1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій лю­дині, карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років

Вид материала

Документы

Содержание 1. Безпосередній об'єкт 3. Об'єктивна сторона 5. Суб'єктивна сторона Стаття 205. Фіктивне підприємництво 2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику ма­теріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим 1. Безпосередній об'єкт Створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) 8. Суб'єктивна сторона 9. Суб'єктом злочину Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності 2. Об'єктивна сторона 7. Суб'єктивна сторона Погроза вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень Насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого Пошкодження або знищення майна Насильство, що є небезпечним для життя або здоров'я, —

Подобный материал:

• Розбещення неповнолітніх. Перешкоджання здійсненню виборчого права, 130.41kb.
• Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, 23.77kb.
• Кодексу України, 527.92kb.
• До шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права, 177.75kb.
• Порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю, 1688.87kb.
• Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
• 1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих, 89.36kb.
• 5. Циклічність як форма економічного розвитку, 1573.65kb.
• Методичні рекомендації на тему:, 150.05kb.
• Національний Університет «Острозька академія», 105.24kb.

1. Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері держав­ного регулювання оподатковування і формування прибуткової частини дер­жавного бюджету. Додатковим безпосереднім об'єктом може бути здоров'я людей — при незаконному виготовленні підакцизних товарів із недобро­якісної сировини, а також збуті таких товарів.

2. Предмет злочину: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакцизні товари.

Підакцизні товари — це товари, у ціну яких включається акцизний збір — непрямий податок. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, а також його ставки затверджуються Верховною Радою України.

Алкогольні напої — це продукти, отримані шляхом спиртового бродіння матеріалів, що містять цукор, або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 % об'ємних одиниць, які належать до товарних груп «Гармонізованої системи опису і кодування товарів» під ко­дами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08 (ст. І Закону України «Про державне регу­лювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» від 19 грудня 1995 р. (ВВР. - 1995. - № 46. - Ст. 345).

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення (чача, ара-ка тощо) не є підакцизними товарами, а тому не можуть бути предметами даного злочину.

Тютюнові вироби — це сигарети, цигарки, сигари, сигарили (тонкі сига­ри), а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн й інші вироби з тютюну і його замінники, які впливають на фізіологічний стан лю­дини під час вживання (ст. 1 вищенаведеного Закону).

До інших підакцизних товарів належать: спирт етиловий, транспортні за­соби, дистиляти, спеціальні та моторні бензини, гас, пиво солодове.

Перелік підакцизних товарів визначено законами України «Про держав­не регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і пло­довим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» від 19 грудня

1995 р., «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 р. (ВВР. - 1996. - № 8. - Ст. 32), «Про ставки акциз­ного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24 травня

1996 р. (ВВР. — 1996. — № 32. — Ст. 151), «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 р. (ВВР. — 1996. - № 42. - Ст. 201 ).

Незаконно виготовленими підакцизними товарами варто вважати товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяль­ності або працює без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підля­гає ліцензуванню, або з порушенням умов ліцензування. Так, виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» припускається тільки у випадку отримання виготовлювачем спеціального дозволу (ліцензії) на таку діяльність. Тому виготовлення алкогольних напоїв і тю­тюнових виробів за відсутності такого дозволу є незаконним.

3. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, може по­лягати в придбанні, зберіганні, транспортуванні для збуту незаконно виго­товлених підакцизних товарів, а також в самому Їх збуті.

Придбання — це одержання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо).

Зберіганням охоплюються дії, пов'язані з перебуванням зазначених пред­метів у володінні винного: при собі, у помешканні, у схованках або інших місцях, незалежно від тривалості збереження.

Транспортування — це будь-які дії з переміщення зазначених предметів, незалежно від способу їх переміщення і місця зберігання. Поняттям транс­портування охоплюється також пересилання.

Збут означає будь-які сплатні або безоплатні форми реалізації підакциз­них товарів (наприклад, продаж, дарування, обмін, передача в рахунок пога­шення боргу, відшкодування заподіяних збитків тощо).

