Національний аграрний університет україни на правах рукопису Єрмоленко Володимир Михайлович

Вид материалаДокументы

Содержание


Янчук Василь Зіновійович
Перелік умовних скорочень
Перелік умовних скорочень
ВСТУП Актуальність теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета і завдання дослідження.
Об’єктом дослідження
Методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів.
Практичне значення одержаних результатів.
Апробація результатів дисертації.
Структура дисертації.
Теоретико-методологічні засади формування системи аграрних майнових правовідносин
1.1. Аграрні майнові відносини як складова предмета галузі аграрного права
1.5. Теоретичні основи формування та межі реалізації аграрних майнових правовідносин
Єкти аграрних майнових правовідносин сільськогосподарських підприємств
Висновки до розділу
Приватні сiльськогосподарські пiдприємства як суб’єкти аграрних майнових правовiдносин
3.3. Сільськогосподарський виробничий кооператив як організаційно-правова форма приватних сільськогосподарських підприємств
3.5. Правове становище приватно-орендних сільськогосподарських підприємств
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ


На правах рукопису


Єрмоленко Володимир Михайлович


УДК 349, 42


АГРАРНІ МАЙНОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ ПРИВАТНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ


Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право


Дисертація

на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук


Наукові консультанти:

доктор юридичних наук, професор,

Янчук Василь Зіновійович

доктор юридичних наук, професор,

Статівка Анатолій Миколайович


Київ – 2007

ЗМІСТ


Зміст

2

Перелік умовних скорочень

4

Вступ

5

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади формування системи аграрних майнових правовідносин


18

1.1. Аграрні майнові відносини як складова предмета галузі аграрного права


18

1.2. Місце і роль аграрних майнових відносин у структурі аграрних відносин


34

1.3. Принципи правового регулювання аграрних майнових відносин

51

1.4.  Методологічні засади розробки концепції аграрних майнових відносин у контексті загальної теорії майнових відносин


73

1.5. Теоретичні основи формування та межі реалізації аграрних майнових правовідносин

Висновки до розділу


82

102

Розділ  2. Об’єкти аграрних майнових правовідносин приватних сільськогосподарських підприємств

105

2.1. Майно сільськогосподарського призначення як системоутворюючий об’єкт аграрних майнових правовідносин


105

2.2. Поняття, ознаки і місце сільськогосподарської продукції у складі об’єктів аграрних майнових правовідносин


121

2.3. Селекційні досягнення як об’єкти аграрних майнових правовідносин

Висновки до розділу


136

156

Розділ 3. Приватні сільськогосподарські підприємства як суб’єкти аграрних майнових правовідносин


159

3.1. Поняття «приватне сільськогосподарське підприємство» та його організаційно-правова форма


159

3.2. Правове становище фермерського господарства

178

3.3. Сільськогосподарський виробничий кооператив як організаційно-правова форма приватних сільськогосподарських підприємств


191

3.4. Сільськогосподарські товариства як суб’єкти аграрних майнових правовідносин


209

3.5. Правове становище приватно-орендних сільськогосподарських підприємств

Висновки до розділу


229

241

Розділ 4. Правовий режим майна приватних сільськогосподарських підприємств


244

4.1. Правовий режим майна фермерського господарства

244

4.2. Правовий режим майна сільськогосподарського виробничого кооперативу


257

4.3. Правовий режим майна сільськогосподарських товариств

275

4.4. Правовий режим майна приватно-орендних сільськогосподарських підприємств

Висновки до розділу


284

297

Розділ 5. Теоретичні проблеми удосконалення законодавства, що врегульовує аграрні майнові відносини приватних сільськогосподарських підприємств



300

5.1. Концепція систематизації законодавства, що врегульовує аграрні майнові відносини приватних сільськогосподарських підприємств


300

5.2. Напрями удосконалення законодавства у сфері регулювання орендних відносин приватних сільськогосподарських підприємств

