Методика проведення комплексної реабілітації інвалідів з цереброваскулярною патологією в умовах Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів
| Вид материала | Документы |
- Міністерство праці та соціальної політики україни всеукраїнський центр професійної, 941.97kb.
- Д. А. Кузнєцов кандидат медичних наук, завідувач медичної частини Всеукраїнського центру, 586.08kb.
- Постанова Кабінету Міністрів Українивід 12. 05. 2007р. №716, Постанова Кабінету Міністрів, 791.58kb.
- Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів Організація роботи з глобальною, 1469.56kb.
- Методичні рекомендації для фахівців центрів професійної реабілітації інвалідів, 371.58kb.
- Методичні рекомендації для працівників соціальної сфери та фахівців центрів професійної, 1901.19kb.
- Професійна реабілітація інвалідів, 71.9kb.
- Міністерство праці та соціальної політики України Затверджено на засіданні Методичної, 549.68kb.
- Кримська республіканська установа «Міжрегіональний центр професійної реабілітації інвалідів», 30.91kb.
- Міністерство праці та соціальної політики України Організація психологічної реабілітації, 213.74kb.
ДОДАТКИ
Додаток 1. Контрольні тести для оцінки рухових розладів
Контрольні рухи для верхньої кінцівки:
- підйом паралельно випрямлених рук (долоні доверху, пальці розігнуті, великий палець відведений);
- відведення прямих рук з одночасною зовнішньою ротацією та супінацією (долоні доверху, пальці розігнуті, великий палець відведений);
- згинання рук в ліктьових суглобах без відведення ліктів від тулуба з одночасною супінацією передпліччя та кисті;
- розгинання рук в ліктьових суглобах з одночасною зовнішньою ротацією та супінацією, утримання їх перед собою (під прямим кутом по відношенню до тулуба, долоні доверху, пальці розігнуті, великий палець відведений);
- обертання кисті у променевоп’ястному суглобі;
- протиставлення великого пальця іншим;
- опанування необхідними побутовими навичками (розчисування, застібання ґудзиків).
Контрольні рухи для нижньої кінцівки та тулуба:
- згинання ноги з ковзанням п’яти по поверхні ліжка (в.п. – лежачи на спині);
- підняття прямих ніг під кутом 45º до ліжка (в.п. – лежачи на спині, стопи паралельні); утримання ніг прямими при їх розведенні (при важкому ураженні перевіряють можливість підняття однієї ноги);
- повертання прямої ноги(в.п. – лежачи на спині, ноги на ширині плечей): вільне та повне повертання ноги без одночасного її згинання та приведення;
- згинання ноги в колінному суглобі (в.п. – лежачи на животі): повне згинання ноги без одночасного підняття тазу); (в.п. – стоячи) повне та вільне згинання ноги в колінному суглобі при розігнутому стегні з повним згинанням стопи;
- згинання стопи при зігнутій нозі та розгинання стопи при розігнутій нозі (в.п. – лежачи на животі та стоячи);
- покачування гомілками (в.п. – сидячи на високому табуреті): вільне та ритмічне розкачування ніг зі згинанням їх в колінних суглобах;
- хода по сходах.
Додаток 2. Симптоматика і механізми виникнення афазії
Причинами виникнення афазії є порушення мозкового кровообігу (ішемія, геморагія), травми, пухлини, інфекційні захворювання головного мозку. Афазії судинного генезу часто виникають у дорослих людей в результаті розриву аневризми судин головного мозку, тромбоемболії, викликаних ревматичною хворобою серця, а афазії після черепно-мозкових травм нерідко спостерігаються у підлітків й осіб молодого віку. Афазія виникає приблизно в третині випадків порушень мозкового кровообігу, найбільш часто спостерігається моторна афазія.
У дітей афазія як результат черепно-мозкової травми, пухлинних утворень або ускладнень після інфекційної хвороби виникає рідше.
Афазія - один з найважчих наслідків мозкових уражень, при яких системно порушується мовна функція. Порушення мови при афазії залежить від локалізації ураження, величини осередку ураження, залишкових і функціонально збережених мовленнєвої діяльності, при ліворукості. Реакція особистості хворого на мовний дефект і особливості відновлення функції (наприклад, ступінь автоматизації) визначають фон відновного навчання. В основі будь-якої форми афазії лежить та або інша первинно порушена нейрофізіологічна і нейропсихологічна передумова (наприклад, порушення динамічного або конструктивного праксису, фонематичного слуху, апраксії артикуляційного апарату та ін., що веде до специфічного системного порушення розуміння мовлення, письма, читання, рахунку. При афазії специфічно системно порушується реалізація різних рівнів, сторін, видів мовленнєвої діяльності (усне мовлення, мовна пам'ять, фонематичний слух, розуміння мовлення, писемне мовлення, читання, рахунок та ін.). Великий внесок у розуміння порушення мовлення при афазії внесений як нейрофізіологією, так і нейропсихологією і нейролінгвістикою.
