1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій лю­дині, карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років

Вид материала

Документы

Содержание Злочини у сфері господарської діяльності 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, — 1. Безпосереднім об'єктом Державні цінні папери — 3. Об'єктивна сторона Суб'єктивна сторона Великий розмір Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обла 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, — 3. Об'єктивна сторона 5. Суб'єктивна сторона Стаття 201. Контрабанда 2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, — 1. Суспільна небезпечність 2. Безпосередній об'єкт Сильнодіючі речовини — Радіоактивні речовини — Стратегічно важливі сировинні товари — 4. Об'єктивна сторона Суб'єктивна сторона ... Полное содержание

Подобный материал:

• Розбещення неповнолітніх. Перешкоджання здійсненню виборчого права, 130.41kb.
• Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, 23.77kb.
• Кодексу України, 527.92kb.
• До шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права, 177.75kb.
• Порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю, 1688.87kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
• 1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих, 89.36kb.
• 5. Циклічність як форма економічного розвитку, 1573.65kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 150.05kb.
• Національний Університет «Острозька академія», 105.24kb.

Розділ VII

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї

1. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту, а також збут підробленої національної валюти України у виді банкнот чи металевої монети, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб чи у великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітка. Дії передбачені цією статтею, вважаються вчиненими у ве­ликому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі — якщо сума підробки у чотириста і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян.


1. Безпосереднім об'єктом злочину є відносини в сфері кредитно-грошо­вої системи України, а також інших країн у випадку підробки їхньої валю­ти. Відповідно до Міжнародної конвенції від 20 квітня 1929 р. щодо бороть­би з підробкою грошових знаків, яка ратифікована Урядом СРСР 3 травня 1931 р., держави-учасники встановили відповідальність за підробку не тільки власних грошей, але і грошей цих держав, що знаходяться в обігу (36. чинних договорів, угод і конвенцій, укладених СРСР з іноземними держа­вами. Вип. VII. — М., 1933 р. — С. 40-53). Необхідність міжнародного співробітництва в боротьбі з фальшивомонетництвом обумовлена взаємоза­лежністю грошових систем різних держав, оскільки грошові знаки одних країн можуть безперешкодно переміщатися на територію інших країн і, у ви­падку їх підробки, підривати валютний обмін.

2. Предмет злочину — підроблені гроші; підроблена іноземна валюта; підроблені державні цінні папери; підроблені білети державної лотереї.

Гроші — національна валюта України у вигляді банкнот або металевої мо­нети, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що введені в обіг. Предметом злочину можуть бути також підроблені пам'ятні і ювілейні монети, що випускають­ся НБУ.

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у виді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, введені в обіг.

Вилучена з обігу національна валюта України, іноземна валюта (монети старого карбування, гроші, скасовані грошовими реформами тощо) і валю­та, що має лише колекційну цінність, не можуть бути предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК. Виготовлення або збут таких предметів з метою отримання майна варто кваліфікувати як готування або замах на шахрайст­во (ст. 190 КК).

Державні цінні папери — це грошові документи, що випускаються і забез­печуються державою в особі центральних органів державної влади і уп­равління, які здійснюють грошово-кредитну діяльність відповідно до зако-. нодавства України. Державними цінними паперами можуть бути облігації внутрішніх державних позик, облігації зовнішніх державних позик, казна­чейські зобов'язання України, приватизаційні папери, векселі.

Облігації внутрішніх державних позик — це державні цінні папери, яки­ми оформляються зобов'язання позики України і які розміщуються на її те­риторії і випускаються відповідно до рішення Кабінету Міністрів.

