Програма Всеукраїнського соціологічного дослідження «Веб-спілкування та нетикет: ставлення бібліотекарів та користувачів»
| Вид материала | Документы |
- Програма фахових вступних випробувань на окр «спеціаліст» та «магістр», 230.29kb.
- Для службового користування, 63.55kb.
- Веб-сайти медичних бібліотек України: основні концепції побудови та тенденції розвитку, 118.45kb.
- Реферат на тему: Програма соціологічного дослідження, 160.65kb.
- Програма соціологічного дослідження Методологічний розділ, 362.64kb.
- Реферат з соціології, 129.67kb.
- Програма соціологічного дослідження «Становище студентської молоді України», 303.77kb.
- Додаток 4 Анкета для керівника загальноосвітнього навчального закладу, 57.71kb.
- Сучасна картина читання юнацтва та молоді, 1766.61kb.
- План Спілкування І комунікація. Функції спілкування. Види, типи І форми професійного, 259.56kb.
Актуальність дослідження. Інтернет як засіб поширення інформації впевнено увійшов в усі сфери суспільного життя. Поступово в мережі сформувалися певні правила поведінки, традиції, своєрідна культура спілкування. У середині 80-х рр. ХХ ст. з’явилося поняття «нетикет» (nettiquete), оскільки почали проводитися перші мережеві конференції і постало питання впровадження певної культури поведінки під час їх проведення. Це питання на сьогодні турбує як провайдерів ресурсів та послуг віртуального простору, фахівців інформаційної галузі, так і звичайних користувачів. Адже більшість різновидів діяльності передбачає додержання певних етичних норм поведінки, моральність окремої людини чи соціальної групи, зайнятої відповідною діяльністю. Мета дослідження – визначення загального рівня обізнаності співробітників та користувачів Інтернету, їхнього ставлення до культури спілкування в мережі та проблем, що виникають в процесі електронних комунікацій через брак культури. Завдання дослідження:
Об’єкт дослідження – cпівробітники та користувачі бібліотек, для юнацтва та молоді. Предмет дослідження – проблематика мережевих комунікацій, обізнаність учасників комунікацій та відносини між ними. Гіпотеза дослідження. Ми припускаємо, що рівень інформаційної обізнаності та культури співробітників та користувачів Інтернету є недостатнім для безпечної, продуктивної та ефективної роботи в мережі. Етапи дослідження
Бази дослідження
Методика дослідження. Під час проведення дослідження використовуватимуться такі методи збору інформації:
Додаток 1 АНКЕТА Шановний користувачу! Просимо Вас взяти участь у Всеукраїнському соціологічному дослідженні «Веб-спілкування та нетикет: ставлення бібліотекарів та користувачів», що проводять ДБУ для юнацтва та обласна бібліотека для юнацтва. Ваші відповіді та побажання допоможуть визначити рівень культури поведінки в Інтернеті та сформулювати основні правила безпечного та ефективного спілкування для різних видів електронних комунікацій.
□ віртуальний світ; □ анонімність, безкарність; □ зняття стресу; □ легкість знайомства; □ можливість швидкого самовираження; □ спілкування в форумах, чатах тощо.
□ 15 хв.; □ 1 година; □ більше.
