Класичний приватний університет управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності аграрних підприємств

Вид материала

Документы

Содержание Купівля-продаж Інвестиції в основні фонди Фінансова Отримання Розвиток конку-рентних відносин Способи реалізації відносин власності Форма підприєм-ницької діяльності Володіння та користу 1.2. Роль агролізингу в активізації інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств Аналіз стану і напрямів реалізації лізингу та критерії ефективності його проектів при інвестуванні аграрних підприємств 2.2. Рівень агролізингу та оцінка лізингових послуг в Україні Таблиця 2.8 Послуги фінансового лізингу в діяльності банків-резидентів України

Подобный материал:

• Класичний приватний університет Інститут здоров’я, спорту та туризму, 175.9kb.
• Національний аграрний університет на правах рукопису Лабенко Олександр Миколайович, 835.79kb.
• Є актуальною через недостатню повноту дослідження її аспектів з боку оцінки інвестиційної, 27.39kb.
• Міністерство освіти І науки України Академія наук вищої школи України класичний приватний, 46.15kb.
• Національний аграрний університет південний філіал “кримський агротехнологічний університет”, 434.52kb.
• Банківські механізми кредитування аграрних підприємств Для заказа доставки диссертации, 802.48kb.
• М.І. Інвестиційна діяльність: методика та організація обліку І контролю, 22.08kb.
• Назва реферату: Управління агрострахуванням Розділ, 1147.93kb.
• «Управління розвитком промислових підприємств в умовах інноваційно-інвестиційної моделі, 130.23kb.
• Вано-франківський національний технічний університет нафти І газу на правах рукопису, 1074.68kb.

- майно отримане або передане за лізинговою операцією враховується на балансі лізингодавця або лізингоотримувача за домовленістю сторін;

- лізингові платежі відносяться до собівартості виготовленої лізингоотримувчем продукції (послуг), що відповідно має вплив на зменшення оподатковуваного прибутку;

- прискорена амортизація, яка обчислюється протягом зазначеного у контракті терміну, зменшує оподатковуваний прибуток і прискорює відновлення матеріально-технічної бази.

Купівля-продаж Інвестиції в основні фонди Фінансова Отримання податкових пільг Розширення зони підприємництва Збутова Виробнича Роздержавлення і приватизація майна Комплекс майново-правових відносин Розвиток конку-рентних відносин Способи реалізації відносин власності Форма підприєм-ницької діяльності Володіння та користу- вання приміщенням Найм приміщення Ознаки Лізинг засобів виробництва Функції

Рис. 1.4. Ознаки та функції агролізингу


Фінансова функція агролізингу виражена найбільш чітко, оскільки лізинг є формою вкладання капіталу у основні фонди. З розвитком технічного прогресу інвес­тиційні потреби народного господарства вже не мо­жуть повною мірою задовольнятися виключно за рахунок традиційних каналів фінансування, якими виступають бюджетні кошти, власні джерела фінансування підпри­ємств і організацій, довгостроковий банківський кредит та інші джерела.

Виробнича функція агролізингу полягає у вирішенні проблем виробництва за рахунок тимчасового використання майна, що є досить ефективним способом матеріально-технічного постачання та виробництва нової техніки, яка супроводжується різноманітним сервісом: технічним обслуговування, забезпеченням сировиною, робочою силою тощо. Збутова сфера агролізингової операції включає коло споживачів і освоєння нових ринків збуту.

Обмеження ролі агролізингу як додаткового каналу збуту виробленої продукції визначається загальним падінням рівня виробництва і розбалансованістю ринку технічної продукції. Збутова функція агролізингу має значення тільки в тому випадку, якщо його застосовують з метою розширення кола споживачів і освоєння нових ринків збуту.

Крім цього агролізингова операція впливає як прямо, так і опосередковано на всі сторони виробництва, життя та побуту населення, як в економічному розумінні, при якому майнові відносини сприяють технічному переозброєнню підприємств, прискорюючи науково-технічний прогрес, так і в соціальному, коли забезпечується стимулювання трудової активності людей і мобілізація їх творчих можливостей, а також і в політичному, коли відбувається демократизація господарського життя.


