Національний аграрний університет на правах рукопису Лабенко Олександр Миколайович

Вид материала

Документы

Содержание Висновки до другого розділу 3.1. Вдосконалення методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств

Подобный материал:

• Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Марценюк Олександр, 1452.87kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Калюк Олексій, 942.48kb.
• Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва На правах рукопису, 1298.66kb.
• Національний аграрний університет україни на правах рукопису Єрмоленко Володимир Михайлович, 2175.32kb.
• Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені, 979.79kb.
• Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
• Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх, 1290.2kb.
• Тернопільський національний економічний університет на правах рукопису бойко зоряна, 794.17kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Кравчук Валентина, 1959.42kb.
• Сумський державний університет На правах рукопису дерев’янко юрій миколайович, 827.88kb.

Висновки до другого розділу


Оцінка інвестиційної діяльності в економіці країни та сільського господарства зокрема у 2004-2006 рр. свідчить в цілому, про позитивні тенденції. Так, частка інвестицій у валовій доданій вартості створеній в сільському господарстві зросла з 6,6 % у 2002 році до 18,0 у 2006 році, тоді як по економіці в цілому за цей же період відбулося зростання з 18,5 % до 23,3 %. Частка інвестицій в основний капітал сільськогосподарських підприємств за період 2003-2006 рр. поступово збільшувалася і в 2006 році становила 5,8 %, а за період 2002 – 2006 рр. сума інвестицій в основний капітал сільськогосподарських підприємств зросла майже в чотири рази. Майже у п’ять разів збільшився обсяг банківських кредитів спрямованих у сільське господарство, мисливство та лісове господарство і у 2006 році становив 11,9 млрд. грн, крім того, слід відмітити, що в цій сумі частка довгострокових кредитів становить 37 % і за період з 2002 по 2006 роки спостерігалася динаміка до зростання їх частки, що позитивно впливає на інвестиційну діяльність в сільському господарстві.

Позитивної динаміки прибутку сільськогосподарських підприємств, як основного джерела фінансування їх інвестиційної діяльності, за період 2002-2006 рр. не спостерігається. Так у 2002-2003рр. діяльність сільськогосподарських підприємств була збитковою.

Іноземні інвестиції в сільське господарство за аналізований період зросли з 113,2 млн. дол. США до 390,7 млн. дол. США, а їх частка в загальній сумі інвестицій за цей період становило близько 2%, що може свідчити про незначну інвестиційну привабливість сільськогосподарських підприємств для іноземних інвесторів. Не зважаючи на загальне збільшення, обсягу як фактичних так і потенційних джерел фінансування інвестиційної діяльності в сільському господарстві спостерігаються також і негативні тенденції, а саме, спостерігається динаміка до зменшення вартості основних засобів за 2002-2006рр.

Аналіз даних сільськогосподарських підприємств Погребищенського району Вінницької області за 2004-2006 рр. також свідчить про поступову активізацію інвестиційної діяльності. Динаміка коефіцієнта фінансової незалежності свідчить про поступове зменшення позикових коштів в структурі балансу. Вартість основних засобів сільськогосподарських підприємств району за три роки (2004-2006 рр.) практично не змінилася, що може свідчити про недостатню інвестиційну активність господарюючих суб’єктів.

Показники розвитку сільськогосподарських підприємств свідчать про їх незадовільну інвестиційну діяльність. В результаті проведеного на основі показників господарської діяльності сільськогосподарських підприємств Вінницької області кореляційно-регресійного аналізу з метою виявлення факторів впливу на прибуток цих підприємств було виявлено наступну кількісну залежність факторів впливу в кожній з груп підприємств на розмір їх прибутку: перша група підприємств з найменшою прибутковістю (24,7 тис. грн./100 га с.-г. угідь) та середньою площею 1676,6 га сільськогосподарських угідь характеризується найбільшим впливом продуктивності праці та матеріальних витрат; друга група підприємств (прибуток 27,9 тис. грн./100 га с.-г. угідь, площа 2202,3 га) та четверта група (прибуток 29,4 тис. грн./100 га с.-г. угідь, площа 3374,2 га) зазнають найбільшого впливу від фондозабезпеченості, продуктивності праці та матеріальних витрат; третя група підприємств (прибуток 28,1 тис. грн./100 га с.-г. угідь, площа 1102,6 га) зазнає впливу продуктивності праці та матеріальних витрат; остання п’ята група підприємств (прибуток 32,8 тис. грн./100 га с.-г. угідь, площа 512,2 га) зазнає впливу фондозабезпеченості та матеріальних витрат. Суттєвого впливу на прибуток даних груп підприємств не мають витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи та інші витрати.

