснення змісту та правил гри. Розподіл ролей гри, регулювання фізичного навантаження. Підведення

підсумків та оцінка дій дітей під час гри. Особливості підбору та керівництва рухливими іграми з дітьми різних вікових груп. Ускладнення та варіативність рухливих ігор протягом дошкільного віку. Особливості методики проведення рухливих ігор в різних вікових групах.

2. Особливості проведення українських народних ігор.

Значення українських народних ігор, види ігор. Місце малих фольклорних жанрів у методиці проведення українських народних ігор. Методика проведення українських народних ігор в різних вікових групах.

3. Методика проведення ігор спортивного характеру.

Значення ігор спортивного характеру. Створення умов для навчання дітей іграм спортивного характеру. Етапи вивчення ігор спортивного характеру. Методика навчання елементам спортивних ігор: бадмінтон, волейбол, городки, настільний теніс, футбол, хокей.

3. Спортивні вправи.

Загальна характеристика вправ спортивною характеру. Види спортивних вправ та правила їх добору. Створення умов для навчання дітей вправам спортивного характеру. Етапи навчання дітей вправам спортивною характеру, завдання кожного етапу. Правила поведінки дітей та попередження травматизму.


VI. Форми організації фізичного виховання у дошкільних навчальних закладах.

1. Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня

Значення фізкультурно-оздоровчих заходів. Умови їх проведення. Правила вибору фізичних вправ та особливості складання комплексу ранкової гімнастики для різних вікових груп. Тривалість комплексу ранкової гімнастики та дозування вправ. Методика проведення ранкової гімнастики у різних вікових групах.

Особливості складання комплексу гігієнічної гімнастики після сну. Методика проведення гігієнічної гімнастики після сну.

Значення малих форм активного відпочинку. Правила добору вправ, їх дозування. Особливості проведення фізкультхвилинок та фізкультпауз.

2. Заняття з фізичної культури.

Типи занять. Обґрунтування типовою плану побудови занять. Структура та зміст занять з фізичної культури. Загальна та моторна діяльність занять. Способи організації дітей при виконанні фізичних вправ. Методика проведення занять з фізичної культури з дітьми різних вікових груп. Зміст та організація занять з фізичної культури на свіжому повітрі в різні пори року.

3. Забезпечення рухової активності в повсякденному житті дітей

Поняття «рухова активність». Цілеспрямована та довільна рухова активність. Зміст та шляхи оптимізації руховою режиму в умовах ДНЗ. Самостійна рухова діяльність дітей дошкільного віку. Зміст та методика проведення пішохідних переходів, фізкультурних свят, розваг, днів здоров'я.


VIІ. Організація фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Шляхи формування правильної постави та профілактика плоскостопості. Зміст роботи та обов'язки завідуючої та методиста дошкільного навчального закладу. Функції організатора з фізичного виховання, вихователя, музичного керівника. Лікарсько-педагогічний контроль за системою фізичного виховання. Методика визначення рівня фізичного навантаження на дітей в процесі виконання рухових дій. Метод пульсометрії.

Методика діагностики рухової підготовленості та стану здоров'я дітей дошкільного віку.


Список рекомендованої літератури:

  1. Закон України "Про освіту". //Освіта. - 1991. - 25 червня.
  2. Державна національна програма "Освіта". /Україна XXI століття/. - К.: Райдуга, 1994.
  3. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К., 1998.
  4. Концепція дошкільного виховання в Україні (проект). - К.: Освіта, 1993.
  5. Алябьева М.Н. Роль физической культуры в предупреждении острых распираторных вирусных инфекций у дошкольников, - К.: Здоровье, 1984.
  6. Аркин Е.А. Ребенок в дошкольные годы / Под ред. А.В. Запорожца и В.В Давыдова - М.: Просвещение. 1967.
  7. Бойко В. Котилася торба. - К., 1989.
  8. Богініч О.Л. Фізичне виховання дітей дошкільного віку засобами гри. //Навч.-метод, посібник. - К.: СП. «ЧИП», 2001.
  9. Богініч О.Л. Зростаємо дужими //Дитина. Програма виховання і навчання дітей 3-го року життя. - К.: 2001.

10. Богініч О.Л. Зростаємо дужими //Дитина. Методичні рекомендації виховання і навчання дітей 3-го року життя. К.: 2001.

11. Богініч О.Л. Оздоровча педагогіка. //Дошкільне виховання. № 7, 2002.

12. Богина Т.Л., Терехова Н.Т. Режим дня в детском саду. - М.: Просвещение, 1987.

13. Вавилова Е.Н. Развивайте у дошкольников ловкость, силу и выносливость. - М.: Просвещение, 1981.

14. Вильчковский Э.С. Физическое воспитание дошкольников в семье. – К.: Рад. школа, 1987.

15. Вільчковский Е.С., Курок О.І. Фізичне .виховання дітей у дошкільному закладі. - К.. 2001.

16. Вільчковский Е.С. Рухливі ігри в дитячому садку. - К.: Рад.школа, 1983.

