Валентин чемерис з ким сміється україна антолог І я українського сміху к и ї в – 2 0 0 9 Антологія видається за сприяння Патріарха Київського І всієї Руси-України філарета
СодержаниеЧудодійний поцілунок людству
Валентина чемериса
Став брильянтом в івана котляревського
Петр для чинов углы панскіи трет
Тот непрестанно стягает грунта
А мне одна только в свете дума, Как бы умерти мне не без ума.
Всякому городу нрав і права
Всякий з другого бере за своє.
Ой стукнуло, грянуло в лісі!..
Стукнуло, грянуло в лісі!Комар з дуба звалився,Трафив на коренище,Збив собі голень, плечище
Обгородіте ж ви менеДрібненькими стрілоньками,Положіте ж ви на мніМій тугесенький лучок.
Іван сміхован
Був собі Іван Сміхован,Що все робив сміхом:Кілком підперезувався,Підпирався міхом
Небиличні приказки
Подорож у царство небесне
А вони не нарвали гречки,Нарвали сім кіп полину.Я з того полинуЗробив на люльку тютюну —Ще трохи й зосталось.
Як узнала ж мене муха,Принесла мені хліба петруху.
А в церкві три попи
Що схочеш — купиш!
Петро гулак-артемовський
Чи вже ж ти, серденько
Тюхтій та чванько
1Автор Тюхтія та Чванька.
А на десятий рік, як вийме й прочитає
Що начеркав, то так в друкарню і несе!
Та глузду, гріх казать, скупенько у обох...
А книжок же його—з п'ять сажнів так лежить.
Цікавий і мовчун
Батько та син
Березової кашки
Дрючком Хведька разів із шість оперезав!..
Дві пташки в клітці
То збоку ускубне
Що нічого не вдіє
А нам, малим, в кулак трубить!»Так Пліточка в воді на долю нарікає, —А на гачку — черв'як все хвостиком киває!..
Гульк Щука!.. бовть!.. вона
Павло білецький-носенко
Од гір Хорватських до рівнин, Де Дніпр реве в борах, мутить піски під кручой Під кельями святих пливе де тихий Дін...
Два злодія да кінь
Тобі кажу, брехня".Од сварки добрались до кия.Покіль латались два Злодія,Підкрався третій сват
Да й вдрав во всі лопатки
Мужик да гадюка
Приніс його у хатуЙ до печі положив
Роззяяв писк, сичить
Селянин да його діти
Чи вітер вчав зривать листи з дерев'я жовті
Не жалуючи праць, ні статка.
"Тут може бути натяк 1 вище комісара!"
Мій батько так казав: ''3 панами добре жить,Водиться з ними хай тобі господь поможе, Із ними можна їсти й пить, А цілувати їх —
Хто знає Оржицю? а нуте, обзивайтесь!
Арабську цифиру, мовляв, закон турецький
Піду я до Сули скажену позивать!»І розні деякі казав, сердега, речі,Із злості, як москаль, усячину гукав;А далі почепив собі сак
Чи довго він ішов, чи ні, того не знаю;Про те ніколи сам Рибалка не казав;А тілько він дійшов, як слідує, до краю.
Рибалка дивиться і очі протирає
Здихнув Рибалочка да і назад поплівсь.
Мов перед судовим на стійці козаки?
Ведмежий суд
Трохи не цілі сутки.«Як можна гріх такий зробить!Воно було б зовсім не диво,Коли б він їв собі м'ясиво»,—Ведмідь сердито став ре
Віл щось почав був говорить,Да судді річ його спочинку перебили,Бо він ситенький був. І так опреділили
Лисичці ж ратиці оддать».
Привів мене господь побачить і панів:Мов простий чоловік, там інший нан сидів,Другі, задравши ніс, розприндившись, ходили
Що бачив, як пшеницю мили.
Да як моторно він бряжчить,Як Муцик, бубличком задравши хвіст, біжить
Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши,Махнув борідкою, замекав, заскакавІ гетъ-то честію такою запишнився
Прийшлось бідасі пропадать.
Утята да степ
Сніжечком біленьким припала.
Про те нам байдуже, а сила тілько в тім
Хіба ви хочете мене покинуть?А я ж вас Літом годував
Останній колосок холодний сніг сховав
Що жінка щось його глядить не дуже хати.Мабуть, що упада їй діду одвічать,Як сивому Степу одрізали Утята.
Будяк да коноплиночка
Бува, і чоловік сьому колючці пара:Людей товче та й жде, щоб хто його кохав.Я бачив сам таких і, може б, показав,Та цур йому! ро
Левко боровиковський
Петрусь, щоб стіх не вчить — Граматочку спалив;Татусь йому другу Граматочку купив
В неділю б'є поклони в церкві Пан,Аж шкура запотіла
Моя байка
До друкаря
Багатий, бідний
Що ж рідні, та кумиВ пожежі помогли?
Від жінки заховавсь — під піл,І в три погибелі звернувшися, турсився,І плакав, і просився...
Клим п'яний
Пан та мужик
Явилася душа на тої світ. Проводжатий
ПСЕЮхим узявсь робить усе! Та й звів усе —на псе!.. ЧОБІТ
Та й каже: "Чобітку! Не треба-бо дрочиться
Яка найлучча птиця?
КЛИМ Байка Левка Боровиковського
За автора я вельми рад.
Тему затвердили, і отСпішить на поміч вже Аерофлот.Невтомний КандидатЛетить на місяць в Ленінград
А жаль! Мораль?
Заробітна плата!
Стоїть гора високая...
Стоїть гора високая
Під гаєм в'ється річенька.Як скло вона блищить,Долиною зеленоюКудись вона біжить. Край берега у затишку
Мов журяться вони.
