Geum.ru

За останні роки стан ортопедо-травматологічної служби в Україні значно покращився. Кількість ліжок за останні 5 років збільшилася на 1549 3

Вид материалаРегламент

Содержание


Ної ампутації
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Н А К А З


N 41 від 30.03.94

м.Київ


vd940330 vn41


Про регламентацію ортопедо-травматологічної

служби в Україні

За останні роки стан ортопедо-травматологічної служби в

Україні значно покращився. Кількість ліжок за останні 5 років

збільшилася на 1549 (3.8 %) і у 1992 році становить 29077,

забезпеченість ліжками досягла 5.6 на 10000 населення. Відкрито

1054 ортопедо-травматологічних кабінетів в поліклініках,

функціонує 102 травматологічних пункти для цілодобового надання

невідкладної допомоги хворим з ушкодженнями опорно-рухового

апарату. Кількість штатних посад лікарів-ортопедів-травматологів з

1985 р. до 1992 р. зросла на 1252 (3.1 %) і становить 5322,

забезпечення лікарями становить 0.79 на 10000 населення. Щорічно

атестується близько 1000 лікарів - понад 20.0 % їх загальної

кількості. Разом з цим в ортопедо-травматологічній службі мають

місце недоліки, що зумовлюють зниження якості лікування хворих,

зокрема, продовжується практика розміщення травматологічних ліжок

в загальнохірургічних стаціонарах, у 183 ЦРЛ відсутні

ортопедо-травматологічні відділення.

Кількість дитячих ортопедо-травматологічних ліжок недостатня

у всіх без винятку областях, мало відкрито спеціалізованих

відділень для дітей. Функціонуюча кількість дитячих

ортопедо-травматологічних кабінетів явно недостатня, в багатьох

обласних центрах та великих містах відсутні спеціалізовані дитячі

травматологічні пункти.

Кількість відділень і кабінетів реабілітації недостатня для

доліковування хворих з травмами і ортопедичними захворюваннями.

Незважаючи на значну кількість штатних посад

лікарів-ортопедів-травматологів, фактична зайнятість їх неповна,

дефіцит становить 1691 особу, коефіцієнт сумісництва виріс до 1,4,

а в окремих областях він досягає 1,6. Незважаючи на велику

кількість лікарів вищої та I категорії (56,4 %о, якість лікування

хворих не покращується, про що свідчать показники первинної

інвалідності.

За останні роки інвалідність від травм усіх локалізацій

зросла серед робітників і службовців на 18,2 % і становить 5,3 на

10000 робітників і службовців, від захворювань кістково-м'язової

системи - на 25,9 % і становить 2,8 на 10000 робітників і

службовців. Смертність від травм зросла на 17,9 % і становить

117,3 на 10000 населення.

З метою усунення недоліків та забезпечення подальшого

розвитку ортопедотравматологічної служби в Україні і покращання

якості лікування хворих

П Р О П О Н У Ю:

1. Міністру охорони здоров'я Республіки Крим, начальникам

управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської

міських державних адміністрацій:

1.1. Доручити головним обласним, районним спеціалістам

(хірургам, ортопедам-травматологам) для покращання допомоги

ортопедо-травматологічним хворим вирішити питання:

- часткового перепрофілювання хірургічних ліжок в

ортопедо-травматологічні, а лікарів-хірургів перекваліфікування в

лікарів ортопедо-травматологічного профілю;

- створення при всіх центральних районних та міських лікарнях

самостійних ортопедо-травматологічних відділень на 40-60 ліжок або

відділень ортопедотравматологічного та відновного лікування хворих

з вадами опорно-рухового апарату, цілодобової ургентної служби;

- відкриття та збільшення кількості ортопедо-травматологічних

кабінетів для дорослих та дітей при усіх обласних, міських та

районних поліклініках, встановлення 2-змінного робочого режиму.

1.2. Лікувати ортопедо-травматологічних хворих

лікарям-хірургам дозволяти як виняток у випадках невідкладної

допомоги.

Сумісництво посад ортопедів-травматологів лікарями

загальнохірургічного профілю без спеціалізації вважати

недоцільним.

1.3. До 1995 року відкрити при всіх поліклініках обласних,

міських та районних лікарень кабінети мануальної терапії.

1.4. Протягом 1994 року закінчити організацію та відкриття

цілодобових травматологічних пунктів для дорослих та дітей.

1.5. У 1994 році закінчити формування та відкриття у всіх без

винятку областях відділень кістково-гнійної інфекції на 40-60

ліжок.

1.6. Відкрити у всіх областях реабілітаційні центри та

відділення відновного лікування хворих з ортопедичною патологією

та наслідками травм, передбачити при цьому підрозділи медичної та

трудової реабілітації.