1.2. Роль агролізингу в активізації інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств


Як показує практика застосування лізингу в ринкових країнах, лізинг став не тільки прогресивним способом матеріально-технічного забезпечення виробництва на базі передової техніки і технологій, але і джерелом фінансування.

Незважаючи на широке розповсюдження лізингових послуг у розвинених країнах, в Україні лізинг перебуває лише на початковому етапі через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Інфраструктура ринку лізингових послуг тільки почала створюватися, а тому лізингових компаній, спроможних надати якісні лізингові послуги, недостатньо. Основними учасниками лізингових операцій є банки, які не можуть ефективно обслуговувати агентів лізингових угод.

Ще в СРСР лізинг застосовувався у невеликих масштабах лише у міжнародній торгівлі. Лізинг розглядався зовнішньоторговельними організаціями як одна з форм придбання або реалізації великогабаритних універсальних та інших дорогих верстатів, поточних ліній, літаків, морських суден, автомашин, обчислювальної техніки тощо. Для вітчизняних експортерів лізинг є додатковою, а іноді вирішальною можливістю реалізувати дороге устаткування, розширити на зовнішньому ринку номенклатуру продукції і послуг, створити можливості для довготривалої співпраці (при довгостроковій і середньостроковій оренді) і, тим самим підвищити сукупну виручку, оскільки лізинговий контракт часто супроводжується різними видами послуг (технічного обслуговування, навчання, найм спеціалісті тощо). Збільшення валютних доходів іноземних представництв експортера пов'язано з тим, що постачальник, у першу чергу, відшкодовує з виручки валютні витрати на виконання лізингового контракту, і тільки із залишку сплачує податки.

У зв'язку з обмеженістю залучення в Україні валютних коштів лізинг при імпорті сприяє розширенню інвестицій в економіку. На думку фахівців, український ринок є привабливим для іноземних лізингодавців, однак підвищений ризик, пов'язаний з діяльністю на ньому, компенсується вищими відсотками за лізинг (в Україні - 12-15 відсотків, а, наприклад, в Німеччині – 5-7 відсотків) [15].

Потенційний попит на лізингові послуги в Україні оцінюється фахівцями Світового банку у розмірі 12-50 млрд. дол. США. Ці цифри враховують теперішній знос основних засобів і потребу їх заміни в різних галузях економіки. Особливе значення лізингові операції мають у таких галузях, як сільське господарство (амортизовано до 90 відсотків основних засобів) і транспорт (амортизовано 60 відсотків основних засобів) [17].

Розвиток ринку лізингових операцій може відіграти вирішальну роль у модернізації обладнання підприємств, розвитку малого і середнього бізнесу в Україні, особливо враховуючи той факт, що більшість малих підприємств не може скористатися кредитами у зв'язку з відсутністю у потрібному обсязі заставного майна. Іноземні експерти оцінюють щорічний обсяг лізингових послуг в Україні у 500 млн. дол. США [95].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.


5. Доведено, що до класифікаційних ознак лізингу слід також віднести об’єкт лізингу. Агролізинг є однією із найцікавіших форм інвестування та порівняно з його іншими формами має низку переваг: знижує ризик неповернення коштів, передбачає стовідсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, майно виступає в якості застави, угода більш гнучка, ніж позика, для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, лізингове майно не збільшує його активи, платежі відносяться на витрати виробництва, сільськогосподарський товаровиробник отримує додаткові можливості збуту продукції.

Визначено, що ефективне проведення агролізингової діяльності повинно бути обов’язковим елементом державної програми її розвитку, але підходи до їх фінансування в Україні вкрай невдалі. На сьогодні банки віддають перевагу непрямій участі капіталу в лізинговому бізнесі створюючи агролізингові компанії. Крім того, активізація роботи банків на ринку лізингу неможлива без зниження ризиковості лізингових операцій і потребує прийняття в державі законів, спрямованих на вдосконалення системи захисту прав кредиторів. Банківським установам при концентрації необхідних дій в управлінні лізингом потрібно детальніше вивчати та оцінювати лізингові проекти. Запропоновано цей процес поділити на п’ять етапів: підготовчий, розгляд лізингових проектів, укладання лізингової угоди, її реалізація та завершення. Це дасть можливість більш повно враховувати особливості лізингових проектів при подальшому поширенні в аграрній сфері.


РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СТАНУ І НАПРЯМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ЛІЗИНГУ ТА КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ПРОЕКТІВ ПРИ ІНВЕСТУВАННІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


2.1. Дослідження напрямів реалізації лізингу в інвестуванні підприємств ринково розвинених країн


Нині у світовій практиці лізинг займає друге місце за обсягами інвестицій після банківського кредиту, оскільки він є одним із найбільш прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва і відкриває користувачам широкий доступ до нових видів техніки.

У країнах Європи кількість компаній, що надають лізингові послуги, коливається від 22 у Швеції до 215 у Німеччині (рис. 2.1).





Рис. 2.1. Кількість компаній в країнах Європи, що надають лізингові послуги [69]

На сьогодні загальний річний обсяг лізингових угод у світі складає більше 500 млрд. дол. США.

Нині лізинг посідає важливе місце в економіці багатьох країн і є ознакою їх динамічного розвитку. Північна Америка лідирує за обсягом лізингових операцій (більше 224 млрд. дол. США), за нею йде Європа (більше 190 млрд. дол. США). Найвищі темпи зростання ринків лізингу демонструють країни Африки (69% річних), Австралії та Океанії (32% річних), Європи та Південної Америки (17% річних).

У розрізі окремих країн перше місце за річним обсягом ринку лізингу посідають США (208 млрд. дол. США), далі з великим розривом йдуть Японія (68,8 млрд. дол. США) та Німеччина (48,31 млрд. дол. США).

Співвідношення обсягів лізингових операцій та ВВП найбільше (5% та більше) в тих країнах колишнього соціалістичного табору, що нині демонструють високі темпи росту. Це Естонія, Чеська Республіка, Угорщина та Словаччина. В країнах з розвиненою ринковою економікою цей показник дорівнює приблизно 2 процентам [60].

Лідером за загальною вагою лізингу в за­гальнонаціональних інвестиціях є дві основні держави - Ірландія (46%) та Англія (35,8%). При цьому номінальна вартість лізингових операцій в Англії взагалі не поступається ні­мецькій - 18,853 млрд. євро. В Ірландії цей показник непомірно менший - 1,05 млрд. євро.

В Японії найбільшою лізинговою компанією є «Сеntury Leasing System», створена у 1969 р. її статутний капітал складає 585 млн. ієн. Вона має філії у Гонконгу, Сінгапурі, Великій Британії. Акціонерами цієї компанії є комерційний банк, трейдерська і дві страхові фірми. Найбільша італійська лізингова група "Локафіт" віддає в лізинг робочий інструмент, землерийні машини, сільськогосподарські машини, обладнання для офісів, нерухомість, транспорт (автомобілі, літаки, кораблі і т.д.). Група створила спільні фірми в Німеччині, Франції, США, Іспанії, Китаї.

Ринок лізингу привабливий для національних та іноземних інвесторів, тому лізингові послуги надаються як компаніями-резидентами, так і нерезидентами. Якщо лізингодавець та лізингоодержувач є резидентами різних країн, має місце міжнародний лізинг.

Просування товарів на зовнішні ринки компанії-виробники часто здійснюють саме через механізми лізингу, що забезпечує мінімізацію їх ризиків та необхідну економічну ефективність. Наприклад, частка міжнародного лізингу у експорті машин, обладнання, транспортних засобів та супутніх послуг складає 4-5%.

Експансія фінансового капіталу шляхом інвестицій у банківський сектор країн-реципієнтів як правило супроводжується створенням лізингових компаній, що дозволяє інвестору оптимізувати свої ризики, максимально ефективно працювати з клієнтами. Разом із тим, чимало іноземних інвестицій спрямовуються на ринок лізингу країни-реципієнта безпосередньо, без паралельного створення у цій країні власного банку.

