Національний аграрний університет на правах рукопису Лабенко Олександр Миколайович

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел Актуальність теми. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і завдання дослідження. Об’єктом дослідження Предметом дослідження Методи дослідження Наукова новизна одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів Особистий внесок здобувача. Апробація результатів дисертації. Обсяг та структура дисертаційної роботи. Сутність інвестицій та інвестування 1.3. Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств Висновки до першого розділу 2.1. Сучасний стан інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств Таблиця 2.16 Класифікація підприємств за розмірами сільськогосподарських угідь Капіталозабезпеченість, тис. грн на 100 га с.-г. угідь Матеріальні витрати, тис. грн на 100 га с.-г. угідь Кількість господарств у групі ... Полное содержание

Подобный материал:

• Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Марценюк Олександр, 1452.87kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Калюк Олексій, 942.48kb.
• Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва На правах рукопису, 1298.66kb.
• Національний аграрний університет україни на правах рукопису Єрмоленко Володимир Михайлович, 2175.32kb.
• Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені, 979.79kb.
• Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
• Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх, 1290.2kb.
• Тернопільський національний економічний університет на правах рукопису бойко зоряна, 794.17kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Кравчук Валентина, 1959.42kb.
• Сумський державний університет На правах рукопису дерев’янко юрій миколайович, 827.88kb.

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Лабенко Олександр Миколайович


УДК 330.322:631.11:336


ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНОСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇЇ ФІНАНСУВАННЯ


08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Лайко Петро Афанасійович


Київ – 2008


ЗМІСТ

ВСТУП		3
РОЗДІЛ 1	ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ………	9
1.1.	Сутність інвестицій та інвестування …………………......	9
1.2.	Інвестиційна діяльність сільськогосподарських підприємств та методи її оцінки …………………………..	29
1.3.	Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств ……………………...	36
	Висновки до першого розділу …………………………….	56
РОЗДІЛ 2	СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ………	58
2.1.	Сучасний стан інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств ……………………..	58
2.2.	Оцінка джерел фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств ……………………..	75
2.3.	Основні чинники, які впливають на нарощування внутрішніх джерел фінансування …………………………	83
	Висновки до другого розділу …………………………......	109
РОЗДІЛ 3	ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ………	112
3.1.	Вдосконалення методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств ………………………………………………...	112
3.2.	Оптимізація виробничої структури сільськогосподарського підприємства ……………………	135
3.3.	Залучені фінансові ресурси як джерело фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств ………………………………………………...	147
	Висновки до третього розділу …………………………….	158
ВИСНОВКИ..……………………………………………………………..		161
ДОДАТКИ………………………………………………………………...		164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………......		188

ВСТУП


Інвестиційна діяльність сільськогосподарських підприємств є важливою складовою їх розвитку. Проблема забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств фінансовими ресурсами є однією з головних при розробці напрямів розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні та зумовлює необхідність пошуку ефективних методів фінансування інвестиційної діяльності та пошуку інвестиційно привабливих об’єктів для інвестування.

