Міжнародний Слов'янський університет. Харків Міжнародна науково-практична конференція

Вид материала

Содержание

Настоятельная необходимость решения глобальных проблем для сохранения здоровья человека в украине
Тенденции влияния миграционных процессов рабочей силы на экономическое развитие украины в современных условиях
Концепція побудови інформаційно-керуючої системи вищої школи україни на базі геоінформаційних технологій
П'ята група

Подобный материал:

1 ... 25 26 27 28 29 30 31 32 33

2. Метешкин, К.А. Кибернетическая педагогика: теоретические основы управления образованием на базе интегрированного интеллекта. Монография. [Текст] / К.А Метешкин. - Международный Славянский университет. Харьков, 2004. - 400 с.

НАСТОЯТЕЛЬНАЯ НЕОБХОДИМОСТЬ РЕШЕНИЯ ГЛОБАЛЬНЫХ ПРОБЛЕМ ДЛЯ СОХРАНЕНИЯ ЗДОРОВЬЯ ЧЕЛОВЕКА В УКРАИНЕ

Забелина Л.А., к.андидат философских наук, доцент кафедры правовых и гуманитарных наук

Институт стран Востока и Африки Международного Славянского университета,

г. Симферополь, Украина.

Сараев А. Д., кандидат философских наук, профессор, член – корреспондент Украинской Экологической Академии наук, действительный член - академик Крымской Академии наук,

заместитель директора по научной работе

Институт стран Востока и Африки Международного Славянского университета,

г. Симферополь, Украина

Глобальные проблемы современности - это итог, с одной стороны, естественноисторического процесса, а с другой - неравномерности социально-экономического развития и научно-технического прогресса.

Глобальные проблемы современности - это результат всего предшествующего развития человечества, который обусловлен обострившейся неравномерностью демографического, экономического, политического, научно-технического и культурного развития в условиях своеобразной исторической ситуации. Выживание человечества, его дальнейший прогресс в условиях взаимосвязанного и целостного мира, формирование единой цивилизации на Земле предполагают не одно лишь всеобщее признание таких основополагающих принципов, как свобода выбора народами собственного будущего, всевозрастающая многовариантность социального прогресса и примат общечеловеческих интересов, но и их практическую реализацию.

Сегодня внимание ученых и мировой общественности приковано к глобальным проблемам, которые затрагивают интересы наций, государств, всего человечества в целом. К числу таких проблем необходимо отнести установление прочного мира на Земле и ликвидацию очагов международной напряженности, охрану окружающей среды, предотвращение наиболее опасных заболеваний, рациональное использование природных ресурсов, обеспечение потребностей в экологически чистых продуктах питания, энергии, развитие физических и духовных сил человека.

Острота глобальных проблем зависит не только от того, что непредвиденные экологические и социально-экономические последствия оказывают глубокое влияние на все стороны жизни современного человека. Существенно и то, что эти проблемы настолько взаимосвязаны между собой, что практически нельзя добиться успеха в разрешении какой-то одной из них при игнорировании или недостаточном учете других. Кроме того, односторонний подход к глобальным проблемам может привести к весьма тяжким последствиям, негативно отражающимся на перспективах развития всего человечества.

Своеобразие глобальных проблем заключается и в том, что они не могут быть разрешены усилиями отдельных государств, а предполагают скоординированные усилия мирового сообщества. Для этого необходимо конструктивное международное сотрудничество, объединенное усилиями всех народов на основе мирного сосуществования различных государств и организованной в глобальном масштабе борьбой за мир во всем мире, с исключением войн на планете Земля. Достижение прочного мира - главная задача всех прогрессивных сил, воплощение которой в жизнь - необходимая предпосылка решения других глобальных проблем, таких, как экологическая, энергетическая, сырьевая, имеющих жизненно важное значение и для отдельных государств, и для человечества в целом.

