1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій лю­дині, карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років

Вид материала

Документы

Содержание Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті 3. Об'єктивна сторона Умовами кримінальної відповідальності Момент закінчення Приховування виручки 7. Суб'єктивна сторона Кваліфікуючими ознаками Стаття 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків 2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, — 3. Об'єктивна сторона Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття за межами України валютних рахунків Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, використання за межами України валютних рахунків — Моментом закінчення 7. Суб'єктивна сторона Кваліфікуючими ознаками

Подобный материал:

• Розбещення неповнолітніх. Перешкоджання здійсненню виборчого права, 130.41kb.
• Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, 23.77kb.
• Кодексу України, 527.92kb.
• До шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права, 177.75kb.
• Порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю, 1688.87kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
• 1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих, 89.36kb.
• 5. Циклічність як форма економічного розвитку, 1573.65kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 150.05kb.
• Національний Університет «Острозька академія», 105.24kb.

Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

1. Умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та ор­ганізацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють госпо­дарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Ук­раїну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від ре­алізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінно­стей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних ціннос­тей, —

карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або об­меженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній ва­люті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї вируч­ки, або умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у великих розмірах —

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­ни вчинені в особливо великих розмірах, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Примітка. 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, то­варів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших ма­теріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів пе­ревищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кор­дону).

2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи прихову­вання будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахун­ку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначе­ним Національним банком України, на останній день строку, передбаче­ного законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).


1. Валютні відносини, що складаються у'сфері фінансової діяльності дер­жави, забезпечують створення й використання необхідних суспільству ва­лютних фондів. Правовий режим цих відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень, сутність якого полягає у забороні, ліміту­ванні або регламентації операцій з валютою або валютними операціями. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті заподіює шкоду ва­лютним відносинам, а також відносинам щодо мобілізації грошових коштів до бюджетів та державних цільових фондів, оскільки при вчиненні такого діяння не сплачуються встановлені законодавством податки з доходів у іно­земній валюті.

2. Предметом злочину, передбаченого ст. 207 КК, є: 1) виручка в іно­земній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг); 2) товари чи інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

Під виручкою в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) слід розуміти: готівкові кошти в іноземних грошових знаках у ви­гляді банкнот, казначейських білетів, монет, які перебувають в обігу і є за­конним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а та­кож вилучені з обігу чи такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які введено в обіг; безготівкові кошти у грошових одини­цях іноземних держав, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

банківські метали; платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іно­земній валюті або банківських металах (ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 р. (ВВР. - 1993. - № 17. - Ст. 184); ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ (ВВР. — 1991. - № 29. - Ст. 377).

Іноземна валюта є предметом злочину, передбаченого ст. 207 КК, лише за умови, що вона отримана резидентами України від реалізації на експорт то­варів, робіт або послуг, перебуває за межами України та відповідно до За­кону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (ВВР. - 1994. - № 140. - Ст. 364) підля­гають поверненню в Україну.

Товари чи інші матеріальні цінності, отримані від виручки в іноземній ва­люті — це будь-які матеріальні цінності, послуги, роботи, права інтелекту­альної власності, інші немайнові права тощо, придбані за рахунок виручки в іноземній валюті від реалізації резидентами України на експорт товарів . (робіт, послуг).

3. Об'єктивна сторона розглядуваного характеризується вчиненням суспільне небезпечної бездіяльності у вигляді ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від ре­алізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних ціннос­тей, отриманих від цієї виручки, або вчиненням активних дій — приховуван­ням будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей.

4. Ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки вируч­ки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, має місце в разі ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без ство­рення юридичної особи, від зарахування на валютні рахунки цих суб'єктів господарської діяльності в уповноважених банках коштів у іноземних гро­шових одиницях або від повернення в Україну інших матеріальних ціннос­тей, отриманих від цієї виручки.