Як хороше, як весело На білім світі жить!..Чого ж у мене серденькоІ мліє, і болить?..
Лебідь, щука і рак
Смикнули — катма ходу...Що за морока? Що робить?А й не велика, бачся, штука,—Так Лебідь рветься підлетіть
Хто винен з них, хто ні — судить не нам
Затим, що сила є...Примір не довго б показати,Та — цур йому! Нащо чіпать?..А щоб кінці як-небудь поховать
Та здоровенний!
Та квапиш ніс поганий свійУ чистую оцюю воду?Та я тобі за сюю шкоду
Ти думаєш, що я забув?
Ще мало я терпів?
Зозуля й півень
Як тільки що почнеш співати
А ти, голубонько, ти, кралечко моя,Поки співаєш на калині
Як гляну на тебе — така ти невеличка
Спасибі, братику, за добреє слівце.
Пурхнув — та й був такий.
Мальований стовп
Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі
Усім, хто був на морі, горе!Ану — до берега тікать
За сюю капосну дурницю Полаяли Синицю
Костянтин думитрашко
Один од немочі, другий од пуза крекче,Той родиться, другий бажа вмирать
В мороці, тузі і в трудах весь мир
Степан руданський
На могилі не заплаче Ніхто в чужині, Хіба хмаронька заплаче Дощем по мені...
Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі... Повій, вітре, з полуночі.
Та гей, бики! Ломіть бадилля!Ломіть його, валіть на прах;Нехай не буде того зілляНа наших батьківських полях!
Почому дурні?
Перепродав раз маляр
Треба всюди приятеля мати
Жалібний дяк
Купив свічку раз купець
Пекельна смола
1За копійку дати.
Аби душа чиста
Апостолів всіх у рядДрючками зігнати.Спасителя на вратахЩоб на шпуги взяти.
Погані співи в пазурах кота
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею Стелеться в полі туман…
Я пригорну тебе щиро до серденька
Слін на гетьманстві
Та не в рідню плохим, —А знарошна не скривдив би і Мухи!От раз наш добрий гетьман слуха,Як Вівці скаржаться, що їм
Як ви насмілились робить
Всьогісенько з сестри впаде по шкурці й
То чим старальніше він чистив,Тим більш було і плям!
Кіт і соловейко
Так от таким ти співом веселив?
Маленький чортик леся мартовича
За топливо
Осип маковей
Як шевченко шукав роботи
ГЕРР КАЙДАШЕНКО ІЗ зоннеберга
Володимир самійленко
Десь далеко єсть країнаПишна, вільна, щастям горда
Там неправді та злочинствуНе вважають і на волос
Суд там скорий: як ти винен,То зашлють «без проволочки»,А не винен, то й відпустять —Без сорочки, без сорочки.
Там тверезість у повазі,Видно скрізь тверезу спілку
Там велика воля слову:Кожний пише все, що знає,І цензура ліберальна —Все черкає, все черкає.
Там говорять по-французьки,Не то значні, а й лакеї,І пани всі мови знають,—Крім своєї, крім своєї.
Як собаки, як собаки.
НА ПЕЧІ (Українська патріотична дума)
Бо та піч — не чужа, українська то піч,І думки надиха мені рідні;То мій Луг дорогий, Запорізька то Січ,Тільки в форми прибрались
Еволюція значна зайшла від часів,Як батьки боронились війною, —Замість куль і шабель, у нових діячівСтало слово гаряче за зброю.
Та мене почуття обов'язків своїхПотягає служити народу;Щоб на душу не впав мені зрадництва гріх,Я знайшов собі добру методу.
На таємних думках та на мріях палкихЯ роботу народну обмежу
Щоб світило над нашою ніччю,Хоч, на жаль, мати книжку народну в рукахЯ признав небезпечною річчю.
Але в грудях не можу я здержати крикУ годину твого ювілею.
Слава ж нам! бо коли б дух народу погас,Не стерпівши свого лихоліття,То по йому хоч зо два примірники з насДочекають нового стол
Слова і думки
Патріота іван
Патріоте наш Іване!
Патріоте наш Іване!
Патріоте наш Іване!
Патріоте наш Іване!
Патріоте наш Іване!
Із деція юнія ювенала
Тут мій Умбріцій почав: "Як для чесної, — каже,людини
Де старовинний Дедал згорнув натомлені крила?Ще поживу я, коли мого прядива досить у парок.
Все то пестунчики щастя. Від самого дна до вершиниДоля їх зносить, як хоче із кого часом посміятись.
Слова не тямлю сказати. Про батькову смерть ворожити —
Темна душа, що горить від укритого в ній лиходійства.
Стільки ж і віри тобі. Хоч жертовниками присягайся
Встане і йде собі геть від вершницьких місць у театрі
З пишним добром молодої мінятись? Кого з бідолашних
Хто у нестатках домує... Та що усе те проти Рима?
Мої "друзі", будь вони трижди прокляті
Про що я нещасний мушу писати
Про широкі натури за державний кошт.
Про всяке, одне слово, дерьмо!
Нащо писать байки, даремно драти рот?
Чи інша його байка, написана певно, в тимчасовій розпуці й зневірі.
Кричав на гріх — зо всеї мочіІ пальцем тикав людям в очі.
Грішить хрещений люд без каяття й при гробі!
Валентина чемериса
Червоний парнас
О час народження й тепла!Неси нам дні ясні й щасливі
Фундатор — василь блакитний
В житті горю… Життя люблю —І лоскіт сміху, й терпкі сльози, І кожну радощинку п’ю, Як сонце п’є ранкові роси...
Серце на часточки кришиш
Ні слова про спокій!
