1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій лю­дині, карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років

Вид материала

Документы

Содержание 1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів — 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені по­вторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, — 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­ни вчинені організованою групою або якщо вони завдали особл 5. Об'єктивна сторона Використання підроблених цінних паперів іншим чином Суб'єктивна сторона Стаття 225. Обман покупців та замовників 2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників, — 3. Об'єктивну сторону Суб'єктивна сторона 1. Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструмен 3. Об'єктивна сторона 7. Суб'єктивна сторона

Подобный материал:

• Розбещення неповнолітніх. Перешкоджання здійсненню виборчого права, 130.41kb.
• Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, 23.77kb.
• Кодексу України, 527.92kb.
• До шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права, 177.75kb.
• Порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю, 1688.87kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
• 1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих, 89.36kb.
• 5. Циклічність як форма економічного розвитку, 1573.65kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 150.05kb.
• Національний Університет «Острозька академія», 105.24kb.

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів

1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів —

караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені по­вторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­ни вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо вели­кої матеріальної шкоди, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка,1і. Повторним у статті 224 визнається злочин, вчинений осо­бою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або стат­тею 199 цього Кодексу.

2. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, як­що вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян, а особливо великою — така, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.


1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері обігу недержав­них цінних паперів.

2. Предмет злочину — підроблені недержавні цінні папери. Предметом цього злочину можуть бути лише недержавні цінні папери, емітен­тами яких є органи місцевого самоврядування, юридичні або фізичні особи (у то­му числі іноземні емітенти), які від свого імені випускають цінні папери і зо­бов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Форма цінних паперів може бути документарною і бездокументарною. Детальніше про це та про поняття «цінні папери» див. пункти 2 і 5 коментарю до ст. 223 КК.

Недержавними цінними паперами, зокрема, є облігації місцевих позик, акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, а також похідні цінні папери, випуск в обіг яких пов'язаний з пра­вом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. (ВВР. - 1996. - № 51. - Ст. 292).

3. Виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних цінних паперів кваліфікується за ст. 199 КК.

4. Предметом злочину, що розглядається, є тільки такі підроблені недер­жавні цінні папери, що мають значну схожість за формою та основними реквізитами зі справжніми цінними паперами, що перебувають в обігу.

5. Об'єктивна сторона злочину — це виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів.

6. Під виготовленням підроблених цінних паперів слід розуміти створен­ня повністю фальшивих цінних паперів або часткову підробку справжніх цінних паперів (підробка номера, серії облігації чи інших реквізитів цінних паперів). Способи виготовлення можуть бути різними (ксерокопіювання, за допомогою спеціальної комп'ютерної техніки, малювання тощо) і на квалі­фікацію цього злочину не впливають.

Виготовлення характеризується тим, що виготовлювач підроблює недер­жавні цінні папери таким чином, щоб вони мали значну схожість за формою та основними реквізитами (художнім оформленням, наявністю відповідних слів та цифр, підписів та відбитків печаток тощо) зі справжніми цінними па­перами, що за його задумом у звичайних умовах ускладнить або зовсім ви­ключить виявлення підробки під час їх збуту, зробить можливим перебуван­ня таких цінних паперів в обігу. У протилежних випадках, коли особа «гру­бо» підробляє недержавні цінні папери, усвідомлює очевидну невідповід­ність їх форми чи основних реквізитів, проте розраховує збути їх із викори­станням суб'єктивних недоліків іншої особи (ослаблений зір, необізнаність щодо цінних паперів тощо) чи особливої обстановки і в такий спосіб заво­лодіти чужим майном, такі дії слід кваліфікувати як незакінчене чи закінче­не шахрайство (ст. 190 КК).

Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроб­лених недержавних цінних паперів, випущених у бездокументарній формі, характеризуються тим, що такі дії вчиняються з документом, який існує в електронному виді як запис певних даних на рахунках у цінних паперах в системі електронного обігу цінних паперів. Саме виготовлення підробле­них цінних паперів у такій формі вирізняється тим, що дії особи операційно завжди вчинюються з певними даними, які вона змінює чи вносить додат­ково.

