Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ На правах рукопису кулик людмила миколаївна
| Вид материала | Документы |
- Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ Реферат, 173.01kb.
- Для обговорення пропонуються такі проблеми, 93.26kb.
- Донецький юридичний інститут луганського державного університету внутрішніх справ ім., 1054.96kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Кравчук Валентина, 1959.42kb.
- Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, 813.35kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет внутрішніх, 842.55kb.
- Національна академія наук україни інститут держави І права імені в. М. Корецького мельник, 600.07kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 511.83kb.
- Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет внутрішніх справ, 867.02kb.
- За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора, 8479.21kb.
Запорізький юридичний інститут
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
На правах рукопису
КУЛИК ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА
УДК 343.9
БОРОТЬБА ЗІ ЗЛОЧИНАМИ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗБРОЇ
12.00.08 — кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Костенко Олександр Миколайович, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України
Запоріжжя — 2006
ЗМІСТ
ВСТУП 4
^ РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ, КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ДЕТЕРМІНАНТИ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗБРОЇ 12
1.1. Поняття та кримінологічна характеристика злочинів, що вчиняються з використанням зброї 12
1.2. Детермінанти існування та поширення „збройних” злочинів 27
^ РОЗДІЛ ІІ
ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИНАМ,
ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЗБРОЇ
(“ЗБРОЙНИМ” ЗЛОЧИНАМ) 42
2.1. Організаційно-правові засоби протидії злочинам, що вчиняються з використанням зброї 42
2.2. Спеціально-кримінологічна профілактика “збройних” злочинів 54
2.3. Роль органів внутрішніх справ у протидії “збройним” злочинам 61
ВИСНОВКИ 68
^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 75
ВСТУП
Актуальність теми. Проблема забезпечення безпеки громадян, охорони їх життя та здоров’я, особистої недоторканності є одним з центральних напрямків соціальної політики України. На сьогодні планомірній розбудові правової держави суттєво заважають погіршення криміногенної ситуації, підвищення рівня злочинності, негативні зміни її кількісних та якісних показників. Найбільшу тривогу викликає тенденція до поширення тяжких насильницьких злочинів, серед яких найнебезпечнішими є такі, що вчиняються з використанням зброї, особливо вогнепальної. Такі злочини завжди викликають широкий резонанс, породжують у населення почуття страху, невпевненості у майбутньому, незахищеності свого життя та життя близьких людей.
Актуальність проблеми боротьби зі злочинами, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, обумовлена тим, що такі злочини завдають непоправної шкоди життю чи здоров’ю громадян, зокрема, призводять до загибелі публічних людей, у тому числі політиків, державних діячів, журналістів, бізнесменів. Тому протидія злочинам, що вчиняються з використанням зброї, є, безперечно, однією з нагальних потреб суспільства.
Недостатнє дослідження кримінологічних аспектів злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, позначається на якості кримінально-правового регулювання та засобів запобігання злочинам такого виду. Тому вивчення проблеми боротьби зі „збройними” злочинами, визначення їх поняття та ознак, детермінант існування й поширення є необхідною умовою формування науково обґрунтованої протидії таким небезпечним злочинним проявам.
Незважаючи на значне поширення в Україні злочинів, що вчиняються з використанням зброї, вони залишаються майже невивченими з боку вітчизняних учених-юристів. Питання, пов’язані з кримінально-правовою характеристикою злочинів проти громадської безпеки та протидією незаконному обігу зброї, є більш дослідженими. Зазначені проблеми розглядали М.С. Грінберг, В.П. Ємельянов, О.П. Литвин, П.С. Матишевський, В.О. Навроцький, В.І. Рибачук, Л.Ф. Соколов, В.П. Тихий, В.І. Ткаченко та інші. У російській кримінологічній науці проблему тяжких злочинів, що вчиняються із застосуванням зброї, фундаментально досліджував Д.А. Корецький, а особу озброєного злочинця — Л.М. Землянухіна. Вагомий внесок у розробку проблеми „збройних” злочинів у контексті з іншими питаннями кримінального права та кримінології внесли М.І. Бажанов, О.М. Бандурка, В.І. Борисов, В.В. Голіна, І.М. Даньшин, О.М.Джужа, А.І. Долгова, А.Ф. Зелинський, О.Г.Кальман, І.І.Карпець, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова, О.М. Литвак, В.В. Лунєєв, М.І. Мельник, С.Ф. Мілюков, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, І.К. Туркевич, В.П.Філонов, М.І. Хавронюк, Н.М. Ярмиш та інші.
