Київський національний університет імені тараса шевченка

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і завдання дослідження. Об’єктом дослідження Методи дослідження. Наукова новизна одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів. Апробація результатів дослідження. Структура та обсяг дисертаційної роботи. Витрати виробництва в системі кругообігу капіталу підприємства 1.2. Нормативно-правове регулювання обліку і звітності витрат виробництва Класифікація витрат виробництва в обліку і звітності та їх удосконалення. Висновки до розділу 1 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ Й Внутрішньогосподарської ЗВІТНОСТІ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВа 2.2. Особливості методики та порядку відображення в обліку прямих витрат на виробництво продукції цегельних заводів. 2.3. Порядок формування та розподілу загальновиробничих витрат. Висновки до розділу 2 3.1. Методи економічного аналізу виробництва продукції на підприємствах виробниках стінових матеріалів 3.2. Факторний аналіз витрат виробництва стінових матеріалів 3.3. Вдосконалення обліку та аналізу витрат на виробництво продукції цегельних заводів ... Полное содержание

Подобный материал:

• Київський національний університет імені тараса шевченка герасимова світлана василівна, 682.99kb.
• Київський Національний університет імені Тараса Шевченка Кохановська Олена Велеонінівна, 751.92kb.
• Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка Історичний, 675.02kb.
• Київський національний університет імені Тараса Шевченка С.І. Сніжкo теорія І методи, 3725.97kb.
• Текст роботи: київський національний університет імені тараса шевченка жуковська галина, 546.29kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка, 355.25kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису чехович, 992.98kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису мазур тамара, 1244.31kb.
• Зразок 1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка наказ, 349.83kb.
• Збірник наукових праць зі спеціальності "Журналістика" / Київський національний університет, 1952.54kb.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


На правах рукопису

Гладчук Галина Григорівна

УДК 657.47


ОБЛІК ТА АНАЛІЗ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

(на прикладі цегельних заводів

ЧернівецькоЇ ОБЛАСТІ)


08.00.09 – бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Науковий керівник

доктор економічних наук, професор Швець Віктор Григорович


Київ – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП		3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методИчні засади обліку витрат виробництва
1.1.	Витрати виробництва в системі кругообігу капіталу підприємства	8
1.2.	Нормативно-правове регулювання обліку і звітності витрат виробництва	32
1.3.	Класифікація витрат виробництва в обліку і звітності	44
Висновки до розділу 1		68
РОЗДІЛ 2. Організація обліку та внутрішньоЇ звітності витрат виробництва
2.1.	Сучасні моделі та методи обліку витрат виробництва	70
2.2.	Особливості методики та порядку відображення в обліку прямих витрат на виробництво продукції цегельних заводах	94
2.3.	Порядок формування та розподілу загальновиробничих витрат	109
2.4.	Калькулювання собівартості продукції в системі внутрішньогосподарського обліку	126
Висновки до розділу 2		140
РОЗДІЛ 3. Аналіз витрат виробництва продукції на підприємствах виробниках стінових матеріалів
3.1.	Методи економічного аналізу витрат на виробництво на підприємствах виробниках стінових матеріалів та напрями їх удосконалення	142
3.2.	Факторний аналіз витрат виробництва стінових матеріалів	161
3.3.	Вдосконалення обліку та аналізу витрат на виробництво продукції цегельних заводів	183
3.4.	Стратегічний аналіз динаміки витрат на виробництво продукції цегельних заводів Чернівецької області	194
Висновки до розділу 3		212
ВИСНОВКИ		214
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		217
ДОДАТКИ		230

ВСТУП


Актуальність теми Витрати виробництва є важливою не тільки економічною, але й обліково-аналітичною категорією, яка істотно впливає на обсяги та динаміку прибутку. Тому здійснення дієвого контролю витрат виробництва з метою постійного зниження їх величини стає однією із важливих задач системи управління виробництвом на підприємстві. Створення системи господарювання зумовлює необхідність розвитку однієї із основних ділянок обліково-аналітичного процесу - обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції.

