9 Суть та зміст традиційних методів навчання

Вид материала

Содержание

Оргдіяльнісні методи
Методи студентів
Методи викладачів
Методи управління освітою
Поточна рефлексія
Підсумкова рефлексія
Таблиця 9.11 Ієрархія факторів, що впливають на вибір методів навчання [7]

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

Метод фактів. Усвідомлене володіння студентами фізичними органами чуттів вимагає послідовного розвитку у подальшій пізнавальній діяльності. Насамперед це стосується такого етапу пізнання, як пошук фактів, відмінність їх від псевдо-фактів. Досвід показує, що іноді студентам непросто відрізнити те, що вони бачать, чують, відчувають, від того, про що вони думають. Необхідність природного сприймання освітніх об’єктів за допомогою органів чуття вимагає використання методів фактів, перегляду відмінного від КМСОНП змісту освіти.

Прикладом може бути обговорення студентами — членами мікрогрупи знайдених під час спостереження фактів про:

горіння сірника (найбільш доступний приклад);
процес продажу товару:

в магазині;
на базарі;
в супермаркеті;

обслуговування споживачів:

на базарі;
в магазині;
в супермаркеті.

Метод досліджень. Вибирається об’єкт досліджень — природний, культурний, словесний, знаковий або інший: лист дерева, літера, цифра, звук, рівняння, геометрична фігура, обряд, торгове підприємство, підприємство, процес, проблема тощо. Студентам пропонується самостійно дослідити вибраний об’єкт за таким планом:

мета дослідження — план роботи — факти про об’єкт — досліди, нові факти — питання та проблеми, що виникли, версії відповідей, гіпотези — рефлексійні міркування — усвідомлені способи діяльності та результати — висновки.

Така алгоритмізація діяльності студентів жодною мірою не применшує їх творчості. Навпаки, послідовне виконання усіх перелічених кроків практично дає кожному студенту неминуче отримати свій власний навчальний (академічний) результат. За допомогою систематичного повторення алгоритмічних етапів дослідження викладач допомагає студентам збільшити обсяг і якість такого результату.

Метод конструювання понять. Формування у студентів понять, що вивчаються, починається з актуалізації уявлень, які вони вже мають. Порівнюючи та обговорюючи уявлення студентів про поняття, викладач допомагає довести їх до деяких культурних форм. Причому необов’язково до тих, що є у підручнику чи посібнику. Результатом такої роботи виступає колективний творчий продукт — спільно сформульоване визначення поняття, як записують на дошці. Одночасно викладач пропонує студентам ознайомитися з іншими формулюваннями поняття, що наведені авторами різних підручників або навчальних посібників. Різні формулювання залишаються у зошитах студентів як умова їх особистого самовизначення щодо поняття, що вивчається.

Метод гіпотез. Студентам пропонується завдання — сконструювати версії відповідей на поставлене викладачем запитання або проблему. Спочатку потрібно вибрати підстави для конструювання версій. Студенти пропонують вихідні позиції або точку зору на проблему, засвоюють різноплановий підхід до конструювання гіпотез. Потім навчаються найбільш повно й чітко формулювати варіанти своїх відповідей на запитання, спираючись на логіку та інтуїцію.

Метод гіпотез розвивається під час рішення прогностичних завдань типу „що буде, якщо...” Метод мандрівки у майбутнє ефективний у будь-якій галузі як спосіб розвитку навичок передбачення, прогнозування, гіпотетичності.

Метод прогнозування. Відрізняється від методу гіпотез тим, що застосовується до реального процесу, або процесу, що планується. Наприклад, студентам-економістам пропонується дослідити динаміку цін на певну групу товарів з врахуванням умов, що складаються на ринку. Студенти виконують дослідження за динамікою цін в магазинах, супермаркетах, універмагах тощо, знайомляться з цінами „минулого”, наведеними у статистичних довідниках, прайсах. Спираючись на отримані результати, закономірності, студенти прогнозують ціни на реальну перспективу. Через визначений час прогноз порівнюється з реальними цінами, проводиться обговорення результатів, робляться висновки.

