Програма соціологічного дослідження Методологічний розділ

Вид материала

Содержание

Соціально-психологічна адаптація –
Трудова адаптація
3. Как Вы думаете, кто (что) виноват в том, что с Вами произошло (выберите только один вариант ответа)
4. Как Вы относитесь к возможности помощи со стороны других людей
5. Хотелось бы Вам получать знания, помогающие адаптироваться к современной жизни и занять свое место в обществе
6. Готовы ли Вы работать над собой
7. Готовы ли Вы изменить свою жизнь?
8. Можете представить себя самого через 15 лет?
10. Что Вы думаете, о необходимости создания Межрегионального центра социально-психологической и трудовой адаптации заключенных
Спасибо за участие!
Вік респондента
Чи готові Ви змінити своє життя?
Моє життя мене влаштовує
Швидше ні, чим так
Важко відповісти

Подобный материал:

МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛIННЯ

ФАКУЛЬТЕТ ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Кафедра соціології управління

До захисту допустити

_________________

^{(підпис керiвника)}

_________________

^(дата)

З В І Т

З ПЕРЕДВИПУСКНОЇ ПРАКТИКИ

Виконали:

Омелянська А.С., Кшнякіна Л.В.,

Шавлак А.В., Куртов Д.В.,

Сєвальнєв М.

студенти 4 курсу

Керівник: доц., к. політ. н. Мазіна Н.Є.,

ст. викладач Миронович Д.В.

Донецьк – 2011

Зміст

Вступ.........................................................................................................................3

1. Програма соціологічного дослідження ............................................................5

1.1 Методологічний розділ.................................................................................5

1.1.1 Обґрунтування проблеми дослідження..............................................5

1.1.2 Об'єкт та предмет дослідження.........................................................11

1.1.3 Мета та задачі дослідження...............................................................12

1.1.4 Логічний аналіз основних понять.....................................................13

1.1.4.1 Інтерпретація понять..............................................................13

1.1.4.2 Операціоналізація понять......................................................14

1.1.5 Гіпотеза дослідження.........................................................................15

2.1. Процедурний розділ...................................................................................16

2.1.1 Вибір та обґрунтування методу збора інформації..........................16

2.1.2 Обґрунтування та визначення вибіркової сукупності……….......17

2.1.3 Логічна структура анкети.................................................................18

2.1.4 Робочий план дослідження...............................................................20

2.1.5 Анкета.................................................................................................23

2. Аналіз та інтерпретація емпіричних даних щодо проблеми

соціально-психологічної та трудової адаптації ув'язнених...........................25

Висновки................................................................................................................39

Список використаної літератури.........................................................................40

Вступ

Практика - це одна з форм навчання: застосування та закріплення на ділі знань, отриманих теоретичним шляхом.

У діяльності соціолога практика відіграє дуже важливу роль, так як по-перше допомагає закріпити знання, отримані в теорії на практиці, а по-друге сприяє отриманню навичок, які необхідні для майбутнього фахівця.

Мета практики — поглиблення та закріплення теоретичних знань, що були набуті студентом під час навчання у виробничих умовах, збір та аналіз студентами емпіричного матеріалу для наисання практичної частини власного дипломного дослідження та відпрацювання емпіричної частини дипломної роботи.

Завдання практики:

самостійна розробка програми конкретного емпіричного дослідження у межах теми випускної роботи;
розробка (корегування)інструментарію щодо даної дослідницької програми;
реалізація одного з типів побудови вибіркової сукупності;
обґрунтування вибору математичної моделі для моделювання процесів, які досліджуються;
Проведення основного етапу соціологічного дослідження;
аналіз та інтерпретація результатів соціологічного дослідження;
оволодіння навичками проведення соціологічних досліджень в умовах конкретного робочого місця з метою розробки практичних рекомендацій;
формування у студентів дослідницьких, аналітичних,організаторських, комунікативних якостей тощо;
введення майбутніх соціологів до сфери професійного спілкування з використанням контактів з професійними соціологічними (соціальними) організаціями, що має кафедра соціології.

Ми проходили практику в громадській організації "Союз "Золотой век Украины". Ця організація займається правами ув'язнених. Разом з співробітники цієї організації ми їздили по тюрмах, де проводили анкетування ув'язнених з метою з'ясування їх ставлення до проблеми соціально-психологічної та трудової адаптації ув'язнених. Також нашою метою було дізнатися думку ув'язнених з приводу створення Міжрегіонального центру соціально-психологічної та трудової адаптації в місті Донецьку. Паралельно з цим ми проводили опитування жителів міста Донецька з метою того, щоб дізнатися їхнє ставлення до даної проблеми.

У процесі проходження практики, ми ще краще засвоїли навички виявлення проблем у суспільстві, складання програми соціологічного дослідження, проведення соціологічного дослідження з наданням необхідних рекомендацій.