Еферентна моторна афазія
Еферентна моторна афазія виникає при ураженні передніх гілок лівої середньої мозкової артерії. Вона супроводжується, як правило, кінестетичною апраксією, що виражається в труднощах засвоєння і відтворення рухової програми.
Ураження премоторних відділів мозку викликає патологічну інертність мовних стереотипів, що приводять до звукових, складових і лексичних переставлень, повторень. Мимовільні повтори слів та складів є наслідком неможливості своєчасного перемикання з одного артикуляторпого акту на іншій, що ускладнює, а іноді робить повністю неможливим усне мовлення та читання.
Аферентна кінестетична моторна афазія
Аферентна кінестетична моторна афазія виникає при
ураженні вторинних полів постцентральних і нижньо-тім'яних відділів кори головного мозку, розташованих позаду від центральної або роландової борозни. Вторинні поля постцентральних і нижньо-тім’яних відділів тісно пов’язані із первинними полями, для яких характерна чітка соматотопічна будова. Нервові волокна, що несуть імпульси від нижніх протилежних кінцівок, розташовуються у верхніх відділах цієї зони, від верхніх кінцівок - в середніх відділах, від обличчя, губ, язика, глотки - в нижніх постцентральних відділах. Ця проекція побудована не за геометричним, а за функціональним принципом: чим більше значення мас та або інша область периферичних тактильно-кінестетичних рецепторів або іншого активного органу і чим більшу ступінь свободи має той або інший руховий сегмент: суглоб, фаланга пальців, язик, губи і т. д., тим більшу територію має його представництво в соматотопічній проекції кори. Суттєво, що соматотопічна проекція органів, що беруть участь в артикуляції звуків, значно більше представлена в домінантній по мовленню лівій півкулі.
Відомо, що кожний мовний звук вимовляється одномоментним включенням або виключенням певної групи просторово організованих артикуляційних органів. Так, вторинні поля, що приймають комплексну симультанну участь в організації тієї або іншої фонеми, пов'язані з первинними проекційними полями. Проте, не завжди враховується, що змикання губ і язика при вимові м і н є менш напруженою, ніж при б і п, д і т. Більш напруженими є змикання при вимові глухих фонем к і т, але при цьому голосові складки не напружуються. Труднощами визначення цих тонких диференціальних кінестетичних ознак фонем пояснюється виникнення при аферентній моторній афазії грубої аграфії, алексії, порушень розуміння мовлення.
Сенсорну афазію вперше описав німецький психіатр Верпікс. Він довів, що сенсорна афазія виникає при ураженні задньої третини скроневої звивини лівої півкулі у праворуких. Провідною рисою цієї форми афазії є порушення розуміння мовлення при сприйманні її на слух. Тривалий час причини порушення розуміння при цій формі залишалися неясними. Лише у 30-ті роки XX ст. вітчизняними психологами було встановлено, що в основі мовної акустичної агнозії лежить порушення фонемного слуху.
Акустико-мнестична афазія
Процес слухового, акустичного запам'ятовування є прямим продовженням процесу сприйняття, тобто акустико-гностичного аналізу звукового складу слова. Зовнішній вплив, необхідність запам'ятати наступне слово, по значенню не пов'язане з попереднім, неминуче гальмує і блокує акустико-мнестичні процеси.
Акустико-мнестична афазія виникає при уражені середніх і задніх відділів скроневої ділянки.
А. Лурія вважав, що в її основі лежить зниження слухо-мовної пам’яті, яке викликане підвищеним гальмуванням слухових слідів. При сприйнятті кожною нового слова і його усвідомленні хворий втрачає попереднє слово. Це порушення виявляється також при повторенні серій складів і слів.
Семантична афазія
Семантична афазія виникає при ураженні тім’яно-потиличної області домінантної по мовленню півкулі. При ураженні тім’яно-потиличних (або задніх нижнє-тім’яних) відділів півкулі головного мозку зберігається плавна синтагматична організація мовлення, не відмічається ніяких пошуків звукового складу слова, відсутні явища зниження слухомовної пам'яті або порушення фонематичного сприйняття.
З одного боку, у пацієнтів спостерігаються специфічні амнестичні труднощі при пошуках потрібного слова або довільній назві предмету, коли хворі при труднощах знаходження лексичної парадигми звертаються до опису функцій і якостей цього предмету синтагматичними засобами, тобто не замінюють одне слово іншим (вербальні парафазії), а замінюють слово цілою фразою, говорять « ну, це те, чим пишуть». З другого боку, є характерний для цієї форми афазії складний імпресивний аграматизм.
Імпресивний аграматизм і амнестичні труднощі при амнестико-семантичній афазії мають багато загального з просторово-конструктивною апраксією, оскільки первинно порушеною передумовою при цій формі афазії є орієнтування в просторовоорганізованих семантичних координатах, характерних для складних парадигм, парадигм-синонімів. Наприклад, брат - дядько (інваріантом значення слова дядько є чоловік, а не певний
родич батька, який знаходиться в складному семантичному просторі родинних відносин).
