Geum.ru

Методика проведення комплексної реабілітації інвалідів з цереброваскулярною патологією в умовах Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів

Вид материалаДокументы

Содержание


Професійна реабілітація
IV. Стабілізаційний етап
V. Підсумковий етап.
Подобный материал:
1   2   3   4

Професійна реабілітація

Після адаптаційного періоду, коли вже є перші результати навчального процесу, проводиться тестовий контроль знань слухачів. Проводяться вони у вигляді тестів та під наглядом реабілітолога – куратора. Для уникнення стресової ситуації і переживання, що є характерним при перевірках, викладачі розробляють тести та індивідуальні завдання для кожного слухача. Слухач має можливість виконати їх спокійно вдома чи на заняттях, а потім здати не хвилюючись. В залежності від результатів вносяться корективи і вирішується питання про зміну форми навчального процесу чи зміни методів навчання або їх продовження.

В Центрі створюються педагогічні умови для реалізації принципів диференціації й індивідуалізації на підставі даних діагностики. Суттєве місце у професійній реабілітації займають слухачі, які можуть освоювати навчальний курс за модульною чи індивідуальною програмою. Ці програми складаються прфільними викладачами і затверджуються методичною і педагогічною радами Центру. Методистом відділу професійної реабілітації складається гнучкий графік відвідувань закладу і здачі модульних завдань, а також проведення практичних занять.

Після кількох років пошуку оптимальної моделі стислого і водночас повного подання інформації є підстави говорити про велику складність цієї роботи з огляду на її інноваційний характер як у науковому, так і практичному аспектах. Оскільки традиційні календарно-тематичні плани є виключно вчительськими та громіздкими, нами розроблена авторська версія проблемно-модульного плану у вигляді граф-схеми, що поєднує переваги графу (змістовно-логічна структура курсу як сукупність взаємопов'язаних блоків-компонентів) і схеми (графічно-символічне зображення кількох, порівняно самостійних моделей-систем).

Наукове проектування модульної програми розпочинається в нашому Центрі зі створення граф-схем навчальних курсів, що є своєрідним прототипом календарно-тематичного планування у модульно-розвивальній системі. Ефективність останньої багато в чому залежить від високої якості змістових модулів, що проектуються у різних формах і програмних контекстах.

Навчальний тиждень, що містить професійну і трудову реабілітацію (заняття і виробничу практику), не перевищує відповідно тридцяти шести та сорока академічних годин. Відвідування занять слухачами є обов’язковим, а перехід на модульне навчання із згоди слухача та рішення педагогічної ради. При пропусках більше десяти робочих днів документ про присвоєння кваліфікації не видається, а слухач може бути виключеним з Центру, якщо не представлений документ про хворобу. Щоденно слухач зайнятий процесом професійної реабілітації 4 астрономічні години (6 уроків).


Фізична реабілітація

На контрольно-корекційному етапі реабілітологи продовжують заняття з хворими відповідно до індивідуальної програми реабілітації слухача. Відповідно відновленню втрачених функцій реабілітологи доповнюють методику, за якою працюють з хворим, та вдосконалюють її. Для досягнення завдань реабілітації важливе значення має робота в команді.

Для удосконалення дрібної моторики кисті та пальців ураженої верхньої кінцівки використовують комплекс вправ, які сприяють удосконаленню навичок самообслуговування.

Вправи для покращення дрібної моторики:
  • тримання тарілки, ложки, книжки, дрібних копійок та ґудзиків;
  • складання в коробку сірників;
  • складання мозаїки, пазлів, конструктора;
  • защіпання ґудзиків, блискавок;
  • зав'язування шнурівок, вузликів, бантиків;
  • відкривання замків ключем;
  • вмикання та вимикання світла;
  • набирання номера телефону;
  • вишивання, в'язання;
  • набирання тексту на клавіатурі;
  • перегортання сторінок книжки;
  • прокручування пальцями олівця, ручки;
  • доторкання великим пальцем до решти пальців;
  • бігання пальцями по столі.