17. Вільчковський Е.С. Теорія і методика (фізичного виховання дітей дошкільного віку. – Л.: ВИТЛ,1998 рік.

18. Вільчковський Е.С. Зростаємо дужими. //Дитина. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. - К.: Освіта, 1993.

19. Вільчковский Е.С., Стебельська О.Л. Виховуємо здорову дитину. //Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку. / за заг. ред. Плохій З.П. - К., 1999.

20. Воробей Г.В. Народні ігри та забави.- К., 1995.

21. Вольчинський А.Я. Українські рухливі ігри для дітей 5 - 6 років: Методичний посібник для вихователів дошкільних закладів. К., 1996;

22. Глазырина Л.Д., Овсянкин В.А. Методика физического воспитания детей дошкольного возраста. - Москва, 1999.

23. Дмитренко Т.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей раннього і дошкільного віку. - К.; Вища шкода, 1979.

24. Дмитренко Т.І. Руховий режим в дитячому садку. – К.: Рад. школа, 1980.

25. Кенеман А.В., Хухлаева Д.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста. - К.: Вища школа, І979.

26. Пена В. Горохова скриня. – К., 1993.

27. Физическая подготовка детей 5-6 лет к занятиям в школе / Под ред. А.В. Кенеман, М.Ю. Кистяковской, Т.И.Осокиной. - М.: Просвещение, 1980.

28. Фролов В.Г. Физкультурные занятия и спортивные игры и упражнения на прогулке. – М.: Просвещение, 1986. - 158 с.

29. Фролов В.Г., Юрко Г.П. Физкультурные занятия на воздухе с детьми дошкольного возраста. - М., 1983, - 133 с.

30. Хухлаєва Д.В. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. – К.: Вища школа, 1979.

31. Цьось А.В. Українські народні ігри та забави. - Луцьк: Надстир'я, 1994.

32. Шейко М.К. Рухливі ігри дошкільників. - К.: Рад. школа, 1972.


Програма співбесіди

«Теорія та методика формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку»


Програма Державного екзамену курсу „Теорія та методика формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку” складена з урахуванням концептуальних положень сучасної теорії дошкільного виховання, спрямованої на використання потенційних можливостей розвитку кожної дитини, формування індивідуально-творчих здібностей, інтересів та потреб кожного вихованця.

Основними завданнями с визначення та оцінка рівнів:

- опанування студентами науково-теоретичними та психологічними основами курсу "Теорія та методика формування елементарних математичних уявлень у дошкільників";
  • засвоєння студентами знань, умінь та навичок організації та проведення різних форм роботи з дітьми дошкільного віку з формування елементарних математичних уявлень в різних вікових групах;
  • оволодіння вміннями та навичками підбору дидактичного матеріалу в процесі проведення різних форм роботи з дошкільниками для формування елементарних математичних уявлень.

Виявлення умінь вести роботу з батьками з даної проблеми, умінь діагностувати математичний розвиток дітей, умінь аналізувати та узагальнювати власний та кращий досвід роботи з формування елементарних математичних уявлень.

Важливий аспект, який має знайти відображення у відповідях студентів на Державному екзамені, полягає в обґрунтуванні міжпредметних зв'язків та в демонстрації вільного застосування теоретичних знань при вирішенні практичних питань навчання дошкільників елементам математики, використовуючи різні форми роботи з дітьми.

Розділ І. Теоретичні основи курсу "Теорія та методика формування елементарних математичних уявлень у дітей".

Розвиток методів навчання арифметики в школі. Становлення методики розвитку елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку.

Розділ II. Значення і завдання навчання елементів математики в дитячому садку.

Розділ III. Особливості розвитку кількісних уявлень у дітей дошкільного віку. Методика ознайомлення дітей з множинами в різних вікових групах.

Особливості сприйняття і відтворення множин дітьми дошкільного віку. Методика ознайомлення дітей з множинами в різних вікових групах. Роль аналізаторів у формуванні уявлень про множину.

Розділ IV. Особливості розвитку в дітей понять про число, лічбу, обчислювальну діяльність. Завдання та методика навчання у дітей різних вікових груп.

Завдання навчання дітей лічби та обчислювання. Методика навчання лічильної та обчислювальної діяльності у різних вікових групах.

Розділ V. Особливості уявлень про величину предметів у дітей дошкільного віку. Завдання і методика навчання порівнянню величин і вимірювання у різних вікових групах дитячого садка.

Поняття про величину предметів. Особливості сприйняття величини дітьми дошкільного віку. Методи і прийоми формування у дітей уявлень і понять про величину предметів. Навчання дітей вимірювання.

Розділ VI. Особливості уявлень у дітей про форму предметів. Завдання та методика навчання дітей у різних вікових групах.

Особливості сприйняття форми предметів та геометричних фігур дітьми. методи і прийоми формування у дітей уявлень і понять про форму предметів та геометричні фігури.

Розділ VII. Особливості формування часо-просторових уявлень у дітей, завдання та методика навчання дітей у різних вікових групах.

