Тема: Дистанційні технології навчання. Зміст
| Вид материала | Документы |
- Тематичний план дисципліни > зміст практичних занять заняття Система, мета І зміст, 70.88kb.
- Особливості технології уроків української мови та літератури, 138.54kb.
- Технології дистанційного навчання Серед сучасних педагогічних технологій найбільший, 275.8kb.
- Удк 37. 026 Неля Самойленко еволюція поняття «педагогічні технології», 176.42kb.
- Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
- Медіаосвіта в Україні: сучасний стан І перспективи розвитку // Нові технології навчання., 134.17kb.
- Профільне навчання: досвід упровадження, інноваційні технології, 3401.8kb.
- Пересунько Тетяна Миколаївна, філолог, викладач української мови та літератури Балабинської, 226.5kb.
- Програма дисципліни "Дистанційні методи дослідження в метеорології" Упорядник: ас., 92.4kb.
- Інформаційно-комунікаційні технології, 2003kb.
Тема: Дистанційні технології навчання.
Зміст:
1. Дистанційна освіта – визначення та основні принципові засади запровадження .
2. Стан впровадження ДО в Україні.
3. Основні завдання створення ДО в ВНЗ.
1. Дистанційна освіта – визначення та основні принципові засади запровадження .
За останні роки розвиток інформаційних технологій зробив актуальною проблему модернізації системи освіти. Суть такої модернізації найбільше відбилася в концепції дистанційної освіти (ДО), яка, завдяки такому глобальному явищу як Інтернет, охоплює широкі шари суспільства та стає найважливішим фактором його розвитку.
Насамперед, ДО - це відкрита система навчання, що передбачає активне спілкування між викладачем і студентом за допомогою сучасних технологій та мультимедіа. Така форма навчання дає свободу вибору місця, часу та темпу навчання.
Варто відзначити, що ДО - доступна можливість одержати освіту за кордоном з мінімальними фінансовими витратами при великому виборі спеціальностей, оскільки більшість ВНЗ Європи та США ввели таку зручну для студентів форму освіти набагато раніше, ніж Україна.
Не існує єдиного визначення відкритого та дистанційного навчання (ДН). Серед найбільш часто використовуваних термінів, що відносяться до відкритого та дистанційного навчання, можна назвати наступні: кореспондентна освіта, домашнє навчання, самостійне навчання, зовнішнє навчання, безперервне навчання, дистанційне навчання, навчання з опорою на технічні засоби, або опосередковане навчання, відкрите навчання, відкритий доступ, гнучке навчання і розподілене навчання.
У 80-х роках ХХ ст. поширився термін "дистанційна освіта" (ДО), основною характеристикою якої є відокремлення вчителя від учня (саме в цьому полягає різниця між ДО та традиційною освітою).
Десмонд Кіган зробив спробу поєднати більшість визначень і на цій основі сформулював такі важливі особливості та характеристики дистанційного навчання:
- поділ викладача та учня в часі або просторі, або ж і в часі, і в просторі одночасно;
- визнання навчальним закладом: процес навчання визнається або сертифікується якою-небудь освітньою установою або організацією. Такий тип навчання відрізняється від самонавчання - власними силами, без офіційного визнання з боку навчального закладу;
- використання значної кількості технічних засобів (друкарських, аудіо- та відеозаписів або комп'ютерів), що об'єднує вчителів та учнів і забезпечує донесення змісту навчального курсу до користувача;
- використання специфічних учбових програм та матеріалів. Навчальні програми курсів ДО звичайно перед використанням проходять попереднє тестування та апробацію фахівцями-методистами дистанційної освіти;
- двостороння комунікація учнів і тьюторів (персональних викладачів) і відрізняється від пасивного сприйняття трансльованої через мережі віщання інформації. Комунікація може бути синхронною або асинхронною;
- можливість очних зустрічей для проведення тьюторіалів (семінарів з особистим викладачем), взаємодії учнів один з одним, занять у бібліотеках, проведення лабораторних або практичних сесій;
- індустріальна організація: це означає, що при проведенні великомасштабного відкритого та дистанційного навчання має місце поділ праці, різні завдання поручаються різним співробітникам, які разом працюють у команді розроблювачів курсу;
- майже повна відсутність постійних навчальних груп протягом усього навчального процесу. При дистанційній освіті відбувається навчання "поодинці", що створює можливість для персональних дидактичних зустрічей.
