Назва реферату: Управління агрострахуванням Розділ

Вид материала

Содержание

2.2. Особливості та актуальні проблеми в сфері страхування в АПК
2.4. Державне управління страхуванням в сільському господарстві

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

^ 2.2. Особливості та актуальні проблеми в сфері страхування в АПК

Останні чотири-п'ять років відчувається зростання активності на ринку страхування. За цей час кількість страхових компаній в Україні зросла на 17% — з 328 до 383 (див. Рисунок 2.1 ) . Порівняно з незначним поповненням компаній, що пропонують страхові послуги, їх статутні фонди зросли у 3,4 рази, власний капітал — майже у 4, сформовані страхові резерви — у 5 разів. До того ж частка внеску страхових компаній до ВВП збільшилася на 3 відсоткових пункти[10,с.16].

Рисунок 2.1 : Динаміка кількості страхових компаній в Україні

Джерело: Офіційний сайт Держфінпослуг www.dfp.gov.ua

На противагу пожвавленню у страховій справі вцілому, страхування сільськогосподарських ризиків потребує перегляду пріоритетів та тенденцій розвитку. На сьогодні лише 20% господарств користуються послугами зі страхування, що в сукупному складає лише 1,5% усього ринку страхових послуг. Проте, за минулий рік застрахована площа посівів сільгоспкультур збільшилася всього до 3,4% (в 2005 році - 2%). При цьому кількість компаній, що працюють на цьому ринку , виросло з 28 до 37 - один страховик у середньому застрахував 33 господарства загальною площею 18 тис. гектарів (1 га - 42,73 грн).

В Україні, ліцензії на страхування сільськогосподарських ризиків одержали більше 180 страхових компаній, однак у даному сегменті страхової діяльності активно працюють не більше 15 компаній. За результатами 2005 року шість страхових компаній сформували приблизно 55% агро ризикового портфеля, що говорить про відсутність масштабного інтересу в роботі із сільськогосподарським сектором серед страховиків. Ці шість компаній мають у своїй маркетинговій лінійці різні страхові продукти, однак, в основному , концентруються на страхуванні стратегічних польових культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, рапс, жито й цукровий буряк)

Рис.2.2 Питома вага провідних страхових компаній, які здійснили страхування сільськогосподарських ризиків за 2006 рік. Комплексне та індексне страхування

Джерело: Електронне видання „Аграрний Тиждень” a7d.com.ua

Як бачимо з Рис.2.2НАСК „Оранта” займає перше місце в рейтингу страхових компаній України, які займалися страхування агроризиків в минулому році.

Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям.

З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами.

З іншого боку, аграрії часто-густо не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло.

Законодавчо в Україні передбачено обов'язкове страхування лише у деяких випадках. Однак, нині при банках є власні страхові компанії, які надають страхові поліси за низьку плату. Такий "симбіоз" влаштовує як кредиторів, так і одержувачів кредитів. Банки отримують додаткову вигоду у вигляді страхових премій, а аграрії "економлять" на процедурі залучення кредитних ресурсів. Та отримати виплати у таких "страховиків" практично неможливо. Зазвичай знаходяться досить формальні та абсолютно незрозумілі для здорового глузду перешкоди.

Ряд компаній-страховиків, надаючи послуги зі страхування, свідомо ідуть на збитки. Тобто виплати за страховими полісами перевищують розмір отриманих страхових премій. Так, за інформацією НСК "Оранта", в ній таке перевищення складає майже 2 рази. Компанія змушена іти на такі кроки заради підтримки іміджу.

В 2006 році сім компаній - "Оранта", ТАС, " Кредо-Класик", "Аска", " Аско-Донбас-Північний", "Еталон" і "Вексель" - зібрали більше 10 млн. грн. премій (35,3% від усіх платежів) і уклали 80% усіх договорів (1778). Таким чином, обсяг ринку перевищив 30 млн. грн.

Страховики негативно оцінюють повільний розвиток ринку агрострахування, обсяг страхових зборів якого міг би скласти, як мінімум 1-2 млрд грн у рік.