Метод помилок. Цей метод передбачає зміну негативного ставлення до помилок, заміну його на конструктивне використання помилок (та псевдопомилок) для поглиблення освітніх процесів. Помилка розглядається як джерело протиріч, феноменів, виняток з правил, джерело нових знань, які народжуються при протиставленні загальноприйнятних. Увага до помилок може бути актуалізована не тільки з метою її виправлення, а й для з’ясування її причин, способів її припущення. Знаходження взаємозв’язків помилки з правильним рішенням стимулює евристичну діяльність студентів, веде їх до розуміння відносності будь-яких знань.

Метод конструювання теорій. Студентам пропонується провести теоретичне узагальнення роботи, яку вони виконали, наступними способами:

Класифікація виявлення фактів за визначеними викладачем параметрами, наприклад: факти про будову об’єкта; факти про його функції; факти про процеси; факти про взаємозв’язки.
З’ясування типів позицій спостерігачів, наприклад, хронологічна позиція (послідовна фіксація та опис подій), математична (досліджуються кількісні характеристики об’єкта, його форми, пропорції), образна (знаходять виразні словесні характеристики об’єкта, його символічні риси).
Формулювання питання та проблеми, що стосуються найбільш примітних фактів, наприклад: „Чому не можна взяти полум’я у руки? Чому послугу не можна побачити?”

Способи конструювання студентами теоретичної моделі встановлюються викладачем залежно від навчальної дисципліни або теми, що вивчається.

Креативні методи навчання орієнтовані на створення власних освітніх продуктів. Пізнання при цьому можливе, але воно відбувається саме під час та за рахунок творчої діяльності студентів. Головним результатом є отримання нового навчального продукту. До креативних належать методи, які у традиційному розумінні є інтуїтивними:

метод придумування;
метод „Якби...”;
метод образної картини;
метод гіперболізації;
метод аглютинації;
метод „мозкового штурму”;
метод синектики;
метод морфологічного аналізу;
метод інверсії.

Розглянемо їх дещо детальніше з урахуванням можливостей використання в КМСОНП.

Метод придумування — це спосіб створення невідомого студентам раніше продукту за результатами їх певних розумових дій. Метод реалізується за допомогою таких прийомів:

заміщення якостей одного об’єкта якостями іншого з метою створення нового об’єкта;
пошук властивостей об’єкта в іншому середовищі;
зміна елемента об’єкта, що вивчається, та опис властивостей нового об’єкта, який здобуто за результатами цієї зміни.

Метод „Якби...” Студентам пропонується скласти опис (зобразити графічно) про те, що відбудеться, якщо у світі (державі, підприємстві) щось зміниться, наприклад, збільшиться у 2 рази сила гравітації, прискориться час, об’ємні фігури стануть плоскими, людство переселиться на Місяць, порушиться один із законів природи, в Україні знайдуть величезні запаси нафти, газу тощо. Виконання студентами подібних завдань не тільки розвине їх здатність уявляти, а й краще зрозуміти певні явища та реалії.

Метод образної картини. Відтворює такий стан студента, коли сприйняття і розуміння об’єкта, що вивчається, наче зливається, відбувається його цілісне, нерозчленоване бачення. У результаті у студентів виникає образна картина об’єкта. Кожен студент підчас такої роботи не тільки думає різними масштабами, співвідносить свої знання з різних галузей, а й відчуває значення реальності, що зображена.

Метод гіперболізації. Це метод, який у своїй основі передбачає перебільшення. Збільшується чи зменшується об’єкт пізнання, його окремі частини або якості. Особливий ефект таким уявленням може дати використання під час усіх видів навчальної діяльності Книги рекордів Гіннеса, у якій досягнення людини балансують на межі реальності та фантазії.

Метод аглютинації. Студентам пропонується поєднати непоєднувані у реальності якості, властивості, частини об’єкта та зобразити, наприклад, тіньову економіку, подвійну бухгалтерію, гарячий сніг, чорне світло, вершину безодні тощо.

Метод синектики (Д.Гордон, США, 1952). Це спосіб стимуляції уяви студентів через поєднання різнорідних елементів, який базується на методі „мозкового штурму різних за видом аналогій (словесної, образної, особистої), інверсії, асоціації тощо. Характерними особливостями методу є:

вихід за рамки вузько профільних можливостей шляхом залучення до вирішення проблем фахівців з різних галузей (група синектики);
розширення поля дій, вироблення нових підходів до вирішення проблеми через зіткнення несподіваних думок, надзвичайних аналогій, які розвивають мислення;
підвищення медитації особистості, що дозволяє гранично зосередитися на об’єкті, створюючи оптимальні умови для активізації інтуїтивного процесу.

