Бізнес-план 2 резюме 2 аналіз ринку 4 загальна інформація 4 учасники ринку, конкуренція 9

Вид материала

Содержание

Опис продукції
Африканський сом
Тиляпія, чи тилапія
Ікра осетрових риб

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

ОПИС ПРОДУКЦІЇ

Форель райдужна

Пструг райдужний також: форель райдужна (Oncorhychus mykiss, Parasalmo mykiss) —ссылка скрыта ссылка скрыта, батьківщиною якої є західна частина Північної Америки — від ссылка скрыта до ссылка скрыта. В Україну її вперше було завезено в кінці ссылка скрыта. Із середини ссылка скрыта. Пструга райдужного систематично розводять. З рибоводних господарств її особини потрапляють у річки. У деяких річках Карпат і Криму пструг райдужний утворив самовідтворювальні популяції.

ссылка скрыта

Тіло риби видовжене, з боків сплюснуте, вкрите дрібною ссылка скрыта, спина товстувата. ссылка скрыта міститься перед уявною вертикаллю від початку ссылка скрыта. Зовнішній край ссылка скрыта опуклий, ссылка скрыта — виїмчастий, зрідка прямий. ссылка скрыта у риб до дворічного віку з невеликою виїмкою, яка зникає у старіших риб.

Відповідно до водного середовища сріблясте забарвлення пструга райдужного темніше в глибоководних водоймах з кам'янистим дном і холодною водою, світліше — у водоймах із світлим піщаним дном і порівняно теплою водою. Вище від ссылка скрыта є багато дрібних чорних плям — на голові, ссылка скрыта, ссылка скрыта і ссылка скрыта ссылка скрыта. На боках плями більші, черево світліше, ніж боки. Вздовж ссылка скрыта є широка райдужна смужка, в якій переважають червоні відтінки. Особливо яскрава райдужна смужка в самців, її яскравість збільшується в період нересту. Тіло самців темніше, ніж у самок. Крім того, у самців викривляються щелепи, на них з'являються зуби, на нижній щелепі виростає ссылка скрыта бугорок.

Пструг райдужний може пристосуватися і до вищої температури води. Тому в гірських річках вона живе в середніх і нижніх течіях, де вода тепліша, ніж у верхів'ях річок. Найсприятливішою є температура води +12…+18 °С. При іншій температурі води спостерігається зниження темпів росту. Помічено, що температура води впливає на статеве дозрівання плідників. Так, у господарствах, які використовують артезіанську або джерельну воду з високою температурою в осінньо-зимовий період, плідники дозрівають швидше, ніж у передгірських і гірських господарствах, які постачаються водою з річок та потоків.
Дорослі особини найкраще почувають себе при вмістові кисню у воді близько 10 мг/л, ембріони — при 7 мг/л. Інтенсивному вирощуванню пструга сприяють підвищений вміст у воді ссылка скрыта і ссылка скрыта, а також підвищена твердість води. У ссылка скрыта воді пструг райдужний росте краще, ніж у кислій. Так, чотирирічні риби при вирощуванні в кислій воді ссылка скрыта мають масу близько 100 г, а у вапняній — 1200 г. Недостатня прозорість води негативно впливає на хід інкубації ікри, живлення личинок і дорослих риб.

У природних водоймах живиться бокоплавами, личинками, комахами, які падають у воду внаслідок змивання їх дощовими водами з навколишніх лісів, лук, полів. Із збільшенням розмірів риб збільшуються і розміри об'єктів, які вони споживають. Риби завдовжки понад 19—33 см поїдають мальків риб. Живляться вони майже протягом усього дня, а також і в місячні ночі. У рибоводних господарствах, крім природної їжі пструг райдужний споживає штучні кормові суміші.
Залежно від забезпеченості кормом та інших факторів темп росту пструга в різних водоймах і господарствах неоднаковий. Так, у басейні ссылка скрыта довжина риб у дворічному віці становить близько 9—20 см при масі 8-83 г, у трирічному — 17 — 21 см при масі 50-120 г. Чим вище ставкове господарство над рівнем моря і відповідно нижча в ньому температура води, тим повільніше в них ростуть риби.
Нереститься в березні — квітні при температурі води +6…+8 °С, для чого вона піднімається у верхів'я річок. Тут самиця обирає ділянку з кам'янистим дном і з швидкою течією. Хвостовим плавцем вона робить ямку завглибшки до 13 см і діаметром близько 30 см. Самець участі в будівництві гнізда не бере, але відганяє від цього місця інших самців, постійно плаваючи навколо самки. Після відкладання ссылка скрыта і її запліднення самиця відходить від гнізда, стає проти течії і починає закопувати гніздо, цьому сприяє течія. Самки відкладають від 1,5 до 8,5 тис. ікринок діаметром 4—5 мм. При температурі води +7…+9 °С розвиток ембріонів в ссылка скрыта триває більш як місяць.

