Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст
| Вид материала | Документы |
СодержаниеГендерні та вікові особливості прояву “вимагаючої” поведінки 285 Формування особистості професіонала 288 Критерії здоров’я 290 Проблема ґендерних ролей у сучасній Особливості психокорекційної |
- Програма фахового іспиту з Всесвітньої історії для спеціалізації, 74.23kb.
- Японія у другій половині ХІХ на початку, 25.92kb.
- Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
- Курсової роботи "Виникнення І розвиток психології релігії у другій половині XIX, 539.34kb.
- Гринчак М. О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ, 308.85kb.
- Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
- Лариса Орєхова розвиток лінгводидактичних ідей у другій половині ХІХ – першій половині, 127.11kb.
- Н.Є. Терьошкіна Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв шляхи активізації, 28.19kb.
- Східноукраїнський національний університет, 926.8kb.
- А. Ю. Роль газети "Буковина" в загальноукраїнському літературному процесі кінця ХІХ, 342.2kb.
| кафедра психології 285 кафедра психології 285 Софія Грабовська 285 ГЕНДЕРНІ ТА ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ “ВИМАГАЮЧОЇ” ПОВЕДІНКИ 285 ГЕНДЕРНІ ТА ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ “ВИМАГАЮЧОЇ” ПОВЕДІНКИ 285 Стаття “Гендерні та вікові особливості вимагаючої” поведінки присвячена аналізу явища, що окреслюється поняттями „споживацтво”, „соціальний паразитизм”, „утриманство”. Автор обгрунтовує введення терміну “вимагаюча” поведінка, який є результуючим стосовно них. У статті окреслені гендерні та вікові особливості прояву поведінки особистості за принципом “дай”. 285 Ключові слова: „споживацька психологія”, “вимагаюча” поведінка, мотивація. 285 Широко вживані в публіцистиці, в художній та популярній літературі терміни “утриманство”, „споживацька психологія”, “соціальний паразитизм” в наукових дослідженнях зустрічаються рідко. Споживацька особистість легко вгадується в описаних Е.Фромом неплідних орієнтаціях характеру (рецептивно орієнтованій, захланній та орієнтованій на експлуатацію особистості) [ 3]. Дослідженням феномену споживацтва присвячені роботи професора Варшавського університету М. Левицької, в яких бажання жити лише одержуючи, а не створюючи, розглядається як „вимагаюча поведінка” [ 1, 2]. „Споживацька психологія” полягає в тому, що її носії лише використовують те, що зроблено іншими, не здатні до творчості, до продуктивної діяльності. „Соціальний паразитизм” – здатність існувати за рахунок інших (окремих людей, групи, держави), має як соціально-корисний, так і соціально-негативний прояви. Прикладом “корисного” прояву “соціального паразитизму” може слугувати ситуація, коли науковець, що пише оглядову або компілятивну роботу, лише переповідаючи думки інших, не створює нічого нового, але популяризує ці ідеї, робить їх доступними для широкого кола читачів. Крадіжки (в прямому і переносному сенсі слова), життя за рахунок інших, перенесення відповідальності на інших – негативний прояв цього явища. В психологічному плані прикладом соціального паразитизму може слугувати намагання самоствердження за рахунок приниження інших. 285 Феномен „утриманства” полягає в тому, що одна людина працює і забезпечує того або тих, хто не може цього зробити сам. Негативне забарвлення утриманство отримує, коли цілком працездатна і дієздатна людина не бажає нічого робити сама і вимагає, щоб її забезпечували інші люди, держава, суспільство. 286 “Вимагаючою” може бути названа поведінка за парадигмою “дай”. Вона утворюється “накладанням” мотиваційних векторів споживацтва, соціального паразитизму та утриманства і є досить поширеним явищем, яке полягає в бажанні жити за рахунок інших (і в матеріальному, і в соціальному, і в психологічному, і в духовному сенсі). Об’єктами такої поведінки можуть виступати як окремі люди, так і групи людей, держава, суспільство загалом. 