Geum.ru

Вісник Львівського університету. Серія журналістика. 2003. Вип. 23. 297 с

Вид материалаДокументы

Содержание


Мовні інновації на службі можливої трансформації
Ключові слова
Слова з компонентом
Ключові слова
Words with the component
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
МОВНІ ІННОВАЦІЇ НА СЛУЖБІ МОЖЛИВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ
ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ В УКРАЇНІ

Богдан Залізняк

Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Університетська,1, 79000, Львів, Україна

Е-mail: journft@franko.lviv.ua


Проаналізовано як змінюється й урізноманітнюється мовний складник політичного дискурсу України зі зміною суспільно-політичної ситуації в країні — від часу виборів президента 1999 року до парламентських виборів 2002 року.

Ключові слова: Україна, проукраїнська політика, честь, моральна влада, “вождь”, олігархи.

На початку ХХІ сторіччя Україна вступила в період, коли почали окреслюватись, можливо, ще не досить зримо, риси демократизації нашого суспільства. Зі зміною суспільно-політичної ситуації — від певної поляризації українського народу під час виборів Президента України 1999-го до іншоваріантної поляризації того ж соціуму напередодні і під час парламентських виборів 2002 року — урізноманітнюється й політичний дискурс, зокрема його мовний складник.

Україна після багатосторічного неіснування як держави поступово, хоч і не завжди послідовно, шукає найефективнішого втілення національної ідеї в життя. Однак країни, що стали на шлях відродження, “позбавлені можливості зробити випереджаючий ривок у розвитку національної освіти, науки, культури як комплексних чинників формування власного духовно-інтелектуального потенціалу і важливих механізмів інноваційного розвитку”, а найголовніше — “вони не мають змоги захистити свою культурно-національну ідентичність, власний інформаційний простір, а тим самим зберегти самих себе і мовно-культурологічне розмаїття” [2]. Це висловлювання дійсного члена Папської Академії соціальних наук Степана Вовканича передусім стосується України, в якій точиться безкомпромісна (інколи — надто приглушена) боротьба між державницькими й антидержавницькими силами. В Україні не реабілітовано мови титульної нації — української; 2001 року усунено від керівництва урядом національного патріота прем’єр-міністра Віктора Ющенка, який в умовах тиску з усіх боків, неймовірними зусиллями, зупинив (на якийсь час) економічне сповзання України в прірву, країною керують лукаві олігархи, а також політики, наближені до “сильних світу сього”.

І ось, виступаючи в Черкасах, в межах передвиборного турне, лідер блоку “Наша Україна” Віктор Ющенко мусив вдатися до метафори, яка стовідсотково окреслює ситуацію в українському політикумі: “Мене мало цікавить, ким я буду в майбутній Україні, але дуже турбує, якою буде ця Україна. І якщо для цього потрібен буде Ющенко, то він буде це робити. Давайте думати про Україну, а не про макогін. Я кажу: хлопці, кладіть динаміт (курсив тут і далі — наш.— Б. З.) біля дверей — і будемо говорити про демократичну більшість, яка нам так необхідна” [6].

Справді, практику тотальної брехні, перманентного зросійщення, знищення національного культурно-духовного простору слід, нарешті, таки зупинити. “Досвід людства вчить, — зазначає Євген Сверстюк, — що людину робить сильною віра батьків, традиція, пам'ять народу” [10, с. 13]. Але ж чимало політичних сил в Україні поводяться за принципом: що гірше, то ліпше. Вони дбають про економіку країни, її культуру та освіту, соціальний захист — лише на словах. “Влада і капітал, — схвильовано говорить Юлія Тимошенко, — об’єднались у потужний конгломерат, який володіє фінансами, адміністративним ресурсом, засобами масової інформації. Сьогодні інтереси цього конгломерату є діаметрально протилежні інтересам людей і починають домінувати в нашому суспільстві” [11].

Оскільки Віктор Ющенко не вступав у торги — ні в політичні, ні в майнові — з депутатами, які дбають лише про свій бізнес або яким байдуже, що в країні розпаношилась корупція, чи які “не бачать”, що в Україні на національному рівні не працюють “механізми забезпечення екзистенції” (Степан Вовканич) української нації, — його уряд у квітні 2001 року відправлено у відставку. Ті, хто це ставив собі в заслугу, гадали, що це —“епілог діяльності Ющенка й усього, що з ним асоціювалося. Переможені сприйняли відставку як пролог” [5].

Інтерв’ю, яке дав Віктор Ющенко “Дзеркалу тижня” одразу ж після своєї відставки, начинено лексемами чи й словосполученнями, що, власне, упродовж останніх двох-трьох років активно пробивали собі дорогу, а деякі є “власністю” екс-прем’єра: “політична архітектура”, “закон сили стане домінуючим”, “принизливі корисливі інтереси”, “інтегрований світ”, “інформаційне кілерство”, “непатріотизм керівництва”, “ідеологічні антиподи”; “актуальна політична еліта — це еліта, у якої Україна в серці”; проукраїнська політика”, “як рухатися, з якою логікою і з якою інтенсивністю. У мене немає проблеми напрямку руху”, “Україні не потрібна неправда й подвійні стандарти”, “найбільший комплімент — це бути громадянином своєї країни”, “середньовічний варіант”; “Влада має бути симетрично спрямована. У першу чергу, симетрично до інтересів суспільства” [5].