Облігації зовнішніх державних позик України — це цінні папери, що розміщуються на міжнародних і іноземних фондових ринках і підтверджу­ють зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їхню номінальну вартість із виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Державними цінними паперами є векселі Державного казначейства — цінні папери, що свідчать про безумовне грошове зобов'язання векселедав­ця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику век­селя. Випуск векселів Державного казначейства регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку застосування век­селів Державного казначейства» від 27 червня 1996 р. № 689 (Зібрання постанов Уряду України. — 1996. — № 14. — Ст. 383).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р. (ВВР. - 1992. - № 24. - Ст. 352) особливим видом державних цінних паперів є приватизаційні папери — цінні папери, що свідчать про право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки в майні державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути трьох видів: приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки і земельні бони.

Підроблені недержавні цінні папери не є предметом злочину, передбаче­ного ст. 199 КК. Їх виготовлення для збуту, збут або використання іншим чином слід кваліфікувати за ст. 224 КК.

Не можуть бути предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, підроб­лені документи на переказ, платіжні картки або інші засоби доступу до банківських рахунків, оскільки вони не є цінними паперами. Їх підробка кваліфікується за ст. 200 КК.

Лотерейний білет — бланк документа суворого обліку, який дає право на участь у розіграші призового фонду лотереї, а в разі перемоги є підставою для одержання призу. В Україні діють виключно державні лотереї, які поділяються на такі види: бінго, тото, миттєві лотереї, розрядні лотереї, чис­лові лотереї («Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з ви­пуску та проведення лотерей», затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12 грудня 2002 р. № 128/1037 (Урядовий кур'єр. -2003. - 29 січня. - № 17). .

Під державними грошовими лотереями відповідно до підпункту 10.2.3 п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997 р. (ВВР. - 1997. - № 27. - Ст. 181) слід ро­зуміти лотереї, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не менш як 50 відсотків суми отриманих доходів, а також відрахувань до Дер­жавного бюджету України в розмірі не менш як ЗО відсотків доходів, що за­лишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду.

Для кваліфікації діяння за ст. 199 КК необхідно встановити, що грошові знаки, монети, державні цінні папери, білети державної лотереї мають суттєву подібність (схожість) за формою, розміром, кольором й іншими ос­новними реквізитами із справжніми грошовими знаками, що перебувають в обігу, або державними цінними паперами, білетами державної лотереї. У тих випадках, коли явна невідповідність фальшивого грошового знака справжнь­ому виключає його участь у грошовому обігу, а також якщо інші обставини справи свідчать про спрямованість умислу винного на грубий обман обме­женого кола осіб, такі дії можуть бути кваліфіковані як шахрайство (ст. 190 КК).

У судовій практиці не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 199 КК, купюри з підробкою тільки цифрового номіналу, із наклеєним номіналом, написами, зображеннями, що не відповідають сторонам, і не ма­ють суттєвої схожості з українською або іноземною валютою, що перебуває в обігу.

3. Об'єктивна сторона злочину може полягати у виготовленні, зберіганні, придбанні, перевезенні, пересиланні, ввезенні в Україну для збуту, а такодс у самому збуті зазначених вище предметів.

4. Виготовлення полягає як у повному створенні (відтворенні) підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї, так і в їх частковій підробці (підробка номера, серії й інших реквізитів грошей, держав­них цінних паперів, квитків державної лотереї). Засоби підробки і кількість виготовлених фальшивок на кваліфікацію діяння не впливають. При цьому виготовлення фальшивих грошових знаків, державних цінних паперів або білетів державної лотереї є закінченим злочином, якщо для наступного збуту особою виготовлені, наприклад, хоча б один грошовий знак або державний цінний папір, незалежно від того, чи вдалося здійснити збут фальшивки.