Незаконність таких дій, як придбання, зберігання, транспортування для збуту, а так само збут підакцизних товарів, визначається незаконністю їх ви­готовлення. Тому для констатації складу цього злочину немає необхідності спеціально встановлювати порушення яких-небудь інших вимог законодав­ства, що регулюють питання обігу підакцизних товарів. Наприклад, якщо буде встановлено, що особа зберігає або транспортує для збуту незаконно виготовлені алкогольні напої, і знає про це, то цього достатньо для притяг­нення її до відповідальності за ст. 204 КК.

4. Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у ч. 1 ст. 204 КК дій.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Осо­ба усвідомлює, що отримує, зберігає, транспортує для збуту незаконно ви­готовлені підакцизні товари, а також збуває їх і бажає так вчиняти. Обов'яз­ковою ознакою суб'єктивної сторони цього злочину є спеціальна мета — збут предметів даного злочину.

6. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

7. У частині 2-ст. 204 КК передбачений самостійний склад злочину. На­стання кримінальної відповідальності законодавець пов'язує або із способом незаконного виготовлення підакцизних товарів — шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує масове ви­робництво таких товарів, або з ознаками, що характеризують суб'єкта зло­чину — вчинення особою, яка раніше була засуджена за ст. 204 КК.

Питання про те, чи є виготовлення підакцизних товарів масовим, вирішується в кожному конкретному випадку.

При незаконному виготовленні підакцизних товарів особою, яка раніше була засуджена за цією статтею, спосіб їх виготовлення на кваліфікацію за ст. 204 КК не впливає.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незакон­ного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів. Дії особи, спря­мовані на відкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготов­лення таких товарів, а так само придбання для їх виготовлення обладнання, за допомогою якого можна забезпечити їх масове виробництво, повинні кваліфікуватись, як готування до вчинення зазначеного злочину.

8. У частині 3 ст. 204 КК також передбачений самостійний склад злочи­ну. У ній настання кримінальної відповідальності законодавець обумовлює або наявністю реальної загрози для життя і здоров'я людей, як результату незаконного виготовлення підакцизних товарів із недоброякісної сировини (матеріалів), або наслідками у вигляді отруєння людей або іншими тяжки­ми наслідками, як результатом незаконного збуту таких товарів.

Недоброякісними визнаються сировина і матеріали, що не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам (див. ко­ментар до ст. 227 КК).

Створення загрози для життя і здоров'я людей означає, що внаслідок ви­користання в процесі незаконного виготовлення підакцизних товарів недоб­роякісної сировини або матеріалів виникає реальна загроза серйозного роз­ладу здоров'я або смерті хоча б однієї людини у випадку вживання зазначе­ної продукції (можливість отруєння, радіоактивного опромінення, ураження електричним струмом, травмування тощо).

Під отруєнням людей варто розуміти випадки, пов'язані із заподіянням смерті або значної шкоди здоров'ю людей внаслідок вживання незаконно ви­готовлених із недоброякісної сировини підакцизних товарів. Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти, наприклад, спричинення тяжких або се­редньої тяжкості ушкоджень хоча б одній особі, масове захворювання лю­дей, знищення або пошкодження майна в значних розмірах. Слід мати на увазі, що зазначені наслідки є однією з ознак аналізованого злочину, а тому не утворюють з ним сукупності злочинів (наприклад, статті 204 і 119 КК — вбивство через необережність). За наявності умислу на вбивство чи за­подіяння тілесних ушкоджень дії того, хто збуває відповідні підакцизні то­вари, слід додатково кваліфікувати як злочин проти життя чи здоров'я осо­би (зокрема, за статтями 115 або 121 КК).

Для відповідальності за ч. З ст. 204 КК необхідно встановити причинний зв'язок між незаконним виготовленням із недоброякісної сировини підак­цизних товарів і наслідками, що настали.

9. Незаконне виготовлення підакцизних товарів за відсутністю ознак, за­значених у частинах 2 і 3 ст. 204 КК, може тягти відповідальність за ст. 202 КК за порушення порядку зайняття господарською і банківською діяльністю.

Незаконне виготовлення підакцизних товарів за відсутністю ознак, зазна­чених у частинах 2 і 3 ст. 204 КК, і їх подальше зберігання, транспортуван­ня для збуту, а також самий збут може тягти відповідальність за ст. 202 і ч. 1 ст. 204 КК.