□ Так □ Ні 4. Чи надаються у Вашій бібліотеці консультації щодо ефективної, безпечної роботи в мережі Інтернет? □ Так □ Ні з яких саме питань: □ робота з електронною поштою; □ етика та безпека мережевого спілкування (соціальні мережі «Однокласники», «В контакті», форуми, чати); □ безпека приватності; □ інше __________________________________________. 5. Чи доводилося Вам скаржитися співробітникам бібліотеки на порушення правил спілкування в мережі Інтернет? □ Так □ Ні на що найчастіше скаржитесь: □ спам; □ шахрайство; □ некоректна поведінка на форумах, у чатах; □ інше _____________________________________________. 6. Визначте свій рівень обізнаності в сфері спілкування за допомогою мережі Інтернет (електронна пошта, icq, соціальні мережі, мобільні телефони, форуми, тощо), відповівши на питання: □ чи ДРУКУЄТЕ Ви on-line повідомлення виКОРИСтовуючи РіЗнІ регістри? □ чи перевіряєте Ви вхідні повідомлення регулярно? □ чи реагуєте Ви на флейми? □ чи долучаєтесь Ви до флешмобів (листи щастя, повідомлення в icq для масової розсилки тощо)? □ чи застосовуєте Ви ненормативну лексику? 7. Чи доводилося Вам виконувати прохання невідомих осіб в мережі Інтернет: □ поповнити рахунок; □ голосувати у конкурсі; □ переглядати цікаве фото/відео; □ інше ____________________________________________. 8. Чи дотримуєтеся Ви в мережі законів, що діють в «реальному світі»? □ Так □ Ні 9. На Вашу думку, чи має бути етика в віртуальному світі? □ Так □ Ні 10. Чи хотіли б Ви дізнатися більше про нетикет за допомогою: □ тренінгів; □ інформаційних матеріалів; □ лекцій, уроків, семінарів; □ Ваші пропозиції___________________________________. Вкажіть, будь ласка, деякі дані про себе: Стать: □ Ч □ Ж Вік: □ 14-16 □ 17-22 □ 23-28 □ 29-35 Місце навчання/роботи ______________________________. Факультет, курс/посада, сфера діяльності_______________. Дата заповнення «___» __________ 2009 р. Дякуємо за відповіді! Додаток 2 АНКЕТА Шановні колеги! З метою ретельного вивчення питання нетикету у Вашій бібліотеці та підготовки методичних матеріалів з даної теми просимо Вас дати відповіді на наступні питання. 1. На Вашу думку, чи є місце для етики в мережі Інтернет? □ Так □ Ні □ Не знаю 2. Чи популяризуєте Ви культуру спілкування в Інтернеті? □ Так □ Ні - серед користувачів □ - для персоналу бібліотеки □ 3. Які форми з цією метою використовуєте? □ консультації; □ бесіди; □ уроки; □ наочні форми; □ інші_____________________________________________. 4. Якщо робота в цьому напрямку не проводиться, поясніть чому: □ відсутня методика; □ брак необхідної інформації; □ інше_____________________________________________. Конкурси. Вікторини «УКРАЇНА – ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕРЖАВА» Положення про Всеукраїнський конкурс-вікторину І. Загальні положення Відповідно до Постанови КМ України від 2 липня 2008 р. «Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008-2011 рр.» Державний заклад «Державна бібліотека України для юнацтва» оголошує Всеукраїнський конкурс-вікторину «Україна – європейська держава». ІІ. Мета конкурсу: підвищення поінформованості юних громадян з питань діяльності Євросоюзу. ІІІ. Керівництво конкурсом
IV. Термін проведення 1. Вікторина проводиться з 1 квітня 2009 року до 1 вересня 2009 року. Останній термін надходження робіт не пізніше 1 вересня 2009 року. 2. Роботи, що надійдуть пізніше цього терміну, не розглядатимуться. V. Учасники конкурсу Узяти участь у конкурсі-вікторині має право молодь віком від 16 до 21 року, яка проживає в Україні. VI. Умови проведення конкурсу 1. Вікторина проводиться у два тури:
3. На титульній сторінці письмової роботи вказати:
4. У роботі дотримуватися формату А-4, інтервал між рядками – півтора, кегль шрифту 14, у додатку – список використаної літератури, електронні джерела тощо. 5. Роботи, що не містять контактної інформації про автора, не розглядатимуться. VII. Підбиття підсумків 1. Переможці регіонального туру визначаються рішенням журі за сумою набраних балів і нагороджуються на регіональному рівні обласними бібліотеками для юнацтва. 2. Дві роботи-переможниці регіонального туру надсилаються до Оргкомітету ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва» за адресою: 03127, м. Київ 127, просп. 40-річчя Жовтня, 122, корп.1, конт. тел./факс: +38(044) 257-5334, 456-8181, 257-1073, електронна пошта ссылка скрыта, з позначкою «Конкурс-вікторина». 3. Журі обере переможців з усіх регіонів держави. 4. Скарги щодо організації чи результатів конкурсу-вікторини прийматися не будуть. Рішення журі вважатиметься остаточним. VIII. Склад журі конкурсу Представництво Європейської Комісії в Україні, Міжнародна Академія духовної єдності народів світу, Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство культури і туризму України. ОРГКОМІТЕТ Додаток 1 Відкриваємо Європу разом! ЗАПИТАННЯ до конкурсу-вікторини «УКРАЇНА – ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕРЖАВА»
Конкурси. Вікторини Ми – молодість, майбутнє України! Т. Сопова, заступник директора, Л. Драпалюк, завідувач відділу зв’язків з громадськістю ДБУ для юнацтва Державна бібліотека України для юнацтва, сповідуючи принципи високої професійності, культури, компетентності, патріотизму, оптимізму та наполегливої праці, створює умови для всебічного розвитку молодого покоління держави, його творчого самовиразу тощо. Одним із заходів, спрямованих на створення таких умов, став організований нею Всеукраїнський конкурс творчих робіт «Я – патріот!», приурочений до Року молоді в Україні. Завданням конкурсу було розкриття поняття «патріотизм» молоддю віком від 14 до 21 року через різноманітні художні та публіцистичні жанри: вірші, поеми, оповідання, есе тощо. Конкурс відбувався у два етапи: початковий, на обласному рівні – у 23 обласних бібліотеках для юнацтва, і фінальний (відбірковий) – у ДБУ для юнацтва (м. Київ). На розгляд поважного журі було представлено 91 творчу роботу з 17 регіонів України. З них відібрано 31 твір. За основні критерії оцінки бралися творчий підхід у визначенні поняття патріотизму, оригінальність подання та змістовність матеріалу. До складу журі увійшли: Георгій Саприкін (голова), директор ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва», кандидат педагогічних наук, доцент; Ірина Гнатюк, заступник директора з наукової роботи Інституту української мови НАН України, кандидат філологічних наук, доцент; Василь Фольварочний, заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України, письменник, кінодраматург, професор; Тамара Ходарєва, начальник відділу підтримки творчих ініціатив молоді та інформаційно-просвітницьких програм Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту; Марія Курган, заступник директора з маркетингу та реалізації Державного спеціалізованого видавництва «Либідь». 26 червня 2009 р. о 12-й годині в ДБУ для юнацтва відбулася святкова церемонія нагородження переможців конкурсу, які прибули до столиці. Молодих і талановитих конкурсантів привітав директор ДБУ для юнацтва, подякувавши їм за цікаві твори, за глибоке розуміння патріотизму, небайдуже ставлення до єдності українців на ґрунті загальнонаціональної ідеї та соборності. Переможці в усіх номінаціях отримали почесні дипломи, грамоти та цінні подарунки. У зв’язку з цим слід зазначити, що поняття «патріотизму» розкривалося у чотирьох номінаціях. У номінації «Мово – душа моя» на перемогу претендували 16 учасників, журі вирішило віддати перевагу шістьом з них. Найкращим став Сергій Лущай, 17-річний учень з села Владівка Чернігівського району Запорізької області, якого було нагороджено почесним дипломом, подарунком та грошовою премією за казку «Незвичайні