Класичний приватний університет управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності аграрних підприємств

Вид материала

Документы

Содержание Удосконалення управління агролізингом та підвищення обґрунтованості його проектів в інвестуванні аграрних підприємств 3.3. Удосконалення системи платежів інвестиційних лізингових проектів аграрних підприємств Розрахунок величини амортизаційних відрахувань (погашення вартості предмета лізингу). 2. Розрахунок плати за використані позикові ресурси на придбання предмету лізингу. Таблиця 3.12 Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы

Подобный материал:

• Класичний приватний університет Інститут здоров’я, спорту та туризму, 175.9kb.
• Національний аграрний університет на правах рукопису Лабенко Олександр Миколайович, 835.79kb.
• Є актуальною через недостатню повноту дослідження її аспектів з боку оцінки інвестиційної, 27.39kb.
• Міністерство освіти І науки України Академія наук вищої школи України класичний приватний, 46.15kb.
• Національний аграрний університет південний філіал “кримський агротехнологічний університет”, 434.52kb.
• Банківські механізми кредитування аграрних підприємств Для заказа доставки диссертации, 802.48kb.
• М.І. Інвестиційна діяльність: методика та організація обліку І контролю, 22.08kb.
• Назва реферату: Управління агрострахуванням Розділ, 1147.93kb.
• «Управління розвитком промислових підприємств в умовах інноваційно-інвестиційної моделі, 130.23kb.
• Вано-франківський національний технічний університет нафти І газу на правах рукопису, 1074.68kb.

РОЗДІЛ 3

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ АГРОЛІЗИНГОМ ТА ПІДВИЩЕННЯ ОБҐРУНТОВАНОСТІ ЙОГО ПРОЕКТІВ В ІНВЕСТУВАННІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


3.1. Розвиток організаційних форм управління агролізингом


Для здійснення лізингових операцій необхідні значні обсяги вільних коштів для закупівлі дорогої техніки та обладнання з метою подальшої їх здачі у агролізинг. Основними суб'єктами лізингових відносин в Україні можуть стати комерційні банки завдяки наявним у них вільним коштам і дуже швидко отримати від лізингової діяльності прибуток [86; 89; 118; 119; 127; 122]. Переваги лізингового бізнесу очевидні, однак кожному банку, що вирішив займатися лізинговою діяльністю, потрібно заздалегідь розглянути і вирішити питання вибору найефективнішої форми участі у лізингових відносинах. Комерційні банки в агролізинговому бізнесі можуть бути лізингодавцями, кредиторами, гарантами або засновниками лізингової компанії (рис. 3.1).





Рис. 3.1. Можливі форми участі комерційних банків у агролізингу


Якщо завдання банку полягає в отриманні прибутку, то йому вигідно бути у ролі лізингодавця, його кредитора і гаранта стосовно зобов'язань однієї зі сторін лізингової угоди; якщо ж завдання банку – одержання додаткового прибутку у вигляді дивідендів, то – засновником лізингової компанії; якщо завдання банку – мінімізація власних витрат, то він може стати лізингоодержувачем [68].

Згідно із Законом України “Про банки та банківську діяльність” 44 та “Положенням про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій” Національного банку Україн, комерційним банкам дозволено надавати послуги з фінансового лізингу, тобто виступати в ролі лізингодавця як самостійно, так і разом з іншими банками на основі консорціуму.

Відповідно до Положення НБУ “Про кредитування” 112, банки можуть надавати лізингові кредити. Лізинговий кредит (згідно з цим Положенням) – це відносини між суб'єктами лізингу, які виникають при оренді майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Тому агролізинг визначається як форма майнового кредиту (пункт 37 зі змінами, внесеними згідно з постановою Національного банку № 79 від 05. 03. 2003 р.). На нашу думку, у визначенні агролізингового кредиту потрібно робити наголос на те, що це форма довготермінового товарного кредиту, а не відносини. Тобто агролізинговий кредит  це форма довготермінового товарного кредиту, що відображає відносини між суб'єктами агролізингу з приводу оренди майна, супроводжується укладанням агролізингової угоди і сплатою користувачем агролізингових платежів.

