Назва реферату: Управління агрострахуванням Розділ
| Вид материала | Реферат |
- Назва реферату: Діловодство як функція управління Розділ, 80.59kb.
- Назва реферату: Економічний контроль у системі наук Розділ, 48.35kb.
- Назва реферату: Еволюція мов програмування Розділ, 346.31kb.
- Назва реферату: Мистецтво розпису в Україні Розділ, 146.92kb.
- Назва реферату: Декоративне панно (макраме) Розділ, 252.37kb.
- Назва реферату: Економічне зростання в моделях зростання Розділ, 282.88kb.
- Назва реферату: Основні методи боротьби з інфляцією Розділ, 238.77kb.
- Назва реферату: Динаміка норм банківських резервів в Україні Розділ, 468.63kb.
- Назва реферату: Захист конфіденційних документів від несанкціонованого доступу Розділ, 795.87kb.
- Назва реферату: Правила правопису іншомовних прізвищ та географічних назв Розділ, 106.23kb.
Назва реферату: Управління агрострахуванням
Розділ: Страхування
Управління агрострахуванням
ЗМІСТ
| Вступ | 5 | ||||
| | | | |||
| Розділ 1. | Теоретичні основи страхування ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві | 8 | |||
| | 1.1 | Економічна суть ризику, специфічні ризики при торгівлі сільськогосподарською продукцією | 8 | ||
| | 1.2. | Загальна сутність страхування | 17 | ||
| | 1.3. | Економічна сутність страхування в сільському господарстві | 24 | ||
| | | | | | |
| Розділ 2. | Сучасний стан страхування сільського господарства в Україні | 37 | |||
| | 2.1. | Загальна організаційно-економічна характеристика НАСК „Оранта”, особливості укладання договорів сільськогосподарського страхування. | 37 | ||
| | 2.2. | Особливості та актуальні проблеми в сфері страхування в АПК | 47 | ||
| | 2.3. | Державне управління страхуванням в сільському господарстві | 56 | ||
| | | | |||
| Розділ 3. | Шляхи до зниження ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в АПК | 65 | |||
| | 3.1. | Концепція розвитку системи агрострахування | 65 | ||
| | 3.2. | Необхідність компенсації страхових виплат з боку держави | 74 | ||
| | 3.3. | Міжнародна практика розвитку системи страхування в агробізнесі | 82 | ||
| | |||||
| Висновки | 94 | ||||
| | | ||||
| Список літературних джерел | 97 | ||||
| | | ||||
| Додатки | 102 | ||||
| | | | | | |
Вступ
В умовах ринкової економіки, коли підприємства здійснюють підприємницьку діяльність на власний ризик, кожне підприємство відповідає за усі свої дії.
Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Ризиковість аграрного бізнесу визначає ряд факторів, таких як сезонність виробництва, залежність від погодних та кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу, велика складність зміни асортименту продукції та технології, ряд інших причин. Дане твердження справедливе для сільського господарства всіх країн, але особливо великим ризикам підлягає сільськогосподарське виробництво країн, економіки яких розвиваються або перебувають в процесі трансформації. Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Можна стверджувати, що сама аграрна реформа є фактором ризику.
В Україні процеси реформування аграрного сектору проходять непросто. На сьогодні їх результатом є складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, значне зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин, збитковість тваринницької галузі, а також зниження рівня життя в сільській місцевості. Однією з причин такого стану є те, що на початку реформ в аграрно виробництві не були враховані можливі ризики реформування та їх вплив на результати діяльності сільгосппідприємств, а також не були напрацьовані адекватні інструменти та механізми їх мінімізації.
Стає зрозумілим, що система страхування як система мінімізації агро ризиків, як комплекс ефективних механізмів та інструментів держави та приватного сектору є необхідною складовою частиною ринкової інфраструктури та одним з базових елементів сталого розвитку галузі.
Дана робота присвячена вивченню явища агроризику та їх перенесення на страхові компанії з виробника. Це питання є дуже актуальним на сьогоднішній день, зважаючи на швидкі темпи інтеграції України в світове економічне середовище, та враховуючи потенціал нашої держави. Більш того, ця проблема є для України більш актуальною, ніж для багатьох інших країн тому, що лише порівняно недавно українські підприємства отримали змогу самостійно, без обмежень виходити на зовнішні ринки. Складна економічна ситуація в 90-х роках минулого століття та постійне підвищення конкуренції змусили українські підприємства виходити на зовнішні ринки, де вони зіткнулися з новими ризиками, з якими не всі підприємства могли успішно справитися.