Висновки до розділу


311

329

Висновки

331

Список використаних джерел

345


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


АТ – акціонерне товариство

ВР України – Верховна Рада України

Головдержплемінспекція – Головна державна племінна інспекція України

ГК України – Господарський кодекс України

Держкомзем – Державний комітет України по земельних ресурсах

ЄС – Європейський Союз

ЗК – Земельний кодекс України

КМ України – Кабінет Міністрів України

КСП – колективне сільськогосподарське підприємство

КТ – командитне товариство

Мінагрополітики – Міністерство аграрної політики України

ПОСП – приватно-орендне сільськогосподарське підприємство

ПСП – приватне сільськогосподарське підприємство

ПТ – повне товариство

РФ – Російська Федерація

СВАТ – сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство

СВК – сільськогосподарський виробничий кооператив

СЗАТ – сільськогосподарське закрите акціонерне товариство

СК України – Сімейний кодекс України

СТОВ – сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю

УКТ ЗЕД – Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності

ФГ – фермерське господарство

ФДМУ – Фонд державного майна України

ЦК України – Цивільний кодекс України


ВСТУП


Актуальність теми. Запровадження ринкового механізму регулювання аграрних відносин не тільки не знімає, але й посилює необхідність правової регламентації діяльності сільськогосподарських товаровиробників як учасників майнового обороту. Внаслідок здійснення приватизаційних процесів в аграрній сфері виробництва нині левову частку сільськогосподарської продукції виробляють приватні сільськогосподарські підприємства різних, часто принципово нових організаційно-правових форм. У таких умовах підвищується роль правової доктрини у виробленні загальної концепції аграрних майнових правовідносин, положення якої втілюватимуться у конкретних нормативно-правових актах, що дозволить створити ефективний механізм правового регулювання аграрних майнових відносин. Саме це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обмеживши її за колом суб’єктів приватними сільськогосподарськими підприємствами. Іншими підставами такого обмеження є: незначна кількість державних та фактична відсутність комунальних сільськогосподарських підприємств; провідна роль саме приватних сільськогосподарських підприємств у трансформації та розбудові ринкових відносин у аграрному секторі економіки України.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали концептуальні підходи, наукові розробки щодо вирішення окремих проблем, визначених темою дисертаційного дослідження, авторами яких є відомі вітчизняні вчені-юристи: А. Г. Бобкова, М. Я. Ващишин, О. М. Вінник, Ю. О. Вовк, Я. З. Гаєцька-Колотило, О. В. Гафурова, С. В. Глібко, В. П. Жушман, А. П. Гетьман, М. С. Долинська, А. М. Колодій, П. Ф. Кулинич, В. І. Курило, І. М. Кучеренко, Р. А. Майданик, В. К. Мамутов, Л. С. Нецька, В. В. Носік, О. О. Погрібний, С. О. Погрібний, Т. П. Проценко, П. М. Рабінович, В. І. Семчик, І. Є. Середа, І. В. Спасибо-Фатєєва, А. М. Статівка, Н. І. Титова, В. Ю. Уркевич, В. І. Федорович, Я. М. Шевченко, В. С. Шелестов, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга, В. В. Янчук, В. З. Янчук та інші вчені.

Різні аспекти інституту майнових правовідносин підприємств як юридичних осіб були і є предметом досліджень зарубіжних вчених у галузях теорії права, цивільного, господарського та аграрного права: Т. Є. Абової, М. Г. Александрова, С. С. Алексєєва, Ю. Г. Басіна, З. С. Бєляєвої, Г. Є. Бистрова, С. М. Братуся, М. Д. Єгорова, О. С. Йоффе, Д. А. Керімова, М. І . Козиря, О. А. Красавчикова, О. Л. Мініної, В. П. Мозоліна, Е. І. Павлової, В. А. Рахміловича, Ф. М. Раянова, Ю. Г. Ткаченко, Ю. К. Толстого, В. В. Устюкової, Р. Й. Халфіної, Л. А. Чеговадзе, Л. В. Щеннікової, В. Ф. Яковлєва та ін.