Спочатку обговорюються загальні ознаки проблеми, висуваються та відсіюються перші рішення, генеруються та розвиваються аналогії для розуміння проблеми, вибираються альтернативи, ведеться пошук нових аналогій. Вже після цього повертаються до проблеми.

При застосуванні методу синектики отримані результати рекомендуються не оцінювати, тому що вербалізація цієї ідеї гальмує її розвиток.

Метод морфологічного аналізу. Його ще називають методом багатомірних матриць, в основу якого покладено принцип систематичного аналізу (Ф.Цвіклі, Швейцарія, 1942).

У процесі розробки нової ідеї студентам необхідно скласти матрицю у якій слід розкрити повний перелік ознак даної ідеї або завдання (характеристики, процеси, параметри, критерії тощо).

Відбувається процес знаходження нових, несподіваних та оригінальних ідей шляхом складання різноманітних комбінацій відомих та невідомих елементів. Аналіз ознак та зв’язків, отриманих з різних комбінацій елементів (побудов, процесів, ідей), застосовується як для виявлення проблем, так й для пошуку нових ідей.

Метод інверсії, або звернення, орієнтований на пошук ідей у нових, несподіваних напрямах, здебільшого протилежних традиційним поглядам та переконанням. Характерними особливостями цього методу є:

орієнтація на принцип дуалізму;
розвиток діалектики мислення студентів;
вплив на розвиток творчих здібностей.

Коли стереотипні прийомі виявляються марними, застосовуються принципово протилежні альтернативи рішення. Наприклад, міцність виробу намагаються підвищити за рахунок збільшення його маси, а ефективним виявляється протилежне рішення — виготовлення порожнистого виробу. Або об’єкт досліджується із зовнішнього боку, а рішення проблеми відбувається при розгляді його зсередини.

Оргдіяльнісні методи, або методи організації навчання поділяються на методи студентів, викладачів та керівників освіти — основних суб’єктів вищої (середньої) освіти.

Методи студентів — це методи навчального цілепокладання, планування, контролю, рефлексії тощо. Ця група методів, на жаль, не є традиційною для вищої школи. Студенти, як правило, не беруть участі у конструюванні траєкторії своєї професійної освіти, що не відповідає вимогам КМСОНП. Але навчити студентів методів організації і побудови траєкторії власної освіти не менш важливо, ніж методів конкретних наук, які ними вивчаються.

Методи викладачів — це методи, технології та окремі дидактичні прийоми і заходи, які використовуються педагогами для досягнення поставленої педагогічної мети при вивченні конкретної навчальної дисципліни.

Методи управління освітою — це педагогічні та адміністративні методи організації освітніх процесів на відповідному рівні.

Ця група методів використовується при створенні та розвитку освітніх процесів у масштабі викладення окремого навчального курсу, групи курсів або усієї навчальної програми підготовки фахівців.

Методи оргдіяльнісного типу представленні достатньою кількістю окремих методів.

Методи студентського планування. Студентам пропонується спланувати свою навчальну діяльність на певний період часу — тиждень, місяць, семестр, навчальний рік, або на період вивчення навчальної дисципліни, виконання творчого завдання. План може бути усний або письмовий, простий або складний, головне, щоб він позначив основні етапи та види діяльності студента щодо цілей. При КМСОН передбачається письмове планування навчальної діяльності кожного студента з відповідними записами в „Індивідуальний план студента”, який складається за допомогою координатора ECTS посеместрово на навчальний рік.

Методи нормотворчості. Розробка студентами норм індивідуальної й колективної діяльності — евристичний процес, який вимагає застосування методологічних методів: рефлексії діяльності, визначення її елементів, встановлення суб’єктів діяльності та їх функціональних прав, завдання організаційних та тематичних меж, формулювання правил та законів.

Прикладами можуть бути створення таких конструкцій: „Як спостерігати явище”, „Як вирішувати кейс”, „Як слухати лектора”, „Як виконати індивідуальне навчально-дослідне завдання” тощо.

Методи самоорганізації навчання — це, в першу чергу:

робота з підручником, навчальним посібником, довідковою літературою, першоджерелами, приладами, реальними об’єктами, виконанням вправ;
творчі дослідження;
виготовлення моделей, виробів, зразків тощо.