Мета даної роботи полягає в вивченні теоретичних аспектів страхування ризиками, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві, обґрунтування шляхів покращення законодавчого та фінансового впливу держави в цьому процесі. Метою допомоги держави є розвиток страхової інфраструктури, стандартизація умов страхування, зниження вартості страхових продуктів для сільськогосподарських користувачів та підвищення якості страхових продуктів. Враховуючи те, що в агробізнесі підприємства стикаються з багатьма різними ризиками, то для окремих видів ризику потрібно розробляти окремі методи їх страхування.
Завданням даної роботи є дослідити і проаналізувати специфічні ризики, які характерні для агробізнесу, вивчити механізми їх страхування, дослідження законодавчої бази сфери страхування в АПК та сфери страхування вцілому, виявлення особливостей системи страхування для аграрного комплексу в зарубіжних країнах.
Об’єктом дослідження є ринок страхування та галузь страхування аграрних ризиків, особливості відносин між страхувальником та страховиком та роль держави у цих відносинах.
Предмет дослідження - теоретико-методичні засади формування системи страхування аграрних ризиків та організація механізму страхового захисту урожаю сільськогосподарських культур і майна сільгоспвиробників внаслідок природно-кліматичних ризиків.
Галузь страхування в агробізнесі описується з точки зору її позитивних та негативних рис, перспектив розвитку. Обґрунтовано викладаються шляхи подолання недоліків, що існують на сучасному етапі, пропозиції щодо заходів для урядових та неурядових організацій, які прискорять розвиток, зростання, підвищення глобальної та регіональної захищеності сільгоспвиробників від агроризиків, що неодмінно позитивно вплине на ефективність їх функціонування як на вітчизняному так і на зарубіжних ринках.
В роботі використовувалися такі методи дослідження як: історичний , логічний методи, метод спостереження, загальнонаукові методи, а також економічні методи дослідження.
В даній магістерській роботі присутні такі елементи наукової новизни:
1) узагальнення теоретичних основ функціонування ринку аграрного страхування;
2) опрацювання методики розрахунку та розрахунок платежів при страхуванні урожаю сільгоспкультур;
3) розробка концепції розвитку системи агрострахування.
Правильне управління сільськогосподарськими ризиками здатне підвищити стабільність доходів від агробізнесу, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних сільгоспвиробників на зовнішньому ринку, сприятиме більш інтенсивному залученню іноземних інвестицій в агропромислових комплекс, а також підвищити прибутковість окремих операцій завдяки зменшенню втрат від настання неочікуваних або не застрахованих подій. Дана робота присвячена шляхам досягнення такого результату
^ Розділ 1. Теоретичні основи страхування ризиків при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві
1.1 Економічна суть ризику, специфічні ризики при торгівлі сільськогосподарською продукцією
Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без якого не існує страхування, бо без ризику немає страхового інтересу. Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від латинського слова «resecum» — скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.
В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.
Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.
Сільськогосподарське виробництво в будь-якій країні світу завжди відноситься до високоризикованого виробництва. Тим не менше, у спеціальних наукових дисциплінах, пов'язаних з управлінням ризиком, цій галузі уваги практично не приділяється. Аналіз літературних джерел показує, що дуже часто поняття "сільськогосподарський ризик" у класифікації видів ризиків не використовується. Лише в деяких виданнях можна знайти опис специфічних ознак сільськогосподарських ризиків, що виділяє їх із загальної класифікаційної сукупності.
