Основні терміни І поняття активна модель навчання

Вид материала

Содержание

Динамічна пара
Лабораторна робота
Логічний контакт
Матеріальні засоби навчання
Пасивна модель навчання
Практичне заняття
Психологічний контакт
Педагогічна технологія
Семінарське заняття
Статична пара
Технології колективно-групового навчання
Технології опрацювання дискусійних питань
Метод ПРЕС”
Займи позицію”
Зміни позицію”
Оцінювальна дискусія”
Технології роботи в малих групах
Коло ідей”
Технології ситуативного моделювання
Судове слухання”
...
Полное содержание

Подобный материал:

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Активна модель навчання. Тип навчання, що передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність студентів у виконанні творчих завдань і творчого діалогу з викладачем.

Варіаційна пара. Варіант колективної роботи в малій групі з чотирьох студентів, коли кожний студент працює то з одним, то з іншим студентом з четвірки.

Групова форма організації навчання. Форма організації навчання у малих групах студентів, об’єднаних спільно навчальною метою за якою викладач керує роботою кожного студента опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи.

Динамічна пара. Варіант колективної роботи в малій групі з чотирьох студентів в якій кожний працює з кожним, тричі змінюючи партнера.

Дипломна робота. Індивідуальне завдання наукового дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке виконує студент на завершальному етапі фахової підготовки спеціаліста.

Дискусія. Широке обговорення якогось спірного питання; сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Ідеальні засоби навчання. Об’єднує усне й письмове мовлення, математичний апарат, музику, живопис, навчальні комп’ютерні програми, організуючу діяльність викладача, методи навчання й форми організації навчальної діяльності студентів.

Імітація. Процедура з виконанням певних дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності.

Індивідуальна робота. Форма організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність.

Індивідуальна форма організації навчання. Форма організації навчальної діяльності, яка передбачає, що кожен студент працює самостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвитку інтересів, нахилів.

Інтерактивна модель навчання. Спеціальна форма організації навчального процесу, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Інтерактивна технологія навчання. Форма організації навчальної діяльності за якої кожен студент має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись перед академічною групою.

Консультація. Надання викладачем педагогічної допомоги студентам в їх самостійній роботі з кожної дисципліни навчального плану, а також при розв’язанні різних завдань теоретичного або практичного характеру.

Кейс-метод. Це будь-яка конкретна ситуація, що може виникати у будь-якій сфері людської діяльності на макро- та мікрорівнях, яка відображає стан проблеми чи об’єкту за конкретний проміжок часу і є предметом розгляду під час навчальних занять.

Лабораторна робота. Вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача особисто проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуття практичних навичок роботи.

Логічний контакт. Контакт думок викладача і студентів в процесі навчальної діяльності.

Магістерська дисертація. Індивідуальне завдання творчого науково-дослідницького, проектно-конструкторського характеру, яке виконує студент на завершальному етапі фахової підготовки і є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв’язуванні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних і виробничих завдань та містить елементи наукової новизни в даній галузі знань.

Матеріальні засоби навчання. Об’єднує підручники, навчальні та інші посібники, інтерактивні комплекси, дидактичні матеріали, монографії, тести, засоби наочності, ТЗН, лабораторне обладнання тощо, які використовуються у навчальному процесі.

Пасивна модель навчання. Тип навчання в якому студент виступає в ролі об’єкта і повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий викладачем, лекцією, текстом підручника чи навчального посібника — джерела правильних знань.

Практичне заняття. Своєрідна форма зв’язку теорії з практикою, яка використовується для закріплення теоретичних знань шляхом залучення студентів до вирішення різних навчально-практичних та пізнавальних завдань конкретної дисципліни.

Психологічний контакт. Полягає у зосередженні уваги студентів в сприйнятті і розумінні ними навчального матеріалу, а також у внутрішній і емоційній активності у відповідях на дії викладача та інформації, що надходить до нього.

