Програма та методичні матеріали з філософії для підготовки до складання кандидатського іспиту аспірантів та здобувачів нефілософських спеціальностей харків

Вид материала

Содержание

Тематика рефератів і методичні рекомендації до їх написання
Тема реферату
Структура реферату.
Обсяг реферату
Реферат з філософії
2 Теми рефератів
1. Основна література
2. Додаткова література

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ НАПИСАННЯ

1 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

Реферат є письмовою науковою філософською роботою, яку виконує аспірант чи здобувач, що готується до складання кандидатського іспиту з філософії. Без позитивної рецензії викладача кафедри філософії на реферат аспірант чи здобувач до іспиту не допускається.

Тема реферату вибирається аспірантом чи здобувачем. Під час її вибору слід користуватися переліком тем, що наведені в цих методичних матеріалах, порадами викладачів кафедри філософії та наукового керівника. Як правило, тема реферату має висвітлювати найважливіші філософські і світоглядні проблеми, пов’язані з науковою спеціальністю або темою дисертації аспіранта чи здобувача. Робота над рефератом має на меті поглиблене вивчення вибраної філософської проблеми, що передбачає творче освоєння сучасної філософської літератури і оволодіння навичками логічно зв’язного письмового викладу філософських проблем.

Реферат має бути самостійною роботою, яка показує здатність її автора розбиратися в філософських питаннях, систематизувати теоретичний матеріал з вибраної теми, творчо використовувати філософські ідеї для методологічного і світоглядного осмислення матеріалів науки, з яких спеціалізується аспірант чи здобувач. Філософські ідеї, переказ своїми словами думок інших авторів і цитати повинні мати вказівку на джерело (посилання в загально визначеному порядку). Пряме запозичення без вказівки джерела наукових текстів неприпустимо. Реферат, в якому в знеособленій формі переказуються тривіальні положення, переписані з підручників чи посібників з філософії, не може претендувати на оцінку, що дає можливість допустити аспіранта чи здобувача до кандидатського іспиту.

Структура реферату. Реферат має складатися з плану-змісту, вступу, основної частини – викладу змісту теми (аналіз проблеми і шляхи її дослідження), висновку (загальні висновки з проблеми, що розглядалася в рефераті), а також списку літератури, вивченої автором в процесі роботи над рефератом. Слід звернути увагу на те, що в рефераті має бути використана наукова (а не науково-популярна) література останніх років видання. Використання джерел з Інтернету має бути мінімальним, з точною вказівкою Інтернет-адреси і посилатися на авторитетні електронні бібліотеки (наприклад, бібліотеку Інституту філософії РАН).

У вступі обґрунтовується актуальність вибраної теми; дається характеристика ступеня її розробки; вказуються мета і завдання реферату.

В основній частині перший розділ є логічним продовженням вступу, оскільки в ньому дається коротка історія питання та викладаються основні позиції, на яких базуватиметься наступний виклад проблеми. Другий розділ, а за необхідності і третій присвячуються безпосередньому розкриттю теми реферату, включаючи сучасний стан проблеми. Природно найбільш плідною і ефективною буде розробка тих філософських питань, які пов’язані з сферою наукових інтересів аспіранта чи здобувача. Оскільки саме уміння спеціаліста в галузі конкретної науки пов’язати теоретичний каркас (понять, принципів, законів) спеціальних наук з закономірностями філософської картини світу свідчить про рівень його філософської культури. Не слід перевантажувати філософську роботу спеціально-науковими термінами, схемами, формулами тощо.

Висновок має містити власні висновки автора реферату з вибраної проблеми.

Література оформляється таким чином: посилання в тексті – внизу кожної сторінки з вказівкою джерела і сторінок; бібліографічний список має включати використані в рефераті роботи в алфавітному порядку (не менше 6 – 8 джерел, як правило, що видані в останні 5 – 10 років). При цьому автор має дотримуватись прийнятим в Україні ДСТУ 3008-95 цитування і посилання на використані джерела.

Обсяг реферату – один друкований аркуш (в редакторі Word, кегль шрифта 14, полуторний міжрядковий інтервал, приблизно 40 000 знаків). Реферат необхідно зброшурувати. Титульний аркуш реферату має бути такого змісту:

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет радіоелектроніки

РЕФЕРАТ З ФІЛОСОФІЇ

__________________________________________ (тема)

Виконав:

Аспірант (здобувач, стажист)

Прізвище, ім’я та по батькові

Назва кафедри, науковий керівник

Харків

200__ р.

