1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій лю­дині, карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років

Вид материала

Документы

Содержание 1. Безпосереднім об'єктом Знаки поштової оплати — Маркована продукція Міжнародний купон для відповіді — Посвідчення особи для міжнародного поштового обміну — 3. Об'єктивна сторона 5. Суб'єктивна сторона 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, — 1. Безпосередній об'єкт Марка акцизного збору — Контрольна марка для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів і фонограм — Голографічний захисний елемент — 3. Об'єктивна сторона Незаконне одержання Суб'єктивна сторона 1. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма — 2. Ті самі дії, вчинені повторно, — 3. Об'єктивну сторону 8. Суб'єктивна сторона Стаття 218. Фіктивне банкрутство ... Полное содержание

Подобный материал:

• Розбещення неповнолітніх. Перешкоджання здійсненню виборчого права, 130.41kb.
• Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, 23.77kb.
• Кодексу України, 527.92kb.
• До шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права, 177.75kb.
• Порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю, 1688.87kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
• 1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих, 89.36kb.
• 5. Циклічність як форма економічного розвитку, 1573.65kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 150.05kb.
• Національний Університет «Острозька академія», 105.24kb.

1. Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини у сфері фінан­сових інтересів держави.

2. Предметом злочину є: знаки поштової оплати; маркована продукція;

міжнародні купони для відповіді; посвідчення особи для міжнародного поштового обміну; відбитки маркувальних машин; квитки залізничного, вод­ного, повітряного, автомобільного транспорту, інші проїзні документи і до­кументи на перевезення вантажу.

Знаки поштової оплати — це реквізити поштових відправлень, що підтверджують оплату послуг поштового зв'язку. Як знаки поштової опла­ти в Україні використовуються поштові марки, відбитки кліше маркуваль­них машин, відбитки спеціальних штемпелів, міжнародні купони для від­повіді.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зв'язок» від 16 травня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 20. — Ст, 143) під поштовою маркою слід розуміти дер­жавний знак, що є засобом оплати послуг поштового зв'язку, виготовлений друкарським способом, із художнім зображенням та зазначенням його номі­нальної вартості.

Маркована продукція — це виготовлені друкарським способом поштові відправлення (марковані конверти і марковані поштові листівки) із надру­кованим на них зображенням поштових марок (так звані віньєтки).

Міжнародний купон для відповіді — це спеціальний знак Міжнародного бюро Всесвітньої поштової спілки, надрукований на папері з водяними зна­ками, яким можна замінити поштові марки.

Посвідчення особи для міжнародного поштового обміну — це посвідчення, що видається поштовими органами країн-учасниць Всесвітньої поштової спілки і засвідчує право особи на одержання поштової кореспонденції, що адресується їй або на поштову скриньку.

Предметом злочину є також відбитки маркувальних машин. Маркувальна машина — це пристрій, призначений для нанесення на письмову кореспон­денцію відбитків державного знака, що підтверджує оплату послуг поштово­го зв'язку, дату прийому й іншої інформації. У документах Всесвітньої поштової спілки ці машини називаються франкувальними.

Проїзні документи — це документи, що дають право проїзду на залізнич­ному, водному, повітряному або автомобільному транспорті (квитки зазна­чених видів транспорту, у тому числі талони, жетони, службові проїзні документи тощо). Документами на перевезення вантажів є, наприклад, багажні квитанції, дорожні відомості, окремі вимоги, плацкарти тощо.

3. Об'єктивна сторона злочину може полягати у виготовленні для збуту зазначених предметів, їх збуті або використанні.

Під виготовленням слід розуміти повну або часткову підробку зазначених предметів, або надання використаним знакам поштової оплати вигляду не­використаних знаків.

Збут — це сплатна або безоплатна передача (продаж, обмін, дарування тощо) зазначених підроблених предметів іншим особам або організаціям для їх подальшого використання. Збут може вчинятися як особою, що здійснює підробку знаків поштової оплати і проїзних документів, так і іншою особою.

Використання припускає будь-яку форму застосування підроблених предметів, наприклад, надання їх замість справжніх тощо.

4. Злочин є закінченим з моменту вчинення одної із зазначених дій.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Осо­ба усвідомлює, що виготовляє для збуту, збуває або використовує підроб­лені предмети, що зазначені вище, і бажає так вчиняти. Обов'язковою озна­кою суб'єктивної сторони цього злочину виступає спеціальна мета — збут предметів даного злочину.

6. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.


Стаття 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок

1. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут неза­конно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізу­альних творів та фонограм чи голографічних захисних елементів —

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з конфіскацією товарів промаркованих підробленими марками чи голографічними захисними елементами.


1. Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини, що складаються у сфері державного регулювання випуску продукції і формування дохідної частини державного бюджету.