Ні, не може ж без реклами
Одного лише: корови… Так, корови! Бо корова —
Я. мамонтів
Шукав я — мовчки, без надій
Заслужена нагорода
Тяжка робота патріота,Але й подяка — це не жук…Царський маєток за роботу —Не валюшки і не кожух. І навіть не в Курупра
Дізнавшись, скажуть — ну і дура
Сюди, поети!
Та так, щоб в землю врився писком
Остап вишня
Ой, полола горлиця
Зашуміла ліщинонька
Мисливська усмішка
Всміхаючися тихо-мирно,Кашкет насунувши на лоб,На мушку Ви берете вірноГоловотяпів і нероб.
Сухий в порохівниці порох,Не похитнути сталь руки, — І бракороби в темних норахХоваються, як борсуки.
Ви бистрим оком соколинимЩораз вимірюєте вмить,Де слід ударить бекасиним,Де треба і картечі вжить.
Ви неквапливі. Ви спокійні,Ви тільки глянули згори —І враз у «дірці самостійній»Мерзенні трусяться тхори.
На наші села і міста,Як серце Ваше звеселяєРадянська дійсність золота!
По полях ми з Вишнею бродилиВосени, шукаючи зайців,І бур'ян пожовклий, посивілийПід ногами срібно хрупостів.
Ну, а вмів же бути і суворим,І безжальним бути Вишня міг,Як назустріч чорним поговорамПідіймав свій праведний батіг!
Господи! Збожеволіти можна від суму!
Як я рибу ловив
Як варити і їсти суп із дикої качки
Що ж трапилось на вулиці шевченка?..
Козака несуть і коня ведуть, кінь
Козака несуть І коня ведуть, Кінь головоньку клонить...
Козака несутьІ коня ведуть,Кінь головоньку клонить...
Білі рученьки ломить...
До єдиного пальця!
До єдиного пальця!
Качалка у футлярі
Василь чечвянський
Відкритий лист
Товариші! Без зайвих фраз.Без вступів, просто і одверто
Тоді скажіть! Так я напнусь,Ударно, так сказать, натисну,Ви склом оздобите стіну —І я тоді на ній повисну.
Вітаю вас усіх аж-жа!!!
Ярмарок у полтаві
Диб-диб на село!!
На чужії горлиці
Федька гуска письменник
Юрій вухналь
Трудовий день федьки гуски
Любов федька гуски
Юхим гедзь
Коли Пегас прогикує на Парнас, Коли підкови до копит протерті, Веселе слово маймо про запас, Бо то для нас —
8 Березня 2028 року
«охота пуще неволі»
Кость котко
Обличчям до спини
Сергій пилипенко
Крутни та слухайНа всі вухаСьогодні, й завтра, й безупинно.
Ніде нема».
Новий веверлей
Поліз в купальню голова,Та раптом став він потопати.«Рятуйте!»— зарепетував,Аж хвилі піняться булькаті.
Листи стругає вся юрбаБез черги, щоб пустив до хати.Самому сунутись хіба,Як нікому передавати?
Об землю б'є,Копитами гатить
Тут помилку Зразу видко: Бий не било, А правило.
Перед веде гладкий, опасистий Роман,Що обійшов весь світ у мандрахІ знає все людське життя.
А далі гурмою летять
Пливе потоком безперервним
Та їм в одказБабуся як не бовтне,Немов у воду камінець,Аж хвилі ходять колом
Виносить класи на-гора
Коментар до байки — через
Сергій чмельов
Наша історія
Щоденник вчорашнього комуніста
Клаптик історії
Як стати славетним письменником
Ярослав галан
Два убивці, два бандити —
В уоллстрітівському гнізді, з животом, як бочка
Містер Бульба, пан Очкур —Всяка, бий його холера,Погань проклятих петлюр.
1.Знайома картина
2. На задвірках уолл-стріту
Яка ганебна ця облуда:Весь вік про тебе він волав.І тридцять срібників, іуда,За тебе до кишені клав...
Що ж, до смаку йому цей побит...І він старанно плазував
Отой священний боголюб
Та били ми і далі будемКарать запроданців-заброд.Ми гнівно кидаєм іудам:Вас ненавидить наш народ!
З чужої миски хлебчуть суп
Фронт в ефірі
Останні дні однієї афери
Обвинувачуємо ми!
Олександр ковінька
Безумовно, я народився зимою
Микита годованець
В нас байкарі є — хлопці й молодиці
Де ви, батечку, бачили
А розуму і серця не стає,То з неї нам добра не бачити ніколи.
В громадському садку
Мале — дурне
Не смій! Бо діло це дурне!
Дядько пень
Спалить! Давайте сірники! —Пеньку і не свербить за вухом
Хто шеф? Хто посадив Пенька?Та дядько Пень з сусіднього ліска!
Він нам все діло зіпсує! —Обурена Сорока стиха голос подає.Лисиця їй: — Мовчи, дурна!У нього є записка від Слона!
Сміх на службі
Не до душі робота ця мені
Лев умирає
Лев то здригне, то раптом встане
Лис з-за куща, мов злодій, визирає
З'явився Вовк:— Чого пан Лев хотять?
Кісток обгризених лишає купи,Хто краде лошаків, овець, бичків...
Кладу зло на Хортів.За правду вмерти б я хотів!
Шукали Вовчика півдня,Знайшли під ліжком у сусідки:— Розкрити рот на Левеня?Щоб Лев загриз? Бридня!
А мартирос означає – мученик
Помолимось за тих
Валентина чемериса
Земле, Ти — наша весна красна. Стомовна, сторадісна нене!
Пісню і я віддаю,Травню і Жовтневі радий:Матір Свободи і Правди,Славлю Вітчизну свою...