Проведений аналіз дасть змогу керівникам сільськогосподарських підприємств звертати більшу увагу на вибрані показники з метою збільшення прибутку.

РОЗДІЛ 3

Шляхи поліпшенняння фінансового забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарськИХ ПІДПРИЄМСТВ


3.1. Вдосконалення методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств


Загострення ринкової конкуренції примушує інвесторів до пошуку нових об’єктів інвестування і в цьому випадку кожний інвестор оцінює інвестиційну привабливість майбутнього об’єкта інвестування. Інвестиційна привабливість в більшості випадків ґрунтується на основі показників, що відображають результати виробничої, фінансово-економічної та комерційної діяльності тощо.

Дослідження інвестиційної привабливості можна здійснювати на двох рівнях: макро- та мікрорівнях. На макрорівні досліджується інвестиційна привабливість як держави в цілому, так і її окремих галузей економіки та регіонів. Оцінка інвестиційної привабливості на макрорівні здійснюється на основі окремих підприємств.

Макроекономічне дослідження інвестиційної привабливості включає вивчення динаміки макроекономічних показників, законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності, розвитку фондового і кредитного ринків. З позиції інвестора інвестиційна привабливість розглядається як узагальнена характеристика переваг і недоліків об’єкта інвестування. При вивченні інвестиційної привабливості інвестором здійснюється суб’єктивна оцінка інвестиційної ситуації, що складається в тій чи іншій країні. Інвестиційна привабливість визначається досягненням компромісу інтересів між інвестором і реципієнтом інвестицій [166, с.254].

З метою визначення інвестиційної привабливості найбільше використовують показники: динаміка ВВП; динаміка валютного курсу; рівень попиту на вироблену продукцію; динаміка фондових індексів; податкове оточення; рівень ставок банківського кредитування; динаміка і структура закордонних інвестицій в економіку країни [104, с.57]. Зазначені агреговані показники характеризують стан як економіки в цілому, так і окремих галузей. Вони є достатньо об’єктивними і їх можна застосовувати для оцінки інвестиційної привабливості макросередовища.

Лайко Г.П. [95] пропонує здійснювати оцінку інвестиційної привабливості аграрних підприємств за областями України на основі 133 показників, які характеризують виробничу і соціальну діяльність суб’єктів підприємництва на селі, поділивши їх на 6 окремих синтетичних груп показників. Спочатку значення відібраних показників методом стандартизації приводять до зіставного виду, потім проводиться їх ранжування і поділ на класи.

При оцінці інвестиційної привабливості підприємства важливу роль відіграють так звані чинники ринкової інфраструктури. Одним із таких чинників є котирування й обсяги продажу акцій даного підприємства на фондовій біржі. Стан ринкової інфраструктури характеризує розвиток і ефективність використання її інструментарію в діяльності підприємства, наприклад, маркетингу, що відіграє в сучасних умовах визначальну роль в економічному успіху підприємства. Слід зазначити, що одним з найважливіших компонентів інфраструктури є розвиненість інформаційної складової, що стимулює підприємство використовувати сучасні інформаційні технології [118, с.123].

Зростання обсягів виробництва завжди має підкріплюватися адекватним фінансуванням, зокрема зростанням емісії цінних паперів. За відсутності залежності від зовнішніх фінансових джерел економічне зростання переважно базується на внутрішніх джерелах фінансування, і є обмеженим. Економічна система ринкового типу передбачає широке коло традиційних джерел фінансування. Вибір того чи іншого з них обумовлюється економічною кон’юнктурою та потребами підприємства. В Україні проблема вибору обмежується дещо іншими чинниками. Підприємства не можуть ефективно використовувати інструменти ринку цінних паперів, оскільки останній є непрацюючим і малоефективним [118, с.123].

