Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного
| Вид материала | Методичні рекомендації |
СодержаниеХудожня культура. 10 клас Основи здоров’я. Основи безпеки життєдіяльності Життєві навички, що сприяють здоровому способу життя Захист Вітчизни Під час попереднього оцінювання Трудове навчання |
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного, 3382.62kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення, 130.04kb.
- Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення, 79.19kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення, 137.53kb.
- Відділ освіти радивилівської райдержадміністрації навчально-методичний центр Особливості, 409.52kb.
- Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу інваріантної, 289.3kb.
- Рекомендації методичних структур щодо організації навчально-виховного процесу в закладах, 493.72kb.
- Методичні рекомендації щодо окремих аспектів організації навчання історії в школі, 206.38kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах системи, 5230.96kb.
- Надати методичні рекомендації учасникам серпневих студій щодо впровадження новітніх, 170.05kb.
Художня культура. 10 клас Особливістю реалізації нового змісту художньо-естетичної освіти в 12-річній школі є впровадження з 2010/2011 навчального року вивчення художньої культури в 10 класі за програмами трьох рівнів: рівня стандарту, академічного чи профільного, в залежності від умов, спеціалізації школи та наявності в ній відповідних профілів навчання. Як зазначалося вище, реалізація змісту предмета «Художня культура» в 10 класі («Українська художня культура») буде здійснюватися за програмою «Художня культура. 9-11 класи» (укл. Л.Масол, Н.Миропольська), що наявна в Збірнику програм з художньо-естетичного циклу для 5-11 класів 12-річної школи (вид. «Перун», 2005 р.) та в Збірнику програм для профільного навчання (вид. «Оберіг», 2009 р.). Художня культура як форма образного втілення життя, засіб вираження національної ментальності народу вивчається в школі як культурологічний курс, забезпечуючи естетичні запити учнів та вчителів, і є важливим чинником формування духовного світу особистості, її художньо-естетичного розвитку. Головною метою курсу художньої культури в школі є особистісний художньо-естетичний розвиток учнів, формування в них світоглядних орієнтацій і компетенцій у царині художньої культури, виховання потреби в творчій реалізації і духовному самовдосконаленні в процесі опанування цінностями української та зарубіжної культури. Основними завданнями курсу в школі є:
Програма орієнтує вчителя на виховання національно свідомої, духовно багатої, зорієнтованої на творчу діяльність особистості, здатної усвідомити себе в суспільстві, створює умови для індивідуального творчого саморозвитку, саморозкриття, самореалізації. Завдання вчителя художньої культури – навчити кожного школяра умінню самостійно задовольняти власні естетичні потреби, цінувати прекрасне, використовувати його для формування себе як особистості, розвинути здатність учня розуміти задум митця, формувати свою думку й аргументувати її. Методична система викладання художньої культури спрямована на розвиток таких якостей учнів, як ініціативність, самостійність, креативність, критичність. Для цього пріоритет має надаватися особистісно-зорієнтованим технологіям, які допоможуть подолати суто інформативно-пізнавальні орієнтації курсу. Збагаченню методичного апарату вчителя сприятиме орієнтовна система художньо-творчих завдань, поданих у програмі наприкінці викладу змісту тем. Організовуючи навчально-виховний процес на уроках художньої культури, варто використовувати різні методи, що є актуальними в системі мистецької освіти, зокрема загальні:
та спеціальні:
Організаційно-методичні засади шкільного курсу художньої культури та інші аспекти й закономірності педагогічного процесу в галузі шкільної художньо-естетичної освіти викладено в підручнику для студентів педагогічних університетів «Методика викладання художньої культури» (авт. О.Щолокова. вид. НПУ ім. М.Драгоманова, Київ, 2007 р.). Програма з художньої культури для 10 класу передбачає вивчення впродовж навчального року української художньої культури. В пояснювальній записці до програми зазначено: «виділення української художньої культури як окремої частини курсу зумовлено необхідністю збереження національних пріоритетів освіти. Водночас, для органічного поєднання вітчизняних і загальнолюдських цінностей варто робити акцент не на тому, що роз'єднує, а на тому, що об'єднує різні культури, адже через ціннісний вплив мистецтва ефективніше відбувається і національно-патріотичне, й полікультурне виховання». Враховуючи попередній досвід сприймання музичного та образотворчого мистецтва, учні мають усвідомити українську художню культуру як засіб самопізнання і творчої самореалізації особистості. Програми рівня стандарту та академічного рівня розраховані на вивчення за 1 годину на тиждень і структуровані за 4-ма розділами: I. Художня культура України від найдавніших часів до кінця ХУІ ст. II. Художня культура XVII - XVIII ст.
