Податковий кодекс україни

Вид материала

Кодекс

Содержание Стаття 57. Строки сплати податкового зобов’язання Періодичні податки – це податки, які сплачуються про­тягом певного календарного часу. Бувають податки Стаття 58. Податкове повідомлення-рішення Податкові повідомлення-рішення складають і направляють платни­кам податків податкові органи в таких випадках Податкове повідомлення-рішення складають і направляють по кожному окремому податку, збору (обов’язковому платежу). У ньо­му мают Структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, вносить дані до відповідного реєстру податкових повідомлень-рі Протягом процедури адміністративного оскарження сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Так, згідно п. 5.1 вказаного Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо 2) орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов’язання раніше прийнятого податкового повідомлення-р Стаття 59. Податкова вимога Принципові розбіжності між податковим повідомленням-рішенням і податковою вимогою полягають у такому. Податкова вимога містить усі дані про реалізацію платни­ком податків обов’язку зі сплати обов’язкових платежів. У ній вказано Сам процес направлення податкової вимоги складається з двох етапів. Стаття 60. Відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги Відповідно до п. 6.1 цього Порядку податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо Так, п. 7.1 цього Порядку встановлено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо

Подобный материал:

• Закону України "Податковий Кодекс України", 88.45kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 568.32kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 172.07kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 5240.64kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 20.22kb.
• Верховною Радою України 02. 12. 2010 р прийнято Податковий кодекс, 25.5kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 106.68kb.
• Податковий кодекс україни, 15353.9kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.

Стаття 57. Строки сплати податкового зобов’язання

57.1. Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.

57.2. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового зобов’язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

57.3. У разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

57.4. Пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов’язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов’язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

57.5. Фізичні особи - платники податків повинні сплачувати податки і збори, що встановлені цим Кодексом, через установи банків та поштові відділення.

У разі коли зазначені особи проживають у сільській (селищній) місцевості, вони можуть сплачувати податки і збори через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про прийняття податків і зборів, форма якої встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі). З метою реалі­зації обов’язків платника податків у законодавчих актах вста­новлено терміни сплати податку. Отже, своєчасна сплата по­датків і зборів є одним з основних обов’язків платника по­датків.

Терміном сплати податку визнаний період часу, що по­чинається з моменту виникнення податкового зобов’язання платника податку і завершується моментом закінчення терміну сплати податку. Терміни сплати податків зале­жать від виду останніх: термінові вони або періодично-календарні:

1. Термінові податки – це податки, що сплачуються про­тягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов’язку. Такими, зокрема, є сплата податку з власників транспортних засобів при придбанні транспортного засобу або дати обов’язкового технічного огляду, а також акцизний збір для підприємств-виробників, що реалізують алкогольні напої (платник податків зобов’язаний сплатити акцизний збір на третій робочий день після здійснення обороту з реа­лізації).
   
2. Періодичні податки – це податки, які сплачуються про­тягом певного календарного часу. Бувають податки:
   

а) декадні – сплачуються один раз у десять днів;

б) щомісячні – сплачуються один раз на місяць (наприк­лад, податок на додану вартість);

в) щоквартальні – сплачуються один раз на квартал (на­приклад, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість – залежно від обсягу операцій;

г) піврічні – сплачуються один раз у півроку (податок на землю – розрахунок після закінчення шести місяців);

ґ) щорічні – сплачуються один раз на рік (прибутковий по­даток).

Якщо зобов’язання платника податку, пов’язане зі сплатою окремого податку, виникає після початку календарного року, то першим податковим періодом для нього є період, який роз­починається з дня виникнення цього зобов’язання і триває до кінця календарного року. Якщо це зобов’язання виникає в пе­ріод з 1 по 31 грудня, то першим податковим періодом для ньо­го є період з дня виникнення цього зобов’язання до кінця наступ­ного календарного року. Платник податку зобов’язаний са­мостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти кален­дарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного терміну. Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податку з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства, то платник зобов’язаний сплатити нарахова­ну суму податкового зобов’язання в терміни, визначені в законі про відповідний податок, а у разі їх відсутності – протягом тридцяти календарних днів з дня одержання податкового по­відомлення-рішення про таке нарахування.

Стаття 58. Податкове повідомлення-рішення

58.1. У разі коли сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов’язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов’язань платника податків; суму грошового зобов’язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення результатів господарської діяльності або від’ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов’язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов’язання визначається центральним контролюючим органом.

58.2. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.