Інвестиційна привабливість позичальника розглядається як фундаментальна властивість кредитних відносин і є необхідною умовою функціонування всієї кредитної системи. Кругообіг і оборот фондів учасників відтворювального процесу становить економічну основу інвестиційної привабливості. При виборі потенційного позичальника капіталу кредитор зацікавлений у розміщенні коштів у контрагента з позитивною кредитною і комерційною репутацією[118, с.124].

Банк зацікавлений у визначенні інвестиційної привабливості конкретного позичальника. Для цього проводиться аналіз його фінансового стану. Існує низка показників, які дозволяють на базі періодичної звітності підприємства оцінити його платоспроможність і фінансову забезпеченість. Це коефіцієнти ліквідності, показник забезпеченості власними коштами та інші. Для комплексної оцінки інвестиційної привабливості позичальника використовують бальну систему, де кожний показник має свій рейтинг залежно від його значущості для аналізу. Добуток показника рейтингу і класу інвестиційної привабливості за даним показником у сумі отриманих балів визначає загальний клас інвестиційної привабливості позичальника [51, с.81-82]. Дана методика використовується для оцінки фінансового стану позичальника.

Бандурін А.В. пропонує використовувати сукупність значень визначених показників формальної і неформальної оцінки різноманітної діяльності позичальника [124, с. 187]. Основною задачею при виборі напряму інвестування є розрахунок економічної ефективності вкладення коштів в інвестиційний об’єкт. Загальний порядок оцінки інвестиційної привабливості містить послідовність етапів, виконання яких сприяє зниженню ризику вкладення коштів [11, с. 71]. На першому етапі незалежно від характеру майбутньої кредитної угоди ідентифікують позичальника. Ідентифікація дозволяє чітко визначити характер діяльності позичальника (комерційна фірма, банк, приватна особа) і визначити приблизний набір показників для оцінки інвестиційної привабливості. На другому етапі оцінюють кредитну історію позичальника і його комерційну репутацію. Формальні показники розраховуються на підставі даних фінансової звітності позичальника – юридичної особи. Для їх розрахунку вихідними є дані про фінансові операції позичальника. За їх допомогою формальних показників визначається фінансовий стан суб’єкта, його фінансові результати, а також ефективність використання ресурсів. Неформальні показники можуть бути оцінені тільки експертами. Таким чином, після ідентифікації позичальника і визначення набору формальних і неформальних показників кредитор переходить до безпосереднього розрахунку й одержання експертного висновку. До наступного етапу дослідження відноситься визначення рівня інвестиційної привабливості підприємства. Він використовується при оцінці потенційних фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог або інтересів інвестора конкретного підприємства, визначається значеннями відповідних показників, у тому числі інтегральної оцінки. Підприємство у цій системі є кінцевою точкою, де реалізуються конкретні проекти.

В економічній літературі широко визнаний підхід І. О. Бланка до оцінки інвестиційної привабливості окремих компаній (фірм). Він ґрунтується на визначенні послідовності етапів вивчення інвестиційного ринку при розробці стратегії інвестиційної діяльності й формуванні ефективного інвестиційного портфеля [20]. Фінансовий аналіз інвестиційної привабливості підприємства включає оцінку інвестиційної привабливості сегментів ринку інвестицій. На основі використання даного підходу фінансова діяльність підприємства оцінюється за показниками фінансової стійкості, прибутковості, ліквідності активів і оборотності активів [163, с. 67].

Розглянемо методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємства, розроблену за ініціативою керівництва Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій у 1998 році [104, с. 19]. Мета зазначеної методики полягає в розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємств й організацій. Вона застосовується для визначення напрямів прискорення реалізації інвестиційних проектів, залучення до інвестицій вітчизняних та іноземних підприємців. В інтегральному показнику відтворюються значення показників оцінки майнового стану, фінансової стійкості (платоспроможності), ліквідності активів, прибутковості інвестиційного об’єкта, оцінки ділової активності, оцінки ринкової активності, скориговані відповідно до їхньої вагомості та інших факторів. Серед чинників, що застосовуються для оцінки, може бути попит на новий об’єкт, унікальність продукції, що випускатиме підприємство тощо. Також, дану методику рекомендує застосовувати К.В. Ізмайлова [72].