В 2006 році страховики застрахували 3,4% від посіяних площ. Аналіз результатів показує, що в 2006 році страховики не змогли суттєво поліпшити технічні результати як у кількісному, так і в якісному відношенні. Збільшення застрахованих площ на 174% свідчить про те, що страхування ще не стало масовою стратегією по керуванню ризиками в аграрному секторі. В 2005 році було застраховано 2% площ, у той час як в 2006 році цей показник збільшився до 3,4%. Застрахована площа на один договір суттєво не збільшилася й склала 418,6 га в 2006 році ( 391,5 га в 2005 році ).[24]

Істотних змін у якісних і кількісних показниках страхування не відбулося, найбільша питома вага в страхуванні сільгоспкультур мали "сама рентабельна й примхлива культура" - рапс і пшениця (було застраховано 17,6% посівів рапсу й 7,6% пшениці- див. Рис.2.3).

Рис. 2.3 Питома вага застрахованих посівів з державною підтримкою в розрізі сільськогосподарських культур у 2005 - 2006 роках, %

Джерело: Електронне видання „Аграрний Тиждень” a7d.com.ua

В 2006 році аграрії почали страхувати культури, які раніше не страхувалися або страхувалися в невеликому обсязі , наприклад льон, цукровий буряк, кукурудзу й соняшник.

Існує ще й інша практика, яка дозволяє страховим компаніям перерозподіляти між собою ризики. Мова йде про перестрахувальні пули, тобто об'єднання декількох страховиків, які проводять страхування самостійно і передають у пул лише ту частину страхового ризику, яка не може бути покрита власними ресурсами. Пул діє як посередник, котрий розподіляє ризики, що передаються на перестрахування. В Україні діють два сільськогосподарські страхові пули, лідерами серед яких є страхові компанії "АСКА" та "Кредо Класік". До перестрахування залучені провідні іноземні компанії з перестрахування ризиків, зокрема, "Munich Re", "Francona Re", "Hannover Re", "CCR", "Polish Re". Створена система приймання та перестрахування ризиків, в якій попередній андеррайтинг (процес розгляду пропозицій на страхування та аналіз інформації, що міститься у таких пропозиціях) здійснює компанія "Агроризик". Це і є гарантією для іноземних перестраховиків. У структурі відповідальності 77% належить іноземним компаніям і 22,5% — українським. Ведеться спільна робота з фахівцями Міністерства аграрної політики щодо вдосконалення законодавчої бази.

Перестраховики, за словами страховиків, будуть приймати ризики лише за умови, що в одному районі індексним страхуванням охоплено не більше 30% господарств, щоб уникнути змови між господарствами. Відповідно до вимог закону змінилися і тарифи на страхові послуги по агроризикам. Усі страхові продукти на сезони "осінь-2004 - зима-2005" і "весна-осінь-2005" підготовлені з урахуванням 30% франшизи, що привело до збільшення або зниження страхових тарифів у деяких районах. У зв’язку з тим, що з введенням закону зміняться умови агрострахування, члени Українського страхового сільськогосподарського пула провели на початку грудня збори і погодили нову програму перестрахування. У зборах взяли участь страховики-члени пула, серед яких "АСКА" (лідер пула), "Стройполіс", "АСКО Донбас-Північний", "Інвестсервіс", "Веста", а також незалежний експерт з питань агрострахування - компанія "АГРОРИЗИК".

Підсумками роботи пула в 2004 році стали застраховані ризики в Київських, Донецьких, Луганських, Херсонської областях. Готуються до попередньої страхової експертизи ризики в Харківській області, але це, на жаль, лише 17 сільгоспвиробників.

Членами пула було запропановано на 2005 рік шість страхових продуктів, а саме: страхування с/г культур від зимових ризиків на випадок їхньої загибелі або ушкодження; страхування на випадок повної загибелі; мультиризикове страхування; індексне страхування; страхування культур, що є об’єктом застави (банківський продукт) і страхування від граду і вогню. Усі вищевказані продукти перестраховані у нерезидентів - відповідальність у розмірі 77,5% страхової суми за кожним договором пул розділить з GE Іnsurance Solutіons (20%), Swіss Rе (20%), Hannover Rе (20%), CCR (10%) і Polіsh Rе (7,5%). Власне утримання українських страхових компаній - 22,5% від страхової суми: "АСКА" (5,25%), "Стройполіс" (5,25%), "Аско-Донбасс- Північний" (5,25%), "Інвестсервис" (5,25%), "Веста" (1,5%).

