Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного, 3382.62kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення, 130.04kb.
- Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення, 79.19kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення, 137.53kb.
- Відділ освіти радивилівської райдержадміністрації навчально-методичний центр Особливості, 409.52kb.
- Методичні рекомендації щодо ущільнення вивчення навчального матеріалу інваріантної, 289.3kb.
- Рекомендації методичних структур щодо організації навчально-виховного процесу в закладах, 493.72kb.
- Методичні рекомендації щодо окремих аспектів організації навчання історії в школі, 206.38kb.
- Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу в закладах системи, 5230.96kb.
- Надати методичні рекомендації учасникам серпневих студій щодо впровадження новітніх, 170.05kb.
6. Організаційні питання щодо викладання курсу «Інформатика» в загальноосвітніх навчальних закладах
З метою реалізації практичної спрямованості курсу інформатики, незалежно від профілю навчання, віку учнів, комп’ютерна техніка повинна використовуватися на кожному уроці. Тому при проведенні всіх навчальних занять з предмета «Інформатика» здійснюється поділ класів на дві групи, за наявності в кожній групі не менше 8 учнів (наказ МОНУ №128 від 20.02 2002 р.). На жаль, цей наказ адміністраціями навчальних закладів та відділів освіти виконується не завжди. Звертаємо увагу, що всю відповідальність за дотримання правил використання комп’ютерної техніки й організації навчального процесу несе керівник загальноосвітнього навчального закладу.
Нагадуємо, що в комп’ютерному класі, робоче місце учня, призначене для роботи з комп’ютером, комплектується одномісним столом і стільцем (ДСанПіН 5.5.6.009-98 Постанова Головного державного санітарного лікаря України 30.12.1998 р. №9).
Інтенсивне застосування комп’ютерних засобів у навчально-виховному процесі вимагає уважного й відповідального розгляду питань забезпечення безпеки учнів та вчителів, а також розробки відповідних рекомендацій, виконання яких дозволить захистити фізичне й психічне здоров’я учнів від негативного впливу технічних і програмних засобів інформаційних технологій.
Загалом на функціональний стан молодої людини та на її здоров’я під час навчання в комп’ютерному класі впливає комплекс об’єктивних і суб’єктивних чинників, зокрема, зміст і обсяг навчальної інформації, інтенсивність і тривалість роботи за ПК, складність навчального матеріалу.
Окрім того, об’єктивними, гігієнічно значимими також вважають чинники внутрішнього середовища навчального приміщення, які виникають під час роботи комп’ютерних комплексів – показники мікроклімату, освітленість, яскравість, контрастність і колір зображення на екрані дисплея, іонізуюче та неіонізуюче опромінення, шум тощо.
При облаштуванні й обладнанні комп’ютерних кабінетів, нормуванні тривалості роботи, зокрема учнів і вчителів, необхідно неухильно дотримуватися санітарних, ергономічних, гігієнічних норм та проводити певні фізкультурно-оздоровчі заходи. Для того, щоб зняти напруження очей, залежно від рівня втоми очей, рекомендуються певні вправи, які виконуються індивідуально кожним користувачем ПК.
Виконання профілактично-оздоровчих заходів дозволить усім працюючим за комп’ютерами значно зменшити їх вплив на здоров’я, фізичний стан та психіку людини. При цьому слід зазначити, що для загальноосвітніх навчальних закладів розроблені й введені в дію «Державні санітарні правила та норми влаштування й обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп’ютерах» (ДСанПіН 5.5.6.009-98 Постанова Головного державного санітарного лікаря України 30.12.1998 р. №9).
Ще раз наголошуємо, що вчителі інформатики повинні стежити за дотриманням правил безпеки під час навчання в кабінетах інформатики (наказ Держнаглядохоронпраці України від 16.03.2004 р., №81 «Про затвердження Правил безпеки під час навчання в кабінетах інформатики навчальних закладів системи загальної середньої освіти», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.05.2004 р., за №620/9219).
У навчально-виховному процесі не дозволяється використовувати програмне забезпечення та комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання, створені з порушенням загальнодидактичних, психологічних, санітарно-гігієнічних й ергономічних вимог (Наказ МОНУ №903 від 02.12.2004 р. «Правила використання комп’ютерних програм у навчальних закладах»).
Рекомендуємо привести обладнання кабінетів інформатики та ІКТ у відповідність із вимогами згідно з Наказом МОН України від 11.05.2006 р. №363 та наказом МОН України від 25.06.2008 р. №578 «Про затвердження вимог до специфікації комп’ютерного комплексу кабінетів інформатики та ІКТ навчання для навчальних закладів системи загальної середньої освіти».
Під час організації навчально-виховного процесу і оснащенні навчального середовища в кабінеті інформатики слід користуватись «Положенням про кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів», (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 20.05.2004 р. №407, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.06.2004 р. №730/9329). Повний перелік документів, що регулюють викладання інформатики у загальноосвітніх навчальних закладах та документи, які мають бути в кабінеті інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій навчання будуть розміщені на сайті Чернівецького ОІППО.
Фізика. Астрономія
П.Г. Прокопець,
методист фізики
Вивчення фізики та астрономії в сучасних умовах є важливою складовою освітньої підготовки молодої людини, частиною загальнолюдської культури.
Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти визнано концентричну побудову курсу фізики 12-річної школи. Навчальний матеріал кожного основного розділу вивчається у два етапи відповідно до певного рівня глибини його опанування, складності використання математичного апарату.
У 9 класі завершується вивчення першого концентру, за яким фізика вивчається на рівні ознайомлення з фізичними явищами, поняттями і законами природи («Механічні явища», «Теплові явища», «Електромагнітні явища», «Світлові явища», «Атомне ядро. Ядерна енергетика»). У старшій школі продовжується вивчення фізики на рівні засвоєння основ фундаментальних фізичних теорій.
Кількість годин на вивчення фізики в основній школі визначено Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р. № 132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.2009 р. № 66.
У 7 класі відводиться на навчання фізики 35 годин на рік: по 1 годині на тиждень протягом навчального року або по 2 години на тиждень протягом одного семестру. У 8-9 класах фізика вивчається протягом року по 2 години на тиждень.
У 2010/11 навчальному році реалізація змісту предмета в 7-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів буде здійснюватися за програмою для 12-річної школи «Фізика» (К.; Ірпінь: Перун, 2005), яку створено авторським колективом: О.І.Ляшенко, О.І.Бугайов, Є.В. Коршак, М.Т.Мартинюк, М.І.Шут.