286 “Вимагаючу” поведінку можна вважати психологічним атавізмом віку немовляти в психіці дорослої людини, показником інфантильності особистості. Людське дитя достатньо довго знаходиться в повній залежності від оточуючих людей і умов. Страх залишитися без опіки і втіха від задоволених (іншими, а не самим собою) бажань і потреб часто залишає настільки глибокий слід в житті дитини, що фіксується в її психіці у вигляді установки: 286 - світ мені винен, бо не дав мені того своєчасно, нехай повертає свій борг; 286 - світ повинен мене утримувати все життя, бо я зробив йому величезну послугу самою своєю появою. 286 Споживацька позиція, з точки зору теорії Е.Берна про еgо-стани, що наявні в структурі особистості, являє собою конгломерат Батьківсько-Дитячої позиції причому в їх крайніх і несумісних формах: „бунтівної”, „вередливої” Дитини, що знаходиться в полоні своїх потреб і караючого Батька, непохитного і безгрішного у своїх вимогах. Парадигма “вимагаючої” мотивації: 286 Я хочу мені винні, мені належить за правом мого існування ДАЙ 286 Ця мотивація робить людину залежною як від своїх бажань, так і від тих, від кого очікують їх задоволення. Відтак виробляється залежність від інших, блокується здатність до прийняття рішень, зменшується опірність до впливу. 286 “Вимагаюча” психологія спричиняє вузько рольове розуміння як своєї поведінки, так і поведінки інших. „Вимагаючі” схильні ототожнювати людей з тими рольовими функціями, які вони виконують і висувають до інших підвищені вимоги. Систему „права-обов’язки” вони трактують дуже своєрідно: присвоюють собі права, а для інших залишають лише обов’язки і вимагають їх безумовного виконання.. 287 Мотивація “вимагаючих” (соціально-паразитуючих) особистостей має чіткий вектор спрямованості „на себе”. Мотивація „дай”, зазвичай, має просте продовження – „мені”. Тому така особистість є не лише егоцентричною, але й егоїстичною. Власні проблеми і потреби, як шори на очах, не дозволяють побачити щось інше, крім результату для себе, блокують здатність побачити ситуацію з інших позицій, крім своєї. 287 Емпіричне дослідження, проведене на студентах, показало деякі зв’язки схильності до “вимагаючої” поведінки і таких чинників як екстернальний локус контролю (r = 0,381), маскулінність (r = 0, 392), рівень егоцентризму (r = 0,281) та обернений зв’язок зі здатністю до емпатії (r = - 0,582). На основі цих даних можна прогнозувати, що люди, які мають екстернальний локус контролю, а відтак в достатній мірі залежні від довкілля, які пильнують передусім свої бажання і потреби, з яскраво вираженими маскулінними рисами (жорсткість, схильність до домінування та привласнення, ригідність тощо) і не здатні до співпереживання іншим мають схильність до вимагаючої поведінки. 287 1. Lewicka M. Daj czy wypracuj? Sześcienny model aktywności // Jednostka i społeczeństwo. – Gdańsk, 2002. - st.83-101. 288 2. Lewicka M. Psychologiczne mechanizmy zachowań roszczeniowych./ Od myśli i uczuć do decyzji i działań. Pod redakcją Dariusza Dolińskiego i Barbary Weigl. Warszawa 2001. st.111-127. 288 3. Фромм Э. Человеческая природа и характер. // Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии и типологии характеров / Ред.- сост. Д.Я. Райгородский. – Самара, 1998. - С.44-114. 288 Іван Баклицький 288 ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА 288 ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА 288 Особливості взаємозв’язку і взаємовпливу характеристик структури окремих компонентів особистості, а також професійної діяльності визначають постановку проблеми психологічного вивчення формування особистості професіонала. 