Нам нужны
Воляча кров у нас, волячі у нас жили,воляча вдача, добра і м'яка.У шумі цім волячі наші силиприковані до чорного гака.
Хай щедрі ми талантами, хай здібні
Ти вишнево усміхнися,Подивися, батьку, як Ой під Вишнею розрісся, Буйноквітнучий вишняк!
Його сатира — Бойова! Пече, неначе Кропива.
Степан олійник
Люблю наш край
Сходивши землю срібноросу,Що клонить трави аж до хвиль,Ти змалку вмів клепати косу,Водить човна і в шторм,І в штиль.
Літа лишаючи позаду,У море ходиш, як ходив...А скільки яблунь, виноградуТи круг Одеси насадив!
В роботі зрання і до ночі,Немов той ратай на сівбі,А скільки радощів для дочокПереносив ти на собі!
А жарти, сміх? Лиш серцем дужіТак сіють усмішки дзвінкі!..Люблю наш край
Люблю наш край: рибальську вдачу,Солоний бриз і хвиль тепло...Аж звідси, друже, ясно бачуТвоє — Григорівку — село!
Сам себе перехитрив
Що шукаєте ви там? —Знявся лемент, шум і гам.
Вчувши дику новину,Зникли люди — в мить одну!... З'ївши з салом паляницю,Виліз дядько на полицю.
Де там скоро! Спи й не бійсь.
Не говори, що ти поет
Коли, радіючи удачі
Коли ти взяв замовлень масуІ друзям кидаєш: «Спішу!Бо вже й читать не маю часу,А цілі дні пишу й пишу!»
Дорога дама
Ну не дама — а реклама!
Шли машину, треба хрону!
Через місто через всеМчить, мов біс його несе.Підлетів під саму брамуІ почав...
Врешті вийшла, підійшла,Сіла важно й попливлаНа машині на прекрасній,На державній, мов на власній!
Немалу штурмує даль!..Та мені його не жаль.Жаль машин мені державнихІ шоферів, хлопців славних!
Гонець для надзвичайних доручень
Пес барбос і крос
До озер, через луги,Там, де верб зелені шати,Йшли природи вороги —Браконьери-торбохвати.
Що не крок — тріщить лоза.Йдуть, нема на них холери!Ось і озеро-краса,І спинились браконьєри...
Прикріпив Гаврило ЩурТол на палку-закидалку,Підпалив бікфордів шнурІ жбурнув на воду палку.
Гавкнув хрипло — і туди
Щур "о боже!" верещить,В двох Микол волосся дибки!Двоє в майках і трусах,Щур Гаврило в тілогрійці —
Здоровше з гумором живеться...
Сатирик рівен хліборобу:Встає до дня, одягне робу,І знов береться за перо.
Коли казати правду щиру
Всміхнувсь... І зразу на своє
Критикувать вас мало!
Федір маківчук
«кошмар моєї жізьні»
Поцілунок з тигром
Сергій воскрекасенко
Я шахтарочка сама
Сатиричні мініатюри
Запам’ятай, шановний мій читачу:Змія міняє шкіру, а не вдачу.
Найдорожча похвала бува завжди від того
Життя своє ти не вважай путящим,Чого б собі ти в ньому не здобув,Якщо лишаєш світ не кращим,Ніж він до тебе був.
Такого шанувати треба,Хто в вічі каже правду всім, —Цей не вигадує для себе,А ризикує ще й своїм.
Піввіку одна його думка живила:Талантом своїм здивувати світ!Був певний, що в нього виростуть крила,А виріс великий живіт.
Солодкий з кожним він, бо мусить,Та заздрість в нього не згаса.
Тепер мене одне гнітить
Майстри довголіття
Мішок із грішми легше нести,Ніж торбу злидаря пусту.
Микола білкун
Як тривого то до бога
Павло глазовий
Курінним ти служиш отаманом
Коник твій орлиться понад ланом!У державі гетьмана ОстапаКурінним ти служиш отаманом.
Розмова тиха-тиха йдеМіж двох старих дідів.
Що й він чимало посадив... Невинних у тюрму.
Молодим стаю та бравим,Хоч біжи на танці.
Коли б я був негром на старості літ, охоче, лише задля того я б вчив українську, щоби прочитать веселі байки Глазового!
Непорочна курка
Чому на ній я не бачуНі крапельки жиру?Чому вона фігуроюСхожа на сокиру?
Нерівний шлюб
Що за речі глупі.
Костюм справив елегантний,Вчить турецьку мову.
Голова гуде у ньогоВід отих уроків.
Ласкава варшава
Що завгодно пити.
Найвища нагорода
Гуцулове горе
Геть розтратив усі гроші,Що були у мене.
Анатолій косматенко
Соловей на доті
Двадцать второго июня, ровно в четыре часа, Киев бомбили, нам обьявили, что началася война...
Над Ірпенем — на кручі, на узліссі.
До нього стежечка крута біліла.
А ти, ти дбай про внуків і синів: Пильнуй і пам'ятки, і пам'ятники слави Своїх дідів Своїх батьків...
Гроза з-над овиду, як привид уставала.
Соловій україни.
Серце і перець
Але отим, хто мудро ужива,Кров розганяє, серце зігріва,Дає здоров’я і — повіриш? — вроду.Запам'ятай мій лаконізм!
А ти, сатирику, візьми собі в девіз
Хто краще Чарлі Чапліна зігра!Охочих назбиралось —
Коли настав кінець веселій грі,Й оголосило присуд свій жюрі,То Чарлі — сам великий Чарлі! —Четверте місце лиш зайняв!
Я — ремісник.