Глобальные проблемы являются комплексными, взаимообусловленными и взаимосвязанными. Само их становление, дальнейшее развитие можно считать одним из итогов взаимодействия, на первый взгляд, различных, не пересекающихся друг с другом социально-политических, технико-экономических, природных процессов, которые находят свое отражение в мировоззренческих, морально-этических, философских взглядах и концепциях и на основе которых различные государства неодинаково осмысливают глобальные проблемы и выбирают различные способы их решения.

Возникновению и обострению глобальных проблем современности способствовали также сложные сдвиги в системе мировых хозяйственных связей, вызванные противоречивым характером развития производительных сил в последнее время. В то время как потребности государств в расширении торговли сырьем и готовой продукцией, в совместном планировании и реализации сложных научно-технических задач и проектов постоянно растут, возрастающий разрыв в уровнях развития отдельных государств и целых регионов, недальновидные курсы правительств ряда стран препятствуют реализации такого курса, в котором заинтересовано все человечество, обостряют противоречия в мировом хозяйстве и международных отношениях. Именно структурные сдвиги в различных отраслях национального хозяйства, последствия которых ощущаются как в отдельных государствах, так и в целом в мировой экономике, вызывают обострение глобальных проблем. Обострение одной подобной проблемы непосредственно или косвенно отражается на всей системе глобальных проблем современности. Например, нерациональная эксплуатация природных ресурсов, характерная для ряда стран, не только способствует обострению минерально-сырьевой иди энергетической проблемы, но и ухудшает качество окружающей среды, что ведет к ухудшению здоровья человека, этноса, народа, всего человечества в целом.

Многие исследователи признают непростой характер причинно-следственных связей и отношений между различными глобальными проблемами. Так, в одном проекте, выполненном под эгидой ООН, отмечается, что, если анализировать тот или иной процесс экономического развития в динамике, то становится очевидным, что он тесно связан с возникновением на национальном, региональном и глобальном уровнях определенных явлений, неблагоприятно влияющих на процесс в целом. Очевидно, что эти явления - результат взаимодействия природно-физических, экономических, социальных и демографических факторов, сложные связи которых еще нуждаются в детальном изучении. Более того, в долгосрочном плане взаимодействие указанных глобальных проблем способно порождать не только негативные последствия, к смягчению которых современные государства прилагают весьма значительные усилия. Осознанно влияя на систему взаимодействия этих проблем, можно ожидать в будущем ощутимых позитивных результатов.

Важнейший показатель итогов взаимодействия человека с изменяющимися условиями окружающей среды - его собственное здоровье - необходимое и достаточное условие и вместе с тем главный критерий успешного решения медико-экологических проблем промышленно-городских агломераций и курортных регионов страны. В связи с этим возникла необходимость объединения усилий представителей различных наук о человеке и человечестве для исследования тенденций их взаимодействия с окружающей средой. Основой для этого выступает новая междисциплинарная наука - экология человека. Ключевым понятием в антропоэкологии служит человеческое здоровье как интегральный показатель преобразований, происходящих на глобальном и региональном уровне.

Анализ природоохранной деятельности в Украине и результаты проведенных исследований дают основание сделать вывод о том, что в условиях возрастающей глобальной и региональной антропогенной нагрузки на биосферу страны особую тревогу вызывает загрязнение окружающей природной среды, окружающей техногенной среды и окружающей социальной среды. Уровни загрязнения окружающей среды промышленно-городских агломераций (ПГА) и уникальных курортнорекреационных ресурсов Украины в настоящее время представляют реальную угрозу для состояния здоровья жителей различных регионов страны и рекреантов. Таким образом, неблагоприятная экологическая ситуация способствует широкой распространенности различных заболеваний.

До настоящего времени в Украине отсутствуют объективные критерии влияния геопатогенных зон (ГПЗ) на человека и животных, не определен срок, после которого пребывание в ГПЗ становится опасным, какие системы организма и личностные структуры человека наиболее чувствительны к ГПЗ, а в зданиях и сооружениях - к технопатогенным зонам (ТПЗ). Рост экологической опасности стимулирует изучение путей и безопасных пределов адаптации человека к неблагоприятной экологической обстановке. Природоохранная деятельность в Украине характеризуется ведомственной разобщенностью, бессистемностью, отсутствием программного обеспечения, а также научно-методической и информационной базы.