288 В психології праці інтерес до цієї проблеми проявився особливо в останні роки у зв’язку, по-перше з розвитком гуманістичних тенденцій у вирішенні завдань науково технічного процесу, по-друге, з розробкою і впровадженням концепцій особистісного, діяльністного і системного підходу при вирішенні комплексних завдань удосконалення оптимізації різних структур організації діяльності ("суб’єкт-суб’єкт"), по-третє, з піднесенням уваги до досліджень в області психології особистості, і зокрема її розвитку, її життєвого професійного шляху, генези сфери мотивацій та потреб, здібностей і т.п. 288 Основна сутність проблеми формування особистості професіонала зводиться до двох основних положень: 288 1) особистість проявляється в професії - в процесі вибору і оволодіння професією, професійного удосконалення і реалізації особистості професіонала, визначення його місця в суспільстві, досягнення матеріальних і духовних цінностей задоволення особистих пізнавальних інтересів; 288 2) розвиток особистості в діяльності - формуванні професійно-орієнтувальних якостей людини (її організму і особистісних рис), розширення сфери пізнавання оточуючого світу і його смислового змісту, розвиток форм і змісту предмету спілкування (Бодров В.А.,2001) 288 Проблема формування особистості професіонала є комплексною і змістовно в ній можна виділити і розглянути психологічні, професійні, фізіологічні, медичні, соціальні і інші аспекти. 288 Огляд теорій професійного розвитку особистості (диференційно-діагностична, психоаналітична, теорія рішень, теорії розвитку і типологічної) дозволяє нам узагальнити і визначити основні передумови професійного розвитку у виді таких положень: 289 - успішність професіоналізації визначається мірою відповідності індивідуально-психологічних особливостей особистості вимогам професії; 289 - кожна людина відповідає вимогам роду професії; 289 - міра співвідношень індивідуально-психологічних особливостей і професійних вимог визначає рівень інтересу до професії, задоволеності в ній, прагнення до професійного удосконалення і т.п; 289 - професіоналізація реалізується на всьому протязі професійного шляху розвитку особистості, який має відповідні періоди, стадії і характеризується більш або менш суттєвими змінами професійних вимог; 289 - характер співвідношення індивідуального психологічного складу, здібностей і вимог професії (повнота, інтенсивність, специфічність і т.п.) визначає особливості професійного і психологічного розвитку особистості, її спрямованість (прогрес, регрес), інтенсивність і т.д.; 289 - професійний розвиток особистості її операційних і психологічних якостей і структур відбувається нерівномірно і гетерохронно; 289 - визначальним у професійному розвитку особистості є характер ведучої діяльності, а також співвідношення з нею домінуючої і субдомінуючої діяльності; 289 - спрямованість особистості є визначальним психологічним фактором вибору професійного шляху і професіоналізації; 289 - відношення до професії, її освоєння і трудова діяльність коректується професійними, технологічними, фізіологічними, медичними, спеціально-економічними і іншими факторами, які вимагають особливості життєвої і трудової активності людини, її життєдіяльність. 289 Таким чином, професійне становлення особистості можна визначити як процес поетапного вирішення комплекса протиріч, узгодження різних тенденцій і вимог, які задаються базовими протиріччями, які пред’являються до індивіду, і його бажаннями можливостями по їх реалізації. 289 Інна Галецька 289 ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ЗДОРОВ’Я 290 ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ЗДОРОВ’Я 290 Екзистенційна психологія розглядає людину як буття – в-світі, неперервність процесу якого неподільно пов'язана із самістю людини і її світом як контекстом життя. На підставі виокремлення чотирьох основних вимірів екзистенції людини – фізичного, психічного, соціального та духовного – екзистенційна психологія визначає чотири аспекти здоров'я людини. Дисфункція одного з вимірів може супроводжуватися розладами окремого аспекту здоров'я; дисфункція самості, як інтегруючого елементу, супроводжується порушеннями усіх складових здоров'я. Провідною передумовою здоров'я є істинність існування: автентичність, пов'язана з почуттям авторства життя; усвідомлення власного способу конструювання світу і відкритість світові; розуміння імовірнісного характеру буття. 