Значна поширеність злочинів, що вчиняються з використанням зброї, нечіткість їх відмежування від інших насильницьких злочинів, недостатня теоретична та практична розробленість проблеми протидії цьому виду злочинності, а також не досить ефективне застосування кримінального закону для боротьби з ними обумовили актуальність та обрання теми дисертаційного дослідження.
^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що дисертація виконана відповідно до “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376, Указу Президента України від 18 лютого 2002 року №143 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, а також теми науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ “Актуальні проблеми вдосконалення діяльності кримінальної міліції в боротьбі зі злочинністю на 2001-2005 роки”, передбаченої планом науково-дослідних робіт наукових установ та вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006р.). Тема дисертації затверджена Вченою Радою цього ж вищого навчального закладу від 29.01.2000 р. (протокол № 1).
^ Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у висвітленні основних теоретичних та практичних проблем боротьби зі злочинами, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, та формулюванні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування з урахуванням пріоритетності реалізації державної політики у сфері боротьби зі „збройною” злочинністю, а також рекомендацій з профілактичної діяльності органів внутрішніх справ.
З огляду на поставлену мету визначені такі дослідницькі завдання:
— на підставі системно-структурного аналізу насильницьких злочинів окреслити види (групи) злочинів, що вчиняються (можуть бути вчинені) з використанням вогнепальної зброї;
— визначити поняття та ознаки „збройних” злочинів;
- охарактеризувати сучасний стан „збройної” злочинності в Україні;
- з’ясувати ознаки особи злочинця;
- виявити детермінанти існування та поширення злочинів цього виду;
- визначити організаційно-правові засоби протидії злочинам, що вчиняються з використанням зброї;
- з’ясувати значення спеціально-кримінологічної профілактики у запобіганні „збройним” злочинам;
- визначити роль органів внутрішніх справ у протидії злочинам, що вчиняються з використанням зброї;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства України в частині регулювання обігу зброї та відповідальності за „збройні” злочини.
^ Об’єктом дисертаційного дослідження є насильницькі злочини, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї.
Предметом дисертаційного дослідження є поняття, кримінологічна характеристика та детермінанти злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, а також основні напрямки протидії „збройним” злочинам.
^ Методи дослідження обрані з огляду на поставлену мету, об’єкт і предмет дослідження. У роботі використані як загальнонаукові методи дослідження, так і методи, властиві для досліджень у правових науках. Формально-логічний (догматичний) метод застосовувався при тлумаченні на підставі критичного аналізу термінів і юридичних понять, які вживаються у Кримінальному кодексі України, інших нормативних актах та стосуються об’єкта дослідження. Використання методу системно-структурного аналізу дозволило сформулювати особливості юридичної конструкції насильницьких злочинів та окреслити види (групи) злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї. Компаративістський метод використовувався при порівнянні норм вітчизняного кримінального законодавства з відповідними нормами законодавства зарубіжних країн (Австралії, Австрії, Азербайджанської республіки, Іспанії, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Нідерландів, Республіки Узбекистан, США (штату Пенсільванії), ФРН, Швейцарії, Швеції). Статистичний та соціологічний методи застосовано при вивченні правозастосовчої практики, зокрема, при вивченні кримінальних справ та вироків суду за спеціально розробленими анкетами. Оброблення, аналіз і вивчення емпіричного матеріалу щодо об’єкта кримінологічного дослідження обумовили залучення математичних методів (зокрема, методу відносних величин та індексного методу).
Емпіричну базу дослідження становлять дані статистичної звітності МВС України за період 1998-2004 роки та узагальнення матеріалів судової практики. З цією метою вивчено 660 кримінальних справ про насильницькі злочини у Запорізькій, Одеській та Херсонській областях, з них — 119 про злочини, пов’язані з використанням або застосуванням вогнепальної зброї, та 276 обвинувальних вироків суду.
^ Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням кримінологічних аспектів боротьби зі злочинами, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї.