Якщо особі, наприклад, не вдалося домогтися значної зовнішньої подібності підробки зі справжнім грошовим знаком, що давало б можливість легко, не застосовуючи обманні засоби, її збути, то її дії будуть розглядатись як замах на злочин і кваліфікуватися за статтями 15 і 199 КК. Якщо особа надалі під виглядом справжньої купюри збуде цю фальшивку, то вчинене додатково слід кваліфікувати за ст. 190 КК.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону «Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. (ВВР. — 1998. — № 15. — Ст. 67) цінні папери в Україні можуть випускатися й у бездокументарній формі. Виготовлення для збуту підробле­них державних цінних паперів у бездокументарній формі відбувається шля­хом внесення неправдивих даних в електронні носії запису на рахунках ба­зи даних, тобто шляхом незаконного втручання в роботу електронно-обчис­лювальних машин (комп'ютерів), систем і комп'ютерних мереж, що потре­бує додаткової кваліфікації вчиненого за ст. 361 КК.

5. Зберіганням охоплюються дії, пов'язані з перебуванням предмета дано­го злочину у володінні винного: при собі, у помешканні, у схованках або інших місцях незалежно від тривалості зберігання. Перенесення вищезгада­них предметів варто розглядати як різновид зберігання.

6. Придбання — це одержання підробленої національної валюти й інших предметів злочину, зазначених у ст. 199 КК будь-яким способом, наприклад, купівля, отримання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу, у дару­нок тощо.

7. Під перевезенням варто розуміти будь-які дії з переміщення підробле­ної національної валюти та інших предметів злочину незалежно від способу транспортування і місця зберігання.

8. Пересилання — це таке переміщення тих самих предметів, коли їх транспортування здійснюється без участі відправника, наприклад, у вигляді поштових або багажних відправлень. Пересилання буде мати місце незалеж­но від того, одержав чи ні адресат ці предмети. , 9. Ввезення в Україну припускає переміщення через державний кордон України зазначених предметів.

10. Зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну визнаються закінченим злочином із моменту вчинення цих дій для збуту.

11. Збут підробленої національної валюти України та інших предметів даного злочину означає випуск їх в обіг шляхом оплати за придбані товари і послуги, розміну, дарування, надання позики, продажу, пред'явлення облігації до оплати тощо. Збут може відбуватися не тільки самим підроблю­вачем, але і його співучасниками, а також особами, що знали про наявність фальшивки, у тому числі такими, що отримали її випадково і після виявлен­ня вирішили без втрати позбутися її.

Збут визнається закінченим злочином із моменту прийняття будь-якою особою хоча б одиничної фальшивки як справжнього грошового знака, дер­жавного цінного паперу або білета державної лотереї. Заподіяння при цьо­му збитків потерпілому охоплюється ст. 199 КК і не потребує додаткової кваліфікації за статтею про шахрайство.

12. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Особа усвідомлює, що виготовляє, зберігає, отримує, перевозить, пересилає, ввозить в Україну або збуває підроблену українську або іноземну валюту, державні цінні папе­ри або квитки державної лотереї і бажає вчинити ці дії. Обов'язковою озна­кою суб'єктивної сторони злочину є мета збуту. Відсутність такої мети ви­ключає кримінальну відповідальність за ст. 199 КК.

13. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Відповідно до вищезгаданої Міжнародної конвенції іноземні громадяни підлягають кримінальній відповідальності за ст. 199 КК незалежно від місця вчинення злочину, тобто і в тому випадку, якщо вони його вчинили за кор­доном, причому проти грошової системи будь-якої з держав—учасниць кон­венції.

14. Частина 2 ст. 199 КК передбачає відповідальність за ті ж дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або у великому розмірі.

Про поняття повторності див. ст. 32 КК і коментар до неї.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 КК і коментар до неї.

Великий розмір, згідно з приміткою до ст. 199 КК, має місце, якщо сума підробки в двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян.

15. Частина 3 ст. 199 КК передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі.

Про поняття організованої групи див. ст. 28 КК і коментар до неї. Особливо великий розмір, згідно з приміткою до ст. 199 КК, має місце, як­що сума підробки в чотириста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.


Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення

1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, пере­везення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут —

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ в па­перовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові докумен­ти, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використову­ються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).


1. Об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері діяльності кредитно-фінансових органів з випуску в обіг та використання документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських рахунків.