ТЕНДЕНЦИИ ВЛИЯНИЯ МИГРАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ РАБОЧЕЙ СИЛЫ НА ЭКОНОМИЧЕСКОЕ РАЗВИТИЕ УКРАИНЫ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ

Котлярова А.С., преподаватель,

Куклева Е.А., библиотекарь,

ИСВА «МСУ. Харьков», г. Симферополь, Украина

Миграция населения является сложным комплексным процессом, исследуемым специалистами многих специальностей: демографами, экономистами, географами, историками, этнографами, социологами, юристами, статистиками и т.д. Говоря о миграции, прежде всего, различают две ее основные формы: стационарную миграцию, связанную с изменением места жительства и регистрируемую государственной статистикой, и трудовую миграцию - временные поездки на работу за пределы своего населенного пункта без изменения местожительства.

Экономика Украины на протяжении всей первой половины 1990-х годов находилась в состоянии глубокого экономического спада. Подобная экономическая ситуация естественным образом сказалась и на уровне занятости в Украине, и как следствие – на миграцию рабочей силы (в частности международную). Анализируя эти последствия можно говорить о недостаточном участии Украины в процессе международной миграции рабочей силы. Косвенным подтверждением этому является относительно небольшое количество совместных предприятий с привлечением иностранной рабочей силы, преобладание граждан Украины в структуре занятости страны (что само по себе естественно, однако доля иностранцев ничтожна). Прямым же следствием этого является небольшой поток мигрантов (как в страну, так и из неё).

Рассматривая стационарную миграцию рабочей силы, можно оценить перспективы участия Украины в международном движении рабочей силы. Во многом именно внутренним потенциалом страны определяется возможность её эффективного участия в международном разделении труда и как следствие – в системе международных экономических отношений.

Если же говорить о международной миграции населения, то можно отметить тот факт что за период 2004 – 2005 гг. отмечается рост миграции в Украину. Так в 2004 году численность прибывших в Украину по официальным данным составила 34997 человек, а в 2005 уже 39580 человек, что на 4583 человека больше.

На пороге серьезных демографических изменений, связанных с миграционными процессами, стоит сейчас наша страна. Ведь, в ближайшее время в Украине могут легализоваться около 150 тысяч выходцев из Центральной Азии и Африки, которых депортируют с территории Европейского Союза. И сделано это будет в соответствии с соглашением о реадмиссии с Европейским Союзом, ратифицированным Верховной Радой в 2008 году. Там четко отмечено, что с января 2010 года Украина обязуется принимать у себя всех нелегалов, если будет доказано, что они попали в ЕС через украинскую границу. Причем, речь идет не только о мигрантах, задержанных непосредственно на границе, но и тех, кто находится в ЕС уже не первый месяц. А это значит, что цифра в 150 тыс. нелегалов весьма приблизительна. Есть основания опасаться, что она может возрасти в разы, если не на порядок. При этом Украина не сможет возвращать нелегалов в Россию и Беларусь, хотя основной их поток приходится на украинско-российскую и украинско-белорусскую границы. Дело в том, что Госдума РФ не ратифицировала Договор о реадмиссии с Украиной, а Беларусь даже не подписала его. Нет у Украины такого документа и с Индией, и со странами кавказского региона, на которые приходится существенная часть всех проникших в страну незаконно.

Что касается статистических данных, то по итогам переписи населения Украины в 2005 году отмечено уменьшение внутренней миграции населения по сравнению с 2004, что косвенно может свидетельствовать об относительной стабилизации экономического положения страны, а также росте уровня занятости населения в рассматриваемый период.

По данным отчёта по занятости в Украине, составленным Всемирным Банком, динамика занятости и безработицы в целом напоминает состояние в области распределения доходов населения и уровне бедности.