В умовах КМСОНП значущими стають також методи самоорганізації студентів щодо реалізації індивідуальних освітньо-професійних програм, їх координація з іншими програмами, корекція тощо.

Методи взаємонавчання. Студенти в парах, малих групах під час аудиторних практичних або семінарських занять виконують функції викладача, застосовуючи доступний ним вибір педагогічних методів.

Метод рецензій. Вміння критично сприймати навчальний (освітній) продукт товариша, його усну відповідь, матеріал підручника, відеофільму, курсової роботи, аналізувати їх зміст, виділяти головні моменти — необхідні умови самовизначення студентів.

Впровадженню методу рецензій у навчання передує підготовча робота, складання спеціальних опорних схем рецензій. Оцінки студентів та їх міркування заохочуються додатковими балами, закріплюється позитивне ставлення до рецензій.

В умовах КМСОНП доречним може бути попереднє рецензування студентами рефератів, курсових робіт, індивідуальних навчально-дослідних робіт, звітів про самостійну роботу своїх колег по навчанню. Аналіз студентських рецензій дозволяє встановити зворотний зв’язок зі студентами, здійснити діагностику їх знань, провести корекцію подальшого навчання.

Методи контролю. Особистісно орієнтоване навчання, притаманне КМСОНП, змінює критерії оцінки навчальної діяльності студентів.

У традиційному навчанні освітній продукт студента оцінюється за ступенем його наближення до запропонованого зразка, тобто чим точніше і більш повно студент відтворює заданий зміст, тим вище оцінка його навчальної діяльності.

В КМСОН освітній продукт студента має оцінюватися за ступенем відмінності від заданого. Тобто чим суттєвішої науково значущої відмінності від відомого продукту вдається досягти студенту, тим вища оцінка продуктивності його навчання.

Метод рефлексії. Освітнім результатом навчання є тільки той, що усвідомлений студентом. Якщо студент не розуміє, що він робив і чого навчився, не спроможний переконливо сформулювати способи своєї діяльності, проблеми, що виникли, шлях їх вирішення та отримані результати, тоді його освітній результат перебуває у прихованому, наявному виді, що не дозволяє використати його з метою подальшого навчання.

Організація усвідомлення студентами власної діяльності має два основних види:

Поточна рефлексія, що здійснюється під час навчального процесу.
Підсумкова рефлексія, яка завершує логічно і тематично замкнутий період навчальної діяльності.

Поточна рефлексія передбачає організацію розумової діяльності студентів з типом „човника” — після виконання циклу предметної діяльності, що вже була здійснена, її напрямів, видів, етапів, проблем, протиріч, результатів, способів діяльності, що застосовувалися. Мета — виявити методологічний каркас здійсненої предметної діяльності та на його основі продовжити предметну діяльність.

Результатом поточної рефлексії може стати сконструйоване поняття, сформульоване протиріччя, знайдений функціональний зв’язок або закономірність, теоретична конструкція предмета (моделі), що вивчається тощо.

Підсумкова рефлексія відрізняється від поточної збільшенням періоду рефлексії, а також більшим ступенем визначеності з боку викладача. Форми, методи та зміст підсумкової навчальної дисципліни входять до робочої програми навчальної дисципліни. Наприкінці заняття, теми, змістового модуля, семестру, навчального року має проводитись спеціальне заняття, на якому студенти мають можливість здійснити рефлексію своєї діяльності, відповідаючи на запитання: „У чому я змінився за семестр?”, „Якого найбільшого успіху я досяг?”, „У чому полягає моя найбільша проблема?”, „Чи є позитивні зміни у моїх знаннях?”, „Що я навчився робити?” тощо.

В умовах КМСОНП, на наш погляд, таке заняття може проводити координатор ECTS в академічній групі.

Методи самооцінки. Самооцінка студента випливає з підсумкової рефлексії і завершує освітній цикл. Самооцінка має якісний та кількісний характер. Якісні параметри формулюються на основі студентської освітньої програми або визначаються викладачем, а кількісні — відображають повноту досягнення студентом цілей.

Якісна й кількісна самооцінка діяльності студента — його освітній продукт, який зіставляється з аналогами у вигляді оцінок, що даються викладачами, колегами по навчанню, незалежними експертами [156].