290 Когерентність індивідуального світу людини і світу загалом, згідно Бінсвангера, виявляється у спроможності віднайти та осягнути свій світ і своє Я. Усвідомлення власного способу упорядкування світу (констатування) визначає відкритість до існуючих можливостей. Здоров'я – як фізичне так і душевне - ототожнюється з почуттям внутрішньої узгодженості з власними діями, постійним діалогом з внутрішнім і зовнішнім світом, автентичним існуванням, почуттям авторства життя. Розглядаючи психічна здоров'я психологи екзистенційного напрямку аргументують значущість певних психологічних характеристик: Людвіг Бінсвангер головною характеристикою психічного здоров'я вважає трансценденцію - вихід за власні межі; Альфрід Ленгле – спроможність жити у внутрішній злагоді, як вияв активізації автентичної свободи та відповідальності, актуалізація здатності духовного виміру людини спілкуватися із зовнішнім та внутрішнім світом та віднаходити адекватний ситуації спосіб поведінки й автентичної внутрішньої позиції; Медарад Босс - наявність свободи як здатності людини приймати рішення та управляти своїм буттям у поєднанні з діалогічною відкритістю людини зовнішньому та власному внутрішньому світу; Ролло Мей - почуття особистої відповідальності й свободи творення власного життя, ствердження себе, суспільства і всесвіту у їх неподільності, наявність соціальної інтегрованості як критерію цілісності й автентичності; Віктор Франкла - прагнення смислу, який людина віднаходить, пізнаючи світ і власну сутність. 291 Хвороба трактується як стан людини, яка відмовилась від вільного проектування власного майбутнього внаслідок фанатичного прагнення до недосяжного ідеалу бути іншою, аніж є насправді. Психічні хвороби - наслідок втрати неперервності самостановлення; крайній ступінь недійсності, віддаленості від вільної трансценденції. 291 Проблема людини і світу є центральною і в концепції австрійського психотерапевта Віктора Франкла, який вважає трансценденцію однією із основних властивостей людського існування. Людина виходить не лише за власні межі до світу, але в ще більшій мірі стверджує своє буття відносно того, яким воно має бути. В. Франкл розглядає цей процес як піднесення над рівнем соматичного і психічного та входження в сферу чисто людського. Адже ні соматичне, ні психічне самі по собі не відображають Людину: це лише тільки дві її грані. Людське існування характеризується подоланням границь середовища проживання виду Homosapiens. Наріжним питанням концепції є проблема віднаходження сенсу життя. Прагнучи сенсу життя, людина виходить за власні межі у світ, наповнений іншими людьми і спілкуванням з ними, змістами і їх реалізацією. Ця сфера утворена новим виміром, поетичним виміром духу [4]. 292 Екзистенційний аналіз Франкла визначає два чинники, які патогенні в широкому розумінні: відсутність внутрішньої узгодженості із власними діями та буттям та відсутність діалогу (внутрішнього діалогу та/або діалогу із зовнішнім світом). Франкл відстоює думку, що світ не зводиться до наших суб'єктивних проектів, а існує об'єктивно і незалежно від нас, а сенс не віднаходиться і не створюється сам собою, -- його потрібно шукати і знаходити. Реалізовуючи сенс, людина реалізовує себе. "Хто має Для чого жити, може винести будь-яке Як" писав Ф. Ніцше. 