1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років
| Вид материала | Документы |
- Розбещення неповнолітніх. Перешкоджання здійсненню виборчого права, 130.41kb.
- Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років, 23.77kb.
- Кодексу України, 527.92kb.
- До шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права, 177.75kb.
- Порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю, 1688.87kb.
- Відомості Верховної Ради (ввр), 2004, n 6, ст. 39 ) ( Із змінами, внесеними згідно, 68.32kb.
- 1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих, 89.36kb.
- 5. Циклічність як форма економічного розвитку, 1573.65kb.
- Методичні рекомендації на тему:, 150.05kb.
- Національний Університет «Острозька академія», 105.24kb.
Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом 1. Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту — карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, — караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. 1. Об'єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері господарської діяльності з металобрухтом. Ці відносини регулюються Законом України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 25. - Ст. 212; 2001. — № 1. — Ст. 3; 2003. — № 6. — Ст. 52) та іншими нормативно-правовими актами. ,. 2. Предмет злочину — брухт кольорових і чорних металів (металобрухт). Тобто непридатні для прямого використання вироби або частина виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу та містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їх сплавів. 3. Об'єктивну сторону цього злочину характеризують альтернативні дії: 1) здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації, 2) здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 3) надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; 4) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту. 4. Операції з металобрухтом — це заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів. Заготівля металобрухту — діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту. Купівля та (або) реалізація металобрухту — це діяльність, пов'язана з передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань. Переробка металобрухту — діяльність, пов'язана із доведенням металобрухту шляхом сортування або, в разі потреби, пресування, пакетування, подрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилучення металевої складової із шлаків металургійної переробки чорних та кольорових металів і їх сплавів. Металургійна переробка металобрухту — це переплавка металобрухту в металургійних агрегатах із використанням додаткових матеріалів та особливих технологічних режимів з метою зміни структури металу, доведення його хімічного складу до параметрів, які відповідають вимогам стандартів, та отримання легованої сталі, відповідних марок кольорових металів і їх сплавів із визначеними технологічними та експлуатаційними властивостями. 5. Здійснення вказаних вище операцій без державної реєстрації означає зайняття особою будь-яким із цих видів підприємницької діяльності без реєстрації як суб'єкта такої діяльності. Про поняття державної реєстрації див. коментар до ст. 202 КК. 6. Здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) слід розуміти як здійснення будь-якої з названих вище операцій без законного отримання ліцензії і за умови, що отримання ліцензії на здійснення таких операцій є обов'язковим згідно із законодавством. Ліцензуванню підлягають заготівля, переробка, металургійна переробка металобрухту кольорових і чорних металів (ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (ВВР. — 2000. — № 36. — Ст. 299). Не підлягає ліцензуванню діяльність фізичних осіб, пов'язана із збиранням і реалізацією побутового брухту чорних і кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб, пов'язана із збиранням і реалізацією промислового брухту чорних і кольорових металів, що утворився внаслідок їхньої діяльності. Побутовий металобрухт — це непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність. Перелік видів побутового металобрухту затверджено постановою КМ України від 15 вересня 1999 р. № 1696 (ОВУ. — 1999. - № 37. - Ст. 1868). Ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом кольорових і (або) чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам (на заготівлю та переробку) та спеціалізованим металургійним переробним підприємствам (на заготівлю, переробку та металургійну переробку). Порядок отримання ліцензії передбачено Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. та наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства промислової політики «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів» від 25 лютого 2003 р. (ОВУ. - 2003. - № 13. - Ст. 593). 7. Здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, вимагає кваліфікації за правилами конкуренції загальної (ч. 1 ст. 202 КК) та спеціальної (ст. 213 КК) норм, тобто застосуванню підлягає спеціальна норма. 8. Здійснення операцій з металобрухтом без ліцензії, тобто без документа, який засвідчує право особи на таку діяльність, слід відрізняти від здійснення таких операцій з порушенням умов ліцензування, тобто від порушення положень нормативно-правового акта, яким установлюються кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження такої діяльності після отримання ліцензії. Порушення умов ліцензування може виявлятися, зокрема, у прийманні промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, прийманні металобрухту без оформлення актом приймання тощо і кваліфікується за ч. 1 ст. 202 КК, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах. 9. Під незаконними пунктами прийому, схову і збуту металобрухту слід розуміти пункти, на здійснення операцій в яких особа не має права, тому що не отримала ліцензії або пункт не вказаний у ліцензії. Тільки спеціалізовані та спеціалізовані металургійні переробні підприємства (визначені в ст. 1 Закону України «Про металобрухт»), які отримали ліцензію на здійснення операцій з металобрухтом, мають право відкривати приймальні пункти і тільки за адресами, вказаними в ліцензії. 10. Надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту означає надання іншій особі будь-яких приміщень та споруд повністю або частково для використання як бази для незаконного прийому, схову чи збуту металобрухту. 11. Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту — це сукупність дій з їх створення (підшукування приміщень, транспортних та фінансових засобів, співучасників; розробка плану функціонування пункту, конспіративних заходів; об'єднання або узгодження дій співучасників тощо ). 12. Злочин вважається закінченим з моменту здійснення будь-якої з дій, передбачених ст. 213 КК. Організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту закінчена з моменту, коли такий пункт був створений. 13. Суб'єктивну сторону злочину характеризує прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання. 14. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Учинення службовою особою передбачених ст. 213 КК дій з використанням влади чи службового становища або з перевищенням влади чи службових повноважень потребує додаткової кваліфікації за статтями 364 чи 365 КК. 15. Діяння кваліфікуються за ч. 2 ст. 213 КК за умови, що судимість особи за злочин, передбачений цією статтею, не була погашена чи знята в передбаченому законом порядку. Про поняття судимості, погашення та зняття її див. статті 88-91 КК і коментар до них. 16. Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, може бути кваліфіковане, як адміністративне правопорушення, за ст. 16410 КпАП, якщо це не є злочином. Стаття 214. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів, — карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років. Примітка. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість вказаних у цій статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 1. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння є злочином, який посягає на валютні відносини у частині забезпечення формування та використання Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, призначеного для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету. До складу Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зокрема, входять золотий запас України, який складається з афінованого золота в зливках, є державною власністю і становить частину державних золотовалютних резервів України, оперативний резерв золота, що є резервом для забезпечення невідкладних потреб національної економіки тощо. 2. Предметом злочину, передбаченого ст. 214 КК, є: дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння у великому розмірі, які: 1) видобуті із надр; 2) отримані із вторинної сировини; 3) підняті; 4) знайдені; скуплені: 1) дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння; 2) ювелірні вироби із цих металів і каміння; 3) побутові вироби з них; 3) лом ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Дорогоцінні метали — це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р. № 637/97-ВР (ВВР. - 1998. - № 9. - Ст. 34). Під дорогоцінним камінням слід розуміти природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): а) першого порядку — алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит; б) другого порядку — демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; в) третього порядку — аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель; г) четвертого порядку — адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, ге-соніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліно-гуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесар-тин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, феро-ортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»). Не є предметом злочину, передбаченого ст. 214 КК, напівдорогоцінне каміння, зокрема бірюза, малахіт, лазурит, чароїт, агат та інше каміння, яке віднесено до напівдорогоцінного ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними». Видобутими із надр визнаються дорогоцінні метали, вилучені з надр усіма можливими способами, а також дорогоцінне каміння, вилучене з гірських порід усіма можливими способами. Отриманими із вторинної сировини вважаються дорогоцінні метали, вилучені із відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки), а також одержані під час вторинної переробки обладнання, механізмів тощо усіма можливими способами. Підняті та знайдені дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння — це золоті самородки або дорогоцінне каміння, знайдені в надрах чи на поверхні під час видобування дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння. Видобуті із надр, отримані із вторинної сировини, а також підняті та знайдені дорогоцінні метали й дорогоцінне каміння визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 204 КК, лише за умови їх великого розміру, який згідно з приміткою до цієї статті має місце у випадках, коли їх вартість перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Скупленими є дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, ювелірні чи побутові вироби із них та лом цих виробів, куплені у фізичних осіб суб'єктами господарської діяльності (юридичними або фізичними особами), які на підставі відповідної ліцензії здійснюють їх закупівлю у населення. Вартість скуплених дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів із них та лому цих виробів на кваліфікацію злочину за ст. 204 КК не впливає. 3. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 214 КК, характеризується бездіяльністю у виді: 1) ухилення від передбаченої законом обов'язкової здачі на афінаж видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, або скуплених дорогоцінних металів, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів; 2) ухилення від передбаченої законом обов'язкової здачі для обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, або скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів. 4. Ухилення від передбаченої законом обов'язкової здачі на афінаж має місце в разі ухилення від здачі дорогоцінних металів для здійснення металургійного процесу одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок. Оскільки афінаж здійснюється лише щодо дорогоцінних металів, то предметом ухилення від передбаченої законом обов'язкової здачі на афінаж не можуть бути дорогоцінне каміння, а також ювелірні та побутові вироби із дорогоцінного каміння та їх лом. Чинне законодавство передбачає, що суб'єктами правовідносин у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють зазначену діяльність на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються у порядку, встановленому законодавством України. Видобуті дорогоцінні метали з руд, пісків, шліхів та інші продукти збагачення передаються за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам, які мають відповідну ліцензію, одержану в порядку, встановленому законодавством України, або можуть вивозитися відповідно до законодавства на умовах давальницької сировини за межі України для афінажу, виготовлення і реалізації виробів з використанням дорогоцінних металів, (ст. 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»). Ухилення від передбаченої законом обов'язкової здачі на афінаж дорогоцінних металів, а також ювелірних та побутових виробів з них та лому цих виробів має місце у випадках невиконання особою, яка здійснює господарську діяльність на підставі відповідної ліцензії, обов'язку щодо здачі на афінаж цих предметів. Такий обов'язок передбачений чинним законодавством, зокрема Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними». Випливає з ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними. Можливість вчинення дії у вигляді здачі на афінаж відповідних предметів розглядуваного злочину має місце за умови, що під час здійснення господарської діяльності у цій сфері вони були видобуті з надр, отримані з вторинної сировини, підняті, знайдені або скуплені у населення. 5. Ухиленням від передбаченої законом обов'язкової здачі для обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, або скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів має місце у випадках невиконання відповідними суб'єктами господарської діяльності такого обов'язку. Чинне законодавство передбачає, що афіновані дорогоцінні метали в установленому законодавством України порядку закуповуються, у тому числі за кордоном, в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України за рахунок коштів державного бюджету і в Державну скарбницю — за рахунок коштів Національного банку України. Афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або ре-купероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при продажу суб'єктами їх видобування і виробництва на умовах форвардного контракту першочергово пропонуються: Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України; Національному банку України для поповнення золотого запасу України (ст. 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»). Обов'язок суб'єктів господарської діяльності здати для обов'язкового продажу одержані ними під час здійснення діяльності у цій сфері дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні та побутові вироби з них або лом цих виробів (у повному обсязі або певній кількості) випливає з чинного законодавства, умов ліцензування цієї діяльності, а можливість вчинити такі дії — із наявності цих предметів. 6. Моментом закінчення порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння є вчинення хоча б одного з діянь, передбачених ст. 214 КК. Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих або знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння є закінченим з моменту закінчення встановлених законодавством термінів здачі предметів, сукупна вартість яких перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто за умови вчинення такого діяння у великих розмірах. Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів є закінченим з моменту закінчення встановлених законодавством термінів здачі предметів незалежно від їх вартості. 7. Суб'єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви і цілі його вчинення на кваліфікацію не впливають. 8. Суб'єктом порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння може бути: службова особа суб'єкта господарської діяльності, який здійснює діяльність у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними на підставі відповідної ліцензії; на таку службову особу має бути покладений обов'язок щодо виконання вимог законодавства по обов'язковій здачі на афінаж або обов'язковому продажу предметів розглядуваного злочину; громадянин — суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює діяльність у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними на підставі відповідної ліцензії. Особи, які здійснюють зазначені види діяльності без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності та (або) без одержання спеціального дозволу (ліцензії) на таку діяльність, не є суб'єктами злочину, передбаченого ст. 214 КК. За наявності необхідних підстав такі їх діяння охоплюються ст. 202 КК «Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю». Стаття 215. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків Виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, а також квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. |