У цій статті йдеться про виготовлення цінних паперів реально існуючих емітентів. У разі виготовлення особою «цінних паперів» неіснуючої юридич­ної особи з метою продажу і заволодіння в такий спосіб чужими коштами дії можуть кваліфікуватись як готування до шахрайства (статті 14 та 190 КК).

7. Збут цінних паперів — це їх відчуження будь-яким способом, вчинене їх виготовлювачем або іншою особою (наприклад, продаж, обмін, даруван­ня).

8. Використання підроблених цінних паперів іншим чином охоплює всі інші, крім відчуження, способи їх пред'явлення під виглядом справжніх цінних паперів для придбання або реалізації певних прав або звільнення від обов'язків (наприклад, використання їх як застави або для отримання дивідендів, можливості голосування на зборах акціонерів).

9. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із дій: ви­готовлення з метою збуту, збуту чи використання іншим чином хоча б од­ного примірника підроблених недержавних цінних паперів.

10. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, а виготовлення цінних паперів поєднане з метою їх збуту. При кваліфікації збуту підробле­них недержавних цінних паперів чи використання їх іншим чином слід обов'язково встановлювати усвідомлення особою того, що цінні папери підроблені. Мотиви злочину можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покаран­ня.

11. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Учи­нення службовою особою передбачених ст. 224 КК дій з використанням вла­ди чи службового становища або з перевищенням влади чи службових повноважень за наявності підстав може потребувати додаткової кваліфікації за статтями 364 чи 365 КК.

12. Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або ст. 199 КК, і через певний час до чи після осудження за це (якщо судимість не була знята чи погашена в уста­новленому законом порядку) знову вчинила хоча б одну з дій, передбачених ч. 1 ст. 224 КК. Про поняття повторності також див. ст. 32 КК і коментар до неї.

Повторність цього злочину слід відрізняти від єдиного продовжуваного злочину, тобто вчинення двох або більше тотожних дій, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Наприклад, єдиним продовжуваним злочином є ре­алізація єдиного умислу щодо незаконного виготовлення підряд певної кількості підроблених недержавних цінних паперів, а так само дії особи, яка виготовила підроблені недержавні цінні папери з метою їх збуту і відразу збула їх.

13. Під матеріальною шкодою в частинах 2 та 3 цієї статті слід розуміти ту матеріальну шкоду, яка завдана державі, юридичним особам або окремим громадянам. Вона може полягати у втраті коштів чи іншого майна покупця­ми підроблених цінних паперів або особами, які виконали майнове зобов'я­зання, посвідчене такими цінними паперами (наприклад, сплатили борг, ви­платили дивіденди, передали майно при ліквідації емітента), у збитках від знецінення дійсних цінних паперів тощо. Визначення шкоди як великої (триста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та особли­во великої (тисяча і більше таких мінімумів) передбачене в примітці до ст. 224 КК.

14. Про поняття вчинення злочину організованою групою див. ст. 28 КК та коментар до неї.

15. Злочин, передбачений ст. 224 КК, слід відрізняти від суміжних зло­чинів, предметом яких можуть бути інші документи, що використовуються у сфері господарської діяльності. Зокрема, підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, збут чи використання підроблених документів на переказ чи платіжних карток кваліфікується за ст. 200 КК. Учинення аналогічних дій з підробленими зна­ками поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, проїзних документів і документів на перевезення ван­тажу кваліфікується за ст. 215 КК; якщо предметом виступали підроблені марки акцизного збору або контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм чи голографічні захисні елементи — за ст. 216 КК. Відповідальність за виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених білетів державної лотереї встановлена у ст. 199 КК. У багатьох випадках на практиці застосовуються загальні норми про відповідальність за підроблення документів, збут та використання таких документів, передбачені статтями 358 та 366 КК. Наприклад, така норма мо­же застосовуватися для кваліфікації підробки виписок із рахунків у цінних паперах. Такі виписки є офіційними документами, що підтверджують право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, проте самі цінними паперами не визнаються.


Стаття 225. Обман покупців та замовників

1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, як­що ці дії вчинені у значних розмірах, —

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман покупців чи замовників, —

караються штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Обманом покупців та замовників у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері реалізації то­варів та надання послуг суб'єктами господарської діяльності. Додатковий об'єкт — власність покупців та замовників.