Термін і форма здачі реферату. На кафедру філософії здається перший екземпляр з підписом автора, наукового керівника та дати здачі не пізніше, ніж за місяць до початку екзаменаційної сесії (весняної – до 15 квітня, осінньої – до 1 вересня), попередньо зробивши відмітку в відділі аспірантури. З друкованим текстом реферату здається його комп’ютерна копія (на дискеті). Основний зміст реферату аспірант чи здобувач обов’язково доповідає на семінарі чи рецензенту (це необхідна умова його заліку).

Реферат і відзив на нього розглядаються екзаменаційною комісією. Якість реферату враховується при оцінці знань на кандидатському іспиті.

2 ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

Порівняльний аналіз концепцій розвитку науки Ст. Тулміна і Дж. Холтона.
Порівняльний аналіз концепцій розвитку науки І. Лакатоса і Т. Куна.
Порівняльний аналіз концепцій розвитку науки Т. Куна і діалектичного матеріалізму.
Порівняльний аналіз концепцій розвитку науки К. Поппера і Т. Куна.
Концепція самоорганізації: становлення нового образу наукового мислення (за роботами І. Пригожина).
Проблема істини в математиці (за роботами М. Клайна „Математика. Пошук істини” і „Математика. Утрата визначеності”).
Порівняльний аналіз методологічних програм Р. Декарта і Ф. Бекона.
Концепція етоса науки Р. Мертона.
Соціальна відповідальність учених як фактор, що визначає тенденції розвитку науки (Агацці).
Образ техніки в працях Ортега-і-Гассета.
Образ техніки в працях М. Гайдеггера.
Концепція „особистісного знання” М. Полані.
І. Кант і Л. Вітгенштейн про природу математики і про характер математичних істин.
Наука і філософія в „Логіко-філософському трактаті” Л. Вітгенштейна .
Наука і релігія: проблема взаємодії і протистояння (М.Планка «Релігія і природознавство», В. Гейзенберга „Природничонаукова і релігійна істина”).
Наука і релігія: проблема взаємодії і протистояння (за роботами Гівішвілі і Грюнбаума).
Наука як покликання і професія (за роботами М. Вебера).
Проблема співвідношення науки і філософії (за роботами Мигдала А.Б. «Фізика і філософія», Вайцзекера К.Ф. «Фізика і філософія»).
Про вплив філософських концепцій на розвиток наукових теорій (за роботою А. Койре «Нариси історії філософської думки») .
Криза європейського людства і філософія (за роботами Е. Гуссерля „Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія» і „Криза європейського людства і філософія”).
Псевдонаукове знання в сучасній культурі (за матеріалами „круглого столу” журналу „Вопросы философии”. №6, 2001).
Філософські погляди В.І. Вернадського (за роботою «Наукова думка як планетарне явище»).
Знання в інформаційних суспільствах (за роботою Жан-Франсуа Ліотара «Стан постмодерна»).
Криза класичного раціоналізму (за роботою М. Моісеєва «Світ XXI століття і християнська традиція»).
Становлення універсального еволюціонізму (за роботою М. Моісеєва).
Роль синергетики у формуванні нового світорозуміння (за роботою С.П. Курдюмова і О.М. Князєвою).
Глобальні наукові революції: від класичної до постнекласичесної науки (за роботами В.С. Стьопіна).
Сучасна концепція цілісності (за роботами І.З. Цехмістро).