слова-квіти, рідної мови діти». Призери – Лілія Орищук, студентка філологічного факультету Волинського інституту економіки і менеджменту (твір «Твоєю мовою говоритимуть покоління») та Юлія Гресь, випускниця школи з села Олександрівка Новотроїцького району Херсонської області – ще раз особисто представили свої роботи перед журі та гостями під час урочистого підведення підсумків конкурсу. У номінації «Збережи минуле заради майбутнього» відзначено 10 з 26 робіт. Світлана Хохолуш, студентка Одеського медичного університету, вразила всіх своєю збіркою поезій, за яку й отримала найвищу оцінку журі (нагороджена почесним дипломом, подарунком та грошовою премією). Не менш цікаво і зворушливо розкрила історію рідного села Березово Хустського району з Закарпаття, його стародавні традиції та культуру Оксана Попович. У номінації «Від родини – до Батьківщини» з 24 творчих робіт кращими було названо п’ять. Перше місце посіла робота 16-річної Ольги Козенко з міста Красилів Хмельницької області, яка здивувала присутніх досконалістю своїх душевних віршів та акапельним співом авторської пісні «Балада про волошки» (почесний диплом, подарунок, грошова премія). Неабияку барвистість поетичного слова продемонстрував також Ігор Зелінський з села Майданське Тальнівського району Черкаської області, лауреат регіональної літературної премії ім. Ф. Мицика. У четвертій номінації «Сьогодення України і я» увагу журі привернули 10 з 25 робіт. Найталановитішою визнано Валерію Вродливець, ученицю Шишаківської школи ім. В. Вернадського (почесний диплом, подарунок, грошова премія). Присутні також мали можливість заслухати Михайла Седляра (21 рік), студента Уманської філії Європейського університету з Кіровоградщини, який представив свою творчу роботу за назвою «Хто я?». У ній він не по-юнацькі мудро і оптимістично відобразив оточуючий світ. Гімназистка Нонна Колінко з міста Каховки Херсонської області, призерка міського конкурсу «Поетичне гроно Каховщини» та учасниця Всеукраїнської експедиції «Краса і біль України», здивувала всіх своїми творами про любов до рідного краю та Батьківщини; Ірина Брунда з Тернопільщини, що навчається у Національному університеті «Львівська політехніка», приголомшила присутніх своїми думками: «...і хвалити Бога, що зосталися у наш кризовий час втіленням народної мудрості істинні Вчителі, які готові безкорисливо вести молоде покоління стежками національної свідомості, навчати вічних цінностей, культури, історії, мови». Інна Ковальська, студентка педагогічного коледжу з м. Дубно, представила Рівненщину есеєм «День народження України» та віршем «Матінці Україні». На завершення церемонії нагородження журі підтвердило актуальність і необхідність проведення таких конкурсів у державі. Василь Фольварочний, зокрема, констатував, що завдяки плідній праці бібліотекарів усієї України знайдено талановиту молодь, яка вже має сформований літературний потенціал, та наголосив, що сприятиме розвитку гідних патріотів України. Ірина Гнатюк як фахівець підкреслила науковість робіт, глибину та історичність досліджень, що описані в них. Вона особливо відзначила роботу «Вибрати не можна тільки Батьківщину» десятикласника Юрія Мацюка з села Тристень Рожищенського району Волинської області, а також спільну роботу учнів з села Попельнасте Олександрівського району Кіровоградської області Сергія Хорольського та Олександра Данилка в номінації «Збережи минуле заради майбутнього». Подяки від Оргкомітету отримали обласні бібліотеки для юнацтва, районні та міські ЦБС, бібліотекарі країни, що брали участь у Всеукраїнському конкурсі творчих робіт «Я – патріот!». Маємо надію, що знайдеться благодійник, який допоможе видати збірку кращих робіт переможців конкурсу. Інформаційна підтримка конкурсу здійснювалася Державним комітетом телебачення та радіомовлення (радіо «Голос