1. Програма соціологічного дослідження

1.1 Методологічний розділ

1.1.1 Обґрунтування проблеми

Кожен рік з місць позбавлення волі виходять тисячі чоловіків і жінок, які іноді, як і кожен з нас потребує допомоги. Але недостатня увага до доль цих людей з боку держави все більш негативно позначається на ситуації в суспільстві. На контролі в органах внутрішніх справ перебуває близько 3,5 млн. громадян, звільнених з місць позбавлення волі, з яких більшість потребує працевлаштуванні, соціальному обслуговування, медичної допомоги, забезпечення житлом, відновлення сімейних та комунікативних зв'язків. Невирішеність цих питань зумовлює високий рівень рецидивної злочинності (28,9%) [1, 25-31]. Сформована нині практика соціальної адаптації осіб, які відбули покарання у вигляді позбавлення волі, не забезпечує повною мірою реалізацію їхніх громадянських прав та інтересів. Проблема соціальної адаптації цієї категорії українців ускладнюється також і непростим соціально-економічним становищем в країні. Колишні ув'язнені нерідко стикаються з неувагою, байдужістю, з дискримінацією при прийомі на роботу, зверненні в поліклініку тощо. Вони живуть під гнітом недовіри, підозрілості, недоброзичливості щодо себе з боку суспільства та влади. Ситуація, що склалася - одна з причин того, що багато із звільнених знову опиняються в місцях позбавлення волі. Після того, як громадяни відбули покарання, вони мають право розраховувати на допомогу і увагу з боку суспільства, держави. Принаймні, у забезпеченні елементарних умов людського існування. Це один з основних показників рівня цивілізованості, людяності держави, суспільства, народу.

Виправлення засуджених в умовах відбування покарання ґрунтується на здатності людської психіки зазнавати зміни під впливом спеціально організованого зовнішнього середовища [2, 34-36]. Якщо цілеспрямованість останньої ефективно задіює виправний потенціал таких засобів, як режим, творчу і продуктивну працю, різноманітні форми загального і професійного навчання, багатопланові види виховної роботи та громадських впливів, то можна вести мову про реальну можливість виправлення засуджених. Перед виправними установами стоять надзвичайно складні завдання з перевиховання осіб, які вчинили злочини, залученню їх до трудової діяльності та адаптації до нормального існування в суспільстві [9, 101].

У злочинця (бандита, грабіжника, крадія тощо) при тривалому занятті злочинною діяльністю виробляються своєрідні звички та навички, тобто виробляється своєрідний динамічний злочинний стереотип. Людина звикає до відсутності постійного житла, перестає самостійно працювати і втрачає трудові навички, зате набуває злочинні, і згодом кожну навколишню його ситуацію розглядає тільки під одним кутом зору: чи можна в даних обставинах безкарно скоїти злочин?

Знаходження в місцях позбавлення волі не може не позначитися на психології людини. Проте загальні умови, які є в місцях позбавлення волі, по-різному впливають на засуджених, по-різному впливають на зміну їхньої психології. Знання особливостей психології засуджених є необхідною передумовою для правильної організації взаємин з ними, для досягнення цілей перевиховання. Основними факторами, що впливають на формування особливостей у позбавлених волі, є: наявність режиму в місці позбавлення волі, обмеження потреб, зміна сформованого стереотипу життя, переживання, пов'язані із засудженням до позбавлення волі. Психологія засудженого багато в чому визначається його ставленням до самого факту позбавлення волі [10, 57-60].

Позбавлення свободи часто посилює пригнічений стан у тих випадках, коли воно було і раніше. Пригнічений стан є наслідком повної невіри в свої сили, невіру в можливість знову знайти нормальне життя. До моменту прибуття до виправної колонії у деяких засуджених вже є розвинений стан пригніченості від усвідомлення своєї провини перед суспільством, сім'єю. Ці засуджені не порушують режиму, навіть виконують норму і всі вимоги вихователів. Однак постійна пригніченість не сприяє створенню повноцінної особистості і обов'язково повинна бути знята. Особистість повинна активно, творчо ставитися до праці, до виховного впливу. Пригніченість знімається в процесі виховної роботи. Для цього необхідно з'ясовувати та ліквідувати її причини, створювати умови для перемикання цілеспрямованої уваги на інші процеси, об'єкти, не пов'язані з тими процесами і об'єктами, які виробили пригнічений стан у даного засудженого. Повинна збуджуватися активна діяльність, спрямована на ліквідацію даними засудженим наслідків вчиненого ним злочину, на самовиховання.

Як правило, в умовах позбавлення волі і внаслідок позбавлення багатьох благ, якими повсюдно і непомітно користуються всі громадяни, відбувається суттєве переосмислення засудженим багатьох минулих відносин та інтересів. Він починає інакше цінувати ті події і блага, які раніше їм взагалі не помічалися або навіть викликали роздратування. Зовсім інакше в справжніх умовах він згадує відносини товаришів по роботі, взаємини в сім'ї. У зв'язку з цим відбувається переоцінка своїх минулих інтересів, свого підходу до людей.

Для процесу перевиховання засуджених у виправних установах використовуються навчання, праця, спілкування. Однак тут вони обов'язково поєднуються з режимом, особливою організацією діяльності ВП, що створює специфіку всієї діяльності щодо виправлення і перевиховання засуджених. Режимом зазвичай називають точно встановлений розпорядок праці, харчування, відпочинку тощо [3, 254]. У той же час це і система необхідних правил і заходів. Режим виконує функцію вироблення тих чи інших особливостей особистості у зв'язку з певним ритмом діяльності.