При рассмотрении проблемы участия Украины в международной миграции рабочей силы особый интерес представляет прогноз миграции населения, составленный А.В. Позняком. Согласно его исследованию, основными тенденциями миграций населения в Украине в период между последней переписью населения бывшего СССР (1989 год) и первой переписью населения независимой Украины (2001 год) стали:

снижение общего уровня мобильности населения;
уменьшение интенсивности миграционных связей с бывшими республиками СССР;
расширение контактов со странами "старого" зарубежья: становление потока постоянной эмиграции из Украины в страны Европы, Америки и Израиль (сначала представителей отдельных этнических групп - евреев, немцев, греков, венгров, чехов и др., со временем - украинцев и русских), а также ротация учебных мигрантов из развивающихся стран (возвращение на родину выходцев из соответствующих стран, закончивших обучение в вузах нашей страны, и замена их новыми контингентами);
обретение миграциями более "семейного" характера - уменьшение доли молодежи и увеличение удельного веса лиц среднего возраста среди мигрантов, прежде всего среди внешних;
значительный миграционный прирост населения страны, сменившийся продолжительным периодом превышения убытия над прибытием (более чем на 100 тысяч человек ежегодно), начиная с 1994 года.

В начале ХХІ столетия в Украине произошло уменьшение величины модуля отрицательного сальдо миграций до -7,6 тысячи человек в 2004 году и переход к положительному миграционному балансу в 2005 году. Причем положительные сдвиги состоялись главным образом за счет индивидуальных миграций, в то время как баланс семейной миграции остается отрицательным.

За рубежом на сегодня временно работают полтора миллиона граждан Украины, 80% из которых – это высококвалифицированные специалисты, которые имеют высшее или профессионально-техническое образование, хотя трудятся, как правило, не по специальности, а по большей части – в сферах транспорта, строительства, торговли, отделочной промышленности и т.д.

С помощью посреднических структур ежегодно официально трудоустраивается лишь незначительная часть наших соотечественников – 1-2% от общего числа трудовых мигрантов, которые работают за рубежом.

Экономические и социальные последствия миграции рабочей силы из Украины имеют как позитивные, так и негативные моменты. Позитив – это занятость, сохранение трудовых навыков, возможность получения доходов и предоставления помощи своей семье. По разным оценкам, такая помощь ежегодно составляет от 2,5% до 5% ВВП.

В то же время нельзя не принимать во внимание и негатив – отток квалифицированной рабочей силы из Украины, разрушение во многих случаях семейных отношений, недостаточная социальная защита рабочих-мигрантов, риски пенсионного обеспечения.

В настоящее время ситуация на рынке труда Украины является близкой к ситуации, сложившейся в большинстве европейских стран. Ее несколько осложнил мировой финансовый кризис. Однако здесь уже наблюдается тенденция к замедлению негативных процессов.

Численность безработных, зарегистрированных в государственной службе занятости, уменьшилась и составляет в настоящее время почти 718 тыс. человек против 930 тыс. в январе 2009 года

Таким образом, можно сделать несколько основных выводов:

существенно усиливается взаимосвязь Украины и России (увеличится поток мигрантов из России).
продолжается тенденция к укреплению связей с Закавказским регионом и центральной Азией (рост численности мигрантов из данного региона).
основным направлением выезда населения Украины становятся западные территории.
можно говорить об укреплении позиций Украины на постсоветском пространстве и усиление её позиций на международной арене, как активного участника процесса международной миграции рабочей силы.

В целом же, если подводить итог, то можно сказать, что Украина ещё недостаточно сильно вовлечена в процесс международной миграции рабочей силы и поток мигрантов относительно небольшой. Непосредственным образом увеличение количества въезжающих в страну позволяет говорить о наличии благоприятных условий для труда и жизни в стране. Нельзя не отметить тот факт, что этот процесс позволяет существенно улучшить позиции Украины в системе международных экономических отношений, укрепить взаимодействие с государствами Восточной и Западной Европы, а также с государствами СНГ. Всё вышесказанное красноречиво свидетельствует о росте авторитета страны на международной арене. Особенно ярко это проявляется в участии страны в процессе международного разделения труда (МРТ).