На жаль, у ряді регіонів протягом останніх двох років навіть за державної підтримки не було застраховано жодного гектару посівів (АР Крим, Закарпаття…), тоді як в Донецькій, Одеській, Луганській та Сумській областях було застраховано 12-18% всіх посівів.

Є претензії і до страхових компаній щодо забезпечення довіри сільгоспвиробників до страхування, стабільності і своєчасності розрахунків, має місце дуже велика амплітуда застосування ставок страхових премій та інше.

Аналіз активності страхових компаній у регіонах показує, що страховики нерівномірно представлені в областях. Так у Сумській, Луганській і Одеській областях працювали 9-11 компаній (так само як і в 2005 році ), а в АР Крим і Закарпатської області не було підписано жодного договору страхування сільськогосподарських культур (також як в 2005 році ). При невеликих площах під сільськогосподарськими культурами в Закарпатській області відсутність договорів страхування культур можна пояснити деякими причинами, однак відсутність договорів в АР Крим вимагає аналізу сформованої ситуації. АР Крим є одним з основних регіонів, де вирощуються озимі культури (7% від усієї площі в Україні).

Слід зазначити, що в більшій частині регіонів працювало по 2 страхові компанії. У третині регіонів працювало всього 7 компаній, що становить 19% від усього кількості страховиків, що страхували культури в 2005-2006 роках. Аналіз даних показує, що послуга страхування недостатньо пропонується виробникам сільськогосподарської продукції. Більшість компаній не мають розвиненої регіональної мережі й тільки починають розвивати напрямок агарного страхування. Більшість компаній випробовують недостачу фахівців. На ринку існує проблема з якісним перестрахуванням аграрних ризиків.

25 компаній, які працювали тільки в одній області (Міська страхова компанія, Оранта- Лугань, Страховий Союз , СК Миколаїв, Гарант- Авто, СК Теком, СК Примор'я, Саламандра- Лтава, Пзу-Україна й інші) зібрали 29,67% премій[25]. Частка цих компаній за результатами роботи із програми субсидованого страхування склала 21,39% по договорах комплексного страхування й 60,3% по договорах індексу врожайності. Усього компанії уклали 78 договорів, що становить 5% від загальної кількості договорів. Деякі з перерахованих вище компаній стали лідерами ринку (за технічними показниками) застрахувавши тільки однієї сільськогосподарське підприємство (СК Миколаїв, Охоронно-страхова компанія).

Показники значної групи страхових компаній деяких регіонів на страховому ринку України не перевищують 1% як за страховими платежами, так і за страховими виплатами. До таких регіонів належать: Закарпатська, Рівненська, Івано-Франківська, Тернопільська, Сумська області.

В розрізі окремих областей потрібні окремі пропозиції щодо розвитку страхової діяльності, або такі рекомендації, що враховують насамперед регіональний чинник страхової діяльності.

На 01.04.2004 року структура різновиду страхування загалом по Україні та в Чернігівській області мала такий вигляд:

Таблиця 2.4

Структура різновиду страхування, %

Різновид страхування	по Україні	в Чернігівській області
Особисте страхування (крім життя)	4,06	2,58
Майнове страхування	85,35	16,81
Страхування відповідальності	4,98	4,62
Обов’язкове (крім державного)	5,1	76

Джерело: розрахунки страхового рейтингу „INSURANCE TOP” за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору , Мінфіну, Держфінпослуг.

З таблиці видно, що майнове страхування в регіонах, а отже і страхування сільськогосподарських ризиків, на відміну від показників по Україні має низький рівень.

Розвиток регіональних страхових компаній які займаються майновим страхуванням є чинником зростання довірливих стосунків між регіональними споживачами фінансових послуг зокрема підприємствами, та загальним фінансовим сектором економіки України.