У дисертації обґрунтовано такі нові положення і висновки:
— визначається поняття “застосування зброї” як таке поводження зі зброєю, яке має певний наслідок. Для злочинів з матеріальним складом “застосування зброї” повинно мати наслідок у вигляді заподіяння якоїсь шкоди. Водночас наслідок застосування зброї може бути правомірним (згідно із Законом України „Про міліцію”) або соціально прийнятним (при необхідній обороні). Під “використанням зброї” слід розуміти не лише застосування, а й демонстрацію зброї для залякування потерпілої особи та використання для припинення опору з її боку незалежно від того, чи спричинено шкоду, чи йдеться про загрозу заподіяння такої шкоди;
— доведено, що насильство з використанням зброї застосовується лише умисно і супроводжується відповідною мотивацією, в центрі якої є ігнорування особистої недоторканості іншої особи, тому необережне заподіяння шкоди не можна вважати насильством, навіть якщо шкода з необережності заподіюється в ході насильницьких посягань;
— уперше запропоновано поділ злочинів, що вчиняються з використанням вогнепальної зброї, на дві групи. До першої групи належать злочини, в яких використання зброї передбачено законодавцем у диспозиції кримінально-правової норми, до другої — злочини, використання зброї в яких не зазначається у законі про кримінальну відповідальність, але має місце фактично;
— уперше визначено класифікацію злочинів, вчинених з використанням зброї: 1) за кримінально-правовою характеристикою (вбивство, розбій, бандитизм, хуліганство, статеві злочини тощо); 2) за ознаками, які характеризують суб’єкта злочину (повнолітній, неповнолітній, службова особа, чоловік, жінка тощо); 3) за сферами суспільного життя, в яких вчинено злочин (виробництво, торгівля, сфера побуту тощо); 4) за мотивами вчинення злочину (користь, помста, неповага до особистості людини тощо);
— запропоновано до переліку дій, що складають зміст обігу зброї, у проекты Закону України “Про зброю” віднести пересилання зброї та передбачити: 1) обіг усієї бойової зброї, яка є на озброєнні армії; 2) заборону на видачу ліцензій щодо права заняття приватною охоронною і детективною діяльністю особам, які мають судимість за вчинення умисних злочинів; 3) як підставу для анулювання ліцензії у громадян та охоронних підприємств втрату і незаконне використання зброї; 4) посилення відповідальності за порушення правил обігу цивільної зброї;
— аргументовано необхідність визнати обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину з використанням вогнепальної зброї, тому запропоновано доповнити ч.1 ст.67 КК України відповідним пунктом;
— запропоновано до предмета злочину, передбаченого ст.263 КК України віднести гладкоствольну мисливську зброю;
— обґрунтовано необхідність включити до суспільно небезпечних діянь злочину, передбаченого у ст.263 КК України, пересилання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської);
— встановлено, що кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ст.263 КК України, повинні бути повторність, вчинення діяння за попередньою змовою групою осіб, накопичення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв з метою їх передачі або збуту;
— запропоновано перебачити як умову звільнення від кримінальної відповідальності, крім добровільної здачі зброї, активне сприяння припиненню злочинів, пов’язаних з незаконним обігом зброї, розшуку та виявленню особи, яка їх вчинила;
— обґрунтовано необхідність обов’язкової співбесіди з психологом при вирішенні питання про надання дозволу на придбання зброї, який був би спроможний зробити кваліфікований висновок стосовно можливих наслідків придбання зброї конкретною особою.
^ Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні висновки, пропозиції та практичні рекомендації можуть бути використані для вдосконалення кримінального законодавства України, сприяти поліпшенню слідчо-судової практики при кваліфікації злочинів, що вчиняються з використанням зброї, організації протидії їм та запобігання їх вчиненню.
Окремі теоретичні та практичні положення дисертації використовуються у навчальному процесі при викладанні курсантам, студентам та слухачам Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ навчальних курсів “Кримінальне право”, “Застосування норм кримінального права”, “Кримінологія”, “Криміналістика”, „Адміністративна діяльність ОВС” та спецкурсу “Організація розкриття та розслідування злочинів в ОВС”. Сформульовані рекомендації можуть бути використані для підвищення рівня правових знань серед спеціалістів і населення (правовиховна діяльність).
У практичну діяльність підрозділів дозвільної системи відділу організації охорони громадського порядку УАСМ УМВС України в Запорізькій області та діяльність адміністративної служби міліції УМВС України в Запорізькій області впроваджені методичні положення з питань удосконалення профілактичних заходів дозвільної системи стосовно правопорушень, що вчиняються з використанням зброї (акт впровадження від 30.05.2005 №8/357), та адміністративно-правових заходів попередження правопорушень, що вчиняються з використанням зброї (акт впровадження від 20.09.2004 №8/3-1943).
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації оприлюднені у виступах дисертанта на: всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2002), міжнародному науково-практичному семінарі “Проблема відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України” (Харків, 2002), регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 2003), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (Запоріжжя, 2003), всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2004).
Результати дослідження обговорювались, були схвалені і рекомендовані кафедрою кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ для використання у навчально-виховному процесі та практичній діяльності органів внутрішніх справ.
Публікації. Результати дисертації опубліковані у п’яти статтях у наукових фахових виданнях України та п’яти тезах доповідей на конференціях.