Geum.ru

М.І. Пирогова В. М. Мороз, Н. В. Братусь, М. В. Йолтухівський, Л. Ю. Бурєннікова, О. В. Власенко, Г. М. Смолякова, О. Д. Омельченко, І. В. Гусакова, І. Л. Рокунець, Л. П. Дем’яненко фізіологія навчально-методичний посібник

Вид материалаНавчально-методичний посібник

Содержание


4.2. Тестові завдання за системою „КРОК-1”
3. Якщо дихальний об`єм - 450 мл, а частота дихання - 20 за 1хв., то альвеолярна вентиляція дорівнює
4. Найбільша кількість повітря, яку людина може видихнути після максимально глибокого вдиху, це
5. Людині пропонують зробити спокійний видих в атмосферу, а потім - максимальний видих у спірометр. Так визначається
1. Теоретичні питання до заняття.
2. Практична робота.
1. Сумарним показником активності системи дихання є
2. Напруга газів у венозній крові, що притікає до легень, складає
3. Напруга газів в артеріальній крові складає
4. Зрушення кривої дисоціації оксигемоглобіну вправо спостерігається під впливом
5. Та частина кисню артеріальної крові, що поглинається тканинами, називається
6. У людини внаслідок патологічного процесу збільшена товщина альвеолокапілярної мембрани. Безпосереднім наслідком цього буде зм
7. Про максимальний вміст кисню в артеріальній крові свідчить
1. Теоретичні питання до заняття.
2. Практична робота.
1. Довільна затримка дихання протягом 50 сек. викличе в організмі
2. У приміщенні підвищений вміст вуглекислого газу. Як зміниться дихання (глибина і частота) у людини, що увійшла в це приміщенн
3. Для припинення нападу правцевих судом хворим вводять курареподібні речовини (міорелаксанти). Про що при цьому обов`язково слі
4. Як зміниться дихання при перерізці у тварин обох блукаючих нервів на шиї?
5. Акт вдиху змінюється актом видиху. Що є пусковим моментом у здійсненні рефлексів Герінга-Брейєра?
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема. Визначення об’ємів легеневого повітря у людини.


4. Завдання для самостійної перевірки рівня підготовки до практичного заняття:

4.2. Тестові завдання за системою „КРОК-1”

1. Яким терміном позначається частка повітря в легенях, яка обмінюється за один дихальний цикл?
  1. Хвилинна легенева вентиляція.
  2. Функціональна залишкова ємкість.
  3. *Коефіцієнт легеневої вентиляції.
  4. Дихальний коефіцієнт.
  5. Об’єм мертвого простору.

2. Інспіраторна ємкість - це:
  1. Резервний об’єм вдиху (2,5 л.)
  2. Повітря в дихальних шляхах (0,15 л).
  3. Резервний об’єм видиху (1 –1,5 л).
  4. *Дихальний об’єм + резервний об’єм вдиху (3,5 л).
  5. Синонім життєвої ємкості легень (4–5 л).

3. Якщо дихальний об`єм - 450 мл, а частота дихання - 20 за 1хв., то альвеолярна вентиляція дорівнює:
  1. 4000 мл.
  2. 3000 мл.
  3. *6000 мл.
  4. 5000 мл.
  5. 8000 мл.

4. Найбільша кількість повітря, яку людина може видихнути після максимально глибокого вдиху, це:
  1. Резервний об’єм видиху.
  2. Загальна ємкість легень.
  3. Функціональна залишкова ємкість.
  4. *Життєва ємкість легень.
  5. Дихальний об’єм.

5. Людині пропонують зробити спокійний видих в атмосферу, а потім - максимальний видих у спірометр. Так визначається:
  1. Дихальний об'єм.
  2. *Резервний об'єм видиху.
  3. Резервний об'єм вдиху.
  4. Життєва ємкiсть легень.
  5. Загальна ємкiсть легень.

6. При аналізі параметрів легеневої вентиляції у 18-річного студента встановлено, що частота дихання у стані спокою дорівнює 12 за хвилину, дихальний об’єм - 600 мл, резервний об’єм вдиху - 2800 мл, резервний об’єм видиху - 1200 мл. Яким є хвилинний об’єм дихання даного студента?
  1. 5 л.
  2. *7,2л.
  3. 14,4 л.
  4. 19,2 л.
  5. 32,6 л.