58.3. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

58.4. У разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов’язаний визначити податкові зобов’язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов’язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов’язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов’язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов’язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Вперше в українському податковому законо­давстві було закріплено спеціальний порядок (механізм) складання, направлення і виконання спеціальних процесуальних податкових документів – повідомлень і вимог у ст. 6 Закону України № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників по­датків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який втратив чинність із прийняттям Податкового кодексу України. Положення цієї статті встановлювали особливу процедуру, що застосовували податкові органи до платників податків і зборів до вживання заходів примусового стягнення сум обо­в’язкових платежів. Особливості здійснення такої процеду­ри, яка збереглася у Податковому кодексі України, полягають в тому, що:

1. вона є формою «допримусового» стягнення сум податків і зборів;
   
2. є підставою розмежування способів реагування на подат­кові злочини і податкові правопорушення;
   
3. припускає виконання простроченого обов’язку зі сплати податків і зборів самостійно платником податків без застосу­вання примусового стягнення таких платежів.
   

Податкове повідомлення-рішення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплати­ти суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим ор­ганом. Подання податкового повідомлення пов’язано з діями саме контролюючих органів, до яких належать не тільки податкові, а й митні органи, установи Пенсійного фонду Украї­ни і фондів соціального страхування України. Однак сам по­рядок подання таких документів детально регламентований тільки для податкових органів відповідним наказом податко­вої адміністрації.

Податкове повідомлення-рішення є своєрідним нагадуванням плат­никам податків про податкове зобов’язання, уточнення термінів його виконання, сум обов’язкових платежів, що підлягають сплаті.

Податкові повідомлення-рішення складають і направляють платни­кам податків податкові органи в таких випадках:

а) якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

б) якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

в) якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

г) якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

ґ) якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

д) якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Податкове повідомлення-рішення складається в двох примірниках за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами, пенею), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування, зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків направляються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

У разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов’язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов’язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням в ньому дати та номера  декларації (уточнюючого розрахунку), звітного періоду, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов’язання.

Законодавством передбачено шість форм податкових по­відомлень-рішень, які залежать від того, що є підставою їх складання: результати документальних чи камеральних перевірок, пору­шення граничного терміну сплати податку, визначення подат­кового зобов’язання із застосуванням непрямих методів тощо.

Податкове повідомлення-рішення складають і направляють по кожному окремому податку, збору (обов’язковому платежу). У ньо­му мають міститися:

1. підстави для нарахування такої суми обов’язкового пла­тежу;
   
2. посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок чи перерахунок податкових зо­бов’язань;
   
3. сума податку чи збору, що підлягає сплаті;
   
4. сума штрафних санкцій (за їх наявності);
   
5. граничні терміни їхніх повноважень;
   
6. попередження про наслідки їхньої несплати у встановле­ний термін;
   
7. граничні терміни, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання;
   
8. штрафні санкції у разі їх нарахування.
   

Якщо контролюючий орган приймає рішення про застосу­вання і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, дона­рахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) і пені за порушення законодавства по кількох податках, то складає відповідну кількість податкових повідомлень-рішень. Контролюючий орган веде реєстр податкових повідомлень-рішень, направлених окре­мим платником податків.

Після складання, у той самий день, податкове повідомлен­ня-рішення направляють для вручення платнику податків. Податкове повідомлення-рішення вважається направленим (врученим) юри­дичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юри­дичної особи під розписку чи направлено листом з повідом­ленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається направленим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такому платнику (його законному представникові) чи направлено листом на його адресу за місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням з повідомленням про вручення.

Звернемо увагу на положення, закріплене Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 985 від 22 грудня 2010 року, відповідно до п. 3.10 якого, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Після вручення (отримання інформації про вручення) податкового повідомлення-рішення платнику податків структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, передає корінець податкового повідомлення-рішення з відміткою щодо вручення  платнику податків структурному підрозділу, який його склав (у разі направлення податкового повідомлення-рішення листом з повідомленням про вручення - разом із таким повідомленням про вручення або щодо невручення поштового відправлення).

Структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, вносить дані до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень:

        у день отримання корінця податкового повідомлення-рішення;

       у день отримання (реєстрації) скарги у відповідній інформаційній системі.

У разі згоди з нарахованою сумою податків і зборів у подат­ковому повідомленні, платник податків зобов’язаний сплати­ти її протягом 30 календарних днів з моменту його одержання (чи в терміни, зазначені в податковому повідомленні-рішенні). У тако­му разі направлення податкового повідомлення-рішення не зумовлює ніяких негативних наслідків для платників. Натомість, у разі незгоди з нарахованою сумою обов’язкового платежу, платник податків має право, з дотриманням вимог Положення про порядок по­дання та розгляду скарг платників податків органами держав­ної податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 1001 від 23 грудня 2010 року, оскаржити таке рішення податкових органів (див. коментар до ст. 56 цього Кодексу).