2. Предметом злочину можуть бути товари (наприклад, при обважуванні) або гроші (наприклад, при обраховуванні).

3. Об'єктивну сторону цього злочину характеризують: 1) діяння — обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг;

2) наслідок — матеріальна шкода громадянинові в сумі, що перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян; 3) причинний зв'язок між діянням та наслідком.

4. Обмірювання як спосіб учинення цього злочину характеризується тим, що особа вводить в оману покупця чи замовника щодо виміру, зокрема, до­вжини, площі чи об'єму, внаслідок чого при обчисленні оплати товарів чи послуг враховуються завищені результати виміру. При обважуванні ана­логічний обман стосується виміру ваги.

Обмірювання та обважування під час реалізації товарів призводить до то­го, що покупці одержують їх у меншій, чим оплачено, кількості вимірних одиниць, тобто менше за довжиною, площею, об'ємом, вагою тощо. Обман­ний вимір можливий як під час безпосередньої реалізації товарів, так і під час їх попереднього фасування. Обмірювання та обважування під час надан­ня послуг, зокрема, може полягати в обмані щодо виміру наданих послуг (наприклад, тривалості телефонних переговорів), отриманих від замовника предметів тощо.

5. Обраховування характеризується тим, що особа вводить в оману покуп­ця чи замовника щодо розрахунку вартості товарів, послуг, використаних матеріалів або щодо кількості одиниць товарів, які реалізуються, або щодо суми грошей, які приймаються чи видаються під час оплати товарів чи по­слуг.

6. Під іншим обманом покупців та замовників слід розуміти продаж фаль­сифікованих товарів (наприклад, розбавлених водою молока чи пива; пред­метів, в яких окремі частини (деталі) замінені на більш зношені) або не­повного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, стягування плати за послу­ги, що надаються безкоштовно (наприклад, за ремонт виробу під час га­рантійного строку), перевищення встановлених цін на товари чи послуги, приписку робіт, що не виконувались, тощо.

7. Обман покупців та замовників може бути вчинено як одним способом, так і кількома способами одночасно, що не впливає на кваліфікацію злочи­ну. У випадках, коли особа підробила офіційний документ, печатку, штамп чи бланк і використала його для обману покупців чи замовників, а також коли вона використала офіційний документ, печатку, штамп чи бланк, підроблений іншою особою, потрібна додаткова кваліфікація за стаття­ми 358 чи 366 КК. Якщо особа спочатку виготовила або переробила фаль­сифіковані вимірювальні прилади чи інструменти з метою їх використання і згодом використала для обману покупців та замовників, вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 226 та 225 КК. У цих випадках слід відрізняти виготовлення або переробку фаль­сифікованих вимірювальних приладів чи інструментів від неправильних дій при використанні нефальсифікованого приладу, які можуть призводити до недостовірних результатів вимірювання (див. коментар до ст. 226 КК).

8. Загальною ознакою обману в цьому складі злочину є те, що особа умисно повідомляє потерпілому неправдиві відомості або приховує певні обставини з метою ввести його в оману або продовжити стан обману щодо тих дій, якими завдається матеріальна шкода. Внаслідок цього потерпілий, перебуваючи в стані обману, сам більше передає або менше одержує грошей чи іншого майна. Реалізація товарів та надання послуг за завищеними ціна­ми за дійсною згодою на це покупця чи замовника або шляхом примушува­ння його до такої оплати не містить складу цього злочину, однак за наяв­ності підстав можуть кваліфікуватися, зокрема, за статтями 189, 354 чи 368 КК.

9. Обман покупців та замовників під час реалізації товарів або надання послуг означає, що це діяння вчинене за наявності цивільно-правових відно­син між особою та покупцем чи замовником щодо реалізації товарів чи на­дання послуг. Якщо особа укладала угоду щодо реалізації товарів чи надан­ня послуг без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались угодою, і отримала майно за умови виконання якого-небудь зобов'язання, яке не збиралась виконувати, а в дійсності уже в момент заволодіння чужим майном мала намір його привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство (ст. 190 КК).