Києва», телеканал «Тоніс»), спонсорська підтримка – видавництвом «Либідь» та Всеукраїнським товариством «Просвіта» ім. Т. Шевченка, які надали подарункові видання книг і дисків для нагородження переможців. Патріотизм прищеплюється людині змалечку на ґрунті рідної мови, історії, культурних надбань народу, його звичаїв, традицій. Бажаємо всім нести почуття патріотизму через роки. Конкурси. Вікторини Шановні колеги, друзі! «Бібліосвіт» розпочинає друкувати роботи переможців ІІ-го туру Всеукраїнського конкурсу творчих робіт «Я – патріот!». Номінація «Мово – душа моя» НЕЗВИЧАЙНІ СЛОВА-КВІТИ, РІДНОЇ МОВИ ДІТИ Сергій Лущай, Владівська загальноосвітня школа І -III ступенів Чернігівського р-ну Запорізької обл. Колись давно-давно у казковій країні жила старенька бабуся. Мешкала вона у біленькій чепурній хатинці на зеленому горбочку. Весною хатинка потопала в зелені та пахощах величезного саду, за яким немов губилася від цікавого людського ока. За хатинкою був дивовижно-красивий, овіяний таємницями, квітник. Здається, квіти буяли тут за будь-якої погоди, в будь-яку пору року... Ні сердиті морози, ні злі вітрові завірюхи не мали сили знищити красу квітника. Годинами дбайлива господиня ходила коло своїх квіточок, пильно доглядала за ними. Дуже засмучувалась, коли квітка в’янула, і навпаки – раділа, коли та буяла пишним цвітом... Ті квіти були незвичайними. Ми їх називаємо просто Словами. Коли квітка розцвітала – з’являлося нове Слово, а коли в’янула – Слово забували. Все, здавалося, було добре, аж одного разу сталося лихо. Українська Мова (бабуся, а це була саме вона), як завжди, вранці пішла подивитися на свої квіточки – Слова. Спочатку їй здалось, що вона втратила зір. Аж ні – небо над головою синє-синє, он соловейко дзвенить піснею на старенькій розлогій груші. Квітник зник?! Жодної квіточки – всі Слова пощезали. Посумувавши трохи, вирішила Українська Мова діяти. Скликала на термінову нараду своїх близьких сестер – Білоруську і Російську Мови. Вислухавши розповідь сестри, ті здивувалися. – Оце так. У моєму квітнику теж жодної квітки, – сказала Білоруська Мова. – І в мене, – схилила сумно голову Російська Мова. – Що ж нам робити? Де шукати наших діточок? – похитала головою Українська Мова. – Постривайте-но, – вигукнула Російська Мова, – ходімо до Розділових Знаків. Можливо, вони щось знають. – Добре, – згодилась Білоруська Мова. – Але треба ще раз добре оглянути квітники, чи не залишилося хоч якихось слідів. Справді, у своєму квітнику Української Мова знайшли малесеньку синю квіточку. – Хто ти? Як тебе звуть? – лагідно запитала Українська Мова її, ніжно погладивши прив’ялі пелюстки. – Я Сполучник Але, – кволим тонесеньким голоском відповіла квітка. – Ти не бачив, куди зникли Слова? – Ні. В мене міцний сон, – квітка-Сполучник задумалася. – Спитайте краще у розділових знаків. Ніхто нічого не бачив, крім Наголосу, старого дідуся з козацькими вусами. – Мене, як завжди, мучило безсоння. Вирішив у в саду погуляти. Раптом бачу: хтось іде. Жінка. Думаю, мабуть, сестра до Вас, мила господине, у гості прийшла. Аж ні – далі пішла, у квітник. Так і я – за нею слідом. Почала незнайомка квіти якимось порошком посипати. На яку квітку порошинка впаде, одразу та – ніби крізь землю. Коли та відьма виходила, то розсміялася, і я відразу її впізнав. Це була. Наголос обвів бабусь поглядом. – Хто? Хто вона? Кажи вже, – загомоніли нетерплячі бабусі. – То була... Пані Помилка. – Знову, – чи то сказала, чи простогнала Російська Мова. – Знову, – зітхнула Українська Мова. – Але тепер немає слів. Хто тепер буде з нею боротися? – Як немає слів? А я що? – почувся несміливий голос Сполучника. – Я вам допоможу. Кажіть, куди йти. – Я знаю куди, – сказала маленька товстенька тітка Крапка. – До палацу Помилок. – Ти знаєш туди дорогу? – запитала Російська Мова у