2. Предмет злочину — підроблені документи на переказ, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків.

У примітці до ст. 200 КК документом па переказ вважається документ у паперовому або електронному вигляді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, доку­менти на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення тощо).

Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої у встановленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, що ви­користовується для ініціювання переказу грошових коштів із рахунку плат­ника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і по­слуг, перерахування грошей із своїх рахунків на рахунки інших осіб, одер­жання готівки у касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноваже­них банків і через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Інші засоби доступу до банківських рахунків. Закон України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 р. (ВВР. — 2001 р. — № 29. — Ст. 137) розкриває зміст термінів, які використовують­ся у ст. 200 КК для визначення предмета злочину, у тому числі і для визна­чення інших засобів доступу до банківських рахунків. Останніми вважають­ся документи або предмети, крім документів на переказ і платіжних карток, за допомогою яких особа може одержати доступ до певного банківського рахунку і можливість здійснювати операції з грошима, що є на цьому ра­хунку.

Документи на переказ, платіжні картки або інші документи, що виступа­ють предметом даного злочину, не є цінними паперами.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає в підробці, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту зазначених предметів, а також у ви­користанні підроблених документів на переказ або платіжних карток, або в збуті цих предметів.

Визначення понять підробка, придбання, зберігання, перевезення, переси­лання з метою збуту або збут підроблених платіжних документів див. ко­ментар до ст. 199 КК.

Використання — це застосовування підроблених документів на переказ або платіжних карток за їхнім прямим призначенням, тобто використання їх при розрахунках із банківським або іншим фінансовим закладом.

4. Підробка, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, викорис­тання, збут підроблених документів на переказ або платіжних карток є закінченим злочином із моменту вчинення цих дій.

5. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел. Особа усвідомлює, що підробляє, отримує, зберігає, перевозить, пересилає, використовує або збуває підроблені документи на переказ або платіжні картки і бажає так вчиняти. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета збуту. Мета збуту припускає, крім передачі іншій особі платне або безоплатно підроб­лених документів на переказ або платіжних карток, також і мету викорис­товувати ці документи при розрахунках із банківським або іншим фінансо­вим закладом.

6. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

7. Частина 2 ст. 200 КК передбачає відповідальність за ті ж дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Про поняття повторності злочинів див. ст. 32 КК і коментар до неї. Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 КК і коментар до неї.

8. Отримання за підробленими платіжними документами чужих коштів або їх витрата кваліфікується за правилами сукупності злочинів за стаття­ми 200 і 190 КК (шахрайство). Якщо ж особі не вдалося заволодіти відповідною грошовою сумою, то вона відповідає за статтями 200, 15 і 190 КК (замах на шахрайство).


Стаття 201. Контрабанда

1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон Ук­раїни поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або ви­бухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян.


1. Суспільна небезпечність контрабанди визначається тим, що вона за­вдає шкоди економічним інтересам держави, оскільки до бюджету не надхо­дять мито і збори, а також може бути заподіяна шкода громадській безпеці, якщо предметом контрабанди є зброя, боєприпаси, наркотики та інші загаль-нонебезпсчні предмети, вилучені з вільного обігу.

2. Безпосередній об'єкт контрабанди — суспільні відносини, що забезпе­чують нормальний товарообіг через митний кордон і внесення до бюджету мита і зборів. Додатковий безпосередній об'єкт — громадська безпека при контрабанді зброї, а також здоров'я населення — при контрабанді отруйних, сильнодіючих і радіоактивних речовин.

3. Предметом контрабанди можуть бути будь-які товари, а також істо­ричні і культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини, зброя і боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила вивезення за межі України.

Предмети контрабанди поділяються на дві групи: 1) предмети (товари), незаконне переміщення яких через митний кордон України утворить склад контрабанди тільки у випадку вчинення його у великих розмірах; 2) пред­мети, спеціально зазначені в ст. 201 КК, незаконне переміщення яких через митний кордон України утворить склад контрабанди незалежно від його розміру.