Педагогічна технологія. Набір процедур, які поновлюють професійну діяльність викладача і гарантують кінцевий запланований результат.

Розширене опитування. Прийом оцінювання знань студента, коли викладач пропонує студентам усно або письмово дати повну відповідь на поставлене запитання з поясненнями окремих положень, наведенням аргументів та прикладів.

Рефлексія. Усвідомлення студентами отриманих результатів під час навчального заняття, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або за допомогою інших прийомів.

Самооцінка. Оцінювання самим студентом своєї роботи (або своїх колег) в процесі навчальної діяльності.

Семінар-бесіда. Тип семінарського заняття з чітким формулюванням запитань, на які студенти мають дати усні відповіді в результаті сумлінного і самостійного вивчення відповідного програмного матеріалу і який не передбачає написання рефератів, виступів або доповідей.

Семінар-диспут. Тип семінарського заняття з формулюванням запитань, на які студенти мають давати відповідь під час дискусії до якої студенти готуються самостійно і який не передбачає написання рефератів, виступів або доповідей.

Семінар-конференція. Тип семінарського заняття, в якому більш виражена самостійність студентів в опрацюванні і висвітленні певних питань чи цілої теми, коли їхні виступи мають не лише навчальний, а й дослідницький характер, коли заняття підноситься на вищий ступінь порівняно з попереднім.

Семінарське заняття. Дієва форма продуктивного мислення студентів під час обговорення проблем, що надає можливість оволодіти умінням влучно і доказово викладати свої думки на мові конкретної науки, вести дискусію, політичні діалоги, опонувати.

Статична пара. Варіант колективної, спільної роботи студентів, які сидять за одним столом під час проведення аудиторних навчальних занять.

Симуляції. Створені викладачем ситуації, під час яких студенти копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов’язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, політичному та культурному житті.

Тест. Прийом оцінювання знань, який полягає у тому, що студенти повинні вибрати відповідь із кількох запропонованих варіантів.

Технології колективно-групового навчання. Це інтерактивні технології, що передбачають одночасну фронтальну роботу всієї академічної групи і мають такі варіанти:

„Коло” — технологія, яка передбачає прояснення певних положень, привертання уваги студентів до складних або проблемних питань у навчальному матеріалі, мотивацію пізнавальної діяльності у малій групі, яка розташована по колу.
„Мікрофон” — різновид колективно-групової технології, яка надає можливість кожному студенту сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію через предмет, який виконує роль уявного мікрофона.
„Незакінчене речення” — технологія, яка дає можливість грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко і по суті шляхом закінчення речень, які формулює викладач.
„Мозковий штурм” — технологія колективного обговорення, що використовується для прийняття рішень щодо розв’язання конкретної проблеми чи ситуації і реалізується шляхом генерування та озвучення можливих ідей протягом обмеженого часу.
„Броунівський рух” — технологія, яка використовується при вивченні інформації або узагальненні та повторенні вивченого шляхом вільного пересування студентів по аудиторії з метою обміну інформацією студента з максимальною кількістю інших.
„Вирішення проблем” — технологія, яка застосовується при навчанні студентів самостійно приймати рішення шляхом обговорення групових ідей з реалізацією найкращого варіанту вирішення проблеми через рейтингове голосування.
„Дерево рішень” — це варіант технології „вирішення проблем”, який допоможе студентам проаналізувати та краще зрозуміти механізм прийняття складних рішень шляхом складання матриці „Дерево рішень”.

Технології опрацювання дискусійних питань. Це інтерактивні технології навчання, що передбачають ігрові форми занять і співробітництво, коли з обговорюваної проблеми висловлюються всі учасники спільної діяльності. Основні різновиди технології.