Труду, як особливому фактору впливу, відводиться особливе місце. Причина цього полягає в тому, що праця є специфічною людською діяльністю, формує особистість. Праця є тим мірилом, по відношенню до якого вимірюється суспільна цінність людини.

Правильно організована суспільно корисна праця сприяє гармонійному розвитку фізичних і розумових якостей засудженого і надає вплив на її особистість. Праця виховує в людині свідомість, дисциплінованість, почуття товариства і колективізму. Вона формує та закріплює в людині позитивні, моральні, етичні, моральні та правові програми. Вплив праці на особистість засудженого велике, проте це надзвичайно складний процес, тому що багато засуджених не мають трудових навичок і у зв'язку з перекрученням своїх моральних і моральних критеріїв негативно ставляться до своєї особистої участі в трудовому процесі.

Соціально-психологічні дефекти в особистості засуджених значною мірою визначаються їх негативним ставленням до праці, відсутністю співвідношення між потребами і мірою праці [4, 100-102]. Однак праця може і повинна перевиховувати паразита, злочинця з укоріненою утриманської психологією, допомогти такій людині знайти своє місце в житті, стати повноправним членом суспільства. Трудовий процес повинен бути основою для сприйняття суспільно корисних поглядів і навичок, мотивів і цілей. Виробленню трудових навичок сприяє загальний ритм трудового процесу, його сталість, розвиваюче стереотип певних звичок, навичок та діяльності. Тільки сталість трудових зусиль створює звичку, а потім і потреба у праці. Інтерес до роботи, захопленість трудовим процесом сприяє зміні комплексу психічних станів, що в свою чергу дозволяє активізувати діяльність з перевиховання. Трудові процеси сприяють і накопиченню досвіду, формуванню системи позитивних зв'язків. Праця повинна сприяти зміні основної спрямованості особистості. Звідси процес праці повинен зацікавлювати засудженого, ставити перед ним певні завдання, примушувати працювати не тільки фізично, а й розумово. Праця повинна не отупляти вагою, безцільністю, а залучати до свого процесу фізичні і розумові сили людини. Головна ж мета виховного процесу - зробити так, щоб праця ставала необхідною потребою засудженого. Коли це досягнуто, можна говорити про позитивний момент перевиховання особистості. Засуджений повинен бачити результати своєї праці й осмислювати їх. Він повинен відчувати радість у процесі праці, і тому в жодному разі не слід доручати виконання трудових операцій засудженому, який свідомо з ними не може впоратися. Це створює умови нормальних трудових взаємовідносин між людьми на волі.

При цьому важливу увагу приділялося неповнолітнім. Функцію його реабілітації протягом 3-х років повинен був виконувати той виховно-виправний заклад, де цей неповнолітній відбував покарання. Співробітники цих виправних установ приїжджали до місця проживання звільненого молодої людини і працювали з ним.

На початку 30-х років питання трудового і побутового влаштування звільнених від покарання покладалися до Виправно-трудових установах на так звані комісії зв'язку з колишніми засудженими, які спочатку діяли на громадських засадах, а згодом до складу культурно-виховних відділів були введені штатні посади співробітників і визначено їх обов'язки. З середини 80-х років в країні стали виникати так звані центри соціальної адаптації звільнених з місць позбавлення волі [5, 47-49]. Практично вони представляли собою гуртожитки для тимчасового (до шести місяців) проживання, не мають житлової площі. Якщо звільнений зарекомендував себе позитивно, надалі йому надавалося місце в заводському гуртожитку і постійна прописка. Створені при великих промислових підприємствах, такі центри одночасно служили резервом робочих рук для непрестижних або малокваліфікованих робіт.

У 1988 році з метою захисту прав ув'язнених та звільнених у Радянському Союзі було створено Громадський центр сприяння реформі кримінального правосуддя, під керівництвом В.Ф. Абрамкіна. Він займався і займається розробкою тюремної реформи, ввів щотижневі радіопередачі для ув'язнених «Хмари», здійснює видавничу діяльність [6, 45].

Застосування каральних заходів найчастіше лише посилювало криміналізацію суспільства і не знижувало соціальної напруженості. Багато їх відбули термін знову йдуть на злочини через те, що не можуть знайти собі застосування в суспільстві. Не володіючи достатнім рівнем знань і професійних навичок, вони стають жертвами соціального стереотипу, що вийшов з в'язниці, людина залишається потенційним злочинцем. Тому важливу роль відіграє реабілітаційний період, під час якого колишній засуджений повинен адаптуватися до нормальних умов життя, знайти своє місце в одній з громадських структур. Саме суспільство має створити якісь механізми соціальної реабілітації.

Звичайно, стане людина на злочинний шлях або не стане, багато в чому залежить від нього самого. Вони часто не дурні люди, і самі багато розуміють. Тому допомагати їм суспільству і державі необхідно, оскільки в багатьох випадках вони, внаслідок існуючої в країні політики, грають не останню роль у вчиненні злочинів. Завжди необхідно пам'ятати, що занадто багато ще чесних і не здійснюють злочинів людей, що живуть в нікуди не придатних соціально-побутових і культурних умовах, хоча, якщо хтось встає на злочинний шлях при цьому, зрозуміти таких людей можна. Оскільки суспільство поки ще далеко від нейтралізації цієї негативної ситуації.

