Думки щодо того, кого можна зараховувати до громадянського суспільства взагалі і до НГО зокрема розходяться. За визначенням ООН HГО - це „будь-яка добровільна некомерційна спілка громадян, організована на місцевому, державному чи міжнародному рівні” [1]. Під це широке визначення підпадають політичні фонди, церковні та профспілкові організації, лобістські організації, наукові інститути та спілки взаємодопомоги, а також ті організації, що утворилися з соціальних рухів [2:231] Крім власне НГО виділяють також Quasi-NGO(QUANGO) (вичленовані з державних організацій) [3:с.229], GRINGO (Governement Run/Inspired NGO), FFUNGO (Foreign Funded NGO) i GONGO (Governmental Organised NGO ) [4:с.632] Вальк і Брунненгребер розрізняють також між організаціями які орієнтуються на успіх і на ті що орієнтуються на цінності, які фінансуються на пожертви і на ті ,що фінансуються державними чи наддержавними грошима.
Вальк і Брунненгребер протиставляють НГО і соціальні рухи. НГО є постійно діючими, спеціалізованими і від матеріальних ресурсів залежними організаціями, що орієнтуються на медійну громадськість, на технологічну комунікацію (інтернет) і на прагматичну кооперацію з політичними інституціями і акторами, а також на альянси. Соціальні рухи навпаки є слабо організованими, спорадичними, локальними, з внутрішньою комунікацією, що мобілізують колективних акторів з малою специфікацією ролей і антиінституційно зорієнтовані[4].
Спілка міжнародних асоціацій (Union of International Associations) надає інформацію про більше ніж 38 тисяч міжнародних НГО які зараз діють у світі [5] За різними оцінками у світі діє більше п’ятдесяти тисяч міжнародних НГО у сфері охорони навколишнього середовища, розвитку, здоров’я, планування сім’ї, прав людини, жінок, громадян, освіти, самодопомоги, солідарності і миру [6:с.5] Тільки при ООН постійно акредитовані більше 1500 міжнародних НГО (1).
Виходячи з діяльності таких організацій як Greenpeace i Amnesty International Нольке визначає міжнародні НГО як транснаціонально діючі недержавні громадські організації з спільними нормативними переконаннями і націлені на політичний вплив [7:c.8], відмежовуючи таким чином ці організації від численних міжнародних організацій гуманітарного характеру. Навколишнє середовище, соціальний розвиток, мир, права людини, ґендерні відносини - теми які визначають діяльність цих організацій.
Немає однозначної думки щодо місця і впливу міжнародних НГО на світову політику. Кляйн виділяє три моделі міжнародної політики [2]:
- Реальна модель. Вона опирається на необмежений суверенітет національних держав. Невтручання у внутрішні справи визначає політику щодо прав людини окремих урядів. НГО належить у цьому випадку дорадча функція.
- Інтернаціональна модель визнає вже великий вплив міжнародних організацій та НГО, що опирається на зростаючий транснаціональний консенсус щодо прав людини.
- Космополітична модель виходить з пріоритету індивідуальних вимог щодо держав і приписує міжнародним організаціям і зокрема НГО важливу роль як акторів міжнародного громадянського суспільства, які оспорюють політичну домінантність національних держав.
Більшість дослідників схиляються до першого варіанту і оцінюють діяльність і вплив НГО швидше скептично. По-перше піддається сумніву самостійність НГО як соціальних чи політичних акторів. Янетт, наприклад, вказує, що соціальні рухи, особливо нові, всупереч їхньому видимому антиінституційному дискурсі вже на ранніх стадіях свого розвитку підтримують інтенсивні контакти з традиційними політичними силами. Без таких зв’язків неможливо було б пояснити ні успіх європейських мирних і екологічних рухів, ні американських рухів за жіночі і громадські права [10]. По-друге НГО є дуже різними за своїм характером. Вони можуть бути як емансипованими, так і кооптованими і контрольованими, вони можуть бути консервативними і прогресивними, авторитарними і неоліберальними [9]. Відповідно їхня роль не може однозначно оцінюватися, і самі НГО не можуть сприйматися як глобальна спільнота чи суспільство. Йдеться швидше про гетерогенний набір окремих акторів і про „інтернаціоналізоване, але не інтернаціональне громадянське суспільство”[8:c.59]
НГО були останні роки достатньо добре представлені в масмедіях. Але навіть якщо ця присутність може розглядатися як важливий фактор впливу, не варто цей вплив переоцінювати [2].
До факторів які обмежують вплив НГО можна віднести також конкуренцію щодо ресурсів, внутрішні відмінності і конфлікти, зростаючу комерціалізацію і бюрократизацію, тенденції кооптації і послаблення радикалізму, концентрацію на лобізмі, що веде до втрати мобілізуючого потенціалу.
Усунені від можливості творити противагу до держав і транснаціональних компаній НГО залишаються маргінальними акторами, у кращому випадку з непрямим впливом на окремі аспекти (між) державного прийняття рішень.
1.Department of Public Information g/dpi/ngosection/ gerbro.htm
2.Klein, A. Der Diskurs der Zivilgesellschaft: Politische Hintergründe und demokratietheoretische Folgerungen, Opladen, 2001.