Відповідно до Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (ВВР. - 1994. - № 140. -Ст. 364) така виручка підлягає зарахуванню на валютні рахунки в уповно­важених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів (для окремих видів — 180 або 500) з да­ти митного оформлення (виписка вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелек­туальної власності, — з моменту підписання актів або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Джерелом надходження такої виручки в іноземній валюті повинен бути експорт товарів (робіт, послуг), під яким розуміється їх продаж українськи­ми суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам госпо­дарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через мит­ний кордон України. Оскільки ст. 207 КК передбачає відповідальність за ухилення від її повернення в Україну, а також ухилення від повернення в Ук­раїну інших матеріальних цінностей, отриманих від виручки в іноземній ва­люті, то при вчиненні такого діяння розрахунки за експортовані товари (ро­боти, послуги) повинні бути здійснені саме за межами України.

Умовами кримінальної відповідальності за бездіяльність у вигляді ухилен­ня від повернення виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт то­варів (робіт, послуг) або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, є: 1) обов'язок особи вчинити дії щодо повернення в Україну зазначеної виручки або товарів; 2) можливість вчинення таких дій.

Обов'язок українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які є резидентами України, зараховувати у встановлений законом строк на їх ва­лютні рахунки в уповноважених банках кошти в іноземній валюті, одержані від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), або повернути в Україну інші матеріальні цінності, отримані за ці кошти, передбачений законодавст­вом України, зокрема, законами «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (ВВР. - 1994. -№ 140. — Ст. 364), «Про регулювання товарообмінних (бартерних) опе­рацій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. № 351-XIV (ВВР. - 1999. - № 5-6. - Ст. 44).

Можливість вчинити зазначені дії має місце при фактичному здійсненні роз­рахунку в іноземній валюті іноземним суб'єктом господарської діяльності з ук­раїнським суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності за продаж товарів (вико­нання робіт, надання послуг) за межами України. У випадках, коли, незважаю­чи на поставлення товарів (робіт, послуг), розрахунок за експортну операцію одержувачем здійснено не було, можливість повернення в Україну виручки в іноземній валюті відсутня, що виключає відповідальність за ст. 207 КК.

5. Приховування будь-яким способом такої виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), а також товарів або інших ма­теріальних цінностей, отриманих від цієї виручки має місце при вчиненні ак­тивних дій, спрямованих на недопущення виявлення податковими чи інши­ми контролюючими або правоохоронними органами факту одержання в ре­зультаті здійснення експортної операції виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей. Таке діяння може мати місце як у випад­ках, коли розрахунок з іноземним суб'єктом зовнішньоекономічної діяль­ності здійснено за межами України, так і на території України.

Приховування може бути вчиненим як щодо всієї суми виручки, одержа­ної від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), чи усіх товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, так і щодо час­тини зазначених предметів.

Способами приховування виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей можуть бути представлення завідомо неправдивих відомостей щодо недобросовісності іноземного суб'єкта зовнішньоеко­номічної діяльності, який начебто не розрахувався за поставлені товари (на­дані послуги, виконані роботи), фіктивні виплати штрафних санкцій за на­чебто здійснене порушення договірних зобов'язань, документування прода­жу товарів за зниженими цінами, тоді як у дійсності такі ціни є значно ви­щими тощо. Метою вчинення таких дій є надання законного (легального) вигляду неповерненню в Україну у строки, передбачені законодавством, ви­ручки в іноземній валюті або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки.

У випадках, коли під час приховування виручки в іноземній валюті, то­варів або інших матеріальних цінностей, було вчинено інший злочин, зокре­ма, фіктивне підприємництво (ст. 205 КК), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК), службове підроблення (ст. 366 КК) тощо, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 207 КК та статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за цей злочин.

6. Момент закінчення розглядуваного злочину залежить від форми його вчинення. Бездіяльність у вигляді ухилення від повернення в Україну вируч­ки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, є закінченою з наступного дня після закінчення встановлених законодавством термінів за­рахування цих коштів на валютні рахунки відповідних суб'єктів господарсь­кої діяльності в уповноважених банках або ввезення в Україну зазначених товарів, а у випадках, коли ці терміни було продовжено у встановленому за­коном порядку, — з моменту їх закінчення.