Товари — будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні та культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні за­соби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України (п. 39 ст. 1 Митного кодексу України, прийнятого 11 липня 2002 р. (далі — МК) (Голос України. — 2002. — 16 серпня).

До валютних цінностей згідно з п. 1 ст. 1 МК належать:

валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які пе­ребувають в обігу;

іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казна­чейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові зна­ки, які перебувають в обігу;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, де­позитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;

банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Не є предметом цього злочину речі, що відповідно до законодавства Ук­раїни не підлягають обов'язковому декларуванню і не обкладаються митом, предмети, які вивозяться (пересилаються) у зв'язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання; предмети, які входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвер­дження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії; товари, які тимчасово вивозяться (пересилаються) за межі митної території України під письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення; товари, які були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне виве­зення, що підтверджується відповідними документами; предмети, одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами та ін. (ст. 250 МК).

Культурні цінності — об'єкти матеріальної і духовної культури, що ма­ють художнє, історичне, етнографічне і наукове значення і підлягають збе­реженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України (п. 11 ст. 1 МК). Предметом контрабанди можуть бути як культурні цінності України, так і культурні цінності інших держав статті 1, 3 Закону України «Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей» від 21 верес­ня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 48. - Ст. 405). Належність того або іншого предмета до культурних цінностей і його вартість встановлюються на підставі висновків експертизи. Вивезенню з території України не підляга­ють: культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, культурні цінності, включені до Національного архівного фонду; культурні цінності, включені до Музейного фонду Ук­раїни. Історичні цінності є частиною культурних цінностей.

Отруйні речовини — це речовини, які при надходженні до організму лю­дини навіть у невеликих дозах здатні викликати отруєння чи смерть (миш'як, ціаністий калій, сулема, фенол, ерготамін, зміїна отрута тощо).

Сильнодіючі речовини — це речовини, здатні викликати опіки або інші ушкодження організму (кислоти, їдкі луги тощо), а також деякі лікувальні препарати (снодійні, знеболюючі тощо), які при передозуванні можуть за­подіяти шкоду здоров'ю чи навіть викликати смерть.

Радіоактивні речовини — це речовини природного або штучного поход­ження, що мають здатність до іонізуючого розпаду, який призводить до еле­ктромагнітного чи корпускулярного випромінювання в дозах, шкідливих для життєдіяльності і структури живих організмів (радій, уран, стронцій, цезій тощо). Ці речовини можуть перебувати в будь-якому фізичному стані, в установці або виробі, будь-якому іншому вигляді («Положення про ос­новні принципи організації перевезення радіоактивних матеріалів через те­риторію України», затверджене постановою КМ від 29 листопада 1997 р. № 1332 (ОВУ. - 1997. - № 49. - С. 38-42).

Вибухові речовини — порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин і інші хімічні сполуки чи суміші, здатні до вибуху в результаті запалювання, удару, дето­нації, виготовлені фабричним шляхом чи саморобні («Інструкція про поря­док виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та викорис­тання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічни­ми за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, і за­значених патронів, а також боєприпасів до зброї і вибухових матеріалів», за­тверджена наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622 (ОВУ. - 1998. -№ 42. - Ст. 1547; 1999. - № 19. - Ст. 856).

Зброя — предмети (пристрої), призначені для знищення живої та іншої цілі, що відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам.

Зброя може бути різних видів: вогнепальною (крім гладкоствольної мис­ливської), холодною, ядерною, хімічною, біологічною, нейтронною, лазер­ною, газовою (нервово-паралітичної дії), електрошоковою тощо.

Бойові припаси — це пристрої або предмети, які конструктивно призна­чені для пострілу зі зброї відповідного виду.