Люб’язна бесіда
Вже мова і зайшла:"Маринко, добрий день, оце я хліб спекла
Кислющий... Ні зжувать, ні проковтнуть.А бач, сім’я — як перед смертю труть.Ти кинь собаці — пес і нюхати не стане".
Батько та дочка
Дотепну та веселуСатирик-гумористУтнув новелу
Читав, читав... Які вже не були місця —Такі, що й мертвий міг би реготати,А Дунька... Ані руш, ані слівця!Мовчить. І так до само
Сміяться з Дуньки — зась.Що ж, Дунька Дунькою. Що з неї взять? Нічого.
Євген дудар
Гулівери і ліліпути
Дерзай, іване!
Щедрий напарник
ЖИВУ, ЯК УСI...Життєпис обивателя
Дмитро молякевич
Павукова правда
Є правда чиста, гола, є — гірка,Та є іще й така
Загадка природи
Балада про прерісту корову
Нас інше цікавить... Жила там собі
Щодня директива з району летить —Вже всіх не вмістити й на хурі! —Негайно, мовляв, зобов’язуєм вжить,Щоб звіти були у ажурі!
Повісили навіть чудовий плакатЯкраз перед нею над ясла
За кожну посмикали дійку;Те вим’я скубли на усякі лади,А толку — нема й на копійку...
Й зітхнули спокійно: "Теперичка ажУсе — одним зробимо духом:Лиш вимені треба робити масаж
А справа доїти хорову".
Я знаю, читачу, давно вже пора
Притча про байку і осла
Іван немирович
Міста квітучі й села виростали.Осел ревнув і відповів ураз
Сократ і гетера
Ти жодного з прихильників моїх
А любощі — крива безпутна вниз...
Красунчику, коханий, глянь сюди —
Шоколадка для сільвії
Борис поліщук
Ходив кум до Катьки
Михайло прудник
Не на тих напали!
Міський бюджет
Будьте здорові й не кашляйте
Петро ребро
Затріпоче корогов,І збагнеш зненацька
До сторіччя петра ребра
Тільки ти живеш.
Супліка запоріжанок
Не їсте ви й не п'єте,Стали хмурі й мляві,Бо дні й ночі сидитеНа твердючій лаві
Той сопе, той позіха
Тож ми просим: — Козаки,Годі засідати!Краще будем залюбкиДіток колихати!
Ви ж удома, козаки,Не були відколи.
То ж, любезні, засідать
Вам, звичайно, вже втямки —Це жіночі жарти.Хоча дещо, козаки,Пам'ятать вам варто
Хочу! бути!! президентом!!!
Жив, як всі, їв хліб і сало,Не вважавсь інтелігентом.
Часом я на стіни лізу
Не лякають компромата(Дулю дам я конкурентам).Тільки б ще покермувати
Обіцяю дать зарплати,Вклади виплатить з процентом.Обіцяю... обіцяти!Хочу бути президентом!
В мене задумів багато:Щоб дошкулить претендентам
Хочу бути президентом!
Щоб позбутися халепи,Я студенткам і студентамДам стипендії нардепів:Хочу бути президентом!
В хід пущу я всі резервиІ скріплю Союз цементом.Будуть в нас рублі і євро:Хочу бути президентом!
Послання вовку-сі романцю
Жниць обминай (не велике цабе).
Плач новітнього генсека
Влада сміху
А тепер його в нас — море
П’ять світів валентина чемериса
Бідуймо разом із своїм народом!..
Надійне серце буває тільки у вірного друга…
Дайош золоту орду!
Приходьте після вбивства
Олег чорногуз
Як доглядати дружину
Як вибрати наречену
Володимир голобородько
Справа збіглого "афориста"
Тези і антитези
Полікарп шабатин
Сатирики! сам бог за вас!
Між Климом і Кузьмою, що тинялися без діла,Пуста дискусія велась
Ну що ж, нехай це буде й так, —Сказав Кузьма, у віялках мастак. —Але ви поясніть мені одно
Оце й почути я хотів! — Кузьма зрадів, —Мені, по суті, все одно, яке ім'я машині тій дано,Але щоб в чистоті було зерно!
Всевишній і Сатирики
Як чекала, виглядала
Якось в лісі
Та він справи не загоїв:— Ти, Семене, не спіши,Там було їх певно, троє,Ти іще поворуши!А в Семена мокра спина,Де поділася могуть
Дама з пушкою
Валентина Козак
Людмила дудникова
Одним рядком…
Чоловік без жінки — що конверт без марки: нікуди не дійде.
Старість — це коли ти стаєш для всіх непомітним.
Поганих людей немає... Поки з ними не маєш нічого спільного.
На фазенді
Як то кажуть, до хрена!
Вже бачу — старість на порозі.О Боже, ну яка гидка!Тут не віршем, а словом в прозіЇї спитати: "Хто така?!."
Вони поможуть щось змінити
Антоніна Торлюн
Унікальний випадок
Й ну з неї кепкувати
Але не знаєш, звідки він!
Віра холошвій
Український менталітет
Якби я була президентом
«москва сльозам не вірить»
Граф оман і ганна черінь
Себе прославляю
Моя географія
Моя географія — моя парафія
Правила доброї поведінки
Як так?! Мені відмовили!!!
Залежно хто що — всі це знаємо...
Ніби болотна жаба
Чудовий день сьогодні
Поетична пара
Я безмірно вдячний долі,Що завжди мене любила: Ставила під парасолю — Або дощиком поїла.
Ти ж з води сухим вертала,Блискавицю відвертала, М'яла з каменя подушку, З лободи варила юшку.
Бувають терміни невдалі. Отой, що грає на роялі, Щоб правильно назвати хист — Не піяніст, а РОЯЛІСТ.
Для рояліста роблять гранду: На сцену винесли троянду.