Комерційні банки можуть здійснювати агролізингові операції безпосередньо (через надання довготермінових інвестицій) або опосередковано (шляхом фінансування лізингової компанії чи наданя їй супутніх послуг). Такий поділ участі банків у агролізингових відносинах започатковано американськими дослідниками агролізингу 41. Більшість банків надає перевагу опосередкованій участі. Вони створюють власні дочірні агролізингові компанії, спільні агролізингові компанії з іншими банками, кредитними установами, а також здійснюють кредитне обслуговування агролізингових компаній. У світі 75 – 80% від загальної кількості агролізингових компаній – створені банками або контролюються ними.

Комерційний банк може безпосередньо надавати агролізингові послуги, виокремивши в організаційній структурі правління спеціальний підрозділ або відділ. До складу такого підрозділу повинні входити агролізингові інспектори та експерти з агролізингових проектів. Крім цього, такий підрозділ мусить мати відповідних представників у регіонах або альтернативою тут може бути розроблення чіткої процедури первинного відбору та експертизи агролізингових проектів на місцях з подальшим їх розглядом у лізинговому відділі правління (рис. 3.2).




Рис.3.2. Загальна схема діяльності агролізингового підрозділу банку

При реалізації великомасштабних агролізингових проектів, коли банк одноосібно не в змозі профінансувати лізингову угоду через незначний обсяг власного капіталу або загрозу перевищення допустимого ризику на одного позичальника, але не бажає втратити клієнта, який потребує такої послуги, за ініціативою банку може бути створений банківський консорціум із кількох банків – кредиторів, агролізингодавців або гарантів чи поручителів відповідно до положення НБУ “Про кредитування” 112 та Постанови КМУ «Про погашення заборгованості перед вітчизняними заводами – виготовлювачами за сільськогосподарську техніку, поставлену у фінансовий лізинг» [115].

Банківські консорціуми  це тимчасові об'єднання банків, що створюються для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій і засновані банками на паритетних засадах.

Консорціуми на постійній основі можуть створюватися для великомасштабних агролізингових операцій на ринках позичкових капіталів (рис. 3.3).




Кредит (у тому числі і агролізинговий) може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

На сьогодні комерційним банкам не вигідно безпосередньо надавати агролізингові послуги, оскільки їх обсяг обмежується розміром власних коштів банку. Отже, в ролі агролізингодавця банк перебуває у жорстких законодавчих та нормативних рамках. У зв’язку з цим банки, шукаючи виходу з такого становища, почали виступати засновниками (інвесторами), створюючи дочірні агролізингові компанії, у статутному фонді яких їм належить контрольна частка. Це допомагає банкам нарощувати обсяги агролізингових послуг через дочірні лізингові компанії, контролюючи їх діяльність.

Основні переваги створення дочірньої агролізингової компанії порівняно з участю в агролізинговому бізнесі у ролі лізингодавця чи кредитора для комерційних банків полягають у наступному:

• для компанії, на відміну від банку, не існує встановлених законодавством обмежень на обсяги орендних (агролізингових) операцій та відсутні суттєві обмеження щодо напрямків і форм здійснення такої діяльності. Отже, банк за допомогою агролізингової компанії має можливість "обминути" нормативні обмеження, встановлені Національним банком України;
  
• проведення агролізингових операцій через агролізингову компанію дає змогу банку розширювати його можливості у сфері агролізингу (він стає не тільки засновником агролізингової компанії, й її кредитором, гарантом, посередником і лізингоодержувачем). Таким чином, банк отримає можливість розширити коло своїх операцій, збільшивши їх обсяг, а отже, зміцнити традиційні зв'язки та налагодити нові партнерські стосунки з клієнтами;
  

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


Нові сфери діяльності самостійних агролізингових підрозділів і незалежних компаній, безсумнівно, ускладнюють організаційну структуру. Проявляється загальний принцип - організаційна структура перебудовується з урахуванням потреб ринку, забезпечуючи певний прогрес у агролізинговому підприємництві.