У процесі допомоги дуже важливо, щоб колишні засуджені відчули неформальне, активне і зацікавлена участь у їх долі з боку окремих працівників міліції, соціальних працівників, керівників підприємства і, звичайно ж, своєї сім'ї.

Таким чином, проблема полягає в тому, що особам, які вийшли з місць позбавлення волі, з-за стереотипів, що склалися в суспільстві, важко працевлаштуватися і пристосуватися до життя в соціумі.

1.1.2 Об'єкт та предмет дослідження

Об'єктом дослідження є особи, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі.

Предметом даного дослідження є соціально-психологічна та трудова адаптація.

1.1.3 Мета та задачі дослідження

Метою дослідження є розробка методологічного забезпечення, адаптації та впровадження в пенітенціарну систему України єдиної технології професійної освіти засуджених.

Задачі дослідження:

1. Впровадження елементів дистанційної та модульної форми навчання в навчально-виховний процес з метою оволодіння нових актуальних професій для засуджених.

2. Здійснення науково-методичного супроводу і підготовка до виконання навчальної літератури з питань професійної освіти засуджених.

3. Научно-методичний супровід підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації професіоналів, які займаються професійною освітою засуджених.

4. Створення Міжрегіонального центру соціально-психологічної та трудової адаптації засуджених у м. Донецьку.

1.1.4 Логічний аналіз основних понять

1.1.4.1 Інтерпритація понять

Адаптація – процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища. Структурно-функціональне пристосування організму в цілому або окремих його систем до навколишніх умов.

Соціально-психологічна адаптація – пристосування людини як особистості до існування в суспільстві відповідно до вимог цього суспільства і власними мотивами, потребами та інтересами.

Трудова адаптація – пристосування працівника до організації в цілому, до її норм і цінностей.

Місця позбавлення волі – пенітенціарна (виправна) установа, місце, де люди утримуються в ув'язненні і, як правило, позбавлені цілого ряду особистих свобод. Звичайно є частиною системи кримінального правосуддя, а позбавлення волі шляхом укладення у в'язниці - юридична покарання, яке може бути накладено державою за вчинення злочину. В'язницею також часто називають установа, де підозрювані й обвинувачені у скоєнні злочинів містяться під вартою до суду.

Висновок – вид кримінального покарання, що полягає у позбавленні волі, вироком.

Засуджений – особа, що відбувають по суду кримінальну покарання.

1.1.4.2 Операціоналізація понять

оціально-психологічна і трудова адаптація людей, що побували в місцях позбавлення волі

Соціальна адаптація

Психологічна адаптація

Трудова адаптація

Взаємодія особистості

згодження

ристосування

Присвоєння

Первинна

Вторинна

З соціальною групою

З соціальним середовищем

З суспільством

Самооцінок

Домагань

Очікувань

До вимог

До критеріїв

До оцінок

До норм

До цінностей

До правил

Відсутність знать та досвіду праці.

Маються знання та досвід праці.

Соціальний розвиток та соціальна зрілість

Взаємодія працівника та організації.

Взаємне пристосування.

1.1.5 Гіпотеза дослідження

Гіпотезою нашого дослідження є необхідність створення Міжрегіонального центру соціально-психологічної та трудової адаптації для ув'язнених що вийшли з місць позбавлення волі.

2.1. Процедурний розділ

2.1.1 Обгрунтування і визначення вибіркової сукупності

Вибіркова сукупність – відбір індивідуумів з ширшої сукупності призначений для віддзеркалення характеристик цієї сукупності у всіх істотних стосунках [7, 115]. При проведенні даного дослідження нам була використана «випадкова вибірка». До методів ймовірнісної або випадкової вибірки відносять випадковий відбір, моделювання випадковості, гніздову вибірку і так далі. До методів не випадкового відбору відносять квотну, стихійну вибірку, метод снігової грудки і ін. Ми зупинилися на методі випадкової вибірки на підставі наступних базисних критеріїв:

Вона повністю задовольняє цілі і завдання нашого дослідження, що стоїть.
Дозволяє отримати що цікавить нас репрезентативну інформацію.
Створює необхідну модель, для якісного аналізу на основі СПСС.

Дана вибірка була вибрана нами із-за своєрідності об'єкту, що вивчався.

Практично всі ув’язнені володіють схожою інформацією і сприйняттям дійсності по відношенню до реабілітаційних центрів, Отже, не кількість визначає репрезентативність отримуваної інформації, а то, що всі респонденти володіють схожим світосприйманням, на основі якого ми можемо підтверджувати поставлені нами гіпотези і цілі.