У 9 класі вивчаються 2 основні розділи «Електромагнітні явища» та «Атомне ядро. Ядерна енергетика».
Перший розділ складається з трьох підрозділів: «Електричне поле», «Електричний струм» і «Магнітне поле». Викладення тем у цьому розділі за послідовністю схоже на побудову аналогічного розділу курсу фізики 8 класу 11-річної школи.
Вивчення навчального матеріалу розпочинається з ознайомлення з поняттями «електричний заряд» та «електричне поле», явищем електризації. Порівняно з 11-річною школою до цього підрозділу включено нову тему «Закон Кулона». Передумовою розгляду цієї теми є введення поняття точкового електричного заряду як фізичної моделі зарядженого тіла. Коефіцієнт пропорційності в законі Кулона бажано подавати в числовій інтерпретації. Уведення поняття відносної діелектричної проникності середовища не передбачається навчальною програмою. Це доцільно робити лише у класах з високим рівнем підготовки. З метою кращого засвоєння закону Кулона радимо розв'язувати якісні та кількісні задачі на взаємодію між двома довільними точковими зарядами. Програмою не передбачено вивчення також принципу суперпозиції при взаємодії трьох або більшої кількості зарядів.
На основі знань про подільність електричного заряду, існування електрона, закону збереження електричного заряду наприкінці вивчення теми «Електричне поле» учні повинні вміти пояснювати електризацію тіл, існування провідників і діелектриків.
На початкових заняттях вивчення підтеми 1.2. «Електричний струм» учні з'ясовують фізичну сутність виникнення та існування електричного струму, роль джерел струму. Демонстрація дослідів та наведення конкретних прикладів допоможе сформувати розуміння учнями дії електричного струму. Уведення основних понять розділу: сила струму, напруга, опір провідника, робота і потужність електричного струму здійснюється на основі традиційно усталеної методики.
Велике значення для формування глибоких знань у цій підтемі належить розв'язуванню задач на розрахунок електричних кіл різного з'єднання споживачів та лабораторним роботам, де формуються вміння вимірювати електричні характеристики, експериментально встановлювати функціональні залежності відповідно до типів з'єднання провідників.
Практичну значимість вивчених законів (Ома, Джоуля-Ленца, а також послідовного та паралельного з'єднання провідників) слід показати на прикладі електронагрівальних пристроїв: пояснити явище короткого замикання: з'ясувати методи та пристрої для захисту від нього.
Теми «Електричний струм в розчинах і розплавах електролітів», «Струм у напівпровідниках» та «Електричний струм у газах» уперше введено до навчальної програми основної школи. До теперішнього часу розглядалося лише питання про носії електричного заряду в металах.
Найскладнішим питанням цієї теми є вивчення природи електричного струму в напівпровідниках, оскільки вимагає від учнів певного рівня розвитку абстрактного мислення, міжпредметних знань з хімії. Найбільшу увагу при викладанні цієї теми слід звернути на висвітлення питання практичного значення використання струму в різних середовищах. Особливо це стосується напівпровідників, без яких не можливо уявити сучасну електро-, радіо- та комп'ютерну техніку.
Викладання зазначених вище питань здійснюється на якісному та описовому рівнях. Лише при вивченні електричного струму в розчинах (розплавах) електролітів з'ясовується функціональна залежність між кількістю речовини, що виділяється під час електролізу (перший закон Фарадея), розгляд другого закону Фарадея не передбачено.
Перелік питань, які усталено вивчалися у темі «Магнітне поле», розширено розглядом явища електромагнітної індукції, дослідів Фарадея та гіпотези Ампера. При вивченні цієї теми в учнів закладаються початкові знання про магнітне поле, розуміння єдності та взаємопов'язаності електричних та магнітних явищ.
«Атомне ядро. Ядерна енергетика» – новий заключний розділ курсу фізики основної школи. Під час його вивчення необхідно сформувати в учнів наукові узагальнені уявлення про будову атома: показати історичний характер пізнання: від поглядів Демокрита до сучасних моделей ядра атома, зосередити увагу на появі нового виду сил – ядерних.
Під час вивчення теми «Будова атома» учителеві слід спиратися на знання, здобуті учнями на уроках хімії. Слід зосередити увагу на сутності Періодичного закону, що встановлює зміну властивостей хімічних елементів залежно від збільшення заряду ядер їх атомів, на розв'язанні задач на визначення кількості нуклонів у ядрі.
У програмі передбачена історична послідовність викладення матеріалу: спочатку подається інформація про природну радіоактивність, види радіоактивного випромінювання, активність радіонуклідів, радіоактивне перетворення атомних ядер. Отже, вивчаючи ці питання, учні мають навчитися:
- обґрунтовувати планетарну модель атома, порівнювати моделі атома Томсона та Резерфорда;
- пояснювати відмінність у хімічних властивостях елементів, існування ізотопів;
- розрізняти види радіоактивних випромінювань:
- наводити приклади радіоактивного перетворення атомних ядер.
Для закріплення цієї теми можна запропонувати розв'язування якісних та розрахункових задач, зокрема, на:
- визначення кількості протонів, нейтронів і електронів у атомі;
- порівняння кількості частинок у йонах і відповідних атомах;
- зміну зарядового та масового чисел атома внаслідок радіоактивних перетворень;
- дописування рівняння ядерної реакції, використовуючи збереження кількості нуклонів і закон збереження електричного заряду (опрацювання цих питань визначається вчителем);
- активності радіоактивного препарату та дози випромінювання.
З метою уникнення труднощів щодо формування понятійного апарату вчителю на уроках варто частіше використовувати ілюстративний матеріал (схеми, плакати, кінофільми, програмно-педагогічні комп'ютерні засоби), які допомагають пояснити сутність різних ядерних явищ. Натепер не в усіх кабінетах фізики, основ безпеки життєдіяльності, а також предмета «Захист Вітчизни» загальноосвітніх навчальних закладів наявні діючі побутові дозиметри. Отже, запропоновану програмою лабораторну роботу «Вивчення будови побутового дозиметра і проведення дозиметричних вимірювань на місцевості» можна проводити демонстраційно і не оцінювати її.