„ Метод ПРЕС” — технологія, яка використовується при обговоренні дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється.
„ Займи позицію” — технологія, що використовується на початку заняття для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчається, або після опанування студентами певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості альтернативних позицій щодо її вирішення.
„ Зміни позицію” — технологія, яка дає можливість обговорити дискусійні питання і пристати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання тощо.
„Шкала думок” — технологія навчання, яка є однією з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку.
„Дискусія” — технологія, яка сприяє розвитку критичного мислення студентів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.
„ Оцінювальна дискусія” — одна з найскладніших технологій, яку використовують лише тоді, коли студенти навчилися працювати в групах та засвоїли інші технології вирішення проблеми і потребують вдосконалення навичок дискутування.
„Панельна дискусія” — специфічна технологія обговорення дискусійних проблем, яка імітує проведення наукової конференції, що їх вирішує.
„Дебати”. Один із способів обговорення дискусійних проблем, який передбачає уміння студентів працювати в малих групах, застосовувати інші технології вирішення проблем і полягає у переконанні опонентів змінити свою позицію.

Технології роботи в малих групах. Це інтерактивні технології навчання, які використовуються для вирішення складних проблем, що потребують колективного рішення. Мають такі різновиди:

„Діалог” — технологія, яка полягає у спільному пошуку малими групами узгоджених рішень, що відображається у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі, матриці, спільному рішенні тощо.
„Синтез думок” — варіант технології групової роботи в якому колективне рішення однієї малої групи передається іншій групі для зіставлення і подальшого обговорення усією академічною групою.
„Спільний проект” — технологія пошуку малими групами узгоджених рішень шляхом складання спільного проекту, який рецензується та доповнюється групою експертів.
„ Коло ідей” — технологія, яка використовується для вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх студентів до обговорення поставленого питання, вирішення якого малі групи представляють по черзі.
„Акваріум” — форма діяльності студентів у малих групах, яка використовується для розвитку навичок спілкування, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку за умови, що студенти мають навички групової роботи.

Технології ситуативного моделювання. Це інтерактивні технології побудови інноваційного навчального процесу за допомогою включення студентів у навчальні ігри. Широко використовують такі варіанти:

„Імітаційні ігри” — технології з використанням певних відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої діяльності, сприяють усвідомленню студентами причинно-наслідкових зв’язків, які можна простежити, аналізуючи результати імітації у різних її учасників.
„Симуляції” — створення викладачем ситуацій, під час яких студенти копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов’язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у реальному економічному, політичному та культурному житті.
„ Судове слухання” — технологія імітаційної (стимуляційної) гри у вигляді спрощеного судового слухання з конкретної справи з мінімальною кількістю учасників.
„Громадські слухання” — технологія моделювання ситуації за допомогою імітаційної (симуляційної) гри, яка дозволяє зрозуміти студентам мету і порядок громадських слухань, а також ролі і обов’язки їх учасників.
„ Рольова гра” — технологія, яка передбачає імітацію студентами певних ролей і надання їм можливості діяти в умовах, наближених до реальності.

Технологія (грец. майстерність). Педагогічна технологія — це поєднання комплексу сучасних технічних засобів навчання з процесом комунікацій у навчальній діяльності.

Тьюторська лекція. Настановчі лекції, які побудовані на огляді змістових модулів та методичних порад до них, в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Фронтальна форма організації навчання. Форма організації навчальної діяльності, яка передбачає навчання одним викладачем групи студентів за якої кількість слухачів завжди більша, ніж тих, хто говорить, і усі студенти в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів.