Гайдуцький А. пропонує використовувати метод порівнянь, який має охоплювати такі основні складові інвестиційного процесу: порівняння між об’єктами інвестування, між суб’єктами інвестування (інвесторами) та між умовами інвестування (чинниками інвестиційної привабливості) [39, с. 123]. Вчений вважає, що для порівняння між об’єктами й умовами інвестування може бути використано матричний метод підготовки вихідних даних. За вертикаллю розташують об’єкти інвестування, а за горизонталлю – показники, які характеризують умови інвестування, а точніше, чинники інвестиційної привабливості об’єктів інвестування. «При цьому за основу пропонується взяти напрями характеристики інвестиційної привабливості (ресурсна, збутова, інфраструктурна, фіскальна, регуляторна, економічна). По кожному з напрямів інвестиційної привабливості для її кількісного виміру і оцінки необхідно сформулювати систему відповідних показників. За основу слід брати як об’єктивні статистичні дані, так і суб’єктивні вимоги інвесторів, забезпечення яких є важливою умовою високої іміджевої оцінки інвестиційної привабливості галузі чи регіону» [39, с. 125]. У результаті розрахунків автор отримав таблицю даних, що характеризує інвестиційну привабливість аграрного сектору країн Європи, яка містить як оцінку показників з позитивними, так зі негативними значеннями. Наявність протиріч у даних двох видів оцінок свідчить про те, що наведена методика не дозволяє достатньо точно охарактеризувати інвестиційну привабливість агарного сектору країн Європи.

Розглянемо теоретичні основи загального підходу, запропонованого О.В. Носовою для оцінки інвестиційної привабливості підприємства [117, с. 119]. Застосування інтегральної оцінки дозволяє об’єднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю й іншими характеристиками факторів. Це спрощує процедуру аналізу конкретної інвестиційної пропозиції, а іноді розглядається як єдиний можливий варіант її проведення та надання об’єктивних остаточних висновків. Для підвищення рівня інвестиційної привабливості підприємства при визначенні її інтегрального показника необхідно приділити увагу групі показників, вагомість яких у загальній сукупності максимальна. Відповідно до напряму оптимізації цих показників слід довести їх значення до оптимальної для даного підприємства величини.

Після оптимізації показників, що мають найбільшу вагомість, необхідно вивчати й інші параметри. Показники оборотності активів, прибутковості капіталу, фінансова стійкість, ліквідність активів використовуються як критерії для визначення інвестиційної привабливості підприємства. Одним із найважливіших показників, що оцінюються інвестором, є показник прибутковості вкладеного капіталу, що характеризує ступінь і швидкість повернення власного вкладеного капіталу. Цей показник розраховується як відношення чистого прибутку до власного (акціонерного) капіталу. Аналіз і оцінку економічних показників певної сукупності (n) підприємств слід здійснювати при визначенні інвестиційної привабливості підприємства однієї галузі.

Оцінку інвестиційної привабливості окремого підприємства О.В. Носова пропонує проводити шляхом визначення середнього геометричного значення чотирьох показників: оборотності активів, прибутковості капіталу, фінансової стійкості, ліквідності активів. Шляхом пошуку максимальних індивідуальних оцінок аналітичних показників підприємств й вибору екстремальних інтегральних показників проводиться розрахунок усіх варіантів оцінок інвестиційної привабливості, а також ранжування підприємств однієї галузі. Згідно з отриманими показниками виділяються наступні групи: 1) інвестиційно привабливі підприємства; 2) низько інвестиційно привабливі підприємства; 3) інвестиційно непривабливі підприємства. Відповідно до напряму оцінки показників слід довести їх значення до екстремальних величин для підприємств однієї галузі. Після ранжування підприємств у межах однієї галузі, що мають найбільшу вагомість, необхідно вивчати й інші показники. При розробці стратегії інвестування потенційні інвестори враховуватимуть дані оцінок моніторингу підприємств галузі залежно від рівня інвестиційної привабливості[117].