Даному питанню велика увага приділялася і в минулі роки, про що свідчить значна кількість досліджень у цій галузі. Різні аспекти цієї проблеми знайшли відображення в роботах провідних вчених економістів України: Ф.Ф.Бутинця, Б.І.Валуєва, С.Ф.Голова, Т.В.Головко, О.А.Грішнової, Н.І.Дорош, І.К.Дрозд, В.І.Єфіменка, Є.В.Калюги, Г.Г.Кірейцева, Я.Д.Крупки, Ю.А.Кузьмінського, Г.І.Купалової, М.В.Кужельного, Є.В.Мниха, Л.В.Нападовської, М.С.Пушкаря, В.В.Сопка, Л.К.Сука, Н.М. Ткаченко, М.Г.Чумаченка, В.Г.Швеця, В.О.Шевчука та зарубіжних країн: П.С.Безруких, П. П. Новиченка, І. І. Поклада, С. Брю, К. Макконелла, Й. С. Мацкевічюса, Б.Нідлза, П.Семюелсона, С.А.Стукова, Р.Ентоні, А.Яругової та інших. Однак вони нерідко обмежувалися, головним чином, розробками методик обліку витрат на принципах нормативного методу в системі бухгалтерського обліку з використанням порівняно невеликого кола напрямів групування витрат. При цьому оперативний облік витрат часто розглядався відособлено, поза загальною системою виробничого обліку, що не сприяло створенню на підприємствах цілісної системи обліку витрат, їх контролю і калькулюванню собівартості продукції. Перехід вітчизняних підприємств до нових умов господарювання зумовив перегляд положень та розробку нових підходів до питань обліку витрат виробництва, їх глибокого осмислення та наукового обґрунтування щодо доцільності практичного застосування у конкретній галузі з урахуванням її особливостей.

Сказане однаковою мірою відноситься і до підприємств-виробників стінових матеріалів, які посідають одне з чільних місць за кількістю зайнятих і обсягом виробництва в економіці України загалом та у Чернівецькій області зокрема. Слід зазначити, що виробництво стінових матеріалів у Чернівецькій області за останні роки розвивалось високими темпами: в 2007 році у порівнянні з 2001 роком обсяг виробництва каменю керамічного збільшився в 1,4 рази.

Пошук шляхів зниження витрат виробництва в сучасних умовах слід розглядати як фактор підвищення прибутковості й ефективності роботи підприємств, забезпечення їх стабільності в ринковому середовищі, розширення можливостей внутрівиробничої реструктуризації відповідно до змін кон’юнктури ринків збуту продукції. Величина витрат у багатьох випадках визначається як головний критерій у виборі варіантів розвитку підприємств. У вітчизняній практиці більшість досліджень у сфері витрат виробництва здійснені в умовах адміністративно-командної системи господарювання, коли основну увагу звертали на обґрунтування методів і форм обліку витрат виробництва, залишаючи недостатньо вивченими методи управління витратами. В умовах рецесії змінюється підхід до управління витратами як з боку держави, так і з боку власників підприємств. Підвищення самостійності підприємств у формуванні витрат виробництва і зниження контролю з боку держави за їх ефективним здійсненням сприяли необґрунтованому їх зростанню порівняно з іншими результатами господарювання. До сьогодні ще не визначено науково обґрунтований вибір найбільш раціональних форм організації обліку витрат, проблеми виявляються в розробці методів групування витрат, зокрема їх систематизації за рівнями управління, центрами формування і центрами відповідальності, слабкою є інформаційна забезпеченість облікових процесів. Все це обмежує можливості використання оперативного обліку, є однією із причин обмеженого і малоефективного його використання в практиці управління витратами. Загроза зменшення прибутку і банкрутства підприємств в умовах конкурентної боротьби вимагає переглянути принципи управління собівартістю з метою скорочення часу виробничого процесу, покращання якості продукції і зниження невиробничих витрат.

Таким чином, недостатнє теоретичне і практичне опрацювання і дискусійність питань побудови організації обліку витрат виробництва, слабка інформаційна забезпеченість управління, необхідність проведення досліджень витрат виробництва з позиції управління ними, а також зростаюча актуальність вдосконалення обліку виробничих витрат на підприємствах-виробниках стінових матеріалів в умовах розвитку ринкової економіки визначили вибір теми і основні напрями дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка з теми „Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (державний реєстраційний номер 06 БФ 040-01), підрозділ „Розробка основних положень Концепції адаптації статистики, бухгалтерського обліку і звітності до стандартів Європейського Союзу”. Автором розроблено пропозиції щодо вдосконалення обліку витрат виробництва на підприємствах-виробниках стінових матеріалів, вдосконалено методику аналізу формування собівартості продукції цегельних заводів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження актуального науково-прикладного завдання обліку та аналізу витрат виробництва та розробки рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення методики й організації обліку і внутрішньогосподарської звітності та економічного аналізу витрат на виробництво стінових матеріалів для покращення інформаційної бази системи управління витратами на цегельних заводах.