1.7. Укомплектувати штатні посади ортопедо-травматологічних

відділень, кабінетів, травматологічних пунктів

лікарями-ортопедами-травматологами, середнім медичним персоналом,

а також гіпсовими техніками-ортезистами.

1.8. Організувати в 1994 р. експертні ради по вивченню якості

лікування ортопедо-травматологічних хворих при обласних, міських,

центральних районних, районних лікарнях та спеціалізованих

центрах.

1.9. У зв'язку з гострим дефіцитом бюджету по витратах на

охорону здоров'я, заходи по виконанню цього наказу повинні

здійснюватись в межах загальних витрат на охорону здоров'я області

(міста, району).

2. Головному управлінню організації медичної допомоги і

медичного страхування, Українському та Харківському НДІ ортопедії

і травматології надавати організаційнометодичну допомогу

управлінням охорони здоров'я обласних, Київської і

Севастопольської міських державних адміністрацій та Міністерству

охорони здоров'я Республіки Крим у вирішенні питань покращання

спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги населенню.

Н А К А З У Ю:

1. Головному ортопеду-травматологу МОЗ України разом з

головними спеціалістами областей протягом 1994 року розробити і

здійснити конкретний комплекс дій та заходів по докорінному

покращанню стану ортопедо-травматологічної служби в Україні та

якості лікування хворих з ушкодженням та захворюванням

опорно-рухового апарату.

2. Затвердити та ввести в дію:

2.1. Положення про штатного головного

спеціаліста-ортопеда-травматолога Міністерства охорони здоров'я

України (додається).

2.2. Положення про штатного головного

спеціаліста-ортопеда-травматолога Міністерства охорони здоров'я

Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських

державних адміністрацій (додається).

2.3. Положення про структуру ортопедо-травматологічної служби

України (додається).

2.4. Положення про спеціалізовані науково-практичні центри

ортопедотравматологічної допомоги (додається).

2.5. Положення про ортопедо-травматологічне відділення

обласної, міської та районної лікарні (додається).

2.6. Положення про спеціалізоване відділення кістково-гнійної

інфекції (додається).

2.7. Положення про відділення реабілітації хворих

ортопедо-травматологічного профілю (додається).

2.8. Положення про ортопедо-травматологічний кабінет

(додається).

2.9. Положення про лікаря-ортопеда-травматолога

ортопедо-травматологічного кабінету (додається).

2.10. Положення про кабінет мануальної терапії (додається).

2.11. Положення про цілодобовий травматологічний пункт

(додається).

2.12. Положення про Експертну раду по визначенню якості

лікування ортопедо-травматологічних хворих (додається).

2.13. Положення про завідуючого ортопедо-травматологічним

відділенням лікувальнопрофілактичного закладу (додається).

2.14. Положення про лікаря-ортопеда-травматолога

лікувально-профілактичного закладу (додається).

2.15. Положення про етапність надання медичної допомоги

травмованим внаслідок нещасних випадків (додається).

2.16. Положення про раннє виявлення ортопедичних захворювань

у новонароджених та подальше їх лікування (додається).

2.17. Положення про куратора ортопедо-травматологічної служби

області України (додається).

2.18. Паспорт ортопедо-травматологічної служби області

(додається).

2.19. Положення про стандарти обстеження

травматолого-ортопедичних хворих (додається).

2.20. Стандарти оцінки якості лікування ушкоджень та

захворювань органів руху та опори (додається).

3. Вважати такими, що втратили чинність, накази Міністерства

охорони здоров'я УРСР від:

25.11.1980 р. N 767 "Про додаткові заходи щодо попередження

травматизму та інших нещасних випадків";

01.11.1982 р. N 580 "Про додаткові заходи щодо поліпшення

охорони здоров'я населення";

08.12.1983 р. N 726 "Про заходи профільного удосконалення

організації відновного лікування і профілактики інвалідності у

осіб, що перенесли травми і захворювання опорно-рухового апарату";

04.01.1987 р. N 1 "Про подальше поліпшення

травматолого-ортопедичної допомоги населенню Української РСР";

05.05.1986 р. N 268 "Про прикріплення кафедр травматології,

ортопедії і ВПХ медінститутів та інститутів удосконалення лікарів

до областей Української РСР".

4. Контроль за виконанням даного наказу покласти на

заступника міністра В.М.Пономаренка.

Міністр Ю.П.Спіженко

Затверджено наказом

Міністерства охорони

здоров'я України

від 30.03.1994 р. N 41

Положення

про головного спеціаліста ортопеда-травматолога

Міністерства охорони здоров'я України

1. Загальні положення

1.1. На посаду головного ортопеда-травматолога Міністерства

охорони здоров'я України (далі - головний спеціаліст)

призначається висококваліфікований спеціаліст, який знає питання

служби, має високу теоретичну і практичну підготовку до

травматології та ортопедії, знає суміжні спеціальності.

