Geum.ru

Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ На правах рукопису кулик людмила миколаївна

Вид материалаДокументы

Содержание


2.2. Спеціально-кримінологічна профілактика “збройних” злочинів
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8
^

2.2. Спеціально-кримінологічна профілактика “збройних” злочинів


Досягнення позитивних результатів у боротьбі зі злочинами, що вчиняються з використанням зброї, можливо лише за умов комплексного й системного підходу до причин та умов цього виду злочинності. Ідея пріоритетності попередження злочинів перед репресивними (каральними) санкціями держави відома ще з IV століття до н.е. і належить Платону, який вважав, що у суспільстві повинно діяти досконале законодавство, яке має утримувати людей від вчинення злочинів. Його послідовниками були Аристотель, Томас Мор, Кампанелла, Монтеск’є [24, с. 444-453]. Про те, що краще попередити злочини, ніж карати за їх вчинення, писали засновник теорії кримінального права Ч.Беккарія [28, с. 393], великий мислитель XVIII століття Ф.М.Вольтер [42, с. 64] та багато інших видатних учених.

У теоретичних джерелах існують різні підходи до визначення поняття “профілактика злочинів”. У деяких джерелах воно трактується як “широкий комплекс взаємопов’язаних заходів, що проводяться державними органами та громадськістю з метою викорінення злочинності та усунення причин, які її породжують” [233, с. 54]. Автори фундаментального курсу радянської кримінології, присвяченого теорії попередження, підкреслюють, що йдеться про комплексне поняття, яке містить у собі: а) загальнодержавні заходи соціального, ідеологічного, культурно-виховного порядку, законодавчого, правового плану, які поєднують методи переконання та примусу у процесі боротьби зі злочинністю; б) діяльність державних органів та громадських організацій з виявлення причин і умов вчинення злочинів та прийняття заходів щодо їх усунення, розкриття, розслідування, розгляду справ про злочини, покарання злочинців, виправлення і перевиховання їх; в) здійснення інших заходів, зумовлених конкретними обставинами [148, с. 22-23]. Автори вітчизняного підручника з кримінології визначають попередження злочинності як “систему об’єктивних і суб’єктивних передумов локалізації та скорочення злочинності, а також комплекс державних і громадських заходів, що спрямовані на викорінення цього соціального явища, причин та умов, що його породжують” [123, с. 148]. Аналіз наведених визначень свідчить, що термін “профілактика” тлумачиться в них досить розширено, включаючи в себе і систему заходів кримінально-правового примусу, що суперечить сутності поняття “профілактика”, під яким розуміється сукупність запобіжних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення нормального стану, порядку [190, с. 523]. І, якщо злочин вже відбувся, нормальний стан або порядок був порушений, то мова може йти не про профілактику, а про нейтралізацію суспільно небезпечних наслідків такого злочину.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Форми профілактичної роботи в сфері попередження злочинів, вчинених з використанням зброї, повинні розглядатися відповідно до суб’єктів, які ці форми роботи реалізують, з урахуванням їх правового статусу, рівня підготовленості та можливості здійснювати цю роботу в межах свого посадового навантаження. За радянських часів до форм спеціально-профілактичної роботи відносили заходи кримінального покарання, примусові заходи медичного характеру, примусові заходи виховного характеру, заходи громадського впливу, заходи дисциплінарного та адміністративного впливу, заходи припинення здійснюваного злочину, заходи запобігання злочину на стадії виявлення умислу тощо [255, с. 114], що, як було обґрунтовано вище, не може вважатися профілактикою. На жаль, у сучасній кримінологічній літературі класифікації форм профілактики зазвичай надаються в загальному вигляді, без урахування тих юридичних та фізичних осіб, які мають втілювати конкретні заходи в життя, що сприяє декларативності та складності реалізації профілактичних заходів. Так, з теоретичної точки зору, цінним є такий перелік заходів із спеціально-кримінологічної профілактики злочинів, вчинених з використанням зброї: комплекс заходів по боротьбі з пияцтвом, алкоголізмом та наркоманією; ефективна організація охорони громадського порядку при проведенні масових заходів; оптимальна розстановка сил та засобів ОВС і громадських формувань з охорони правопорядку; виявлення, облік та контроль за поведінкою осіб, які мають психічні аномалії; контроль за дотриманням порядку придбання, зберігання й обліку вогнепальної зброї і вибухових речовин; проведення поточних аналізів стану “вуличної злочинності” з обов’язковою розробкою “карт враженості” конкретних районів; негайний розгляд заяв про побої, погрози вбивства або нанесення тілесних ушкоджень; виявлення молодіжних угруповань, схильних до вчинення насильницьких злочинів та хуліганств; профілактичний вплив на осіб, раніше засуджених за насильницькі злочини, які схильні до агресивної поведінки; систематичне відпрацьовування житлового сектора з метою встановлення притонів і осіб, які їх утримують, виявлення та облік неблагополучних сімей [62, с. 93]. Проте аналіз можливості практичного втілення цих заходів показує, що воно ускладнюється з таких причин.

