Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материала

Документы

Содержание Свобода: сутність та структура В системі політичних цінностей

Подобный материал:

• Програма фахового іспиту з Всесвітньої історії для спеціалізації, 74.23kb.
• Японія у другій половині ХІХ на початку, 25.92kb.
• Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
• Курсової роботи "Виникнення І розвиток психології релігії у другій половині XIX, 539.34kb.
• Гринчак М. О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ, 308.85kb.
• Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
• Лариса Орєхова розвиток лінгводидактичних ідей у другій половині ХІХ – першій половині, 127.11kb.
• Н.Є. Терьошкіна Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв шляхи активізації, 28.19kb.
• Східноукраїнський національний університет, 926.8kb.
• А. Ю. Роль газети "Буковина" в загальноукраїнському літературному процесі кінця ХІХ, 342.2kb.

Структуралізм дав нам можливість в певній мірі поєднати ці два напрямки, вибудувати цілісну картину в підході до вирішення поставленого завдання.

Потрібно також зазначити, що даною роботою ми не претендуємо на повне вирішення проблеми визначення суті поняття інтерес, його генезису, мета цієї статті обґрунтувати те - чому ми вирішили зупинитись саме на цій гіпотезі в руслі нашої проблематики.

Отже дана робота є однією з спроб вирішення проблеми визначення суті поняття інтерес з подальшим виходом на проблему політичного інтересу. За допомогою обґрунтування гіпотези - інтерес як своєрідний спосіб раціоналізації потреб. Дослідження зроблено на основі матеріалів з історії психології.

1.Райгородский Д.Д. Психология и психоанализ власти. у 2-х т. – Самара., 1999.- Т.1. - 567с.

Марія Оліщук

СВОБОДА: СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА

Проблематика людської свободи є засадничою для політичної думки, бо належить до “вічних” проблем людського буття. Суть поняття “свобода” полягає у здатності людини діяти відповідно до своїх інтересів та цілей. Свобода, як ідеал та ідея, цінність і норматив, суспільна реалія і характеристика практичної життєдіяльності соціуму і окремого індивіда набула сьогодні нового звучання, істотно збагатився зміст поняття.

З усіх політичних мотивів проблема свободи є першочерговою умовою існування цивілізованого суспільства. В умовах становлення стабільної правової держави і громадянського суспільства свобода повинна забезпечити демократизацію суспільства. У контексті політичної науки особливого сенсу набуває проблема індивідуальної, особистісно визначеної і здобутої свободи, а також проблема вибору людиною свободи як форми і засобу її самореалізації.

Свобода – полісемантичне і багатозначне поняття, і це свідчить про суперечливу природу даного феномену і виключає можливість її єдино “правильного” визначення. У кожну добу, а особливо у періоди суспільних змін, свобода потребує не тільки практичного втілення через інститути влади, але і ціннісного наповнення. Свободою, як і іншими політичними цінностями, треба вміти користуватися, оскільки рівень громадянської і соціальної зрілості носіїв свободи впливає на її реалізацію, а наслідки цієї реалізації не завжди бувають позитивними, тобто відкривається можливість як для конструктивних, так і для деструктивних людських дій. Стабільне суспільство можливе лише при умовах обмеження деструктивної свободи.

Тому дуже важливим є правильне розуміння ряду питань, які можна розглядати у контексті свободи:

- Що є свобода, що вона означає для сучасної людини?

- Чим вимірюється рівень дійсної свободи у суспільстві: наявністю демократичних інститутів влади, суспільним добробутом або законодавчо закріпленими та реально забезпеченими правами, свободами та обов`язками особи в державі?

- Які чинники сприяють розвиткові політичної свободи у суспільстві, а які – її занепаду?

- Чи існують межі свободи, за якими вона перетворюється з конструктивної у деструктивну?

- Чи є більш вагомі цінності, заради яких можна було б хоча б частково пожертвувати свободою?

Дана проблематика у різній інтерпретації, а саме: “свобода і автономія”, “свобода і лібералізм”, “свобода і справедливість”, “свобода і права людини”, “свобода і відповідальність”, “свобода і рівність”, співвідношення економічної і політичної свободи, особистої і суспільної, демократичної і реальної була розроблена визначними мислителями минулого та сучасного, серед яких Р. Арон, І. Берлін, Б. Констан, Дж. Ролз, А. де Токвіль, Е. Геллнер та ін.

Давши відповіді на такі запитання, зможемо повноцінно застосовувати концепцію свободи для української суспільно-політичної практики і вміло узгоджувати з нею інші значущі цінності: рівність, демократію, політичну стабільність, економічний добробут. Це дасть нам можливість ще раз пересвідчитись в тому, що основою правової держави і громадянського суспільства є вільна особистість.

Мирослава Рура

СПРАВЕДЛИВІСТЬ
В СИСТЕМІ ПОЛІТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ

Кожен народ протягом своєї історії виробляє свою систему цінностей, що віддзеркалює його характер, соціально-економічний стан, політичний устрій, тощо. Радикальні зміни в житті народу завжди супроводжуються переоцінкою цінностей, що веде до зміни світогляду. Водночас цінності кожного народу мають свої пріоритети, особливо, коли йдеться про так звані суспільно-політичні цінності, на яких позначаються особливості культури різних суспільств.

Справедливість відноситься до групи вічних, абсолютних цінностей, поряд із такими цінностями як віра, надія, любов, доброта, свобода, правда, тощо. І все ж таки, коли ми говоримо про систему політичних цінностей, то звичайно, маємо на увазі прагнення побудувати справедливий державний устрій, культуру соціальних та політичних стосунків, пошану до Закону, рівність громадян перед Законом, рівність можливостей, право на свободу думки, совісті, вибору конфесій, участі у політичному житті, проведення зборів, самовираження, повагою до демократичних виборів та демократично обраної влади, тощо.