Засновниками агролізингових компаній можуть виступати юридичні особи та (або) громадяни. Відповідно до ЦКУ самостійні агролізингові підрозділи і незалежні агролізингові компанії можуть мати різні організаційно-правові форми [108]. Найбільш доцільна з них визначається з урахуванням сукупності наступних факторів:

- рівня відповідальності засновників. Існують два види відповідальності: повна, тобто всім майном, і обмежена - тільки частиною майна, вкладеного в справу. При цьому в одних випадках краща солідарна форма відповідальності, а в інші - пайова;

- форми утворення статутного капіталу компанії (наявність суб'єктів власності та особистого стартового капіталу, доступність до інвестицій і умов кредитування, масштаб діяльності й ін.);

- складу видів агролізингової діяльності;

- числа засновників і ін.

При цьому після вибору організаційно-правової форми самостійного агролізингового підрозділу або незалежної агролізингової компанії (наприклад, акціонерне товариство) і ухвалення рішення про її практичне створення проводяться підготовчі та організаційні заходи (рис. 3.6). При створенні самостійного агролізингового підрозділу підприємства або незалежної агролізингової компанії враховуються особливості їх структури та функціонування. Для наочності організацію такого процесу можна представити на прикладі акціонерної форми як найбільш поширеної в умовах сьогодення форми власності (табл. 3.1) (Додаток Ж) [129].

Законом України «Про господарські товариства» установлений максимально припустимий склад органів управління, який включає :

- загальні збори акціонерів;

- раду директорів;

- одноособовий виконавчий орган (генеральний директор, правління);

- колегіальний виконавчий орган (виконавча дирекція, виконавчий директор);

- ліквідаційну та ревізійну комісії;

- лічильну комісію - постійно діючий орган загальних зборів.




та (або)


Рис. 3.6. Порядок створення агролізингової структури у формі відкритого акціонерного товариства (ВАТ)


Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

- суворо цільового використання кредитних коштів;

- обов'язкового страхування лізингового майна та повернення агролізингових платежів за рахунок коштів лізингоодержувача.

Як правило, банк забезпечує і паралельне проведення різних операцій (включаючи факторингові), що передбачають переуступку прав лізингоодержувача за експортними контрактами, а також одержання можливість придбання цінних паперів лізингоодержувача, економічний потенціал і перспективи розвитку, якого перевірені протягом часу виконання договору лізингу та забезпечені високопродуктивним агролізинговим майном.

Певний інтерес у лізинговій операції мають, як сама агролізингова структура, так і її партнери, суть якого полягає в:

- одержанні чистого доходу компанії у вигляді частини лізингової маржі та ризикової премії;

- можливості придбання цінних паперів лізингоодержувача;

- можливості зайняти лідируюче положення на українському агролізинговому ринку при зацікавленості і участі банку.

Як правило, економічний ефект має і лізингоодержувач (підприємство) за рахунок:

- оперативного одержання в кредит майна, необхідного для створення виробничих потужностей і можливості прискореного використання інноваційних технологій, освоєння ринку збуту, підвищення рівня прибутковості тощо;

- сукупної економії коштів при придбанні майна по агролізингу в порівнянні з його купівлею за рахунок коштів банківського кредиту;

- перспективного правового рішення питань, що стосується звільнення від ПДВ і мита.

Інтерес в одержанні права участі у агролізингових угодах мають і страховики, оскільки агролізингові угоди підлягають обов’язковому страхуванню на: транспортування вантажів з майном; монтажні та пусконалагоджувальні роботи; майно, передане в лізинг протягом трьох років; повернення агролізингових платежів [135].

Як правило, при створенні агролізингових структур комерційний банк має певну частку акцій, інші ж акції розподіляються між іншими власниками, якими можуть бути. як юридичні особи (підприємства), так і фізичні, які бажають приймати участь у роботі агролізингової компанії і зацікавлені в результатах її роботи. При цьому орієнтовна величина статутного капіталу агролізингової структури може бути лише 10-15% від інвестиційного лізингового обсягу.