З метою покращення пальцевого захоплення, точності та координації рухів пальців застосовують писання. Писати можна олівцем, а потім і авторучкою. Використовують папір в лінійку, який фіксують до дерев'яної дошки. Вправи полягають у з'єднанні символів, потім пропонують писати літери та короткі слова.

Оцінка функцій проводиться по 6-бальній шкалі в динаміці відновного лікування: 1 – повна неможливість виконання трудової операції за допомогою ураженої кінцівки; 2 – паретична кінцівка бере участь в запропонованих операціях пасивно в співдружності зі здоровою кінцівкою; 3 – паретична кінцівка включається в трудові операції в якості допоміжного органу, здійснюючи функцію короткочасного підтримування та переміщення; 4 – уражена кінцівка активно бере участь в трудових операціях з включенням її найменш уражених ланок, але в обмеженому об’ємі і повільному темпі; 5 – паретична кінцівка бере участь у виконанні складних трудових операцій з поступовим включенням її найбільш уражених ланок і використанням різних компенсаторних пристосувань, темп роботи повільніший у порівнянні з нормою; 6 – виконання ураженою кінцівкою усіх запропонованих трудових операцій без замісних прийомів.

Низький рівень самообслуговування хворих пов'язаний з порушенням ходи. Для підвищення рівня самообслуговування проводять:
  • корекцію ходи ( удосконалення рівноваги, координації рухів при ході та збільшення загальної витривалості);
  • навчання доланню архітектурних бар’єрів;
  • навчання користуванню громадським транспортом;
  • удосконалення навичок самообслуговування.

З цією метою використовуються вправи на покращення рівноваги, координації рухів при ході, дозована ходьба, методичні прийоми та спеціальні допоміжні пристосування при здійсненні самообслуговування.

На початку періоду реабілітації пацієнти виконують більш прості вправи і завдання, поступово переходячи до виконання складніших вправ, які вимагають прикладення більших фізичних зусиль. До кожного наступного етапу корекції ходи переходять лише після освоєння пацієнтом попереднього.

З метою удосконалення ходи спочатку вчать утримувати рівновагу у різних вихідних положеннях (лежачи, сидячи, стоячи), а також при зменшенні площі опори. Для тренування функції рівноваги застосовують наступні методичні прийоми:

- збільшення площі опори (ноги на ширині або ширше плечей);

- зменшення площі опори (стопи щільно разом);

- додаткова опора (бруси, палиці);

- вправи "збиваючого" характеру (додатковий вантаж, поштовхи);

- вправи з дефіцитом аферентної інформації (стояння із закритими очима або в темних окулярах);

- вправи зі зміненою схемою нормального руху (адекватне утруднення): стояння на нерівній площині, на платформах.

Після того, як пацієнт навчився утримувати рівновагу у положенні стоячи, йому пропонують вправи на вдосконалення рухів при ході: хода по нерівній площині, по трафарету (сліди, лінії, орієнтири), на "високих" платформах, по прямій, зигзагами, спиною або боком вперед, приставними і схресними кроками, ставлячи стопу до стопи, переступаючи через перешкоди.

Усі вправи на рівновагу і координацію рухів краще виконувати перед дзеркалом, що дає можливість пацієнту контролювати самого себе. З цією метою в Центрі облаштований дзеркальний тренажерний зал. Для того, щоб унеможливити непередбачені падіння при втраті пацієнтами рівноваги під час виконання вправ і навчання стоянню та ході, обов’язково потрібно страхувати пацієнта з ураженого боку.

З метою швидкого відновлення ходи необхідно з перших днів створити впевненість пацієнта у стійкості його положення. Для цього пацієнт спочатку опирається непаралізованою рукою на оточуючі предмети і одночасно його підтримують, знаходячись з боку паретичної кінцівки. Увагу пацієнта потрібно направити на вірне положення ураженої кінцівки: нога зігнута в колінному суглобі при виносі вперед, опора на всю стопу. Для того, щоб період опори на паретичну кінцівку відповідав періоду опори на здорову кінцівку, ходу проводять під рахунок.