Юхимчук С.В. і С.Д. Супрун для оцінки інвестиційної привабливості підприємств пропонують застосовувати матричну модель, яка також ґрунтується на використанні розрахункових значень показників, що характеризують фінансово-майновий стан підприємства, ефективність використання його ресурсів, а також якісні характеристики: професійні здібності керівництва, галузеву та регіональну приналежність підприємства, стадію життєвого циклу [167].

Отже, із викладених методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості підприємств регіонів видно, що для цього необхідно мати перелік груп показників, які її характеризують і методи їх приведення до порівнянності. Це складна наукова і практична проблема, розв’язання якої сприятиме вдосконаленню процедури економічного аналізу функціонування підприємств, встановлення виробничого потенціалу, інвестиційної привабливості і своєчасному прийняттю управлінських рішень щодо стратегії і тактики їхньої діяльності у конкретних умовах.

Численні пропозиції щодо методів визначення інвестиційної привабливості підприємств зводяться до визначення економічної ефективності інвестицій в об’єкти інвестування або визначення оцінки фінансового стану підприємства і його кредитоспроможності.

Ми пропонуємо відбирати за допомогою методу головних компонент факторного аналізу, з переліку показників фінансово-економічної діяльності, які теоретично можуть свідчити про інвестиційну привабливість сільськогосподарського підприємства, самі значимі із них, розбивши їх на групи. Для цього було взято 40 показників, які можуть характеризувати інвестиційну привабливість (додаток Ж). В процесі пошуку головних компонент було відібрано лише 15, як самі значимі показники, а саме:

• - рентабельність матеріальних активів;
  
• - рентабельність власного капіталу;
  
• - чистий дохід, тис. грн на 100 сільськогосподарських угідь;
  
• - рентабельність оборотних активів;
  
• - загальний коефіцієнт ліквідності;
  
• - коефіцієнт швидкої ліквідності;
  
• - коефіцієнт абсолютної ліквідності;
  
• - коефіцієнт фінансової залежності;
  
• - коефіцієнт маневреності власного капіталу;
  
• - коефіцієнт структури довгострокових вкладень;
  
• - коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;
  
• - коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів;
  
• - коефіцієнт структури залученого капіталу;
  
• - сума амортизаційних відрахувань, тис. грн на 100 сільськогосподарських угідь;
  
• - собівартість, тис. грн на 100 сільськогосподарських угідь.
  

Джерелом інформації виступала звітність сільськогосподарських підприємств Вінницької області.

З числа методів, які дозволяють узагальнювати значення елементарних ознак, метод головних компонент виділяється простою логічною конструкцією і, в той же час, на його прикладі стає зрозумілою загальна ідея та цільові установки багаточисельних методів факторного аналізу [145, с.347].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Наступна, п’ята, головна компонента вказує на зменшення коефіцієнтів структури довгострокових вкладень та довгострокового залучення позикових коштів разом зі зменшенням групи інвестиційної привабливості (додаток Н).

Остання, шоста, головна компонента також характеризується зменшенням собівартості та чистого доходу на 100 га сільськогосподарських угідь (додаток П).

Слід також відмітити, що в четвертій та п’ятій групі головних компонент чистий дохід є навіть меншим ніж собівартість (Як раніше ми зазначали, для проведення дослідження методом головних компонент та визначення рівня інвестиційної привабливості відбиралися дані по однотипних підприємствах, в тому числі лише по прибуткових). Така ситуація може пояснюватися тим, що підприємства четвертої та п’ятої груп інвестиційної привабливості отримують прибуток від іншої операційної діяльності.

Відповідно до визначеного рейтингу інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств, ми здійснили оцінку інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва в розрізі адміністративних районів Вінницької області. Результати її здійснення наведено в таблиці 3.4. Визначення балу інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва в районах проводилося шляхом виділення сільськогосподарських підприємств, за якими проводився аналіз їх діяльності, за адміністративними районами де вони зареєстровані. Далі визначався середній рівень балу інвестиційної привабливості за відібраними підприємствами району.