Виходячи з напрямку діяльності самостійного агролізингового підрозділу підприємства або незалежної агролізингової компанії та схеми їхньої роботи, на нашу думку, необхідно створювати в їхньому складі наступні структурні підрозділи: по проведенню маркетингових досліджень; аналізу та проектному інвестуванню агролізингових операцій; обслуговуванню проектів; договірно-правовій роботі та експертизі. Служби можуть бути організовані вже під час утворення агролізингової структури. У цьому випадку чисельність працівників компанії з урахуванням керівництва та обслуговуючого персоналу складе 20-25 чоловік (на початку діяльності - 8-10 чоловік (рис. 3.7). Загальна чисельність співробітників агролізингової структури залежить від проектів, рівня їх опрацювання, можливостей засновників. Спочатку функції агролізингової структури може виконувати спеціально створений підрозділ банку, який у ході розвитку агролізингового бізнесу повинне трансформуватися в самостійний лізинговий підрозділ або незалежну агролізингову компанію.

При організації агролізингової структури необхідно скомплектувати команду, яка б мала досвід розробки агролізингових проектів (включаючи досвід розробки схем інвестування, забезпечення та надання гарантій по фінансовому лізингу), інвестиційних проектів, проектів по приватизації підприємств, проведення аудиту, оцінки майна, яка водночас має також контакти з виробниками та споживачами майна, банками і їх агролізинговими компаніями.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Оцінка фінансової стабільності підприємства при реалізації ефективного

лізингового проекту проводиться за допомогою досить великої кількості відносних фінансових коефіцієнтів. Розрахунок і аналіз відносних коефіцієнтів (показників) істотно доповнює оцінку абсолютних показників фінансової стабільності підприємства. Основні показники рентабельності підприємства при реалізації ефективного лізингового проекту можна об'єднати в наступні групи.

1. Показники прибутковості продукції. Розраховуються на основі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) і витрат на виробництво (рентабельність продажів, рентабельність основної діяльності).

2. Показники прибутковості майна підприємства. Формуються на основі розрахунку рівня рентабельності, залежно від зміни розміру майна (рентабельність усього капіталу, рентабельність основних коштів і інших необоротних активів).

3. Показники прибутковості використаного капіталу. Розраховуються, виходячи з інвестованого капіталу (рентабельність власного капіталу, рентабельність перманентного капіталу).

Рівняння «Z –оцінки»:

Z = 1,2К₁ + 1,4К₂ + 3,ЗК₃ + 0,6К₄ + 1,0К₅ (3.12)

Правило поділу фірм на групи успішних і банкрутів: якщо Z < 2,675, фірму відносять до групи банкрутів; якщо Z > 2,675, фірму відносять до групи успішних; при значенні Z від 1,81 до 2,99 модель не працює цей інтервал – «область невідання».


3.3. Удосконалення системи платежів інвестиційних лізингових проектів аграрних підприємств


При організації довгострокових виробничих капіталовкладень аграрного підприємства самим головним питанням є оцінка повернення вкладених коштів, необхідна для аналізу подальших інвестиційних можливостей підприємства. Механізмом подібної оцінки виступає моделювання агролізингових платежів, які виступають інвестиційною формою повернення коштів використаних на фінансування агролізингових проектів.

Слід підкреслити, що за своїм економічним змістом, агролізинг відноситься до прямих інвестицій. Виходячи з такого розуміння агролізингу, лізингоотримувач має відшкодувати лізингодавцю інвестиційні витрати, сплативши йому певну винагороду. Таким чином, загальна сума агролізингового договору складається із суми інвестиційних витрат, суми винагороди лізингодавця, що погашається лізингоотримувачем у формі лізингових платежів.