10. Для кваліфікації обману покупців та замовників не має значення місце його вчинення. Цей злочин може вчинятися на підприємствах торгівлі, комунального господарства, громадського харчування, побутового обслуговування населення, на ринках та в інших місцях.

11. Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 КК є тільки окремі гро­мадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфі­кується як шахрайство (ст. 190 КК).

12. Під обманом покупців та замовників у значних розмірах слід розуміти, згідно з приміткою до ст. 225 КК, такий обман, який фактично спричинив матеріальну шкоду громадянинові в сумі, що перевищує три неоподаткову­вані мінімуми доходів громадян. Така шкода завдається одному громадяни­нові шляхом учинення одного діяння або двох чи більше діянь, які є про­явом єдиного продовжуваного злочину. В останніх випадках обов'язковою ознакою є наявність єдиного злочинного наміру, який об'єднує декілька то­тожних діянь, наприклад, завищення ваги різних товарів, які окремо зважу­ються і разом продаються одному громадянинові. Тотожність діянь означає, що кожне з них є обманом покупця чи замовника, способи їх вчинення мо­жуть бути однаковими або різними. Про поняття єдиного продовжуваного злочину див. також ст. 32 КК та коментар до неї.

13. Злочин вважається закінченим з моменту, коли матеріальна шкода в сумі, що перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян, була фактично завдана покупцеві або замовникові. Як правило, це момент закінчення розрахунків за товари чи послуги, наприклад, коли продавець вже одержав гроші в названій вище сумі від покупця. Можлива відпові­дальність за замах на цей злочин (кваліфікується за відповідною частиною статей 15 та 225 КК), коли його не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі особи, наприклад, коли зазначена сума вказана в доку­менті, що був переданий замовнику з пропозицією оплати через касу під­приємства, проте письмовий обман був виявлений замовником відразу або після внесення в касу суми, що не перевищує трьох неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян.

14. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть вра­ховуватися при призначенні покарання.

Якщо обман покупців чи замовників був учинений з метою покриття не­стачі майна, що виникла внаслідок його привласнення чи розтрати або че­рез службову недбалість, можлива кваліфікація за сукупністю злочинів, пе­редбачених відповідно статтями 225 та 191 або статтями 225 та 367 КК.

15. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка після досягнення 16-річного віку реалізує товари або надає послуги від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання. Останнім визнається як юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, так і фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності. Таке тлумачення суб'єкта злочину пов'яза­не з тим, що в ст. 225 КК йдеться про злочин проти суспільних відносин у сфері господарської діяльності, учасником яких є суб'єкт господарювання.

За статтею 225 КК можуть нести відповідальність як особи, які безпосе­редньо реалізують товар чи надають послуги (продавці, офіціанти, майстри по ремонту виробів тощо), так і ті особи, які здійснюють розрахунки за то­вари чи послуги (касири, особи, які оформляють продаж товару в кредит, тощо), а також особи, які готують товари до реалізації (розфасовники, на­ладчики торгових автоматів тощо). Суб'єктом цього злочину в судовій прак­тиці визнаються не тільки працівники підприємств, а й інші особи, які ре­алізують товари в підприємствах (п. 8 постанови ПВСУ «Про судову прак­тику в справах про обман покупців» від 2 березня 1973 р. № 2 (Постанови (1963-2000)... - Т.2. - С. 187).

Службові особи суб'єктів господарювання, які обманюють покупців та за­мовників чи беруть участь в їх обмані, за наявності в їхніх діях також і ознак зловживання службовим становищем, несуть відповідальність за стат­тями 225 та 364 КК. Так само кваліфікуються дії службових осіб, які дали підлеглим їм по службі працівникам вказівку про обман покупців чи замов­ників.

Обман громадян при здійсненні незареєстрованої підприємницької діяль­ності, а також в інших випадках, коли він учиняється при реалізації товару або наданні послуги не від імені зареєстрованого суб'єкта господарювання (наприклад, під час продажу продукції, вирощеної в особистому підсобному господарстві), кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК).

16. Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 225 КК за умови, що судимість осо­би за злочин, передбачений цією статтею, не була погашена чи знята в пе­редбаченому законом порядку. Про поняття судимості, погашення та зняття її див. статті 88-91 КК і коментар до них.

