Geum.ru

Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


1.Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості. Дослідження категорії громадянське суспільство. Львів: Літопис, 2000.
3.Сучасна політична філософія: Антологія / Пер. з англ.-упоряд. Я.Кіш. – К.,: Основи, 1998.
Олег Коляса ІНТЕРЕС - ЯК СПОСІБ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПОТРЕБ
Подобный материал:
1   ...   67   68   69   70   71   72   73   74   ...   91

Відкритість публічної сфери та критицизм, спричинені можливістю апелювати в розв’язанні громадських справ до здорового глузду та соціальної моралі, очевидно прискорили нормативне впорядкування суспільних відносин. Відтак адміністративна компетентність та відносно незалежна юстиція беруть гору у правовій державі саме за умов зміцнення влади громадської думки, і то засадничо спрямованої не на обмеження, а на скасування насильства та структур панування.

Побудова громадської відкритості, на думку Габермаса, дозволить подолати ще одну кризу: кризу раціональності, що у попередньому розумінні почала перетворюватися на ірраціональність та „обіднювати” цей світ, знецінювати його у „самій субстанції своєї традиції” [1, 94]. Ідеальна конструкція, що зможе подолати кризу раціональності – це конструкція громадського дискурсу.

Дискурс слугує обґрунтуванням проблематичних претензій на значення думок та норм. Ю.Габермас виділяє дві надзвичайно важливі точки зору, за допомогою яких можна відрізнити роль дискурсу від ролі інтеракції (взаємодії). Дискурс наполягає на своїх власних претензіях, що є результатом імовірності тих спонук до дій та вчинків, які мають спричинитися до того, що всі мотиви перебуватимуть за межами спільної здатності до порозуміння, і тоді питання про значення відокремлюються від питання про його походження. По-друге, дискурс наполягає на ймовірності претензій на значення, що мусить обернутися тим, що ми оголосимо екзистенційні застереження стосовно предметів комунікативної дії.

Дискурс є тією можливістю, що дозволить побудувати таку модель комунікації, в якій кожен суб’єкт соціуму може (хоча б теоретично) брати участь у розв’язанні загальнодержавних питань і досягати при цьому консенсусу.

Важливу роль у побудові громадської відкритості та механізмі дискурсу відіграють інститути публіцистики та громадської думки. Ю.Габермас зазначає, що функції обох цих інститутів суттєво змінилися з часу виникнення громадської відкритості у ХVIII ст. і сьогодні є ряд проблем: з сфери громадської відкритості вони перетворилися на показову комунікативність для демонстрації громадської відкритості. Ю.Габермас багато розмірковує над тим де є вихід з такого становища і вбачає його втілення демокритичних принципів у соціальній державі.

1.Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості. Дослідження категорії громадянське суспільство. Львів: Літопис, 2000.

2.Романенко Ю.В. Проблема легітимності соціально-правової держави у філософській концепції Ю.Габермаса // Мультиверсум. 1999. Вип.. 8. С. 61-72.

3.Сучасна політична філософія: Антологія / Пер. з англ.-упоряд. Я.Кіш. – К.,: Основи, 1998.

4.Фаран. Социално-культурные проэкты Юргена Хабермаса. – М., 1999.

5.Хабермас Ю. Демократия. Нравственность. Разум. – М.: «Наука», 1988.

Олег Коляса

ІНТЕРЕС - ЯК СПОСІБ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ПОТРЕБ

В повсякденному житті ми часто вживаємо поняття, над змістом яких в більшості й не задумуємося. „Інтерес” належить саме до цих загальновживаних понять, в цьому легко переконатись, варто поглянути, наприклад, на шпальти будь-якої з газет, прислухатись до чиєїсь, чи ж до власної мови. Однак дуже часто можна зіткнутись з фактом надто поверхневого розуміння суті певних загальновживаних понять і якщо в побуті такий підхід допускається, то в науці це неодмінно перетвориться в проблему, яку з часом все ж необхідно буде вирішити. Подібним чином і ми в процесі нашого дослідження поняття політичного інтересу в політології зіткнулися з проблемою визначення суті власне поняття інтерес, його генезису. Ми помітили також, що незважаючи на досить велику популярність даного поняття, як в буденному використанні, так і в науковій літературі, не внесено достатню ясність в його зміст. В пошуку вирішень даної проблеми, нами було відмічено той факт, що найбільше досліджень з приводу даного питання було проведено в психології.

Про це зокрема свідчить досить значна кількість підходів до суті поняття інтерес, його генезису, чого цілком вистачило б на написання окремого дисертаційного дослідження. Отже ми вирішили зосередити свою увагу саме на розгляді поняття інтересу у психології і зупинитись на розгляді поняття інтересу, як певного функціонального продовження потреб з метою їх задоволення. Обґрунтувати істинність даної гіпотези ми спробуємо на основі історичного екскурсу в історію психології як науки.

З огляду на те, що кожна з існуючих в даному світі систем характеризується станом внутрішнього середовища і впливом зовнішніх умов, ми вирішили зупинитись на розгляді в історичній ретроспективі трьох напрямів: біхевіоризму, психоаналізу, структуралізму. Скажімо, інтерес до влади може бути обумовлений різноманітними несвідомими комплексами, бажаннями про що свідчать, наприклад, дослідження представників американської школи психоаналізу біографій політичних лідерів США. Так, в роботах американського психолога Г.Лассуела доводиться, що психологічною основою політичної діяльності є несвідоме витіснення приватних конфліктів пережитих особистістю в сферу суспільних об’єктів і з наступною їх раціоналізацією в поняттях суспільного інтересу. На думку даного автора потреба у владі, а отже інтерес до неї, має виключно компенсаторське походження – володіння владою психологічно компенсує ущербність, фрустрацію, яку переживає особа [1]. На наш погляд, такий підхід до генезису інтересу є надзвичайно важливим, адже дає нам можливість дослідити низку внутрішніх першопричин, появи певних інтересів, часто ці першопричини є неусвідомлюваними особою дії якої вони детермінують. Окрім виключно внутрішніх причин існують зовнішні чинники, які безпосередньо впливають на формування певних потреб, інтересу, саме тому ми зупинились на ще одному напрямку в психології біхевіоризму.