Протягом процедури адміністративного оскарження сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

У разі подання платником податків скарги щодо податкового повідомлення-рішення структурний підрозділ, який здійснював розгляд такої скарги, надає копію вмотивованого рішення за скаргою платника податків, в тому числі рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків, структурному підрозділу, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржується.

Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, підшиває копію вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків, до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи  платника податків.

У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи  платника податків.

Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження).

У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання, та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків. Зазначені виписки передаються окремо від кожного структурного підрозділу, що складає податкові повідомлення-рішення, за підписом керівника такого структурного підрозділу.

Розділ V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 985 від 22 грудня 2010 року, встановлюється порядок відкликання податкових повідомлень-рішень органами державної податкової служби.

Так, згідно п. 5.1 вказаного Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

1)орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов’язання;

2) орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов’язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення;

3) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення органу державної податкової служби;

4) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов’язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні органу державної податкової служби.

У разі скасування органом державної податкової служби раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов’язання податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

У випадках зменшення нарахованої суми грошового зобов’язання, визначеної у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні, самим органом державної податкової служби або судом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов’язання.

У разі скасування рішенням суду податкового повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Якщо нарахована сума грошового зобов’язання збільшується внаслідок її адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення не відкликається. На суму збільшення грошового зобов’язання направляється окреме податкове повідомлення-рішення.

Стаття 59. Податкова вимога

59.1. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

59.2. Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов’язання платника податків, не є органом державної податкової служби, такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

59.3. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

59.4. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

59.5. У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Податкова вимога визначається цим Кодексом як письмова вимога подат­кового органу до платника податків погасити суму податко­вого боргу. Порядок направлення органами державної подат­кової служби України податкових вимог платникам податків затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 3 липня 2001 року.

Принципові розбіжності між податковим повідомленням-рішенням і податковою вимогою полягають у такому.

По-перше, податкове повідомлення є своєрідним нагадуван­ням платникові податків про виконання податкового обов’яз­ку, тоді як податкова вимога – це засіб реагування. В основі такого реагування лежить факт несвоєчасного виконання обо­в’язку, платнику надається можливість добровільно виконати прострочений обов’язок. Отже, податкову вимогу податковий орган використовує для повідомлення платникові про існування податкового боргу і дозволяє платнику добровільно викона­ти податковий обов’язок.

По-друге, направлення податкової вимоги пов’язано суто з діями податкових органів. Інші контролюючі органи, у разі погодженої суми податкового обов’язку, направляють відповідному податковому органу подання про вжиття за­ходів для погашення податкового боргу платника податків з розрахунком його розміру, порядок надіслання якого затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1237 від 27 грудня 2010 року.

Цей порядок, до слова, визначає, що у разі, коли платник податків не сплачує в установлені строки узгоджену суму грошового зобов'язання, контролюючий орган складає подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків за встановленою формою. Подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків повинно містити інформацію, необхідну для формування податкової вимоги, і може складатися щодо одного платника податків або декількох платників податків за умови їх обліку в одному органі державної податкової служби.

Подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків для направлення податкової вимоги надсилається органу державної податкової служби не пізніше ніж на п'ятий робочий день після закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.

Для здійснення заходів щодо залучення додаткових джерел погашення податкового боргу подання надсилається органу державної податкової служби не пізніше 71 календарного дня з дати надіслання подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків.

У разі самостійного погашення платником податків суми податкового боргу в повному обсязі протягом 70 календарних днів з дати надіслання подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків подання для здійснення заходів щодо залучення додаткових джерел погашення податкового боргу не надсилається.

Орган державної податкової служби на підставі подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, одержаного від контролюючого органу, здійснює передбачені законодавством заходи з погашення податкового боргу платника податків.

У разі коли суд прийняв рішення про скасування або зміну суми нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання, контролюючий орган у день надходження такого рішення суду надсилає органу державної податкової служби, якому надсилалося подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, інформацію про зміну суми або скасування нарахованого грошового зобов'язання. В останньому випадку орган державної податкової служби припиняє здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків.

Чимало положень, що регламентують процедуру застосуван­ня податкового повідомлення-рішення і вимоги, збігаються, але при податковій вимозі вони мають більш чіткий і твердий харак­тер. Наприклад, у разі самостійного визначення платником податків сум податків і зборів (обов’язкових платежів) і по­дання про це податкової декларації, платник зобов’язаний сплатити їх протягом 10 календарних днів, рахуючи з остан­нього дня відповідного граничного терміну, передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Якщо ж платник податків не сплачує погоджену суму податкового зобов’язання у встановлений термін, податковий орган направляє такому платникові податків по­даткові вимоги. Тобто підставою для складання і направлен­ня податкової вимоги є наявність невиконаного (чи викона­ного не в повному обсязі) обов’язку зі сплати сум обов’язко­вих платежів.