1. Незрозуміло, хто саме із суб’єктів спеціально-кримінологічної профілактики має проводити виявлення, облік та контроль за поведінкою осіб, які мають психічні аномалії, оскільки працівники правоохоронних органів, суду, прокуратури, державних та громадських структур не мають для цього достатньої компетенції. Медичні ж працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, котрим у зв’язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов’язків стало відомо про наявність в особи психічного розладу, згідно зі ст.6 Закону України “Про психіатричну допомогу”, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров’я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги, при проведенні дізнання, досудового слідства або судового розгляду за письмовим запитом особи, котра проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду, тобто коли суспільно небезпечні наслідки вже настали і йдеться не про профілактику, а про розкриття злочину.

2. Проведення поточних аналізів стану “вуличної злочинності” з обов’язковою розробкою “карт враженості” конкретних районів само по собі не може бути профілактичним заходом, а являє собою лише підготовку до власне профілактики. Крім того, обов’язкове розроблення “карт враженості” як форма спеціально-кримінологічної роботи не відповідає вимогам економічної доцільності — на їх складання працівники органу або підрозділу внутрішніх справ повинні будуть витрачати певну кількість часу, яку вони не зможуть витратити на реальну боротьбу зі злочинністю, а інформацією щодо найбільш криміногенних місць зони обслуговування і так володіє будь-який працівник, котрий хоч кілька місяців здійснює оперативно-службову діяльність.
  1. Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl
  2. За ознакою віддаленості від об’єкта профілактичної роботи: а) дистантна (профілактична робота, яка здійснюється з використанням засобів масової інформації, наочної агітації, функціонування телефонів довіри та ін.); б) контактна (безпосередня робота з особистістю).

7. За віковою ознакою: а) з дошкільниками; б) з дітьми молодшого шкільного віку; в) з підлітками; г) з молоддю; д) з особами середнього віку; е) з особами похилого віку.

8. За ознакою соціальної або асоціальної спрямованості: а) профілактична робота з особами, які притягалися до кримінальної відповідальності за вчинення насильницьких злочинів; б) профілактична робота з особами, які притягалися до кримінальної відповідальності за вчинення інших видів злочинів; в) профілактична робота з особами, які не притягалися до кримінальної відповідальності, але входять до складу груп асоціальної спрямованості; г) профілактична робота з особами просоціальної спрямованості; д) профілактична робота з особами, які в силу виконання своїх професійних обов’язків можуть стати жертвою збройних нападів (водії таксі, які працюють у нічний час, інкасатори, касири, водії вантажних машин на віддалених маршрутах, екіпажі “швидкої допомоги”, журналісти, працівники правоохоронних органів).

9. За напрямками профілактичної роботи: а) профілактика злочинів; б) профілактика інших правопорушень; в) профілактика віктимної поведінки.

10. За ознакою місця проведення: а) профілактична робота, яка здійснюється за місцем проживання; б) профілактична робота, яка здійснюється за місцем навчання або праці; в) профілактична робота, яка здійснюється у місцях масового скупчення людей (під час свят, масових гулянь тощо); г) профілактична робота, яка здійснюється у спеціалізованих державних, громадських, комунальних та приватних органах, організаціях, установах та підприємствах; д) профілактична робота, яка здійснюється у місцях позбавлення волі.

11. Залежно від необхідності спеціальної підготовки особи, яка здійснює профілактичну роботу: а) профілактична робота, яка вимагає наявності спеціальних знань, вмінь та навичок; б) профілактична робота, для здійснення якої достатньо загальних знань стосовно злочинів, вчинених з використанням зброї.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

3) у межах правових заходів попередження проявів насильницької злочинності заборонити трансляцію кіно- і відеофільмів, насичених сценами проявів жорстокості та кровопролиття, з 06.00. до 22.00. години. Відповідальність може бути передбачена як за адміністративний делікт, а при повторності діяння або злісному ухиленні від виконання вимог норми-заборони — мати наслідком притягнення до кримінальної відповідальності;

4) посилити контроль ОВС за особами, які повертаються з місць позбавлення волі, особливо щодо неодноразово засуджених за насильницькі злочини з метою виявлення їх найближчого оточення для недопущення негативного впливу на неповнолітніх і молодь, а при виявленні такого впливу — попереджувати про застосування кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст.304 Кримінального кодексу України.

Таким чином, досягнення цілей спеціально-кримінологічної профілактики злочинів, вчинених з використанням зброї, можливо лише за умов виховання у громадян України високої правосвідомості — їх здатності та готовності до законослухняної поведінки, яка передбачає: розуміння суб’єктом об’єктивної необхідності у правовому оформленні й упорядкованості суспільних відносин; впевненість у можливості права і закону забезпечити належний соціальний порядок; повагу до авторитету законної влади; свідомість і почуття відповідальності перед необхідністю дотримання норм права; наявність сильної волі, яка дозволяє суб’єктові протистояти зовнішнім впливам та внутрішнім спокусам, що штовхають його на шлях правопорушень. Стабільний внутрішній порядок у державі не може бути досягнений лише за допомогою примусу. Більш зваженим та результативним є розвиток зрілої правосвідомості громадян. Тому цивілізовані держави зацікавлені у створенні умов, необхідних для розвитку духовно багатих індивідуальностей і для захисту їх прав та свобод. У свою чергу особистість зі зрілою правосвідомістю схильна розглядати свої свободи та права як необхідну умову її цивілізованих, тобто сповнених взаємоповагою та взаємною відповідальністю відносин з державою.