Змістове наповнення програм обох зазначених рівнів є практично ідентичним, проте в програмі академічного рівня більш оптимально вирішено питання розподілу годин на вивчення розділів. Вивченню мистецтва періоду від Трипільської культури до Київської держави присвячено І розділ «Художня культура України від найдавніших часів до кінця XVI ст.» (7 годин). Тематична будова розділу передбачає ознайомлення учнів із фактами і явищами української культури зазначеного періоду, аналіз творів основних видів мистецтва: образотворчого, музичного і театрального та особливостей їх художньо-образної мови. Практична діяльність учнів під час вивчення української художньої культури в 10 класі спрямована на формування потреби в спілкуванні з вітчизняними творами мистецтва, розвиток творчих здібностей учнів та розширення їхнього внутрішнього духовно-культурного досвіду на кращих зразках української художньої культури. Практичні завдання для учнів можуть бути різноманітними, проте відповідними до змісту певної навчальної теми. Так, засвоєння учнями теми «Образотворче мистецтво» може бути закріплене виготовленням фрагментів діорами «Чернівці – духовний центр Буковини» (робота в групах). Зміст теми «Музична культура» спонукає, передусім, до виконання українських народних пісень та порівняння їх за жанрами. Тема «Театральна культура» передбачає практичну діяльність у вигляді виконання народних ігор та обрядів за вибором учнів та вчителя. Зміст II розділу «Художня культура XVII – XVIII ст.» (9 годин) має на меті сформувати в учнів загальне уявлення про українську культуру козацької доби та її роль у суспільстві, навчити порівнювати зразки народної і професійної художньої культури зазначеного періоду, ознайомити учнів із архітектурними шедеврами українського бароко та творчістю М.Березовського. А.Веделя, Д.Бортнянського, Г.Сковороди, Й. Главки. У процесі вивчення І теми цього розділу «Образотворче мистецтво» увагу учнів слід спрямувати на розвиток архітектури (мм. Чернівці, Київ, Львів, Хотин, Тернопільщина, Полтавщина), портретного живопису та гравюри. Замальовки архітектурних споруд – зразків українського бароко - можуть бути вдалим практичним закріпленням тематичного змісту. Також цікавими практичними завданнями для учнів, пропонованими програмою, є порівняння репродукцій народної картини «Козак Мамай» та колективне створення альбому «Пам'ятки України». Основою змісту наступної теми цього розділу «Музична культура» є відображення емоцій і почуттів, думок і мрій українців у думах та історичних піснях, мистецтві кобзарів та лірників. Також у контексті теми розглядається творчість видатних представників музичного мистецтва XVII - XVIII століть. На практиці зміст цієї теми може бути реалізований шляхом створення учнями фонозапису староукраїнської музики «Хоровий літопис століть», а також виконання живописних чи графічних композицій за мотивами текстів відомих кантів Г.Сковороди. Упродовж вивчення теми «Театральна культура» учні ознайомляться із «шкільним театром», народним театром – вертепом та Чернівецьким театром ім.. О.Кобилянської. На практиці знання учнями різновидів театру XVII – XVIII століть можуть бути закріплені шляхом створення комічної або сатиричної інтермедії в стилі «шкільного театру» та написанням сценарію для вистави «живого вертепу», «маланки». Таким чином, у результаті засвоєння змісту І і II розділів програми на рівні стандарту чи академічному рівні учні мають уміти описувати факти і явища художньої культури України відповідного періоду, характеризувати національні особливості українського мистецтва, наводити приклади та показувати на мапі місце знаходженнях історико-культурних пам'яток України, аналізувати художній зміст творів українського мистецтва, використовуючи спеціальну термінологію (у межах програми). Одним із найважливіших результатів навчальної діяльності учнів є уміння вести дискусію з питань української художньої культури, самостійно знаходити джерела для збагачення знань з української культури. У програмі профільного рівня зазначені вище періоди розвитку української художньої культури об'єднано в загальний розділ «Українська художня культура від найдавніших часів до кінця XVIII ст.» (60 годин), що включає 8 тем. Зміст навчального матеріалу цієї програми орієнтує на більш глибоке й деталізоване вивчення джерел, явищ, досягнень української культури і творчості її видатних представників. Так, наприклад, вступ до цього розділу розглядає зокрема періодизацію української культури в контексті європейського та світового розвитку, архетипи української культури тощо. А тема розділу розпочинається ознайомленням учнів із версіями щодо походження мистецтва: трудовою, ігровою, пізнавальною, комунікативною, магічною та ін. Кожна тема профільної програми на відміну від програм рівня стандарту та академічного пропонує для ознайомлення орієнтовні твори для сприймання та інтерпретації. Практичні завдання, рекомендовані профільною програмою, мають більш прикладний і творчий характер: «реставрація» трипільської кераміки (ескізи стилізованих орнаментів); майстерні музикантів-реставраторів (розшифрування крюкового запису музики); «показ мод» (стиль бароко в сучасному костюмі); створення ескізу палацу в класичному стилі тощо. Результатами засвоєння учнями змісту І розділу профільної програми є зокрема вміння оцінювати світоглядно-гуманістичний зміст староукраїнської культури, значущість