5. Література:
  • Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – С. 391-394.
  • Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ. – Львів: БаК, 2002. – С. 597 – 598, 603 – 604.
  • Посібник з нормальної фізіології, за ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 202-204.
  • Учебные задания по нормальной физиологии человека (Ситуационные задачи) “Система крови, кровообращение, пищеварение, обмен веществ и энергии, теплообмен, выделение, железы внутренней секреции”, под ред. Н.В. Братусь. – Винница, 1984. - С. 10-12.
  • Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии /Под ред. Н.А. Агаджаняна – М.: Высшая школа, 1986. – С. 94.



Тема 20. Газообмін у легенях і тканинах. Транспорт газів кров’ю.


1. Теоретичні питання до заняття.
    1. Парціальний тиск кисню та вуглекислого газу в атмосферному та альвеолярному повітрі.
    2. Напруга кисню та вуглекислого газу в артеріальній, венозній крові та тканинах.
    3. Каскад напруг газів як головна рушійна сила газообміну.
    4. Газообмін у легенях:

1.4.1. Легеневий кровотік. Перфузія різних відділів легень. Артеріовенозні шунти.

1.4.2. Анатомічний та фізіологічний ”мертвий” простір.

1.4.3. Дифузія газів через альвеолярно-капілярну мембрану. Фактори, від яких вона залежить.
    1. Зв’язування та транспорт кисню кров’ю. Киснева ємкість крові.
    2. Фактори, що впливають на утворення і розпад оксигемоглобіну.
    3. Аналіз кривої дисоціації оксигемоглобіну.
    4. Газообмін у тканинах. Коефіцієнт утилізації кисню.
    5. Зв’язування і транспорт кров’ю вуглекислого газу.
    6. Особливості дихання у плода та новонародженого.

1.11. Тестові питання.

1.12. Тестування за системою „КРОК-1”.

1.13. Ситуаційні задачі.


2. Практична робота.

Тема. Спірографія.


4. Завдання для самостійної перевірки рівня підготовки до практичного заняття:

4.2. Тестові завдання за системою „КРОК-1”:

1. Сумарним показником активності системи дихання є:
  1. *Споживання кисню за 1 хв.
  2. Градієнт концентрацій газу.
  3. Коефіцієнт дифузії.
  4. Киснева ємкість крові.
  5. Коефіцієнт утилізації кисню.

2. Напруга газів у венозній крові, що притікає до легень, складає:
  1. *Кисню – 40 мм рт. ст., вуглекислого газу – 100 мм рт. ст.
  2. Кисню – 100 мм рт. ст., вуглекислого газу – 46 мм рт. ст.
  3. Кисню – 100 мм рт. ст., вуглекислого газу – 40 мм рт. ст.
  4. Кисню – 46 мм рт. ст., вуглекислого газу – 40 мм рт. ст.
  5. Ні одна відповідь не є вірною.

3. Напруга газів в артеріальній крові складає :
  1. *Кисню – 100 мм рт. ст., вуглекислого газу – 43 мм рт. ст.
  2. Кисню – 100 мм рт. ст., вуглекислого газу – 46 мм рт. ст.
  3. Кисню – 40 мм рт. ст., вуглекислого газу – 100 мм рт. ст.
  4. Кисню – 40 мм рт. ст., вуглекислого газу – 46 мм рт. ст.
  5. Кисню – 46 мм рт. ст., вуглекислого газу – 40 мм рт. ст.

4. Зрушення кривої дисоціації оксигемоглобіну вправо спостерігається під впливом:
  1. *Гіпертермії.
  2. Зменшення концентрації 2,3 – дифосфогліцерату в еритроцитах.
  3. Алкалозу.
  4. Гіпокапнії.
  5. Ні одна відповідь не є вірною.

5. Та частина кисню артеріальної крові, що поглинається тканинами, називається:
  1. Хвилинним об’ємом дихання.
  2. Парціальним тиском газів.
  3. Кисневою ємкістю крові.
  4. *Коефіцієнтом утилізації кисню.
  5. Залишковим об’ємом.

6. У людини внаслідок патологічного процесу збільшена товщина альвеолокапілярної мембрани. Безпосереднім наслідком цього буде зменшення:
  1. *Дифузійної здатності легень.
  2. Кисневої ємкості крові.
  3. Хвилинного об’єму дихання.
  4. Альвеолярної вентиляції легень.
  5. Резервного об’єму видиху.