Закінчував своє інтерв’ю екс-прем’єр твердою переконаністю, що хоча тоді, при скиненні уряду, “перемогли політиканство й авантюризм”, “в нас буде час і сили повернутися з путівців на шосе”. Нині, коли пишуться ці рядки, саме так і сталося: блок Віктора Ющенка “Наша Україна” набрав найбільшу кількість голосів і виробляв Програму дій, яку мав запропонувати іншим політичним силам у парламенті, а також — Президентові України.

Інакше оцінювали ситуацію з відставкою уряду В. Ющенка ті сили, які її й спровокували. Його звинувачували в тому, що він “не захотів домовлятися з певними політичними силами в парламенті”. Цей евфемізм насправді означав: Віктор Ющенко, який уособлював сподівання і прагнення широких верств українського соціуму, за урядування якого в Україні почалися реальні економічні зміни, зокрема зростання валового національного продукту, ліквідовано заборгованість зарплати в бюджетній сфері, підвищились пенсії та стипендії, — дистанціювався від лукавого багатоголосся олігархів, для яких власні інтереси переважали над державними.

Чому так сталося? Тому що “Віктор Ющенко уперше за багато років почав діяти згідно з принципами чесної і моральної влади” [1]. А переважна більшість представників тих кланів, що окопалися у тодішньому парламенті (та й поза ним), таких лексем, як “честь” і “моральна влада” не розуміють, не сприймають. “Так формується диверсифікована політична палітра, — додає Віктор Андрійович, — яка, з одного боку, не має згуртованого політичного впливу, а з іншого — просто працює на системні клани, які вибудовуються біля кожної партії” [1]. Останню прикметникову метафору — “диверсифікована політична палітра” — вжито, здається, чи не вперше в українському політичному дискурсі.

А що ж протиставили “опоненти” екс-прем’єра, які метафори чи порівняння їм до вподоби? “Месія”, “реформатор” (тільки в лапках), “вождь” — таким та іншими лексемами з іронічним забарвленням почали наділяти Віктора Ющенка як політики — олігархи, політологи, так і деякі високопрофесійні журналісти (Алєксандр Юрчук, Сєргєй Рахманін, В’ячеслав Піховшек, Микола Вересень).

Подано цитати лише з однієї статті — пера Сергія Рахманіна: “Огорнутий немеркнучою славою легендарного політичного тихохода, Віктор Андрійович вибрався з політичного “ангару”; “помітне зниження рейтингу керманича “Нашої України”; “вождь укотре порушив питання перегляду квот”; “Вождю” бадьористий хлопчик, говорять, спободався”; “юного реформатора завела до вождя”; “удачливого колгоспного бухгалтера”; “найбільш “нашого” з українців”, “Вождь” вітчизняної націонал-демократії”; “багато хто в ПРП вважав, що вождь впише його у свою квоту” [9].

Вдавалися й до образ. Насамперед — української нації.

Більшість російськомовних газет (“Киевские ведомости”, “Киевский телеграф”), а також — тих, що видаються буцімто “в Украине”, послуговувались таким епітетом, як “нашисти”, витворивши фонемний евфеїзм від іншого слова, дуже суголосного з іменником, поширеним у часи Другої світової війни, часом — з іншими прикладками, пов’язуючи блок “Наша Україна” з СНПУ, УНА, розкручуючи піар-кампанію навколо ОУН-УПА, а останнім часом — довкола дивізії “Галичина”.

До таких мовних інсинуацій, що переростають у політичні, вдавалися навіть респектабельні, якісні газети — “День”, “Дзеркало тижня”.

Намагання якось принизити Віктора Ющенка виглядали так: “Віктор Андрійович завдав удару у відповідь за допомогою націонал-комуністичної більшості”, “Ви бажаєте щось антимедведчуківське, на кшталт “Брат-2”. То прошу!”; “Він же (В. Ющенко.— Б. З.) у нас фінансист. Тільки ніхто не знає, у якій сфері”; “не вождь” (Алєксандр Юрчук) [13]; “Доля цього уряду перебуває в руках не журналістів, а парламенту, з більшістю якого В. Ющенко згоди не дійшов (названий і проаналізований вже вище евфемізм.— Б. З.), і Президента, з яким він має стосунки “за Едіпом”, “ЯкбиВ. Ющенка не примусили витратити масу енергії в політичній грі, в якій він розумітиме, на відміну від економіки, тільки дещо” (В’ячеслав Піховшек) [7].

Дивно слухати й професійних політологів, скажімо Михайла Погребинського (це — один з тих, хто допомагав прийти до влади Леонідові Кучмі), який кидається на амбразуру, аби лиш захистити олігархів від некоректних, як він вважає, визначень: “Постановка питання: “Добре чи погано, що в нас є свої олігархи?” або розмови на кшталт “поки олігархи правлять бал в українській політиці…” — на мій погляд, для серйозного аналітика позбавлені будь-якого сенсу (підкреслення словосполучення) — обидва яскраві евфемізми, якими постійно послуговується пан Погребинський яко адвокат олігархів, скажемо, недержавницького “спрямування”) [8]. У цьому ж числі газети, наче відповідаючи Михайлові Погребинському, політик Володимир Чемерис пише: “Адже всі великі капітали в сьогоднішній Україні могли з’явитися лише внаслідок крадіжки — неконтрольованого розподілу національної власності, перерозподілу державного бюджету чи “сидіння” на газовій трубі” [12]. Остання іменникова метафора вельми і вельми прикметна, оскільки вказує вектор походження багатств.