Актуальність теми. Сучасний стан економіки сільського господарства України характеризується динамічністю, що проявляється у збільшенні обсягів виробництва продукції та підвищенні прибутковості. Але продовження зростання в галузі, а також прискорене оновлення матеріально-технічної бази значною мірою залежать від інвестицій, залучених до неї, економічна природа яких зумовлена закономірностями розширеного відтворення. Активна інвестиційна діяльність сільськогосподарських підприємств дозволяє прискорити темпи відтворення засобів виробництва. У свою чергу цей процес залежить від прийняття інвестиційних рішень суб’єктів підприємництва, які ґрунтуються на інформації про привабливість об’єктів інвестування. Все це переконливо свідчить про необхідність посилення уваги до розробки теоретико-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо активізації інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Питання теорії і практики інвестицій, інвестиційної діяльності, формування джерел її фінансування та визначення напрямів інвестування вивчали зарубіжні вчені Г. Александер [161], Г. Бірман [18], Д. Бейлі [161], Л. Гітман [48], М. Джонк [9], Л. Крушвіц [86], Д. Норткотт [116], У. Шарп [161], С. Шмідт[18], Ф. Фабоцци [155], М. Яхяєв [169] та інші дослідники. Вагомий внесок в теорію інвестиційної діяльності, оцінки ефективності інвестицій та інвестиційної привабливості підприємств, а також в управління фінансовим забезпеченням інвестиційного процесу зробили вітчизняні науковці: І.О. Бланк [20], К.С. Берестовий [16], Л.М. Борщ [30], В.П. Галушко [42], О.І. Гуторов [53], М.С. Герасимчук [97], С.О. Гуткевич [52], М.І. Кісіль [79], П.А. Лайко [96], І.І. Лукінов [97], Т.В. Майорова [99], А.С. Музиченко [111], Б.Й. Пасхавер [97], Г.М. Підлісецький [127], А.А. Пересада [125], П.Т. Саблук [3, 30], П.А. Стецюк [149], В.П. Савчук [141], А.М. Третяк [105], А.В. Чупіс [74], І.В. Шалигіна [160] та інші вчені-економісти. Проте з’ясування економічної сутності інвестиційної діяльності, її фінансування, визначення місця і значення в інвестиційному процесі, підвищення рейтингів привабливості об’єктів інвестування та сільськогосподарських підприємств, що дасть змогу найбільш ефективно вкладати фінансові ресурси аграрних суб’єктів господарювання, поки що залишаються недостатньо розробленими і вимагають подальшого розвитку й удосконалення. Необхідність і практична значимість розв’язання цих і ряду інших важливих питань фінансового забезпечення інвестиційної діяльності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та свідчать про його актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі податкової та страхової справи Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету згідно з планом науково-дослідної роботи за темою «Теоретичні і методичні засади вдосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0101U003619) на 2001-2005 рр. і темою «Формування механізму бюджетного та податкового регулювання ефективного функціонування аграрного сектора економіки» (номер державної реєстрації 0106U003303) на 2006-2008 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо раціональної інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств і її фінансування в сучасних трансформаційних умовах господарювання.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлено та розв’язано такі наукові завдання:

- уточнити сутність понять «інвестування» та «фінансування»;

- здійснити систематизацію джерел фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств;

- виокремити та обґрунтувати сутність поняття «якість інвестицій» з метою узагальнення всіх змістовних характеристик інвестиційної діяльності та її критеріїв;

- уточнити сутність категорії «інвестиція» з точки зору макро- та мікроекономіки;

- визначити й оцінити найвагоміші фактори впливу на прибуток сільськогосподарських підприємств, як важливого джерела фінансування інвестиційної діяльності;

- оптимізувати структуру виробництва та склад необхідної техніки, визначити перспективну потребу в обсягах і джерелах інвестиційних ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- удосконалити методичні підходи щодо оцінки інвестиційної привабливості та обґрунтувати пріоритетні напрями інвестування сільськогосподарських підприємств;

- обґрунтувати доцільність залучення фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств шляхом публічного розміщення акцій на фондовому ринку.

Об’єктом дослідження є інвестиційна діяльність сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації економічних відносин. Поглиблені дослідження здійснені за матеріалами сільськогосподарських підприємств Вінницької області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних засад фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід, які дають змогу комплексно дослідити фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, оцінити його стан і перспективи, виявити організаційно-методичні особливості розробки й реалізації інвестиційної стратегії сільськогосподарських підприємств. Теоретичні та практичні розробки базуються на загальнонаукових методах (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, порівняння), які використано в процесі дослідження наукової проблематики з питань інвестиційного процесу та джерел фінансових ресурсів; економіко-статистичних методах, групування, кореляційно-регресійного аналізу, які покладено в основу аналітичної оцінки інвестицій в основний капітал сільськогосподарських підприємств; нормативному, розрахунково-конструктивному методах при визначенні оптимальної структури виробництва, складу необхідної сільськогосподарської техніки, обґрунтуванні перспективної потреби сільськогосподарських підприємств в інвестиційних ресурсах.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативні акти України: Закони України, Укази Президента України, Постанови і Розпорядження Кабінету Міністрів, дані Міністерства аграрної політики України і Державного комітету статистики України, річні звіти сільськогосподарських підприємств Вінницької області, наукові праці провідних економістів та інформація з комп’ютерної мережі Internet, а також результати власних досліджень і розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів. До найвагоміших результатів дослідження, що відображають наукову новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист, належать такі:

вперше:

• визначено поняття «якість інвестицій», яке дозволить врахувати ефективність інвестицій не лише економічну, а також соціальну, оскільки вона нерозривно пов’язана із сільськогосподарським виробництвом (С.33-37);
  

дістали подальший розвиток:

- обґрунтування факторів капіталозабезпеченості, продуктивності праці та матеріальних витрат, які найсуттєвіше впливають на прибуток як основне джерело фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств Вінницької області (С.84-87);

- теоретичне доведення відмінностей між фінансуванням та інвестуванням: фінансування передбачає вкладення лише фінансових ресурсів, а інвестування – фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів; фінансування, на відміну від інвестування, не обов’язково передбачає отримання певного позитивного економічного, соціального та екологічного ефекту; під інвестуванням розуміється створення капіталу у формі майна, фінансових ресурсів та ефективне їх використання (С.26-30);

- визначення сутності інвестицій з точки зору макро- та мікроекономіки, яке дозволяє більш розширено його трактувати (С.22);

- класифікація інвестицій, яка передбачає включення до джерел фінансування безкоштовних (контрольованих) фінансових ресурсів, що дозволить виділити в окрему групу компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам частин вартості вітчизняної техніки, відсотків по банківських кредитах та інші (С.38-40);

- обґрунтування перспективної потреби обсягів і джерел фінансування інвестиційної діяльності, раціонального складу техніки сільськогосподарських підприємств з використанням економіко-математичної моделі оптимізації виробництва (С.143-147);

- напрямки стимулювання первинного розміщення акцій сільсько-господарських підприємств шляхом віднесення витрат за їх розміщення та котирування на фондових біржах і позабіржових фондових майданчиках до валових витрат сільськогосподарських підприємств (С.150-158);

удосконалено:

- методичні підходи щодо оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств і визначення пріоритетних об’єктів інвестування (С.119, 126-135).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, напрямків та джерел її фінансування. Їх використання на практиці дозволить раціональніше використовувати джерела фінансування інвестиційної діяльності.

Прикладне значення результатів дисертаційного дослідження характеризується їх впровадженням і використанням у практичній діяльності фермерського господарства Колотуцького О.Л. Погребищенського району Вінницької області (довідка № 1 від 4 червня 2008 р.); Управління агропромислового розвитку Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області (довідка № 45 від 22 травня 2008 р.); Департаменту фінансів Міністерства аграрної політики України (довідка №37-21-4/34 від 14.03.2008 р.)

Особистий внесок здобувача. Одержані наукові результати з теоретико-методологічного і практичного розвитку інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, її фінансування та формування інвестиційної привабливості є особистими розробками автора.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати і висновки дисертаційної роботи викладено автором у доповідях на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, Національний аграрний університет, 8-9 квітня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (м. Київ, Національний аграрний університет, 5–6 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація економіки АПК» (м.Харків, Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, 27 - 28 листопада 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м.Умань, Уманський державний аграрний університет, 21-22 лютого 2008р.).

Публікації. За результатами досліджень автором опубліковано п’ять одноосібних наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 1,07 друк. арк. і тези доповіді у матеріалах конференції обсягом 0,16 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 207 сторінках комп’ютерного тексту та складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 173 найменувань. Робота містить 41 таблицю, 7 рисунків і 13 додатків.