7. Про максимальний вміст кисню в артеріальній крові свідчить:
  1. Коефіцієнт утилізації кисню.
  2. Дихальний коефіцієнт.
  3. *Киснева ємкість крові.
  4. Коефіцієнт легеневої вентиляції.
  5. Актуальний резерв кровi.



5. Література:
  • Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – С. 397-406.
  • Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ. – Львів: БаК, 2002. – С. 604 – 606, 611 - 615.
  • Посібник з нормальної фізіології, за ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 204-205.
  • Учебные задания по нормальной физиологии человека (Ситуационные задачи) “Система крови, кровообращение, пищеварение, обмен веществ и энергии, теплообмен, выделение, железы внутренней секреции”, под ред. Н.В. Братусь. – Винница, 1984. - С. 10-13.
  • Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии, под ред. Н.А. Агаджаняна – М.: Высшая школа, 1986. – С.99.



Тема 21. Регуляція дихання

1. Теоретичні питання до заняття.
    1. Вплив різних відділів мозку на дихання.
    2. Бульбо-понтинний дихальний центр, його структурно-функціональна характеристика.
    3. Нервово-гуморальна регуляція дихання:

1.3.1. Роль хеморецепторiв у регуляції дихання. Артеріальні та центральні хеморецептори.

1.3.2. Значення вуглекислого газу, рН, нестачі кисню.

1.3.3. Дослід Фредеріка.

1.3.4. Роль механорецепторів у регуляції дихання.

1.3.5. Досліди Герінга та Брейєра.
    1. Механізм змін дихальних фаз (саморегуляція дихання).
    2. Роль вищих відділів мозку в регуляції дихання.
    3. Регуляція просвіту дихальних шляхів. Циркадний ритм тонусу бронхів.
    4. Механізм першого вдиху новонародженого.

1.8. Тестові питання.

1.9. Тестування за системою „КРОК-1”.

1.10. Ситуаційні задачі.


2. Практична робота.

Тема. Визначення об’єму кисню, який споживається за хвилину, методом оксиспірографії.


4. Завдання для самостійної перевірки рівня підготовки до практичного заняття:

4.2. Тестові завдання за системою „КРОК-1”:

1. Довільна затримка дихання протягом 50 сек. викличе в організмі:
  1. Гіпероксемію.
  2. Алкалоз.
  3. *Ацидоз.
  4. Гіпокапнію.
  5. Гіперкапнію та алкалоз.

2. У приміщенні підвищений вміст вуглекислого газу. Як зміниться дихання (глибина і частота) у людини, що увійшла в це приміщення?
  1. *Збільшиться глибина і частота дихання.
  2. Зменшиться глибина і частота дихання.
  3. Зменшиться глибина і зросте частота дихання.
  4. Залишиться без змін.
  5. Збільшиться глибина і зменшиться частота дихання.

3. Для припинення нападу правцевих судом хворим вводять курареподібні речовини (міорелаксанти). Про що при цьому обов`язково слід пам`ятати лікарю?
  1. Про можливість зупинки серця.
  2. *Ці речовини розслаблюють дихальні м`язи.
  3. Про можливість втрати свідомості.
  4. Про можливість посиленого потовиділення.
  5. Про можливість тромбоутворення в судинах м`язів.

4. Як зміниться дихання при перерізці у тварин обох блукаючих нервів на шиї?
  1. З`явиться поверхневе дихання.
  2. Виникне апное.
  3. Виникне диспное.
  4. З`явиться часте глибоке дихання.
  5. *З`явиться глибоке рідке дихання.

5. Акт вдиху змінюється актом видиху. Що є пусковим моментом у здійсненні рефлексів Герінга-Брейєра?
  1. Подразнення рефлексогенних зон аорти.
  2. Подразнення пневмотаксичного центру.
  3. Дефіцит кисню в крові.
  4. Збільшення об’єму грудної клітки.
  5. *Подразнення механорецепторів легень під час вдиху.

6. Які показники артеріальної крові будуть найменше збуджувати рецептори довгастого мозку (наведені показники напруги кисню та вуглекислого газу в мм рт. ст.)?
  1. 70 та 50.
  2. *100 та 40.
  3. 40 та 40.
  4. 60 та 40.
  5. 100 та 80.