На заключних уроках доцільно підкреслювати значення ядерної фізики як наукової основи сучасної ядерної енергетики та ядерної техніки. Ці уроки варто присвятити екологічним проблемам використання ядерної енергії, дії радіоактивних випромінювань на людину та методам захисту від радіації. Форми вивчення екологічного матеріалу можуть бути різні: повідомлення вчителя або учнів; розв'язування завдань з екологічним змістом: навчальні ігри з обговорення екологічних проблем; наукові проекти та науково-практичні конференції тощо.
Екологічні уроки «Світ атомних ядер» і «Енергія та суспільство» розраховані на школярів молодшого та середнього шкільного віку, розкривають таємницю будови атому та Всесвіту, розповідають про види енергії і використання їх людиною. Заняття «Радіація в житті людини» інформує учнів старшого шкільного віку про джерела природної та штучної радіації і вплив радіації на живий організм.
Особливості вивчення фізики у 10 класах
загальноосвітніх навчальних закладів
Фізика як навчальний предмет посідає визначальне місце у формуванні в учнів наукової картини світу і тому відіграє роль базового компоненту в змісті природничо-наукової освіти.
Загальновизнаною ідеєю сучасної освіти вважається відповідність її шкільного змісту розвитку науки, а також тим методам пізнання, які є вирішальними в науці. Реалізувати цю ідею в середній школі можливо завдяки диференційованому підходу до результатів навчання і структуруванню змісту освіти за різними програмними рівнями залежно від здібностей і освітніх потреб учнів, з урахуванням їхніх пізнавальних інтересів і життєвих намірів. Тому в старшій школі вивчення фізики здійснюється на засадах профілізації навчання, як це пропонує Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, залежно від обраної учнями навчальної програми:
- на рівні стандарту курс фізики обмежується обов’язковими результатами навчання, тобто мінімально необхідною сумою знань і вмінь, які мають, головним чином, світоглядне спрямування;
- на академічному рівні закладаються базові знання з фізики, достатні для продовження навчання за напрямами, де потрібна відповідна підготовка з фізики;
- на рівні профільного навчання в учнів формуються фундаментальні знання з фізики, оскільки з їх удосконаленням учні здебільшого пов’язують своє майбуття в професійному зростанні.
Головна мета навчання фізики в старшій школі полягає в розвитку фізичного знання і наукового стилю мислення учнів на основі базового курсу фізики основної школи, формуванні в них наукового світогляду, здатності до наукового пізнання світу, усвідомленні екологічної культури життєдіяльності, загальноосвітньої підготовки до майбутньої професії та продовження навчання. Відповідно до цього зміст фізичної освіти спрямовано на опанування учнями наукових фактів і фундаментальних ідей, усвідомлення ними суті понять і законів, принципів і теорій, які дають змогу пояснити перебіг фізичних явищ і процесів, з’ясувати їхні закономірності, характеризувати сучасну фізичну картину світу, зрозуміти наукові основи сучасного виробництва, техніки і технологій, оволодіти основними методами наукового пізнання і використати набуті знання в практичній діяльності.
Зміст курсу фізики старшої школи узгоджується з загальними змістовими лініями освітньої галузі «Природознавство» і характеризується такими категоріальними складовими: речовина і поле, рух і взаємодії, закони і закономірності фізики, фізичні методи наукового пізнання, роль фізичних знань у житті людини і суспільному розвитку.
Основними завданнями курсу фізики старшої школи є:
- формування в учнів системи фізичних знань на основі сучасних фізичних теорій (наукових фактів, понять, теоретичних моделей, законів, принципів) і розвиток у них здатності застосовувати набуті знання у пізнавальній практиці;
- оволодіння учнями методологією природничо-наукового пізнання і науковим стилем мислення, усвідомлення суті фізичної картини світу та застосування їх для пояснення різних фізичних явищ і процесів;
- формування в учнів загальних алгоритмів розв’язування фізичних задач різними методами, евристичних прийомів пошуку розв’язку проблем адекватними засобами фізики;
- розвиток в учнів узагальненого експериментального вміння вести природничо-наукові дослідження методами фізичного пізнання (планування експерименту, вибір методу дослідження, вимірювання, обробка та інтерпретація одержаних результатів);
- формування наукового світогляду учнів, розкриття ролі фізичного знання в житті людини і суспільному розвитку, висвітлення етичних проблем наукового пізнання засобами фізики, формування екологічної культури людини засобами фізики.
Особливості організації навчання фізики в старшій школі. Навчання фізики в старшій школі, як правило, є профільним. За таких умов структурування змісту фізичної освіти і диференціація вимог до його засвоєння реалізується завдяки навчальним програмам різних рівнів.
Програму обов’язкових результатів навчання фізики (рівень стандарту)1 орієнтовано головним чином на світоглядне сприйняття фізичної реальності, розуміння основних закономірностей плину фізичних явищ і процесів, загального уявлення про фізичний світ, його основні теоретичні засади і методи пізнання, усвідомлення ролі фізичних знань у житті людини і суспільному розвитку. За цією програмою навчаються, як правило, учні, які обрали суспільно-гуманітарний напрям профілізації.
Програма академічного рівня навчання фізики передбачає більш глибоке засвоєння фізичних законів і теорій, оволодіння навчальним матеріалом, необхідним для широкого застосування у поясненні хімічних, геофізичних, екологічних та інших природних явищ, цілісного уявлення про природничонаукову картину світу, розуміння значення і місця фізики в структурі природничих наук. Її зміст достатній для продовження вивчення фізики як навчального предмета у вищих навчальних закладах. За цими програмами навчаються учні, для яких фізика є базовим предметом або таким, що тісно пов’язаний з профільними предметами (технологічний, математичний, хіміко-біологічний профілі), а також здійснюється загальноосвітня підготовка учнів (тобто в класах універсального профілю), які не визначилися в напрямі спеціалізації.
Програма рівня профільного навчання фізики передбачає систематизоване вивчення основних фізичних теорій, формування світогляду і наукового стилю мислення учнів на основі фізичної картини світу, оволодіння методами наукового пізнання та усвідомлення фізичного знання на рівні, необхідному для подальшого його використання в професійній діяльності та продовженні фізичної освіти. Основними профілями навчання, де фізика вивчається на такому рівні, є фізичний, фізико-математичний і фізико-технічний. Проте курс фізики може бути профільним і в інших напрямах профілізації (наприклад, технологічному), якщо фізика в них відіграє роль базового навчального предмета.