2.1.2 Вибір і обґрунтування методів збору інформації

Для збору первинної соціологічної інформації в рамках даного дослідження було вирішено використовувати метод анкетування, тому що анкетування - один з основних видів опитування, здійснюваного шляхом опосередкованого спілкування соціолога і респондента. Анкетування має як переваги (оперативність, економія засобів і часу та ін), так і недоліки, які пов'язані з суб'єктивністю одержуваної інформації, її достовірністю. Також ми обрали метод анкетування тому що нам було необхідно щоб, по-перше респонденти брали участь у опитуванні, по-друге відповідали щиро, уважно, самостійно, детально. [8, 95]

Цей метод зручно використовувати в тому випадку, коли потрібно опитати велику кількість респондентів за короткий проміжок часу, що необхідно у нашому дослідженні. Грамотно побудовані питання в анкеті дають можливість респонденту зосередитися, подумати і дати відповідь на поставлене питання.

2.1.3 Логічна структура анкети

№ з/п	Операціональні поняття	Індикатори	Тип шкали виміру	Номер питання в анкеті
Соціально-демографічні характеристики
1.	Вік	Кількість років	Номінальна	1
Оцінка респондетами ситуації, в якій вони перебувають
2.	Оцінка ситуації респондетами	Оцінка вираженності	Порядкова	2
3.	Вибір винуватця в ситуації, що склалася	Індивідуальна оцінка	Номінальна	3
Готовність до адаптації в соціумі в майбутньому
4.	Відношення до допомоги зі сторони	Оцінка вираженності	Порядкова	4
5.	Відношення до отримання нових знань	Оцінка вираженності	Порядкова	5
6.	Готовність працювати над собою	Оцінка вираженності	Порядкова	6
7.	Готовність до змін у житті	Оцінка вираженності	Порядкова	7
Погляди респондентів на своє майбутнє
8.	Бачення себе через 15 років	Індивідуальна оцінка	Номінальна	8
9.	Уявлення себе після звільнення	Індивідуальна оцінка	Номінальна	9
Міжрегіональний центр адаптації ув'язнених
10.	Відношення до створення центру реабілітації	Індивідуальна оцінка	Номінальна	10

2.1.4 Робочий план дослідження

№ з/п	Найменування заходу	Терміни виконання	Відповідальні за виконання	Примітки
Етап підготовки до дослідження
1.	Написання та затвердження програми та методичного інструментарію дослідження	14.03.11	Керівник, учасники дослідницької групи, зайняті на окремих видах робіт	Консультація з фахівцями з теми дослідження
2.	Розробка інструкцій для збору первинної інформації	15.03.11 — 17.03.11	Керівник, учасники дослідницької групи, зайняті на окремих видах робіт
3.	Тиражування методичного інструментарію для проведення пробного дослідження	17.03.11	Члени дослідницької групи	50 екземплярів анкети
Етап проведення дослідження
4.	Проведення пілотажного дослідження	18.03.11- 22.03.11	Члени дослідницької групи
5.	Поїздка в Єнакіївську виправну колонію № 52	24.03.11	Члени дослідницької групи
6	Поїздка до Горлівки, в Калінінську виправну колонію № 27	31.03.11	Члени дослідницької групи
Підготовка первинної інформації до обробки та її обробка на ПК
7.	Розробка інструкції з вибракуванню невірно заповнених анкет	31.03.11	Члени дослідницької групи
8.	Вибракування невірно заповнених анкет	1.04.11	Члени дослідницької групи
9.	Внесення первинної інформації в програму обробки даних	1.04.11	Члени дослідницької групи
Аналіз результатів дослідження, формулювання висновків і рекомендацій
10.	Обробка первинної соціологічної інформації в програмі обробки даних	1.04.11 - 2.04.11	Керівник, учасники дослідницької групи
11.	Аналіз результатів дослідження та підготовка попереднього звіту	2.04.11	Керівник, учасники дослідницької групи
12.	Наукове обговорення попереднього звіту, висновків і рекомендацій за підсумками дослідження	3.04.11	Члени дослідницької групи
13.	Доопрацювання та затвердження остаточного звіту, висновків і рекомендацій за підсумками дослідження	3.04.11	Члени дослідницької групи
14.	Презентування аналітичних результатів	14.04.11	Члени дослідницької групи

2.1.5 Анкета

Уважаемый респондент!

Общественная организация «Золотой век Украины» изучает проблемы социально-психологической и трудовой адаптации людей, побывавших в местах лишения свободы. В связи с этим разрабатывается проект создания Межрегионального центра социально-психологической и трудовой адаптации заключенных. Нас очень интересует Ваше мнение. Анкета анонимная. Конфиденциальность ответов гарантируется.

Полученные данные будут использоваться только в обобщенном виде.

1. Ваш возраст ____________________________

2. Устраивает ли Вас ситуация, в которой находитесь сегодня:

2.1.⁯ Да;

⁯ 2.2. Скорее да, чем нет;

⁯ 2.3. Скорее нет, чем да;

⁯ 2.4. Нет;

⁯ 2.5. Затрудняюсь ответить.

3. Как Вы думаете, кто (что) виноват в том, что с Вами произошло (выберите только один вариант ответа):

⁯ 3.1. Я сам;

⁯ 3.2. Сегодняшняя жизнь;

⁯ 3.3. Обстоятельства;

⁯ 3.4. Мое окружение (друзья);

⁯ 3.5. Образ моей жизни;

⁯ 3.6. Родители;

⁯ 3.7. Государство;

⁯ 3.8. Ваш вариант _________________________________________

⁯ 3.9. Затрудняюсь ответить.