українського мистецтва в розвитку національної культури, володіння базовими художньо-естетичними компетентностями, виявлення готовності до толерантного ведення дискусій щодо розвитку національної художньої культури, до переносу набутих мистецьких знань і вмінь в інші освітні галузі та інтегрування етнокультурного та художньо-естетичного досвіду з іншим міждисциплінарним досвідом (гуманітарним, екологічним, технологічним тощо). II семестр програми рівня стандарту розпочинається вивченням розділу «Українська художня культура XIX ст.» (8 годин), який, як і попередні розділи, включає теми з образотворчого мистецтва, музичної та театральної культури цього періоду. У програмі академічного рівня цей розділ дещо розширено: «Українська художня культура XIX - початку XX ст.». Тема «Образотворче мистецтво» ознайомить учнів із творчістю Ї.Маотоса, Л.Позена, Й.Главки (архітектура і скульптура), Т.Шевченка, М.Пимоненка, О.Мурашка, І. Холоменюка (живопис), із особливостями розвитку тиражної графіки, декоративно-прикладного мистецтва та народних художніх промислів України. Цікавою для учнів формою закріплення змісту теми може бути рекомендоване програмою виконання декоративної композиції в українському стилі. Зміст теми «Музична культура» особливий концентруванням навчально-пізнавальної діяльності учнів на зразках творчості відомих їм з курсу музичного мистецтва композиторів С.Гулака-Артемовського, М.Колачевського, М.Вербицького та М.Лисенка, а також на кращих зразках народного музичного мистецтва. У процесі аналізу та інтерпретації змісту та художньо-мовних особливостей, зокрема й знайомих музичних творів, учні мають навчитися оцінювати роль українського народного і професійного музичного мистецтва в розвитку національної культури, обґрунтовувати власні оцінні судження щодо зразків українського мистецтва, аргументувати судження щодо значущості української художньої спадщини в житті суспільства та у власній життєдіяльності. Закріпити засвоєний матеріал теми пропонується практичною роботою в групах щодо добірки матеріалів – фотографій, репродукцій, календарів, марок тощо за темою «Видатні діячі української музичної культури». Тема «Театральна культура» спрямована на усвідомлення учнями значення драматургії для розвитку українського театру. Під час вивчення теми учні ознайомляться з особливостями аматорського театру, театру в Галичині та на Буковині, театру корифеїв, першого українського стаціонарного театру в Києві, а також із творчістю М.Заньковецької. За результатами засвоєння матеріалу теми можна запропонувати учням створити фотоальбом «Театр корифеїв». Завершує курс художньої культури в 10 класі IV розділ «Українська художня культура XX ст.» (9 годин) – ідентичний у програмах рівня стандарту й академічного рівня. Зміст першої теми розділу «Образотворче мистецтво» висвітлює особливості розвитку архітектури і скульптури, живопису, графіки та народного образотворчого мистецтва в зазначений період, знайомить учнів із представниками українського авангарду. Програма орієнтує реалізувати засвоєні знання у такому виді практичної діяльності, як живописна абстрактна творча робота в стилі сучасного мистецтва за українськими мотивами, а також розробка дизайну сучасного інтер'єру шкільного приміщення з використанням українських традицій. У процесі засвоєння змісту II теми розділу «Музична культура» учні на новому, вищому рівні порівняно з попередніми роками навчання аналізуватимуть хорову, вокально-симфонічну і симфонічну творчість композиторів XX століття, чия музика вже звучала на уроках музичного мистецтва: Л.Ревуцького. Б.Лятошинського. С.Людкевича. М.Скорика, Є.Станковича, а також вокальну й інструментальну музику В.Косенка, В.Барвінського, В. Івасюка, Л. Дутківського та інших композиторів цього періоду. Ця тема зокрема представить учням напрями популярної музики XX століття й особливості розвитку музичного виконавства та освіти. З метою узагальнення засвоєного матеріалу цікавою формою практичної роботи може бути колективна творчість учнів – підготовка позакласного заходу «Пісенний вернісаж» із творів сучасних українських композиторів. Зміст теми «Театральна культура», що представить учням різновиди театру XX століття – драматичного, музичного, театру ляльок, провідних акторів та режисерів українського театру, органічно може бути закріплений колективною підготовкою міні-вистави (наприклад, фрагменту твору українського письменника), її декорацій, костюмів та музичного оформлення. Появу та розвиток у XX столітті на теренах України кінематографа, особливості розвитку цього виду мистецтва і його жанрів – ігрового, документального та науково-популярного – висвітлено в змісті теми «Кіномистецтво». Тема зокрема розглядає творчі портрети видатних представників українського кіно: О.Довженка, І.Миколайчука, Л.Бикова та інших. У контексті теми виділено фольклор як основне джерело розвитку української анімації (наприклад, «козацький» комедійний серіал В.