Незважаючи на те, що програма рівня профільного навчання значно перевищує за обсягом навчальних годин програму академічного рівня, її зміст спрямований головним чином на поглиблення знань, а не екстенсивне їх розширення. Адже структура курсу фізики цих рівнів має бути ідентичною, проте вона відрізняється від програми рівня стандарту. Це зумовлено тим, що завдання академічної і профільної програм по суті близькі і мають прагматичний характер, на відміну від програми рівня стандарту, яка по суті світоглядна. Тому шкільний курс фізики старшої школи структуровано за фундаментальними фізичними теоріями – класична механіка, молекулярно-кінетична теорія і феноменологічна термодинаміка, електродинаміка, релятивістська та квантова фізика. У побудові змісту курсу фізики академічного і профільного рівнів використовувався принцип мінімального доповнення: у програму вищого рівня вносилися лише ті компоненти змісту, без яких цілісність системи фізичних знань даного розділу порушується.
У програмі розподіл кількості годин, що відводиться на вивчення окремих тем, є орієнтовним, і при необхідності може бути змінений учителем. Також учитель може замінювати тематику окремих робіт на рівноцінні з огляду на стан матеріальної бази фізичного кабінету, але без зменшення тієї кількості лабораторних робіт, що передбачено програмами для різних рівнів профільного навчання.
10-й клас
| Рівні Теми | Рівень стандарту | Академічний рівень | Профільний рівень |
| Год на тиждень | 70 | 105 | 175 |
| Механіка: | | | |
| 2 | 4 | 7 |
| 10 | 20 | 30 |
| 20 | 30 | 45 |
| - | 15 | 25 |
| - | 14 | 25 |
| 4 | 5 | 9 |
| Молекулярна фізика і термодинаміка: | | | |
| 18 | - | - |
| 6 | - | - |
| Фізичний практикум | 5 | 10 | 20 |
| Узагальнююче заняття | 1 | 3 | 4 |
| Резерв | 4 | 4 | 10 |
Вивчення фізики у 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів
Викладання фізики здійснюється за чинними навчальними програмами: «Фізика, 7-11 кл.» (К.: Шкільний світ, 2001) та «Програми для профільного навчання. Фізика. 10-11 класи» (К.: Педагогічна преса, 2004; журнал «Фізика та астрономія в школі» – 2004. – №4,5,6). Навчальні програми з фізики для профільного навчання, що вийшли друком у видавництві «Педагогічна преса», створено на основі навчальних програм рівнів А, В і С відповідно до напрямів навчання. Програма рівня А використовується у класах філологічного, суспільно-гуманітарного, спортивного та художньо-естетичного профілів для викладання фізики. Для класів універсального, технологічного та природничого профілів навчання пропонується програма рівня В. Зміст навчального матеріалу для викладання у класах фізико-математичного профілю повинен бути зорієнтованим на програму рівня С. Також ця програма застосовується в спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах з поглибленим вивченням фізики.
Астрономія
Навчальний предмет «Астрономія» входить до інваріантної складової Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів. У таблиці наведено кількість годин, що відводяться на вивчення астрономії в школі, відповідно до наказів МОН від 25.04.2001 р. № 342 та від 20.05.2003 р. № 306.
| 11 клас | Напрями навчання | ||
| Філологічний, суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний | Загальноосвітній, технологічний | Природничо-математичний | |
| За рахунок годин варіативної складової навчального плану | 17 год (1 година на тиждень протягом семестру) | 35 год (1 година щотижня протягом року або по 2 години протягом семестру) | |
Кількість годин на вивчення предмета може бути збільшено за рахунок варіативної складової навчального плану.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізики
Особливiстю фiзики як навчального предмета є його спрямованiсть на використання знань, умiнь i навичок у життi. Навчання фiзики у кiнцевому результатi має не тiльки дати суму знань, а й сформувати достатнiй рiвень компетенцiї. Тому складовими навчальних досягнень учнiв з курсу фiзики є не лише володiння навчальним матерiалом та здатнiсть його вiдтворювати, а й умiння та навички знаходити потрiбну iнформацiю, аналiзувати її та застосовувати в стандартних i нестандартних ситуацiях у межах вимог навчальної програми до результатiв навчання.
Вiдтак оцiнюванню пiдлягає:
1) рiвень володiння теоретичними знаннями, що їх можна виявити пiд час усного чи письмового опитування, тестування;
2) рiвень умiнь використовувати теоретичнi знання пiд час розв’язування задач рiзного типу (розрахункових, експериментальних, якiсних);
3) рiвень володiння практичними умiннями та навичками, що їх можна виявити пiд час виконання лабораторних робiт i фiзичного практикуму;
4) змiст i якiсть творчих робiт учнiв (рефератiв, творчих експериментальних робiт, виготовлення приладiв, комп’ютерне моделювання фiзичних процесiв тощо).
Основними видами оцiнювання є: поточне, тематичне, пiдсумкове за семестр, пiдсумкове рiчне оцiнювання та державна підсумкова атестацiя. Поточне оцiнювання носить заохочувальний, стимулюючий та дiагностико-корегуючий характер, його необхiднiсть визначається вчителем.
Пiд час виставлення оцiнки за тему необхiдно враховувати всi вищезазначенi складовi оцiнювання рiвня навчальних досягнень. Можна запропонувати такi способи виставлення тематичної оцiнки:
- за результатами двох видiв робiт – виконання контрольної роботи, яка включає теоретичнi питання i задачi, та практичної складової теми, що враховує поточнi оцiнки за лабораторнi та експериментальнi роботи або їх пiдсумкову оцiнку;
- залiк, проведений у письмовiй, уснiй чи комбiнованiй формах, завдання до якого включають питання з теорiї, задачi й експериментальнi завдання;
- узагальнення поточних оцiнок за всi види робiт (за згодою учня).