За темою дослідження було опубліковано дві монографії: М. І. Козирем «Имущественные правоотношения колхозов в СССР» (1966 р.) та В. І. Семчиком «Имущественные правоотношения в сельском хозяйстве» (1984 р.). Не зменшуючи методологічної цінності наведених монографічних досліджень, все ж необхідно відзначити, що здійснювалися вони у відмінних від нинішніх соціально-економічних та політичних умовах, які вимагали принципово інших підходів до розробки загальної концепції правового регулювання агарних майнових відносин. Це додатково підкреслює актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного аграрного університету в межах державної науково-технічної програми «Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України». Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язана з правовими аспектами наукової теми «Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК» (номер державної реєстрації 0199U002510) та «Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції» (номер теми 110/196-пр; номер державної реєстрації 0106U004241).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка цілісної концепції аграрних майнових правовідносин сучасних приватних сільськогосподарських підприємств в Україні, формулюваня на цій основі теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій для удосконалення правового регулювання аграрних майнових відносин.

Для досягнення цієї мети дисертантом основна увага приділялася вирішенню таких завдань:

– визначити і обґрунтувати місце та роль аграрних майнових відносин у системі аграрних відносин;

– сформувати принципи правового регулювання аграрних майнових відносин;

– розробити загальну концепцію аграрних майнових відносин;

– з’ясувати природу аграрних майнових правовідносин та виявити особливості реалізації суб’єктивних майнових прав і обов’язків як юридичної складової аграрних майнових правовідносин;

– здійснити систематизацію об’єктів аграрних майнових правовідносин;

– визначити кваліфікаційні ознаки кожного з різновидів об’єктів аграрних майнових правовідносин;

– розкрити особливості узагальнюючого поняття приватного сільськогосподарського підприємства як суб’єкта аграрних майнових правовідносин;

– дослідити процес формування правового статусу приватних сільськогосподарських підприємств як суб’єктів аграрних майнових правовідносин;

– проаналізувати особливості правового режиму майна диференційовано по кожній організаційно-правовій формі приватних сільськогосподарських підприємств як основи їхніх аграрних майнових правовідносин;

– сформулювати теоретичні висновки і пропозиції, а також розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства, що врегульовує систему аграрних майнових відносин сучасних приватних сільськогосподарських підприємств.

Об’єктом дослідження виступають аграрні правовідносини в Україні в умовах розбудови ринкових відносин у аграрній сфері виробництва.