Стратегічно важливі сировинні товари — товари щодо яких Президентом і (або) Урядом України встановлені спеціальні правила вивезення, особли­во важливі з погляду завдань забезпечення економічної безпеки України. Предметом контрабанди виступають не будь-які стратегічні товари, а тільки ті з них, що є сировинними товарами, за умови їх вивезення за межі Ук­раїни. Такими товарами, крім тих, експорт яких підлягає ліцензуванню або квотуванню (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. (ВВР. - 1991. - № 29. - Ст. 377); Декрет КМ України «Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)» від 12 січня 1993 р. № 6-93 (ВВР. - 1993. - № 12. - Ст. 109), є також окремі види сировини, що можуть бути використані для створення зброї, військо­вої і спеціальної техніки, що підлягають державному експортному контролю відповідно до «Положення про державний експортний контроль в Україні», затвердженого Указом Президента України від 13 лютого 1998 р. № 117/98 СОВУ. — 1998. — № 7. — Ст. 242) та Закону України «Про державний кон­троль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 р. (ОВУ. — 2003. — № 12. — Ст. 518).

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів тягне відповідальність за ст. 305 КК.

Перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту через мит­ний кордон поза митним контролем або з приховуванням від митного кон­тролю підроблених національної валюти України, іноземної валюти, держав­них цінних паперів чи білетів державної лотереї слід кваліфікувати за ст. 199 КК.

4. Об'єктивна сторона злочину полягає у переміщенні через митний кор­дон України поза митним контролем або з приховуванням від митного кон­тролю предметів контрабанди.

5. Під переміщенням варто розуміти ввезення товарів на митну територію України, вивезення з цієї території чи переміщення їх по митній території України транзитом.

Митну територію України становлять: територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні ос­трови, установки і споруди, що створюються у виключній морській еко­номічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України (ч. 1 ст. 5 МК).

6. Митний кордон — це межі митної території України. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складо­вою частиною митного кордону України (ст. 6 МК).

7. Митний контроль — сукупність заходів, що здійснюються митними ор­ганами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому за­коном порядку (п. 15 ст. 1 МК).

8. Переміщення товарів чи інших предметів, зазначених у ч. 1 ст. 201 КК, через митний кордон України поза митним контролем має місце в таких ви­падках: 1) переміщення предметів поза місцем розташування митного орга­ну; 2) переміщення предметів поза часом здійснення митного оформлення; 3) переміщення предметів через митний кордон України з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання служ­бовим становищем службовими особами митного органу (ст. 351 МК).

9. Переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю здійснюється: 1) з використанням спеціально виго­товлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів; 2) шляхом надання одним товарам вигляду інших;

3) із поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроб­лених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані (ст. 352 МК).

Спеціально виготовлене сховище (тайник) — сховище, виготовлене з ме­тою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а та­кож обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та пред­мети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо (п. 37 ст. 1 МК).

Використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів, виз­нається приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головних уборах, ре­чах особистого користування, на тілі або в організмі людини або тварини.

Надання одним товарам вигляду інших — це зміна їх зовнішніх ознак (форми і стану, пакування, ярликів, етикеток тощо).

Підставою для переміщення предметів через митний кордон України є передбачені нормативними актами документи, без яких неможливо одержа­ти дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Зокрема, це може бути митна декларація, коносамент, ліцензія, квота, товаро-супровідні документи, дозволи відповідних державних органів тощо. Використання інших підроблених документів може кваліфікуватися за наявності до того підстав за ст. 358 КК.

Підробленими слід вважати як цілком фальшиві документи, так і справжні, у які внесені неправдиві відомості або окремі зміни, що перекру­чують зміст інформації щодо фактів, які ними засвідчуються, а також доку­менти з підробленими відбитками печаток, штампів, підписами тощо.

Під незаконно одержаними розуміють документи, які особа одержала при відсутності законних підстав або з порушенням встановленого порядку.