Дахна). Підсумовуючи зміст теми, можна запропонувати учням організувати дискусію після перегляду українського кінофільму, а також провести роботу в групах за інтересами щодо упорядкування відеокартотеки «Українське кіномистецтво». В останній темі розділу «Художня культура української діаспори» представлено творчі досягнення представників різних видів українського мистецтва поза межами нашої країни – архітекторів і скульпторів, живописців і графіків, музикантів, а також діячів мистецької освіти. Акцентовано увагу на використанні українського фольклору і тем, пов'язаних з Україною, в творчості митців української діаспори. Тому на практиці засвоєння змісту цієї теми щонайкраще може бути реалізовано в колективному створенні учнями альбому «Імена славетних українців у світовому мистецтві». У результаті опанування змісту української художньої культури учні мають класифікувати види і жанри українського мистецтва, називати найвидатніших його представників, розпізнавати твори мистецтва та інтерпретувати їх зміст, характеризувати особливості та пояснювати тенденції розвитку української художньої культури минулого й сучасності, формулювати власне ставлення до неї. Також учні мають навчитися обґрунтовувати власні оцінні судження щодо зразків українського мистецтва, аргументувати судження щодо значущості української художньої спадщини в житті суспільства та у власній життєдіяльності. Важливим результатом навчальної діяльності учнів має бути вміння вести дискусію з питань національних пріоритетів у галузі художньої культури, самостійно знаходити джерела та застосовувати художню інформацію для самоосвіти, пропагувати національну культурно-мистецьку спадщину й відстоювати національно-культурні пріоритети в суспільному житті. У програмі профільного рівня 70 навчальних годин II семестру присвячено вивченню розділу «Українська художня культура XIX — початку XXI ст.». Розділ містить 5 тем із нерівнозначним розподілом навчальних годин. Так, перші три теми, що охоплюють найбагатші своєю мистецькою спадщиною періоди розвитку української культури: «Контрасти романтизму і реалізму», «Українська художня культура І половини XX ст.», «Українська художня культура II половини XX ст.», вивчаються протягом 20-ти годин кожна. Зміст навчального матеріалу зазначених тем глибоко й детально висвітлює багатогранну та багатожанрову палітру національного мистецтва цих періодів, знайомить учнів із творчістю митців різних напрямів, зокрема й тих, чиї імена не звучали в попередні роки на уроках образотворчого та музичного мистецтва. Як і в І розділі програми, пропонуються орієнтовні твори для сприймання та інтерпретації. Тема «Художня культура української діаспори» передбачена для вивчення впродовж 6-ти годин. На завершення розділу і всього профільного курсу пропонується організація і проведення Інтернет-конференції за змістом курсу української художньої культури, а також презентація колективних та індивідуальних проектів за такими орієнтовними темами: «Українське бароко і європейський контекст». «Класицизм і неокласицизм в українському мистецтві: історичні долі й мистецькі прогнози», «Тарас Шевченко – наш великий сучасник», «Синтез мистецтв у творчості романтиків (діалог поезії та музики)», «Розстріляне відродження»: імена і твори». «Митці-шестидесятники», «Світові обрії українського кіно» тощо. На цей вид діяльності програмою відведено 4 години навчального часу. . На профільному рівні учні зокрема мають володіти базовими освітніми художньо-естетичними компетентностями, виявляти здатність до самостійної творчої діяльності, колективної співпраці з метою розв'язання мистецьких проблем та потребу використовувати здобутки української культури у власній творчій діяльності, пропагувати національну культурно-мистецьку спадщину, відстоювати національні культурні пріоритети в особистісному та суспільному житті, демонструвати готовність до постійного художнього самовдосконалення, усвідомлення власної причетності до традицій і цінностей національної культури та вміння їх використовувати у культурно-творчій діяльності. Отже, найактуальнішим результатом вивчення курсу художньої культури в 10 класі має бути сформоване вміння кожного учня реалізувати засвоєні знання у власній творчій діяльності та виявлення готовності до використання набутих предметних компетенцій у процесі творчої самореалізації. Пропоновані програмами пізнавальні й практичні способи самовираження й розкриття свого ставлення до життя через мистецтво покликані спрямовувати учнів на розвиток універсальних якостей творчої особистості з високими духовними потребами, тобто на формування загальнокультурної компетенції. Однією з умов ефективного впровадження художньої культури є створення художньо-естетичного середовища в навчальному закладі (картинні галереї, мистецькі світлиці, художні майстерні) та активна взаємодія з навколишнім соціокультурним середовищем, закладами культури (музеями, філармоніями, театрами) з урахуванням індивідуальних здібностей, інтересів і потреб учнів. Передбачається організація зустрічей з митцями - народними і професійними, а також використання різноманітних форм позаурочних занять, пов'язаних зі специфікою класів різного профілю. На уроках повинна панувати атмосфера піднесеності, яка сприятиме створенню естетичної аури, передачі духовної енергії мистецьких шедеврів За результатами Всеукраїнського конкурсу підручників для 10 класу міністерством рекомендовано до використання у навчально-виховному процесі підручник з художньої культури академічного рівня, що може використовуватися на рівні стандарту (авт. Л.Масол та ін.. вид. «Ранок») та підручник профільного рівня (авт. Л.Масол та ін.). Зміст підручника академічного рівня структуровано за такими розділами: I. Художня культура України від найдавніших часів до кінця ХУІ ст. II. Художня культура XVII - XVIII ст.