Не перестає дивувати українців і перший президент України Леонід Кравчук — хоча б отаким запитанням (одним із п’яти) до Віктора Ющенка: “Як політик, який багато бачив (підкреслення наше, гарний евфемізм.— Б. З.) у своєму житті, хочу сказати Вам, Вікторе Андрійовичу, що Ви вже стали заручником свого оточення (читай: здебільшого — національно-демократичних сил України.— Б. З.). Вже сьогодні Ви говорите чужим голосом (знаменито: голос української нації став чужим для Леоніда Кравчука?), вже сьогодні Ви є козирною картою (гарна прикметникова метафора.— Б. З.) в досвідчених і жорстких руках політичних “ляльководів” [3]. Своєю чергою варто б запитати: а де окопалися “ляльководи”, в прийми до яких пристав Леонід Макарович вже давненько, а нині вони водили і продовжують водити як його діями, так і його рукою?

Запитання Леоніда Кравчука мало і своє стверджувально-констатувальне продовження: “Вони (ті “ляльководи”, що примарились панові Кравчуку.— Б. З.) використовують високий рівень популярності Ющенка в суспільстві, щоб під його прикриттям пройти до Верховної Ради. І на цьому, власне, визначна (як завжди, в пригоді Леоніду Кравчукові стає іронізм.— Б. З.) роль Ющенка закінчиться, як закінчиться й “Наша Україна” [3]. Виникає одразу ж кілька запитань. Перше: чому так ненавидить Ющенка Леонід Кравчук? Чи не тому, що належить до політичної структури, справжні “ляльководи” якої бажають будувати не українську Україну, а щось ефемерне, принаймні, для себе вони вже дещо збудували. По-друге: чим пояснити високий рейтинг Віктора Ющенка? Чому українська нація сприймає його не як офіційного політичного діяча, а як свого рідного? По-третє: “Наша Україна” — зокрема без лапок не закінчиться ніколи. Про це варто було б пам’ятати першому Президентові України, а до того — високопрофесійному комуністичному функціонерові, який свого часу таки прислужився Нашій Україні, без лапок.

Ще цікавішим з морального погляду був виступ Віктора Медведчука, який, як багата людина, (про що сам не раз говорив у пресі) висунув кілька промовистих тез: “всіляко засуджую політичне ренегатство, завдяки якому в Україну політика поступово перетворюється в бізнес”, “Подивіться уважно, який нігілізм сформувався у професійній політиці: це, напевно, єдина сфера, де всі можуть все. У результаті реальна загроза українській незалежності виходить не від північних чи західних сусідів, а, насамперед, від неуцтва, непрофесіоналізму лідерів, які формують специфічно нашу, малокомпетентну українську еліту”; “аморальним є будь-яке зловживання владою”; “Стан суспільної моралі в Україні турбує сьогодні педагогів і вихователів, представників церкви, але не політиків” [4].

Все правильно сказано. Всі метафори, епітети, порівняння — на місцях. Але знову ж таки виникає запитання: а чи морально говорити політикові про моральні засади, якщо він був одним з ініціаторів неморального (як стосовно блага України, так і стосовно Віктора Ющенка) усунення прем’єр-міністра з посади?

Як підсумок. Журналіст чи політик (чи будь-який член суспільства) повинен би поєднувати свій інтелект з етикою, щоб ті мовні конструкції, які виходять з його вуст чи з-під його пера, були наслідком його моральної відповідальності. Далі. Політики повинні би виступати за те, щоб у країні урядували не посередності, а провідники нації, закорінені в її культурі. Представники ЗМІ мали б відмовитися від маніпулюваня відеорядом чи словом, не вдавалися б до перемішування понять, регулювали б свої сентенції почуттям відповідальності. Тоді б не виникало таких ситуацій, як нещодавно після парламентських виборів: перемогли національно-демократичні сили, зосереджені в блоці Віктора Ющенка “Наша Україна”, а Володимир Литвин, керівник блоку “За єдину Україну”, перед багатомільйонною телеаудиторією, забувши про людський, довірливий тон розмови, з металом у голосі промовляв про те, що більшість у парламенті повинна творитися саме навколо блоку “За єдину Україну” (а він же набрав за партійними списками половину місць від тих, які набрав блок “Наша Україна” — лише 35), що саме його блок ініціюватиме з цього питання переговорний процес.

Поет Борис Олійник висловився з приводу лексичного оформлення дій владних інституцій дуже точно: “Коли лукавство стає нормою поведінки, — журналіст говорить, що всім партіям був рівний доступ до ЗМІ, — це розщеплення особистості, брехня стає нормою”.