Предметом дослідження є аграрні майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств в Україні.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні застосовувались філософський діалектичний метод, загальнонаукові методи і підходи (історичний, формально-логічний методи, методи аналізу і синтезу та системний, системно-структурний, функціональний і субстратний підходи), а також спеціальні юридичні методи (порівняльно-правовий і формально-юридичний). Діалектичний метод застосовувався через співвідношення між парними категоріями діалектики – змістом і формою, що покладено у основу «філософсько-економічної» концепції аграрних майнових відносин. За допомогою парних діалектичних категорій загального, часткового і одиничного здійснено розмежування понять «сільськогосподарське підприємство» «приватне сільськогосподарське підприємство», та «організаційно-правова форма» приватного сільськогосподарського підприємства. Історичний метод дозволив провести паралель між правовим регулюванням аграрних майнових відносин в різні періоди часу та просторі, тобто по вертикалі та горизонталі, що дозволило вибрати правильний напрям дослідження. Методи аналізу і синтезу застосовувалися як при вивченні теоретичних і практичних проблем аграрних майнових відносин, так і при виведенні закономірностей їхнього законодавчого регулювання. Застосування формально-логічного методу дало можливість сформулювати поняття аграрних майнових відносин, аграрних майнових правовідносин, приватного сільськогосподарського підприємства та його організаційно-правової форми, а також аргументувати висновки і пропозиції по удосконаленню режиму правового регулювання аграрних майнових відносин. Системний підхід дав змогу дослідити зовнішні властивості аграрного майнового правовідношення як системи, системно-структурний підхід – його внутрішні властивості та визначити елементи структури. Функціональний підхід застосовувався при вивченні функціональних зв’язків між елементами аграрного майнового правовідношення. Субстратний підхід дав змогу правильно розставити акценти у визначенні кола об’єктів аграрних майнових правовідносин та дослідити зв’язки породження між ними. Порівняльно-правовий метод дозволив виробити єдиний підхід до аналізу різнорівневих нормативно-правових актів вітчизняного та зарубіжного законодавства, правових теорій, концепцій та підходів до визначення системи аграрних майнових правовідносин, а також надав підстави для визначення колізій і прогалин у законодавстві, що їх врегульовує. Формально-юридичний метод застосовувався при розробці пропозицій щодо удосконалення законодавства, що врегульовує аграрні майнові відносини.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні здійснено комплексне дослідження системи аграрних майнових правовідносин приватних сільськогосподарських підприємств. У результаті проведеного дисертаційного дослідження розроблено цілісну концепцію аграрних майнових правовідносин приватних сільскогосподарських підприємств, одержано принципово нові висновки, положення та пропозиції, які виносяться на захист:

вперше:

1) визначено комплексність та інтегрованість як критерії, що відображають особливості предмета аграрного права. Критерій комплексності аграрного права виокремлює особливості горизонтальних зв’язків, тобто наявність складної цілісної будови аграрних відносин як предмета аграрного права, складові яких перебувають у субординаційних зв’язках. Інтегрованість розкривається через необхідність обов’язкової наявності координаційних взаємозв’язків між складовими предмета аграрного права та доцільності цих зв’язків, що забезпечується ієрархічно-структурною будовою аграрних відносин, тобто їх вертикальністю;

2) визначено місце і роль аграрних майнових відносин у системі аграрних відносин як предмета аграрного права. Місце аграрних майнових відносин визначають субординаційні горизонтальні зв’язки, що відображають наступність виникнення різних видів аграрних відносин у процесі створення загального комплексу таких відносин, тобто відбивають ознаку комплексності предмета аграрного права. Роль аграрних майнових відносин у структурі аграрних відносин детермінується ознакою інтегрованості аграрного права, тобто взаємною вертикальною впорядкованістю аграрних відносин, інакше кажучи, координаційними зв’язками між їхніми складовими;

3) диференціаційовано принципи правового регулювання аграрних майнових відносин на загальноправові, галузеві і спеціальні організаційно-регулятивні принципи, що зумовлюється необхідністю всебічного, системного охоплення правовим впливом всієї сукупності аграрних майнових відносин, а також розроблено комплекс спеціальних принципів;

4) здійснено розмежування аграрних відносин членства та участі у приватних сільськогосподарських підприємствах за сукупністю статусних (залежно від особливостей організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств та правосуб’єктності співвласників цих підприємств), функціональних (особливості участі у майновій відокремленості підприємств, аграрних трудових та аграрних управлінських відносинах) та інституціональних (належності до інститутів певної галузі права) критеріїв;

5) розроблено «філософсько-економічну» концепцію аграрних майнових відносин, яка виступає теоретико-методологічною основою побудови загальної цілісної концепції аграрних майнових правовідносин; ця концепція базується на дихотомії «аграрні виробничі відносини – аграрні майнові відносини», які розглядаються відповідно як внутрішня і зовнішня форми економічного буття у аграрній сфері матеріального виробництва, змістом яких виступає вольова доцільна сільськогосподарська діяльність;