Документами, що містять помилкові (неправдиві) дані, є такі, у яких відомості щодо сутності угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо відправника або одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщаються тощо, не відповідають дійсності. Приховуванням від митного контролю з використанням документів, що містять неправдиві відомості, судовою практикою визнаються випадки, ко­ли предмети умисно ввозяться в Україну під виглядом транзиту через її те­риторію, наприклад, легкові машини іноземного виробництва, а фактично з метою їх реалізації в Україні.

Використання завідомо підроблених документів при переміщенні пред­метів через митний кордон України охоплюється ст. 201 КК і додаткової кваліфікації за ч. З ст. 358 КК не потребує.

10. Під незаконним переміщенням історичних і культурних цінностей, от­руйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї і бойових припасів, стратегічно важливих сировинних товарів через митний кордон варто також розуміти їх переміщення поза митним контролем чи з прихову­ванням від митного контролю.

11. Переміщення товарів через митний кордон України визнається злочи­ном лише за умови, що воно вчинене у великих розмірах. Згідно з приміткою до ст. 201 КК, контрабанда визнається вчиненою у великих розмірах, якщо вартість товарів у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вартість предметів контрабанди визначається в національній валюті України на підставі нормативних актів про ціну і ціно­утворення на відповідні товари, вільних ринкових цін на них, а у випадку відсутності таких цін — на підставі висновків товарознавчої експертизи. Митна вартість товарів обчислюється на момент перетинання товарами мит­ного кордону України відповідно до положень Митного кодексу України (глави 46, 47, 48). Дії особи, яка мала намір на незаконне переміщення че­рез митний кордон товарів у великому розмірі, але перемістила їх невели­кими частинами, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201 КК.

12. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного переміщення предметів через митний кордон України. Затримка особи в межах митного кордону України в момент його перетинання з предметами контрабанди кваліфікується як замах на цей злочин.

13. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета вчинення контрабанди для кваліфікації за ст. 201 КК значен­ня не мають. Якщо метою незаконного переміщення товарів через митний кордон було ухилення від сплати митних платежів і зборів або податків і зборів на території України, дії винного можуть кваліфікуватися за су­купністю злочинів — статті 201 і 212 КК за наявності всіх інших ознак цих злочинів.

14. Суб'єктом контрабанди може бути особа, яка досягла 16-ти років. Вчинення контрабанди службовою особою з використанням свого службо­вого становища необхідно додатково кваліфікувати за ст. 364 КК. Дії служ­бової особи, що сприяли незаконному переміщенню предметів через митний кордон з використанням свого службового становища, слід розглядати як пособництво в контрабанді і, за наявності підстав, як відповідний службо­вий злочин.

15. Якщо дії особи, крім ознак контрабанди, передбаченої ст. 201 КК, містять ознаки ще й іншого складу злочину (наприклад, у випадках пе­реміщення через митний кордон предметів, коштів й іншого майна, завідо­мо здобутих злочинним шляхом (статті 198, 209 КК), або коли вони поєднані з незаконним перетинанням державного кордону (ст. 331 КК), або незаконними діями з отруйними і сильнодіючими речовинами (ст. 321 КК), радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК), вибуховими речовинами, зброєю, бойовими припасами (ст. 263 КК), то вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів. Контрабанда, пов'язана з вивезенням за межі України сировини, матеріалів, устаткування, технологій, що можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової і спеціальної техніки, кваліфікується не тільки за ст. 201 КК, але і за ст. 333 КК.

16. Частина друга ст. 201 КК передбачає відповідальність за контрабан­ду, вчинену за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше суди­мою за контрабанду.

Про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ч. 2 ст. 28 КК і коментар до неї.

Раніше судимою за злочин, передбачений ст. 201 КК, визнається особа, що раніше була засуджена за ч. 1 або ч. 2 ст. 201 КК і судимість з якої не знята або не погашена у встановленому законом порядку.