Маніпулювання словом ще дуже поширене в нашому суспільстві. Як і в світовому форматі — коли Слово в руках сильних, багатих країн. Коли зневажається різноманіття націй, а превалює потяг до зодноріднення. Коли забуваються слова Володимира Мономаха, які повторив Папа Іван Павло ІІ — “Не дайте сильним загубити людину!”. Зокрема — брехнею. Неправдивим словом.





Ющенко В. Жонглювати на балансі інтересів кланів — це дуже крихка політика // Україна молода. 2001. 6 черв.

Вовканич С. Не даймо сильним загубити ні людини, на нації // Молодь України. 2001. 2 серп.

Леонід Кравчук — п’ять запитань до Віктора Ющенка // Високий Замок. 2002. 27 берез.

Медведчук В. Ще раз про моральність у політиці // День. 2002. 28 лют.

Мостова Ю. Чи стане епілог прологом? // Дзеркало тижня. 2001. 28 квіт. 4 трав.

Нікітенко Л. Віктор Ющенко: “Хлопці, кладіть динаміт біля дверей, і будемо говорити про демократичну більшість” // Україна молода. 2001. 27 груд.

Піховшек В. Смута “вірнопідданих” // День. 2001. 20 квіт.

Погребинський М. Про референдум, “оксамитову революцію” та олігархів // День. 2000. 11 берез.

Рахманін С. “Наші” //Дзеркало тижня. 2001. 13 жовт.

Сверстюк Є. Блудні сини України // Сверстюк Євген. Блудні сини України. К., 1993.

Тимошенко Ю. Конфлікти в державі та їх вирішення / З доповіді на міжпартійному з’їзді політичних партій Виборчого блоку Юлії Тимошенко 5 січня 2002 року // Українська газета. 2002. 24 січ.

Чемерис В. Революція 2000 року // День. 2000. 11 берез.

Юрчук А. Число Медведчука // Киевский телеграф. 2001. 17 дек.


LINGUAL INNOVATIONs AND THEIR ROLE IN a POSSIBLE TRANSFORMATION OF the POLITIcAL DISCOURSE IN UKRAINE

Bohdan Zalizniak

Ivan Franko National University of L’viv,

Universytetska Str. 1, 79000, Lviv, Ukraine

Tel. office: (0322) 964-775

Е-mail: journft@franko.lviv.ua


The author analyses the change and diversity of the lingual segment of the Ukrainian political discourse during the transformation of the social and political situation in the country, from presidential elections (1999) and till the parliamentary (2002) elections.

Key words: Ukraine, pro-Ukrainian policy, honour, moral power, leader, oligarch.


Стаття надійшла до редколегії 05. 04. 2002

Прийнята до друку 08. 05. 2002


УДК 811.161.2’276.6

СЛОВА З КОМПОНЕНТОМ ТЕЛЕ-
В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Ірина Кочан

Львівський національний університет імені Івана Франка,

вул. Університетська,1, 79000, Львів, Україна


Розглянуто слова з компонентом теле- в сучасній українській мові за даними різних словників, з’ясовано статус терміноелемента, семантичні групи композитів з теле-, сфери вживання таких слів, проводено зіставлення щодо наявності таких слів в інших слов’янських мовах, поставлено проблему про доцільність їх вжитку в сучасній українській мові.

Ключові слова: термінологія, терміноелемент, словники, сфера вживання.


У мові телебачення сьогодні є чимало слів з компонентом теле-: телеведучий, телевистава, телевікторина, телегра, теледебати, телеканал, телемандри, теленовини, телефортуна, телереклама, телесеріал, телешоу. Ці слова ще не зафіксовані словниками, але увійшли в побут і стали неодмінними супутниками нашого існування. Постає питання, чи компонент теле- вживають лише для позначення понять телебачення, чи сфера його застосування значно ширша?

Термін “компонент” означає складник. Говорячи про запозичені з латинської та грецької мов елементи, за допомогою яких творяться нові слова або які містяться в багатьох складних словах, ми нерідко замислюємося над питанням їхнього статусу, над окресленням сфер їх уживання.

З. Осипенко вважає ці елементи зв’язаними компонентами, що самостійно не вживаються (-граф, відео-, мікро-) й називає їх залежно від місця уживання ініціальними і фінальними. “За своєю роллю такі компоненти наближаються до афіксів і є тією ланкою, яка пов’язує основоскладання з деривацією” 1, с. 155.

Слова з такими компонентами є композитами, які утворюються:

а) за аналогією до наявних у мові;

б) на основі словосполучень.

Визначення місця таких елементів у системі мови є неоднозначним. Багато мовознавців схильні відносити їх до афіксів, вважаючи, що вони функціонально подібні до суфіксів і префіксів. Ще інші зараховують такі терміноелементи, як авто-, електро-, газо-, авіа- радіо- і под., до класу аналітичних прикметників і постпозиційних часток.

Терміноелементи такого типу дуже продуктивні, але процес їх морфологізації ще не завершений. Тому слова, що мають у складі ці елементи, на думку З. Осипенко, слід відносити до композитів, що перетворилися на прості слова 2, с. 156. А на наступних сторінках автор називає ці компоненти суфіксоїдами і префіксоїдами.