Об’єктами оцiнювання є знання та вмiння учнiв, а також рiвень розвитку їхнього фiзичного мислення. Пiд час оцiнювання враховуються знання учнiв про:
- фiзичнi явища i процеси: ознаки явища чи процесу, за якими вони вiдбуваються, зв’язок явища чи процесу з iншими, їх пояснення на основi наукової теорiї, приклади використання;
- фiзичнi дослiди та спостереження: мета дослiду чи спостереження, схема, умови, за наявностi яких здiйснюється дослiд чи спостереження, перебiг i результати дослiду чи спостереження;
- фізичні величини: властивостi, що характеризуються цим поняттям (величиною), зв’язок з iншими величинами (формула), означення величини, одиницi фiзичної величини, способи її вимiрювання;
- закони: формулювання та математичний вираз закону; дослiди, що пiдтверджують його справедливiсть, приклади врахування i застосування його на практицi, межi застосування, умови застосування (для учнiв старшої школи);
- фiзичнi теорiї: дослiдне обґрунтування теорiї, основнi положення, закони i принципи цiєї теорiї, основнi наслiдки; практичнi застосування, межi застосування цiєї теорiї (для учнiв старшої школи);
- прилади чи пристрої, механiзми i машини, технологiї: призначення, принцип дiї та схема будови; застосування i правила користування, переваги та недолiки.
Змiст контролю повинен спiввiдноситись зi змiстом навчання в конкретному типi (профiлi) навчального закладу. Засоби контролю мають вiдповiдати загальнiй спрямованостi навчально-виховного процесу в умовах здійснення профільної диференціації.
При цьому враховуються:
- обсяг вiдтвореної iнформацiї та її спiввiдношення з обсягом одержаної учнем iнформацiї (її повнота);
- обсяг iнформацiї, здобутої учнем, та її доцiльнiсть;
- рiвень самостiйностi в оволодiннi теоретичними знаннями;
- частота використання допомоги вчителя;
- кiлькiсть помилок i недолiкiв у вiдповiдi.
Помилка свiдчить про те, що учень не оволодiв основними знаннями i вмiннями. Якщо одна й та сама помилка (недолiк) неодноразово трапляється у вiдповiдi, то вона трактується як одна помилка (недолiк).
Недолiки свiдчать про недостатньо мiцне засвоєння (вiдсутнiсть) основних знань та вмiнь, якi вiдповiдно до програми не вважаються основними. Недолiком вважається помилка, допущена в одних випадках i не допущена в iнших, таких самих випадках.
Закреслення та виправлення у письмових роботах свiдчать про пошук правильного рiшення i не вважаються недолiком.
Навчальні досягнення учнів характеризуються за такими рівнями:
І. Початковий рiвень: вiдповiдь учня при вiдтвореннi навчального матерiалу елементарна, фрагментарна, зумовлена нечiткими уявленнями про предмети i явища; дiяльнiсть учня здiйснюється пiд керiвництвом учителя.
ІІ. Середнiй рiвень: знання неповнi, поверховi, учень вiдтворює основний навчальний матерiал, але недостатньо осмислено, має проблеми з аналiзуванням та формулюванням висновкiв; здатний виконувати завдання за зразком.
ІІІ. Достатнiй рiвень: учень знає iстотнi ознаки понять, явищ, закономiрностей, зв’язки мiж ними, самостiйно застосовує знання у стандартних ситуацiях, умiє аналiзувати, робити висновки, виправляти допущенi помилки. Вiдповiдь учня повна, логiчна, обґрунтована; розумiння пов’язане з одиничними образами, не узагальнене.
IV. Високий рівень: учень має глибокi, мiцнi, узагальненi знання про предмети, явища, поняття, теорiї, їхні суттєвi ознаки та зв’язок останнiх з iншими поняттями; здатний використовувати знання як у стандартних, так i в нестандартних ситуацiях.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
при розв’язуванні задач
| Рiвнi навчальних досягнень учнів | Критерiї оцiнювання навчальних досягнень учнiв |
| Початковий рiвень (1-3 бали) | Учень умiє розрiзняти фiзичнi величини, одиницi вимiрювання з даної теми, розв’язувати задачi з допомогою вчителя лише на вiдтворення основних формул; здiйснювати найпростiшi математичнi дiї. |
| Середнiй рiвень (4-6 балiв) | Учень розв’язує типовi задачi та виконує вправи на одну—двi дiї (за зразком), виявляє здатнiсть обґрунтовувати деякi логiчнi кроки з допомогою вчителя. |
| Достатнiй рiвень (7-9 балiв) | Учень самостiйно розв’язує типовi задачi й виконує вправи з одної теми, обґрунтовуючи обраний спосiб розв’язку. |
| Високий рiвень (10-12 балiв) | Учень самостiйно розв’язує комбiнованi типовi задачi стандартним або оригiнальним способом, розв’язує нестандартнi задачi. |
Оцiнювання рiвня володiння учнями практичними умiннями та навичками здiйснюється за результатами виконання фронтальних лабораторних робiт, експериментальних задач, робiт фiзичного практикуму або пiдсумкової лабораторної чи експериментальної роботи. При цьому необхiдно враховувати вмiння учня:
- планувати проведення дослiдiв чи спостережень;
- збирати установку за схемою;
- проводити спостереження, знiмати покази приладiв;
- оформлювати результати дослiдження (складати таблицi, будувати графiки тощо);
- визначати та обчислювати похибки вимiрювання;
- робити висновки, тлумачити похибки проведеного експерименту чи спостереження.
Додатково поставленi лабораторнi (експериментальнi) роботи вчитель може використовувати для створення проблемних ситуацiй, мотивацiї дiяльностi учнiв пiд час вивчення нового матерiалу, з метою вдосконалення практичних умiнь i навичок (складати схеми, проводити вимiрювання тощо). Такi роботи, як правило, не оцiнюються.
Основна частина лабораторних робiт виконується пiсля вивчення вiдповiдного навчального матерiалу на етапi закрiплення та узагальнення знань i вмiнь учнiв або пiд час тематичного облiку.
Оцiнюванню пiдлягають i роботи фiзичного практикуму, якi носять узагальнюючий характер з однiєї чи кiлькох тем. За результатами всiх робiт практикуму виставляється пiдсумкова оцiнка як тематична. Якщо практикум подiляється на двi частини, тобто частина робiт виконується у І пiврiччi, частина — у II пiврiччi, то до журналу виставляються двi пiдсумковi (тематичнi) оцiнки.
Рiвнi складностi лабораторних робiт можуть задаватися:
- через змiст та кiлькiсть додаткових завдань i запитань вiдповiдно до теми роботи;
- через рiзний рiвень самостiйностi виконання роботи (за постiйної допомоги вчителя, виконання за зразком, докладною або скороченою iнструкцiєю, без iнструкцiї);
- органiзацiєю нестандартних ситуацiй (формулювання учнем мети роботи, складання ним особистого плану роботи, обґрунтування його, визначення приладiв та матерiалiв, потрiбних для її виконання, самостiйне виконання роботи та оцiнка її результатiв).