1.2. Призначення і звільнення головного спеціаліста

здійснюється наказом Міністерства охорони здоров'я України.

1.3. Головний спеціаліст безпосередньо підпорядкований

керівництву Міністерства охорони здоров'я України.

1.4. Головний спеціаліст здійснює організаційно-методичну

роботу, спрямовану на подальший розвиток та удосконалення

ортопедо-травматологічної служби України. Координує роботу

головних спеціалістів МОЗ Республіки Крим, управлінь охорони

здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних

адміністрацій.

1.5. Головний спеціаліст у своїй діяльності керується

законодавством України, даним Положенням, наказами та вказівками

Міністерства охорони здоров'я України.

2. Завдання і функції

2. Основними завданнями головного спеціаліста є:

2.1. Розробка та здійснення дій, направлених на профілактику

ортопедичних захворювань та виявлення їх на ранніх стадіях.

2.2. Організація проведення аналізу якості лікування

травматолого-ортопедичних хворих та вжиття заходів щодо її

покращання в амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних умовах

країни.

2.3. Своєчасне забезпечення штатними посадами лікарів

ортопедо-травматологічної служби, контроль по використанню їх за

призначенням, підвищенням професійної кваліфікації лікарів та їх

атестацією.

2.4. Вивчення потреби в апаратах, інструментах, медичному

обладнанні і медикаментах лікувальних закладів

травматолого-ортопедичної служби та прийняття конкретних дій по

забезпеченню їх матеріальними ресурсами.

2.5. Корегування напрямків і планів наукових досліджень з

урахуванням вимог практичної охорони здоров'я, найважливіших

проблем теорії та практики ортопедії та травматології.

2.6. Координація організації впровадження в практику наукових

досліджень та різноманітних технологій (направлення до лікувальних

закладів бригад для проведення відповідної хірургічної та

теоретичної роботи), видання інструктивних матеріалів.

2.7. Розробка моделей кінцевих результатів і стандартів

якості лікування в умовах нового господарського механізму та

переходу до страхової медицини.

2.8. Планування та організація проведення науково-практичних

конференцій, семінарів.

2.9. Вивчення причин, що зумовлюють скарги населення на

якість ортопедо-травматологічної допомоги і вжиття дій до усунення

недоліків.

3. Головний спеціаліст ортопед-травматолог Міністерства

охорони здоров'я України зобов'язаний:

3.1. Вивчати стан здоров'я населення та якість медичної

допомоги, в тому числі диспансеризації хворих, шляхом перевірок та

їх аналіз із залученням працівників науководослідних, медичних

інститутів та лікувально-профілактичних закладів.

3.2. Аналізувати статистичний матеріал паспортів областей та

розробляти перспективні плани поліпшення та удосконалення

організації лікувально-профілактичної допомоги населенню.

3.3. Доводити до відома Міністерства охорони здоров'я України

та місцевих органів охорони здоров'я про виявлені недоліки в

організації та наданні спеціалізованої медичної допомоги хворим

ортопедо-травматологічного профілю і вносити відповідні пропозиції

щодо поліпшення її та діяльності травматолого-ортопедичних

закладів.

3.4. Не менше 1-2 разів на рік проводити нараду-семінар із

головними обласними спеціалістами, на якому розглядати невідкладні

питання ортопедо-травматологічної служби.

4. Головний спеціаліст ортопед-травматолог Міністерства

охорони здоров'я України має право:

4.1. Контролювати діяльність головних обласних спеціалістів,

МОЗ Республіки Крим, роботу лікувально-профілактичних закладів,

клінік, центрів, областей, Республіки Крим, експертних рад по

визначенню якості лікування хворих, впровадженню в практику нових

методів профілактики, діагностики, лікування та нових форм

організації служби.

4.2. Вносити на розгляд Міністерства охорони здоров'я

України, МОЗ Республіки Крим та місцевих органів охорони здоров'я

пропозиції по заохочуванню спеціалістів лікувально-профілактичних

закладів за хорошу роботу по організації та наданню

лікувальнопрофілактичної допомоги населенню.

4.3. На основі результатів науково-практичних і економічних

досліджень обгрунтовувати перед відповідними відомствами та

організаціями необхідність проведення заходів по запобіганню травм

та захворювань опорно-рухового апарату населення. Перед правовими

органами порушувати питання про недоліки відомств, організацій і

підприємств, які призводять до підвищення рівня травм та

захворювання населення України.

5. Головний спеціаліст постійно підвищує рівень своїх знань,

форм і методів роботи.