Експрес-опитування. Прийом оцінювання знань у формі стислих або письмових відповідей на запитання, завдань типу заповнити таблицю, намалювати діаграму, скласти схему тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти: Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 558с.
Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти: Курс лекцій. Модульне навчання. – К.: Либідь, 1993. – 218с.
Алексюк А.М. Експериментальне впровадження технології модульної організації навчання у вищій школі// Проблеми вищої школи. – 1994. – Вип.79. – С.3-9.
Андрощук А.О. Рейтингова технології оцінки знань в навчально-виховному закладі// Педагогіка і психологія. – 1996. – №3. – С.86-93.
Бабанский Ю.К. Интенсификация процесса обучения. – М.: Знание, 1987. – 80с.
Бабин І., Жирська Г. Особливості організації навчання на основі системного дидактичного модуля// Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1997. – №3-4. – ч.1. – С.105-109.
Багиев Г.Л., Наумов В.Н. Руководство к практическим занятиям по маркетингу с использованием кейс-метода. М.: Финансы и статистика, 2001. – 196c.
Баканов К.А. Що ж таке технологія навчання?// Шлях освіти. – 1999. – №3. – 24с.
Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. — М.: Педагогика, 1989. — 302с.
Бобрусь І.С., Бакум М.В. Поточний контроль як інструмент управління процесом пізнання у вузі// Нові технології навчання. – 1995. – Вип.14. – С.140-144.
Болгаріна В.С., Гуменюк Л.Й. Вивчення мотивації учіння засобами педагогічної соціології// Педагогіка і психологія. 1997. – С.7-14.
Болонський процес у фактах і документах/ Упор. М.Ф.Степко та ін. Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, – 2003. – 52с.
Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навчальний посібник. – К.: ВВП „Компас”, 1997. – 63с.
Бондар В.І. Теорія і практика модульного навчання у вищих закладах освіти (на матеріалах дидактики)// Освіта і управління. – №1. – Т.3. – 1999. – С.19-40.
Булах І.Є., Шило І.М. Мотивація навчання і валідизація оцінювання рівня знань// Педагогіка і психологія. – 1996. – №3. – С.125-130.
Бургин М.С. Инновации и новизна в педагогике// Сов. педагогика. – 1989. – №1. – С.36-41.
Бутз М. Робота в групах і демократичний процес// Робота в групах. Вибрані статті/ Пер. з польск. – Варшава, 1994. – С.1-6.
Верхола А.П. Критерії і норми якісної оцінки знань, умінь і навичок студентів// Проблеми освіти. – 1995. – Вип.1. – С.108-115.
Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник/ За ред. В.Г.Кременя. Авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В.Грубінко, І.І.Бабин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384с.
Вітковська О.І. Професійне самовизначення як життєва проблема особистості// Педагогіка і психологія. – 1998. – Вип.3. – С.171-179.
Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 314с.
Володько В.М. Індивідуалізація й диференціація навчання: понятійно-категоріальний аналіз// Педагогіка і психологія. — 1997. – №4. – С.9-17.
Володько В.М. Індивідуалізувати навчальний процес// В кн. Психолого-педагогічні проблеми професійної школи. – К., 1994. – С.313-314.
Воронцов В.В. Технология обучения// Педагогика/ Под ред. П.И.Пидкасистого. – М., 1996. – 168с.
Гаврилов Е.В., Гудзинский М.М., Горбунова А.М. Модель взаємодії компонентів системи „викладач-студент” у замкненому стані// Проблеми вищої школи. – 1994. – Вип.80. – С.16-25.
Галузяк В.М. Класифікація стилів педагогічного спілкування// Проблеми освіти. – 2001. – Вип.26. – С.23-33.
Гапоненко Л.О. Освітня програма підготовки студентів до педагогічного спілкування у ВНЗ// Проблеми освіти. – 1998. – Вип.12. – С.91-97.
Головко М.В. Загальні тенденції та психолого-педагогічні проблеми запровадження сучасних технологій навчання// Нові технології навчання. – 2001. – Вип.30. – С.89-98.