Крім того, транспортування та зберігання сільськогосподарської продукції несе в собі підвищений ризик, який обов’язково потрібно враховувати при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
По своїх характеристиках сільськогосподарські ризики можна цілком віднести до категорії ризиків, що являють собою небезпеку нанесення збитку сільськогосподарському підприємству (чи господарству сільського товаровиробника) внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу. Під нормальним виробничим процесом ми розуміємо виробничий процес, що проходить при таких погодних умовах, коли сільськогосподарське підприємство одержує врожай не нижче середніх значень для даної природно-кліматичної зони. Основними ознаками сільськогосподарського ризику є, по-перше, його галузева приналежність й, по-друге, конкретизація об’єкта, на який цей ризик спрямований — на виробництво. Для порівняння ми приведемо визначення промислових ризиків: "Під промисловими ризиками розуміють небезпеку нанесення збитку підприємству й третім особам внаслідок порушення нормального ходу виробничого процесу.” Крім того, до них відносять небезпеку ушкодження чи втрати виробничого устаткування і транспорту, руйнування будинків й споруджень у результаті впливу таких зовнішніх факторів, як сили природи й злочинні дії. Порівняння визначень промислового й сільськогосподарського ризиків дозволяє виявити в них аналогії, які, у свою чергу, приводять до наступного висновку. Сільськогосподарський й промисловий ризики можуть бути об'єднані в один великий клас (чи вид) ризиків — виробничий. І той і інший ризики пов’язаний зі збитками виробництву, що викликані різними видами небезпечних подій. При цьому порушується нормальний виробничий процес.
Особливості сільськогосподарського ризику визначаються специфікою виробництва в галузі. Якщо для промисловості найбільш серйозними порушеннями виробничого процесу є відмова машин й устаткування, аварійні ситуації, то для сільськогосподарського виробництва такими порушеннями є зміни в процесах органогенезу (росту й розвитку рослин) у рослинництві, що приводять до ушкодження й загибелі сільськогосподарських культур. У тваринництві порушення виробничих процесів приводить до хвороб й загибелі тварин.
Небезпечні зміни виробничого процесу в промисловості й у сільському господарстві, крім різних джерел ризикових подій, мають й загальний. У якості його виступають несприятливі погодні умови. Однак для промислових підприємств вони представлені, як правило, такими стихійними лихами, як землетрус, зсуви, урагани, смерчі, виверження вулкана. Для сільського господарства вони також небезпечні, але на відміну від промисловості тут також має значення сполучення не особливо небезпечних погодних факторів, що можуть у значній мірі знизити корисний виробничий ефект.
Рис.1. 1 Структура агроризиків для сільгоспвиробників в Україні
Джерело: Офіційний сайт Міністерства аграрної політики www.minagro.gov.ua
На Рис. 1.1 зображено узагальнену структуру ризиків, з якими зустрічається сільгоспвиробник при вирощуванні сільськогосподарських культур. Як видно, найбільш загрозливими є ризики породжені несприятливими кліматичними умовами, тобто менш контрольованими та більш небезпечними.
Слід детально розібратися які саме кліматичні ризики розрізняють в сільському господарстві, їх значення та особливості. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень проводиться на випадок їх загибелі чи пошкодження внаслідок:
· Вимерзання, заморозку, заморозку, граду, зливи, бурі, урагану, посухи, повені, селю, пожежі;
· Вимокання, випрівання, якщо це сталося внаслідок стихійного лиха[1]
Вимерзання- вважається повна загибель посівів або пошкодження окремих рослин сільськогосподарської культури внаслідок дії низьких температур. Найбільш поширені випадки загибелі та пошкодження озимих і багаторічних трав посіву минулих років взимку при незначному сніговому покриві. Тому при визначенні причини загибелі посівів у період перезимівлі необхідно встановити за даними гідрометеослужби не лише термін значного пониження температури, а й висоту снігового покриву.
Вимоканням вважається загибель або пошкодження рослин внаслідок довготривалого стояння води на поверхні грунту, або надлишкового його зволоження. Загибель рослин у таких випадках виникає від нестачі кисню, що призводить до удушення рослин. Загиблі від вимокання рослини мають блідо-жовте, а при тривалому стоянні води — темно-буре забарвлення.
Випрівання - це загибель озимих культур під дією товстого шару снігу. Особливо небезпечний глибокий сніг, який випав на свіжу або талу землю.
Льодова кірка. Великої шкоди озимим завдає льодова кірка, яка утворюється внаслідок тривалих відлиг. Вона буває висячою і притертою. При висячій кірці є невелика відстань між нею і поверхнею грунту. Рано навесні при значній сонячній радіації рослини під кіркою починають інтенсивно дихати, внаслідок чого дуже виснажуються. Кірку руйнують важкими рубчастими котками.