2. Предметом злочину є марки акцизного збору, контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм, го­лографічні захисні елементи.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким сьогодні маркують­ся в Україні тільки два види товарів — алкогольні і тютюнові вироби. На­явність на цих товарах акцизної марки підтверджує сплату платником акцизного збору, легальність їх ввезення і реалізації на території України (ст. 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби» від 15 вересня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 40. — Ст. 297). Акцизні марки бувають трьох видів: марки акцизного збору для маркування алко­гольних напоїв; такі самі марки для тютюнових виробів; спеціальні марки для маркування конфіскованих алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Марки акцизного збору у встановленому законом порядку продаються суб'єктам підприємництва, що є платниками акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби.

Контрольна марка для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів і фонограм — це спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторсь­ких прав і надає право на поширення, у тому числі шляхом імпорту, опто­вої і роздрібної торгівлі, примірників аудіовізуальних творів або фонограм на території України і їх експорту (ст. 2 Закону України «Про розпов­сюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» (ВВР. — 2000. — № 24. — Ст. 183). Контрольна марка має серію і номер. Закон передбачає три серії контрольних марок: «А» — для аудіокасет; «У» — для відеокасет; «К» — для компакт-дисків.

Аудіовізуальним твором визнається твір, що складається з набору пов'язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху, із су­провідним звучанням або без нього, що можна бачити, а при наявності супровідного звучання — чути. До аудіовізуальних творів належать кінема­тографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними кінематографії, на магнітних плівках, платівках, дисках тощо.

Фонограма — це винятково звуковий запис якогось виконання або інших звуків. Примірниками фонограм є грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети й інші носії записів.

Примірник аудіовізуального твору або фонограми — це відтворена в будь-якій матеріальній формі копія аудіовізуального твору або фонограми, що містить усе або значну частину зображення або звуків, які є складовими частинами даного аудіовізуального твору або фонограми.

Примірники аудіовізуальних творів і фонограм маркуються контрольни­ми марками перед їх випуском в обіг. Маркування контрольною маркою здійснюють імпортер, експортер або відтворювач, що випускає примірники в обіг. Право на одержання контрольних марок мають імпортери, експорте­ри і відтворювачі примірників аудіовізуальних творів і фонограм, що вне­сені в Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок.

Марка акцизного збору, контрольна марка для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів і фонограм не є цінними паперами, а то­му застосування статей 199 або 224 КК при незаконному виготовленні, підробці, використанні або збуті вищезгаданих предметів виключається.

Голографічний захисний елемент — це голографічний елемент, призначе­ний для маркування носіїв інформації, документів і товарів із метою підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний із використанням технологій, що роблять неможливим його несанкціоноване відтворення (по­станова КМ України «Про затвердження Положення про порядок голо­графічного захисту документів і товарів» від 24 лютого 2001 р. № 171 (ОВУ. — 2001. — № 9. — Ст. 355). Голографічним елементом визнається матеріальний об'єкт із тонкошаровою структурою, що створюється з метою формування (відновлення) записаного на ньому зображення шляхом інтер­ференції та дифракції світла, що відбивається.

3. Об'єктивна сторона злочину може виявлятися в незаконному виготов­ленні предмета злочину, його підробці, використанні або збуті.

4. Під незаконним виготовленням предметів, зазначених у ст. 216, слід ро­зуміти, наприклад, їх виготовлення без одержання необхідного дозволу або з порушенням порядку одержання, оформлення такого дозволу, за підробле­ними документами, підприємствами, що не мають ліцензії на виготовлення таких предметів, тощо. При незаконному виготовленні виготовлювачем ви­готовляються не фальшиві, а дійсні марки акцизного збору, контрольні мар­ки, голографічні захисні елементи, проте за відсутності необхідних правових підстав або з порушенням встановленого порядку для такого виробництва.

Відносини у сфері виготовлення зазначених предметів регулюються: «По­ложенням про марки акцизного збору», затвердженим Указом Президента України від 18 вересня 1995 р. № 849/95 (Урядовий кур'єр. — 1995. — № 145-146. — С. 6); постановою Кабінету Міністрів України «Про за­провадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 23 квітня 2003 р. № 567 (ОВУ. - 2003. - № 17. - Ст. 761);

постановою Кабінету Міністрів України і НБУ «Про виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності» від 27 серпня 1997 р. № 933 (ОВУ. — 1997. — № 35- — Ст. 91); Законом України «Про розповсюджен­ня примірників аудіовізуальних творів і фонограм» від 23 березня 2000 р. № 1587-ІП (ВВР. - 2000. - № 24. - Ст. 183); постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» від 13 жовтня 2000 р. № 1555 (ОВУ. - 2000. - № 42. - Ст. 1792); Указом Президента України «Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами» від 15 листопада 2000 р. № 1239/2000 (ОВУ. - 2000. - № 46. - Ст. 1989); постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок голографічного захисту документів і товарів» від 24 лютого 2001 р. № 171 (ОВУ. — 2001. — № 9. — Ст. 355); наказом Державного комітету Ук­раїни з питань регуляторної політики та підприємництва і Служби безпеки України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виробництва, впровадження, сертифікаційних ви­пробувань, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів» від 8 квітня 2003 р. (ОВУ. - 2003. - № 17. - Ст. 806); постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів і груп товарів, які підлягають захисту голографічними елементами» від 5 липня 2002 р. № 932 (ОВУ. - 2002. - № 28. - Ст. 1314).