Податкова вимога містить усі дані про реалізацію платни­ком податків обов’язку зі сплати обов’язкових платежів. У ній вказано:

1. суму заборгованості, що підлягає сплаті (суму податків, пеню і штрафні санкції на момент направлення вимоги);
   
2. терміни сплати податків, пені, штрафів; тобто виконан­ня вимоги;
   
3. примусові заходи стягнення при невиконанні податкової вимоги;
   
4. підстави нарахування, сплати і стягнення податків;
   
5. норму законодавчого акта, що закріплює підставу спла­ти платником зазначеної суми.
   

Податкова вимога містить як звичайну суму податкового боргу, так і суми податкового боргу за кожним окремим подат­ком, збором (обов’язковим платежем). Якщо в платника по­датків, якому було направлено першу податкову вимогу, ви­никає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. Окремо податкова вимо­га про новий податковий борг не висувається. Податковий орган веде реєстр виданих податкових вимог щодо кожного окремо­го платника податків.

Сам процес направлення податкової вимоги складається з двох етапів.

Якщо платник податків не сплачує погоджену суму в за­значений термін, йому не пізніше п’ятого робочого дня з мо­менту закінчення граничних термінів сплати сум податків по­датковий орган надсилає першу податкову вимогу, що містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання і виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу і можливі наслідки непогашення його вчасно. У цьому разі платнику про­понують сплатити борг протягом 30 календарних днів з дня направлення (вручення) такої вимоги.

Якщо платник податків не погасить у повному обсязі суму податкового боргу протягом 30 календарних днів з дня направ­лення йому першої податкової вимоги, то податковий орган не пізніше п’ятого робочого дня, починаючи з останнього із за­значених 30 календарних днів, готує і надсилає другу подат­кову вимогу. Остання, додатково до відомостей, зазначених у першій податковій вимозі, містить вказівку на дату і час про­ведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також на дату і час проведення публіч­них торгів з їх продажу.

У разі непогашення податкової заборгованості після одер­жання платником податків другої податкової вимоги (30 днів) податкові органи можуть стягувати кошти з рахунків таких платників, вилучати готівку з каси, вилучати й реалізовувати рухоме й нерухоме майно та цінні папери.

Отже, у разі несплати самостійно погодженого податкового зобов’язання податкова вимога надсилається відразу, минаю­чи процедуру податкового повідомлення-рішення. Однак зазначимо, що податкове повідомлення-рішення і податкова вимога взаємопов’язані, мають загальні риси, проте не нерозривні. Навряд чи можна стверджувати, що податкові вимоги повинні передувати подат­ковому повідомленню. Це дві самостійні процедури. Податко­ве повідомлення деталізує своєчасне виконання обов’язку зі сплати податку, тоді як податкова вимога уточнює податкову заборгованість, що вже відбулася. У деяких випадках направ­ленню податкової вимоги може передувати процедура направ­лення податкового повідомлення-рішення. Це відбувається, коли подат­ковий орган (контролюючий орган) самостійно визначає суму податкового зобов’язання, згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, після чого направляє платникові податків податкове повідомлення-рішення. Якщо протягом 30 днів (чи іншого терміну, зазначеного в податково­му повідомленні) боржник не сплатить зазначену в повідом­ленні суму податку, то далі здійснюють процедуру податкової вимоги.

Податкові вимоги направляють платникові податків у та­кому самому порядку, як і податкові повідомлення-рішення. Але, відпо­відно до законодавства про податки і збори, можливе деяке коригування порядку надання податкового повідомлення і по­даткової вимоги, що пов’язано з уточненням положень цих до­кументів чи їхнім відкликанням. Наприклад, згідно зі п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення чи вимоги вважають відкли­каними, якщо:

а) сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

б) контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов’язання або податкову вимогу;

в) контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов’язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

г) рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

ґ) рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов’язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до абз. 2 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України з метою запобігання додаткових витрат коштів бюджету і запобігання ситуації, за якої витрати на формування податкових вимог платникам податків перевищать потенційні надходження в бюджети і державні цільові фонди за рахунок погашення по­даткового боргу, економічно обґрунтованим для формування податкових вимог є обсяг податкового боргу платника по­датків, що перевищує один неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Отже, якщо податковий борг платника податків менший одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то податкову вимогу йому не направляють. Однак такий податковий борг не анулюється, і всі активи платника податків у такому випад­ку потрапляють у податкову заставу, правовий режим якої припускає здійснення цілої низки господарських операцій, тільки за умови погодження їх проведення з податковим органом.