Наш нарід вчених поважає,Для них ім'я почесне має — Не там якісь Івани й Петри, А спеціяльне: наші МЕТРИ.
Та часом виміряють метри
В кожнім місті в тебе є кохана — Я ж не можу бути в кожнім місті...
Фросина карпенко
Чи й у вас таке бува?
Аж здригнулась ланкова.А штани та картузиПосідали на вози
Їм — ні слова голова...Чи й у вас таке бува?
Вам — премію за чесний труд?Зорати вам город?І могорич вже тут як тутСтоїть, роззявив рот.
Гумор в куцих штанцях
Велику посаду Матвієві треба: Він даже великої думки про себе. Ту думку плека черепна порожнина, Бо в тій порожнині та думка — є
Закони мистецтва
Брехня чи правда
Грицько бойко
Тільки те, що обіцяє
Коли будеш виступать, Обіцяй... Не обіцять! Грицько Бойко...
Підслухана розмова
Швидко відповів
Міцна підлога
Татові на зло
"А то я тобі одірву голову
Народний яковченко
Пересмішник, який любив кільку
Валентина чемериса
Хоч не зобидив нас Всевишній: Кожному до гумору дав хист — За столом ніхто у нас не вишня, Як сказав один каламбурист.
Споконвіку ведеться
Шабля гостра, одначе
Ми у щасті й біді
Віктор баранов
Це, блін, вобше!
«маленький вірш про ілліча»
Про веселого
Для чого цвях тому, хто замість бугая?
Спроба експропріації
Зібрались «гнані і голодні»
Ще довго той діяч балакав Й завершив
Підступний трюк
Послали їх на поле гній возити.Потрібне діло, що там говорити.Отож, впряглися.
Вже дві версти чи й більше відмахали,Аж раптом...
Тож і тягніть
Микола возіянов
Перший мільйон
Я б теж випив за народ
Володимиру верховеню
Емблема міста
У Харкові на пероніЗдерся на підмурокЗ мідним чайником в руціЩе один придурок.
Полюбила постаментиСумнівна еліта —Вже у черзі стоять "діти"Лейтенанта Шмідта.
Чи так треба воріженькам
Гриць гайовий
Реєстри недоторканих
Про інтеграцію
Про гуманітарну допомогу
Про фаховість
Про навчальну програму
Про світогляд
Інженер та філолог за фахом
Лисяча наука
А знаєш, тату, бачив я
А де Лелека?
Рябко і характеристики
Печатка й підпис: "Вороний".Дала характеристику й Свиня:"Рябко — особа темнувата,Всього від нього можна ждати.
Демократичний диктатор
На те Диктатор відповів за мить:— Не я велів підлеглим це робить.
Аж тутЛев знов прибув у ті місця
Свобода слова
А не на волі?
Григорій гарченко
Чорний доктор
Й за своє усе те видавав.
А — фальсифікаторських наук.
До пустель, каналу й річки —Сексуальні п'ятирічки.Поміняєм комунізмНа ексгибіціонізм.
Мазохісти й гоміки — в русло економіки!Ворога народу — СНІД —Затавруємо, як слід.Щоб той гад на нашу владу
Хочуть сили деструктивніСексідеї конструктивніНині скомпрометувать.Але цьому — не бувать!
Геніальний винахід
Не хвилюймося — хімізуймося!
Олесь жолдак
Любов за териконами
Важкий на руку
Він обкарнає й Чорне море.
Якби-то всю ліричну воду Із книг його після війни Для блага нашого народу Пустить, скажімо, на лани —
Многоглагольний авторський романс
Колискова трубопрокатна
Треба, дитино, знати:Теж із мого прокату!
Олекса запорізький
Люди, де ви? Люди, нащо-бо вам бути
Щире? І промовить слово хто привітне?
В зоопарку
З ягнятами — перед очима як примари.Вже краще був би я маленьким здох!"
Як із тобою деколи погомониш"
До Лавра, що вглибу діброви
Та хап сокируОбіруч — і до Терника.
Мурашка і гора
Ой, мабуть, набрехали, кляті! Гора ж — не голка та й не тріска теж..." Еге ж бо! — подумала Гора, — Еге ж..."
Однак усередині був, як і кожний
Пусте! Порожнечу — бо пінні напоїЩораз наповнюють по самії вінця...
Один тільки ти мене тішиш!.." Аж раз —Не пива, не меду, що зміцнює груди, —
В могилі лежить-спочиває Князь гожий,А Келих, блискучий красунь-молодецьДогідливо іншому служить вельможі.
Павло ключина
На переїзд павла ключини до ромен
Велика це, товариші, радість!.. "
Здається — байка просто бреше
Ведмідь гне дуги
Повчитися не гріх".
Нарешті в гай заглянув Лев.І що ж побачив він?
Обурений тигр
Мандрівний шпак
Личинок всяких, павуків...
Петрові сліпчуку
На літературному шляху
Немов прикутий
Ліричний двотомник
Євген колодійчук
Навіщо ті гроші?
Віддай мою ногу
Ґвалт, ріжуть!
Андрій коцюбинський
За дорученням „Вишняка"
Поет на товчку
То й живи без гонорару,А плати за все і скрізь!І тому штани новенькіНа товчок поет поніс.
Мимо йшла дівчина гожа,Зупинилась і мовчить.Щось, напевне, пригадала —Й розгубилася на мить.
Ваші вірші ще у школіЗадавали нам учить.Розкажіть-но, а сьогодніВи працюєте над чим?
Так, робота в тебе, — кажеІронічно жінка мила, —Щоб ті кнопки натискати,Що — потрібна груба сила?
Та і на телеекраніТреба нам частіш "світитись",А щоб люди пам'ятали,Можна навіть і побитись.