5. Під підробкою розуміється виготовлення фальшивих марок акцизного збору, фальшивих контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів і фонограм або фальшивих гологра­фічних захисних елементів будь-яким способом (поліграфічний, електро­графічний, фотографічний, малювальний, метод дворазового копіювання то­що). Таке виготовлення припускає повне відтворення предмета злочину, що створюється заново. Підробка має місце також і тоді, коли винний вносить в акцизні марки, контрольні марки, голографічні захисні елементи неправ­диві свідчення, наприклад, змінює серію, номер чи інші реквізити.

6. Використання незаконно виготовлених, отриманих або підроблених ма­рок акцизного збору, контрольних марок або голографічних захисних еле­ментів полягає в маркуванні ними певних товарів, творів або інших пред­метів. Порядок позначення відповідних товарів акцизними, контрольними марками або захисними голографічними елементами визначається вищезга­даним законодавством.

7. Незаконне одержання марок акцизного збору, контрольних марок, го­лографічних захисних елементів, подальше використання або збут яких тяг­не кримінальну відповідальність за ст. 216 КК, означає одержання їх будь-яким протиправним способом, наприклад, шляхом викрадення, шахрайства, зловживання службовою особою своїм службовим становищем тощо.

Незаконне зберігання марок акцизного збору тягне адміністративну відповідальність за ч. З ст. 164⁵ КпАП.

8. Збут незаконно виготовлених, отриманих або підроблених марок ак­цизного збору, контрольних марок або голографічних захисних елементів — це будь-яка форма їх сплатного або безоплатного відчуження — продаж, обмін, дарування, передача в борг, у рахунок оплати боргу тощо.

9. Злочин вважається закінченим із моменту вчинення одної із зазначе­них дій.

10. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Якщо вчинення злочину, передбаченого ст. 216 КК, поєднане з ухилен­ням від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, то за наяв­ності до того підстав вчинене слід додатково кваліфікувати за ст. 212 КК. Незаконне використання контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів і фонограм, поєднане з порушенням авторського пра­ва або суміжних прав, слід додатково кваліфікувати за ст. 176 КК.

11. Суб'єкт злочину — будь-яка особа. Якщо цей злочин вчиняється службовою особою, що використовує при цьому своє службове становище, відповідальність настає за сукупністю злочинів (статті 216 і 364 КК).

12. У частині 2 ст. 216 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчи­нені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Про поняття повторності див. ст. 32 КК і коментар до неї. Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 КК і коментар до неї.


Стаття 217. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма

1. Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма —

карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, —

караються штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років.


1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини щодо захисту прав і законних інтересів споживачів у сфері господарської діяльності з вироба­ми із дорогоцінних металів. Ці відносини регулюються Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання доро­гоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ни­ми» від 18 листопада 1997 р. (ВВР. - 1998. - № 9. - Ст. 34; 2000. -№ 38. - Ст. 318; № 46. - Ст. 396; Урядовий кур'єр. - № 117-118) та іншими нормативно-правовими актами.

2. Предмет злочину — державне пробірне клеймо, тобто знак установле­ного єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі ва­гових одиниць сплаву. Для кожного виду дорогоцінних металів встановлені проби (державні стандарти): платина — 950; золото — 375, 500, 585, 750, 958, 999; срібло - 800, 875, 925, 960; паладій - 500, 850. Залишаються в обігу і реалізуються ювелірні та побутові вироби із золота 333 (триста тридцять третьої) і 583 (п'ятсот вісімдесят третьої) проби та срібла 750 (сімсот п'ят­десятої) проби з відбитком державного пробірного клейма (див. ст. 1 вказа­ного Закону).

Предметом цього злочину є як незаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо. Це можуть бути державні пробірні клейма для механічного клеймування (відбиток проставляється механічним ударом) або клейма-електроди (відбиток проставляється електроіскровим методом).

Не є предметом цього злочину іменник — спеціальний знак, який засвід­чує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів.

3. Об'єктивну сторону цього злочину характеризують альтернативні дії:

незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

4. Під виготовленням слід розуміти як повне створення державного пробірного клейма, так і відновлення непридатного для використання клей­ма. У всякому разі тут йдеться про виготовлення предмета (приладу), яким клеймується виріб, а не самого знака на виробі.