Африканський сом

ссылка скрыта

Африканський сом (Clarias gariepinus). Зустрічаються по всій Африці, включаючи водойми Сахари, в басейні річки Йордан, в Південній і Південно-Східній Азії. В різних країнах має різні назви. Сом Йорданський, Сом Клаїєвий, Сом Африканський, Мармуровий сом. Розвинутий спеціальний орган для дихання атмосферним повітрям, але повне відключення від дихання жабрами приводить до смерті через 14-47годин. Краще всього кларій почуває себе, коли концентрація розчиненого в воді кисню перевищує 4,3 мг/л і доступ до поверхні можливий. Якщо умови в водоймі не відповідають цим вимогам, від переповзає в інший. Оптимальним середовищем проживання африканського сома є вода температурою 25-30°С, але також добре він переносить температуру 12-18°С, стійкий до перепадів температури, переносить наявність солі в воді до 10 проміле. Даний вид досить всеїдний, він може харчуватися водяними жуками, молюсками, рибою, рослинами і навіть відходами органічного походження, але в природних умовах є переважно хижаком. По формі тіла нагадує сірого сома чи вугра.

Є 4 пари «вусів», зуби як в європейського сома. Луски не має, колір шкіри залежить від кольору води, звичайно мармуровий з сіро-зеленим відтінком. Досягає віку ікрометання (статевої зрілості) через1-1,5 роки, його вага в цей час складає 400-500г, а довжина – коло 300 -400 мм. В довжину представники цього виду досягають 170 см і ваги до 60 кг. Живе коло 8 років. Є об’єктом промислового рибництва.

Тиляпія

ссылка скрыта

Тиляпія, чи тилапія(ссылка скрыта Tilapia) — рід прісноводних риб сімейства цихлид. Рід включає більше ста видів, що розповсюджені в тропіках.

Тиляпія може бути названа в повному сенсі слова всеїдною, різні види дещо відрізняються по способу і характеру харчування. Особини розвиваються дуже швидко і в середньому досягають статевої зрілості вже до одного року (самці дещо випереджають самок). При сприятливих умовах чи при температурі води 25-30° подальший нерест може відбуватися регулярно, наприклад, раз в місяць

Більшість видів тиляпії після ікрометання зразу забирають ікру в рот і довший час (до місяця) «висиджують» ікру і мальків в роті, з кожним днем все більше і більше випускаючи їх на годування і, таким чином, поступово приручаючи її до самостійного життя. Цей спосіб захисту мальків є ідеальним, крім того, природній інкубатор в роті батьків захищає мальків від хвороботворної флори. Слизиста оболонка дорослої риби виділяє секрет, що пригнічуюче діє на небажані мікроорганізми. Постійно вентилюючи і переробляючи ікру в роті. Тиляпія ще і відбраковує «на дотик» не запліднені , ослаблені і захворілі ікринки, чим забезпечує рівне і сильне потомство. Однак не всі тиляпії інкубують ікру в роті.

В гастрономічному відношення тиляпія стала дуже привабливою завдяки ніжному смаку свого білого м’яса з високим вмістом білка і низьким вмістом жирів. Всеїдність і невибагливість тиляпії до їди ввійшла в легенди. Вона дуже невибаглива до умов проживання, температурі і якості води. Практично всі види тиляпії можуть жити, нормально розвиватися і розмножуватися в прісній, солонуватій воді, що є дуже рідкісним для риби властивістю. Можуть існувати при температурах 13-45°. Стійкі до пониженого вмісту кисню в воді.

Сьогодні тиляпію культивують дуже широко, її можна спостерігати в штучних водоймах Африки, Азії, в більшості країн Латинської Америки, США і деяких Європейських країнах. На Україні в річці Базавлук вона дуже розвелась. В США виведений для промислового виробництва невибагливий і швидкоростучий гібрид «тиляпія червона». Крім того вирощуються природні види – тиляпія золота, галілейська, меланоплеура і макрочире. Сьогодні тиляпія виходить на друге місце в світі після карпа по значенню – як об’єкт прісноводного розведення.

Осетер

ссылка скрыта

Осетер (Acipenser) — рід риб, в якому відомо приблизно 26 видів.

Це один з найстаріших існуючих родів риб, рідний до рік та морів ссылка скрыта, ссылка скрыта і ссылка скрыта. Дорослі осетри часто мають 1-4 м завдовжки, а деякі види досягають 5 м. Лише кілька видів постійно мешкають у прісній воді, і всі види обмежені винятково ссылка скрыта .

Осетер зазвичай веде донний образ життя. За допомогою своєї гострої морди він розкопує м'який донний мул, а за допомогою чутливих вусиків виявляє раковини, раків та маленьких риб, якими він і годується. Не маючи зубів, осетер не в змозі схопити більшу здобич.

Бестер – гібрид білуги з стерляддю, що вперше отриманий в 1952 році. По біологічним показникам (життєздатність, терміни визрівання, розміри і інші.) серед осетрових найбільш продуктивними є російський і сибірський осетер та бестер, причому зовнішній вид і смакові якості ікри і м’яса бастера значно кращі.

Бестера широко використовують в якості об’єкта культивування в садкових і басейнових господарствах.