У країнах Західної Європи близько 70% компаній, що надають лізингові послуги, створені за рахунок лише національних інвестицій, майже чверть є компаніями-нерезндентами і 9% компаній є результатом національних та іноземних інвестицій.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Ефективність використання бюджетних ресурсів для впровадження лізингу в еконо­міку можна підвищити за умови залучення комерційних лізингодавців. За умови відсут­ності пільгового оподаткування і складності вітчизняного законодавства, яке регулює лізингові відносини, держава може вжити ряд ефективних заходів щодо стимулюван­ня участі комерційних лізингових компаній в інвестування секторів економіки.

Лізинг потрібен Україні, оскільки: існує можливість одержати додаткові інвестиції від іноземних партнерів; лізингові операції залучають великі кошти банків, акціонерних товариств тощо; лізинговий кредит приваб­ливий для споживачів через оренду основ­них засобів господарських товариств; лізинг є ефективним способом реалізації продукції виробників, які виготовляють основні засо­би, у результаті чого збільшуються обсяги виробництва.

До того ж лізинг може сприяти просуванню вітчиз­няних машин і устаткування на внутрішній та зовнішній ринок. Велику роль у розвитку цієї форми підприємницької діяльності може відіграти створення іноземними банками і фірмами спільних лізингових компаній. Це дасть змогу не тільки використовувати пе­редову техніку, а й освоїти значний досвід іноземних компаній у сфері лізингових опе­рацій.


2.2. Рівень агролізингу та оцінка лізингових послуг в Україні


Агролізингова індустрія має складний і суперечливий характер. Це пояснюється тим фактом, що вже перші кроки становлення агролізингових відносин в Україні, які викликали великий інтерес і бурхливе впровадження у діяльність підприємств, завершилися регресом. Часто можна зустріти висловлення окремих науковців (що певною мірою обґрунтовані) про приреченість, неефективність і нежиттєздатність агролізингу, відсутність у країні реальних можливостей для його застосування [20; 31; 39; 40; 17; 14; 19; 57].

Зокрема, потреба у виникненні агролізингу склалася в нашій країні об'єктивно, оскільки на той момент сформувалася така ситуація, що:

- аграрні підприємства, перетворені в акціонерні товариства та підприємства іншої форми власності, шляхом роздержавлення власності, потребували модернізації основних фондів або перепрофілювання своєї діяльності, що також вимагало придбання нового обладнання;

- новостворюваним малим і середнім підприємствам для розвитку їх діяльності потрібні були інвестиції на придбання основних засобів, проте власних коштів і застави, необхідної для залучення банківських кредитів, у них бракувало;

- вітчизняні та іноземні виробники сільськогосподарських машин і обладнання шукали нові ринки для збуту своєї продукції та нові схеми фінансування її придбання покупцями.

Для забезпечення технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств Постановою Кабінету Міністрів України № 1031 від 18.09.1997 року створено Державний лізинговий фонд, метою якого є поліпшення матеріально-технічного та сервісного забезпечення сільського господарства. Цією постановою передбачено, що кошти державного лізингового фонду мають використовуватися на придбання вітчизняної техніки.

Правонаступником Державного лізингового фонду нині є НАК „Украгролізинг”. Компанія є провідним оператором на ринку надання техніки сільськогосподарським товаровиробникам на умовах фінансового лізингу і виступає головним посередником у цій процедурі. Вона доволі диверсифікована, має 26 обласних філій, працює з кількома десятками виробників вітчизняної сільськогосподарської техніки. Так, в 2005 році НАК „Украгролізинг” придбла 447 тракторів, 93 зернозбиральних, 22 кормозбиральних і 9 бурякозбиральних комбайнів, 71 сівалку, 651 ґрунтообробну машину й іншу техніку й обладнання. Крім того, в 2005 р. були відремонтовано 180 одиниць, техніки, вилученої в лізингоотримувачів, визнаних банкрутом, а також у тих, хто порушив договір лізингу.
В 2006 році при сприянні НАК „Украгролізинг”, на умовах фінансового лізингу, було надано близько 600 одиниць техніки і обладнання на суму понад 158 млн. грн.