До першої групи (стратегічної) інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва не потрапив жодний з оцінених районів області.

До другої групи (високої) інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва ввійшли підприємства двох районів, Тростянецького та Томашпільського.

Найчисельніша група районів (21) припадає на третю групу (помітної) інвестиційної привабливості підприємств. Серед них такі райони: Калинiвський, Козятинський, Хмiльницький, Бершадський, Муровано-куриловецький, Чечельницький, Барський, Погребищенський, Ямпiльський, Немирiвський, Крижопiльський, Лiтинський, Могилiв-Подiльський, Тульчинський, Пiщанський, Iллiнецький, Чернiвецький, Шаргородський, Липовецький, Вiнницький, Тиврiвський.

Гайсинький, Оратівський, Теплицький та Жмеринський райони відносяться до четвертої групи інвестиційної привабливості сільськогосподарського виробництва.

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Для підприємства рівень ризику використання того чи іншого фінансового інструменту визначається його характеристиками, а рішення про вибір конкретного інструменту приймається на основі аналізу характеристик (і відповідно ризиків використання) всіх доступних інструментів. В той же час ризикує і власник коштів, якими могло б скористатися підприємство, і норму рентабельності своїх вкладень він встановлює від рівня ризику неповернення цих коштів. У зв’язку з цим підприємство повинно, з однієї сторони, вибирати адекватну стратегію залучення фінансових ресурсів шляхом співставлення рівнів можливих прибутків і ризику, а з другої – віддавши перевагу будь-якому джерелу фінансування, вміти продемонструвати можливості свого росту та збільшення прибутковості власнику залучених коштів.

Одним із джерел фінансування інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств може виступати акціонування підприємств шляхом публічного (далі IPO – initial public offering, англ.) та приватного розміщення акцій. У класичному розумінні IPO – це первинне публічне розміщення, коли компанія випускає свої акції на ринок і їх купує широке коло інвесторів. Підприємство прагне продати пакет своїх акцій (як правило, невеликий, близький до блокуючого) інвесторам на біржі як із метою одержати фінансове вливання для розвитку, так і для того, щоб за допомогою котирування акцій на біржі визначити реальну ринкову вартість. Також, ще однією метою є підвищення свого інвестиційного рейтингу, з метою одержання доступу до інших недорогих джерел фінансування.

Сучасна історія IPO бере свій початок з 70-х років ХХ століття, після лібералізації світового фінансового ринку. З того часу ринок IPO пережив злети і падіння. Найбільш значним стало його зростання під час періоду зростання ринку у 1995-2000 рр. У рекордному 1999 р. на хвилі стрімкого розвитку ІТ-підприємств на світовий ринок IPO вийшло близько 2 000 підприємств, які залучили близько 200 млрд. дол. [89].

Проте у 2001-2003 рр. на ринку IPO відбувся значний спад. У 2003 р. через ринок IPO було залучено лише 50 млрд. дол. Активність IPO, що дуже залежить від ринкової кон’юнктури, може повністю завмирати. Наприклад, на фондовому ринку Німеччини, після буму 2000 р., протягом наступних майже двох років не було проведено жодного IPO. Та вже у 2004 р. став переломним для IPO – на ринок вийшло понад 1 200 емітентів, котрі загалом залучили 133 млрд дол. [89].

Сучасна індустрія IPO в різних країнах розвивається по-різному. В англосаксонських – США, Великобританія, Канада та ін., орієнтованих на фондовий ринок, як на джерело інвестицій, здійснюється основна частина IPO. На ці ринки прагнуть вийти і емітенти з інших країн, котрі не мають можливості залучати необхідний їм капітал на національних ринках. Крім того, в англосаксонських країнах вважається нормою вихід на ринок малих і середніх компаній. Загалом у цих країнах шляхом емісії акцій фінансується до 15-20 % всіх інвестицій в основний капітал.

Інтерес підприємств у проведенні IPO полягає у можливості залучати таким чином значні за обсягами інвестиції. Водночас варто підкреслити, що ефект масових IPO виходить далеко за рамки інтересів підприємств-емітентів. Масові IPO стимулюють економічне зростання країни – вони сприяють притоку капіталу в переробні та науково місткі галузі промисловості. Вони також є важливим фактором поступального розвитку фондового ринку, підвищення його ліквідності й капіталізації, розширення спектру інструментів фондового ринку.