10. Оскільки ст. 204 КК описує три самостійні склади злочину, то у відповідних випадках (наприклад, якщо особа незаконно виготовляє підак­цизні товари з використанням обладнання, що забезпечує масове вироб­ництво таких товарів, а потім збуває їх) вчинене необхідно кваліфікувати за правилами сукупності злочинів, передбачених частинами 2 і 1 ст. 204 КК.

11. Якщо вчинення дій, передбачених ст. 204 КК, здійснюється під при­криттям створеного або придбаного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), то вчинене слід додатково кваліфікувати за ст. 205 КК (фіктивне підприємництво).

12. Якщо вчинення дій, описаних у ст. 204 КК, поєднане з легалізацією (відмиванням) коштів чи іншого майна, що було придбане злочинним шля­хом, то вчинене необхідно додатково кваліфікувати і за ст. 209 КК (ле­галізація (відмивання) коштів чи іншого майна, що було придбане злочин­ним шляхом).


Стаття 205. Фіктивне підприємництво

1. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незакон­ної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, —

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику ма­теріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридич­ним особам або громадянам, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Примітка. Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вва­жається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тися­чу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян.


1. Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини в сфері підприємницької діяльності.

2. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) для прикриття неза­конної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

3. Створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) по­лягає в його державній реєстрації. Дії винного виглядають зовні цілком за­конно: подаються документи на державну реєстрацію, іноді і на ліцензуван­ня; із дотриманням необхідної процедури приймається рішення про реєстрацію (ліцензування). Проте ще до офіційного створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) винний знає, що створене ним підприємство не здійснюватиме статутної (ліцензованої) діяльності, бо створюється для прикриття незаконної або забороненої діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності для прикриття незаконної або забо­роненої діяльності можуть створити як зареєстровані підприємці, так і інші особи за власними паспортами або за паспортами померлих громадян, за ви­краденими або знайденими паспортами, або паспортами на ім'я осіб, що да­ли згоду за плату або безоплатно зареєструвати юридичну особу на своє ім'я.

Дії особи, що підробила установчі документи і документи про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, «створеного» для прикрит­тя незаконної або забороненої діяльності, за наявності до того ознак, можуть кваліфікуватися за ст. 358 КК (підробка документів, печаток, штампів і бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Створення (реєстрація) індивідуального підприємця для прикриття неза­конної або забороненої діяльності не утворить ознак об'єктивної сторони злочину, що аналізується.

4. Під придбанням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) слід розуміти отримання будь-яким способом права власності на вже ство­реного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичну особу) як в цілому, так і на певну його частину, що дозволяє здійснювати контроль над ним, на­приклад, шляхом купівлі контрольного пакета акцій в акціонерному това­ристві, заміни власника або складу учасників суб'єкта підприємницької діяльності, заснованого на колективній формі власності, придбання одним або кількома учасниками господарського товариства частки в його статутно­му фонді інших учасників тощо. Тут також важливо встановити, що ще до офіційного придбання права власності на суб'єкта підприємницької діяль­ності особа усвідомить, що вона не здійснюватиме статутної (ліцензованої) діяльності даної організації, а використовуватиме її для прикриття незакон­ної або забороненої діяльності.

Не може визнаватися придбанням суб'єкта підприємницької діяльності отримання за плату або на інших підставах у користування установчих до­кументів суб'єкта підприємницької діяльності, його печаток або штампів із правом лише здійснювати від імені такого суб'єкта господарську діяльність.

5. Отже, обов'язковою характеристикою створеного або придбаного суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) є відсутність у осо­би, що створила або придбала цю організацію, наміру здійснювати заявлену в установчих документах підприємницьку діяльність і навпаки, наявність наміру в такий спосіб прикрити (замаскувати, закамуфлювати, законспіру­вати) незаконну або заборонену діяльність.

Створення або придбання фіктивної організації, що не є суб'єктом під­приємницької діяльності (релігійної, громадської тощо), не тягне відповідальності за ст. 205 КК.