Обов’язковим при оцiнюваннi для всiх рiвнiв є врахування дотримання учнями правил технiки безпеки пiд час виконання фронтальних лабораторних робiт чи робiт фiзичного практикуму.
При оцiнюваннi практичних знань та вмiнь учнiв потрiбно користуватися характеристиками рiвнiв оволодiння цими умiннями, поданими нижче.
Критерiї оцiнювання навчальних досягнень учнiв
при виконаннi лабораторних та практичних робiт
| Рiвнi навчальних досягнень учнів | Критерiї оцiнювання навчальних досягнень учнiв |
| Початковий рiвень (1-3 бали) | Учень демонструє вмiння користуватися окремими приладами, може скласти схему дослiду лише з допомогою вчителя, виконує частину роботи, порушує послiдовнiсть виконання роботи, вiдображену в iнструкцiї, не робить самостiйно висновки за отриманими результатами. |
| Середнiй рiвень (4-6 балiв) | Учень виконує роботу за зразком (iнструкцiєю) або з допомогою вчителя, результат роботи учня дає можливiсть зробити правильнi висновки або їх частину, пiд час виконання роботи допущенi помилки. |
| Достатнiй рiвень (7-9 балiв) | Учень самостiйно монтує необхiдне обладнання, виконує роботу в повному обсязi з дотриманням необхiдної послiдовностi проведення дослiдiв та вимiрювань. У звiтi правильно й акуратно виконує записи, таблицi, схеми, графiки, розрахунки, самостiйно робить висновок. |
| Високий рiвень (10-12 балiв) | Учень виконує всi вимоги, передбаченi для достатнього рiвня, виконує роботу за самостiйно складеним планом, робить аналiз результатiв, розраховує похибки (якщо потребує завдання). Бiльш високим рiвнем вважається виконання роботи за самостiйно складеним оригiнальним планом або установкою, їх обґрунтування. |
Хімія
М.М. Гончарук,
викладач-методист кафедри методики викладання природничо-математичних дисциплін
У 2010/2011 навчальному році вивчення хімії у 7-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6611 від 23.12.2004 року): Хімія. 7-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів – К.: Ірпінь: Перун, 2005.
Потребує врахування досвід навчання хімії за новими програмами у 7 класі. Найважливіше застереження щодо впровадження нового змісту хімічної освіти з 7 класу стосується перевантаження учнів позапрограмним фактичним матеріалом.
Навчання хімії у 8 класі потребує пояснення логіки побудови курсу хімії на цьому етапі. Курс починається темою «Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами». Поняття «кількість речовини» виокремлено з числа інших основних хімічних понять з урахуванням попередньої шкільної практики.
Матеріал об'єктивно є складним для засвоєння, тому не йдеться про його вивчення в 7 класі, та ще й наприкінці навчального року. До того ж, обсяг здобутих на цей час фактичних знань не дає змоги застосувати поняття «моль» повною мірою.
Методична складність навчання хімії у 8 класі полягає у значному обсязі теоретичного матеріалу та обмеженій кількості хімічних дослідів. Зарадити цьому може урізноманітнення форм і засобів навчання (індивідуальна й групова робота, дидактичні ігри, робота з довідковими матеріалами, історичною літературою, залучення інформації міжпредметного характеру, виготовлення моделей, використання комп'ютерних технологій тощо). Доцільно також повторити деякі демонстраційні та лабораторні досліди, що виконувались у попередніх темах. Це може бути показ зразків речовин під час ознайомлення з класифікацією сполук, лужними елементами й галогенами, типами кристалічних ґраток, взаємодія кислотних і основних оксидів з водою як ілюстрація властивостей сполук елементів з оксигеном, добування кисню під час характеристики елементів малих періодів та ін.
Основний зміст курсу хімії 9 класу становить матеріал про розчини, узагальнені відомості про типи і класифікацію хімічних реакцій та відомості про найважливіші органічні сполуки. Вивчення окремої теми «Хімічні реакції» дозволить уникнути мозаїчності та фрагментарності в засвоєнні цього ключового поняття хімії, на якісно новому рівні повторити і розвинути початкові уявлення учнів про хімічну реакцію, сформовані у 7-8 кл. Оскільки в основній школі хімія є базовим курсом, то включення відомостей з органічної хімії цілком закономірне і необхідне як для цілісного сприйняття хімічних знань, так і для реалізації міжпредметних зв'язків з біологією. Тому після ознайомлення із загальними відомостями про неорганічні речовини вивчаються найважливіші органічні сполуки в напрямку ускладнення їхнього складу, будови і властивостей. Ознайомлення з основними біологічно важливими речовинами має підготувати учнів до вивчення молекулярних основ життя в курсі біології.
У 8-9 класах основної школи актуалізується проблема самовизначення учнів щодо вибору профілю навчання в старшій школі – допрофільна підготовка. Профілізація старшої школи потребує додержання певних науково-методичних умов, насамперед – забезпечення поінформованості учнів щодо значення профільного навчання для подальшої освіти, життєвого, соціального, професійного самовизначення. Водночас із профдіагностичною та профконсультативною роботою, яку виконують шкільні психологи і класні керівники, підготовка до вибору учнями хімії як профільного предмета, розкриття її ролі в набутті хімічних та суміжних спеціальностей – біолога, лікаря, фармацевта, еколога, будівельника, геолога, вчителя – покладаються на вчителів хімії і мають проводитись у процесі навчання.
Вивчення хімії в 11 класах буде здійснюватись за програмою: Хімія. 8-11 класи. Програми для загальноосвітніх навчальних заклaдів /Автори І. Базелюк, Н. Буринська, Л. Величко, Н.Титаренко // Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 8-11 класи. – К.: Шкільний світ, 2001.
У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах хімія вивчатиметься за програмою: Хімія. 9-12 класи. Програми з природничо-математичних дисциплін для вечірніх(змінних) загальноосвітніх навчальних закладів – К.: Педагогічна Преса, 2006.
Відповідно до Концепції профільного навчання (наказ МОН України від 11.09.2009 р. № 854 “Про затвердження нової редакції Концепції профільного навчання у старшій школі”) профільне навчання у 10 класах здійснюється за такими основними напрямами: суспільно-гуманітарний, філологічний, художньо-естетичний, природничо-математичний, технологічний, спортивний. Напрями диференціації конкретизуються в окремі профілі навчання. Кожен з профілів передбачає вивчення предметів на одному із трьох рівнів змісту освіти.