6) обґрунтовано авторське визначення сільськогосподарської діяльності як зумовлену суспільними потребами і суспiльним розподiлом працi виробничо-господарську активність сільськогосподарських товаровиробників з виробництва сільськогосподарської продукції, що забезпечується використанням відповідного ресурсного потенціалу і проявляється у діях з виробництва сирої продукції рослинництва і тваринництва, її первісної переробки, реалізації та виробничого споживання, які здійснюються у специфічних умовах, що визначаються сукупністю природних, технологічних, соціально-економічних та юридичних чинників;

7) запропоновано розглядати окреме аграрне майнове правовідношення як систему взаємопов’язаних елементів – сільськогосподарських підприємств як суб’єктів, різних видів сільськогосподарського майна як об’єктів та майнових прав і обов’язків, що виникають у суб’єктів щодо цих специфічних об’єктів та обґрунтовано, що ієрархічна будова аграрного майнового правовідношення-системи об’єднує матеріальний базис – аграрне майнове відношення та юридичну надбудову – спосіб вираження аграрно-правової норми, що проявляється зовні через регламентацію матеріального змісту (сільськогосподарської діяльності суб’єктів) взаємними суб’єктивними майновими правами і обов’язками;

8) обґрунтовано необхідність доповнення понятійно-категоріального апарату аграрного права категорією аграрної майнової правосуб’єктності як основи формування потенційного, можливого обсягу аграрних майнових прав і обов’язків приватних сільськогосподарських підприємств, реалізація яких надає можливість здійснювати сільськогосподарську діяльність;

9) розроблено комплекс спеціальних ознак майна сільськогосподарського призначення як специфічного системоутворюючого об’єкта системи аграрних майнових правовідносин, що: призначене для використання тільки у сільському господарстві; у частині засобів виробництва проектується спеціалізованими конструкторськими бюро та проектно-кошторисними відділами; випускається спеціалізованими виробниками; підлягає обов’язковій сертифікації чи експертизі як сільськогосподарське; включає самовідтворювальне майно білогічного походження (ґрунти, культурні рослини та тварини), що потребує відповідно особливого режиму ідентифікації, державного і біологічного контролю та охорони;

10) розкрито специфіку майнового комплексу сільськогосподарського підприємства як визначеного сукупністю природних, соціально-економічних, технологічних та юридичних ознак індивідуалізованого, оптимального поєднання у єдиний технологічний ланцюг різних видів сільськогосподарського та іншого майна, призначенням якого є виробництво сільськогосподарської продукції;

11) виокремлено сукупність природних (залежність від природно-кліматичних умов виробництва, незамінність для задоволення природних потреб суспільства, постійність біологічного циклу виробництва, нетривалість зберігання), технологічних (застосування спеціальних технологій виробництва), економічних (товарність і нетоварність сільськогосподарської продукції, використання її як основні й оборотні засоби виробництва) та юридичних (наявність політичної волі держави до створення достатньої кількості продукції належної якості, правової регламентації її зберігання та реалізації, що втілюється у цілій низці спеціальних нормативно-правових актів аграрного законодавства) кваліфікаційних ознак сільськогосподарської продукції, які є взаємно визначальними;

12) розкрито сутність поняття «приватне сільськогосподарське підприємство» як складної аграрно-правової категорії, що утворюється з кількісно-якісних понять «підприємство», «сільськогосподарське» та якісного поняття «приватне», а також з’ясовано його співвідношення з організаційно-правовою формою таких підприємств;

13) запропоновано визначати належність приватних підприємств до сільськогосподарських не за валовими доходами, що є результатом фінансово-правового регулювання, а за показниками щорічного виробництва валової продукції, у якій частка сільськогосподарської продукції повинна бути не меншою, ніж 75 відсотків, що переводить процес ідентифікації приватного підприємства з сільськогосподарським зі сфери фінансово-правового до аграрно-правового регулювання;