Підстави наукового пізнання (за роботами В.С. Стьопіна).
Наукове і ненаукове знання в контексті сучасної культури (за роботами В.С. Стьопіна і Дж. Холтона «Що таке «антинаука?»).
Місце науки в сучасній культурі (за роботами П. Феєрабенда).
Особливості інформаційної цивілізації (за роботами О. Тоффлера).
Становлення інформаційної епохи (за роботами М. Кастельса).
Нові інформаційні технології і долі раціональності в сучасній культурі (за матеріалами „круглого столу” // «Вопросы философии». №12, 2003,).
Інженерна діяльність з погляду етичної і соціальної відповідальності (за роботою «Філософія техніки у ФРН»).
Підстави наукових досліджень за Дж. Холтоном (“Тематичний аналіз науки”).
Становлення постнекласичної раціональності (за роботами В.С. Степина).
А.Н. Уайтхед про науку і сучасну цивілізацію (“Обрані роботи з філософії”).
К. Хюбнер про підстави науки (“Критика наукового розуму”).
А. Пуанкаре про наукову істину (“Про науку”).
М. Башляр про раціональний і технічний детермінізм (“Новий раціоналізм”).
Л. Мемфорд про науку і техніку (“Техніка і природа людини”).
В.І. Вернадський про науку і її роль у становленні ноосфери (“Про науку”; “Наукова думка як планетне явище”).
Вчення пізнього Гуссерля про “життєвий світ” і світ науки (“Криза європейського людства і філософія”).
М. Гайдеггер про науку Нового часу і техніку як долю європейського людства (“Наука й осмислення”).
Концепція процесуального холізму А. Уайтхеда.
М. Малкей про співвідношення науки і суспільства («Наука і соціологія знання»).
Концепція доповняльності Н. Бора і її роль в сучасній науці.
Х. Ортега-і-Гассет про науку і техніку («Становище науки і історичний розум»).
Класичний і некласичний ідеали раціональності.
Холізм – нова парадигма в науці ХХ ст.
Теорема Гьоделя про неповноту формальних систем і їх логіко-гносеологічне значення.
Проблема істини в математиці.
Проблема взаємовідношень людини і машини в епоху комп’ютерної революції.
Філософія техніки Ясперса.
Філософія техніки в роботах М. Бердяєва. .
Сучасні філософські концепції техніки.
Генеза філософії техніки: Е. Капп, Ф. Бон, П.К. Енгельмейєр.
Проблеми гуманізації сучасної інженерної освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособие. – Харьков, 2002.
Купцов В.Философия и методология науки. Учебное пособие. – М., 1996.
Лешкевич Т.Г. Философия науки: традиции и новации: Учебное пособие. – М., 2001.
Кохановский В.П. Философия и методология науки. – Ростов н/Д., 1999.
Кохановский В.П. Философия для аспирантов. – Ростов н/Д., 2003.
Философия науки / Под ред. С.А. Лебедева. – М., 2004.
Методология науки: Проблемы и история. – М., 2003.
Никифоров А.Л. Философия науки. Учебное пособие. – М., 1998.
Философия и методология познания. Учебник / Под общ. ред. Обухова В.Л. и др. – СПб., 2003.
Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. – М., 1995.
Цехмистро И.З. Холистическая философия науки. – Сумы, 2003.
Современная философия науки: знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада: Учебн. хрестоматия. 2-е изд., перераб и доп. – М., 1996.
Современная западная философия: Словарь-справочник. – М., 1991.
Философский энциклопедический словарь. – М., 1989.

2. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Агацци Э. Моральное измерение науки и техники. – М., 1998.
Агацци Э. Ответственность – подлинное основание для управления свободной наукой // Вопросы философии. № 1, 1992.
Алексеева И.Ю. Взаимосвязь понимания и ответственности в компьютерной этике // Человек и техника. – М., 1990.
Алексеева И.Ю. Человеческое знание и его компьютерный образ. – М., 1993
Аршинов В.И. Синергетика как феномен постнеклассической науки. – М., 1999.
Башляр Г. Новый рационализм. – М., 1987.
Бердяев Н.А. Дух и машина // Судьба России. – М., 1990.
Бернар Дж. Наука в истории общества. – М.,1956.
Бом Д. Наука и духовность: необходимость изменений в культуре // Человек. №1, 1993.
Бор Н. Атомная физика и человеческое познание. – M., 1967.
Борн М. Физика в жизни моего поколения. – М., 1963.
Борн М. Физическая реальность // Успехи физических наук. T. 62. – М., 1957.
Бэкон Ф. Новый органон // Бэкон Ф. Соч.: В 2т. – М., 1978. Т.2.
В поисках теории развития науки (Очерки западноевропейских и американских концепций ХХ в.). – М., 1982.
Вайнберг С. Первые три минуты. – М., 1981.
Вайнгартнер П. Сходство и различие между наукой и религиозной верой // Вопросы философии. № 5, 1996.
Вайцзекер К.Ф. Физика и философия // Вопросы философии. №1, 1994.
Вартофский М. Эвристическая роль метафизики в науке // Структура и развитие науки. – М., 1978.
Вебер М. Наука как призвание и профессия // Избранные произведения. – М., 1990.
Вейценбаум Дж. Возможности вычислительных машин и человеческий разум. – М, 1982.
Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. Научная мысль как планетарное явление. – М.: Наука, 1988.
Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. – М., 1958.
Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М., 1988.
Гайденко В.П., Смирнов Г.А. Западноевропейская наука в средние века. – М., 1989.
Гайденко П.П. Эволюция понятия науки. – М., 1980.
Гайденко П.П. Проблема рациональности на исходе ХХ в. // Вопросы философии. №6, 1991.
Гайденко П.П. Эволюция понятия наука (XVII – XVIII века). – М., 1987.
Гейзенберг В. Естественнонаучная и религиозная истина // Шаги за горизонт. – М., 1987.
Гейзенберг В. Значение красоты в точной науке // Шаги за горизонт. – М., 1987.
Гивишвили Г.В. Есть ли у естествознания альтернатива Богу? // Вопросы философии. № 2, 1995.
Гивишвили Г.В. О сверхсильном антропном принципе // Вопросы философии. № 12, 2000.
Глобальный эволюционизм: Философский анализ. – М., 1994.
Глушков В.М. Кибернетика: Вопросы теории и практики. – М., 1986.
Горохов В.Г. Розин В.М. Формирование и развитие инженерной деятельности // Философские вопросы технического знания. – М., 1984.
Грюнбаум А. Новая критика теологических интерпретаций физической космологии / Вопросы философии. № 5, 2000.
Грюнбаум А. Происхождение против творения в физической космологии // Вопросы философии. № 2, 1995.
Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Введение в феноменологическую философию // Вопросы философии. № 7, 1992. – С. 136 – 175.
Декарт Р. Правила руководства ума. – Декарт Р. Соч. в 2-х тт. –М., 1989. – Т. 1. – С. 77 – 153.
Деннет Д. Постмодернизм и истина. Почему нам нужно понимать это правильно // Вопросыфилософии. № 8, 2001.
Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мышления. – Киев, 1991.
Дрейфус Х. Чего не могут вычислительные машины. – М. 1978.
Заблуждающийся разум? Многообразие форм вненаучного знания. – М., 1991.
Злобин Н. Культурные смыслы науки. – М., 1997.
Иванов Б.И., Чешев В.В. Становление и методологический анализ технических дисциплин. – М., 1984.
История науки в контексте культуры (ред. П.П. Гайденко). – М., 1990.
Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике, могущей появиться как наука. – М., 1995.
Капра Ф. Дао физики. – СПб., 1994.
Касавин И.Т. Миграция. Креативность. Текст. Проблемы неклассической теории познания. – М., 2003.
Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика. Общество. Культура. – М., 2000.
Клайн М. Математика. Поиск истины. – М., 1988.
Клайн М. Математика. Утрата определенности. – М., 1984.
Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем. – М., 1994.
Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение // Вопросы философии. №12, 1992.
Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика: Начала нелинейного мышления // ОН и современность. №2, 1992.
Койре А. Очерки истории философской мысли. О влиянии философских концепций на развитие научных теорий. – М., 1985.
Концепция самоорганизации: Становление нового образа научного мышления. – М, 1994.
Концепция целостности (ред. Цехмистро И.З., Штанько В.И.). – Харьков, 1987.
Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974.
Косарева Л.Н. Социокультурный генезис науки нового времени. – М., 1989.
Крымский С.Б. Научные знания и принципы его трансформации. – К., 1974.