Сьогодні продовжує рости фінансова стійкість страхового сектору України. Загальний об’єм власного капіталу страховиків станом на перше півріччя 2005 року склав близько 2,6 млрд$. Згідно з результатами 1-го півріччя 2005р. загальний об’єм валових страхових премій склав близько 1,3 млрд. $.Серед добрих тенденцій при порівнянні піврічних показників 2004 та 2005 років, відстежується майже двохкратне збільшення об’ємів надходжень страхових платежів отриманих від юридичних осіб по майновому страхуванню. Це вказує на поступове відновлення довіри до фінансових інституцій. Також відмічається ріст сум страхового відшкодування.

Не дивлячись на добрі тенденції розвитку, які відбуваються за останні роки, стан розвитку страхування майна підприємств, як і взагалі страхування в Україні ще не відповідає рівню стран ЄС. В Таблиці 2.3. можна побачити долю страхування у ВВП за 1994-2005рр.,%

Таблиця 2.5.

Доля страхування у ВВП за 1994-2005рр.,%

Рік	ВВП, Млрд.грн.	Чисті страхові платежі млрд грн	Удільна вага чистих страхових платежів у ВВП, %	Інфляція	Чисті страхові платежі з урахуванням інфляції, млрд.грн.
1994	12,0	0,1	0,8	500,0	0,0
1995	54,5	0,2	0,4	280,0	0,1
1996	81,5	0,3	0,4	39,7	0,2
1997	93,4	0,4	0,4	10,1	0,3
1998	102,6	0,7	0,7	20,1	5,6
1999	139,4	1,0	0,8	19,2	0,8
2000	170,1	1,7	1,0	25,8	1,3
2001	201,9	2,5	1,2	6,1	2,3
2002	220,9	3,6	1,6	-0,6	3,6
2003	264,2	6,9	2,6	8,2	6,3
2004	345,9	9,7	2,8	12,3	8,5
6міс. 2005	177,8	3,5	2,0	6,0	3,3

Джерело: розрахунки страхового рейтингу „INSURANCE TOP” за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору , Мінфіну, Держфінпослуг,

ancetop.com/

У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 8—12 % валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі порівнянний з обсягом відповідних надходжень від банківської системи. Акумульовані через страхування грошові кошти є джерелом великих інвестицій. Український страховий ринок порівняно з провідними країнами де він розвивається протягом кількох століть, ще молодий і перебуває у стадії формування. Тому його частка у вітчизняній економіці ще доволі мала. Страхова галузь забезпечує перерозподіл лише 2-3 відсотків валового внутрішнього продукту (цей показник у розвинутих країнах становить 8 - 12 відсотків), що свідчить про потенційні можливості її подальшого розвитку та про те, що страховий ринок не акумулює значного обсягу інвестиційних ресурсів та не справляє відчутного впливу на процес перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Рис. 2. 4 Динаміка відношення страхових премій до ВВП.

Джерело: розрахунки страхового рейтингу „INSURANCE TOP” за даними Мінекономіки, НБУ, Укрстрахнадзору , Мінфіну, Держфінпослуг.

^ 2.4. Державне управління страхуванням в сільському господарстві

Взятий нашою країною після проголошення самостійності курс на розвиток ринкової економіки підняв на вищий рівень страхування як інструмент захисту майнових інтересів не лише власників майна, а й держави в цілому. За дорученням Кабінету Міністрів України законопроект "Про страхову діяльність" був опрацьований фахівцями колишнього Укрдержстраху разом з Лігою страхових організацій України за участю науковців.

Схвалений Кабінетом Міністрів проект закону пройшов експертизу в ряді європейських країн та Америці. У зв`язку з передачею Верховною Радою повноважень Кабінету Міністрів щодо прийняття законопроектів з економічних питань, які законодавчо не були врегульовані, його було направлено до Кабінету Міністрів. 10 травня 1993 року було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про страхування", який мав силу закону[12, c.23].