292 Екзистенційно-психологічний підхід, розглядаючи сутність людини загалом та проблему здоров'я зокрема, звертається до проблеми віднаходження людиною власного місця у світі та себе в цьому світі. Основою здатності приймати й реалізувати власне рішення є одвічно притаманна людині діалогічна відкритість до світу зовнішнього та внутрішнього. Існувати - це значить постійно виходити за межі самого себе. Здоров'я є виявом ступеня свободи фізичного, психічного, соціального та духовного буття людини в світі. Людина не є вільною від обставин, але вона вільна обрати власну позицію стосовно них. Свобода полягає у здатності людини відокремлюватися від самого себе, пізнаючи світ, власну сутність та оптимально визначаючи перспективи, шляхи та стратегії власного розвитку. 292 1. Летуновский В. Экзистенциальный анализ. История, теория и методология практики..-дисс.канд. психол. н.-М.- 2001.- 173с. 292 2. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. М.: НФ "Класс", 1994. 292 3. Франкл В. Человек в поисках смысла. М.: Прогресс, 1990. 358 с. 292 4. Бінсвангер Л. Бытие-в-мире. М., 1999. 293 5. Абросимова Е.А. Уязвимость экзистенциальной психологи // ru 293 6. Летуновский В., Есельсон С. Экзистенциализм в психологии // ru/public/ 293 7. Рассел Д. Экзистенциально-гуманистическая психология // ru/public/ 293 8. Antonovsky A. Rozwiklanie tajemnicy zdrowia.- Warszawa. – 1995. -195 s. 293 Надія Гапон 294 ПРОБЛЕМА ҐЕНДЕРНИХ РОЛЕЙ У СУЧАСНІЙ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ 294 ПРОБЛЕМА ҐЕНДЕРНИХ РОЛЕЙ У СУЧАСНІЙ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ 294 Дослідження жіночої/чоловічої суб’єктивності отримали новий дослідницький імпульс у 70-90 роках ХХ сторіччя і були пов’язані із постмодерністською ситуацією в науці. В широкому міждисциплінарному колі культурних студій відбувалося з’ясування особливостей поведінки ґендеру в модерній соціокультурі. Адже усвідомлення себе суб’єктом ґендерної поведінки неминуче означало для суб’єкта перебирання відповідних ґендерних ролей, які опиралися на традиційні для модерної культури усталені вартості та норми щодо відмінностей чоловічої/жіночої поведінки. Контроль за дотриманням цих норм покладався на усі соціальні інститути, які відстежували „чистоту” чоловічої або жіночої поведінкових ліній. Процеси зміни ґендерних ролей в постмодерному соціокультурному довкіллі розпочали активно досліджуватися науковцями Ш.Берн, М.Джерджен, Дж. Шотером та ін. У полі зору соціальних психологів окрім проблематики, пов’язаної з жіночими соціокультурними ролями потрапляють щораз нові проблеми. Так, досліджується проблема пластичності ґендерної поведінки еміґрантів, які асимілюються у чуже соціальне довкілля, де не функціонують традиційні для конкретного індивіда ґендерні вартості, норми, традиції, звички. Рівно як проблема невідповідності картини душевного здоров’я і способів його реґулювання приписаних традиційними чоловічими установками поведінки. Розпоширення набуває також погляд, що окремі соціальні проблеми, наприклад, чоловіче насильство, аґресія, частково містяться в традиційних уявленнях про чоловіків. Автори (М.Кіммель, Дж. Плек, Р.Томпсон та ін.) дійшли до висновку, що дослідження ролей дасть підстави сказати правду про труднощі, з якими особистість стикається у реалізації своїх потенційних здібностей у соціокультурному довкіллі. Інші дослідники зосередились на стосунках між ґендером та структурами влади, яка через ідеологію фіксує ціннісну систему (норми, приписи) і впливає на існуючий культурний контекст поведінки суб’єкта. Найчастіше в галузях соціальної психології та суспільно-конструктивістських напрямках психології досліджувались проблеми змін чоловічих поведінкових приписів та ролей у західній соціокультурі, яка з одного боку характеризується відкритістю, а з іншого – більш-менш явними дисциплінарними механізмами навертання чоловіків у маскулінність. 