Така цільова спрямованість зумовила постановку і розв’язання наступних завдань:

• розкрити сутність витрат виробництва як економічної та обліково-аналітичної категорії в сучасних умовах господарювання;
  
• дослідити сутність внутрішньогосподарського обліку як єдиного процесу з обліку витрат та калькулювання собівартості продукції підприємств-виробників стінових матеріалів;
  
• дослідити особливості методів обліку витрат на виробництво з метою їх адаптації до потреб управління витратами виробництва;
  
• обґрунтувати роль і місце калькулювання собівартості продукції в системі внутрішньогосподарського обліку;
  
• провести факторний аналіз та виявити резерви зниження собівартості продукції;
  
• розробити принципову схему економічного аналізу на основі класифікації факторів і резервів зниження собівартості продукції;
  
• встановити основні напрями використання результатів аналізу в удосконаленні управління витратами на підприємствах-виробниках стінових матеріалів.
  

Об’єктом дослідження є господарські процеси формування витрат на виробництво стінових матеріалів на підприємствах-виробниках.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методичних і прикладних питань, пов’язаних з обліком та аналізом витрат виробництва стінових матеріалів на підприємствах-виробниках.

Методи дослідження. Під час проведення дисертаційної роботи використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи, а саме: групування і порівняння, спостереження – у процесі дослідження технолого-організаційних особливостей цегельного виробництва та їх впливу на побудову системи обліку і аналізу витрат; абстрактно-логічний, конкретизування – під час вивчення особливостей формування і розподілу загальновиробничих витрат; аналіз і синтез, історичний, аналогій та моделювання, економіко-математичне моделювання – для дослідження факторів впливу на виробничі витрати, а також інші економіко-статистичні методи. Для достовірності та оперативності одержання результатів реалізація окремих методів здійснювалась в автоматизованому режимі.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими теоретичними і практичними результатами, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора в розробку теоретичних та організаційних засад удосконалення обліку та аналізу витрат на виробництво стінових матеріалів підприємствами-виробниками, розробку практичних рекомендацій, спрямованих на покращення методики обліку та аналізу витрат виробництва, є такі:

вперше:

• запропоновано витрати першого виробничого переділу відображати в обліку як заготівельно-постачальницькі витрати, що надасть більш повну та об’єктивну інформацію як про витрати виробництва, так і про стан виробничих запасів на підприємствах-виробниках стінових матеріалів;
  
• розроблено форму внутрішньої звітності, зокрема „Звіту по формуванню собівартості сировини та допоміжних матеріалів”, на підставі якої запропоновано форму „Калькуляція виробничої собівартості цегли”, що дозволить відображати одночасно прямі виробничі витрати та формування загальновиробничих витрат;
  

удосконалено:

• класифікацію витрат у частині виокремлення сезонних та необхідних виробничих витрат та групування витрат виробництва за сукупністю класифікаційних ознак, притаманних підприємствам-виробникам стінових матеріалів, що призведе до зменшення нерозподілених загальновиробничих витрат та дозволить здійснювати більш достовірне відображення матеріальних витрат;
  
• алгоритм застосування методу середньозваженої собівартості стосовно цегельних заводів, зокрема, виділення витрат, понесених на етапі доведення сировини до нормальної вологості, що дозволить чітко розмежовувати прямі та непрямі витрати виробництва;
  
• методичні рекомендації з формування собівартості продукції підприємств-виробників стінових матеріалів у частині формування матеріальних витрат, що дозволяє об’єктивно оцінювати залишки незавершеного виробництва по кожному з переділів та посилити оперативний контроль за витратами по кожному центру витрат;
  

одержали подальшого розвитку:

• визначення поняття „об’єкт витрат” у частині визнання об’єктом витрат створених виробничих запасів, які братимуть участь у виробничому процесі через певний проміжок часу, таке уточнення розкриває сутність витрат стосовно підприємств, що використовують попроцесний метод обліку витрат виробництва;
  
• попроцесний метод обліку витрат на виробництво готової продукції підприємствами-виробниками стінових матеріалів, зокрема, застосування деяких елементів нормативного методу (складанням нормативної та фактичної калькуляції), розробкою кодифікаторів відхилень, що сприятиме підвищенню ефективності повного та оперативного контролю за витратами кожного виробничого переділу;
  
• методика факторного аналізу витрат виробництва для підприємств-виробників стінових матеріалів шляхом розробки економетричних моделей аналізу витрат за економічними елементами, проведення перспективного аналізу, що дозволить визначити вплив кожного з факторів на обсяги і динаміку витрат та оперативно контролювати витрати виробництва на всіх виробничих стадіях.
  

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці та обґрунтуванні конкретних пропозицій щодо вдосконалення обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції промисловості будівельних матеріалів. Їх застосування дозволить покращити якість облікової інформації, а, отже, вдосконалити практику управління витратами, привести методику управління витрат і калькулювання собівартості на підприємствах-виробниках стінових матеріалів Чернівецької області у відповідність до сучасних вимог господарювання, міжнародних та національних стандартів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались, обговорювались і дістали позитивну оцінку на: Х Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура”(м. Чернівці, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою" (м. Чернівці, 2002 р.), ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції (м. Чернівці, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (м.Чернівці, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми інформаційно-статистичного дослідження розвитку економічних систем”(м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наука и технология: шаг в будущее» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Перспективные научные исследования - 2009» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.).

Публікації. За результатами досліджень було опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 2,04 друкованих аркуша, з них – 6 статей у наукових фахових виданнях та 6 – в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Вона викладена на 216 сторінках машинописного тексту, містить 31 таблицю, 40 рисунків, 25 додатків. Список використаних джерел включає 244 найменування на 21 сторінці.


РОЗДІЛ 1.


Теоретико-методИчні засади обліку витрат виробництва

1. Витрати виробництва в системі кругообігу капіталу підприємства
   

Господарська діяльність підприємства пов’язана з використанням матеріальних і нематеріальних засобів, коштів, які постійно перебувають у безперервному русі, кругообороті. Кожне підприємство в процесі своєї діяльності вступає в різного роду економічні взаємовідносини, що певним чином і зумовлюють кругообіг засобів підприємства. Кругообіг засобів здійснюється через господарські процеси, що характеризують сукупність однорідних операцій, спрямованих на виконання певного господарського завдання. Процеси операційного циклу – постачання, виробництво, реалізація відображають процес кругообігу капіталу, який на кожному етапі має відображення на рахунках бухгалтерського обліку, що зумовлюється функціонуванням товарно-грошових відносин. Кругообіг господарських засобів виробничого підприємства представлено на рис.1.1.


Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


Поняття витрат як таких, що утворюють вартість і не пов’язані з потоками платежів за ресурси, сформульовано в основному Е. Шмалєнбахом (1925). Таке розуміння витрат орієнтоване на оцінку витрат благ з точки зору управлінських рішень, що приймаються на підприємстві. Вартісна оцінка благ дає змогу аналізувати альтернативні можливості їх використання і вибирати найкращі з них. Тому вона ґрунтується на концепції граничної корисності. Відповідно до цього, для оцінки граничної корисності витрат благ закупівельні ціни факторів виробництва диференціюються на підприємстві згідно з внутрізаводським рівнем їх дефіцитності. В даному випадку важко не погодитись із думкою Ансоффа І. „...вартісні витрати на певний фактор виробництва можуть істотно відрізнятися залежно від рішення, яке приймається, і, звичайно, вони не однакові на різних підприємствах” [2, с.41].

Як бачимо, основою витрат як вартісного оцінюючого показника є внутрізаводський рух факторів виробництва. Така оцінка повинна сприяти тому, щоб обмежені фактори одного й того ж призначення використовувались оптимально з точки зору мети підприємства. Тому вартісні оцінюючі показники не є незмінними в межах певного поля господарських рішень. Вони змінюються із зміною обсягів факторів, які є у розпорядженні підприємства, і залежать також від оптимальності їх розподілу.