14) визначено взаємозв’язок та співвідношення складових відокремленого майна фермерського господарства. За обсягом охоплення вибудовується така iєрархiчна структура, починаючи вiд найменшого значення її складових: складений капiтал – власний майновий комплекс – реальний майновий комплекс – загальне відокремлене майно фермерського господарства;

15) встановлено невідповідність правової моделі приватно-орендних сільськогосподарських підприємств, як суб’єктів аграрного права, ознакам організаційно-правової форми приватного сільськогосподарського підприємства, зокрема у частині формування майнової основи їхнього функціонування;

16) встановлено, що правова модель сучасних аграрно-орендних відносин, визначена актами Міністерства аграрної політики України, суперечить чинному законодавству у частині предмета аграрно-орендних договорів;

удосконалено:

1) визначення сільськогосподарської продукції як сирої продукції культурного рослинництва, тваринництва і рибництва та продуктів їх первісної переробки; 2) специфічні ознаки селекційного досягнення: має переважне застосування у сiльськогосподарському виробництвi; прiоритет має не рiвень технiчної новизни у свiтовому масштабi, а свiтовий рiвень вирiзняльностi за бiологiчними ознаками екстер’єру, продуктивностi та стiйкостi генотипу; створюється виключно у матерiальнiй формi, що один раз створена потребує тiльки розмноження з додержанням вимог бiологiчних технологiй; потребує органолептичної експертизи; режим правового захисту спрямовується на форму селекційного досягнення; 3) концептуальні підходи до визначення організаційно-правової форми приватного сільськогосподарського підприємства як оптимального поєднання структурних підрозділів, утворених шляхом об’єднання засобів виробництва і людської праці в межах підприємств певного виду, для виробництва, переробки і реалізації власновиробленої сільськогосподарської продукції (організаційна форма), встановленого і врегульованого за допомогою відповідного закону і локальних правових норм (правова форма); 4) визначення аграрного майнового правовідношення як системного утворення, ієрархічна будова якого об’єднує матеріальний базис – аграрне майнове відношення та юридичну надбудову – спосіб вираження аграрно-правової норми, який проявляється через регламентацію сільськогосподарської діяльності суб’єктів взаємними суб’єктивними майновими правами і обов’язками; 5) визначення обсягу аграрної майнової правосуб’єктності сільськогосподарського виробничого кооперативу за рахунок виключення з предмета його сільськогосподарської діяльності виробництва продукції лісового господарства, яка не є сільськогосподарською продукцією; 6) ознаки розмежування понять «внесок» і «пай», «вклад» і «частка»;

дістало подальший розвиток:

1) обґрунтування пріоритету родинно-трудової ознаки фермерського господарства над сімейно-трудовою; 2) концепція кодифікації аграрного законодавства для уніфікації механізму правового регулювання аграрних майнових відносин; 3) визначення правового режиму майна кожної з організаційно-правових форм приватних сільськогосподарських підприємств, виходячи з їхніх доктринальних та легальних моделей; 4) пропозиції щодо уніфікації аграрного і кооперативного законодавства.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження автора, як члена Робочої Групи з розробки програми підтримки та розвитку українського села «Добробут через аграрний розвиток України» (ДАР), впроваджено у роботу комісій із законодавства та соціально-економічного розвитку села (довідка від 21.10.2005 р.). Концептуальні положення, висновки та практичні рекомендації дисертації щодо правового режиму майна приватних сільськогосподарських підприємств впроваджено у роботу Департаменту врегулювання відносин власності та соціального розвитку села Мінагрополітики України (акт впровадження № 37-17-1-15/14754 від 12.09.2007 р.). Рекомендації щодо створення та реформування організаційно-правових форм приватних сільськогосподарських підприємств, а також формування майнової основи їхньої діяльності впроваджено у роботу Головного управління агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації (акт впровадження № 18-12/2635 від 28.12.2007 р.).