РОЗДІЛ 1

Теоретико-методичні основи інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств

1. Сутність інвестицій та інвестування
   

Необхідною передумовою розвитку будь-якої галузі народного господарства є цілеспрямована інвестиційна діяльність. При цьому активна економічна діяльність підприємств певною мірою залежить від обсягу та форм інвестицій, тому що вони формують виробничий потен­ціал на новій науково-технічній базі, визначають конкурентні позиції країни на світових ринках. Не розкриваючи всі чинники кризових явищ в економіці України, які склалися за останні півтора десятиліття, все ж таки можна стверджувати, що відсутність дієвого механізму інвестування спричинила і зумовила руйнівні процеси в економіці в цілому та сільському господарстві зокрема. Від обсягів, якості інвестицій, ефективності інвестиційної діяльності значною мірою залежить доля вітчизняної економіки, зокрема і сільського господарства, яка потребує значних коштів на структурну перебудову і підвищення ефективності усіх форм господарювання.

Поряд із тим існують також і теоретичні передумови, що зумов­люють підвищений інтерес до сутності й змісту інвестиційної діяльності. Це обумовлено тим, що більшість економічних вчень нерозривно поєднанні з категорією «інвестиції». Очевидним є те, що проблему залучення інвестицій в економіку України слід розглядати у контексті особливостей трансформаційних процесів, які відбуваються в країні. Пошук раціональної економічної моделі, що стимулюватиме інвестиційну діяльність, вимагає глибокого знання її історії, теорії та практики.

Інвестиції являють собою найважливішу економічну категорію розширеного відтворення, яка відіграє ключову роль в реалізації структурних зрушень в економіці і формуванні народногосподарських пропорцій на макрорівні, які відповідають ринковим формам господарювання.

Розширене відтворення відбувається завдяки безперервному процесу кругообігу капіталу, який в свою чергу створює додаткову вартість.

Капітал, як чинник виробництва має свої особливості, він є похідним, його економічне застосування – результат процесу виробництва. Отже, у характеристиці капіталу винятково важливим визначенням є те, що за своєю сутністю він – похідний (вторинний) чинник виробництва. Саме тому капітал розглядається, як накопичена (минула) праця, або, як на цьому часто наголошується, накопичене багатство, що утворює необхідні умови виробничого процесу. За висловом А.Сміта «Капітал – це повний запас уречевлених засобів виробництва» [144, с. 124]. «Капітал – це авансована вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає» [43, с. 228].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

1. Інвестиції являють собою вкладення фінансових ресурсів та інших коштів з метою послідуючого їх збільшення і отримання економічного ефекту або іншого запланованого результату [129, с.11];
   
2. В словнику І.А. Бланка [22, с.327] інвестиції визначаються як вкладення капіталу, в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання поточного доходу або забезпечення підвищення його вартості в майбутньому періоді.
   

У зв’язку з існуванням значної кількості трактувань категорії «інвестиції» можна зробити висновок про те, що дана категорія не достатньо досліджена у вітчизняній економічній теорії [103, с.3]. Мертенс О.В. припускає трактування інвестицій з погляду трьох різних розділів економічної науки та різних областях практичної діяльності, а саме:

• з позиції макроекономіки, інвестиції є частиною сукупних витрат, які складаються з витрат на нові засоби виробництва (виробничі або фіксовані інвестиції), інвестиції в нове житло і приріст матеріальних запасів. Тобто, інвестиції – це частина валового внутрішнього продукту, не спожита в поточному періоді, і забезпечує приріст капіталу в економіці;
  
• в теорії виробництва зокрема і в цілому мікроекономіці, інвестиції – є процес створення нового капіталу (включаючи як засоби виробництва так і людський капітал);
  
• в фінансовій теорії під інвестиціями розуміють, придбання реальних або фінансових активів, тобто, це сьогоднішні затрати, метою яких є отримання майбутньої вигоди [103, с.3-4].
  