Литература:

Денисова Л. Ситуация на рынке труда Украины - почти как в Европе [электронный ресурс] /Л. Денисова//доклад на встрече министров труда стран-членов Евросоюза и государств-партнеров ЕС в рамках 98-й сессии Международной конференции труда (МКТ), 2009. – Режим доступа:www.unian.ua
Ромащенко Т. Актуальные проблемы современной украинской трудовой миграции/Т. Ромашенко// Мировая экономика и международные отношения. – 2008. - №8. – С.12-18
Цапенко А.И. Движущие силы международной миграции населения/ А.И. Цапенко// Мировая экономика и международные отношения. – 2007. - №5. – С.5-9
Ушкалов И. «Утечка мозгов» и интеллектуальная безопасность России [электронный ресурс]/ Ушкалов И., Воронков В.//доклад на семинаре «Интелектуальная эмиграция и безопасность России» 4 марта 2005. – Режим доступа: http ://deoscopt.ru /weekly /2002 /055/index/php.
P.Martin, J. Widgren. International Migration: Facing the Challenge. Population Bulletin. Vol 57, 2008, p.2 [электронный ресурс]. - Режим доступа: ссылка скрыта

КОНЦЕПЦІЯ ПОБУДОВИ ІНФОРМАЦІЙНО-КЕРУЮЧОЇ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ШКОЛИ УКРАЇНИ НА БАЗІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Метешкін К.О., д.т.н., доцент, професор кафедри геоінформаційних систем та геодезії Національної академії міського господарства.

Патракеєв І.М., к.т.н., доцент, виконуючий обов'язки завідувача кафедри геоінформаційних систем і геодезії Національної академії міського господарства.

Постоєнко О.В., магістр, асистент кафедри геоінформаційних систем і геодезії, Національної академії міського господарства.

Пріоритетним напрямком розвитку України завжди вважалося вдосконалення освітньої системи держави. Ще в 1993 році на етапі становлення незалежної України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову про затвердження Державної національної програми «Освіта» (Україна 21 століття) [1]. На основі глибокого аналізу стану освітньої системи молодої держави України тут зроблено висновки про необхідність розробки ефективної інформаційно-керуючої системи освітою, і, зокрема системи вищої освіти, тобто системи «вища школа України». На жаль, за минулі 16 років, так і не розроблена система, яка б забезпечувала збір, зберігання та обробку інформації про стан системи «вища школа України» в автоматизованому режимі і на цій основі підтримку прийняття рішень на всіх рівнях ієрархії її управління. Проте, не можна сказати, що наукова думка щодо вдосконалення вищої школи України стояла на місці і за ці 16 років не отримані наукові результати в цій галузі досліджень. У цей період удосконалювалися теоретико-методологічні основи сучасної педагогіки, зокрема дидактики і школоведення. Більшість наукових робіт присвячувалося аналізу глобальних процесів зі створення транснаціональної системи вищої європейської освіти, дослідженням структурних перетворень у вищій школі, а також використання інформаційних технологій у вищих навчальних закладах та ін.

Аналіз прийнятих рішень на всіх рівнях ієрархічної структури управління освітньої системи держави показує, що безліч рішень з управління освітніми процесами приймаються на основі інформації про стан цих же процесів. В даний час для осіб, які приймають рішення в галузі освіти різко зросла кількість інформації, як релевантною так і не доречним для вирішення завдань управління. Осіб, які приймають рішення будемо ототожнювати з людьми, які займають відповідні посади в системі управління освітою на міністерському та регіональному рівнях, а також рівні управління вищим навчальним закладом.

Крім того, особливістю прийнятих рішень в системі управління «вища школа України» є значна інерційність зворотного зв'язку, тобто тривалий процес виправлення помилок або коригування раніше прийнятих рішень. Якщо на самому нижчому рівні управління пізнавальними процесами науково-педагогічний працівник у процесі викладання тієї чи іншої навчальної дисципліни може оперативно виправляти свої помилки і коригувати рішення у часових межах розкладу занять, то на регіональному та міністерському рівнях потрібен час, відповідний тривалості семестру, навчального року і в деяких випадках чотирьох або п'яти літнього періодів навчання студентів.