17. Обман покупців чи замовників працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, якщо матеріальна шкода, заподіяна таким обманом, не перевищує трьох неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 155² КпАП.


Стаття 226. Фальсифікація засобів вимірювання

1. Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів —

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправ­ними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею, — караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.


1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення єдності вимірювань в Україні, захисту громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань. Ці відносини регулю­ються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 р. (ВВР. - 1998. - № 30-31. - Ст. 194) та іншими норма­тивними актами.

2. Предмет злочину — фальсифіковані вимірювальні прилади та інстру­менти.

Прилади та інструменти є видами засобів вимірювальної техніки — тех­нічних засобів, які застосовуються під час вимірювань і мають нормовані ме­трологічні характеристики (ст. 1 вказаного Закону). Вимірювання прилада­ми базується на дії самого приладу, який конструктивно здатний до са­мостійної роботи та відображення результатів вимірювання, наприклад, вимірювання лічильниками спожитої електроенергії, води чи газу. Інструменти самостійно не працюють, а використовуються людиною в процесі вимірювання як допоміжний засіб, наприклад, вимірювання мікрометром, штангенциркулем тощо. Порядок установлення приналежності технічних за­собів до засобів вимірювальної техніки визначається Держстандартом Ук­раїни (див., зокрема, відповідний наказ Держстандарту від 12 травня 1999 р. № 217 (0В У. - 1999. - № ЗО. - Ст. 1560).

Вимірювання — це відображення фізичних величин їх значеннями за до­помогою експерименту та обчислень із застосуванням спеціальних технічних засобів (ст. 1 вказаного Закону). Для кваліфікації за ст. 226 КК не має зна­чення, які саме фізичні величини (вага, об'єм, сила струму, відстань, швид- , кість тощо) відображаються при вимірюванні, а також в якій сфері людсь­кої діяльності планується використання фальшивих вимірювальних прила­дів та інструментів (в торгівлі, при наданні послуг, у медичній діяльності, при здійсненні контролю за якістю і безпекою продуктів харчування, станом навколишнього природного середовища, безпекою умов праці, під час геоде­зичних чи гідрометеорологічних робіт, податкових, банківських чи митних операцій тощо).

Фальшиві вимірювальні прилади та інструменти зовні виглядять як такі, що мають нормовані метрологічні характеристики, а насправді не відповіда­ють метрологічним вимогам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовні справні й точні терези на­справді показують неточну вагу, оскільки перенастроєно роботу їх внутрішнього механізму чи програму.

3. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується виготовленням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

4. Виготовлення — це дії зі створення вимірювальних приладів чи інстру­ментів, пов'язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифікація вже створе­них приладів чи інструментів. Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструментів.

Дії, якими фальсифікується прилад чи інструмент, можуть виявлятися в заміні деталей, частин чи блоків, внесенні змін до конструкторської схеми роботи приладу чи до його програми тощо. Фальсифікація може полягати також у спеціальній технічній наладці, яка пов'язана із втручанням у внут­рішню роботу приладу, проте її слід відрізняти від неправильних дій при ви­користанні нефальсифікованого приладу, які можуть призводити до недо­стовірних результатів вимірювання, наприклад, неправильно виставляються механічні терези, прилад експлуатується в умовах надто високої або низької температури, вологості тощо.

5. Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди відчуження фаль­сифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дарування тощо). Таке відчуження може вчинюватись як тією особою, яка виготовила або переробила фальсифіковані прилади та інструменти, так і іншими осо­бами.

6. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій — виготовлення, перероблення чи збуту.

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, при­чому виготовлення і перероблення фальсифікованих приладів чи інструментів учиняється з метою використання (винним або іншими особами) чи збуту.

8. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

9. Відповідальність за ч. 2 ст. 226 КК настає у випадку, коли особа, яка має судимість за частинами 1 чи 2 цієї статті, що не була знята чи погаше­на в установленому законом порядку, знову вчинила цей злочин. Про понят­тя судимості, погашення та зняття її див. статті 88-91 КК і коментар до них.