Незаконність виготовлення означає, що воно суперечить встановленому законом порядку, згідно з яким державне клеймо виготовляється тільки за замовленням Міністерства фінансів України у відповідності до затвердженої ним форми та опису. Державна пробірна служба розробляє форми держав­них пробірних клейм з описом і подає Міністерству фінансів відповідні ма­теріали для їх затвердження, забезпечує виготовлення зазначених клейм, проводить їх реєстрацію та експертизу відбитків цих клейм (див. «Положен­ня про Державну пробірну службу», затверджене постановою КМУ від 28 квітня 2000 р. № 732 (ОВУ. - 2000. - № 18. - Ст. 744; 2001. -№ 12. — Ст. 491). Місце незаконного виготовлення державного пробірного клейма може бути будь-яким і не впливає на кваліфікацію цього злочину.

5. Незаконний збут державного пробірного клейма — це його відчужен­ня будь-яким способом (продаж, дарування, обмін тощо). Збутом є відчу­ження як законно виготовленого, так і незаконно виготовленого державно­го пробірного клейма. В останньому випадку дії особи, яка сама незаконно виготовила клеймо, слід кваліфікувати як незаконне виготовлення та збут, а в інших випадках — тільки як незаконний збут. Передача державного пробірного клейма іншій особі для тимчасового незаконного використання і дальшого його повернення є пособництвом у незаконному використанні дер­жавного пробірного клейма (ч. 5 ст. 27, ст. 217 КК).

6. Незаконне використання означає незаконне нанесення відбитка дер­жавного пробірного клейма на виріб. Таке нанесення відбитка клейма мож­ливе: 1) законно виготовленим або незаконно виготовленим клеймом; 2) на ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів або на інші вироби (включаючи ті, що виготовлені не із дорогоцінних металів); 3) особами, яким надано право клеймувати вироби, або іншими особами.

Незаконність нанесення відбитка державного пробірного клейма на ювелірні та побутові вироби із дорогоцінних металів може виявлятися в по­рушенні порядку клеймування таких виробів, передбаченого вказаним вище Законом України та наказом Міністерства фінансів України «Про затверд­ження Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контро­лю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів» від 20 жовтня 1999 р. № 244 (ОВУ. - 1999.- № 51. - Ст. 2569). Право клей­мувати такі вироби мають тільки органи Державної пробірної служби та мо­жуть мати суб'єкти господарської діяльності — виготовлювачі таких виробів, за умови наявності у них акредитованої у встановленому порядку Держстан­дартом України лабораторії на клеймування виробів власного виробництва. Незаконним використанням державного пробірного клейма, зокрема, мо­жуть визнаватися: клеймування виробів не власного виробництва чи неза­конно виготовлених виробів; клеймування виробів, покритих іншим доро­гоцінним металом, не за основним сплавом; нанесення відбитка пробірного клейма, яке не відповідає пробі сплаву, з якого виготовлено виріб тощо. В останньому випадку при кваліфікації слід враховувати відхилення, які припускаються законодавством у певних межах (див. п. 3.14 вказаної вище Інструкції).

Нанесення відбитка державного пробірного клейма на виріб, виготовле­ний не з дорогоцінного металу, і подальший продаж цього виробу під вигля­дом виробу з дорогоцінного металу вимагає додаткової кваліфікації за ст. 190 КК як шахрайство. Так само кваліфікується завищення проби при нанесенні клейма на виріб із дорогоцінного металу і подальший продаж цьо­го виробу.

7. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій — виготовлення, збуту або використання.

8. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть вра­ховуватися при призначенні покарання.

9. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Учи­нення службовою особою передбачених ст. 217 КК дій з використанням вла­ди чи службового становища або з перевищенням влади чи службових по­вноважень потребує додаткової кваліфікації за статтями 364 чи 365 КК.

10. Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 217 як повторне за умови, що особа раніше вчинила будь-яку дію, передбачену ч. 1 цієї статті, і через певний час до засудження чи після засудження за це (якщо судимість не була знята чи погашена у встановленому законом порядку) знову вчинила будь-яку із вка­заних дій. Повторність цього злочину слід відрізняти від єдиного продовжуваного злочину, тобто вчинення двох або більше тотожних дій, об'єднаних єдиним злочинним наміром (наприклад, реалізація єдиного умислу щодо не­законного клеймування підряд певної кількості виробів). Про поняття по­вторності також див. ст. 32 КК і коментар до неї.


Стаття 218. Фіктивне банкрутство

Завідомо неправдива офіційна заява громадянина — засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина — суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, —

караються штрафом від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка. У статтях 218-223 цього Кодексу матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.