Д. Лотте 3, с. 28 зараховує запозичені елементи на зразок теле-, електро- до особливих префіксів. У сучасному мовознавстві виокремлюється клас перехідних проміжних одиниць на осі “корінь-префікс”. Це кореневі за походженням морфеми, які десемантизувалися й функціонально наблизилися до префіксів. У науковій літературі відомо понад 10 назв для їх позначення: препозитивні і постпозитивні міжнародні блоки (В. Акуленко), міжнародні терміноелементи, префіговані елементи (В. Григор’єв), префіксоїд (М. Шанський); напівафікс (М. Степанова), субпрефікси (О. Крашенникова) форма, що комбінується (Л. Хмелик).

В. Коломієць уважає, що належність слів на зразок електро-, гідро- до іменників чи прикметників неможлива, однак основи на зразок мікро-, міні- , на її думку, близькі до прикметників 4, с. 3-18.

У монографії “Морфологічна будова сучасної української літературної мови” зазначено, що такі компоненти, як -граф, - лог, -тек, -скоп, “слід інтерпретувати як суфікси, а не як непохідні основи чи суфіксоїди” 5, с. 9. Існують й інші думки. Н. Клименко надає цим компонентам статус основ, оскільки вони можуть уживатися як у препозиції, так і в постпозиції: метролог - логопед, фонограф - графоман 6, с. 29.

Інтерпретувати ці елементи однаково неможливо, бо в одних випадках ці основи виступають як зв’язані, а в інших як незв’язані 5, с. 9.

Блок теле- в перекладі з грецької означає “далеко”. У складних словах має значення “здійснюваний на віддалі, той, що діє на велику віддаль; телевізійний” (СІС, 85, 814).

“Словник іншомовних слів” 1974 року містить 36 слів із названим компонентом: телеавтоматика, телеантена, телебінокль, телевізор, телегонія, телеграма, телеграф, телеграфія, телеекран, телеелектрокардіограф, телекамера, телекс, телеметр, телеметрія, телемеханізація, телемеханіка, теленомус, телеоб’єктив, телеологія, телепатія, телерадіола, телерекординг, телеретранслятор, телесателіт, телесигнал, телескоп, телестереоскоп, телестудія, телетайп, телетайесетер, телефікація, телефон, телефонізація, телефонограма, телецентр (с. 656-657).

У “Словнику іншомовних слів” 1985 року є такі слова з цим компонентом: телеантена, телевізор, телеграма, телеграф, телеграфія, телеекран, телеелектрокардіограф, телекамера, телекс, телеметрія, телемеханіка, теленомус, телеоб’єктив, телеологія, телепатія, телесигналізація, телескоп, телестудія, телетайп, телетайпсетер, телефон, телефонізація, телефонограма, телецентр (24 слова) (с. 814-816). Словник 2000 року С. Морозова та Л. Шкарапути зафіксував лише 15 найуживаніших слів: телевізор, телеграма, телеграф, телеграфія, телекс, телеметрія, телемеханіка, телеоб’єктив, телеологія, телерптія, телескоп, телетайп, телефакс, телефон (с. 566-567).

У “Словнику української мови” зазначено, що теле- перша частина складних слів, що: а) відповідає слову телевізійний, напр. телеантена, телебашта, тележурнал і т. ін., б) означає: який діє на далеку відстань або здійснюється на відстані, напр.: телебінокль, телекомандування. Словник подає 68 слів з цим компонентом: телеавтоматика, телеательє, телебачення, телевимірювальний, телевимірювання, телевізійний, телевізійник, телевізор, телевізорний, телегенічний, телеглядач, телеграма, телеграмка, телеграф, телеграфіст, телеграфістка, телеграфічний, телеграфія, телеграфний, телеграфно, телеграфування, телеграфувати, телекерований, телекерування, телекіно, телеметр, телеметричний, телеметрія, телемеханізація, теле-механіка, телемеханічний, телемовлення, теленомус, телеоб’єктив, теле-ологічний, телеологія, телепат, телепатичний, телепатія, телепередавач, телепередача, телеприймач, телескоп, телескопічний, телескопія, телескопний, телестудія, телетайп, телетайпіст, телетайпістка, телетайпний, телеуправління, телеустановка, телефон, телефонізація, телефонізований, телефонізування, телефонізувати, телефонізуватися, телефоніст, телефоніст-ка, телефонія, телефонний, телефонограма, телефонування, телефонувати, телецентр (СУМ, Х, 60-64).

“Орфографічний словник української мови” (1977) подає 89 слів: телеабонемент, телеавтограф, телеавтоматика, телеаматор, телеамперметр, телебачення, телебінокль, телевимикач, телевимірювальний, телевимірю-вання, телевізійний, телевізія, телевізор, телевізорний, телевольтметр, телеглядач, телеграма, телеграф, телеграфіст, телеграфістка, телеграфія, телеграфний, телеграфно-телефонний, телеграфування, телеграфувати, телеекран, тележурнал, телезображення, телекерований, телекерування, телекіно, телекомандування, телекомутація, телеконтроль, телеконтрольний, телелекторій, телеметр, телеметричний, телеметрія, телемеханізація, телемеханізувати, телемеханіка, телемеханічний, телемовлення, теленегатив, теленомус, телеоб’єктив, телеологічний, телеологія, телепатичний, телепатія, телепередача, телепірометр, телеприймач, телерадієвий, телерегулювання, телерегулятор, телереєстрація, телерентгенографія, телерентгеноскопія, телесигнал, телесигналізатор, телесигналізація, телескопічний, телескопія, телескопний, телеспектроскоп, телеспектроскопія, телестереоскоп, телестудія, телетайп, телетайпіст, телетайпістка, телетермометр, теле-управління, телеустановка, телефон, телефон-автомат, телефонізація, телефонізований, телефонізування, телефонізувати, телефоніст, телефоністка, телефоністочка, телефонічний, телефонія, телефонний, телефонограма, телефонографія, телефонування, телефонувати, телефотографія, телефото-метр, телефотометричний, телефотометрія, телецентр, телецентралізація (с. 744-745).