У 2007 році НАК „Украгролізинг” закупила та реалізувала сільгоспвиробникам на умовах фінансового лізингу 1504 одиниці техніки і обладнання вітчизняного виробництва на суму 246,68 млн. грн., у тому числі 414 тракторів на суму майже 58 млн. грн., 61 зернозбиральний комбайн на майже 40 млн. грн., 575 одиниць ґрунтообробної і посівної техніки на суму 26 млн. грн., 294 одиниці обладнання для тваринництва і птахівництва загальною вартістю майже 47 млн. грн. та 160 одиниць іншої сільськогосподарської і переробної техніки та обладнання на суму майже 80 млн. грн.

НАК „Украгролізинг” співпрацює з такими виробниками сільськогосподарської техніки та сільськогосподарського устаткування як ХТЗ, МТЗ, ВАТ „Червона зірка”, АК „Украгроком”, ВАТ „Охтирсільмаш”, ТОВ ВП „Агро-Союз”; ВАТ „БілоцерківМАЗ”, ВАТ „Львівський завод фрезерних верстатів”, АК „Украгроком”, ТОВ „Агротех”, ТОВ „Краснянське”, СП „Агромаш”, ВАТ „Львівагромашпроект”, ТОВ "АГРІКОН-КИЇВ", ВАТ „АвтоКрАЗ”, ВАТ "Вібросепаратор" ВАТ "Могилів-Подільський машзавод", ВАТ "Ніжинсільмаш", ВАТ "Ніжинський механічний завод", ВАТ "Карлівський машзавод", ВАТ "Борекс", ВАТ "Брацлав", ТОВ "Техна" та ЗАТ "Тесмо-М"[4].

Лідером серед лізингодавців з обладнання та устаткування виступає „Українська лізингова компанія", створена як дочірня компанія від „Укрсиббанку". Також до найбільших українських лізингових компаній належить „Українська фінансова лізингова компанія”, „Укрдержлізинг”, „У крексим лізинг”.

В Україні завдяки лізингу активізується інноваційна діяльність сільськогосподарських підприємств, збільшуються обсяги реалізації сільськогосподарської техніки та формуються умови для оперативного оновлення матеріально-технічного парку і фінансування вітчизняних заводів сільськогосподарського машинобудування. Підтвердженням цьому є те, що в 2007 році українські сільгоспвиробники придбали сільськогосподарську техніку на 3,3 млрд. грн., в тому числі по програмі 30% компенсації вартості – 430 млн. грн., на умовах фінансового лізингу 270 млн. грн.

Упродовж останнього десятиріччя за лізинговою схемою в аграрному секторі послуги надавали компанії, яких зареєстровано 30, щоправда, лише 10 реально причетних до лізингового бізнесу. Потенційна місткість ринку лізингових послуг в Україні становить 12 - 14 млрд. доларів. Значну частину лізингових послуг посідають Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” (26 обласних філій) і ВАТ "Лізингова компанія „Украгромашінвест” (10 регіональних центрів) [2].

За даними Міжнародної фінансової корпорації кількість лізингових компаній в 2006 році, що систематично надавали лізингові послуги в Україні зросла на 30% у порівнянні з попереднім роком і збільшилась майже вдвічі в порівнянні з 2004 р. Динаміка кількості лізингових компаній зображена на рис. 2.9.

Доступність до лізингового обслуговування залежить не тільки від конкурентного середовища в якому ці компанії працюють, а ще і від їх місця знаходження. Регіональне розташування лізингових компаній є нерівномірним. Більшість лізингових компаній зареєстровано в м. Києві (66%), в Запоріжжі (9%), Дніпропетровську (9%), Львові та Одесі (по 6%), Тернополі (3%) і Донецьку (2%) (рис. 2.10). Все більша потреба в лізинговому обслуговуванні відчувається в регіонах країни. За рахунок представництв лізингових компаній відбувається покриття лізинговими послугами всієї території України. 28% лізингових компаній мають свої філії або представництва в інших обласних центрах і крупних містах.