Відкрите навчання
Педагогічна доктрина відкритого навчання в центр уваги ставить надання учням можливості вибору:
- середовища та медіа: друкованих, онлайнових, телевізійних або відео;
- місця навчання - вдома, на робочому місці, у навчальному закладі;
- темпу навчання - із чітко заданим темпом або без чіткої структури;
- механізмів підтримки - допомога тьюторів на вимогу, аудіо конференції, або навчання, яке базується на технічній підтримці комп'ютера;
- моментів початку та завершення.
Навчання, засноване на технологіях, або опосередковане навчання
Термін навчання, засноване на технологіях:
- належить до систем викладання й навчання, де головну роль грають високотехнологічні недрукарські засоби;
- здійснюється у двох основних формах: автономне (наприклад навчання за допомогою комп'ютера та навчання під керівництвом комп'ютера) і за допомогою аудіо-, відео- і комп'ютерних конференцій.
На початку 90-х років у користуванні людства було, щонайменше, двісті п’ятдесят мільйонів комп’ютерів, до кінця 2005 року ця цифра зросла до мільярда. Що, в поєднанні з мережею Інтернет, створює інтелектуальну павутину, яка сукупно володіє приголомшливим потенціалом.
Наприкінці ХХ століття розвинені країни світу поставили собі за мету прискорити перехід від постіндустріального до нового етапу розвитку людства — інформаційного суспільства, основними ресурсами якого є знання та інформація.
Вже тепер інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) становлять вагому частку світового виробництва, що веде до глобального перерозподілу як ринку праці, так і ринку освітніх послуг.
Одне з головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства — навчити учнів і студентів використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба у прискоренні підготовки викладачів та фахівців у сфері ІКТ, в оснащенні закладів освіти сучасною комп’ютерною технікою, педагогічними програмними засобами, електронними підручниками тощо. Від вирішення цього завдання визначальною мірою залежатиме розвиток країни.
Рейтинг ефективності використання інформаційних та телекомунікаційних технологій серед 104 країн світу
(за даними організації "Світовий економічний форум")
| Місце | Країна |
| | |
| 62 | Росія |
| | |
| 81 | Замбія |
| 82 | Україна |
| 83 | Танзанія |
| | |
| 104 | Чад |
США
Американські університети мають тенденцію до застосування інноваційних технологій залежно від потреб, що диктуються промисловим, економічним і соціальним розвитком суспільства. Ці технологічні інновації впроваджуються на всіх освітніх рівнях - від середньої школи до післядипломної освіти.
Понад 40 університетів США беруть участь в академічних програмах, запропонованих Національним технологічним університетом. Деякі установи беруть участь у розробці програм з усіх дисциплін, у той час як інші забезпечують курси лише в обраних галузях предмету. Навчальні програми поставляються за допомогою телекомунікаційних технологій. Навчальні курси записуються на відеомагнітофон для зручності студентів. Електронна пошта, факс, телефон, пошта - принципові засоби для взаємодії між студентами й університетом.
Фінансування програм створення та функціонування ДО здійснюється із трьох джерел:
державні фонди ( від 60 до 85 % сукупних витрат);
гранти інших фондів та спонсорів ( 15 –50%)
кошти слухачів ( як правило не більше 15%, при цьому загальна вартість не перевищує 150 – 250 грн. за рік навчання у таких країнах як Японія, Китай, В. БРИТАНІЯ. У США майже повністю на комерційних засадах.
-
Середня плата за навчання становить 33% фінансування, а 66% складають внески уряду та іноземних агентств.
2. Стан впровадження ДО в Україні.
Розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи, і здійснювався за умов низького рівня інформатизації українського суспільства, незначної кількості оснащення комп'ютерною технікою шкіл України та відсутності спеціалізованих методик дистанційного навчання. Теоретичні, практичні та соціальні аспекти дистанційної освіти розроблені в нашій країні недостатньо. Кількість наукових організацій та вищих навчальних закладів України, які активно розробляють або використовують відповідні курси дистанційного навчання, досить незначна.
Тому вкрай важливим і своєчасним стало прийняття урядом державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006—2010 роки, яку було розроблено Міносвіти і науки України на виконання указу президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні", а також відповідних законів України.
Програма розрахована на п’ять років, її вартість — близько 1,8 млрд. грн. На 2006 рік на її освоєння буде спрямовано понад 250 млн. грн., у тому числі 183 млн. грн. — із держбюджету.
