Geum.ru

Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


кафедра політології Ганна Світа ЦІННІСНИЙ ВИМІР ПОЛІТИКИ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
Подобный материал:
1   ...   62   63   64   65   66   67   68   69   ...   91

В радянській історіографії світогляд Франка, його суспільно-політичні погляди часто висвітлювались не об’єктивно, трактувались як такі, що наближались до марксизму та наукового соціалізму, прихильника ідей інтернаціоналізму, непримиренного борця проти ідеології націоналізму. Однією із причин такого становища було те, що від дослідників науково-теоретичної спадщини Івана Франка були закриті твори, які написав він у період з 1896 до 1907 рр. Автори даного періоду замовчували у своїх публікаціях наявність у науково-теоретичній спадщині мислителя української національної ідеї, що відображала споконвічні прагнення українського народу до своєї національної незалежності та державного суверенітету.

Світоглядна концепція І.Франка найбільш повно відображена в творах, більшість серед яких у радянських виданнях не публікувались: “Соціалізм і демократизм” (1897 р.), “Народники і марксисти” (1899 р.), “Що таке поступ?” (1903 р.), “До історії соціалістичного руху” (1904р.), “Україна irredenta” (1895р.), “Поза межами можливого” (1904 р.), “Соціальна акція, соціальне питання і соціалізм” (1904 р.), “Суспільно-політичні погляди М.Драгоманова “ (1906 р.).

Дослідженню генези та еволюції національної ідеї у творчій спадщині І.Франка присвячена праця Б.Червака “Наперед українці”. /До національної ідеї І. Франка /. – К., 1994. Автор відзначає, що український мислитель пройшов нелегкий шлях еволюції світоглядних поглядів від послідовного драгоманівця до переконаного самостійника, вказавши нації єдино вірний шлях – шлях до свободи. Саме І.Франко поставив принцип національної ідеї на перше місце у своїй творчості, вважаючи її “імунітетом для виживання нації”, ефективним методом боротьби проти поневолення.

Апогей розвитку та усвідомлення національної ідеї І. Франком припадає на 90-ті роки ХІХ – початок ХХ ст. Зайнявши позицію національно-свідомого українця, Іван Франко усвідомив несумісність існування двох ідеологій – марксистської соціал-демократичної, в якій він вбачав установку та плекання й розбудову тоталітарного суспільства, та національної, основою якої є національна ідея, яка покликана будити національну свідомість українського народу, об’єднати його в єдиний національний організм – українську націю, спрямувавши його до боротьби за державну самостійність та національну незалежність.

Основними концептуальними елементами у філософії української національної ідеї І.Франка є національна свідомість, єдність нації, здобуття державної самостійності та національної незалежності.

У своїх філософських творах “Що таке поступ?”, “Україна irredenta”, “Поза межами можливого” та інших творах І.Франко приходить до висновку, що лише політична самостійність всякого народу, українського народу зокрема, є запорукою вирішення всіх інших його проблем. Важливим дороговказом, що веде український народ до здобуття незалежності, є національний ідеал, виразником якого виступає демократична інтелігенція України, яка вносить у народні маси передову національну ідеологію.

На думку І.Франка, саме національний ідеал є тим дороговказом, що веде український народ до незалежності. Не маючи свого національного ідеалу, найкращі українські національні сили тонули в “общеруськім морі”, а ті, що лишилися на своєму ґрунті, попадали в зневіру і “апатію”. Отже національний ідеал повинен не тільки усвідомлюватися, але й почуватися серцем, бути предметом і знання, і віри.

Український мислитель добре усвідомлював, що на початку ХХ ст. для українського народу “ідеал національної самостійності” в культурному та політичному аспектах знаходиться поза межами можливого. Однак, без осягнення національного ідеалу, як основоположної національної свідомості, на тернистих дорогах національно-визвольної боротьби український народ чекає повна зневіра й остаточна поразка.

Науково-теоретична спадщина І.Франка, його вчення про українську національну ідею, як невід’ємну та складову частину суспільно-політичних поглядів видатного мислителя має актуальне значення для сучасного розуміння державотворчих процесів в умовах розбудови незалежної Української держави.


кафедра політології

Ганна Світа

ЦІННІСНИЙ ВИМІР ПОЛІТИКИ:
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Поставлена проблема є актуальною, однак недостатньо розробленою у вітчизняній літературі. Суспільне життя в котрий раз доводить, що через пізнання істини соціальних цінностей останні можуть стати ефективним спонукальним мотивом індивідуально-політичної поведінки, в тому числі і в процесах політичної трансформації суспільства. Це обумовлено насамперед тим, що соціальні цінності ґрунтуються на моральних закономірностях певного суспільства, що, як писав І.Кант, мисляться об’єктивно необхідними для існування будь-якої соціальної структури [2; 410].

При аналізі ціннісного виміру політичного буття ми виходимо з того, що феномен політики багатогранний. У найбільш широкому розумінні зміст політики можна розглянути у трьох вимірах: інституційному – як сукупності інститутів, в рамках яких здійснюється владна та управлінська діяльність, функціонують владні відносини; нормативному – як сукупності цінностей і норм, цілей і завдань політичної діяльності, які залежать від інтересів соціальних груп; процесуальному – як системи дій з метою захисту і реалізації загальних інтересів і цілей з приводу здійснення влади. Отже, важливими змістовними стадіями реалізації політики є визначення цілей політики, організація соціальних і мобілізація людських та матеріальних ресурсів, регулювання політичної діяльності, аналіз досягнутого у визначенні цілей політики.