Важливим є дотримання правильної схеми кроку: згинання коліна – згинання стегна + розгинання гомілки – тильне згинання стопи, що суттєво полегшує ходу і підвищує основні рухові можливості пацієнта.

Після оволодіння ходою на рівній поверхні без опори руки на оточуючі предмети переходять до навчання ходи по сходах. Перший підйом і спуск по сходах проводять на 3-5 сходинок з обов’язковою опорою руки пацієнта на перила і страхуванням за допомогою реабілітолога. Підтримуючи пацієнта, потрібно спускатися збоку або перед пацієнтом обличчям до нього. Прийнятним є підйом і спуск боком, приставним кроком, темп повільний. При підйомі вверх виставляється вперед здорова сторона, при спуску вниз – уражена. Здорова рука використовується для самострахування. При достатній адаптації до фізичних навантажень поступово збільшують дистанцію і швидкість пересування при дозованій ході, висоту і швидкість підйому по сходах.

З метою забезпечення більшої незалежності і самостійності у повсякденній життєдіяльності пацієнтів навчають переміщенню з положення стоячи на підлогу і навпаки, що сприяє правильному їх падінню і вставанню на випадок втрати ними рівноваги, а також користуванню громадським транспортом.


Фізкультурно – спортивна реабілітація

Заняття лікувальною фізкультурою починають вже в перші дні після інсульту, як тільки дозволить загальний стан хворого. Спочатку це пасивна гімнастика – рухи у всіх суглобах паретичних кінцівок здійснює не хворий, а реабілітолог (або родичі, що інструктуються ним, чи доглядальниця). Рухи в суглобах паретичних кінцівок мають бути легкі та без напруги. Також проводяться лікувальна фізкультура здорових кінцівок та дихальна гімнастика. Хворий з парезом нижньої кінцівки імітує ходу лежачи в ліжку або сидячи в кріслі. Вправи проводяться під контролем пульсу і тиску з обов`язковими паузами для відпочинку. Далі вправи ускладнюються. Хворого починають садити, а потім навчають самостійно сідати і вставати з ліжка. Важливий етап реабілітації — навчання стоянню і ходи. Хворий спочатку вчиться стояти з підтримкою реабілітолога, а потім самостійно, тримаючись за приліжкову раму або спинку ліжка. При цьому хворий повинен рівномірно розподіляти вагу тіла на паретичну і здорову ноги. Далі пацієнт вчиться ходити. Спочатку - це хода на місці, потім - хода по палаті з опорою, далі - самостійна хода з опорою на чотири- або триніжну тростину. При хорошій стійкості хворого відразу вчать ходити з опорою на палицю. Самостійну ходу без опори на палицю хворий може розпочати тільки при хорошій рівновазі і помірному або легкому парезі нижньої кінцівки. Відстань пересування поступово збільшується: хода по палаті (або квартирі), потім - по лікарняному коридору, сходах, вихід на вулицю і, нарешті, користування транспортом.

Терміни активізації хворих визначаються багатьма чинниками: важкістю інсульту (розмірами крововиливу або інфаркту, наявністю набряку, дислокацією мозкових структур), загальним станом хворого, станом гемодинаміки, важкістю парезу. У деяких пацієнтів активізацію розпочинають з 3-5-го дня після інсульту, в інших випадках — через 2-3 тижні.

У багатьох хворих є тенденція до відвисання паретичної стопи, що перешкоджає швидшому відновленню ходи. Таким хворим рекомендується носити черевики з високим жорстким кріпленням. Для попередження розтягування сумки плечового суглоба у хворих з вираженим парезом руки під час ходи рекомендується фіксувати руку косинкою.

Трудова реабілітація.

На адаптаційному етапі паралельно з іншими видами реабілітації починається виробниче навчання. Майстри на підставі даних медичної діагностики індивідуально діагностують працездатність кожного слухача. Тривалість уроків працетерапії - 2-3 академічні години з перервами 10 хв.

Працетерапія – це активний лікувальний метод відновлення або компенсації втрачених функцій за допомогою праці, направленої на створення корисного продукту.