Профільна школа ставить нові вимоги до змісту предметів, технологій їх викладання, професійної компетентності та майстерності вчителів. На відміну від поглибленого вивчення будь-якого одного предмета профільне навчання забезпечується розширеним вивченням суміжних з цим предметом наук.
Рівень змісту освіти залежно від профілю навчання
| Напрям навчання | Профіль навчання | Рівень змісту освіти |
| | Універсальний | Академічний рівень |
| Природничо-математичний | Фізико-математичний | Рівень стандарту |
| Математичний | ||
| Фізичний | Академічний рівень | |
| Екологічний | ||
| Біолого-хімічний | Профільний рівень | |
| Біолого-фізичний (медичний) | Академічний рівень | |
| Біолого-географічний | ||
| Біотехнологічний | ||
| Хіміко-технологічний | Профільний рівень | |
| Агрохімічний | ||
| Фізико-хімічний | ||
| Суспільно- гуманітарний | Історичний | Рівень стандарту |
| Правовий | ||
| Філософський | ||
| Економічний | ||
| Філологічний | Української філології | Рівень стандарту |
| Іноземної філології | ||
| Історико-філологічний | ||
| Технологічний | Технологічний | Рівень стандарту |
| Інформаційно-технологічний | ||
| Художньо- естетичний | Художньо-естетичний | Рівень стандарту |
| Спортивний | Спортивний | Рівень стандарту |
10 клас
Профільний рівень
Неорганічна хімія: 4 год. на тиждень (140 год. із них 15 год. резервних)
Профілізація забезпечується не лише поглибленим вивченням хімії, посиленням міжпредметних зв’язків, а й упровадженням спецкурсів, факультативів та курсів за вибором.
У структурі програми виокремлено такі структурні підрозділи:
Розрахункові задачі – 9 типів
Демонстрації – 43
Лабораторні досліди – 19
Практичні роботи – 13
Міжпредметні зв’язки
Академічний рівень
Класи, де хімія є не профільним, але базовим чи близьким до профільних предметом.
Неметалічні елементи та їх сполуки.
Металічні елементи та їх сполуки.
1 год. на тиждень (35 год. із них 5 год. резервних)
У структурі програми виокремлено такі структурні підрозділи:
Розрахункові задачі – 3 типи
Демонстрації – 19
Лабораторні досліди – 14
Практичні роботи – 2
Орієнтовні об’єкти екскурсій
Міжпредметні зв’язки
Рівень стандарту
Неметалічні елементи та їх сполуки.
Металічні елементи та їх сполуки.
1 год. на тиждень (35 год. із них 5 год. резервних)
У структурі програми використано такі структурні підрозділи:
Демонстрації – 16
Лабораторні досліди – 15
Практичні роботи – 2
Орієнтовні об’єкти екскурсій
Розрахункові задачі не передбачені
Поглиблене вивчення хімії
Однією з форм диференціації хімічної освіти є класи з поглибленим вивченням предмета. У таких класах учні отримують поглиблену допрофесійну підготовку з метою здобуття вищої освіти чи масової робітничої професії, пов’язаних з використанням хімічних знань.
Поглиблене навчання хімії є не лише засобом досягнення загальної мети сучасної шкільної освіти, а саме: розвиток здібностей учнів, підвищення престижу інтелекту, формування високоморальної громадянської позиції та національної свідомості, готовності до праці, – але й власне метою освіти. Тому хімія в таких класах вивчається на рівні теоретичних узагальнень та із розширенням відомостей про хімічні сполуки й реакції, технологічні процеси, хімізацію суспільного господарства і побуту, зміст праці робітників хімічних і споріднених професій тощо.
- Навчання хімії у 8-9 класах з поглибленим вивченням предмета у 2010/11 навчальному році буде здійснюватись за програмою: Хімія. 8-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням хімії / Автори Н.М. Буринська, Л.П. Величко та ін. Зауважимо, що, на відміну від попереднього (2008-2009) навчального року, на вивчення хімії у 8 класі за цією програмою відводиться 4 год. на тиждень.
- Навчання в 10 класах з поглибленим вивченням предмета у 2010/11 навчальному році буде здійснюватись за програмою: Хімія. 10-12 класи: Програми для профільного навчання учнів загальнооствініх начальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень та поглиблене вивчення. – Тернопіль: Мандрівець, 2010. – 248 с.
- Навчання хімії в 11 класах з поглибленим вивченням предмета у 2010/11 навчальному році буде здійснюватись за програмою: Хімія. 8-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів / Автори Н. Буринська, Л. Величко, М. Гладюк, О. Мішина, Н. Романова //Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 8-11 класи. – К.: Шкільний світ, 2001.