Приховування виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), а також товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, слід вважати закінченим з моменту вчинення дій, спрямова­них на надання законного вигляду незарахуванню на відповідні валютні ра­хунки такої виручки. Такі дії можуть бути вчинені й до закінчення термінів зарахування на валютні рахунки цих коштів. На кваліфікацію злочину не впливає те, чи вдалося винному фактично приховати факт одержання вируч­ки в іноземній валюті, чи такі діяння не призвели до бажаних результатів.

У випадках, коли в результаті ухилення від повернення в Україну вируч­ки в іноземній валюті, інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї ви­ручки, та (або) приховування цих предметів вчинено ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів на суму, яка в тисячу або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вчи­нене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених стаття­ми 207 та 212 КК.

7. Суб'єктивна сторона ухилення від повернення виручки в іноземній ва­люті характеризується виною у формі прямого умислу. Винний усвідомлює, що ухиляється від повернення в Україну у передбачені законом строки ви­ручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або прихо­вує таку виручку, товари або інші матеріальні цінності, та бажає вчинити такі діяння. Мотиви вчинення злочину на його кваліфікацію за ст. 207 КК не впливають.

8. Суб'єктом розглядуваного злочину є: 1) службові особи підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності — резидентів Ук­раїни, які є українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, на яких покладено обов'язок щодо забезпечення зарахування на валютні рахун­ки в уповноважених банках коштів в іноземній валюті або повернення ма­теріальних цінностей, отриманих від виручки в іноземній валюті; 2) грома­дяни України, які здійснюють господарську діяльність без створення юри­дичної особи, та одержали виручку в іноземній валюті від реалізації на ек­спорт товарів (робіт, послуг).

9. Кваліфікуючими ознаками ухилення від повернення виручки в іно­земній валюті згідно з ч. 2 ст. 207 КК є вчинення таких дій: 1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб; 3) умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, от­риманих від цієї виручки, або умисне приховування будь-яким способом та­кої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей у великих розмірах, а згідно з ч. З ст. 207 КК — в особливо великих розмірах.

Про вчинення злочину повторно ~ див. коментар до ст. 32 КК, за попе­редньою змовою групою осіб — коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

Згідно з приміткою до ст. 207 КК ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, перед­баченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону), а в особливо великому розмірі — якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для пере­рахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).


Стаття 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

1. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкрит­тя або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, що постійно проживає на її тери­торії, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на тери­торії України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи ор­ганізації або за її дорученням іншою особою, а також вчинення зазначе­них дій особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, —

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з поз­бавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінностей, що знахо­дяться на зазначених вище рахунках.


1. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків заподіює шкоду валютним відносинам, що складаються у сфері фінансової діяльності держави та забезпечують створення й використання необхідних суспільству валютних фондів (див. також п. 1 коментарю до ст. 207 КК).

2. Предметом злочину, передбаченого ст. 208 КК, є валютні рахунки:

1) фізичних осіб — громадян України, що постійно проживають на її території; 2) юридичних осіб, що діють .на території України; 3) фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Такі валютні рахунки повинні бути відкриті та (або) використовуватися за межами України. Вид валютного рахунку (депозитарний, поточний тощо), а також вид фінансової установи, в якій його відкрито (іноземний банк, інша фінансова установа, філія українського банку за межами України) на кваліфікацію злочину не впливає.

3. Об'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується вчинен­ням однієї з таких дій: 1) незаконним відкриттям за межами України валют­них рахунків; 2) незаконним їх використанням.

4. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття за межами України валютних рахунків має місце у випадках відкриття таких рахунків резидентами України без відповідного дозволу (ліцензії) Національного банку України або після закінчення терміну дії цієї ліцензії. Таке відкриття має місце на підставі укладення винною особою договору про відкриття валютного рахунку з банком або іншою фінансовою чи кре­дитною установою, що діє за межами України.

Резидентами України згідно зі ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валют­ного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 р. (ВВР. - 1993. - № 17. - Ст. 184) є:

фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без грома­дянства), які мають постійне місце проживання на території України, у то­му числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають ста­тусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів Ук­раїни;

дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Одержання ліцензії на відкриття резидентами валютних рахунків за ме­жами України здійснюється на підставі та в порядку, передбаченому Декре­том КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», «Положенням про порядок надання індивідуальних ліцензій на право відкриття юридичними особами — резидентами України рахунків у інозем­них банках», затвердженим постановою Правління Національного банку Ук­раїни від 5 травня 1999 р. № 221, а також «Положенням про порядок надан­ня фізичним особам — резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей», затвердженим постановою Правління Національного банку Ук­раїни від 2 листопада 2000 р. № 431.

Згідно з п. «д» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулю­вання та валютного контролю» не потребує одержання ліцензії на відкрит­тя валютних рахунків за межами України:

фізичними особами — резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отри­маних фізичними особами — резидентами в дарунок або у спадщину.

Відкриття зазначеними особами валютних рахунків за межами України не є незаконним, а тому їх відповідальність за ст. 208 КК виключається.

5. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, використання за межами України валютних рахунків — це здійснення на підставі розпоря­дження власника рахунку операцій по ньому, яке порушує порядок їх здійснення. Таким порушенням є, зокрема, здійснення валютних операцій на закордонних рахунках без індивідуальної ліцензії Національного банку Ук­раїни, після закінчення терміну її дії без пролонгації, з порушенням умов ліцензії (за умови, що ці операції повинні здійснюватися на підставі ліцензії) чи з порушенням інших вимог чинного законодавства. Здійснення банком операцій, які не потребують згоди чи розпорядження клієнта (на­приклад, зарахування на його рахунок коштів, що надійшли від інших фізичних або юридичних осіб), не можна кваліфікувати за ст. 208 КК як ви­користання за межами України валютних рахунків. За наявності необхідних підстав відповідальність за ст. 208 КК у таких випадках можлива лише за незаконне відкриття за межами України валютних рахунків.

6. Моментом закінчення злочину є відкриття або використання за межа­ми України валютних рахунків, яке здійснюється на підставі укладеної вин­ним угоди про відкриття та використання банківського рахунку або зробле­ного розпорядження про здійснення операцій по ньому.

7. Суб'єктивна сторона незаконного відкриття або використання за ме­жами України валютних рахунків характеризується виною в формі прямого умислу. Мотиви вчинення злочину на кваліфікацію не впливають. У випад­ках, коли валютні рахунки за межами України незаконно відкриваються та (або) використовуються з метою приховування ухилення від повернення ви­ручки в іноземній валюті, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, або коштів, одержаних внаслідок вчинення інших злочинів, такі діяння належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, перед­бачених ст. 208 КК та відповідно статтями 207, 212 або іншою статтею Особ­ливої частини КК, яка передбачає відповідальність за такий злочин.

8. Суб'єктом розглядуваного злочину можуть бути: 1) громадяни Ук­раїни, що постійно проживають на її території; 2) службові особи підприємств, установ чи організацій, відповідальні за додержання порядку відкриття та (або) використання валютних рахунків юридичних осіб за ме­жами України; 3) особа, яка діє за дорученням такої службової особи на відкриття та (або) використання валютного рахунку за межами України;

4) особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

9. Кваліфікуючими ознаками незаконного відкриття або використання за межами України валютних рахунків згідно з ч. 2 ст. 208 КК є вчинення та­ких дій повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Про вчинення злочину повторно див. коментар до ст. 32 КК, за поперед­ньою змовою групою осіб — коментар до ч. 2 ст. 28 КК.