Бестер – єдиний представник осетрових риб, існування якого в аквакультурі підтримується вже більше 40 років, з репродукцією трьох поколінь. По рибницько-господарським якостям він вигідно відрізняється як від вихідних сортів – білуги і стерляді, так і від конкуруючих з ним в господарському відношенні видів осетрових, що пізніше освоєні аквакультурою – сибірським і російським осетрами. Крім основної форми – бестера, що має рівну долю наслідковості вихідних видів, отримані і відтворюються бек-кроси бестера з білугою і стерляддю з відповідними відмінностями, признаками і властивостями.

Продукційні якості різних порід бестера визначаються співвідношенням долей наслідковості білуги і стерляді в їх генотипах. Так, якщо вік досягнення статевої зрілості самок «бурцевої» породи складає 6-10 років, то «аскайська» порода більш скороспіла – 5-7 років, а «вніровська» - пізньоспіла (14-16 років), при значних відмінностях самок по масі ( відповідно 6-15,2-3,30-40кг) і робочій плодовитості (відповідно 70-150, 30-50 і 200-300 тис. штук ікринок).

По життєздатності «бурцевська» і аксайська» породи практично рівноцінні, тоді як «вніровська» порода демонструє більш високу летальність.

Ікра осетрових риб

ссылка скрыта

Чорна ікра – ікра осетрових риб є дуже рідкісним і дорогим делікатесом. Через свою високу вартість доступна лише невеликій частині населення. В світі чорна ікра традиційно асоціюється з Росією і російською кухнею і Іраном (сіра ікра).

Чорна ікра добувається як від осетрових, що живуть в дикій природі, так і від штучно розведених риб (аквакультурна ікра).

В Росії більша частина обороту чорної ікри приходиться на «чорний ринок» В дослідженні inFolio Research Group офіційне сукупне виробництво делікатесу в 2010 році оцінювалося в 19т., а нелегальне коло 225т.

З 1 серпня 2007 р. вступили в силу поправки до Федерального Російського закону «Про риболовство і збереження водних біологічних ресурсів». Продаж ікри природного походження зараз заборонено. Тому в торгівельних мережах продається тільки ікра аквакультурного походження.

Основним місцем видобутку чорної ікри (90% світового виробництва) є Каспійське море. Видобуток також ведеться в Причорномор’ї, низинах Дунаю, Приамур’ї і в Китайській провінції Хейлунцзян, на території якої протікає Амур.

По даним на весну 2011 року, легальне виробництво чорної ікри і осетрини в Росії здійснювало десять аквакультурних господарств, найбільші з яких РТФ «Діана»(«Біловоддя» - 10,5т ікри в рік, рибоводна компанія «Білуга» - 2т, «Раскат» - 1,2т, Кармановський рибгосп – 900кг, Калужський осетровий комплекс – 200кг)

З 2008 року експорт чорної ікри почав здійснювати Ізраїль, де осетрові розводяться штучно. Експорт чорної ікри приніс Ізраїлю в 2008р. 15 млн. шекелів, причому частина експорту здійснюється Росією. Так як осетрові не є кошерними в самому Ізраїлю ікра не продається.

Основними експортерами ікри є п’ять країн: Росія, Казахстан, Туркменія, Азербайджан і Іран. З 2006 року тільки Ірану дозволений експорт ікри персидського осетра, видобутого в Каспійському морі. Приблизний об’єм експорту Ірану в 2006 році – коло 50 тон ікри.

Ізраїльська чорна ікра виробляється на фермі в кібуці Дан близько 2 т. в рік. Ізраїлька чорна ікра експортується в Японію, Америку, Європу і в Росію по ціні 5 000 дол.США за кілограм.

Ціни залежать від виду ікри і суттєво розрізняються на російському і європейському ринках. Сама цінна – ікра білуги. До кінця 2005 року 1 кг ікри білуги коштував коло 620 Євро на чорному ринку і до 7 000Євро за кордоном Росії. Великий ріст цін на ікру 60% на відбувся на світовому ринку в 2007-2008 роках. В березні 2008 року в Лондонських ресторанах 100 гр. ікри білуги коштували 2000дол. США.

На другому місці по вартості ікра російського осетра: в 2005 році вона коштувала 230 Євро/кг в російських супермаркетах), за кордоном – більше 1000Євро/кг. Найдешевша ікра севрюги – 200Євро/кг.

Розрізняють три види чорної ікри: ікра білуги, осетра, севрюги. По способу обробки виділяють зернисту ікру (ікринки легко розділяються одна від одної, використовується відбірна зріла ікра), паюсну ікру (пюре з жирних сортів севрюги, іноді в суміші з осетровою), ястичну ікру(з найгіршої частини вилову, що засолюється прямо в плівці – ястику). Найбільш велика і цінна ікра білуги.

Рибоводи розрізняють 6 стадій зрілості. 4-а стадія –зерниста, до цього ястична і паюсна. В рибницьких господарствах зрілість визначають спеціальним відбором спеціальним зондом. В більшості комерційних рибницьких господарств ікру відбирають методом кесарева січення, зберігаючи життя самок.

Blog