З початку 2007 р. IPO провели три українські компанії, ще близько тридцяти готуються зробити це в найближчі 2-3 роки. Експерти вважають, що за вдалого збігу обставин їм вдасться залучити в такий спосіб до 3 млрд. дол.[89]. Тобто ринок IPO в Україні є нерозвинутим, хоча у найближчих наших сусідів (Росія, Польща, країни Балтії та ін.) він активно розвивається. Наприклад у Росії вже прийнято цілу низку законодавчих актів, спрямованих на стимулювання розвитку фондового ринку. Це, зокрема стосується вимог до підприємств, які проводять публічне розміщення акцій, продавати 35% розміщуваного обсягу на внутрішньому ринку. Українське ж законодавство, особливо стосовно корпоративного управління, застаріло. Наприклад, більшість українських підприємств взагалі не проводять аудиту (не кажучи вже про аудит за міжнародними стандартами) і ведуть подвійну бухгалтерію. При цьому фінансова звітність не відображає їх справжнього фінансового стану підприємства. Структура управління підприємства та форма їх організації теж недосконалі. Наприклад, ЗАТ (закриті акціонерні товариства), як організаційно правова форма відсутні у розвинених країнах. Українське законодавство не має інструментів, щоб змусити навіть публічні підприємства звітувати про результати своєї діяльності [89].

Попит на акції сільськогосподарських підприємств на світових фондових ринках постійно зростає. Це зумовлюється постійним зростанням цін на сільськогосподарську продукцію. Одним із сільськогосподарських підприємств, які здійснили залучення коштів саме таким чином, є ТОВ «Лендком-Україна», яка займається вирощуванням ріпаку та пшениці в Західних областях України. Учасники ринку вважають, що земля в західній Україні родюча і знаходиться в безпосередній близькості до основних споживачів – Польщі та ЄС. На підприємстві розраховують, що застосування сучасної техніки і технологій значно підвищить ефективність використання земель [110].

Проте, якщо кілька років тому західні інвестори дивилися на український ринок в основному як на придаток російського, то сьогодні він розглядається окремо і вважається перспективним. Нині Україну більше порівнюють із такими ринками, як Польща чи Чехія, що коректніше з огляду на капіталізацію їхніх фондових ринків та розмірів економік.

Вимоги до підприємств кожна біржа висуває свої. Більшість бірж висувають наступні вимоги, які можна поділити на три групи [110].

Перша – вимога до фінансової звітності, яка повинна відповідати міжнародним стандартам фінансової звітності, впродовж, як мінімум останніх трьох років. Крім цього воно має пройти аудит.

У бухгалтерського підрозділу має бути напрацьований досвід швидкого впорядкування звітності за міжнародними стандартами, які за твердженням автора [133, с.240] втілюються в Україні не системно в результаті поспішного прийняття міжнародних стандартів, а невирішених проблем щодо фінансової звітності стало ще більше. Якщо підприємство затримує звітність або публікує її пізніше за встановлені терміни, це викликає підозри у інвесторів. Якщо ж підприємство подає звітність швидко, це свідчить, що бізнес-процеси в ньому налагоджені, і міжнародні стандарти фінансової звітності впроваджені, а не є надбудовою над «подвійною» бухгалтерією.

Друга група вимог стосується прозорості управлінської схеми підприємства та схеми їх власності. Йдеться про чіткий розподіл повноважень менеджменту всіх ланок. Внутрішні документи мають регламентувати, хто які рішення приймає, хто в якій формі та у які терміни перед ким звітує. Бажано, щоб система управління компанії також відповідала західним стандартам, не містила нічого зайвого і нічого нового для інвесторів.

Заробітна плата менеджерів і вся система їхньої мотивації повинні відповідати ринковим стандартам: інвестор має бути переконаним у стабільності команди в яку він вкладає кошти. Тому додатковою перевагою є можливість представити високопрофесійну команду менеджерів, що працює на одному місці вже кілька років. Не менш прозорою має бути схема власності та корпоративних прав.