Якщо особа фактично створила організацію, яка без державної реєстрації (ліцензії) займається господарською діяльністю, то остання може бути кваліфікована за ст. 202 КК.

6. Під незаконною діяльністю, для прикриття якої створюється або набу-вається юридична особа, слід розуміти будь-яку підприємницьку діяльність, що не відповідає установчим документам, ліцензії. Створення або придбан­ня суб'єкта підприємницької діяльності не для здійснення статутної діяль­ності, а з метою отримання різних пільг і переваг (позичок, кредитів, коштів громадян, що використовуватимуться потім в особистих цілях) також утво­рить об'єктивну сторону цього злочину. Під забороненою діяльністю ро­зуміється діяльність, прямо заборонена законом (наприклад, виробництво і збут наркотичних засобів, зброї, радіоактивних речовин, вибухових при­строїв тощо).

7. Злочин вважається закінченим з моменту створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), незалежно від того, чи досяг винний поставленої мети.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, поєднаним із спеціальною метою — прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У випадку, якщо метою створення або придбання суб'єкта підприємниць­кої діяльності — юридичної особи є, наприклад, намір здійснювати заборо­нені види господарської діяльності або шахрайство з фінансовими ресурса­ми, то такі дії необхідно кваліфікувати за правилами сукупності злочинів: за ст. 205 КК і як готування до інших злочинів — зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК) або шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК).

9. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку і є засновником або набувачем суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи.

Дії особи, на ім'я якої з її згоди був зареєстрований фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності, можуть кваліфікуватися за статтями 27 і 205 КК, як пособництво фіктивному підприємництву, а у випадку, якщо да­на особа безпосередньо здійснювала державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності — як співвиконавство в злочині, передбаченому ст. 205 КК.

Дії особи, на ім'я якої з її згоди було зареєстровано приватне підприєм­ство і яка лише формально була його керівником, підписувала документи (договори, платіжні доручення, інші фінансові документи) не усвідомлюючи при цьому їх реального змісту і характеру вчинюваних з їх використанням дій, за наявності підстав повинні кваліфікуватися як недбалість (ст. 367 КК) або зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК).

10. У частині 2 ст. 204 КК встановлена відповідальність за ті ж дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам. Про поняття повторності див. ст. 32 КК і коментар до неї. Матеріальна шкода, заподіяна фізичним особам, вважається великою, як­що вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян, а матеріальна шкода, заподіяна державі або юридичним осо­бам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує не­оподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 205 КК).


Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності

1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна ви­мога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, ук­ласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з по­грозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошко­дження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання, —

караються виправними роботами на строк до двох років або обмежен­ням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ят­сот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів грома­дян.


1. Об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують захист госпо­дарської діяльності. Додатковим об'єктом можуть бути життя, здоров'я лю­дини, власність.

2. Об'єктивна сторона злочину насамперед полягає у протиправній ви­мозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції ст. 206 КК. Про­типравна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією: припинити займатися господарською діяльністю; обмежити господарську діяльність; укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інте­реси того, хто займається господарською діяльністю; не виконувати укладе­ної угоди, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю.

3. Стаття 206 КК охороняє тільки ту господарську діяльність, що має за­конний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності (на­приклад, вимога припинити діяльність, що здійснюється без реєстрації або без ліцензії, або заборонену (злочинну) діяльність) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана з погрозою насильства над по­терпілим або близькими йому особами, чи з погрозою пошкодження або знищення їхнього майна. Такі дії можуть кваліфікуватися, наприклад, як злочини проти особи, власності, самоправство тощо.

4. Розглянута вище протиправна вимога повинна бути поєднана з погро­зою насильства над потерпілими або близькими йому особами, або з погро­зою пошкодження чи знищення їхнього майна. Наявність такої погрози є другою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину.

Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку.

Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлен­ня до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим.

Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним за­лякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійсне­не, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для по­терпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його ви­моги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призве­ла до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідо­мості потерпілого.

В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням ок­ремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'яв­лення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги.

Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності по­лягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до по­терпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катування­ми, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або за­подіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 206 КК.

Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли во­на стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони матеріаль­но відповідають. Засоби, якими винний погрожує це зробити, для кваліфі­кації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна по­требує кваліфікації за частинами 2 або 3 ст. 206 КК.

Під «близькими» потерпілому особами розуміються як його близькі ро­дичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, своя­ки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо).

Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні.

5. Стаття 206 КК поширюється не тільки на випадки, коли від потерпіло­го вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю.

6. Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

7. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав про­тидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в ст. 206 КК, і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття закон­ною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконан­ня угоди, про яку йдеться в ст. 206 КК. Мотиви злочину можуть бути різни­ми, наприклад, користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця; мотиви особистого характеру, хуліганські мотиви тощо. Якщо особа вчиняє дії, описані в ст. 206 КК, з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання (ст. 189 КК).

8. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

9. У частині 2 ст. 206 КК встановлена відповідальність за ті ж дії, вчи­нені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбив­ства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищен­ням майна.

Про поняття повторності див. ст. 32 КК і коментар до неї.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 КК і коментар до неї.

Погроза вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, полягає в тому, що винний, пред'являючи відповідну протиправну вимогу, загрожує потерпілому тим, що у випадку її невиконання позбавить життя або заподіє тяжкі тілесні ушкодження йому або близьким йому особам. Погроза вчини­ти вбивство охоплюється ч. 2 ст. 206 .КК і додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує.

Насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, має місце, коли заподіяні легкі тілесні ушкодження, що не спричинили коротко­часного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також такі насильницькі дії, як завдання ударів, побоїв, обмеження або незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя і здо­ров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені при протидії, цілком охоплюються ч. 2 ст, 206 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Пошкодження або знищення майна має місце, коли майно було доведене до повної непридатності щодо його цільового призначення або потребує серйоз­ного ремонту. Така дія може бути засобом підкріплення вже раніше висловле­ної протиправної вимоги, або ж безпосередньо супроводжувати таку вимогу для того, щоб переконати потерпілого в реальності погрози. Для наявності да­ної кваліфікуючої ознаки не потрібно, щоб потерпілому була завдана шкода у великому розмірі, що є необхідним при умисному знищенні або пошкодженні майна (ч. 1 ст. 194 КК). Для кваліфікації тут досить встановити, що проти­правна вимога поєднана із самим фактом пошкодження або знищення майна.

10. У частині 3 ст. 206 КК передбачена відповідальність за протидію за­конній підприємницькій діяльності, що вчинена організованою групою або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, що є небезпечним для життя чи здоров'я, або заподіяла вели­ку шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки.

Про поняття організованої групи див. ст. 28 КК і коментар до неї.

Протидія законній господарській діяльності, вчинена службовою особою, передбачає вчинення дій, описаних у ч. 1 ст. 206 КК, із використанням сво­го службового становища. Службові особи, діяльність яких щодо управління в тій або іншій мірі пов'язана з господарською діяльністю, можуть в інший спосіб, не передбачений ст. 206 КК, умисно протидіяти (перешкоджати) за­конній господарській діяльності. Такі дії, за певних умов, тягнуть відповідальність за ст. 364 КК. Частина 3 ст. 206 КК в таких випадках не застосовується.

Насильство, що є небезпечним для життя або здоров'я, — це заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, що не спричинили за­значених наслідків, але за способом були небезпечними для життя або здо­ров'я в момент їх вчинення (наприклад, насильство, що викликало втрату свідомості, здавлювання шиї, скидання з висоти, застосування електричного струму, спеціальних засобів тощо).

Наявність великої шкоди є питанням факту, що у кожному окремому ви­падку вирішується судом з врахуванням конкретних обставин справи. Ма­теріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів пе­ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. примітку до ст. 206 КК).

До інших тяжких наслідків можна віднести, наприклад, смерть потерпіло­го або близької йому людини, самогубство, припинення роботи підприємства, масове звільнення з роботи його працівників тощо. Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній господарській діяльності, не­обхідно додатково кваліфікувати за ст. 115 КК.

11. Примушування потерпілого до виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань за відсутності ознак протидії законній господарській діяльності, слід кваліфікувати за ст. 355 КК.