7. У пацієнта захворювання бронхолегеневої системи, яке супроводжується підвищенням тонусу гладком’язових елементів бронхів. В який час доби найбільша вірогідність виникнення спазму бронхів (враховуючи циркадний ритм тонусу бронхів)?
  1. *Близько 6-ої години ранку.
  2. Близько 10-ої години ранку.
  3. Близько 12-ої години дня.
  4. Близько 18-ої години вечора.
  5. Близько 24-ої години ночі.

8. При палінні тютюну у людини часто виникає кашель. Подразнення яких рецепторів запускає цей рефлекс?
  1. Центральних хеморецепторiв.
  2. Хеморецепторів дуги аорти.
  3. Хеморецепторів каротидних синусів.
  4. *Ірритантних рецепторів.
  5. Механорецепторів легень.

9. Перерізка стовбура мозку між мостом і довгастим мозком викликає подовження фази вдиху. Причиною цього є порушення зв’язку дихального центру довгастого мозку з:
  1. Ретикулярною формацією.
  2. Мозочком.
  3. Червоними ядрами.
  4. Корою великих півкуль.
  5. *Пневмотаксичним центром.

10. Проводять реєстрацію електричної активності нейронів. Вони збуджуються перед вдихом та на його початку. Де розташовані ці нейрони?
  1. Спинний мозок.
  2. *Довгастий мозок.
  3. Проміжний мозок.
  4. Середній мозок.
  5. Кора головного мозку.



5. Література:
  • Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – С. 407-417.
  • Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ. – Львів: БаК, 2002. – С. 616 – 625.
  • Посібник з нормальної фізіології, за ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 204-206.
  • Учебные задания по нормальной физиологии человека (Ситуационные задачи) “Система крови, кровообращение, пищеварение, обмен веществ и энергии, теплообмен, выделение, железы внутренней секреции”, под ред. Н.В. Братусь. – Винница, 1984. - С. 10-13.


Функціональні дихальні проби (позааудиторна самостійна робота)

Перевірка початкового рівня знань:
  1. Питання для перевірки початкового рівня знань:
    1. Етапи дихання.
    2. Фактори, які обумовлюють легеневу вентиляцію (герметичність грудної порожнини, від’ємний тиск у плевральній порожнині, сполучення альвеол із навколишнім середовищем, еластична тяга легень, сурфактанти, адекватне функціонування дихальних м'язів).
    3. Механізм вдиху та видиху.
    4. Показники легеневої вентиляції.
    5. Форми транспортування кисню кров'ю.
    6. Фактори, які впливають на утворення та дисоціацію окси­гемоглобіну.
    7. Коефіцієнт утилізації кисню (КУК).
    8. Форми транспортування СО2 кров'ю.



  1. Література.
  • Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – С. 388 – 406.
  • Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ. – Львів: БаК, 2002. – С. 593 – 615, 632.
  • Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физи­ологии, М.: Высшая школа, 1986. - С. 84-88.

Дихання в змінених умовах. Дихання при фізичному навантаженні
(позааудиторна самостійна робота).
  1. Теоретичні питання до заняття.
    1. Дихання за умов зниженого атмосферного тиску:
    2. Дихання при підйомі в гори:
  • зміни кисневої ємкості крові, гіпоксія, гіпокапнія;
  • специфіка функціонування дихального центру;
  • зміни параметрів легеневої вентиляції;
  • гірська (висотна) хвороба.
    1. Адаптивні процеси в організмі людини, яка тривало перебуває в горах.
    2. Дихання за умов підвищеного барометричного тиску:
    3. Дихання на глибині під водою:
  • зміни кількості фізично розчинених газів та кисневої ємкості крові;
  • специфіка функціонування дихального центру;
  • зміни параметрів легеневої вентиляції;
  • характеристика дихальної суміші для водолазів;
  • кесонна (декомпресійна) хвороба; інші потенційні ускладнення (”синдром ураження нервової системи гіпербарією”, повітряна емболія тощо).
    1. Гіпербарична оксигенація – фізіологічні засади, використання в медицині.
    2. Дихання при фізичному навантаженні:
    3. Зміни параметрів легеневої вентиляції та об’єму спожитого кисню.
    4. Зміни величини кисневої ємкості крові, причина.
    5. Кровопостачання м’язів. Зростання коефіцієнта утилізації кисню.
    6. Роль міоглобіну. Крива дисоціації міоглобіну.
    7. Адаптивні процеси в організмі людини, яка регулярно займається спортом.