295 Міждисциплінарний характер закордонних досліджень традиційної, маскулінно фіксованої чоловічої ролі вказує на актуальні проблеми чоловічого ґендеру. Адже соціокультурне життя ґендеру весь час змінюється, натомість ґендерні стереотипи та упередження часто залишаються без змін, фіксують особистість у напівконфліктному існуванні зі собою, з іншими, зі світом. У сучасних чоловічих студіях порівняно небагато наукових досліджень стосовно обмежень, які накладає традиційна чоловіча роль. Дослідники цієї проблематики вже давно зробили свої висновки стосовно труднощів, які переживає особа в культурі, що дотримується “чистоти” свого статевого образу. Особливо відомими в ґендерному пізнанні є дослідження, які провів Джон Плек та його колеги. Вони визначили чоловічу роль як набір соціальних норми, що містять приписи і заборони стосовно чоловічої поведінки. Завдяки експериментальним дослідженням було відкрито, що структура чоловічих рольових норм укладається із трьох чинників. Перший пов’язаний із очікуваннями, що саме чоловіки повинні завойовувати соціальний статус (норма статусу). Другий чинник, зокрема норма твердості, відображає очікування від чоловіків із боку суспільства розумової, емоційної та фізичної твердості. Третій чинник пов’язаний із очікуванням того, що чоловік має уникати стереотипно жіночих занять та видів діяльності (норма анти жіночості). Напруження, стрес і конфлікт чоловічої ґендерної ролі від дотримання цих норм розглянуто у сучасних соціяльно-психологічних дослідженнях Ніла, Кіммеля, Плека та ін. Ці дослідження формують передумови для того, щоб теорія есенціалізму, яка розглядає стать як природну величину й первинну до соціального життя, позбулася домінуючого становища в площині наукових уявлень. Причини появи і соцікалізації окремого культурного феномену, який виявляється у ґендерних чоловічих стереотипах, становлять проблематику “чоловічих” досліджень. У межах цих досліджень чоловічі стереотипи розглядаються як обмеження традиційної чоловічої ґендерної ролі з її нормами (фізичної, розумової та емоційної твердості, антижіночості). 296 Отже, проблеми становлення фемінного/маскулінного суб’єктивного світу мають не лише теоретичне, а й практичне значення. Дослідження жіночої/чоловічої суб’єктивності пов’язане із з’ясуванням соціальних особливостей поведінки ґендеру. Усвідомлення себе суб’єктом ґендерної поведінки неминуче означає перебирання на себе відповідних ґендерних ролей, які опираються на прийняті у соціокультурі норми щодо чоловічої/жіночої поведінки. У соціально-психологічній науці ґендерні ролі мають свою історію досліджень. Прикметним у дослідженні ґендерних ролей є те, що в останні десятиріччя ХХ сторіччя їх активно вивчали у зарубіжній психології. Недостатня присутність ґендерного питання в українській соціальній психології, пострадянські стереотипи “рівності статей” суттєво обмежили експериментальні дослідження. Показовим є також те, що раніше дослідники найчастіше зверталися до особливостей жіночої ґендерної ролі, до тих обмежень, які накладає на неї соціокультура. За останні десятиріччя традиційні чоловічі ґендерні ролі також перебувають у центрі наукового аналізу. Соціальні психологи прийшли до висновку, що дослідження ролей дасть підстави сказати правду про труднощі, з якими чоловіки та жінки стикаються у реалізації своїх потенційних здібностей у соціокультурному довкіллі. 297 Галина Католик 297 ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ ІЗ СТАРШИМИ ПІДЛІТКАМИ 297 ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ ІЗ СТАРШИМИ ПІДЛІТКАМИ 297 Основні причини внутрішньопсихологічних конфліктіву підлітків, що приводять до певних проявів дезадаптації лежать так само як і у дітей у площині стосунків підліток - оточення. Опираючись на 6-річний досвід роботи із студенською молоддю як в індивідуальній так і у груповій психотерапіі, можна окреслити коло внутрішньопсихологічних конфліктів харакрерних власне для цього кола психотерапевтичних клієнтів. В першу чергу це: 297 |