4. Как Вы относитесь к возможности помощи со стороны других людей:

⁯ 4.1. Готов принять всегда;

⁯ 4.2. Готов принять в зависимости от ситуации;

⁯ 4.3. Не нуждаюсь в помощи других;

⁯ 4.4. Не верю в такую возможность;

⁯ 4.5. Затрудняюсь ответить.

5. Хотелось бы Вам получать знания, помогающие адаптироваться к современной жизни и занять свое место в обществе:

⁯ 5.1. Да;

⁯ 5.2. Наверное, да;

⁯ 5.3. Наверное, нет;

⁯ 5.4. Нет

⁯ 5.5. Затрудняюсь ответить

6. Готовы ли Вы работать над собой:

⁯ 6.1. Да, и я уже это делаю;

⁯ 6.2. Да, но мне нужна помощь и поддержка;

⁯ 6.3. Нет, мне это не нужно.

⁯ 6.4. Затрудняюсь ответить.

7. Готовы ли Вы изменить свою жизнь?

⁯ 7.1. Готов;

⁯ 7.2. Готов, но мне нужна помощь и поддержка;

⁯ 7.3. Наверное, еще не готов;

⁯ 7.4. Моя жизнь меня устраивает;

⁯ 7.5. Затрудняюсь ответить.

8. Можете представить себя самого через 15 лет?

⁯ 8.1. Да, могу;

⁯ 8.2. Нет, не могу

9. Кем Вы будете, с кем Вы будете, чем будете заниматься: __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

10. Что Вы думаете, о необходимости создания Межрегионального центра социально-психологической и трудовой адаптации заключенных:

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Спасибо за участие!

2. Аналіз та інтерпретація емпіричних даних щодо проблеми соціально- психологічної та трудової адаптації ув'язнених

Для отримання потрібних для нас даних, ми аналізували інформацію отриману в ході дослідження, яке було проведено на практиці з 14 березня 2011 року по 1 квітня 2011 року.

Перед тим як перейти до аналізу відповідей респондентів на запитання анкети, варто відзначити, що вік респондентів коливається від 18 до 59 років, але основна частина опитаних (50%) – чоловіки у віці від 30 до 39 років. 5,4 % складають молоді люди (18-24), 16,1% - 25-29 років, у віці 40-49 – 25% опитаних і 50-59 років – 3,6 %. Таким чином, можна зробити висновок, що серед опитаних більшість чоловіків середнього віку, які побували в місцях позбавлення волі один і більше разів.

Мал. 2.1. Вік респондентів, які побували в місцях позбавлення волі один і більше разів.

Аналізуючи відповіді на питання « Чи влаштовує Вас ситуація, в якій Ви знаходитесь сьогодні?», можна зробити однозначний висновок, що респондентів не влаштовує становище, в якому вони знаходяться на даний момент. Відповідь «ні, не влаштовує» ми отримали 60,7% від респондентів і «скоріше ні, ніж так» ще від 17,9%, а також «скоріш влаштовує» – 5,4% й наостанок, 14,3% опитуваних відповіли «так», отже їх все влаштовує.

Мал 2.2. Чи влаштовує людей позбавлених волі ситуація в якій вони на даний момент знаходяться.

Наступним кроком в нашому аналізі - було з'ясувати, кого звинувачують засуджені в тому, що з ними сталося. Цікавим виявився той факт, що в переважній більшості винуватим у трапилася ситуації засуджені бачать себе самого (76.8%). Також були і такі варіанти відповідей як моє оточення (друзі), сьогодення, образ мого життя, обставини, держава, важко відповісти, інше. Але частота цих відповідей порівняно невелика, що дає нам право зробити висновок про те, що ув'язнені визнали свою провину і прийняли покарання.

Мал. 2.3. Хто (що), на думку респондентів, винен в тому, що з ними сталося.

Наступне питання анкети було спрямоване на те, щоб з'ясувати, як респонденти ставляться до допомоги з боку інших людей і чи готові вони її прийняти. Готовими прийняти допомогу завжди виявилися 48,2%, а в залежності від ситуації і видів допомоги - 37,5. 5.4% - не мають потреби в допомозі і стільки ж не вірять у таку можливість. Останні 3 цифри вказують нам на те, що засуджені не повністю впевнені в необхідності і ефективності тієї або іншої допомоги. Про те, чи готові вони прийняти допомогу від суспільства у вигляді Міжрегіонального центру соціально-психологічної та трудової реабілітації ув'язнених ми з'ясуємо в ході аналізу наступних питань анкети.

Мал. 2.4. Як респонденти ставляться до можливої допомоги з боку інших людей.

Мал. 2.5. Чи хотіли би респонденти отримувати знання, що допомогли б адаптуватися до сучасного життя та зайняти своє місце в суспільстві.

Мал. 2.6. Чи готові респонденти працювати над собою.