Будь-який аспект забезпечення ефективного розвитку виробництва необхідно тісно пов’язувати з проблемами ефективності управління витратами виробництва. При цьому, незалежно від форм власності на засоби виробництва та управління підприємствами, держава повинна взяти на себе функції контролю за ефективністю формування витрат виробництва. В першу чергу, це стосується тих матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, які формують стратегію розвитку національної економіки. Надання на першому етапі ринкової трансформації вітчизняної економіки повної самостійності підприємствам у визначенні витрат виробництва і послаблення державного контролю за ефективністю їх здійснення сприяли поглибленню таких негативних явищ, як завищення витрат виробництва, намагання уряду наповнити бюджет за рахунок збільшення податку на прибуток, введення різних обмежень у його використанні. Відсутність оптимальної структури витрат на виробництво і нормативів, які встановлюють рівень раціональності їх формування в різних галузях економіки, дозволяють керівництву державних і недержавних підприємств вирішувати власні та виробничі проблеми шляхом завищення витрат, а значить перекладати ці проблеми на плечі споживачів, держави та суспільства в цілому. У ринковій ситуації завищені витрати виробництва є фактором, який знижує конкурентноздатність продукції, гальмує вихід підприємства на міжнародний ринок, а отже, роблять цей об’єкт непривабливим для інвестора.

Як зазначає В. Сопко витрати - „це загальноекономічне поняття, що характеризує використання різних за своїм характером і властивостями речовин і сил природи у процесі господарювання”[104, с.282]. За своїм змістом цей термін є багатогранним та багатоаспектним, адже витрати визнаються як елемент операційної, фінансової або інвестиційної діяльності, якщо відбулися певні події за певних умов. Це, насамперед, відбулося зменшення активу за умов коли майновий об’єкт за характером оборотного активу використано у процесі діяльності повністю, майновий об’єкт за характером необоротного активу зменшено на суму часткового використання та майновий об’єкт перестає відповідати економічній вигоді за характером діяльності підприємства, наступною умовою визнання витрат є збільшення пасиву, які пов’язані з відповідною діяльністю.

Отже, розглядаючи витрати виробництва як економічну категорію в умовах ринкової економіки, необхідно визначити не тільки її суть, але і функції, завдання та місце у вирішенні проблеми підвищення ефективності господарювання та управління витратами. Виходячи з вищевикладеного важливо звернути увагу на наступні вихідні положення:

1) під витратами виробництва необхідно розуміти сукупність витрат, пов’язаних з виготовленням продукції або наданням послуг;

2) як економічна категорія витрати виробництва характеризують суспільні відносини у сфері ефективності господарювання.

Ефективність господарювання доцільно визначати і оцінювати за спільним для всіх ланок економіки принципом і єдиним критерієм – зіставлення результатів і витрат виробництва. При цьому зберігати прямо пропорційні залежності між результатами і витратами виробництва, які, при незмінності всіх інших факторів виробництва, характеризують такі залежності:

- при незмінних витратах виробництва: чим вищі результати, тим вища ефективність виробництва і господарювання в цілому;

- при незмінних результатах виробництва: чим нижчі витрати, тим вищий рівень ефективності виробництва;

- ріст ефективності виробництва досягається внаслідок випереджаючих темпів зростання результатів над темпами зростання витрат виробництва;

- у забезпеченні ефективності господарювання витрати виробництва повинні виконувати такі функції як облікову, нормативно-регулюючу, оцінюючу та управляючу.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Однак такий підхід на початку розвитку управлінського обліку і розвинутої теорії виробничого обліку обмежений по напрямкам використання, адже, визначення сутності обліку витрат на виробництво, крім технічної сторони, повинно охоплювати різноманітність способів підходу до організації управлінського обліку виробничої діяльності або трансформації обліку витрат на виробництво. Таким чином, визначення відображення обліку витрат створює реальні передумови моделювання його організації на підприємствах. Саме облік, як інформаційний потік, буде не тільки відображати дійсність, але й готувати інформацію для моделювання економіки підприємства в майбутньому.

Якщо розглядати облік витрат на виробництво як процес відображення, використання витрат і результатів минулої, теперішньої і майбутньої виробничої діяльності відповідної моделі управління, орієнтованої на виконання основної мети підприємства, то така система обліку буде відповідати основним задачам управління собівартістю.

Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами у поглядах на природу економічного буття взагалі і виробничого процесу, зокрема. Ф.Ф. Бутинець виділяє два основоположних підходи щодо сутності витрат. Перший базується на розумінні господарського життя з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає взаємодію у процесі виробництва трьох основних факторів: робочої сили, засобів праці та предметів праці з відповідною інтерпретацією поняття вартості, її складових і структури. Дана орієнтація була переважаючою в розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці та практиці, відповідно відбувся процес формування поглядів на поняття витрат виробництва і в бухгалтерській сфері. Типовим тлумаченням витрат виробництва за даного підходу є наступне: витрати – це витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи господарства, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів і альтернативність варіантів застосування, та по-своєму визначає сутність вартості та її складових елементів. Даний підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається та розкривається в прикладному аспекті як складовий елемент ціни, що формується під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку на основі зміни попиту та пропозиції [15, с.65].

В економічній літературі до цього часу немає єдиної точки зору щодо правомірності та необхідності вживання двох термінів, вихідних понять фінансової системи: «витрати» та «затрати». У бухгалтерському обліку ринкової економіки поширена диференційована інтерпретація цих понять, чим, як вважається, досягається достовірне формування фінансового результату. Науковці обґрунтовують це тим, що коли відбувається процес перетворення придбаних ресурсів у продукт діяльності до моменту його продажу (а отже одержання доходу), тобто коли відбуваються технологічні та організаційні операції, що пов’язані з технологією та організацією діяльності (самими ресурсами) аж до моменту продажу, то цей процес не може бути названий терміном „витрати”. Його історична назва „затрати”. Цей процес уже не характеризує витрачання грошей, а характеризує процес перетворення ресурсу. [191, с.6].

Процес реалізації – третя, завершальна стадія кругообігу, на якій проходить реалізація виготовленої продукції, яка набирає грошової форми, що дає можливість в подальшій роботі підприємства продовження наступного операційного циклу кругообігу капіталу. В ринковій економіці процесу реалізації відводять виключно важливе значення, оскільки вся увага сконцентрована безпосередньо на потребах споживачів. В процесі реалізації об’єктами обліку виступають збутові витрати, обсяг відвантаження та реалізації продукції, обчислення доходу та прибутку від реалізації продукції, розрахунки з покупцями та за зобов’язаннями. Для розуміння і більш ефективного використання собівартості, як одного із важливих економічних показників, необхідно виявити її сутність або дослідити собівартість як економічну категорію. Як уже відмічалось, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з зменшенням активів або збільшенням зобов’язань, а витратами звітного періоду признаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, які приводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вибуття або розподілу власниками), при умові, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені, а витрати визнаються витратами визначеного періоду одночасно з визнанням доходів, для отримання якого вони виконані. Водночас, витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходами визначеного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були виконані. Якщо актив забезпечує отримання економічних вигод протягом декількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематизованого розподілу його вартості між відповідними звітними періодами.

Визначення прибутку - невід'ємна складова частина облікового процесу. Бухгалтерський прибуток часто використовується як база для розрахунку податку на прибуток, як показник результатів господарської діяльності фірми, як критерій визначення дивідендних виплат, як визначальний фактор при встановленні рівня заробітної плати та винагороди адміністрації, а витрати нараховуються після визнання доходів згідно принципу відповідності, який говорить, що витрати повинні нараховуватися за той же період, що й доходи, в якому вони отримані. Їх нарахування є складовою частиною розрахунку чистого прибутку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи та її розкриття у фінансовій звітності зарубіжних компаній визначаються МСФЗ 18 "Дохід", який був переглянутий у 1993р. [126]. Даний стандарт має використовуватися в обліку доходу, який виникає в результаті таких операцій і подій: реалізація товарів; надання послуг; використання активів підприємства іншими сторонами, результатом чого є відсотки, роялті та дивіденди. В загальній системі показників, що характеризують ефективність виробництва як всього підприємства, так і його підрозділів, головне місце займає собівартість, склад якої визначається тими затратами, які її формують, тому однією із найскладніших задач формування витрат є управління витратами підприємства, що являється складним процесом. Воно означає по своїй сутності управління всією діяльністю підприємства, так як охоплює всі сторони виробничих процесів.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.