Більш небезпечною для озимих є притерта льодова кірка, коли лід щільно вкриває всю поверхню ґрунту, а іноді проникає навіть у зону розміщення вузла кущення. Наявність її при значному пониженні температури у більшості випадків призводить до повної загибелі озимих. У боротьбі з нею ефективне снігозатримання. Якщо кірка утворюється навесні під час танення снігу, по полю розкидають торф, попіл, перегній.
Відлиги, особливо інтенсивні, шкідливі для зимуючих культур. Під час відлиг при наявності снігового покриву талі води можуть утворювати льодову кірку; за відсутності снігового покриву може поновитися вегетація, що значно знижує морозостійкість рослин,
Під час заморозків температура повітря знижується до 0° і нижче. Заморозки викликають не лише затримку або передчасне припинення вегетації і формування зерна, а й призводять до часткової або повної загибелі урожаю. Особливо негативно впливають на рослини довготривалі заморозки, навіть коли вони не дуже інтенсивні. Короткочасні заморозки багато рослин переносять порівняно легко.
Посуха. Відсутність дощів протягом довготривалого періоду призводить до значного пониження вологості ґрунту і повітря. В результаті чого порушується нормальна життєдіяльність рослин, значно знижується урожайність сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Посуха може виникати протягом усього вегетаційного періоду рослин. Розрізняють три види посухи: весняна, літня й осіння.
Випадання граду найчастіше усього супроводжується громовицею, бурею. Найчастіше град випадає в Автономній Республіці Крим. Град випадає вузькою смугою у 10-20 км. Він спричиняє різноманітні пошкодження у вигляді перелому стебел, повного або часткового збивання колосків у зернових культур, збивання листків, плодів і цвіту у багаторічних та виноградних насаджень, розщеплення стебел, часткове пошкодження стебел, листків, пагонів і плодів. Механічне пошкодження рослин, наявність темних плям на стеблах є переконливими доказами градобою.За величиною градових плям та їх частотою можна судити про інтенсивність цього лиха.
Бурею вважається сильний вітер, швидкість якого не менше 15,3 м/сек. (8 балів за шкалою Бофорта).Буря завдає механічного пошкодження рослинам у вигляді ламання стебел, листя. Окрім того, на підвищених місцевостях вона часто видуває поверхневий шар ґрунту, оголює кореневу систему рослин, а у низинах - засипає рослини мілкими частками (пилом) землі. Доказами про наявність бурі свідчать такі ознаки, як пошкодження дерев, дахів, тинів, ожередів і т. ін. Необхідно мати на увазі, що інколи видування поверхневого шару та засипання рослин виникає внаслідок звичайних вітрів, які віють ("гуляють") довготривалий час. Таке явище не належить до переліку страхових подій, при настанні яких Страховик (якщо це не передбачено договором страхування) зобов'язаний відшкодувати збитки, понесені Страхувальником. У цьому випадку слід правильно і чітко розмежувати пошкодження бурею від пошкоджень посівів звичайними довготривалими вітрами.
Злива- інтенсивний, короткочасний дощ, при якому випало опадів більше 30 мм за період часу менше однієї години.
Внаслідок зливи відбувається вимивання рослин, оголення кореневої системи, ламання стебел, збивання цвіту і плодів, вилягання рослин. На схилах, в результаті сильних потоків води, як правило, утворюються глибокі канави (вимоїни), а на низинних місцях полів часто спостерігається замулення посівів, утворення на поверхні значного шару нанесеної землі. Таких ознак достатньо для установлення наявності пошкоджень від зливи.
Ураган - це вітер руйнівної сили і значної тривалості, швидкість якого перевищує ЗО м/сек.Вітер руйнівної сили і значної тривалості наносить суттєву шкоду посівам сільськогосподарських культур, особливо садам, виноградникам та ягідникам. Посіви культур вилягають, колоски при дозріванні вимолочуються, зерно осипається, можливе ламання рослин соняшника та виривання їх Із землі з корінням. Ураган оббиває плоди у садах, ягоди винограду та ягідних культур. Він пошкоджує самі дерева, лозу винограду, кущі та насадження ягідних культур.