Гончаров С.М. Основи педагогічної праці: Навч. посібник. – Рівне: РДТУ, 2001. – 256с.
Гончаров С.М., Мошинський В.С. Вища освіти України і Болонський процес. – Рівне: НУВГП, 2005. – 142с.
Гончаров С.М. Науково-методичне забезпечення кредитно-модульної системи організації навчального процесу: Монографія. – Рівне: НУВГП, 2005. – 266с.
Гончаров С.М. Кейс-метод в кредитно-модульній системі організації навчального процесу. – Рівне: НУВГП, 2006. – 35с.
Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376с.
Гриненко Л.М., Продеус А.М., Шукевич Ю.В., Якубов С.В. Прогнозування успішності навчання за результатами психологічного тестування// Педагогіка і психологія. – 1996. – №2. – С.116-122.
Грищенко О.А. Інноваційні педагогічні технології у підготовці майбутнього вчителя// Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. – Зб. наук. пр. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2000. – 333с.
Гусак Т. Формування у студентів зацікавленості до учіння// Рідна школа. – 2000. – №4. – С.50-51.
Дайнеко В.І. Мотивування освіти — важливий фактор її про-дуктивності// Нові технології навчання. – 1995. – Вип.14. – С.45-47.
Дембский Л.К. Интенсивные технологии в системе образования и повышения квалификации// Образование. – 1999. – №1. – С.84-90.
Дубасенюк О.А., Ковальчук Н.І. Позиція педагога у процесі його взаємодії з учнями// Проблеми освіти. – 1996. – Вип.6. – С.151-156.
Дунець Л., Дунець О. Формування професійних інтересів у майбутніх фахівців// Рідна школа. – 2001. – №1. – С.48-50.
Дьяченко Т.М., Драч І.І., Подушко Л.О. Використання нових технологій навчання як елемент стратегії освіти// Нові технології навчання. – 2000. – Вип. 25. – С.162-166.
Євдокимов О.В. Ефективність нових тенологій організації навчання студентів// Педагогіка і психологія. – 1997. – №2. – С.161-171.
Журавський В.С. Чого ми чекаємо від Болонського процесу і що він вимагатиме від нас?// Аудиторія. – 2003. – С.4-5.
Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. К.: ІВЦ „Видавництво „Політехніка”, 2003. – 200 с.
Жирова В. Игра и обучение в американской школе// Педагогический вестник. – 1992. – №18. – С.4-8.
Закон України „Про вищу освіту”. – К.: 2002. – 36с.
Закон України „Про освіту”// „Освіта”. – 1995, 25 червня.
Змеев С.И. Технология обучения взрослых// Педагогика. – №7. – 1998. – С.42-45.
Калошин В.Ф. Педагогіка співробітництва — основа гуманізації навчально-виховного процесу// Проблеми освіти. – 1995. – Вип. 2. – С.98-104.
Карнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей: Сочинения. – М.: Изд-во ЭКМСО-Пресс, 2001. – 720с.
Кияшко Л.О. Вплив стереотипів на характер педагогічної взаємодії// Педагогіка і психологія. – 1999. – Вип. 4. – С.89-92.
Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии (Анализ зарубежного опыта). – Рига, НПЦ «Эксперимент», 1998. – 180с.
Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. Анализ зарубежного опыта. – М.: Знание, 1989. – 80с.
Ковальов Ю.Г. Визначення інтересу студентів до навчальної дисципліни// Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. – Зб.наук.пр. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2000. – С.368-371.
Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2003. – 296с.
Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение. – К.: Высш. шк., 1990. – 246с.
Козаков В.А., Лісун Н.Р., Ковальчук Г.О. та ін. Сучасні тренінгові методи. Проект за програмою TAСIS – К.: 1996. – 215с.
Козловська І.М., Кміт Я.М. Дидактичне дослідження на експериментальному майданчику. Методологічні рекомендації. – Львів, 2001. – 68с.
Копняк Н.І., Красильник Т.В. Застосування інноваційних технологій в навчальному процесі// Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. – Зб.наук.пр. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2000. – С.379-380.