Стаття 60. Відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги

60.1. Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов’язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов’язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов’язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

60.2. У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

60.3. У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

60.4. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов’язання або податкового боргу.

60.5. У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

60.6. Якщо нарахована сума грошового зобов’язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов’язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

60.7. Контролюючий орган, який надіслав відповідному органу державної податкової служби подання, визначене у пункті 59.2 статті 59 цього Кодексу, зобов’язаний подати такому органу державної податкової служби інформацію про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов’язання. Зазначена інформація надається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відкликання податкових повідомлень-рішень та податкових вимог здійснюється в одному порядку. Проте, відпо­відно до податкового законодавства, можливі деякі відмінності, що пов’язано з уточненням порядку відкликання цих документів.

Так, розд. 6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 253 від 21 червня 2001 року (із змінами та доповненнями) регулюється порядок відкликання податкових повідомлень.

Відповідно до п. 6.1 цього Порядку податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо:

а) сума податкового зобов’язання, а також штрафних (фінансових) санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків, при цьому таке податкове повідомлення залишається підставою для проведення нарахування суми узгодженого податкового зобов’язання в картці особового рахунку платника податків;

б) податковий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов’язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення податкового органу про нарахування суми податкового зобов’язання скасовується чи змінюється судом;

г) стосовно визначеного податковим органом податкового зобов’язання досягається податковий компроміс, про що зазначається у відповідному рішенні про податковий компроміс;

ґ) податкове зобов’язання розстрочується або відстрочується, і про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення або відстрочення;

П. 6.2 встановлено, що у випадках, визначених підпунктом «а» п. 6.1 цього Порядку, податкове повідомлення вважається відкликаним у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов’язання (штрафних (фінансових) санкцій).

Згідно п. 6.3 у випадках, визначених підпунктом «б» п. 6.1 цього Порядку, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов’язання (штрафних (фінансових) санкцій).

У п. 6.4 визначено, що у випадках, визначених підпунктом «в» п. 6.1 цього Порядку, податкове повідомлення вважається відкликаним у день отримання платником податків відповідного рішення суду.

У випадках, визначених підпунктом «г» п. 6.1 цього Порядку, податкове повідомлення вважається відкликаним у день отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов’язання.

У випадках, визначених підпунктом «ґ» п. 6.1 цього Порядку, податкове повідомлення вважається відкликаним у день прийняття податковим органом рішення про розстрочення або відстрочення податкового зобов’язання.

У п. 6.7 Порядку зазначається, що якщо нарахована сума податкового зобов’язання (штрафних (фінансових) санкцій) зменшується внаслідок її адміністративного оскарження, то раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним у день отримання платником податків нового податкового повідомлення, що містить нову суму податкового зобов’язання.

П. 6.8 встановлює, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника податкового органу (або його заступника), то податкове повідомлення вважається відкликаним з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Якщо рішення про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту, то податкове повідомлення вважається відкликаним з дня, наступного за останнім днем зазначеного двадцятиденного строку.

Розділом 7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 3 липня 2001 року регулюється порядок відкликання податкових вимог.

Так, п. 7.1 цього Порядку встановлено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо:

а) сума податкового боргу, а також пеня та штрафні (фінансові) санкції (за їх наявності), самостійно погашається платником податків;

б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження;

в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов’язання (пені, штрафних санкцій) або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом);

г) податковий борг розстрочується або відстрочується, і про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення або відстрочення;

ґ) податковий борг визнається безнадійним.

П. 7.2 закріплюється, що у випадках, визначених підпунктом «а» п. 7.1 цього Порядку, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу.

У п. 7.3 вказується, що у випадках, визначених підпунктом «б» п. 7.1 цього Порядку податкова вимога вважається відкликаною з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Також у випадках, визначених підпунктом «в» п. 7.1 цього Порядку, податкова вимога вважається відкликаною у день отримання платником податків відповідного рішення суду (господарського суду). При цьому у випадках, коли рішення суду (господарського суду) стосуються податкового боргу, який виник в результаті несплати платником податків податкового зобов’язання узгодженого з іншим контролюючим органом, такий контролюючий орган зобов’язаний надати податковому органу інформацію про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов’язання у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У випадках, визначених підпунктом «г» п. 7.1 цього Порядку, податкова вимога вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про розстрочення або відстрочення податкового боргу.

У п. 7.6 зазначається, що у випадках, визначених підпунктом «ґ» п. 7.1 цього Порядку, податкова вимога вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про визнання податкового боргу безнадійним.