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИВЧЕННЯ ХІМІЇ У 7-11 КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
| Хімія | |||||
| Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія (авт.кол ІП АПН України) | 8-11 (10- Н) | Шкільний світ | 2001 | ||
| Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія (Попель П.П., Слободяник М.С, Пивоваренко В.Г.) | 10-11 | Академія | 2006 | ||
| Програми для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія (авт.кол ІП АПН України) | 10-11 | Педагогічна преса | 2004 | ||
| Програми з природничо-математичних дисциплін для вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія (авт.кол ІП АПН України) | 9-12 | Перун | 2006 | ||
| Експериментальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів, що працюють у науково-педагогічному проекті «Росток». Хімія. 7-9 класи (авт. Василснко С, Коваль Я.) | 7-9 | Росток А.В.Т. | 2007 | ||
| Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія (Величко Л.П., Ярошенко О.Г.) | 7-11 | Перун | 2004 | ||
| Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням хімії (Буринська Н.М., Величко Л.П.) | 8-12 | | 2008 | ||
| Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень та поглиблене вивчення | 10-12 | Мандрівець | 2010 | ||
| Навчальні програми курсів за вибором та факультативів з хімії: варіативна складова Типових навчальних планів | 5-12 | Мандрівець | 2010 | ||
| Основні підручники та навчальні посібники | |||||
| Хімія (підручник)* | Попель П.П., Крикля Л.С. | 7 | Академія | 2007, 2008 | |
| Хімія (підручник)* | Буринська Н.М. | 7 | Перун | 2007, 2008 | |
| Хімія (підручник)* | Лашевська Г. А. | 7 | Генеза | 2007 | |
| Хімія (підручник)* | Ярошенко О.Г. | 7 | Станіца | 2007 | |
| Хімія (підручник)* | Буринська Н.М. | 8 | Перун | 2008 | |
| Хімія (підручник)* | Попель П.П., Крикля Л.С. | 8 | Академія | 2008 | |
| Хімія (підручник)* | Коваленко В.С., Ляшенко А.Х. | 8 | Довкілля-К | 2008 | |
| Хімія (підручник)* | Ярошенко О.Г. | 8 | Освіта | 2008 | |
| Хімія (підручник)* | Буринська Н.М., Величко Л.П. | 9 | Перун | 2009 | |
| Хімія (підручник)* | Лашевська Г.А. | 9 | Генеза | 2009 | |
| Хімія (підручник)* | Попель П.П., Крикля Л.С. | 9 | Академія | 2009 | |
| Хімія (підручник)* | Ярошенко О.Г. | 9 | Освіта | 2009 | |
| Хімія (підручник) * | Буринська Н.М., Величко Л.П. | 10 | Перун | 2004,2006 | |
| Хімія (підручник)* | Буринська Н.М., Величко Л.П. | 11 | Перун | 2005,2006 | |
| Хімія (підручник) | Домбровський А. В., Лукашова Н.І., Лукашов С.М. | 10-11 | Освіта | 2003 | |
| Хімія (підручник) | Попель П.П. та ін. | 10 | Академія | 2005, 2006 | |
| Органічна хімія (пробний підручник для класів (шкіл хімічних профілів та з поглибленим вивченням) | Боєчко Ф.Ф., Найдан В.М., Грабовий А.К. | 10-11 | Вища школа | 2001 | |
| Хімія (підручник) | Савченко І.О., Крикля Л.С, Попель П.П. | 11 | Академія | 2003 | |
| Хімія (посібник для загальноосвітніх навчальних закладів, що працюють у науково-педагогічному проекті «Росток») у 2 частинах | Василенко С, Коваль Я. | 7 | Росток А.В.Т. | 2007 | |
Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів з хімії є поточне і підсумкове (тематичне, семестрове, річне) та державна підсумкова атестація. Обов’язковому оцінюванню підлягають навчальні досягнення учнів інваріантної (хімії) та варіативної (курси за вибором) складових робочого навчального плану закладу. Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється відповідно до критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2008 року № 371.
З метою урізноманітнення форм контролю навчальних досягнень учнів, вчитель хімії може запроваджувати контрольні роботи. У такому разі рекомендується не більше однієї контрольної роботи протягом семестру.
При виставлені тематичної оцінки враховуються всі види навчальної діяльності, що підлягали оцінюванню протягом вивчення теми. Мінімум накопичених поточних оцінок для учня з теми – не менше трьох. Рекомендується при викладанні курсу обсягом 70 годин на рік (2 години на тиждень) планувати не менше трьох тематичних оцінок на семестр.
Тематична оцінка коригуванню не підлягає. Години, передбачені на тематичне оцінювання згідно з чинною програмою (К.: Шкільний світ, 2001) з хімії в 11 класах, використовувати як резервний час для повторення, узагальнення, систематизації знань учнів з теми.
Виконуючи практичні роботи з хімії, учні здійснюють записи в окремі зошити для практичних та лабораторних робіт. Оцінювання виконаних практичних робіт учнями є обов’язковим, лабораторних дослідів – вибірково. Якщо учень був відсутній у день проведення практичної роботи, то відсутність учня на уроці позначається літерою н і відпрацюванню дана робота не підлягає. Обов’язковим на уроках хімії є робочий зошит.
Семестрове оцінювання здійснюється на підставі тематичних оцінок. При цьому враховується динаміка особистих навчальних досягнень учнів з хімії протягом семестру, важливість теми, тривалість її вивчення, складність змісту. Семестрова оцінка може підлягати коригуванню. Колонки для виставлення скоригованих оцінок відводяться навіть за відсутності учнів, які виявили бажання їх коригувати. У разі, якщо учневі не вдалося підвищити оцінку за семестр, запис у колонку «Скоригована» не робиться. За результатами оцінювання видається відповідний наказ керівника навчального закладу.
Підвищення семестрової оцінки учнями:
- 9-х класів – не дає їм права на отримання свідоцтва з відзнакою;
- 10-11(12)-х класів – не дає їм права бути претендентами на нагородження золотою «за особливі успіхи в навчанні» та срібною «за успіхи у навчанні» медалями.
Річне оцінювання здійснюється на основі семестрових або скоригованих семестрових оцінок.
Річна оцінка коригуванню не підлягає.
Виставлення оцінки з державної підсумкової атестації здійснюється у колонку з надписом «ДПА» (11 клас – за вибором учнів).
У розділі ІІІ журналу «Облік проведення навчальних екскурсій та практики» вчителем записується дата і зміст проведення навчальних екскурсій, навчальної практики, що проводяться у терміни, визначені Міністерством освіти і науки України на ці види навчальної діяльності.
У новій програмі з хімії (7-11 клас, К.: Ірпінь, 2005) вказано орієнтовні екскурсійні об’єкти. Поруч із тематикою екскурсії в дужках вказується відповідна кількість годин для її проведення. Якщо вчитель організовує екскурсії протягом навчального процесу, то у відповідності до дидактичної мети може проводити оцінювання учнів. Екскурсії, визначені навчальною програмою з хімії, обліковуються на відповідних сторінках класного журналу для предмета хімія.
Графа «Зміст уроку». Стисло записується тема уроку згідно з чинною програмою з хімії. Рекомендуємо графу «Завдання додому» поділити на дві колонки. У першій колонці записується виконання експериментальної частини чинної програми з хімії і фіксуються номери лабораторних дослідів, демонстрацій та проведення інструктажу з безпеки життєдіяльності при роботі в кабінеті хімії згідно з темою уроку. У ІІ колонці «Завдання додому» стисло записується зміст навчальної діяльності вдома: параграф, сторінки підручника, номери вправ, задач тощо.
У випадку відсутності вчителя хімії педагогічний працівник, який його замінює, у графі «завдання додому» після запису домашнього завдання записує: «Заміна», далі – своє прізвище, ініціали та засвідчує запис власним підписом.