2. Завдання для контролю засвоєння матеріалу:

2.2. Тестові завдання за системою „КРОК-1”:

1. Чемпіони по пірнанню занурюються на глибину до 100 метрів без акваланга і повертаються на поверхню через 4-5 хвилин. Чому у них не виникає кесонна хвороба?
  1. Пірнальник не дихає.
  2. Знижується парціальний тиск кисню.
  3. Підвищується парціальний тиск вуглекислого газу.
  4. Швидке виділення газів із крові при підйомі.
  5. *Повільне виділення газів із крові при підйомі.

2. Після виконання аварійних робіт на глибині моря 100 м водолаз відчув біль у м’язах, у нього виникли запаморочення, задишка, приступи блювоти. Які заходи необхідно застосувати для попередження кесонної хвороби?
  1. Швидке занурення.
  2. Повільне занурення на глибину.
  3. Швидкий підйом із глибини.
  4. *Повільний підйом із глибини.
  5. Вдихання на глибині чистого кисню.

3. Література:
  • Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – С. 417-420.
  • Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини: Підручник / Переклад з англ. – Львів: БаК, 2002. – С. 579-580, 581-582, 614, 625 – 627, 628-630, 635, 637 - 638.
  • Учебные задания по нормальной физиологии человека (Ситуационные задачи) “Система крови, кровообращение, пищеварение, обмен веществ и энергии, теплообмен, выделение, железы внутренней секреции”, под ред. Н.В. Братусь. – Винница, 1984. - С. 10-13.

Тема 22. Узагальнююче заняття з фізіології системи дихання

1. Практичні навички:
  1. Визначити дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху та резервний об’єм видиху методом спірометрії, оцінити отримані результати.
  2. Визначити ЖЄЛ методом спірометрії, оцінити отримані результати.
  3. Розрахувати за спірограмою дихальний об’єм, резервний об’єм вдиху та резервний об’єм видиху, ЖЄЛ, хвилинний об'єм дихання, максимальну вентиляцію легень, резерв дихання. Оцінити отримані результати.
  4. Виконати пробу Тифно, оцінити отримані результати.
  5. Розрахувати за спірограмою споживання кисню досліджуваним у стані спокою і після фізичного навантаження, оцінити отримані результати.
  6. Виконати функціональні дихальні проби, оцінити отримані результати.

2. Теоретичні питання:
  1. Етапи дихання. Фактори, що обумовлюють акти вдиху та видиху.
  2. Фізіологічна роль дихальних шляхів, регуляція їх просвіту.
  3. Від'ємний тиск у плевральній порожнині, його величини, спосіб визначення.
  4. Механізм вдиху і видиху.
  5. Перерахуйте та охарактеризуйте фактори, що обумовлюють еластичну тягу легень. Значення еластичної тяги для дихання. Роль сурфактантів.
  6. Легенева вентиляція. Статичні та динамічні показники легеневої вентиляції.
  7. Газовий склад повітря, що вдихається, видихається та альвеолярного.
  8. Парціальний тиск і напруга СО2 та О2 в альвеолярному повітрі, крові, тканинах. Каскад напруг як головна рушійна сила газообміну. Перерахуйте каскади напруг, які мають значення в газообміні.
  9. Газообмін у легенях. Дифузійна здатність легень і фактори, від яких вона залежить.
  10. Транспорт кисню кров’ю. Киснева ємкість крові.
  11. Крива дисоціації оксигемоглобіну. Фактори, що впливають на утворення і розпад оксигемоглобіну.
  12. Транспорт кров’ю вуглекислого газу.
  13. Газообмін у тканинах. Коефіцієнт утилізації кисню.
  14. Морфо-функціональна організація бульбо-понтинного дихального центру. Автоматія дихального центру.
  15. Рефлекторна регуляція дихання. Роль механорецепторів легень у зміні нейронних процесів у дихальному центрі та фаз дихання (Герінг і Брейєр).
  16. Нейрогуморальна регуляція дихання. Роль СО2, рН, нестачі кисню.
  17. Механізм першого вдиху новонародженого.
  18. Вплив підвищеного барометричного тиску на дихання.
  19. Вплив зниженого барометричного тиску на дихання.
  20. Дихання при фізичному навантаженні.
  21. Роль ротової порожнини в диханні та артикуляції.