Трудова реабілітація є ефективним методом реабілітації, що пов’язано з її особливостями:

- цілеспрямованістю здійснюваних в процесі праці рухів;

- результативним характером діяльності слухача;

- можливістю використання в процесі праці творчості.

Вона націлена на відновлення порушених функцій і працездатності слухачів, тобто на досягнення основної мети реабілітації. Трудова реабілітація поєднує в собі досягнення медичної та соціальної реабілітації, у тому числі ЛФК, масажу, фізіотерапії і механотерапії.

Основне завдання трудової реабілітації – повернення слухача до самостійності у повсякденному житті, до роботи.

Майстри виробничого навчання виділяють декілька сторін загального лікувального впливу праці: стимуляція життєвих процесів і підвищення опірності організму, психічного тонусу слухача, звільнення його від почуття своєї неповноцінності, відновлення зв’язку слухача з колективом.

Трудовій реабілітації належить важлива роль у відновному лікуванні цереброваскулярних хворих, тому що цей метод реабілітації безпосередньо направлений на повернення слухача до суспільного життя і праці.


IV. Стабілізаційний етап


Соціальна реабілітація

На протязі стабілізаційного етапу фахівці соціальної служби намагаються навчити слухача повністю обслуговувати себе, бачити перспективу свого перебування в центрі та перспективу реабілітаційного процесу.

Корисними є групові методи роботи, де слухач може показати свої вміння і навички та побачити досягнення інших, що стимулюватиме його у подальшому реабілітаційному процесі. Культорганізаторами Центру проводяться масові заходи, які сприяють розвитку рухових, когнітивних, моторних функцій слухача. На вечорах дозвілля позитивною є методика танцювальних рухів і емоційних станів слухачів. Позитивний вплив мають екскурсійні виїзди до історичних місць та духовних закладів.

Для стабілізаційного етапу характерно розкриття особливостей слухача і повне задоволення його моральних потреб.


Психологічна реабілітація

Впродовж усього періоду психотерапевтом та психологом проводиться індивідуальна та групова корекційна робота, яка має на своїй меті терапевтичний вплив на слухачів, виконує інформаційну функцію. Це - період активної реабілітації, підтримки і стимуляції. Активно триває робота щодо індивідуальних консультацій та залучення слухачів до усіх видів групової терапії, а саме: арт-терапії, танцювальної терапії, піскової терапії, участі у заняттях школи самовиховання, заняття в психотерапевтичних групах особистісного зросту, аромотерапії, музикотерапії, релакс – відео.

Багато часу психолог приділяє роботі з членами сім'ї слухача, що є необхідним для пришвидшення процесу реабілітації, адже сім'я є основним соціальним осередком для людини з особливими потребами.

Для створення здорового психологічного клімату в сім'ї, психолог у своїй роботі використовує арт-терапевтичні технології, які спрямовані на розв’язання таких завдань:
  • розвиток комунікативності;
  • розвиток внутрішньосімейної взаємодії;
  • підвищення самооцінки, активності, впевненості в поведінці;
  • зняття постстресового синдрому;

- розвиток рефлексії кожного члена сім’ї.

Арт-терапія сім’ї допомагає взаємному пізнанню членів родини та звільненню від травматичних хвилювань.

У центрі взаємодії членів родини – образотворча діяльність. Ця спільна діяльність дозволяє побачити характерні для членів родини комунікативні патерни. Ігрові аспекти створюють невимушену атмосферу, у якій виявляються проблемні сторони поведінки її учасників.

Найпоширенішою й часто використовуваною технікою сімейної арт-терапії є створення сімейного портрета («Автопортрет родини») – реалістичне, абстрактне чи символічне зображення сім’ї. Для цього пропонується аркуш ватману, різноманітні матеріали: фарби, крейда, олівці. Завдання звучить так: «Створіть із наявних матеріалів автопортрет своєї сім’ї».