Динамічна афазія
Динамічна афазія виникає при ураженні задньолобових відділів домінантної по мовленню лівої півкулі, тобто відділів третього функціонального блоку: блоку активації, регуляції і планування мовної діяльності.
Основним мовленнєвим дефектом при цій формі афазії є важкість, а іноді і повна неможливість активного розгортання висловлювання. При динамічній афазії правильно вимовляються окремі звуки, повторюються без артикуляторних труднощів слова й короткі речення, проте комунікативна функція мовлення все ж таки виявляється порушеною. При грубому розладі відмічаються не тільки мовна, але і загальна аспонтанність, безініціативність, виникає ехолалія, а іноді і ехопраксія, коли як би механічно повторюються за співбесідником не тільки вимовлені ним слова, питання, але і рухи.
Додаток 3. Неврологічні шкали оцінки якості реабілітації
Індекс Бартела
| ПРИЙОМ ЇЖІ |
| 10 –не потребує допомоги, здатний самостійно користуватися усіма столовими приборами; 5 – частково потребує допомоги, наприклад, при розрізанні їжі; 0 – повністю залежний від оточуючих (необхідне годування із сторонньою допомогою). |
| ПЕРСОНАЛЬНА ГІГІЄНА ( умивання, чищення зубів, зачісування, гоління) |
| 5 – не потребує допомоги; 0 – потребує допомоги. |
| ОДЯГАННЯ |
| 10 – не потребує сторонньої допомоги; 5 – частково потребує допомоги, наприклад, при одяганні взуття, застібанні ґудзиків; 0 – повністю потребує сторонньої допомоги. |
| ПРИЙОМ ВАННИ |
| 5 – приймає ванну без сторонньої допомоги; 0 – потребує сторонньої допомоги. |
| КОНТРОЛЬ СЕЧОВИПУСКАННЯ |
| 20 – не потребує допомоги; 10 – частково потребує допомоги ( при використанні катетера); 0 - постійно потребує допомоги у зв'язку з грубим порушенням тазових функцій. |
| КОНТРОЛЬ АКТУ ДЕФЕКАЦІЇ |
| 20 – не потребує допомоги; 10 – частково потребує допомоги ( при використанні клізми, свічок); 0 - постійно потребує допомоги у зв'язку з грубим порушенням тазових функцій. |
| ВІДВІДУВАННЯ ТУАЛЕТУ |
| 10 - не потребує допомоги; 5 - частково потребує допомоги (утримання рівноваги, використання туалетного паперу, зняття та одягання штанів); 0 – потребує використання судна. |
| ВСТАВАННЯ З ЛІЖКА |
| 15 – не потребує допомоги; 10 – потребує нагляду або мінімальної підтримки; 5 – може сісти в ліжку, але для того, щоб встати, потрібна суттєва підтримка; 0 – не здатний встати з ліжка навіть зі сторонньою допомогою. |
| ПЕРЕМІЩЕННЯ |
| 15 – здатний без сторонньої допомоги переміщатися на відстань до 500 м; 10 – здатний переміщатися з сторонньою допомогою в межах 500м; 5 – здатний переміщатися за допомогою інвалідного візка; 0 – не здатний до переміщення. |
| ПІДЙОМ ПО СХОДАХ |
| 10 – не потребує допомоги; 5 – потребує нагляду або підтримки; 0 – не здатний підніматися по сходах навіть з підтримкою |
Сума балів від 0 до 20 відповідає повній залежності хворого, 21 до 60 - вираженій залежності, від 61 до 90 – помірній, від 91 до 99 – легкій залежності. Максимальна сума балів, що відповідає повній незалежності в повсякденному житті – 100 балів.
Шкала незалежного функціонального вимірювача
| Параметр | Критерії оцінки |
| Рухові функції Самообслу-говування | Максимальна сума балів – 91, по 7 балів на кожну відповідь.
|
| Інтелектуаль-ні здібності Спілкування | Максимальна сума балів – 35, по 7 балів на кожну відповідь.
|
ЛІТЕРАТУРА
1. Самосюк І.З,.Чухраєв М.В, Зубкова С.Т. Фізичні методи в лікуванні та медичній реабілітації хворих і інвалідів. – К.: Здоров’я, 2004. – 624 с.
2. Боголюбов В.М. Медицинская реабилитация, т. 2. – Москва, 2007. – 632 с.
3. Епіфанов В.О. Восстановительная медицина. – Москва, 2007. – 540 с.
4. Андріюк Л.В. Інсульт.Вибрані питання діагностики,ускладнень, лікування, реабілітації. – Львів, 2009. – 64 с.
5. Віничук С.М. Судинні захворювання нервової системи. – К.: Наукова думка, 1999. – 250 с.
6. Віничук С.М. Мозковий інсульт (клініко-діагностичні, терапев-тичні та прогностичні алгоритми). Навчальний посібник. – Київ,1998. – 51 с.
7. Кадыков А.С. Реабилитация после инсульта. – М.: “Миклош”, 2003. – 176 с.