Інвестиційні агролізингові витрати є витратами лізингодавця, пов'язані з придбанням предмета лізингу, можливим доукомплектуванням, а також його використання лізингоотримувачем, тобто до інвестиційних витрат за агролізинговим операціями слід віднести: вартість предмета агролізингу; витрати на транспортування й установку, якщо інше не передбачено договором лізингу; витрати на навчання персоналу лізингоотримувача, пов'язаного з предметом агролізингу, якщо інше не передбачено договором; витрати на митне оформлення й оплату митних зборів, тарифів та інших зборів, пов'язаних з предметом агролізингу; витрати на зберігання предмета агролізингу до моменту введення його в експлуатацію, якщо інше не передбачено договором агролізингу; витрати на охорону та страхування предмета агролізингу під час транспортування, якщо інше не передбачено договором агролізингу; страхування від усіх видів ризику, якщо інше не передбачено договором агролізингу; витрати на виплату відсотків за користування залученими коштами і відстрочки платежів, наданих продавцем (постачальником) майна; плата за надання лізингодавцю гарантій і поручительств, підтвердження розрахунково-платіжних документів третьою особою у зв'язку з предметом агролізингу; витрати на утримання й обслуговування предмета агролізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу; витрати на реєстрацію предмета агролізингу, а також витрати, пов'язані з придбанням і передачею предмета агролізингу; витрати на створення резервів на капітальний ремонт предмета, комісійний збір торгового агента; витрати на додаткові послуги у ході реалізації договору агролізингу; інші витрати, необхідні для нормального використання предмета агролізингу.

Даний перелік містить практично всі можливі види витрат лізингодавця, пов'язаних з операціями за конкретним договором агролізингу. Тож, до лізингового платежу мають включатися всі щойно перераховані витрати. Оскільки деякі складові лізингових платежів (наприклад, розмір плати за використані кредити, розмір комісійної винагороди лізингодавцю) з роками можуть змінюватися, а нарахування платежів протягом усього терміну договору здійснюється рівними частками, то пропонується наступна послідовність їх розрахунку: розраховуються розміри лізингових платежів по роках лізингової угоди; розраховується загальний розмір лізингових платежів за весь термін договору агролізингу як сума платежів по роках; розраховуються розміри лізингових внесків з визначеною сторонами періодичністю внесків, а також погодженими методами нарахування і способом сплати [11].

Слід відмітити, що лізингові платежі можуть нараховуватися одним із трьох методів:

- метод з фіксованою загальною сумою, згідно якого загальна сума платежів нараховується рівними частками протягом усього терміну договору з погодженою сторонами періодичністю;

- метод з авансом, коли лізингоотримувач при укладанні договору виплачує лізингодавцю аванс погодженого розміру, а інша частина загальної суми лізингових платежів (за мінусом авансу) нараховується і сплачується протягом терміну дії договору, як і при нарахуванні платежів з фіксованою загальною сумою;

- метод мінімальних платежів, коли у загальну суму платежів включаються суми амортизації лізингового майна за весь термін дії договору, плата за використані лізингодавцем позикові кошти, комісійна винагорода і плата за додаткові послуги лізингодавця.

В цілому під лізинговими платежами, в аспекті управління довгостроковими виробничими капіталовкладеннями та забезпечення повернення інвестицій, розуміється загальна сума платежів за договором агролізингу за весь термін дії договору, до якої входять відшкодування витрат лізингодавця, пов'язаних із придбанням і передачею предмета агролізингу, а також з наданням інших передбачених договором агролізингу послуг, та дохід лізингодавця. Якщо договором агролізингу передбачений перехід права власності на предмет агролізингу до лізингоодержувача, то в загальну суму договору може включатися викупна ціна предмета агролізингу.

Розмір, спосіб здійснення та періодичність лізингових платежів визначаються договором агролізингу з урахуванням діючого законодавства та необхідності повернення інвестиційних коштів. Поки що порядок здійснення лізингових платежів законодавством не регулюється (за винятком поставок, пов'язаних з державними потребами, і деяких інших угод за участю держави). Тому кожна агролізингова компанія самостійно встановлює величину платежів, а їхня періодичність і порядок оплати регулюються винятково договором агролізингу та інвестиційних пріоритетів підприємства.

Якщо лізингоодержувач розраховується по лізингових платежах продукцією (у натуральній формі), виготовленою завдяки предмета агролізингу, ціна на таку продукцію визначається за згодою сторін договору. Однак у таком випадку необхідно враховувати положення українського законодавства з питань бухгалтерського обліку та оподатковування, де в подібних розрахунках (фактично товарообмінних операціях) фігурує поняття «ринкової ціни».

Якщо інше не передбачено договором агролізингу, розмір лізингових платежів може змінюватися за згодою сторін у строки, передбачені даним договором, але не частіше чим один раз у три місяці.