Володимир красіленко
Чому не видаєш ти свої вірш? —
Супутниця сатири — стислість
Творив поет, як правило, не сам
Ця істина зосталась у віках
Що у майбутньому поета жде —
А я пишу мініатюри
А хто в каменярі?
Не позаздриш...
Сміх крізь сльози
Птахи у нашому житті
Єдиний співавтор
Епітафія мініатюристу
Демократичність влади
Сто партій майже (Божий дар!), Ще й двісті спілок при нагоді. О Господи! Який тягар На шиї бідного народу!
От так штука
Бо ледь збулися комісарів
Жіноча доля
А все навколо — нафта й газ
Хресний шлях
Так не тільки на городі
Кликали народ
Не середньовіччяНині, і закони
Поет і посада
Посадили в гарну клітку співака,Годували і поїли, мов бика.Від дармового хлібця й комбікормівПотихеньку Соловейко розповнів.
Тож поглянув у вікно, у далечінь
У якого сталось все, як в Солов'я:Лиш дали йому посаду і печать —Став одразу ж по-лакейськи цвірінчать.
На долю скарживсь тільки Віз(Вищали в нім колеса й вісь)
Твої волання, брат, — пусте.
Микола лукаш
Читальнику, що взяв сей твір читать
Жени журбу цілющим добрим сміхом,Бо сміх самій людині притаманний!
Говориш ти: "Ніколи я не будуКохать жінок — ані дівчат, ні дам Не буду сил на це я тратить; люду
Міг би його поганити — Не хочу вуст поганити.
Десь є Досьє...
Що лишився ідейно безплідним.
Невизнаний геній
Ввічливий бюрократ
З української філософії
Прекрасний цей світ
А Шамота коло плота —
Премія т.г. шевченка в галузі
Краще чужість
Омелян лупул
О.Л. (щось там підрахувавши)
Від імені і за дорученням
Хоч і була на вигляд благородна, —
Лиш не кажуть про причину Отого свого почину: Згодні вік галасувати, Тільки щоб не працювати.
Попідростали й Бараненки, Як бугаї — не як воли! — Але ж були у нас Шевченки, Довженки й Стельмахи були!..
Аж ішов тим шляхом раз Простак — Пожбурнув той Камінь геть. ВідтакГомонів простий люд і вельможний:— В добрій справі, бач, маста
Хоч і хата наша не з колонами, Без граніту-мармуру, затеНе живем за вовчими законами — Знаємо, де грішне, де — святе.
Дими лиш розпускає, як мару, Підтверджуючи істину стару: Чомусь Добро вмирає швидко,А Погані — кінця не видко.
Почутому повірила спільнота —
Володимир луценко про…
Гримаси ринкового монстра
Я прагну злягання з Тобою
Осягнути Коран і Конфуція.
Ну й навіщо ці мудрі писання, Коли нутрощі просять злягання.
Пнусь життям недолугим,Що ж це сталось зі мною?
Але зрю я у коріньУ кухвайці земній
Балада про квасолю
Ось так би все життя.
Гасали стрімкі по полю
Злиденного поета
Як чарку піднесеш, тієї ж митіВідчую чоловічу свою стать.
Не до вибору
Тов "моуек", 2003.
Чи, може, не з тієї встав ноги, Або втрачає силу прутень.
Партії нового типу
Програма партії донжуанів
Програма партії імпотентів
Програма партії сексменшин
Петро осадчук
Відчуваю між нами загрозу, Що веде до насильства й принуки: Чим коротший в бандюги розум,Тим довші в бандюги руки.
Нашого залу примітна обнова — Військова виправка Іванова. З трибуни представивсь затятим совком,Він сидить, мов десантник перед
Підступна система «Рада» Мені аж ніяк не рада: На кнопку кладу я палець, А виступає неандерталець.
Втікаючи від кари небес, Біг пес через овес. Вискочив з КПРС І вскочив у «мерседес».
З ласки Мороза знову Проект прийняли за основу. Роздивились. А в тій основі Чортик шкіриться в кожному слові.
Від енергетичної катастрофи
Йдемо до споконвічної метиПід проводом Михайла Сироти.
Роль у боях аж ніяка, На тілі ані рубця, Та вдягається, як вояка, І приймає пози бійця.
Верховна Рада накладає вето, Немов несе Указ до туалету. Дограється! Її в наступний раз Упхають в історичний унітаз.
Петро Симоненко кричати звик,Коли ще сидів за кермом обкому, І стає на трибуну, як на броньовик,Щоб не дати пощади нікому.
Перш ніж канути в Лету,Що ж натворили вони?Хотіли накласти вето,А наклали в штани.
Зробити це так, як Довгань, Тямущій людині трудно.
Ставши на комуністичні котурни, Демократів ганьбить — не складає труду. Саме тому знов маємо урни З прахом Конституційного суду.
За кожного придурка.
Юрій прокопенко
Доганяйте, якщо зможете!
Микола сом
Стійте ж, гаї ви березові!Я похвалюся людьми.Славою вшир підперезані,Тут проживають Соми.
Вийдуть до кузні і молотомВдарять — розбудять село,Кажуть: "Не хлопці, а золото, —Досі таких не було".
У самоепітафії він про себе скаже так (не забуваймо: епітафія — напис на могилі. Уявній): Земний уклін Миколі Сому!
Тож не втече тепер із дому
Чого сміюся?
Миколо, ти звідки
Давній натюрморт
Миколі бажану
Газетяру-соціалісту Бокому
Плач по Совєтському Союзу
Почіму ти розвалився, мой родной Союз? —До Кремля здіймає руки, плаче соцгерой
До Совєтського Союзу какось я привик.