Значення Декрету важко переоцінити. Адже саме він уперше в Україні поставив крапку на стихійному розвитку ринку страхування, бо ним передбачалося створення системи державного регулювання та нагляду за страховою діяльністю, включаючи реєстрацію страхових організацій та ліцензування цієї діяльності, Декрет визначив, що страховиками є юридичні особи, які створені в формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю (відповідно до Закону України "Про господарські товариства"). Визначався розмір мінімального статутного фонду, участь іноземного капіталу в статутному фонді страхової компанії тощо.

Декрет визначив також права та обов`язки страховика і страхувальників. З його прийняттям предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність. Публікація страховиками річних балансів діяльності стала обов`язковою. Декрет заборонив будь-яке втручання в діяльність страховиків з боку держави, якщо воно не пов`язане з повноваженнями органів нагляду та контролю за діяльністю страховиків. Гарантувалися дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції. Прикро, що Декретом не вдалося встановити такий розмір статутного капіталу, який би сприяв захисту майнових інтересів страхувальників. Його розмір був на рівні лише 5,0 тис. доларів США. Надзвичайно низький рівень статутного капіталу при створені страхових компаній не лише не зупинив їх ріст, а й сприяв подальшому зростанню. Їхня кількість досягла 800. З припиненням інфляційних процесів значна частина страхових компаній опинилась на межі банкрутства. Основними причинами були малий розмір статутного фонду та відсутність належним чином сформованих резервних страхових фондів. А також низька кваліфікація керівних кадрів страхових компаній.

Створення наприкінці 1993 року Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (далі Укрстрахнагляд) принципово змінило поняття страхового ринку України. Тоді усвідомлювалася потреба в опрацюванні більш наповненого законопроекту, який би гарантував надійний захист майна страхувальників.

Пропозиції щодо такого закону в травні 1994 року були обговорені на першому з`їзді страховиків України, а остаточно Закон України "Про страхування" N 86/96-ВР було прийнято Верховню Радою 7 березня 1996 року.

З цього часу почався другий період розвитку страхової справи в Україні. Було прийнято низку постанов Кабінету Міністрів, які наповнили чинну нормативно-правову базу страхування та дали поштовх щодо нових напрямків розвитку ринку страхування в Україні. Це, зокрема, постанови КМ України про максимальні розміри страхових тарифів із добровільного страхування майна громадян, порядок і умови проведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, порядок здійснення операцій із перестрахування, а також про діяльність посередників тощо.

Закон України "Про страхування" регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до Закону України ”Про страхування” визначені такі види стразування: 1.добровільне; 2.обов’язкове.

Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Конституція України, прийнята у червні 1996р., встановила загальні норми правового регулювання фінансової політики, складовою частиною якої являється страхова справа. Особливістю страхових обов’язків є те, що розраховуючись за страхові послуги, страхувальник втрачає право володіння, використання і розпорядження своїми грошима (внесеними страховими платежами).

Проведена Укрстрахнаглядом (відповідно до прийнятого Закону "Про страхування") робота з переліцензування страхових компаній дозволила залишитися на ринку страхування близько 200 компаніям, тобто їх кількість скоротилась майже в 4 рази. Основною причиною цього стало невиконання вимог щодо збільшення розміру статутного капіталу, визначеного законом як еквівалент 100,0 тис. доларів США. Закон дозволив підняти рівень страхової справи в Україні на вищий щабель.

Новий етап у розвитку ринку страхування веде свій відлік із 2001 року, коли конструктивна робота Комітету Верховної Ради України з питань фінансової і банківської діяльності разом з Лігою страхових організацій України та Міністерства фінансів України, дозволила підготувати та прийняти нову редакцію Закону України "Про страхування".

Тепер Закон "Про страхування" поставив серйозні вимоги щодо фінансової надійності та стабільності страховиків України, зокрема, мінімальний розмір статутного фонду страховика встановлено у сумі, еквівалентній 1,0 млн. євро, а страховика, що займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро.

І все ще можна відмітити щорічний приріст розміру страхових премій в 1,5-2 рази. Якщо, наприклад, страхові премії в 1994 році складали 144 млн. грн., то в 2002 році їх розмір досяг майже 4,5 млрд. грн.