У спеціальних, фахових словниках наявні такі слова з цим компонентом: телеабонент, телеавтограма телеавтограф, телеаматор, телеаматорський, телебачення, телебінокль, телевимірювання, телевимірю-вальний, телевізійний, телевізор, телевізорний, телевізоробудування, теле-вежа, телеглядач, телеглядацький, телегра, телеграф, телеграфування, телеграфований, телеграфіст, телеграфічний, телеграфія, телеграфний, теледавач, теледелтос, теледіадавач, тележурнал, телеекран, телекерування, телекерований, телекінодавач, телекінопроектор, телекомандування, телеко-мунікаційний, телекомунікація, телекомутатор, телекомутаторний, теле-комутаційний, телеконтроль, телеконференція, телеконференцзв’язок, телекопіювання, телекопія, телекс, телемагнітола, телематика, телематичний, телеметр, телеметричний, телеметрія, телемеханіка, телемеханічний, телемовлення, телеоброблення, телепередавач, телепередача, телепередава-льний, телеперемикання, телеприймач, телерадіотюнер, телерегулювання, телесигнал, телесигналізація, телескопічний, телескрипт, телеслужба, телестерео, телестереофонічний, телестереофонія, телестудія, телетайп, телетайпний, телетекст, телетранслятор, телетрафіка, телетюнер, теле-установка, телефакс, телефон, телефонізація, телефонізування, телефоні-зований, телефонування, телефоніст, телефонний, телефонограма, телецентр (РУУРСР, 1995, с. 422-426).

У “Російсько-українському технічному словнику” 1961 року 93, крім названих вище, є слова: телеінтегрування, телекінозйомка, телеконтрольний, телемеханізація, телемеханізувати, теленегатив, телевідключення, теле-передавач, телепірометр, телепозитив, телепускач, телерадієвий, телереєстрація, телерегулятор, телерентгенографія, телерентгеноскопія, телесигналізатор, телескопування, телескопія, телескопний, телеспектроскоп, телепускач, телестереоскоп, телефонограф, телефонуватися, телефотографія, телефотометр, телефотометричний, телефотометрія, телецентралізація (с. 553-554).

В “Українсько-латинсько-англійському медичному тлумачному словнику” (УЛАМТС) написано, що теле- — частина слова, що означає “кінцевий, кінець, віддаленість” і містить слова телеграмматерапія, телекант, телеелектрокардіографія, телефонофобія, що є, по суті, вузькогалузевими термінами. Зокрема термін телекант позначає “надзвичайно велику відстань між медіальними кутами повік” (П, с. 531), а телефонофобія — “нав’язливий острах користування телефоном” (Там само).

Отже, загальна кількість слів з компонентом теле- (разом з новотворами) сягає близько сотні. Цікаво, з якого часу цей компонент зафіксований у нашій мові? Найдавніші словники іншомовних слів, що потрапили до наших рук, свідчать, що такі слова є в нашій мові ще з початку ХХ сторіччя.

“Словарик чужих та не дуже зрозумілих слів” В. Доманіцького (1906) містить слова: телеграма, телеграф, телескоп, телефон (с. 116).

“Кишеневий словних чужомовних слів” (1937) подає слова телєґраф, телєґрама, телєолоґія, телєпатія, телєскоп, телєфон, телєфоноґрама (с. 252).

“Словник чужомовних слів”, виданий у Нью-Йорку 1955 року, зафіксував слова: телебачення, телевізор, телеавтоспори, телегонія, телеграма, телеграмметрія, телеграф, телеграфіст, телеграфістка, телеграфічний, телеграфний, телеграфія, телелог, телематологія, телеметр, телемікроскоп, телеоб’єктив, телеосавр, телеологія, телеотесар, телепатія, телескоп, телескопічний, телескопія, телестереоскоп, телестих, телетайп, телефон, телефонема, телефоніст, телефонія, телефонувати, телефотографія (33 слова). Оскільки деякі з цих слів не вживаються в сучасному мовленні, вважаємо за доцільне пояснити їхнє значення: телеавтоспори — зимові спори іржастих грибів (с. 416); телеосавр — викопний плазун юрської доби, будовою подібний до крокодилів (Там само); телеотесар — кінооб’єктив знімальний (там само); телестереоскоп — особливий стереоскоп з дзеркалом досліджувати око (там само); телестих — вірш, з останніх буков яких складається якесь ім’я чи слово; телефонема — телефонограма (Там само).