Третя група вимог стосується захисту прав інвесторів. Адже той, хто купить акції підприємства на біржі, по суті, стане їх мінори тарним акціонером. Ключові власники мають вибудувати схему управління так, щоб у міноритаріїв не виникало підозр, що їх можуть обдурити.

Наступним питанням, на яке слід отримати відповідь при виході на IPO, є вартість даної процедури. При виході на такі відомі фондові біржі, як Лондонська, Франкфуртська та ряд інших європейських та американських фондових майданчиків накладні витрати можуть становити до 10-15% від суми залученого капіталу. Причому працює правило: що більша сума залучення то менша частка цих витрат. У середньому залучення коштів на біржі дешевше ніж кредити та фінансування через облігації. Тим паче, що витрати на IPO є разовими.

Сума витрат на підготовку до розміщення акцій залежить від безлічі чинників: обсягу робіт з приведення підприємства у відповідність до вимог бірж, вартості послуг радників і самої біржі, презентаційних витрат тощо. Витрати на підготовку IPO мають здійснюватися з власних коштів підприємства.

Зважаючи лише на перераховані вище вимоги до проведення IPO, можна передбачити, що досить невелика кількість вітчизняних підприємств зможе залучати фінансові ресурси таким способом, а тим більше сільськогосподарських. Не зважаючи на все вищевикладене, все ж існує можливість залучення коштів саме таким методом для сільськогосподарських підприємств.

Вибір фондового майданчика для проведення первинного розміщення акцій, що може значно вплинути на ціну такого залучення та вимоги до підприємства будуть пом’якшеними.

Ціна IPO залежить від відстані між підприємством та фондовим майданчиком, чим менша відстань тим менша вартість IPO для підприємства.

Найближчими фондовими майданчиками для вітчизняних сільськогосподарських підприємств є фондові майданчики ПФТС (Перша Фондова Торгівельна Система, м. Київ) та New Connect (Польща, м. Варшава, Варшавська фондова біржа) та інші європейські альтернативні фондові майданчики, які створюються спеціально для полегшення доступу до фінансування для молодих підприємств, які розвиваються. В окремих випадках інвестори дивляться не тільки на історію та фінансові показники скільки на перспективи і потенціал розвитку підприємства.

На ПФТС відбулося близько десяти первинних розміщень акцій українських підприємств, серед яких «Велика кишеня» (12 %, за 35 млн. дол), банк «Родовід» (18,9 % за 47 млн. дол), KP Publication (20 % за 11 млн. дол) та інші. Технічно їх теж можна вважати IPO, якщо не враховувати, що технології торгівлі, вимоги до емітентів та пулу інвесторів на даних фондових майданчиках серйозно відрізняються.

На даний час, New Connect (далі NC) є найсприятливішим майданчиком для проведення IPO невеликими українськими підприємствами. Роботу даного майданчика було запущено в серпні 2007 р. Він створювався спеціально для розміщення акцій для невеликих і слаборозвинених підприємств з капіталізацією до 7,2 млн. дол. із країн Центральної і Східної Європи. Згідно з даними біржі, в основному це будуть підприємства з сільськогосподарської, продовольчої і будівельної галузей [89].

Вартість розміщення складає 3-5 % від суми залучення. При цьому NC орієнтований на невеликі підприємства з інноваційними бізнес-проектами та з вартістю публічної пропозиції близько 0,3 – 1 млн. злотих. Для підприємств з капіталізацією 1-2 млн. злотих вартість розміщення на NC складає 5 %, для більш великих емітентів – 3 % від суми залучення.

Інвесторами на даному майданчику виступають польські фонди прямих інвестицій, спеціалізовані закриті фонди й фонди керування активами, а також приватні особи [89].

Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Такий механізм залучення фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності є доступним не для всіх сільськогосподарських підприємств, але ті підприємства та їх керівники, які мають змогу і бажання ним скористатися зможуть отримати значну перевагу поряд з тими підприємствами, які не зможуть собі дозволити залучати такі фінансові ресурси, а отже будуть мати можливість для збільшення обсягів виробництва продукції.