Ця техніка є діагностичною для розуміння арттерапевтом і членами родини звичних для них патернів взаємодії. У подальшій роботі з автопортретом можна визначити місця, які займає у родині кожен її член, використані для зображення кольори, рівень реалістичності або фантастичності зображення.

Близька за семантичним наповненням до попередньої техніка «скульптура родини або скульптура сімейних стосунків». Арт-терапевт пропонує створити з пластиліну зображення сім’ї. Робота з пластичним матеріалом сприяє виходу негативних емоцій членів сім’ї, покращенню моторики кисті рук, її можна аналізувати та оцінювати.

Також можна застосовувати пісочницю в арт-терапевтичній роботі з сім’ями. Це передбачає великі можливості за рахунок того, що виступаючи як реальний і символічний простір творчої експресії, пісочниця забезпечує вивільнення стриманих емоцій членів родини. Вони мають можливість не тільки висловити свої індивідуальні хвилювання, але і вступити в невербальну взаємодію один з одним. Оскільки пісочна терапія пов’язана з використанням різних природних матеріалів ( вода, пісок, різноманітні фігурки, рослини), її можна розглядати як аналог мед-арту або ландшафтного мистецтва.

Авторський метод О. Бреусенка-Кузнєцова «Спільне творення казки» також знаходить своє застосування у роботі з родинами слухача. Ірреальна природа казок свідчить, що їх предметом є процеси життя людини.

У сімейній арт-терапії казку складають спільно з терапевтом. Казка при такому застосуванні приводить до внутрішньої особистісної гармонізації і самозцілення кожного члена сім'ї.

Поєднання різних форм терапії творчістю створює додаткові можливості для внутрішньої особистісної комунікації, пізнання себе, допомогає зміцнити автономність членів сім’ї, розвинути механізми самореалізації.


Психолого – педагогічна реабілітація

Систематично два рази на тиждень психолог у навчальних аудиторіях проводить вправи-розминки для слухачів, оскільки за розкладом занять передбачено великі перерви тривалістю 20хв. Таким чином психолог здійснює психолого-педагогічний патронаж.

Вправи-розминки спрямовані на:
  • покращення суб’єктивного самопочуття й зміцнення психологічного здоров’я;
  • розвиток самосвідомості та запобігання емоційних порушень на основі внутрішніх і поведінкових змін;
  • підвищення саморозуміння для зміцнення самооцінки та актуалізації особистих ресурсів;
  • формування мотивації самовиховання та саморозвитку;
  • створення сприятливих умов в навчальному колективі;
  • розвиток згуртованості.

Для цього можна застосовувати такі вправи:
  1. Гра «Рукостискання або уклін».

Учасники вітаються один з одним, використовуючи ритуали привітань, прийнятні в різних культурах (10хв.).
  1. Вправа «Віночок побажань».

Мета: розвивати навички вербального спілкуваня.

Всі учасники стають у коло одне за одним та кладуть праву руку на плече сусіду. Кожен учасник по черзі називає ім'я сусіда і щось йому бажає. Гра закінчується, коли всі учасники обмінялися побажаннями.
  1. Вправа «Корабель і вітер».

Мета: налаштувати групу на роботу, якщо всі втомилися.

Ведучі: Уявіть собі, що ваш вітрильник пливе по хвилях, але раптом він зупинився. Давайте допоможемо йому і покличемо на допомогу вітер. Вдихніть в себе повітря, сильно втягніть щоки. А тепер голосно видихніть.

Вправу можна повторити тричі.
  1. Вправа «Я пишаюсь».

Мета: позитивно оцінити свої набуті вміння.

Учасники сідають у коло. Ведучий пропонує учасникам по черзі вийти на середину і сказати про себе: «Я пишаюсь собою, коли…».

По закінченні вправи проводиться обговорення.

Один раз на тиждень психолог проводить заняття ігротерапії, яке спрямоване на відновлення навичок соціально-побутового характеру. Для цього необхідно активізувати всі психічні процеси: сенсорно-пропріоцептивні, психомоторні, емоційно-вольові, пізнавальні та інші. Головне завдання ігротерапії – розвиток практичного інтелекту та навичок самостійності.