Згідно з програмою, зміст навчального матеріалу в підручнику викладено за хронологічним принципом: він знайомить учнів з художньою культурою України від найдавніших часів до сучасності. Окрема тема присвячена мистецькій діяльності представників української діаспорі. Ілюстративний матеріал підручника несе дидактичне навантаження: частина завдань для учнів спонукають їх аналізувати твори українського мистецтва, вчать проводити аналогії, пояснювати явища мистецтва з культурологічної позиції. Для детального вивчення окремих творів мистецтва – визнаних світових шедеврів, а також творчості митців у кожному розділі підручника вміщено рубрики «З історії шедевру», «Портрет митця». Зміст підручника профільного рівня пропонує учням поглиблене вивчення розвитку української художньої культури від найдавніших часів до сучасності. Тематична структура підручника більш деталізована. Для глибшого усвідомлення учнями закономірностей мистецьких явищ у підручнику крім інформативного та ілюстративного матеріалу пропонуються різноманітні види художньої діяльності: мистецтвознавчий аналіз твору в контексті культурної епохи, вивчення особливостей індивідуального стилю митців різних епох, практичні завдання (зокрема, індивідуальні проекти, дизайнпроекти тощо з урахуванням професійних інтересів учнів). В 11-річній школі курси художньої культури або основ естетики вивчаються учнями 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів гуманітарного спрямування за програмами «Художня культура», «Зарубіжна художня культура» (авт. Н.Миропольська, Л.Масол) вид. «Навчальна книга - Богдан», 2004 р.. та «Основи естетики» (авт. Л.Левчук. О.Оніщенко) вид. «Початкова школа», 2002 р. Впровадження сучасних медіа-засобів, зокрема комп'ютерних технологій, у процесі викладання художньої культури передбачає користування СD-Інформацією з мистецтва, мережею Інтернет. В інформаційному просторі мережі Інтернет існує велика кількість Web-сайтів. на яких розміщено інформацію, присвячену українській художній культурі. Зокрема, на сторінках сайту ссылка скрыта «ArtsMaidan» – галерея сучасного українського мистецтва» розміщено твори сучасних українських митців on-line у жанрах живопису, графіки, скульптури, кераміки, портрету і натюрморту, декоративно-прикладного мистецтва. На сайті ссылка скрыта «Українська спадщина» можна знайти матеріали з архітектури (дослідження, реставрація, публіцистика, архітектори) та краєзнавства (заповідники). Сайт ссылка скрыта «Art Of Ukraine – сучасне мистецтво українських художників» містить інформацію про сучасних українських художників (біографії, творчість, галерея творів). Цікаві матеріали про історичні архітектурні пам'ятки України (Софійський собор, Андріївську церкву, Золоті Ворота, Кирилівську церкву в Києві, Судацьку фортецю в Криму) розміщено на сайті ссылка скрыта «Софія Київська – національний заповідник». Про пам'ятки архітектури, історії та монументального мистецтва України (їх опис, ретроспективні та сучасні зображення, фотографії, класифікація пам'яток за стилем та статусом) розповідає сайт ссылка скрыта «ОКО – архітектура і краєзнавство України». Київську віртуальну художню галерею розміщено на сайті ссылка скрыта де подано інформацію про київські художні музеї та Михайлівський собор, а також розмішено біографії сучасних українських художників, галерею їхніх робіт. Сайт ссылка скрыта пропонує загальні відомості про музеї України, які систематизовані за регіонами та типами колекцій. Сайти, присвячені українському музичному мистецтву: ссылка скрыта Назва: Хоровий спів в Україні. На сайті - інформація про хоровий спів в Україні, видатних хорових композиторів, диригентів, хормейстерів, регентів, хори: новини хорового життя; хорові фотогалереї, аудіогалереї, відеогалереї; анонси хорових подій тощо. Сайт ссылка скрыта Назва: Українська Автентична Музика. Присвячений темі збереження унікальної народної музичної спадщини України. Сайт ссылка скрыта містить такі розділи: композитори (біографії і творчі портрети); виконавці (диригенти, співаки, піаністи, скрипалі, віолончелісти та ін.); факти (цікаві та маловідомі факти з життя видатних особистостей); афоризми (висловлювання видатних особистостей); інструменти (енциклопедія старовинних і сучасних інструментів); словник музичних термінів; наші проекти (кращі сайти про класичну музику). Сайт ссылка скрыта Назва: Національна спілка кобзарів України. Кобзарі сучасності. Це – офіційний сайт Національної спілки кобзарів України. Тут можна знайти музичні записи, ноти та іншу інформацію про кобзарство. Сайт ссылка скрыта Назва: «Гомін» – архів української народної пісенності. Основи здоров’я. Основи безпеки життєдіяльності К.