Рис. 2.9. Кількість лізингових компаній в Україні за 2004-2006 рр. [76]


Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.

Однак, питома вага реального фінансового лізингу ще більша аніж наведено на рис. 2.18. Це пояснюється тим, що українські лізингові компанії пропонують лізингові схеми, які відповідають ознакам оперативного лізингу за лізинговим контрактом. Проте такі контракти часто слугують для того, щоб перекласти ризики, що є невід'ємною складовою права власності на об'єкт лізингу, на лізингоодержувача (часто через те, що лізинигоодержувач і лізингодавець підписують форвардну угоду, в якій об'єкт лізингу купується по закінченню строку лізингу за фіксованою ціною). Тобто, за МСБО більшість угод оперативного лізингу були б кваліфіковані як фінансовий лізинг.

Досліджуючи природу лізингових операцій, неможна не зазначити, що лізинг; має подвійну природу. З одного боку, основою будь-якої лізингової операції є фінансова операція, яка передбачає вкладення ресурсів на умовах платності та повернення в основний капітал. Отже, лізинг – це одна з форм кредитування. Це підтверджується і питомою вагою банківських кредитів за джерелами фінансування лізингових договорів (рис. 2.20).




1 – Банківські кредити; 2. – Авансовий платіж; 3 – Власний капітал; 4 – Боргові зобов’язання; 5 – Кредит постачальників; 6 – Інше.


Рис. 2.20. Джерела фінансування лізингових договорів у 2007 році


З іншого боку, оскільки лізингодавець та лізингоотримувач оперують капіталом не у грошовій формі, а в натуральній, то за формою лізинг подібний до інвестиційного фінансування. При цьому банками-резидентами віддається перевага саме кредитуванню інвестиційної діяльності, а не фінансового лізингу (табл. 2.8).


Таблиця 2.8

Послуги фінансового лізингу в діяльності банків-резидентів України

№	Види кредитів	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
1	Кредити всього, млн.. грн.,	67835	88579	137415	245226
	%	100	100	100	100
2	В т.ч. кредити в інвестиційну діяльність, млн. грн.	4381	8173	20076	49975
	%	6,4	9,2	14,6	20,3
3	З них фінансовий лізинг, млн. грн.	65	91	188	247
	%	0,09	0,1	0,13	0,1

За офіційними даними НБУ (табл. 2.8) кредити в інвестиційну діяльність постійно зростають і в 2006 році становили близько 20,3% від загальної суми кредитного портфелю, що більш ніж в тричі більше аналогічного показника 2003 року. Питома вага фінансового лізингу в загальному кредитному портфелі банків-резидентів, за період 2003-2006 рр, знаходилась в межах 9-13%. В грошовому вираженні кредити в інвестиційну діяльність зросли більш ніж в 11 разів, а фінансовий лізинг лише в 4 рази.

Українські компанії, що користуються послугами лізингових компаній, надають перевагу лізингу іноземного обладнання. Як правило коефіцієнт корисної дії в нього вищій, ніж в українських аналогах. Крім того воно потужніше, надійніше, універсальніше, оснащене електронними системами управління та відповідає міжнародним вимогам. Однак треба враховувати, що українське обладнання коштує в 3-7 разів дешевше і тому в процесі придбання його більш доцільно використати частину власних коштів, більше 50%, а іншу залучити у вигляді короткострокового кредиту надавши в заставу придбане обладнання, цим самим мінімізуючи, платежі по задіяному обладнанню. Деякі види основних засобів взагалі не виробляються українськими компаніями – комп'ютерне обладнання, деякі специфічні машини та лабораторні комплекси. Структура належності основних засобів в залежності від виду товаровиробника, що надані в лізинг наведено на рис. 2.22.