Віталію Коротичу
Вже всі повмирали, а цей не вмира,Безсмертний, нещасний, стоїть як мара, Здається обузою, навіть проказою. Пора б закопати — нас
Ночами собаку до нього прив’язує.
Я вибухав — і падали, мов тріски,Живих мерців пихаті обеліски.
Валентину чемерису —
Ісай науменко
Макар ганяв телят на пасовисько,Сидить було, мовчить — анітелень.І от в ясний травневий деньМакару Солов'ї вклонились низько.
А звідки ви: чи курські, чи московські? —
Борис ревчун
Петро савчук
Вчительці савчук м.г.
Куштуй мене
Не треба йти до магазинуКупляти хліб там чи пшоно.Тобі я в будь-яку годинуЗакуска добра і вино.
Нема чужих чоловіків
Чи йду на пляж, позагоряти,Чи то у ліс — зірвати плід,Немов за квочкою курчата,Коханці тягнуться услід.
Отож, для мене, поетеси,Чоловіків чужих нема.
Себе шукаю
Надтріснутий дзвін
В тобі і днюю, і ночую...
Іван сварник
Байки та співомовки
Тут додать, а чи відняти?
Повних Місяців припасти,Щоб одну цю гору скласти!
Лоша на лузі гралося, стрибало:Весняний ранок тішив і манив,- Життя прекрасне! — радісно іржало.
Соловей у клітці
Тут Соловей до Щигля сумно мовив:— Хоч ти мене завзято славословив, —Не учень ти мені
Десь годину, а чи другуНа вітрі з морозомСтояв-стояв, не витримав:— Тьху із тим психозом!
Повернувся він додому,Потиху роздягся,Коло сонної дружини
На сповіді
Та не могла відмовитиЖодному надійноІ кохала їх безтямно
Що ти, бабо, те згадуєш?Й хто тебе питає?Того всього не то люди —Й бог не пам’ятає.
Лександр тараненко
Кожен зранку, ще й раненько,Хай цю книгу розгорта.
Кожен зранку, ще й раненько
Білий вірш про чорні дні
Чому в нашому житті у тюрмі сидять не ті?
Прокурору сказали в лице:„Політичне замовлення це!"А у нашім селі СаливонБив дружину і гнав самогон.
На поруки взяли від тюрмиДепутати сільради — куми.
Олімпіан химка
Інтерв'ю нового лауреата
Та хто ж так пише?!
Григорій шиян
Панько ПЕЧЕРЯНИН
Осінь, любов і ковбаса
Він же — владислав бойко)
Край чумацького шляху —
Казка про рака
Здер стару він шкаралупуі напнув новий мундир,фраз нових насипав купу —і вже знову командир.
Знов дали під таку раку,та минувся переляк —розгрібає він муляку,знов із нірки лізе рак.
Пам'ятка виборцям
От перший в'язень заходивсь
Тож ворушись, поки є час,поки є шанс нам вижить!
Нічим не взяти
Масонствуючим шулерам
Пошився в лідери
Почерк генія
Їх завжди дочитують до кінця
Чи живі чи здорові всі родичі гарбузові?
Нема на світі України, немає другого Дніпра".
Нащо мистецтву жертви? Воно потребує талантів.
Скільки загадок в амебі?
Вибрані контексти
Хотіли свободи слова? затуляйте вуха!..
Із записок провінційного цицерона
Жив бай веселий на русі...
Раби, що не могли ніяк поважитись Відверто говорити те, що думають, Приховували власні почуття в байках, Висміюючи в них своїх г
Езоп їх вигадав і ввів у моду
Росла кульбаба при дорозі
А нас усе ще посилають до
МАТУ в кожну хату!
До друзів-поетів
Час жеребчиком біжить,Пухнуть — ціни кляті, —Без роботи не прожить:Треба заробляти.
Іронія долі
Гостина в сатирика
Найкоротший вступ до історії
М... бажає стати поетом
В нас робота така — лікувальна й тонка
В гумористичній гільдії
Замість післямови до четвертої книги
Пам'ятник невідомому письменнику
Коли тьохкали соловейки, і чоловіки
Уродилася Настуся — Любо подивитись.
В кімнаті білій спить Настуся.
Ой як будеш ти, Настушко
Українські анекдоти
Жменька українських анекдотів
Раїса галешко
Сто рядків від видавця
Слово до читачів та інших
Суттєва різниця
Оголошення в газеті
Така селявуха
Як прожити
Здоров'я, успіху, достатку...Щоб одне слово, — благодать!
Бо як в житті воно буває? —уже, здавалося би, осьлюдина все, що треба, — має.Аж ні! — забагла ще чогось!
Поетика українських тостів
Музики, грайте! Зачаруйте грою! Нам вечір сей Солодший од вина, Жіночий одягТак блищить, Як зброя!
Щоб ми завжди мали те, що любимо...
На 60 років
Кришталеві чаші
Як у полі рута,Січена дощами,Хрещена громами
Поки до схід сонцяСурми не сурмили.
Наші сміхотворці!!!
Арсенич Дмитро
Білкун Микола Білоус Дмитро
Васильченко Євген
Вухналь Юрій
Довжик Василь
Жарко Яків Жолдак Олесь Запорізький Олекса
Козак Валентина
Лебідь Сергій
Олійник Степан
Скомаровський Вадим
Трипачук Валерій
Ципін Савелій
Щегельський Павло Юхимович Василь Ющенко Олекса Юрик Пилип Яровий Микола Ячейкін Юрій
А все почалося з івана сміхована
Замість післямови до першої книги. 103
Курінним ти служиш отаманом
За столом ніхто у нас не вишня
ЧЕМЕРИС Валентин Лукич
Тетяна турукіна
Івана будзи