Слід зауважити, що не зовсім зрозумілим є трактування інвестицій з позиції теорії виробництва і тут же з позиції мікроекономіки. На нашу думку, в даному випадку таке трактування є зайвим. Ми пропонуємо категорію інвестиції трактувати з точки зору макро- та мікроекономіки:

• з точки зору макроекономіки – інвестиції є всі види ресурсів у вигляді відшкодованих витрат на раніше здійснені вкладення та частина приросту доданої вартості, які у сукупності забезпечують безперервність процесу розширеного відтворення;
  
• з точки зору мікроекономіки – інвестиції є вкладення фінансового, матеріального та нематеріального капіталу в об’єкти підприємницької, з метою його примноження, та/або отримання соціального ефекту.
  

Якщо мета інвестицій зводиться до отримання прибутку, то в такому випадку капітал слід вкладати лише в об’єкти підприємницької діяльності, оскільки спрямування його в соціальну, науково-технічну та природоохоронну сфери не обіцяє безпосередніх вигод [98, с.22].

Інвестиційні проекти реалізуються в різних напрямках розвитку галузей, а кінцеві результати досягаються по декількох аспектах (науково-технічному, екологічному, бюджетному), які часто не піддаються оцінці. Слід також відмітити, що в сучасній літературі інколи зустрічаються помилкові або не досить широкі трактування категорії «інвестиції». На наш погляд, існує чотири помилки в трактуванні інвестицій, а саме:

1. Автор [129] вражає, що інвестицій - це «вкладення грошових коштів(фінансових ресурсів)». Ми з цим не можемо погодитися, оскільки інвестування може здійснюватися не тільки у вигляді грошових коштів, але і рухомого та нерухомого майна, різних фінансових інструментів (цінних паперів та їх похідних), нематеріальних, трудових ресурсів тощо.
   
2. Іншою помилкою, яка зустрічається в економічній літературі при трактуванні інвестицій є те, що інвестиції являють собою «довгострокове вкладення капіталу» [25]. Ми також із цим не погоджуємося, оскільки вкладення капіталу може бути і короткострокове, головне щоб інвестор зміг отримати прибуток на який він розраховує.
   
3. Також часто зустрічається ототожнення поняття «інвестиції» з поняттям «капітальні вкладення» [14]. Це означає, що інвестиції розглядаються досить звужено, лише як вкладення коштів у відтворення основних фондів.
   
4. Наступним, на нашу думку, помилковим твердженням є те, що інвестиції вважають «одним із джерел фінансування підприємства» [161, с.10]. Однак будь-яке фінансування можна вважати інвестицією.
   

Існують також думки щодо, трактування купівлі автомобіля чи побутової техніки, як споживчих інвестицій. Так А.Бланк [20, с.12] стверджує, що «найбільш типова помилка полягає в тому, що під інвестиціями розуміють будь-яке вкладення коштів, яке може і не призводити ні до росту капіталу, ні до отримання прибутку. До них часто відносять так звані «споживчі інвестиції (купівлі автомобіля чи побутової техніки тощо)». Мертенс О.В. відносить до реальних інвестицій витрати на матеріальні об’єкти або послуги, які будуть використовуватися на протязі деякого проміжку часу. «До реальних інвестицій можна віднести не лише витрати пов’язані з виробництвом, але і, наприклад, будівництво будинку, купівлю автомобіля, предметів мистецтва або колекційних вин» [103, с.4], вважаючи при цьому, що «будь-які витрати на створення нового або відновлення існуючого капіталу – це реальні інвестиції».