Зобов'язання лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів наступають із моменту початку використання лізингоодержувачем предмета лізингу, якщо інше не передбачено договором агролізингу. Лізингові компанії самостійно розробляють структуру лізингових платежів і, відповідно, моделюють повернення вкладених інвестиційних коштів. Причому, в умовах сьогодення лізингодавці не зобов'язані навіть інформувати про цю структуру своїх потенційних або реальних клієнтів.

Однак лізингодавцю у кожному разі доводиться робити для себе розрахунок середньомісячних сум лізингових платежів по кожному своєму клієнтові. Тому представлений нижче загальний порядок розрахунку таких платежів, може допомогти як самим лізинговим компаніям (для оцінки рентабельності лізингових операцій і аналізу зворотності інвестицій), так і потенційним лізингоодержувачам для визначення корисності для них даної агролізингової угоди (з погляду ефективності використання злученого капіталу). До складу лізингових платежів пропонується включати наступні складові:

- амортизацію лізингового майна за весь термін дії договору агролізингу (або погашення величини інвестицій лізингодавця в предмет лізингу);

- компенсацію плати лізингодавця за використані ним позикові кошти;

- винагорода лізингодавцю;

- плату за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором агролізингу;

- вартість майна, якщо договором передбачено подальший викуп і порядок виплат зазначеної вартості у вигляді певних часток у складі лізингових платежів [148].

Зі зменшенням заборгованості за кредитом, отриманому лізингодавцем для придбання майна - предмета договору агролізингу - зменшується і розмір плати за використовувані кредити. Тому, на думку автора, в аспекті моделювання повернення інвестиційних коштів і управління довгостроковими виробничими капіталовкладеннями, доцільно розраховувати лізингові платежі в наступній послідовності:

1. Розраховуються розміри лізингових платежів за роками, охопленими договором лізингу.

2. Визначається загальний розмір лізингових платежів за весь термін договору агролізингу, як сума платежів за роками.

3. Розраховуються розміри лізингових внесків у відповідності до обраної сторонами періодичності внесків, а також погодженими ними методами нарахування та способами їх сплати.

Розрахунок загальної суми лізингових платежів можна надати у вигляді наступної формули:

ЛП = АВ + ПК + В + ДП + ПДВ (3.13)

де ЛП - загальна сума лізингових платежів;

АВ - амортизаційні відрахування, нараховані лізингодавцем у розрахунковому році (або величина погашення витрат лізингодавця на придбання предмета лізингу);

ПК - плата за кредитні ресурси, які використано лізингодавцем на придбання майна - об'єкта договору агролізингу;

В - винагорода лізингодавця за надання майна за договором лізингу;

ДП - плата лізингодавцю за додаткові послуги лізингоодержувача, передбачені договором лізингу;

ПДВ - податок на додану вартість, що сплачується лізингоодержувачем за послугами лізингодавця.

Розглянемо алгоритм розрахунку лізингових платежів по кожній із його складових на прикладі зернозбирального комбайну Дон – 1500 Б, який пропонується агровиробникам на умовах лізингу ТОВ СУРВП «Дон-Лан». Балансоутримувачем предмета лізингу є лізингодавець, вартість предмета лізингу - 612 тис. грн., термін договору - п'ять років, метод нарахування амортизації - прямолінійний.

На придбання лізингодавцем предмета лізингу використовувався кредит у розмірі вартості предмета лізингу (612 тис. грн.), ставка по якому складає 15 відсотків річних. Плата (винагорода) за основні послуги лізингодавця складає 8 відсотків річних. Договором передбачене надання додаткових послуг на суму 8 тис. грн. Лізингоотримувач не є суб'єктом малого підприємництва, тому в суму лізингового платежу включається податок на додану вартість (20 відсотків). Нарахування лізингових платежів проводиться згідно методу з фіксованою загальною сумою. Лізингові платежі здійснюються щоквартально.