До сучасних словників, на жаль, не потрапили слова, що з’явилися в останні десятиліття ХХ сторіччя, такі як: телеведуча, телеведучий, телегра, теледень, тележурналіст, телезнайомство, телеклуб, телеконкурс, теле-мандрівка, теленовини, телеоператор, телеманія, телесеріал, телефестиваль, телефільм, телешоу тощо. Ці слова стали звичними для нас, а компонент теле- в них указує на належність до телебачення і є, по суті, скороченням слова телевізійний. Така модель досить продуктивна сьогодні.

Слова з компонентом теле- позначають:

назви приладів та апаратів: телеантена, телеелектрокардіограф, телепередавач, телерадіола, телеретранслятор, телесателіт, напр.: телесателіт — штучний супутник Землі, призначений для ретрансляції телевізійних сигналів (СІС, 74, 657); телеелектрокардіограф — прилад для дистанційної реєстрації електрокардіограми (СІС, 85, 814);

узагальнені поняття, сукупності, комплекси: телеавтоматика, телекординг, телекомплекс, телестудія, телецентр, напр.: телеавтоматика — сукупність телемеханічних пристроїв (СІС, 74, 657); телекординг — телевізійне обладнання для запису телевізійних програм на плівку (там само); телецентр — сукупність устаткування та технічних засобів для підготовки та передавання телевізійних програм (там само);

елементи приладів, їхні деталі: телевимикач, телеекран, телеоб’єктив, телепускач, телерегулятор, напр.: телеекран — частина телевізора, на котрій відтворюється прийняте зображення (СІС, 85, 814); телевимикач — вимикач телевізора (НТТ,6,1,146); телеоб’єктив — довгофокусний об’єктив фото- та кіноапарата, який дає змогу одержувати зображення більшого розміру і з більших віддалей, ніж це можливо при звичайних об’єктивах (СІС, 85, 814);

наукові галузі та їх розділи: телеавтоматика, телемеханіка, телеологія напр.: телеавтоматика — галузь автоматики, що охоплює теорію і принципи побудови систем керування, що вимагають застосування методів і засобів телемеханіки (СУМ, Х, 60); телемеханіка — галузь науки і техніки, пов’язана з розробкою і використанням методів і технічних засобів передачі й прийому інформації для керування на віддалі різними об’єктами і контролю їхньої дії (СІС, 85, 815);

назви процесів та явищ: телебачення, телекіно, телекординг, телерегулювання, телекерування, телеметрія, телефонування, тощо, напр.: телебачення — передача зображень на віддалі за допомогою радіохвиль чи кабелю (СІС, 74, 657); телекординг — запис телевізійної передачі (Там само); телекіно — демонстрування фільмів засобами телебачення на великому телеекрані (СУМ, Х, 61);

процеси та явища: телеграфувати, телефонізувати, телефонізуватися, напр.: телефонувати — 1) викликати до телефону дзвінком телефонного апарата; 2) передавати що-небудь по телефону (НТСУМ, 4, 502).

назви осіб за виконуваною роботою: телеаматор, телеглядач, телеграфіст, телеграфістка, тележурналіст, телеоператор, телетайпіст, телетайпістка, телефоніст, телефоністка, напр.: телефоніст — працівник телефонної станції (СУМ, Х, 64);

ознаки, властивості, якості: телевізійний, телевізорний, телеграфний, телематичний, телеметричний, телемовний, телепередавальний, телефонний.

назви приміщень, установ: телестудія, телецентр, напр. телестудія — спеціально обладнане й звукоізольоване приміщення, з якого передають концертні та інші телевізійні програми (СІС, 85, 815);

Більшість слів — однозначні, полісемія зафіксована у словах телебачення, телеграма, телеграф, телеграфний, телекерування, телепередача, телескоп, телефон тощо, наприклад: телебачення — 1) передавання зобра-жень на відстань за допомогою засобів електро- або радіозв’язку; 2) галузь радіотехніки, що досліджує і розробляє технічні засоби передачі зображень на відстань (СУМ, Х, 60); телеграма — 1) повідомлення, передане теле-графом, 2) аркуш або бланк з текстом такого повідомлення (СІС, 74, 656); телеграф — 1) вид зв’язку, що забезпечує швидке передавання та приймання повідомлень на відстані; 2) апарат, що передає та приймає такі повідомлення; 3) установа зв’язку, що приймає такі повідомлення, а також будинок, у якому вона міститься (СУМ, Х, 60); телекерування — 1) керування машинами та механізмами на відстані за допомогою засобів електро- або радіозв’язку; 2) технічний пристрій, за допомогою якого здійснюється таке керування (Там само); телепередача — 1) передавання зображень за допомогою телебачення; 2) те, що передається по телебаченню з телевізійного центру (там само); телескоп — 1) астр. Оптичний прилад для спостереження за небесними світилами: 2) іхт. акваріумна рибка з виряченими очима та подвійним шлейфоподібним хвостом (Там само). (Вважаємо, що у цьому разі варто говорити про явище омонімії, оскільки значеннєвий (семний) зв’язок втрачений). У “Словнику іншомовних слів” подаються такі значення цього слова: 1) прилад для дослідження космічих об’єктів за їхнім електромагнітним випромінюванням; 2) пристрій з групи лічильників елементарних частинок, що використовується для виділення й реєстрації певного виду частинок високої енергії, які летять у даному напрямі; 3) астр. сузір’я південної півкулі зоряного неба; 4) біол. різновид акваріумних риб (СІС, 1985, 815). Телефон — 1) вид електрозв’язку, що дає змогу передавати та приймати мовлення на великій відстані по дротах; 2) апарат із сигнальним дзвінком і трубкою для розмов за допомогою такого зв’язку; 3) розм. номер телефонного апарата (СУМ, Х, 60).