Віленський П.Л., В.Н.Лівшиц та С.А.Смоляк [38, с.21-22] на прикладі купівлі автомобіля фізичною особою доводять, що саме такі операції і є операціями інвестування. «Припустимо, що Ви вирішили купити автомобіль, і кошти на це у Вас є, але чому тоді Ви не витрачаєте ці кошти сьогодні на їжу, діамантові прикраси або подорож на Кіпр, адже, купуючи автомобіль сьогодні, Ви тим самим відмовляєтесь від деяких інших нагальних (хоча, можливо і не дуже важливих) потреб. Автовласники могли б дати на це запитання багато різних відповідей, скажімо таких:

• тому що не хочу витрачати багато часу на проїзд громадським транспортом, на роботу, дачу, до знайомих тощо;
  
• тому що отримую задоволення від самого процесу водіння автомобіля;
  
• тому що хочу заробити грошей на приватних перевезеннях і т.д.
  

Зверніть увагу, що у всіх цих відповідях автомобіль дозволяє отримати певний доход, задоволення або зменшення витрат в майбутньому. Той факт, що Ви купляєте автомобіль, а не відмовляєтесь від покупки, означає, що відмову від задоволення сьогоднішньої потреби, Ви цінуєте менше, ніж майбутній результат від користування автомобілем».

Із викладеного вище прикладу зрозуміло, що для кожної людини купівля того чи іншого матеріального чи нематеріального блага є формою інвестування в свої можливості.

В системі національних рахунків України статистика інвестицій включає лише матеріальні витрати (на машини, будинки, споруди), але не враховує вкрай важливі інвестиції в знання, інтелект, наукові дослідження і освіту. Такий підхід, при якому до інвестицій включаються лише матеріальні компоненти, не дає змоги точно визначити їх дійсний обсяг та вплив на економіку держави.

Крім того, слід зазначити, що недостатньо розробленим в економічній літературі, а інколи взагалі не згадуються у визначенні «інвестиції», трудові ресурси, як цінність яка інвестується та соціальний ефект, який досягається при реалізації цих інвестицій.

Важливість вивчення ролі трудових ресурсів в інвестиційній діяльності полягає у зростаючій потребі підприємств та організацій у висококваліфікованих працівниках. У відповідності до теорії людського капіталу, яка досліджує потенціал людини, характеристики, які впливають на зміну доходів, виникає необхідність прийняття рішення про інвестування в професійну підготовку, кадровий потенціал, землю [29, с.18].

Інвестиції в людський капітал – це вкладення, спрямовані на підвищення кваліфікації і здібностей персоналу, це витрати на освіту, здоров’я та мобільність переміщення робочої сили з низькопродуктивних робочих місць до більш високопродуктивних [29, с.42].

Навчання персоналу дозволяє вирішувати основні завдання, як в інтересах організації – підвищення ефективності та якості праці, так і в інтересах людини – підвищується рівень життя, створюється можливість для реалізації своїх здібностей [88, с.90-91].

Інвестування є процесом здійснення інвестиційної діяльності, яка в свою чергу реалізується за рахунок всіх можливих джерел її фінансування.

В процесі дослідження літературних джерел за темою дисертаційної роботи, було виявлено неоднозначність у трактуванні категорії «інвестиції», а також, інколи, ототожнення понять інвестування та фінансування. У зв’язку з цим метою даного параграфу є знаходження відмінності та подібності між поняттями «інвестування» і «фінансування», та чіткого їх розмежування.

Крім інвестування, в економічній науці використовується й поняття фінансування, тобто забезпечення необхідними фінансовими ресурсами витрат на здійснення або розвиток чого-небудь, наприклад, проекту, технічного переозброєння, плану заходів, комплексної програми бюджету та бюджетних витрат тощо [157, с.509]. За іншим визначенням, фінансування – це сукупність методів і коштів на покриття витрат, необхідних для реалізації економічного проекту [153, с.739]. Виходячи з цього визначення, фінансування можна здійснювати за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів на безповоротній основі, а також за рахунок частини прибутку підприємств та об’єднань з метою їх розвитку й покриття витрат неприбуткових видів діяльності. Слід відзначити, що твердження про те, що фінансуванню підлягають лише економічні проекти, є неточним, оскільки соціальні та наукові проекти також підлягають фінансуванню (культурні, екологічні тощо).