Запропонована вправа «Ґудзиковий масаж» є корисною для даної нозології та може використовуватися слухачем вдома.

Ґудзиковий масаж:

Заповнити велику коробку (наприклад, з-під взуття) ґудзиками. Бажано, щоб їх було багато. Потрібно:
  • опустити руки в коробку;
  • поводити долонями по поверхні ґудзиків;
  • захопити ґудзики в кулаки, трошки підняти і розтиснути кулаки;
  • занурити руки глибоко в «ґудзикове море» і «поплавати в ньому»;
  • перетирати ґудзики між долонями;
  • пересипати їх з долоні в долоню;
  • спочатку однією рукою, потім іншою, потім двома руками захопити трішки ґудзиків і відпустити;
  • взяти у руки по одному різноманітні за формою та на дотик ґудзики, перекачати їх між долонями, поступово збільшуючи амплітуду рухів;
  • зробити ці рухи тильними сторонами долонь.

Потім необхідно перемістити коробку на підлогу та:

- занурити в коробку голі ступні;

- виконати кругові рухи;

- глибоко занурити ноги в ґудзики, поворушіти пальцями ніг;

- перебирати ґудзики пальцями ніг;

- перетирати ґудзики між ступнями;

- захопіти ґудзики пальцями ніг, підняти і розтиснути пальці.

Масаж пальців верхніх та нижніх кінцівок активізує так званий «мануальний інтелект» та життєво важливі центри організму. Таким чином відбувається сенсомоторний розвиток, який є передумовою успішності взаємодії з навколишнім світом.


Медична реабілітація

На даному етапі фахівцями медичної реабілітації ведеться динамічне спостереження за станом здоров’я слухачів. Проводиться активна робота з інвалідами до максимально можливого відновлення порушенних функцій органів та систем.

Застосовується медикаментозна симптоматична терапія, лікування супутніх захворювань, корекція артеріального тиску, ЕКГ.

Для лікування та корекції супутніх захворювань використовують менш токсичні та безпечні засоби - методи нетрадиційної медицини: гомеопатію та фітотерапію.

Гомеопатія - лікування хвороби шляхом вживання дуже малих доз речовин, які можуть вплинути на наслідок захворювання (згідно правила «Подібне виліковується подібним»). Гомеопатичне лікування застосовується для зменшення болю, зниження періоду тимчасової непрацездатності, лікування супутньої хронічної патології.

Фітотерапія - лікування засобами рослинного походження, дія яких зумовлена біологічно активними речовинами, що мають найрізноманітніший спектр дії. Складові компоненти фітопрепаратів за хімічною будовою подібні або ідентичні фізіологічно активним речовинам організму, зокрема його метаболітам (амінокислотам, вітамінам, ферментам тощо), тому такі ліки більш фізіологічно включаються у біохімічні процеси людського організму. Їх використовують для загально-стимулюючого ефекту на організм, патогенетичного, симптоматичного лікування, для корекції супутньої патології. Найчастіше використовують фітопрепарати з родіоли рожевої, глоду криваво-червоного, шипшини, м'яти перцевої, кропиви дводомної, материнки звичайної.

Проводиться контроль стану здоров’я інвалідів під час проходження фізичної реабілітації, виробничого навчання.


Професійна реабілітація

Терміни даного етапу для слухачів з церебро-васкулярними захворюваннями залежать від тривалості навчання за обраною професією(від 1 -го до 7-ми місяців).