Проте незрозумілим є небажання багатьох страхових компаній працювати із сільськими споживачами. Саме тому значна частина власників сільських будинків залишається сам на сам із своїми ризиками. Необхідно відновити втрачені добрі традиції страхових агентів колишнього Укрдержстраху, коли вони були бажаними порадниками в кожній сільській оселі.

В Україні не потрібно запроваджувати обов’язкове страхування сільгоспризиків. Необхідно вдосконалювати страхові продукти для добровільного страхування аграрних ризиків та надавати фінансову допомогу сільгоспвиробникам для здешевлення страхових платежів.

Аномальні погодні умови у нашій країні практично стають нормою. Як захистити плоди своєї праці від постійних дощів під час збирання урожаю чи від посухи влітку, вимерзання взимку та багатьох інших погодно-кліматичних ризиків? У всьому світі самий розповсюджений інструмент – це страхування.

І наші сільгоспвиробники через власний досвід, через втрати урожаю, через проблеми з банками, коли немає чим повертати кредити і внаслідок чого наступає банкрутство, прийдуть до розуміння необхідності добровільного страхування.

В Україні були спроби запровадити обов’язкове страхування сільгоспкультур та тварин. Так, Постановою КМУ № 1000 від 11.06.2002 року було введено обов’язкове страхування сільгоспкультур по програмі мультиризикового страхування у рослинництві. При цьому Постановою Кабміну № 590 від 23.04.03 року затверджено порядок і правила проведення обов'язкового страхування тварин. За цією Постановою, страхуванню підлягають племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні.[26]

Проте не було запроваджено належного адміністрування цих Постанов з боку держави і тому страхування не стало поширеним. Тому на сьогоднішній день можна сказати, що в Україні обов’язкового страхування аграрних ризиків майже немає.

З 2005 року розпочато черговий етап створення законодавчої бази. Прийнято Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 року, № 1877-IV, який вступив в дію з 1 січня 2005 року. Він передбачає обов’язкове страхування лише у випадку використання бюджетних коштів. Зокрема, розділ III "Державне регулювання ринку страхування сільськогосподарської продукції (капітальних активів) та фонд аграрних страхових субсидій" передбачає обов’язковість попереднього страхування ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції (її частини) та капітальних активів особами, які продають на організованому аграрному ринку будь-який вид товарного деривативу, базовим активом якого є сільськогосподарська продукція, отримують бюджетну дотацію або субсидію, пов'язану з виробництвом сільськогосподарської продукції або здешевленням її ціни, отримують банківський кредит (позику) на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів, якщо проценти за таким кредитом (позикою) частково або повністю здешевлюються (відшкодовуються) за рахунок бюджету, отримують бюджетний кредит (позику) або банківський кредит (позику) під гарантію держави чи органу місцевого самоврядування на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів (стаття 10).

В законі було запроваджено створення Фонду аграрних страхових субсидій (ФАСС) України - державною спеціалізованою установи, яка створилась для надання страхових субсидій виробникам сільськогосподарської продукції.

ФАСС є бюджетною організацією, має свій кошторис, бюджетні рахунки та здійснює неприбуткову діяльність.

Доходи ФАСС формуються за рахунок:[27]

· обов'язкових відрахувань страховиками від суми страхових премій, отриманих внаслідок обов'язкового або добровільного страхування окремих видів сільськогосподарської продукції. Розмір обов'язкових відрахувань до ФАСС становить 2 відсотки від сум страхових премій (страхових платежів), збільшених на суму будь-яких інших платежів або компенсацій страховику у зв'язку з таким страхуванням, що надаються страхувальником або від його імені - третьою особою;

первинного внеску з державного бюджету. Для формування ФАСС держава перераховує на його бюджетний рахунок первинний внесок у розмірі 20 млн. гривень;

· кредитів державного бюджету.

ФАСС здійснює витрати на:

а) надання страхової субсидії у розмірі 50 відсотків від вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку при комплексному та індексному страхуванні сільськогосподарської продукції, а також страхуванні капітальних активів за правилами, встановленими цією статтею;

б) надання трахової субсидії у розмірі 50 відсотків страхової франшизи при настанні страхового випадку за комплексним та індексним страхуванням сільськогосподарської продукції, а також страхуванням капітальних активів за правилами, встановленими цією статтею;

Тобто держава, введенням обов’язкового страхування на законодавчому рівні, захищає свої інвестиції. І це вірно.