З точки зору створення умов для безперебійного процесу відтворення визначальним елементом фінансового механізму підприємства є його фінансове забезпечення. «Фінансове забезпечення відтворювального процесу – це покриття відтворювальних витрат за рахунок фінансових ресурсів, що акумулюються суб’єктами господарювання і державою» [135, с.32].

Кашенко О.Л. вказує, що «фінансування – забезпечення необхідними фінансовими ресурсами витрат на розвиток народного господарства, які здійснюються за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання, асигнувань з державного бюджету та інших фінансових джерел. Тобто, фінансування за такими уявленнями має функцію грошового покриття витрат …, можна розглядати як фінансове забезпечення процесу відтворення…» [77, с.72].

На думку окремих вітчизняних вчених [4, с.20] фінансове забезпечення, полягає «… у виділенні певної суми фінансових ресурсів на розв’язання окремих завдань фінансової політики господарюючого суб’єкта».

Таким чином, у переважній більшості випадків фінансування розглядається як виділення певної суми фінансових ресурсів на розв’язання окремих завдань фінансової політики господарюючого суб’єкта. При цьому виділяють забезпечувальну та регулятивну його дію. Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення. Регулятивна дія реалізується через виділення достатніх обсягів коштів і через конкретну форму фінансового забезпечення, та характеризує активний вплив фінансового забезпечення.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

У соціальному середовищі, як у дзеркалі, відбивається стан економіки країни, її соціальні та економічні відносини. Тому ефективність інвестиційної діяльності, позитивно впливаючи на національну економіку, прямо та опосередковано впливає і на підвищення соціального стану в країні.

Соціально-економічна ефективність нагромадження визначається співвідношенням між темпами зростання фонду нагромадження та реальних доходів населення.

Таким чином, можна зробити висновок про пряму залежність між економічною та соціальною ефективністю інвестиційної діяльності. На нашу думку, їх слід об’єднати в одне визначення. Таке визначення повинно відображати сутнісні риси елементів соціальної та економічної ефективності інвестиційної діяльності.

Більшість авторів [7, 50, 120, 24, 79] поділяють ефективність на економічну, соціальну та екологічну, при цьому дехто з них вважає екологічну ефективність складовою частиною соціальної. Ми вважаємо, що ефективність інвестиційної діяльності слід поділяти на економічну та соціальну, з урахуванням екологічної ефективності, як складової частини соціальної. Та, попри такий поділ ефективності інвестиційної діяльності, в теорії та на практиці надалі продовжують характеризувати ефективність інвестицій, через співвідношення витрат і результатів, що показують економічні переваги одних інвестицій над іншими, причому, розуміючи під результатами лише прибуток.

Опрацьовані нами літературні джерела не містять визначення соціально-економічної ефективності стосовно інвестиційної діяльності, тому вважаємо за необхідне його внесення до розгляду в теорії інвестиційної діяльності.

Механізм соціально-економічної ефективності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для їх задоволення в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

З метою уникнення ототожнення трактувань ефективності інвестиційної діяльності та соціально-економічної ефективності в цілому пропонується ввести поняття якості інвестицій, яке характеризується показниками економічної та соціальної ефективності.

Дане поняття дасть змогу оцінювати інвестиційну діяльність не лише з економічної точки зору, але і з соціальної. Оцінювати якість інвестицій крім економічних показників пропонується також показниками соціальної ефективності, а саме: рівнем середньої заробітної плати, кількістю об’єктів соціальної інфраструктури на одну особу, зменшенням рівня безробіття.

Якість (англ. Quality) – сукупність властивостей продукції, які визначають ступінь придатності її для використання за призначенням [115, с.933].

Виходячи з цього, пропонуємо ввести до теорії інвестиційної діяльності поняття «якості інвестицій», яке значно розширить поняття економічної ефективності інвестицій, і розуміти під цим визначенням властивість інвестицій, після їх здійснення створювати більший економічний ефект та/або давати позитивний соціальний ефект.