Результати проведеного дисертаційного дослідження застосовувалися автором особисто при викладанні лекційного курсу «Аграрне право» для студентів юридичного факультету Національного аграрного університету (акт впровадження № 69 від 18.12.2006 р.), а також при підготовці державних реєстраторів прав на нерухоме майно та їх обмежень (2004–2005 рр.) за проектом Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру (угода № 4709-UA між МБРР та Україною від 17 жовтня 2003 р.) (довідка № 14-32-11/4415 від 20.09.2007 р.). Оприлюднені результати дисертаційного дослідження застосовувалися викладачами юридичного факультету Сумського національного аграрного університету при проведенні лекційних, семінарських і практичних занять з курсу «Фермерське господарство України» (акт впровадження № 2082 від 13.09.2007 р.) та викладачами юридичного факультету Білоцерківського державного аграрного університету з викладання нормативного навчального курсу «Аграрне право» (акт впровадження № 40 від 22.06.2007 р.).

Основні результати дослідження можуть бути використані: у подальших наукових розробках з розвитку теорії аграрних правовідносин, нормотворчій діяльності по удосконаленню аграрного законодавства у частині врегулювання аграрних майнових відносин; у діяльності територіальних органів Міністерства аграрної політики України, зокрема відділів та управлінь по реформуванню аграрних відносин; для написання навчальних підручників і посібників, лекційних курсів з дисципліни «Аграрне право» та суміжних навчальних дисциплін, зокрема «Теоретичні проблеми аграрного права»; у практичній роботі юристів-аграрників по супроводженню досудового та судового провадження з вирішення майнових спорів членів (учасників) приватних сільськогосподарських підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, висновки, пропозиції і практичні рекомендації, здобуті в процесі дисертаційного дослідження, доповідались і обговорювались на засіданнях вчених рад Національного аграрного університету України і Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного аграрного університету України; Науково-практичній конференції «Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків в Україні» (м. Київ, 8 липня 2003 р.); Міжнародній конференції «Global reforms in higher agricultural education an research: Responding to and safety of food and agricultural products» (Kiev, Ukraine, September 22–24, 2003); Науково-практичній конференції «Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення» (м. Київ, 2 квітня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу» (м. Ірпінь, 16 квітня 2004 р.); Державній науковій конференції «Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України в умовах ринкової економіки» (м. Біла Церква, 29 квітня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Аграрная отрасль: социально-экономические и правовые проблемы становления и перспективы развития» (м. Гомель, 20–21 травня 2004 р.); Науково-практичній конференції «Перспективные разработки науки и техники» (м. Бєлгород, 22 жовтня 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасний соціокультурний простір 2004» (м. Київ, 20–25 грудня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2005» (м. Дніпропетровськ, 7–29 січня 2005 р.); Першій Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Науковий потенціал України» (м. Київ, 1–5 березня 2005 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Стан та перспективи розвитку аграрного права» (м. Київ, 26–27 травня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи міжнародної інтеграції агропромислового комплексу України «МІА України 2005» (м. Київ, 24 червня 2005 р.); Всеросійській науково-практичній конференції «Проблемы правового регулирования аграрных отношений и развития аграрно-продовольственных рынков в Российской Федерации» (м. Москва, 30 вересня – 1 жовтня 2005 р.), Міжнародній науковій конференції «Проблеми вдосконалення земельного та аграрного законодавства України: перспективи в ХХІ ст.» (м. Біла Церква, 2006 р.), Міжнар. наук.-практ. конф. «Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти» (м. Київ, 17–18 листопада 2006 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені у одноосібній монографії «Майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств: теорія, законодавство, практика», навчальному посібнику з грифом МОН України «Правові основи майнових і земельних відносин» за редакцією автора дисертації, навчальному і науково-практичному посібнику «Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства», 28 статтях у наукових фахових виданнях, а також 15 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел (370 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить – 379 сторінок друкованого тексту, обсяг використаних джерел – 35 сторінок.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ АГРАРНИХ МАЙНОВИХ ПРАВОВІДНОСИН