К. Голик, методист основ здоров’я та ОБЖД Одне з головних завдань сучасної школи є створення освітнього середовища для розвитку здорової дитини, формування в учнів свідомого ставлення до свого життя, оволодіння навичками здорового способу життя. Важливу роль у цьому відіграють предмети «Основи здоров’я» та «Основи безпеки життєдіяльності» у процесі вивчення яких учні повинні отримати необхідний обсяг знань і практичних навичок щодо ведення такого способу життя, який би в повній мірі забезпечував збереження здоров’я і життя. Вивчення предмета «Основи здоров’я» у 2010/2011 навчальному році здійснюватиметься за навчальною програмою затвердженою Міністерством освіти і науки України «Основи здоров’я. Програма для 5-9 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів». – К.: Перун, 2005. Відповідно до Типових навчальних планів (наказ МОН України від 05.02.2009 р. № 66 «Про внесення змін до наказу МОН України» від 23.02.2004 р. № 132 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи») на вивчення предмета «Основи здоров’я» у 5-7 класах відводиться 1 година на тиждень, а в 8-9 класах 0,5 години на тиждень. У спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов на вивчення предмета «Основи здоров’я» у 5-9 класах відводиться 0,5 години на тиждень (наказ МОН України від 13.06.2006 р. № 182). В 11 класах у 2010/2011 навчальному році вивчатиметься предмет «Основи безпеки життєдіяльності» по 0,5 години на тиждень за навчальною програмою «Основи безпеки життєдіяльності. Програма для 1-11 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Шкільний світ, 2001». При навчанні основам здоров’я та основам безпеки життєдіяльності особливого значення набуває формування навичок необхідних для діяльності, спрямованої на дотримання норм здорового способу життя. У процесі формування життєвих навичок необхідно широко використовувати інтерактивні методи навчання, рольові ігри, дискусії, дебати, вікторини, ситуаційний аналіз тощо. Навчання на основі навичок має поєднувати набуття необхідних знань та умінь, вироблення певного ставлення та на цій базі формування конкретних навичок, опанування учнями певною інформацією та розуміння життєвих ситуацій. У формування навичок важливим є набуття практичного досвіду, який можна отримати через виконання відповідних вправ, дій, відпрацювання моделей поведінки. Для цього необхідно сповна використовувати практичні заняття, які передбачені програмою, і є обов’язковими до виконання. Результатом навчання основам здоров’я та основам безпеки життєдіяльності є розвиток життєвих навичок, що сприяють здоровому способу життя: життєві навички, що сприяють фізичному здоров’ю; життєві навички, що сприяють соціальному здоров’ю; життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров’ю. Життєві навички, що сприяють здоровому способу життя
Робота щодо навчання учнів бути здоровими у загальноосвітніх навчальних закладах представлена різними формами, що відіграють важливу роль у формуванні мотивації до здорового способу життя. В останні роки у навчальних закладах набувають поширення факультативні курси з проблем формування здорового способу життя та профілактики ризикової поведінки, а саме «Школа проти СНІДу», для учнів 8-11 класів «Сприяння просвітницькій роботі «рівний – рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя» для учнів 7-11 класів. Дані факультативні курси забезпечені навчально-методичними посібниками рекомендованими МОН України. Зважаючи на те, що у суспільстві спостерігається тенденція щодо поширення захворювання на ВІЛ/СНІД, у тому числі і серед учнівської молоді, з метою стабілізації ситуації, зниження рівня смертності від цієї важкої недуги Законом України від 19 лютого 2009 року № 1026-VI затверджено Загальнодержавну програму профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки. Серед найважливіших профілактичних заходів програмою визначено забезпечення первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення освітньої роз’яснювальної роботи з пропаганди здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культурних цінностей та відповідальної поведінки. Наказом МОНУ від 01.06.2009 р. затверджено План заходів Міністерства освіти і науки України з виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки, який, зокрема, передбачає:
У відповідності з наказом Головного управління освіти і науки облдержадміністрації від 25.06.2010 № 322 «Про виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД щодо підготовки педагогів та охоплення навчанням учнівської молоді за програмами розвитку життєвих навичок» навчальні заклади зобов’язані запроваджувати у 10-11 класах факультативний курс «Школа проти СНІДу». Програма курсу розміщена в посібнику для вчителя (автори Т.В. Воронцова, В.С. Пономаренко). Даний посібник наявний у всіх педагогів, які пройшли навчання по спеціальному курсу «Школа проти СНІДу» при обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Слід відзначити, що в процесі вивчення стану організаційно-методичного забезпечення викладання ОБЖ та основ здоров’я у загальноосвітніх навчальних закладах області з’ясувалося, що у цій роботі мають місце проблеми і недоліки, а саме:
Особливої уваги потребує здійснення керівниками навчальних закладів контролю за станом викладання ОБЖ та основ здоров’я, проведенням факультативних занять. Дані методичні рекомендації необхідно опрацювати на засіданнях районних методичних об’єднань вчителів ОБЖ та основ здоров’я. Захист Вітчизни Д.Г. Малайко, методист Захисту Вітчизни Відповідно до статей 17 і 65 Конституції України, Закону України «Про загальну середню освіту» (ст. 8, 9, 42), Указу Президента України «Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді» від 25.10.2002 р. № 948, постанови Кабінету Міністрів від 30.11.2000 р. № 1770 «Про затвердження положень про допризовну підготовку…» та від 14 січня 2004 року № 24 «Про затвердження державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти», наказу Міністерства освіти і науки України від 20.05.2003 р. № 306 «Про затвердження Типових навчальних планів навчальних закладів» – «Захист Вітчизни» є складовою системи освіти ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладів. Викладання предмета «Захист Вітчизни» здійснюється за програмою «Захист Вітчизни» для навчальних закладів системи загальної середньої освіти (Миколаїв – 2005 р.), що має гриф «Рекомендовано МОН України», погоджено з Міністерством оборони України. Зміст предмета «Захист Вітчизни» розкривається у відповідності із його структурними особливостями і реалізується відповідно до принципів формування навчального матеріалу. У процесі вивчення предмета учні набувають практичних умінь і навичок, необхідних у природних, техногенних та соціальних умовах. На предмет «Захист Вітчизни» відповідно до Указу Президента України від 25.10.2002 р. № 948 у навчальних закладах усіх категорій слід планувати не менше 140 навчальних годин (2 год. на тиждень: 1 год. – з інваріантної складової, 1 год. – з варіативної навчальних планів), з них 18 годин – для проведення навчально-польового заняття. Навчання хлопців і дівчат здійснюється окремо; поділ класів здійснюється відповідно до «Нормативів груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садиків) комплектуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп продовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів всіх типів та порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах», затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06.03.2002 р. № 229/6517. Основними завданнями змісту предмета «Захист Вітчизни» є:
Така спрямованість завдань курсу забезпечується змістом взаємозв’язаних структурних підрозділів навчального матеріалу: «Військово-історичні, правові та політичні основи захисту Вітчизни», «Основи цивільного захисту», «Основи медико-санітарної підготовки», «Основи психологічної підготовки», «Прикладна фізична підготовка». Наприкінці навчального року з метою практичного закріплення рівня знань, умінь та навичок учнів проводяться навчально-польові заняття, у тому числі з використанням навчально-методичної бази військових частин. При оцінюванні навчальних досягнень учнів з предмета «Захист Вітчизни» вчитель оцінює теоретичні знання та уміння їх застосувати на практиці, за нормативними показниками, – контрольні вправи, що їх мають виконувати учні (вправа та нормативні показники подані у навчальних програмах). При здачі заліків та нормативів обов’язково мають ураховуватися фізіологічні особливості, стан здоров’я та релігійні погляди учнів. Головним критерієм оцінювання навчальних досягнень учнів є комплексне оцінювання теоретичних знань, практичних умінь і навичок. Під час попереднього оцінювання викладач визначає рівень початкових знань, умінь і навичок учнів при опануванні окремих тем, елементів тем тощо; поточного - визначає рівень початкових знань, умінь і навичок, що актуалізують досягнення учнів і їх закріплення; тематичного - певна кількість балів виставляється за рівнем теоретичних знань, практичних умінь і навичок з конкретної теми чи декількох тем (може здійснюватися у формі семестрової та річної атестації). У зв'язку із жорсткими вимогами інструкції Міністерства внутрішніх справ України щодо зберігання зброї і високою оплатою за охоронну сигналізацію у навчальних закладах доцільно вогневу підготовку – тема 1(1 год.), тема 2 (3 год.) у 10-му класі та тему 2 (2 год.) в 11-му класі – проводити під час військово-шефської роботи при відвідуванні військових частин. Решту тем з вогневої підготовки закріплювати у процесі проведення навчально-польових занять на стрільбищах, для чого організовуються додаткові навчальні місця. Для виконання практичних вправ з вогневої підготовки протягом навчального року використовувати первинні організації ТСОУ, пневматичну зброю та електронно-лазерні тири. Заявки на придбання електронно-лазерних тирів надсилати за адресою: 29034, м.Львів, бюро замовлень. Оцінювання рівня засвоєння учнями програмного матеріалу здійснюється відповідно до оновлення «Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» (наказ Міністерства освіти і науки України від 05.05.2008 р. № 371). Військово-патріотичне виховання слід планувати в розділі річного плану виховних заходів навчального закладу відповідно до рекомендацій, надрукованих в газеті «Крайова освіта» (№28-29, 2001р., С.20). Воно не повинно обмежуватись лише вивченням предмета «Захист Вітчизни». Слід використовувати міжпредметні зв'язки, доповнюючи зміст курсу вивченням історико-культурних традицій українського народу, його історії, духовної спадщини, символіки, звичаїв та побуту тощо. На засіданнях методичних об'єднань викладачів з предмета «Захист Вітчизни» рекомендуємо розглянути проблемні питання:
Актуальність військово-патріотичної роботи серед учнів обумовлена в першу чергу історичними факторами: багатовіковим цілеспрямованим нищенням національної свідомості народу, самої ідеї державності й незалежності України, фальсифікацією її історії, приниженням культури та мови, які є фундаментом патріотизму кожного народу. Завданням військово-патріотичного виховання молоді на сучасному етапі є:
Військово-патріотичне виховання здійснюється у формі лекцій, бесід, розповідей, екскурсій до музеїв військових частин, зустрічей із ветеранами війни, праці та військової служби, походів місцями бойової слави, пошукової роботи, участі у роботі клубів та гуртків військово-патріотичного спрямування. Однією з основних форм військово-патріотичного виховання є військово-шефська робота, яка полягає у встановленні та підтриманні зв’язків загальноосвітніх навчальних закладів з військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами для проведення спільних заходів з метою виховання у молоді громадянських почуттів та якостей. Формами військово-шефської роботи є:
Виховуючи орієнтацію національної освіти та загалом України, як держави, на європейські та міжнародні цінності, прискорені темпи інтеграції України в європейський та міжнародний простір, виникла потреба у внесенні корективів до навчальної програми предмета «Захист Вітчизни», з метою наближення до вирішення тих цілей і завдань, які б відповідали як національним інтересам, так і сприяли б вивченню механізмів взаємодії України з іншими країнами світу, поглибленню знань випускників національної школи про способи виживання українців за будь-яких умов у будь-якій країні світу. Спільні міжнародні військові навчання, миротворчі міжнародні акції та місії ООН, поширення загрози терористичних актів, які все більше набувають міжнародного характеру та потребують цивілізованого вирішення, спалахуючі то тут, то там збройні конфлікти вимагають не тільки від військових Збройних сил України, а й від пересічних громадян високого рівня правової культури, обізнаності у міжнародних законодавчих актах, які регулюють взаємовідносини під час збройного конфлікту, захищають здоров’я, життя, людську гідність військовослужбовців, поранених, полонених, заручників, біженців, безвісти зниклих. Навчальною програмою передбачено вивчення цих питань у розділі «Військово-історичні, правові та політичні основи захисту Вітчизни». Перелік обов’язкових елементів навчально-матеріальної бази:
а) стрічки та штирі для позначення габариту при виконанні вправи №1 з метання ручних гранат; б) прапорці: 10 червоних, 10 білих; в) макет (болванка) гранати РГД-5 масою 310 г - 5 шт.; г) комплект плакатів зі стройової підготовки; ґ) дзеркало для особистої перевірки правильності виконання стройових прийомів. Рекомендована література: Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». Прийнятий на сесії Верховної Ради України 25 березня 1992 року (нова редакція прийнята 18 червня 1999 року) (витяг) Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді. Схвалено Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948/2002 (Витяг). Положення про допризовну підготовку. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2000 року №1770 Програма предмета «Захист Вітчизни» (для навчальних закладів системи загальної середньої освіти) 11-річна школа. – Миколаїв: Атол, 2005. – 92 с. Концепція Державної програми військово-патріотичного виховання громадян України на період до 2015 року. Про організацію та проведення свят у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах України. Методичний лист Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти і науки України від 14.10. 2004 № 14/18.1-866. Про посилення уваги до використання державної символіки у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладах. Методичний лист Міністерства освіти і науки України від 25.02.2004 № 1/9-86. Волкова Н.П. Педагогіка: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, перероб., доп. – К.: Академвидав, 2007. – 616 с. Організація та методика допризовної підготовки: Навчально-методичний посібник Я.І. Конотопенко та ін. – К.: «Вежа», 1996. – 416 с. Військово-патріотичне виховання у Збройних Силах України: Навч.-метод. посібник А.О. Афанасьєв, О.О. Луник, В.В. Мараєва та ін.; За ред. В.В. Ягупова. – К.: НАОУ, – 2007. – 176 с. «Основи Захисту Вітчизни» Загальнодержавний методично-інформаційний журнал. Миколаїв. 2008, №№1-12; 2009, №№ 1-5. Книга вчителя предмета «Захист Вітчизни»: Довідково-методичне видання / Упоряд. С.М. Дятленко і інші – Харків: Торсинг плюс, 2006. – 624с. «Захист Вітчизни»: Підручник (для навчальних закладів системи загальної середньої освіти), 10-11клас, – Миколаїв; Атол, 2008. – 514 с., іл.. Допризовна підготовка: Навчально-методичний посібник /За редакцією Я.І. Конотопенко, М.І. Томчука. – К.: ІЗМН, 1998. – 392с. Плакати: (комплект кольорових плакатів на 19 аркушах розміром 100x70 см) допризовна підготовка, прикладна фізична підготовка, військова топографія та основи туризму, психологічна підготовка, лицева стінка кабінету допризовної підготовки та інші, відповідно до програми. Ціна приблизно 150 грн. Замовлення здійснювати: за телефонами: (8057) 757-60-48 (8057)713-34-78 (8050) 302-82-60; поштою: Міненко М.І., вул. Г.Нікітіної, буд.29, м.Харків-13, 61013 Трудове навчання Ю.М. Воскобойник, методист трудового навчання У новому навчальному році особливої уваги методистів та вчителів потребують питання:
|