Проте, в Україні вже давно стало правилом, коли виконавчі органи влади не виконують норм, передбачених законодавчими актами. Це в певній мірі стосується і норм викладених у вищеназваному законі. Вже третій рік поспіль діє закон, а чиновники, які готують порядки використання бюджетних коштів, зокрема, порядку використання коштів Державного бюджету, що виділяються на державну підтримку виробництва продукції рослинництва, не передбачають страхування навіть тих посівних площ, під які видаються державні дотації. І це зрозуміло. Не свої ж власні гроші дають, а державні. Банки ж не можуть собі дозволити такої "щедрої" підтримки. Вони, даючи кошти на вирощування сільгосппродукції і вимагаючи її страхування, і себе захищають, але і сільгоспвиробника виводять з-під удару у випадку природно-кліматичних катаклізмів, що з кожним роком стають все частішими.

Здається це починають усвідомлювати і виробники сільськогосподарської продукції, про що свідчить звернення учасників спільного з’їзду Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств і Асоціації фермерів та приватних землевласників України до Кабінету Міністрів України щодо прийняття окремого закону про страхування в сільському господарстві. Це звернення було розглянуто на засіданні Кабінету Міністрів України 29 листопада 2006 року, і прийнято позитивне рішення, на виконання якого Прем’єр-міністр України підписав відповідне доручення Міністру аграрної політики (Мельник Ю.Ф.), Міністру фінансів (Азаров М.Я.), Міністру економіки (Макуха В.О.), УААН (Ситник В.П.) підготувати проект системного закону страхування ризиків в сільськогосподарському виробництві та створити Агенцію з управління аграрними ризиками. Тільки не спіткала б цей наказ доля вищезгаданого закону.

Міністерством аграрної політики вже оприлюднений проект Закону України “Про внесення змін до Закону України ”Про державну підтримку сільського господарства України”, де передбачається перейменування Фонду аграрних страхових субсидій в Агентство (Національне агентство з державної підтримки аграрного страхування)[28].

Створення Національного агентства з державної підтримки аграрного страхування є доцільною з огляду на плани України щодо вступу до Світової організації торгівлі та інших кроків, спрямованих на інтеграцію у Світові та Європейські структури. Політика СОТ та довгострокова політика ЄС полягає у поступовій відмові від надання прямої державної підтримки виробництву на користь надання таких видів підтримки, які сприяють стабілізації доходів населення (зелена скринька). Підтримка заходів з управління ризиками сільськогосподарського виробництва належить саме до таких видів державної підтримки, які не суперечать принципам СОТ. Отже, така установа, як “Національне агентство з державної підтримки аграрного страхування”, має значно кращі перспективи з точки зору інтеграції України у Європейські та Світові структури, ніж “Фонд аграрних страхових субсидій”, у назві якого наголос робиться на наданні субсидій, а не на допомозі сільськогосподарським виробникам в управлінні їхніми ризиками.

Необхідно зауважити, що в жодній країні не існує на сто відсотків ефективної системи державної підтримки страхування і управління ризиками в агросекторі. Проте досягнення максимальної ефективності використання бюджетних коштів можливо лише за умови своєчасного та гнучкого реагування на ті зміни та тенденції, що виникають на страховому ринку і в сегменті страхування аграрних ризиків, зокрема. Саме тому в законопроекті, що пропонується, передбачено делегування до складу компетенції уряду – Кабінету Міністрів України повноважень щодо встановлення (перегляду) переліку ризиків страхування яких підлягає субсидуванню, переліку капітальних активів, граничних розмірів франшизи та частин страхових премій, що покривається субсидією. В такій ситуації відпадає необхідність перманентного внесення змін до закону, що само по собі є тривалим за часом та процедурно громіздким процесом, який унеможливлює оперативність правового реагування на суспільні відносини.

Blog

Назва реферату: Управління агрострахуванням Розділ

Содержание