Розрахунок величини амортизаційних відрахувань (погашення вартості предмета лізингу). Даний показник може бути визначений двома методами: звичайним і прискореним. Звичайний метод заснований на діючих нормах залежно від вартості об'єкта лізингу (З) і терміну його корисного використання (Т):

АВ = З/Т (3.14)

При використанні методу прискореної амортизації норми амортизаційних відрахувань збільшуються у декілька разів. Величина амортизаційних відрахувань у складі лізингових платежів розраховується за формулою:

АВ = Ва* Н_а * Т_л/100, (3.15)

де Ва – вартість, що амортизується;

На - норма амортизації, у відсотках;

Т_л – термін агролізингового договору.

Обліковою політикою лізингової компанії відносно повернення інвестиційних коштів, визначено, що амортизаційні відрахування для всіх основних коштів розраховуються лінійним способом (і для бухгалтерського обліку, і для цілей оподатковування). Слід нагадати, як відмічалось раніше, предмет лізингу, переданий у користування лізингоодержувачу, може обчислюватись на балансі лізингодавця або на балансі лізингоодержувача.

При цьому незалежно від того, на чиєму балансі обчислюється лізингове майно, амортизація предмета лізингу нараховується в загальному порядку, установленому бухгалтерськими нормативними документами та податковим законодавством. Амортизаційні відрахування провадить та сторона договору лізингу, на балансі якої перебуває предмет агролізингу. Однак сторони лізингової угоди мають право за взаємною згодою застосовувати прискорену амортизацію предмета агролізингу. Відповідно до чинного податкового законодавства майно, отримане (передане) у фінансову оренду за договором фінансової оренди (агролізингу), повинне включатися у відповідну амортизаційну групу тією стороною, у якої дане майно враховується на балансі відповідно до умов договору фінансової оренди (агролізингу).

У нашому прикладі згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» річна норма амортизації складає 20 відсотків, а річна сума амортизаційних відрахувань – 122,4 тис. грн. (612000 грн. • 20%). Таким чином, щороку до складу лізингових платежів буде відноситись 122,4 тис. грн. амортизаційних відрахувань.

2. Розрахунок плати за використані позикові ресурси на придбання предмету лізингу. Плата за використані лізингодавцем залучені інвестиційні ресурси на придбання предмета лізингу розраховується за наступною формулою:

ПК = КР * СТ_к (3.16)

де КР - кредитні ресурси (позикові кошти), використані на придбання майна, грн.;

ПК - плата за кредитні (позикові) ресурси, грн.;

СТ_К – ставка за кредит (позику), %.

При цьому варто врахувати, що в кожному розрахунковому році плата за використані кредитні (позикові) ресурси співвідноситься із середньорічною сумою непогашеного кредиту (позикових коштів) цього року або середньорічною залишковою вартістю майна - предмета лізингу:

КР = Q (ОЗ_н + ОЗ_к) / 2 (3.17)

де КР - кредитні ресурси (позикові кошти), використані на придбання майна, плата за які здійснюється в розрахунковому році;

ОЗ_н і ОЗ_к - розрахункова залишкова вартість майна відповідно на початок і на кінець року.

При цьому мається на увазі не календарний рік, а рік використання предмета лізингу (дії лізингового договору);

Q - коефіцієнт, який враховує частку позикових коштів у загальній вартості придбаного майна. Якщо для придбання майна використовуються тільки позикові кошти, коефіцієнт Q = 1. Таким чином, очевидною є необхідність визначення середньорічної вартості предмету лізингу (табл.3.10).

Таблиця 3.12

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Ефективність функціонування будь-якої системи може бути визначена на основі вихідних чинників, які називаються критеріями ефективності. Ефективність функціонування всієї системи економічного механізму лізингових операцій можна виміряти за допомогою таких критеріїв, які поділяються на глобальні та локальні. До глобальних чинників можна віднести:

• активізацію інвестиційної політики держави (до 500 доларів США на душу населення);
  
• інтеграцію в структуру світового лізингового ринку;
  
• розширення зовнішньоекономічних зв'язків країни;
  
• зменшення зовнішньої заборгованості при зростанні надходжень з-за кордону;
  

— скорочення потреби держави в іноземних кредитах і стабілізація національної валюти.