22. Зв’язок між процесами дихання, жування та ковтання.


СХЕМИ,

які має вміти намалювати і пояснити студент:
  1. Схема, яка пояснює умови і взаємодію сил, що забезпечують вдих і видих.
  2. Схема реєстрації внутрішньоплеврального тиску.
  3. Таблиця зі значеннями парціальних тисків СО2 і О2 в повітрі (атмосферному, альвеолярному) та напруг даних газів у крові (артеріальній, венозній) і тканинах. Схема, що пояснює причину і напрямок руху даних газів в організмі.
  4. Крива дисоціації оксигемоглобіну.


Самостійна робота студентів:
  1. Підготовка до практичних занять (теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок).
  2. Підготовка до підсумкового контролю засвоєння матеріалу.
  3. Підготовка наукової доповіді на засіданні наукового гуртка з фізіології, студентської наукової конференції.
  4. Підготовка реферативних доповідей з розділу ”Фізіологія дихання”.
  5. Участь у наукових дослідженнях кафедри.
  6. Наукові публікації з актуальних проблем фізіології.
  7. Участь в олімпіаді з фізіології.

Перелік тем реферативних доповідей з розділу ”Фізіологія дихання”

(індивідуальна самостійна робота студентів):
  1. Метаболічна та ендокринна функції легень.
  2. Особливості дихання плода.
  3. Специфіка легеневої вентиляції у періоді новонародженості.
  4. Пневмоторакс – визначення, класифікація, причини виникнення. Принципи та методи відновлення від’ємного внутрішньоплеврального тиску та герметичності грудної клітки.
  5. Дихання і паління.
  6. 2,3-дифосфогліцерат – походження, фізіологічна роль в організмі.
  7. Транспорт газів кров’ю: історія дослідження. Ефекти Бора, Холдейна.
  8. Фізіологічна роль міоглобіну в організмі. Крива дисоціації міоглобіну.
  9. Вікові особливості газообміну.
  10. Дихання під час сну.
  11. Хропіння. Зв'язок хропіння з нічними апное.
  12. Фізіологічні основи штучної вентиляції легень (ШВЛ). Методи та параметри ШВЛ.
  13. Оксигенотерапія. Гіпербарична оксигенація. Токсична дія 100% кисню.
  14. Забезпечення дихання під час перебування в космосі. Оптимальні параметри легеневої вентиляції в космосі.

Література

Основна:
  • Нормальна фізіологія, за ред. В.І. Філімонова. – К.: Здоров’я, 1994. – С. 382 - 407.
  • Вільям Ф. Ганонг Фізіологія людини: Підручник/Переклад з англ.–Львів: БаК, 2002. – С. 593 – 639.
  • Посібник з нормальної фізіології, за ред. В.Г. Шевчука, Д.Г. Наливайка. – К.: Здоров’я, 1995. – С.199-211.
  • Учебные задания по нормальной физиологии человека (Ситуационные задачи) “Система крови, кровообращение, пищеварение, обмен веществ и энергии, теплообмен, выделение, железы внутренней секреции”, под ред. Н.В. Братусь. – Винница, 1984. - С. 10-13.

Додаткова:
  • Агаджанян Н.А. Организм и газовая среда обитания. – М.: Медицина, 1972. – 235 с.
  • Бреслав И.С., Глебовский В.Д. Регуляция дыхания. – Л.: Наука, 1981. – 280 с.
  • Начала физиологии, под ред. А. Д. Ноздрачева. – С.-Пб., 2001. – С. 780-826.
  • Панасюк Є.М., Корзик Л.С., Федорів Я.М. Фізіологія і патологія дихальної системи. – Львів: Світ, 1999. – 216 с.
  • Физиология дыхания, под ред. Л.Л. Шика. – Л.: Наука, 1973. – 351 с.
  • Физиология человека в 3 т., под ред. Р. Шмидта, Г. Тевса. – М.: Мир, 1996. – Т. 2. – С. 626-641.
  • Физиология человека в 2 т., под ред. В.М. Покровского, Г.Ф. Коротько. – М.: Медицина, 1997. – Т. 1. – С. 401-430.
  • Филимонов В.И. Нормальная физиология. – Запорожье, 1995. – С. 164-186.