На даному етапі навчання має встановлений порядок, свій робочий режим. Для кожного слухача визначені методики та методи навчання, підібраний хід реабілітаційного процесу, індивідуальні форми та методи навчання. На цьому етапі найдоцільнішим є перехід всіх слухачів на модульне навчання, яке є однією з найбільш гнучких технологій. Порушення мови, координації рухів, особливості стану слухача вже враховані викладачами і відповідно визначені підходи у його навчальній діяльності. До інноваційних навчальних методів можна віднести: навчання з комп’ютерною підтримкою (CALL), метод сценарію (storyline method), метод стимуляцій, метод каруселі, метод навчання по станціям, метод групових пазлів, метод рольової гри, метод «кейз-стаді» (робота над проблемними ситуаціями - слухачі розглядають проблему, аналізують ситуацію, пропонують свої ідеї та варіанти розв’язання проблеми в ході дискусії). Режим слухачів тісно зкорегований з режимом прийому та наглядом медичних працівників. Працівниками центру розроблена індивідуальна карта реабілітації слухача, де прописано кожний тиждень реабілітаційного процесу. Власне з неї добре видно розподіл видів реабілітації в часі і можливість переплетення всіх видів реабілітації (додаток). Слухач з цереброваскулярною патологією не перевантажується, перебуває під постійним наглядом і впливом, зазнає сталого емоційного навантаження. Всі види реабілітаційного процесу взаємодоповнюються і взаємоконтролюються.

На цьому етапі до завершеня підходить теоретичний курс навчання. Викладачі проводять підсумкові модульні контролі, звертають увагу на ступінь засвоєння кожним слухачем програмного матеріалу. До перевірки підсумкових знань їх готують психолог, лікар, викладач і майстер. Контроль проводиться у вигляді тестових завдань, письмових кваліфікаційних робіт, підготовлених заздалегідь проектів, евристичних співбесід.

На даному етапі слухач вже отримує трудову реабілітацію і тому професійна триває три астрономічних години (4 уроки).


Фізична реабілітація

На стабілізаційному етапі фізичне навантаження на слухача зменшується. Перевага надається засвоєнням спеціальних вправ, які пацієнт повинен виконувати протягом дня декілька разів. На цьому етапі реабілітологи спостерігають за рівнем відновлення стану пацієнта і вносять корективи в реабілітаційну програму.

Надають перевагу груповим фізкультурно – спортивним заняттям.


Фізкультурно – спортивна реабілітація

На стабілізаційному етапі розпочинається курс фізкультурно – спортивної реабілітації.

Для вирішення поставлених перед цим курсом завдань використовуються спортивно–прикладні вправи, елементи спортивних ігор, рухливі ігри, естафети, спортивні ігри за спрощеними правилами (баскетбол, волейбол, гандбол та інші). Одним з найбільш важливих факторів, що визначають тренованість, є інтенсивність процесів втоми та відновлення. Ріст працездатності відбувається тільки у тому випадку, коли наступне навантаження відповідає періоду максимального розвитку відновних процесів. Доведено, що такий результат дають заняття середньої і високої інтенсивності, частотою три рази на тиждень.

Зважаючи на це, протягом першої половини етапу заняття проводяться тричі на тиждень у ощадливо–тренуючому та тренуючому режимах. Спочатку вони тривають 40-60хв., поступово збільшуючись до 90 хв. Із збільшенням інтенсивності занять з виробничої практики, частота занять фізкультурно-спортивною реабілітіцією зменшується до 2-х разів на тиждень. Курс фізкультурно – спортивної реабілітації завершується на підсумковому етапі.


Трудова реабілітація

Трудова реабілітація є на етапі підходу до випробовування випускника на робочому місці. Використовуються можливості і забезпечення філій, де умови праці близькі до реальних виробничих.

Важливим етапом трудової реабілітації є виробнича практика, яка проводиться на протязі всього стабілізаційного періоду. Її тривалість і кількість годин регламентується робочим навчальним планом кожної професії. Є можливість проходження слухачами виробничої практики безпосередньо в самому Центрі, виробничих цехах, філіях Центру і СТО (діловод, квіткар-флорист, обліковець, оператор комп’ютерного набору, перукар, слюсар з ремонту автомобілів). З метою адаптації випускника до виробництва в Центрі створені транзитні робочі місця, проводиться пошук нових векторів трудової реабілітації незрячих та нечуючих інвалідів. В Центрі вивчають досвід світової практики, успішні форми і методи трудової реабілітації для подальшої їх апробації та застосування.

Виробниче навчання обліковується в журналах, куди майстри вносять оцінки та записують виконання слухачами програм.