Серед слів з компонентом теле- близько 70 іменників, 19 прикметників (телевимірювальний, телевізійний, телевізорний, телегра-фічний, телеграфний, телегенічний, телеметричний, телемеханічний, телемовний, телеологічний, телестереофонічний, телепатичний, телеско-пічний, телескопний, телетайпний, телефонний тощо), 6 дієслів (телеграфувати, телекерований, телефонізувати, телефонізований, телефонізуватися, телефонувати), 1 прислівник (телеграфно).

Блок легко поєднується з іншими блоками: теле + граф, теле + кіно, теле + метр, теле + метрія, теле + скоп, теле + скопія, теле + фон, теле + фонія тощо; (двома): теле + авто + граф, теле + авто + грама; теле + стерео + скоп; теле + фоно + грама; (трьома): теле + електро + кардіо + граф; переважно це грецькі основи; інші основи: латинські: телевізор (visor — той, хто бачить); телекамера (camera — склепіння); телекомплекс (complexus — поєднання, зв’язок); телецентр (centrum — осердя); англійські: телекс (теле + ex(change); телерекординг (recording — запис, реєстрація); телетайп (type — відбиток); телетайпсетер (setter- пристрій для регулювання); французькі: телебінокль (binocle — два ока); телеательє (atelier — майстерня, студія); і рідше національні основи: теле + бачення, теле + вимірювання, теле + глядач, теле + керування, теле + мовлення , теле + приймач тощо.

Слова з теле- властиві й іншим слов’янським мовам. Зокрема у чеській мові є слова telefon, telefonizace, telefonisovat, telefonista, telefonistka, telefonni, telefonogram, telefonovat, telegraf, telegraficky, telegrafie, telegrafista, telegrafistka, telegrafni, telegrafovat, telegram, telekomunikace, telemechanika, telemetrricky, teleobjektiv, telehftie, teleskop, televize, televizor, televizni тощо. У польській — telewizja, telewizyjny, telewizor, telegram, telegraf, telegrafowac, telegrafista, telegraficzny, telewidz, telemechanika, telepatia, teleskop, telefon, telefonowac, telefonista, telefonistka, telefonia, telefoniczny, telefonogram òощо. Однак деякі слова з теле- польська мова заміняє іншими, часто національними еквівалентами, порівняймо: телетайп — dalekopis, телеграма — depesza і под. Тут чимало прислівників, дієслів.

Блок теле- не вживається в постпозиції.

Слова з цим компонентом використовують у техніці, журналістиці, побуті.

Павло Штепа пропонує деякі слова з компонентом теле- заміняти національними відповідниками: телескоп — далекобачка, телетайп — далекодрук тощо 7, с. 363.

Звичайно, що не усі слова піддаються такій заміні.

Отже, слова з компонентом теле- досить продуктивні. Особливо в галузі тележурналістики. Розвиток молодої галузі засобів масової інформації сприяє розвиткові її мови, в якій з’являється значна кількість слів з теле-.


Список умовних скорочень:

НТСУМ — Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. К., 1998. Т. 4.

СІС — Словник іншомовних слів. СІС’74 — 1974 р. ’85 — 1985.

СУМ — Словник української мови: В 11 т. К., 1979. Т. 10.

РУУРСР — Російсько-український і українсько-російський словник з радіоелектроніки / (Б. Рицар, К. Семенистий, І. Кочан). Львів, 1995.

УЛАМТС — Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник: У 2 т. / За ред. Л. Петрух та О. Павловського. Львів, 1995.




Осипенко З. Тенденції до розвитку структури складних науково-технічних термінів у сучасній російській мові // Словотвірна семантика східно-слов’янських мов. К., 1984.

Осипенко З. Зазн. праця.

Лотте Д. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов. М., 1982.

Коломієць В. Словотвір неологізмів у слов’янських мовах // Мовознавство. 1973. № 2.

Морфологічна будова сучасної української літературної мови. К., 1975.

Клименко Н. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській літературній мові. К., 1984.

Штепа П. Словник чужослів. Знадібки. Торонто, 1978.


WORDS WITH THE COMPONENT TELE-
IN MODERN UKRAINIAN LANGUAGE

Iryna Kochan

Ivan Franko National University of L’viv,

Universytetska Str. 1, 79000 Lviv, Ukraine

Tel. office: (0322) 964-771


The author examines the words with the component tele- in modern Ukrainian by data of different dictionaries, defines the status of termelement, the semantic groups of aggregates with tele-, the field of usage of such words, makes a comparison with the presens of such words in other Slavic languages, poses a problem about the necessity of their usage in modern Ukrainian.

Key words: terminology, terminological element, dictionary, usage area.

Стаття надійшла до редколегії 23. 01. 2002

Прийнята до друку 05. 02. 2002


УДК 81 (477) “16”