Костельна Л.І. Діяльність педагога в процесі організації модульного навчання// Вісник ЖПУ. – Житомир. – 2000. – Вип. 6. – С.255-256.
Кубицький С.О. Деякі аспекти оцінки якості підготовки конкурентноспроможного фахівця в Україні та за її межами// Проблеми освіти: Наук. – Метод.зб. – кол. авт. – К.: Наук.-метод. Центр вищої освіти, 2002. – Вип. 27. – 314с.
Кушнір В.А. Системне моделювання процесу вимірювання в педагогічних дослідженнях// Педагогіка і психологія. – 1999. – №1. – С.33-43.
Лернер Н.Я. Дидактические основы методов обучения. – М.: Педагогика, 1981. – 186с.
Литвин О.Г., Мележик В.П., Іванова Т.В. Елементи нових технологій при вивченні фундаментальних дисциплін і вищих навчальних закладах// Нові технології навчання. – 2000. – Вип. 25. – С.115-122.
Лігоцький А.О. Концептуальні підходи до формування новітніх освітніх систем// Педагогіка і психологія. – 1997. – Вип. 3. –С.12-18
Лігоцький А.О. Теоретичні основи проектування сучасних освітніх систем. – К.: Техніка, 1997. – 210с.
Лісова С.В. Вплив самооцінки учнів на успішність навчального процесу// Рідна школа. – 2000. – №12. – С.36-39.
Лузан П.Г. Активізація навчання студентів/ К.: Ред.-вид. відділ Наукметодцентру агроосвіти, 1999. – 216с.
Лузан П.Г., Дьомін А.І., Рябець В.І. Формування активності студентів у навчанні. – К.: Вища школа, 1998. –192с.
Лутай В.С. Філософія сучасної освіти. – К.: 1996. – 255с.
Лушников И.Д. Традиционное и новаторсокое в современном образовании// Педагогика. – 2000. – №10. – С.21-25.
Максимов О.С. Педагогічна технологія: історико-методологічний аналіз// Біологія і хімія в школі
Методичні рекомендації щодо формування освітньо-професійної програми підготовки фахівців у кредитно-модульній системі організації навчального процесу/ За ред. Ю.Рудавського. – Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2004. – 86с.
Мельникова Е.И., Яворская Л.Н. Игровые формы учебных занятий. – Харьков: ХГУ, 1993. – 50с.
Моррис Р. Маркетинг: ситуации и примеры: Пер. с англ. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 192с.
Митина П.М. Личностно-профессиональное развитие развитие человека в нових соціально-экномических условиях// Вопросы психологи. – 1997. – №4. – С.28-39.
Монахов В.М. Аксиоматический поход к проектированию педагогической технологии// Педагогика. – №8. – С.26-31.
Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу: Монографія. – К.: Т-во „Освіта України”, КОО, 2005. – 196с.
Мустафа Л.В. Дискусійний діалог як форма співпраці викладачів і студентів педагогічного коледжу// Нові технології навчання. – 2001. – Вип. 31. – С.179-188.
Мухін О., Іщенко О. Нові технології навчання// Освіта: технікуми, коледжі. – 2001. – Вип. 1. – С.26-28.
Назарова Т.С. Педагогические технологии: новый етап эволюции?// Педагогика. – 1997. – №3. – С.20-27.
Найн А.Я. Педагогические инновации и научный эксперимент// Педагогика. – 1996. – №5. – С.10-15.
Ніколаєнко С.М. Вища освіта — джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. – К.: Знання, 2005. – 319с.
Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Просвіта. – 2000. – 368с.
Новітні технології навчання. Науково-методичний збірник. Спецвипуск. – К.: 2003. – 248с.
Олійник П.М. Форми та методи активного навчання при підготовці фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і критерії їх вибору// Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2000. – Вип. 30. – С.61-67.
Освіта України. Нормативно-правові документи. – К.: 2001. – 470с.
Освітні технології: Навч.-метод. посіб./О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін. За заг. ред. О.М.Пєхоти. – К.: АСК, 2001. – 256с.
Палюх З.А. Методи заохочення і покарання в історії шкільної педагогічної думки// Педагогіка і психологія. – 1998. – Вип. 3. – С.197-203.