Як видно з рис. 2.22 більша частина 53% це обладнання, що було імпортоване в Україну і це підтверджує думку, що в лізинг, як правило береться імпортне, дороге обладнання.




1 – імпортовані основних засобів; 2 – основні засоби національних товаровиробників


Рис. 2.22. Належність основних засобів в залежності від виду товаровиробника, що надані в лізинг, 2006 р. (розраховано за даними МФК)


Операції фінансового лізингу, як і операції оперативного лізингу, що їх пропонують вітчизняні лізингові компанії, досить сильно нагадують банківські кредити. Зазвичай лізингодавець мало зважає на вартість обладнання при аналізі кредитоспроможності лізингоодержувача, вимагаючи передплати, як правило, не менше 20% від вартості обладнання, і укладаючи лізингові угоди на строк від 2 до 3 років. Відтак, по суті, лізингові компанії не дуже відрізняються від банків, що надають звичайні банківські кредити. Але підвищити зацікавленість клієнтів у лізингу можна було б, якщо б лізингові компанії більше підкреслювали переваги лізингу, як найпростішої схеми отримання грошових потоків від використання активів. А поки лізинг не буде сприйматись як джерело інвестування в активи, якому передує оперативна процедура затвердження угод, і який пропонує вигоди у вигляді грошових потоків, потенційні лізингоодержувачі можуть так і не визнати очевидних переваг лізингу в порівнянні з банківськими кредитами.

Необхідно зазначити, що з розвитком лізингових відносин у незалежній Україні створилися обставини, котрі стримують розвиток національної агролізингової індустрії. У першу чергу причиною цього є існуюча законодавча база, що не дозволяє сформувати в країні нормальне середовище для проведення агролізингової діяльності.

Узагальнюючи привабливість агролізингу для українських лізингоодержувачів та лізингодавців, якими можуть бути і комерційні банки як потенційні суб'єкти агролізингових відносин в Україні завдяки наявним у них вільним коштам, виокремимо низку переваг, які будуть доказом доцільності їх впровадження і використання, а саме [4]:

1. агролізинг дає змогу краще управляти оборотним капіталом, що пояснюється невеликою першою виплатою або її відсутністю;
   
2. агролізинг може забезпечити до 100% фінансування. Це зберігає оборотний капітал лізингоодержувача. Іноді лізингоодержувачі повинні платити авансом два-три лізингові платежі. Однак загальна сума цих платежів набагато менша, ніж типова чергова виплата за кредитом;
   
3. агролізинг забезпечує фіксовані виплати, які базуються на фіксованому відсотку. Інакше кажучи, ризик в отриманні відсотків покладається не на лізингоодержувача, а на лізингодавця. Лізингодавці, звичайно, перебувають у набагато кращому становищі, щоб витримати цей ризик, ніж їхні клієнти, оскільки мають доступ до інструментів, котрі дають змогу управляти такими ризиками (наприклад, балансування активів і пасивів за сумами та термінами);
   

4. агролізинг - це гнучка форма фінансування, адже зазвичай він набагато менше регулюється, ніж банківський кредит. Лізингодавці на розвинених лізингових ринках пропонують звільнення від орендної плати, лізинг з підвищенням і зниженням плати, пакети послуг з фінансування до укладення лізингового договору та проміжного фінансування, можливість дострокової виплати та постійного оновлення основних фондів, багато інших різноманітних елементів, що відповідають кожній конкретній діловій ситуації лізингоодержувача. Лізингодавці можуть також використовувати додаткове забезпечення, участь у власному капіталі, інші механізми, щоб бути спроможними надавати дешевше фінансування, ніж кредит. Така гнучкість одна з важливих причин того, що лізинг має особливі переваги для малих і середніх агропромислових підприємств;
   
5. агролізинг забезпечує страхування від інфляції, оскільки лізингові платежі здебільшого фіксовані на характерний для лізингу термін (від трьох до п'яти років), а це є гарантією проти впливу інфляції протягом цього періоду;
   