Особливості сприйняття простору дітьми дошкільного віку. Сприйняття часу і розвиток часових уявлень у дітей різного віку. Методика формування просторових уявлень у дітей, методика формування часових уявлень та орієнтування в часі.

Розділ VIII. Організація роботи з формування елементарних математичних уявлень у дітей в дитячих дошкільних закладах і відділах народної освіти.

Роль вихователя-методиста в організації роботи з формування елементарних математичних уявлень.

Планування роботи з математики. Робота методичних кабінетів народної освіти з питань навчання дітей математики.


Рекомендована література

  1. Данилова В.В., Рихтерман Т.Д., Михайлова З.А. Обучение математике в детском саду. — М.: Просвещение, 1997.
  2. Грибанова О.К. та ін. Математика дошкільнятам. - К.: Рад.шк., 1990.
  3. Артемова Л.В. Колір, форма, величина. - К., 2001.
  4. Совершенствование процесса формирования математических представлений в детском саду. - Л., 1990.
  5. Формирование элементарных математических представлений у дошкольников / Под ред. А.А.Столяра. - М., 1988.
  6. Смоленцева А.А., Пустовойт О.В. Математика до школы. - Н.Новгород, 1996.
  7. Леушина А.М. Формирование элементарных математических представлений у детей дошкольного возраста. - М., 1974.
  8. Методика формування елементарних математичних уявлень у дітей / Під заг. ред. О.К.Грибанової. - К.: Вища школа, 1987. - С. 126 - 131.
  9. Конфорович О.Г., Лебедєва З.П. Формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку. - К.: Вища школа, 1976.

10.Красницкая Т.С. Самостоятельная работа учащихся педагогического училища по курсу "Формирование элементарных математических представлений у детей". - М.: Просвещение, 1986.

11.Щербакова К.И. Методика формування елементарних уявлень у дошкільників: Навч. посібник. - К., 1996.

12.Математическое развитие дошкольников. Сост. Михайлова З.А., Полякова Н.М., Непомнящая Р.Л., Вербеная А.М. - СНб. : Акцидент., 1998. - 94с.

13.Грин Р., Лаксон В. Введение в мир числа. - М., 1982.

14.Альтхауз Д., Дум Э. Цвет, форма, количество. - М., Просвещение, 1984.

15.Пани Ж., Пани Ф. Дети и графы. Обучение детей дошкольного возраста математическим понятиям. - Просвещение, 1974.

16.Фидляр М. Математика уже в детском саду - М., Просвещение, 1981.

17.Базовий компонент дошкільної освіти в Україні - К., 1999.

18. Лінгводидактика в сучасних закладах освіти. – Одеса: НПУ АПН України, 2001. – 269 с.

19. Луценко І.О. Готуємось до мовленнєвого спілкування з дошкільниками: Навчальний посібник. – К.: НПУ, 2001. – 96 с.

20. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – К., 1999. – 286 с.

21. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі / А.М. Богуш, Н.П. Орланова, Н.І. Зеленко, В.К. Лихолєтова / За ред. А.М. Богуш. – К.: Вища школа., 1992. – 414 с.

22. Общение и речь: Развитие речи у детей в общении со взрослыми / Под ред. М.И. Лисиной. – М.: Педагогтка, 1985. – 208 с.

23. Пироженко Т.О. Мовленнєве зростання дошкільника. – К.: Грай лик, 1999. – 38 с.

24. Розвиток українського мовлення у дошкільників. Програма-довідник для дошкільних закладів з українським мовним режимом / Укл. Н.Я. Дзюбишина-Мельник. – К.: Освіта, 1991. – 65 с.

25. Ушакова О.С. Развитие речи дошкольников. – М.: Изд-во Института психотерапии, 2001. – 240 с.


  1. Критерії оцінювання


Оцінка «відмінно» (180 – 200 балів) ставиться, якщо абітурієнт:
  • показав повне знання фактичного матеріалу;
  • повністю розкрив і строго довів всі твердження питань білету;
  • вільно володіє понятійним і термінологічним апаратом.


Оцінка «добре» (150 – 179 балів) ставиться, якщо абітурієнт показав:
  • показав повне знання фактичного матеріалу, але з деякими неточностями;
  • повністю довів всі твердження питань білету, але з деякими неточностями;
  • в цілому володіє понятійним і термінологічним апаратом.


Оцінка «задовільно» (124 – 149 балів) ставиться, якщо абітурієнт показав:
  • неповне знання фактичного матеріалу;
  • задовільне володіння базовою термінологією;
  • вміє пояснити способи розв’язування навчальних задач зі сторонньою допомогою.


Оцінка «незадовільно» (100 – 124 балів) ставиться за умови, що абітурієнт:
  • має уяву щодо змісту фактичного матеріалу, але відповідь не наповнюється реальним змістом;
  • не володіє понятійним і термінологічним апаратом;
  • не може пояснити способи розв’язування навчальних задач навіть зі сторонньою допомогою.