69,6% засуджених на запитання: «Чи готові Ви змінити своє життя »? відповіли, що готові. Це досить високий процентний показник, який свідчить про те, що ув'язнені готові змінити своє життя, повернутися до сім'ї, знайти роботу, щоб більше не потрапляти в пенітенціарні установи. 21,4% опитаних так само готові змінити своє життя, але не самостійно, а вдаючись до допомоги та підтримки інших людей. 3,6% ув'язнених на поставлене питання відповіли, що поки вони не готові змінити своє життя. Ще 3,6% респондентів відповіли що не готові змінити своє життя - вона їх влаштовує. Вагалися з відповіддю на дане питання 1,8% опитаних. Можливо, це пояснюється тим, що ті ув'язнені, які відбувають покарання на ранньому терміні, ще не усвідомлюють тієї ситуації, в якій знаходяться, а ті ув'язнені, які відбувають покарання на пізньому терміні вже змирилися з тим положенням, в якому вони знаходяться.

Мал. 2.7. Чи готові респонденти змінити своє життя.

З відповідей респондентів на запитання про те, чи можуть вони уявити себе самого через 15 років, дані розподілилися наступним чином:

- Так, можу - 48% відповіли;

- Ні, не можу - 52% відповіли.

Можливо, не можуть уявити себе через 15 років ті, кому ще відбувати тривалий час у колонії, або ті, яким після звільнення нікуди йти.

Представляють себе ті, яким залишилося відбувати малий термін покарання мул ті, які бачать перспективу своєї життєдіяльності в майбутньому.

Важливим залишається той факт, що відповіді респондентів розподілися практично порівну.

Мал. 2.8. Чи можуть респонденти уявити себе самого через 15 років.

З відповідей, отриманих на питання про те, ким і з ким будуть респонденти, чим будуть займатися після відбування покарання в місці позбавлення волі, більшість респондентів (78,7%) впевнені, що після відбування свого покарання, вони представляють себе разом зі своєю родиною . 10,5% опитаних упевнені в тому, що вони або, відкриють свій бізнес, або працевлаштуватися, і будуть працювати. 7,2% ув'язнених бачать себе на пенсії, які займаються вихованням онуків. І лише 3,6% не змогли відповісти на поставлене питання.

Радує той факт, що жоден з респондентів не бачить себе знову в місці позбавлення волі.

Мал. 2.9. Ким (з ким) себе уявляють та чим будуть займатися респонденти.

Що ж думають респонденти про створення Міжрегіонального центру соціально-психологічної та трудової адаптації ув'язнених? 89,5% опитаних поставилися позитивно до цієї ідеї, помітивши, що він дуже потрібний для них особисто, і вони б з задоволенням скористалися допомогою даного центру. Деякі з них проявили ініціативу у допомозі навчання інших ув'язнених того виду діяльності, в якому вони мають досвід. 7,2% респондентів зазначили, що особисто для них Міжрегіональний центр соціально-психологічної та трудової адаптації ув'язнених не потрібен, але вони позитивно поставилися до ідеї створення даного центру для тих, хто його потребує. 3,3% ув'язнених висловили свою думку про те, що даний центр їм не потрібен і до ідеї його створення вони ставляться негативно. Можливо, це пов'язано з тим, що ув'язнені не вірять у те, що він допоможе адаптуватися до життя в соціумі.

Мал. 2.10. Думка респондентів щодо створення Міжрегіонального центру соціально-психологічної та трудової адаптації ув’язнених.

Таблиця 1

Вік респондента	Можете уявити себе самого через 15 років?
Вік респондента	Так, можу	Ні, не можу	Всього
18-24	2	1	3
18-24	66,7%	33,3%	100%
25-29	6	3	9
25-29	66,7%	33,3%	100%
30-39	10	18	28
30-39	35,7%	64,3%	100%
40-49	8	6	14
40-49	57,1%	42,9%	100%
50-59	1	1	2
50-59	50%	50%	100%

Респондентам було поставлено питання про те, чи можуть вони представити себе і своє життя через 15 років. За даними Таблиці 1 ми можемо визначити яка вікова категорія представляє себе через 15 років, а яка ні. В цілому більший відсоток ув'язнених відповів про те, що вони представляють своє життя через 15 років, окрім вікової категорії 30-39 років. Тут 64,3% опитаних не можуть представити себе через 15 років, проти 35,7%, які представляють. Цікавий той факт, що в цю вікову категорію входить найбільша кількість респондентів. Можливо, це пов'язано з тим, що респонденти, що потрапили у вікову категорію 40-49 і 50-59 років, представляють себе самого через 15 років старими пенсіонерами, що виховують онуків, а респонденти, що потрапили у вікову категорію 18-24 і 25-29 років, представляють себе успішними працюючими людьми, що щасливо живуть з сім'єю. Респонденти від 30 до 39 років або смутно представляли себе через 15 років, або взагалі утруднювалися з відповіддю на поставлене питання. Оскільки респонденти у віці 30-39 років складають половину усіх опитаних, то можна зробити висновок, що половина усіх ув'язнених не представляє своє життя через 15 років.