Кун Т. Структура научных революций. – М., 1975.
Лазар М. Этика науки. – Л., 1985.
Лакатос И. История науки и ее рациональные реконструкции // Структура и развитие науки. – М., 1981.
Лакатос И. Методология научно-исследовательских программ // Вопросы философии. №4, 1995.
Лейсли Х. Свободна ли наука от ценностей? Ценности и научное понимание. – М.: Логос, 2001.
Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. – М., 1980.
Ленин В.И. Материализм и эмпириокритицизм // Полн. собр. соч. Т. 18. С. 324 – 326.
Малкей М. Наука и социология знаний. – М., 1981.
Мамчур Е.А. Проблемы социально-культурной детерминации научного познания. – М., 1987.
Маслоу Абрахам Г. Мотивация и личность. – М., 1999.
Мигдал А. Б. Поиски истины. – М., 1983.
Мигдал А.Б. Физика и философия // Вопросы философии. №1, 1990. – С. 5 – 32.
Микешина Л.А. Философия познания: диалог и синтез подходов // Вопросы философии. № 5, 2001.
Микешина Л.А., Опенков М.Б. Новые образы познания и реальности. – М., 1997.
Моисеев Н.Н. Логика универсального эволюционизма и кооперативность // Вопросы философии. № 8, 1989.
Моисеев Н.Н. Современный рационализм. – М., 1995.
Моисеев Н.Н. Универсальный эволюционизм // Вопросы философии. №3, 1991.
Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. – М., 1990.
Наука и власть. / Под. ред. Огурцова А.П., Юдина Б.Г. – М., 1990.
Наука и религия: Проблемы границы / ИФРАН. – СПб.: Алетейя, 2000.
Наука, техника, культура: проблемы гуманизации и социальной ответственности. Материалы «Круглого стола» // Вопросы философии. № 1, 1989.
Новая технократическая волна на Западе. / Под ред. Гуревича. – М., 1986.
Онтология и эпистемология синергетики. – М., 1997.
Ортега-и-Гассет. Размышления о технике // Вопросы философии. №10, 1993.
Планк М. Религия и естествознание // Вопросы философии. № 8, 1990.
Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии. – М., 1985.
Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття. – К., 1997.
Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.
Поппер К. Объективное знание. Эволюционный подход. – М., 2002.
Порус В.Н. Эпистемология: некоторые тенденции // Вопросы философии. №2, 1997.
Пригожин И. От существующего к возникающему. – М., 1985.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 1986.
Пуанкаре А. О науке. – М., 1983.
Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. – М., 1992.
Рассел Б. Человеческое познание. Его сфера и границы – М., 1998.
Римский клуб. История создания, избранные доклады и выступления, официальные материалы. – М., 1997.
Роль философии в научном исследовании. – Л., 1985.
Рорти Р. Философия и зеркало природы. – Новосибирск, 1997.
Рьюз М. Наука и религия: по-прежнему война? // Вопросы философии, №2, 1991.
Сокулер З.А.. Знание и власть: наука в обществе модерна – СПб.: РХГИ, 2001.
Степин В.С. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопросы философии. №10, 1989.
Степин В.С., Кузнецова Л.Ф. Научная картина мира в культуре техногенной цивилизации. – М., 1994.
Тулмин Ст. Человеческое понимание. – М., 1984.
Уайтхед А. Наука и современный мир. Избранные работы по философии. – М., 1990.
Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.
Философия техники в ФРГ. – М., 1989.
Философия техники: история и современность. – М., 1997.
Философские проблемы оснований математики. – М. 1983.
Фролов И.Т., Юдин Б.Г. Этика науки: проблемы и дискуссии. – М., 1986.
Холтон Дж. Тематический анализ науки. – М., 1981.
Холтон Дж. Что такое « антинаука» // Вопросы философии. № 2, 1992.
Хунинг А. Инженерная деятельность с точки зрения этической и социальной ответственности // Философия техники в ФРГ. – М., 1989.
Ценностные аспекты развития науки. – М., 1990.
Цехмистро И.З. Диалектика множественного и единого. – М., 1972.
Чешев В.В. Техническое знание как объект методологического анализа. – Томск, 1981.
Чешев В.В., Иванов Б.И. Становление и развитие технических наук. – Л., 1977.
Чешков М.А. «Новая наука», постмодернизм и целостность современного мира // Вопросы философии. № 4, 1995.
Чудинов Э.М. Природа научной истины. – М., 1977.
Шарден П.Т. Феномен человека. – М., 1987.
Швейцер А. Благоговение перед жизнью. – М., 1992.
Швырев В.С. Рациональность как ценность культуры: Традиция и современность. – М., 2003.
Штанько В.И. Информация. Мышление. Целостность. – Харьков, 1992.
Эволюционная эпистемология: Проблемы, перспективы. – М., 1996.
Эйнштейн А. Собр науч. трудов : В 4 т. – М., 1968.
Эйнштейн А. Физика и реальность. – М., 1965.
Эстетические ориентиры в науке. Некоторые грани видения принципа красоты. М.: МФТИ, 2000.
Этические проблемы компьютеризации. – М., 1990.

Blog

Програма та методичні матеріали з філософії для підготовки до складання кандидатського іспиту аспірантів та здобувачів нефілософських спеціальностей харків

Содержание