9.5. Вибір методів навчання

9.5.1. Проблеми вибору методів навчання

У традиційній практиці навчання викладач більшу частину аудиторного заняття розповідає, пояснює, ілюструє, запитує, ставить завдання і дуже мало часу відводить (чи має) на активну пізнавальну діяльність студентів. Проблемні, дослідницькі та практичні методи використовуються недостатньо. Звідси слабкий розвиток самостійного мислення студентів, віддання ними переваги стереотипним рішенням, невміння вибрати ефективні прийоми самостійної роботи з пізнавальними об’єктами та інформаційними джерелами [92].

КМСОНП передбачає гнучке використання усіх доступних викладачам як традиційних, так і нетрадиційних методів та форм навчання, вибір яких визначається багатьма факторами (табл.9.11):

змістовими цілями освіти;
характером навчального матеріалу;
особливостями навчальної дисципліни;
метою навчального заняття;
можливостями студентів;
засобами навчання, що є в наявності;
часом, відведеним на вивчення матеріалу;
особливостями дидактичної системи, яку використовує викладач;
рівня педагогічної майстерності викладача тощо.

Таблиця 9.11

Ієрархія факторів, що впливають на вибір методів навчання [7]

№ з/п	Фактори впливу	Вплив фактора	Місце в ієрархії
1	2	3	4
1.	Мета навчання. Рівень навчання, якого потрібно досягти	0,90	1
2.	Рівень мотивації навчання	0,86	2

продовження табл. 9.11

1	2	3	4
3.	Реалізація принципів і закономірностей навчання	0,84	3
4.	Обсяг вимог та змісту, які необхідно реалізувати	0,80	4
5.	Кількість та складність навчального матеріалу	0,78	5
6.	Рівень підготовленості студентів	0,70	6
7.	Активність та інтерес студентів	0,65	7
8.	Працездатність студентів	0,62	8
9.	Сформованість навчальних навичок, тренованість та витривалість студентів	0,60	9
10.	Час та тривалість навчання	0,55	10
11.	Технічні, організаційні та санітарно-гігієнічні умови навчання	0,50	11
12.	Застосування методів навчання на попередніх заняттях	0,40	12
13.	Тип і структура заняття	0,38	13
14.	Стосунки, що склалися між викладачем та студентами в процесі навчальної праці	0,37	14
15.	Кількість студентів в академічній групі	0,36	15
16.	Рівень педагогічної майстерності викладача	0,35	16

Але при цьому важко погодитись з автором цього дослідження Б.О.Житником, що при виборі методу навчання рівень компетентності (майстерності) викладача має настільки несуттєве значення, що дисонує з думкою багатьох інших педагогів та методистів [2, 9, 36].

В особистісно орієнтованому навчанні, що є характерним для КМСОНП, основним фактором вибору методів навчання є завдання організації продуктивної діяльності студентів в умовах, коли до 60% навчального часу відповідяться на самостійну роботу. Кожного разу, підбираючи форми і методи навчання потрібно брати до уваги, який освітній продукт буде створено студентами під час заняття. Цей продукт повинен стосуватися теми, що вивчається, бути посильним та цікавим студентам, співвідноситись з їх можливостями та фаховими інтересами.

На вибір методів та засобів навчання впливають також особливості навчального курсу та конкретного навчального матеріалу (табл.9.12).

Предмети гуманітарного циклу містять достатньо різноманітних проблем, які не потрібно спеціально конструювати. Предмети з чіткими логічними зв’язками і постулатами (математика, фізика, мови) мають менше можливостей для постановки проблем, разом з тим вони дозволяють використовувати логічні методи навчання.

Вибір методів навчання залежить і від характеру зв’язків елементів навчального матеріалу. Якщо нове знання пов’язано з попереднім опосередковано і може бути виведено через ланцюжок міркувань, то краще застосувати проблемні і дослідницькі методи. У разі необхідності забезпечити умови для вирішення студентами освітніх проблем викладач може просто повідомляти необхідну інформацію, не витрачаючи зайвого часу на її пошук студентами. Тобто репродуктивні методи стають у пригоді тоді, коли немає значущих освітніх цілей і об’єктів, а є потреба у передачі студентам необхідної для їхньої основної роботи інформації або технології діяльності [41].

Таблиця 9.12

Blog

9 Суть та зміст традиційних методів навчання

Содержание