6. агролізинг дає змогу як лізингодавцю, так і лізингоодержувачу краще використовувати податкові вигоди (наприклад, прискорена амортизація), а звідси - гроші, збережені на податках, можна витрачати на інші цілі. Часто лізингодавець знаходиться у кращій ситуації для використання цієї переваги,ніж лізингоодержувач, особливо якщо це нове підприємство, яке ще не стало прибутковим. У той час як при використанні позики ці вигоди належали б лізингоодержувачу, при агролізингу вони належать лізингодавцю, який потім може використати їх для зниження вартості лізингу, скорочуючи таким чином загальні витрати на обладнання, надане лізингоодержувачу;
   

7) агролізинг зберігає можливість одержання кредитів, тобто кожна непогашена позика у банку зменшуватиме обсяг кредиту, який може отримати лізингоодержувач для задоволення своїх потреб. Хоча агролізинг у певній мірі дуже схожий на кредит, він взагалі не розглядається як борг, котрий можна отримати з джерел фінансування і який зменшує обсяг кредиту. Частково так відбувається через традиційну уяву про лізинг як оренду, а іноді - через його представлення у бухгалтерському балансі;

8. агролізинг розширює джерела кредитування, тобто агролізинг є додатком до традиційного банківського фінансування, а не його заміною. Він розширює доступ до фінансування, створюючи нові та додаткові джерела кредитування, і не тільки для лізингоодержувача, який може вже мати кілька операцій з банками, а й на макроекономічному рівні, оскільки він розширює загальну базу капіталу країни;
   
9. агролізинг допомагає уникати накладання обмежувальних умов. Банки переважно висувають позичальнику обмежувальні умови за великими позиками - гарантії, такі, як співвідношення боргу до власного капіталу або обмеження коефіцієнта ліквідності, а агролізинг не висуває до лізингоодержувачем таких умов;
   
10. агролізинг, в основному, швидше надає потрібні кошти, оскільки він більш підприємницький та менш бюрократизований, ніж банківська сфера, дає змогу швидше отримати кредит. Часто лізингоодержувачі платять за лізинг більше тільки для того, щоб швидше отримати кошти;
    

11. агролізинг страхує від технічної відсталості. Легше оновлювати обладнання, повертаючи його лізингодавцю у кінці терміну лізингу, а в такому випадку його перепродаж - це проблема лізингодавця, і майновий ризик покладається на лізингодавця;
    
12. агролізинг може надавати нефінансові послуги, котрих не можна отримати з інших джерел кредитування, наприклад технічне обслуговування обладнання. Звичайно, банки ніколи не можуть надавати такої допомоги разом з комерційною позикою;
    
13. агролізинг дає змогу лізингоодержувачеві заощаджувати кошти завдяки великому масштабу операцій лізингодавця. Таке заощадження особливо помітне, якщо лізингодавець спеціалізується на даному типі обладнання або якщо він закуповує його у великих кількостях в одного постачальника для багатьох своїх лізингоодержувачів;
    

14) агролізинг дає можливість краще управляти основними фондами. Кошти на придбання обладнання майже завжди доводиться брати з необоротних фондів, які контролюються і розподіляються суворіше, ніж кошториси поточних витрат для періодичних та звичайних витрат, а витрати по лізингу зазвичай вважаються частиною кошторису поточних витрат;

15) лізингоодержувач оплачує лише вартість користування майном (а не всю вартість майна), якщо йому не потрібно ставати його власником. Наприклад, якщо обладнання коштує 100 умовних одиниць і залишкова вартість в кінці терміну договору агролізингу становить 35 у.о., то лізингоодержувач фактично використовує усе обладнання (100%) протягом часу дії договору, але повинен заплатити тільки 65% від його вартості. Агролізинг може бути дуже вигідним для малих і середніх агропромислових підприємств з обмеженим капіталом. Агролізингова індустрія в Україні, проходячи черговий етап свого розвитку функціонує поки що невпевнено. Доказом цього є наявність великого попиту на агролізинг і не досить сприятлива економічна ситуація в країні.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.