		Чи готові Ви змінити своє життя?					Всього
		Готовий	Готовий, але мені потрібна допомога і підтримка	Напевно ще не готовий	Моє життя мене влаштовує	в/в	Всього
Чи влаштовує Вас ситуація, в якій знаходитеся сьогодні?	Так	6	1	1	0	0	8
	Так	75%	12,5%	12,5%	0	0	100%
	Швидше так, чим ні	2	0	0	1	0	3
	Швидше так, чим ні	66,7%	0	0	33,3%	0	100%
	Швидше ні, чим так	7	2	1	0	0	10
	Швидше ні, чим так	70%	20%	10%	0	0	100%
	Ні	23	9	0	1	1	34
	Ні	67,6%	26,5%	0	2,9%	2,9%	100%
	Важко відповісти	1	0	0	0	0	1
	Важко відповісти	100%	0	0	0	0	100%

Таблиця 2

З даних Таблиці 2 видно, що досить великий відсоток респондентів готові самостійно змінити своє життя, а деяким потрібна допомога і підтримка, незважаючи на те, чи влаштовує їх ситуація, в якій вони знаходяться зараз або ні. Цікавий той факт, що серед опитаних, таких, що відповіли, що їх влаштовує ситуація, в якій вони знаходяться сьогодні, 75% все одно готові змінити самостійно своє життя, 12,5% потрібна допомога і підтримка, інші 12,5% відмітили, що не готові ще змінювати своє життя, що є досить великим показником. Серед тих, хто відповів, що їх швидше влаштовує сьогоднішнє життя, чим ні, так само великий відсоток тих, хто готовий змінити самостійно своє життя (66,7%). Можливо, це пов'язано з тим, що деякі респонденти, знаходячись в місці позбавлення волі, відкрили в собі деякі здібності і зайнялися творчістю і хочуть продовжувати рухатися в цьому руслі, тому їх влаштовує сьогоднішнє життя. 33,3% з них відмітили, що вони не хочуть змінювати своє життя, вона повністю їх влаштовує. Це складає третину тих, що відповіли на питання. Серед тих, хто відповідав, що сьогоднішнє життя швидше не влаштовує, чим влаштовує 70% опитаних готові змінити своє життя, 20% потрібна допомога і підтримка, а 10% ще не готові нічого міняти. Швидше за все, ці ув'язнені ще не до кінця розуміють ситуацію, в якій вони знаходяться. Зазвичай це відбувається з ув'язненими, що відбувають перший-другий рік покарання. Серед усіх опитаних респондентів, більшість (34 людини) відповіли, що сьогоднішнє життя їх не влаштовує і 67,6% серед них готові змінити її, 26,5% потрібна допомога і підтримка. Проте, не дивлячись на те, що сьогоднішнє життя не влаштовує, 2,9% утруднювалися з відповіддю про те, чи готові вони змінювати його.

Висновки

У процесі проведення пілотажного соціологічного дослідження в пенітенціарних установах: Єнакіївської виправної колонії № 52 і в Калінінській виправній колонії № 27 м. Горлівки, вивчивши проблему соціально-психологічної та трудової адаптації ув'язнених, прийшли до наступних висновків:

1. Більшість ув'язнених, не дивлячись на ситуацію, в якій вони перебувають, спираючись на пропоновану допомогу і підтримку, готові змінити своє життя і працюють над собою.

2. Половина респондентів чітко уявляють себе і своє життя після відбування покарання і виходу на волю в оточенні сім'ї, близьких родичів, які працюють і займаються своєю справою.

3. Практично всі ув'язнені розкаюються у вчинених злочинах і винуватять лише себе самих, у тому, що з ними сталося.

4. 97% ув'язнених підтримали ідею створення Міжрегіонального центру соціально-психологічної та трудової адаптації ув'язнених. Серед яких 90% не проти особисто скористатися допомогою даного центру.

Гіпотеза щодо необхідності створення Міжрегіонального центру соціально-психологічної та трудової адаптації ув’язнених підтвердилась.

Список використаної літератури

Данні Донецького Меморіала на 1 січня 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта
Потьомкіна А. Ізоляція. А далі?// Злочин і кара. 2005. № 3. С.42
Грановська Р.М. Елементи практичної психології. – СПб.: Світло, 2009. – 356 с.
Безносов С.П. Теоретичні основи вивчення професійної деформації особистості. СПб.: Світло, 2005. – 195 c.
Попередження рецидиву злочинів. Навчальний посібник/ під ред. С.А. Єлісєєва. Томськ, 2000, 221 с. – С. 47,49
Пожар Л. Психологія аномальних ув’язнених і ув’язнених – патопсихологія. М.: Онікс, 2006. – 345 с.
В.А. Отрут. Стратегія соціологічного дослідження/Ядов В.А. – М.: Академкніга, Добросвет, 2003. – 600c.
Рабочая книга социолога/Под общ. ред. и с предисл. Г.В. Осипова. Изд. 3-е. М.: Едиториал УРСС, 2003. – 480 с.

9. Технологии социологического исследования:Учебно-

методологическое пособие. – М.: ИКЦ “МарТ”; Ростов н/Д:

издательский центр “МарТ”, 2005. – 144 с.

10. Соціологія: Посібник. – К.: “Академія”, 1999. – 378 с.

11. Вікіпедія. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

dia.org

Blog

Програма соціологічного дослідження Методологічний розділ

Содержание

Кафедра соціології управління

Виконали:

2.1.5 Анкета