V. Підсумковий етап.


Соціальна реабілітація

Соціальна служба звіряє ще раз базу даних і допомагає слухачам з працевлаштуванням та облаштуванням побутових умов проживання. Соціальні працівники тісно співпрацюють з центром зайнятості та майстрами виробничого навчання для раціонального працевлаштування випускників. Вони відвідують підприємства, контролюють приведення у відповідність робочого місця, спостерігають за випускником під час виконання ним роботи.


Психологічна реабілітація

Підсумковий етап полягає у визначенні результатів проведеної корекційної роботи та підготовці рекомендацій на майбутнє, що забезпечується шляхом діагностичних методик, індивідуальних співбесід, консультацій та корекційно-розвивальних групових занять.

Основними критеріями ефективності заходів є:
  • зниження рівня агресивних проявів, тривоги, депресії;
  • покращення рівня комунікативних вмінь та навичок;
  • зміни у самосприйнятті та сприйнятті оточуючого середовища;
  • покращення загального емоційного стану;
  • більш адекватною стає самооцінка;
  • готовність до подальшого працевлаштування.

Важливо зазначити, що із закінченням навчання та терміну перебування в Центрі зв’язок зі слухачем, при потребі, не переривається, а процес психологічної реабілітації за бажанням самого слухача триває і надалі у формі індивідуальних консультацій.


Медична реабілітація

Оцінка ефективності реабілітації інвалідів з цереброваскулярною патологією проводиться на порівняльних характеристиках індивідуальних програм реабілітації від початку перебування на навчанні в Центрі та в період завершення. В програмах реабілітації інвалідів на діагностичному етапі були виділені основні патологічні симптомокомплекси, на ліквідацію яких були спрямовані реабілітаційні заходи і на яких базується оцінка ефективності реабілітації, а саме:
  • руховий дефект;
  • стан м’язевого тонусу( висока спастичність ускладнює відновлення ходи та самообслуговування і приводить до розвитку м’язевих контрактур);
  • синдром больового плеча (артропатія) приводить до розвитку контрактур;
  • порушення глибокої чутливості (м’язево-суглобова, просторова, вібраційна); утруднення відновлення рухів у паретичних кінцівках, ходи;
  • зорові порушення;
  • порушення психічних функцій (синдром "лобної долі" та синдром правої півкулі приводять до недостатності рухової активності, соціально-побутової адаптації);
  • афатичні розлади – відновлення мови спостерігається при інтенсивних заняттях на протязі 2-3 років після інсульту (найефективніша у хворих з моторною афазією, менш ефективна у хворих сенсо-моторною афазією).

На підсумковому етапі проводиться кількісна і якісна оцінка реабілітаційних заходів, надаються рекомендації щодо продовження ЛФК вдома, здорового способу життя, при необхідності медикаментозного лікування з метою попередження виникнення повторних інсультів.


Фізична реабілітація

На підсумковому етапі реабілітологи підводять підсумки, повторно обстежують, порівнюють показники і складають домашню програму реабілітації, а також співпрацюють з родичами для навчання їх правильному контролю за пацієнтом.


Трудова реабілітація

Державні підсумкові атестації проводяться атестаційними комісіями, протоколюються і зберігаються разом із журналами. До державної підсумкової атестації допускаються слухачі, які мають висновки всіх фахівців Реабілітаційної комісії. Реабілітаційна комісія передає матеріали у Приймальну комісію, яка своїм рішенням дає дозвіл на видачу свідоцтв.

На даному етапі теоретичний навчальний курс вже закінчився і слухач має можливість випробовувати себе на транзитному робочому місці.

Важливим є працевлаштування випускника та забезпечення йому комфортних умов праці, зручного робочого місця. Цим займаються майстри виробничого навчання. Вони на підприємствах вивчають можливість скерування випускників Центру. Після працевлаштування випускників майстри тестують їх робочі місця, роблять корекцію. Далі контакт з випускником не переривається: соціальні працівники та майстри підтримують стосунки в телефонному режимі та мережі internet.