Мета створення та основні завдання системи дистанційної освіти в Україні
Головною метою створення СДО є забезпечення загальнонаціонального доступу до освітніх ресурсів шляхом використання сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж і надання умов для реалізації громадянами своїх прав на освіту.
Соціальне значення СДО полягає у можливості позитивного впливу на вирішення таких проблем як:
- підвищення рівня освіченості суспільства і якості освіти;
- реалізація потреб населення в освітніх послугах;
- підвищення соціальної і професійної мобільності населення, його підприємницької і соціальної активності;
- збереження та поновлення знань, кадрового і матеріально-технічного потенціалу, що накопичені вітчизняною системою освіти;
- формування єдиного освітнього простору в рамках усього світового співтовариства.
Розвиток освітньої системи в Україні повинен призвести до:
- появи нових можливостей для оновлення змісту навчання та методів викладання дисциплін і розповсюдження знань;
- розширення доступу до всіх рівнів освіти, реалізації можливості її одержання для великої кількості молодих людей, включаючи тих, хто не може навчатись у вищих навчальних закладах за традиційними формами внаслідок браку фінансових або фізичних можливостей, професійної зайнятості, віддаленості від великих міст, престижних навчальних закладів тощо;
- реалізації системи безперервної освіти "через все життя", включаючи середню, до вузівську, вищу та післядипломну;
- індивідуалізації навчання при масовості освіти.
Соціальні групи, на які орієнтується система дистанційної освіти
Створення і розвиток СДО орієнтується на наступні соціальні групи:
- учні старших класів, бажаючі одержати додаткові знання паралельно з навчанням у школі;
- особи, які готуються до вступу у вищі навчальні заклади;
- молодь, яка не має можливості одержати високоякісні освітні послуги в традиційній системі освіти із-за обмеженості пропускної спроможності цієї системи, необхідності суміщення навчання з роботою, географічної віддаленості від обласних центрів і престижних навчальних закладів;
- особи, які мають медичні обмеження для одержання регулярної освіти;
- військовослужбовці, які звільняються зі Збройних Сил України і члени їхніх родин;
- військовослужбовці строкової служби Збройних Сил України, МВС України та прикордонних військ України;
- фахівці конверсійних підприємств, які підлягають звільненню;
- безробітні;
- керівники державних органів управління різних рівнів;
- студенти, які бажають одержати другу паралельну освіту;
- особи, які бажають одержати післядипломну освіту;
- особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі;
- українсько- та російськомовні громадяни зарубіжних країн.
3. Основні завдання створення СДО в ВНЗ.
- формування нормативно-правового, організаційного, навчально-методичного, інформаційно-телекомунікаційного, матеріально-технічного, кадрового, економічного та фінансового забезпечення, впровадження та розвитку як дистанційної освіти, так і дистанційного навчання за окремими курсами або блоками курсів;
- організація та розвиток дистанційної освіти за будь-якими напрямками підготовки фахівців: гуманітарної, економічної, юридичної, природничої, інженерної, військової, аграрної тощо;
- застосування дистанційних технологій не тільки в дистанційній освіті, а й в усіх формах навчання: очній, заочній, екстернаті;
- впровадження технологій дистанційного навчання на всіх рівнях як повної освіти (середньої, професійно-технічної, до вузівської, вищої та післядипломної), так і навчання за окремими курсами або блоками курсів;
- забезпечення професійної підготовки та психологічної підтримки за допомогою дистанційного навчання соціально-незахищених груп населення: безробітних; осіб з фізичними вадами: осіб, що позбавлені волі; військовослужбовців строкової служби тощо;
- забезпечення професійної орієнтації та самовизначення для майбутніх фахівців;
- використання технологій дистанційного навчання для перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері підприємництва; державного та муніципального управління, митної та податкової служб, фінансово-банківської системи; викладачів середніх шкіл, професійно-технічних і вищих навчальних закладів тощо;
- створення державної електронної бібліотеки дистанційних курсів (нормативних дисциплін);
- удосконалення і розвиток телекомунікаційної інфраструктури для реалізації технологій дистанційної освіти, включаючи розвиток мережі УРАН - телекомунікаційної мережі для установ науки і освіти України з доступом до Інтернет.
- інтеграція СДО у світову систему сучасної освіти;
- прискорення експорту новітніх дистанційних технологій за кордон з метою зміцнення економічної бази і підвищення авторитету освіти України на міжнародній арені.