Панкрухин А.П. Маркетинг — практикум: ситуационные задачи, кейсы, тесты. – М.: ИМПЭ, 1998. – 159с.
Пащенко М.І. Вплив новітніх технологій на розвиток творчої особистості студентів// Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. — Зб. наук. пр. — Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2000. – С.404-406.
Пащенко М.І., Мішкурова М.Ф. Застосування методів активного навчання як засіб розвитку творчого мислення студентів// Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. – Зб.наук.пр. – Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця, 2000. – С. 406-407.
Педагогічні технології у неперервній професійній освіті/ За ред. Професора С.Сисоєвої. – К.: 2001. – 501с.
Педагогічна майстерність/ За ред. І.А.Зазюна. К.: Вища школа. – 1997. – 349с.
Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К.: 2002. – 135с.
Прокопенко І.Ф., Євдокимов В.І. Педагогічна технологія. – Харків, 1995. – 216с.
Саранцев Г.И. Теория, методика и технология обучении// Педагогика. – 1999. –№1. – С.19-24.
Свистунов С.В. Деякі питання становлення інноваційної освіти в Україні// Нові технології навчання. – 1997. – Вип. 21. – С.20-24.
Світлична М.Л. Ігрове заняття з громадського огляду знань з предмета „Організація виробництва та обслуговування на підприємствах громадського харчування”// Проблеми освіти. – 1995. – Вип. 3. – С.135-142.
Сердюк О.П. Закономірності і принципи навчання студентів майбутній професійній діяльності// Проблеми освіти. – 2001. – Вип. 23. – С.3-8.
Сисоєва С.О. Педагогічна творчість: Монографія. – Харків-Київ: Книжкове видавництво „Каравела”, 1998. – 150с.
Сікорський П.І. Теорія і методика диференційованого навчання/ Львів. – Видавництво „Сполом”. – 2000. – 420с.
Скаткин М.М. Совершенствование процесса обучения. – М.: Просвещение, 1971. – 170с.
Талалуєва Н.О. Розвиток проблеми міжпредметних зв’язків на сучасному етапі// Нові технології навчання. – 1993. – Вип. 15. – С.32-37.
Токар Н.Ф. Динаміка мотивації в процесі професійної підготовки// Педагогіка і психологія. – 1997. – Вип. 4 – С.151-155.
Уткин Э.А., Кочеткова А.К., Юликов А.И. Сборник ситуационных задач, деловых и психологических игр, тестов, контрольных заданий для самопроверки по курсу «Маркетинг». – М.: Финансы и статистика, 2000. – 192с.
Філіпчук Є.О., Ліщук М.С. Оновлення технології навчання та контроль знань// Проблеми вищої школи. – 1994. – Вип. 81 – С.69-77.
Цокур О.Я. Педагогіка вищої школи: Навчально-методичний посібник. Випуск 1. Основи наукового педагогічного дослідження./ За ред.Панькова А.І. – Одеса, 2002. – 424с.
Шпак О.М. Деякі аспекти диференційованого навчання// Проблеми освіти. – 1997. – Вип. 8. – С.72-80.
Шумакова Л.П. Мотиваційний тренінг як засіб активного соціально-психологічного навчання// Нові технології навчання. – 2000. – Вип. 25. – С.114-120.
Янушкевич Ф. Технология обучения в системе высшего образования/ Пер. с польск. О.В.Долженко. – М.: Высш.шк., 1986. – 253с.
Harris Christopher. In the Shadow of Bologna/ EAIE Forum, 2000. – Special Edition. – p.22-24.
Prodi R. Idea dell’ Europa. – Rome: Mulino, 1999.
Kolkovski L. Nauczanie problemove w szkole zawodowei. Warszawa, 1974.
Maddison A. Dynamic forces in capitalist development. London. Oxford University Press, 1991.
Thematic debate: Preparing for a sustainable future/ Higher education and sustainable human development. – P.: UNESCO, 3-9 October 1998.
European Credit Transfer System. – Poznan: Publishing House of Poznan University of Tеchnology, 2003. – 476 p.
Haug G., Tauch C. Summary and Conclusion. Towards the European Higher Education Area: Survey of Main Reforms from Bologna to Prague, 2001. – 5p.

Blog

Основні терміни І поняття активна модель навчання

Содержание