Сполучника. – Так. Тоді Українська Мова торкнулася квітки – і та враз перетворилася у невеличкого хлопчика. – Ех, – зітхнув Наголос. – Говорив я Вам: переїжджаймо в Моволендію. Так що ж? Схотілося незвичайного, казкового, – бурмотів дідусь собі під ніс. Українська Мова щось прошепотіла Сполучникові на вухо, і хлопчик ствердно кивнув головою. – Я все зрозумів! Не хвилюйтесь – усе буде гаразд, – Сполучник посміхнувся. – Хай тобі щастить, – побажав дідусь Наголос хлопчику. ... Палац Помилок був величезним, але похмурим. Таким його побачив хлопчик – Сполучник. Але давайте залишимо його на хвилинку і познайомимося з господинею палацу – Панею Помилкою. Завжди одягнена в червоне, вона приходила до учнів і змушувала робити помилки не лише у творі чи диктанті, а й у шкільному житті. Двієчників і хуліганів вона обожнювала. Звичайно, розділові знаки та бабусині квіточки – Слова боролися з Панею, але остаточну перемогу не могли здобути ні вони, ні Помилка. Ще у Пані Помилки був секретар Петро. Його капосниця вибрала серед найгірших двієчників Всесвіту. У той момент, коли хлопчик Але прибув до палацу, Пані разом з секретарем спускалися до підземелля – поглузувати з полонених. Сполучник пройшов через ворота палацу, непомітно зайшов до замку. Ще здалеку він почув голоси слів. Вони долинали, немов з-під землі. «Підземелля! – осяйнула думка хлопця. – Все ж спочатку треба знайти ключі від темниці. А вони, звичайно ж, у Пані Помилки». Швидко побіг Сполучник довгим темним коридором, сходами вниз, де ледь жевріло світло. Почулися голоси, і хлопчику довелося сховатися за колону, в темний закуток. Це поверталася з підземелля Помилка. Вона була дуже сердитою, сварилася на свого секретаря. – Не вистачає однієї квітки! Добре, якщо вона десь у землі зів’яла, а якщо ні? Тоді Українська Мова знайде її. О, вона знайде спосіб помститися. Лихо мені! Швидко відшукай квітку. Не знайдеш – тебе посаджу в темницю. – А нащо мене шукати? Я тут! – сміливо вийшов з темноти Сполучник. – У темницю його! – зарепетувала Пані Помилка. – Петре! Тримай ключа! Петро, понуривши голову, мовчки повів хлопчика сходами. – Як тебе звуть? – запитав Сполучник у нього. – Петро. А ти хто? – Я – Сполучник Але. Невже тобі, Петре, не набридло слухати, як Помилка тебе ображає. – Я вже пробував тікати, – нахилив голову хлопець. – Вона мене спіймала і на місяць посадила в темницю. Я не можу звідси піти. – Ні! Можеш! Відімкни двері в’язниці, випусти слова. Ні Пані Помилка, ні її слуги не зможуть зупинити нас! – так впевнено хлопчик-Сполучник ще ніколи не говорив. – Ну, добре. Вмовив. Петро відчинив двері темниці. Сполучник сказав ті чарівні слова, яких навчила його Українська Мова, і всі квіти-Слова перетворились на хлопчиків і дівчаток. Сполучник говорив правду: ніхто з Помилчиних слуг не зупинив дружний гурт, який, мов мурашки, заповнив весь палац і вулиці міста Помилок. Бабусі Мови дуже зраділи, побачивши слова. Своїх рідненьких діточок-квіточок Українська Мова провела до квітника, де вони знову перетворилися на чарівні квіти. Дідусю Наголосу доручили провести бабусь Російську і Білоруську Мови до Моволендії – там на них чекають їхні діти-квіти. На честь маленького героя Сполучника було збудовано місто Але. Петро повернувся до школи, яку закінчив з досить непоганими оцінками. Звичайно, всім цікаво, що ж сталося з Панею Помилкою. Її затримала Служба Охорони Слів. Зараз Пані знаходиться у виправному закладі на острові Ввічливих Слів – вчить правила. Бабуся Українська Мова навідує її, проводить з нею довгі повчальні бесіди. Добра, ласкава, мудра бабуся клопочеться і нині у своєму квітнику. Про її квіти лине слава ген за моря-океани. Прислухайтесь до співу пташок, шелесту дерев, гомону людського – це спів бабусиних квіток. Це пісні, яким жити вічно! Номінація «Збережи минуле заради майбутнього» |