Затверджено наказом

Міністерства охорони

здоров'я України

від 30.03.1994 р. N 41

Положення

про головного спеціаліста ортопеда-травматолога

Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим,

управлінь охорони здоров'я обласних, міських

державних адміністрацій

1. Загальні положення

1.1. На посаду головного спеціаліста МОЗ Республіки Крим,

управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних

адміністрацій (далі - головний спеціаліст) призначається найбільш

кваліфікований ортопед-травматолог, як правило, завідуючий

обласним ортопедо-травматологічним відділенням.

1.2. Призначення і звільнення головного спеціаліста

здійснюється наказом МОЗ Республіки Крим за узгодженням з Головним

спеціалістом МОЗ України.

1.3. Головний спеціаліст безпосередньо підпорядкований

керівництву органу охорони здоров'я.

1.4. У своїй діяльності головний спеціаліст керується

наказами МОЗ України, МОЗ Республіки Крим та управління охорони

здоров'я обласних, міських державних адміністрацій.

2. Завдання і функції

Основними завданнями головного спеціаліста є:

2.1. Здійснення організаційно-методичної роботи по дальшому

розвитку та удосконаленню ортопедо-травматологічної служби області

(міста).

2.2. Аналіз стану мережі травматолого-ортопедичних закладів

області (травматолого-ортопедичних відділень, травматологічних

кабінетів в поліклініках, травматологічних пунктів, відділень та

кабінетів реабілітації і т.д.).

2.3. Аналіз роботи лікувальних закладів по наданню

травматолого-ортопедичної допомоги населенню (стаціонарної,

амбулаторної, невідкладної).

2.4. Аналіз якості лікування на основі роботи експертних рад

по визначенню якості лікування травматолого-ортопедичних хворих.

2.5. Укомплектування лікувально-профілактичних закладів

кадрами лікарів-травматологів-ортопедів.

2.6. Організація науково-практичних конференцій, семінарів,

тематичних занять, днів травматолога, обходів, показових операцій,

аналіз історій хвороби з дефектами лікування.

2.7. Організація впровадження досягнень науки у практику

охорони здоров'я.

2.8. Аналіз травматизму, наслідків лікування, тимчасової

непрацездатності, інвалідності та смертності від травм, розробка

рекомендацій щодо їх зниження.

2.9. Організація санітарно-просвітньої роботи серед населення

по профілактиці травматизму, по запиту центрів здоров'я,

підприємств та інших організацій.

2.10. Удосконалення надання першої допомоги при травмах.

2.11. Розгляд листів і скарг населення з прийняттям

необхідних заходів.

2.12. Складання щорічного паспорту служби області, аналіз

стану травматолого-ортопедичної допомоги населенню області.

2.13. Організація диспансерного нагляду.

2.14. Організація забезпечення всіх підрозділів

травматолого-ортопедичної служби області необхідним устаткуванням.

2.15. Складання паспорта служби області та надсилання його до

Українського науково-дослідного інституту травматології та

ортопедії.

Затверджено наказом

Міністерства охорони

здоров'я України

від 30.03.1994 р. N 41

Положення

про структуру ортопедо-травматологічної служби України

Ортопедо-травматологічна служба складається з:

1.1. Українського науково-дослідного інституту травматології

та ортопедії - головний заклад, у складі якого функціонують такі

спеціалізовані науково-практичні центри:

- кістково-гнійної інфекції у дорослих і дітей;

- травматології дорослих;

- ортопедії і наслідків травм у дорослих;

- дитячої та підліткової ортопедії і травматології;

- артрологічний центр;

- реконструктивно-відновлювальної мікрохірургії кисті;

- відновлювального лікування і складного протезування;

- патології хребта і вертебральної хірургії;

- реабілітації ортопедо-травматологічних хворих;

- променевої діагностики в ортопедії і травматології;

- теоретичних і експериментальних досліджень у травматології

і ортопедії.

1.2. Харківського науково-дослідного інституту ортопедії і

травматології ім.М.І.Сітенка.

1.3. Донецького наукового центра гігієни праці та

профілактики травматизму.

2. Кафедр травматології і ортопедії:

- Вінницького медичного інституту;

- Дніпропетровського медичного інституту;

- Донецького медичного інституту;

- Запорізького медичного інституту;

- Івано-Франківського медичного інституту;

- Українського державного медичного університету;

- Кримського медичного інституту;

- Луганського медичного інституту;

- Львівського медичного інституту;

- Одеського медичного інституту;

- Полтавського стоматологічного медичного інституту;

- Тернопільського медичного інституту;

- Харківського медичного інституту;

3. Профільних кафедр інститутів удосконалення лікарів:

- Київського (2 кафедри);

- Харківського (3 кафедри);

- кафедри факультету удосконалення лікарів Дніпропетровського