Локальними критеріями є:

• розвиток важливих для економіки галузей та їхня модернізація на основі найновітніших технологій, інтенсифікація виробництва, науки (розвиток науково-технічного прогресу), сервісу, розширення виробничих потужностей (досягнення світового співвідношення між власними виробничими потужностями підприємств і виробничими потужностями, що перебувають у лізингу, — відповідно 60:40 відсотків);
  
• збільшення іноземних інвестицій у вигляді машин та устаткування, що дає змогу спрямовувати ці інвестиції згідно з цільовим призначенням (із розвитком лізингу відпадає необхідність у заморожуванні великих коштів, тому що підприємства можуть придбати обладнання, орієнтуючись на середню, а не максимальну потребу в ньому);
  
• розширення каналів реалізації продукції виробниками обладнання;
  
• підвищення життєвого рівня населення завдяки розвитку лізингу для фізичних осіб.
  

Всі показники, які характеризують ефективність лізингових операцій, розподіляються таким чином і містять у собі:

{X} — множина вхідних незалежних факторів, що діють на лізингові операції і характеризують вхідну ситуацію. До таких факторів слід віднести:

— для всіх суб'єктів системи управління — ціни на обладнання на ринку основних засобів, конкурентоспроможність продукції лізингооде-ржувача, відсотки за кредитами на ринку капіталів, темпи інфляції, курси валют.

{Z} — множина вхідних факторів, які змінюються під впливом суб'єктів управління (лізингоодержувача, лізингодавця, держави, продавця обладнання, банку та ін.). До таких факторів слід віднести:

- для держави — державна підтримка розвитку лізингу, існування програм сприяння лізингу та розробка спеціального законодавства, податкові пільги, преференційна митна політика, прискорена амортизація;

- для лізингодавця — ідентифікація потенційно можливих зон ризику (ризик на одиницю очікуваного доходу), мінімізація ризику, витрати і надходження з лізингових операцій, строк дії лізингової угоди.

{U} — множина контрольованих та/чи неконтрольованих впливів, які можна виміряти, але неможливо змінити. До них належать:

- для лізингодавця — зростання чи зниження обігових витрат лізингоодержувача, обсяг реалізації продукції лізингоодержувача, відмова покупців від одержання та оплати продукції, виробленої на обладнанні, що було надане у лізинг, платоспроможність лізингоодержувача, його фінансова надійність.

Економічна ефективність є основним критерієм при обранні суб'єктами господарювання того чи іншого способу розширення свого виробництва. Розглянемо переваги або недоліки використання механізму лізингових відносин підприємством поряд із механізмом кредитування на основі ситуаційного моделювання [103]. Звичайно, лізинг і кредит не єдині форми розширення виробництва. До можливих варіантів слід додати також розвиток виробництва за рахунок власних коштів і залучення прямого інвестора. У першому випадку переваги, що очікують суб'єкта господарювання, полягають у тому, що весь кінцевий прибуток залишиться у його розпорядженні. Але в умовах економічної кризи, спаду виробництва і практично нульовому прибутку суб'єктів господарювання вільні кошти для таких вкладень відсутні. До того ж увесь можливий ризик такого інвестування повністю лягає на підприємство. За придбання основних засобів за рахунок власних коштів ці витрати не відносяться на валові витрати, тобто підприємство повинне залучити для цього свій прибуток, хоча б і майбутній. При цьому купівля необхідного підприємству устаткування потребує великого одночасного відволікання коштів. Цей чинник негативно впливає на подальше функціонування підприємства, в той час як ці ж кошти могли б бути спрямовані на інші операції, на здійснення нового виробничого циклу та, зрештою, на збільшення прибутку. Швидше за все, саме останній варіант буде привабливішим для підприємства і відновлення основних фондів відійде на другий план, що відіб'ється на продуктивності в цілому (зважаючи на відсутність модернізованіших основних засобів і відсоток зношування старих основних фондів - 70 - 90%). Згідно зі ст.9, п. 1, ч. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" і пп. 3.1.2 Закону "Про податок на додану вартість" від 26.09.97 р. № 550, якщо планується придбання імпортного устаткування, то підприємство повинно буде ще і сплатити ПДВ на ввіз, а також ввізне мито (ставка якого залежать, від виду устаткування).