Повінь - це затоплення посівів сільськогосподарських культур внаслідок стихійного лиха - розливу річок під час дощових та додощових паводків, заторів, запорів, вітрових нагонів, прориву на штучних водоймищах дамб, внаслідок стихійного лиха. Довготривалі дощі, часті зливи також можуть спричинити затоплення посівів. В такому випадку ґрунт перезволожений, поверхневі води з'єднуються з підґрунтовими водами і утворюється суцільний водостій на поверхні посівів. За таких умов, коли рослини повністю залиті водою, вони гинуть. На тих посівах, що частково підтоплені, у подальшому інтенсивно розвиваються різного роду хвороби, які пошкоджують рослини і, як наслідок- загибель посівів, і недоотримання урожаю. У такому випадку обов'язково проводиться огляд посівів безпосередньо на місці, про що складається акт довільної форми. Окрім того, слід отримати довідку від гідрометеослужби про стан погодних та метеорологічних умов, що мали місце у даному регіоні за вегетаційний період.
Пожежа - це виникнення та/або поширення вогню поза межами місць спеціально призначених для його розведення та підтримування, і здатного поширюватися самостійно; удар блискавки, а саме: перехід розряду блискавки на рослини чи дерева та кущі з виникненням пожежі; вибух з виникненням пожежі.
Поразка блискавкою та дія підземного вогню у системі гідрометеослужби визначається терміном "гроза", як небезпечне метеорологічне явище.
Ознаки надзвичайних випадкових ситуацій визначаються уповноваженими державними органами, а саме: органами з питань гідрометеорології, пожежної безпеки, геології та використання надр.
При визначенні причин загибелі або пошкодження сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень слід мати на увазі, що хвороби і шкідники мають масове поширення, які вражають майже усі культурні рослини.
Слід також пам'ятати, що посіви озимих культур у період перезимівлі потерпають від снігової плісені, яка з'являється навесні після танення снігу. На рослинах утворюється наліт білуватого або сіруватого кольору. Пошкоджені листки загнивають або засихають, на посівах утворюються плішини. ( див.Табл.2.2, ст.41).
Для різних куточків України притаманні різні природні ризики (див. Табл.1.1) Це, безперечно, враховують як страхові компанії так і виробники сільгосппродукції.
Табл. 1.1
Найбільш характерні сільськогосподарські ризики для регіонів України
| Регіон України | Найбільш характерні агроризики |
| Західний Лісостеп | приморозки ,град, часті зливи |
| Центральний Лісостеп | вимерзання, посухи, град |
| Східний Лісостеп | град, вимерзання, посухи та пожежі |
| Північний Степ | зливи, посуха та пов’язані з нею пожежі |
| Донецькій височина | сильні зливи, іноді з градом, загроза сильної посухи та локальних пожеж |
| Південний Степ | посуха та пожежа, небезпечними також є зливи з градом |
Джерело: Електронне видання www.volyn.com, №226 , 5 Серпня, 2004 р
Ознаки надзвичайних випадкових ситуацій визначаються уповноваженими державними органами, а саме: органами з питань гідрометеорології, пожежної безпеки, геології та використання надр.
Ще одна важлива специфічна характеристика сільськогосподарського ризику полягає в тім, що й тварини, й сільськогосподарські посіви відносяться до живої природи, тому якщо розглядати сільськогосподарський ризик з позицій страхування, саме на цій підставі варто виділяти його серед інших видів ризику.
Вплив на ризик включає три групи методів: зниження, збереження й передачу ризику. Кожний з цих методів можна застосувати до сільськогосподарського ризику. Метод зниження ризику дозволяє або зменшити ймовірність несприятливих подій, або спрямований на зменшення розмірів можливого збитку. Останнє для аграрного виробництва має вирішальне значення, оскільки зовсім виключити вплив несприятливих погодних умов неможливо. Для сільгоспвиробництва зниження ризику досягається біологічними способами захисту, що припускають виведення сільгоспкультур, стійких до посух, заморозків й т.п. Селекція дозволяє створювати такі сорти й види рослин, що пізно зацвітають, що дозволяє захищатись від пізніх весняних заморозків. Крім того, зниження ризику досягається спеціальними агротехнологічними прийомами, що розраховані на визначений вид погоди: зрошення, боронування, снігозатримання.