Наочним прикладом виправлення некоректних рішень на міністерському рівні управління може служити процес прийняття та коригування помилкових рішень щодо організації процесу незалежного тестування в 2009 р. Наслідки некоректно прийнятих рішень можуть тільки проявитися в період чотирирічного або п'ятирічного періоду навчання пільгового контингенту що надійшли до ВНЗ студентів. Очевидно, в даному випадку, рішення по організації в 2009 році набору студентів у ВНЗ і їх тестування ґрунтувалися на аналізі малої кількості інформації, без детального аналізу та обліку як об'єктивних так і суб'єктивних факторів.

Наведений приклад некоректних рішень в системі управління освітою та вищою школою, зокрема, а також умови глобалізації, інформатизації та інтелектуалізації суспільства, в яких приймаються ці рішення обумовлюють створення інтелектуальної інформаційно-керуючої системи «вищою школою України», побудованої на нових принципах, що враховують сучасні реалії. Крім того, на користь розробки такої системи свідчать положення «Стратегії інноваційного розвитку України на 2010 - 2020 роки в умовах глобальних викликів», де освітній системі відводиться роль формування носіїв інновацій.

Складність створення сучасної інтелектуальної інформаційно-керуючої системи вищої школи і освіти в цілому полягає у відсутності суворої всеохоплюючої теорії побудови освітніх систем. На наш погляд, причиною, яка гальмує створення теоретичної бази інтелектуалізації (автоматизації) управління освітою є нерозуміння багатьма вченими проблем, що виникли в методології наук, які забезпечують цілісне і всебічне дослідження процесів і явищ освіти, навчання і виховання сучасної людини. З одного боку, дослідженням проблем освіти, навчання і виховання займаються вчені педагоги, які не хочуть, а в деяких випадках не можуть, збагнути наукоємні теорії кібернетики: теорію прийняття рішень, теорію інформації, методологічні основи створення штучного інтелекту та інші наукоємні теорії, які використовують методи формалізації та моделювання. З іншого боку, вчені не педагогічних спеціальностей (технічних спеціальностей), але які є науково-педагогічними працівниками вищих навчальних закладів не в повній мірі володіють теоретико-методологічними основами сучасної педагогіки. Ці протиріччя приводять до думки, що для створення теоретичних основ побудови інтелектуальної інформаційно-керуючої системи «вища школа України» необхідно синтезувати методичні бази педагогіки та кібернетичної педагогіки для вирішення завдань управління пізнавальними і освітніми процесами на рівні вищого навчального закладу. Очевидно, що на більш високих рівнях ієрархії ухвалення рішень в системі «вища школа України» необхідно повною мірою використовувати методологічні основи теорії систем, кібернетики та її наукові складові інформатики та геоінформатики.

В даний час значні наукові результати отримані в геоінформатці при створенні різних за призначенням геоінформаційних систем (ГІС) та їх використання в геоінформаційних технологіях. На наш погляд, унікальні можливості ГІС зі збору, зберігання та просторово-часового представлення даних та можливість їх аналізу необхідно використовувати в управлінні освітніми процесами в масштабах держави. Виделемо п'ять груп завдань, які можна вирішувати з використанням геоінформаційних технологій.

До першої групи віднесемо завдання геоінформаційного аналізу можливостей транснаціональної інтеграції системи «вища школа України» в загальноєвропейську освітню зону.

Для вирішення завдань цієї групи необхідні дані та відповідний математичний інструментарій, який дозволяв би оцінювати параметри як європейських вищих шкіл різних держав, так і вищих шкіл розвинених держав світового освітнього простору з параметрами вищої школи України. До першої групи завдань, що вирішуються ГІС, можна віднести завдання моніторингу інтелектуальних ресурсів, які використовуються за кордоном. Результати аналізу щільності розподілу інтелектуальних ресурсів України в інших державах може стати основою для більш тісних політичних, економічних, освітніх, наукових та інших зв'язків між державами.

На основі результатів геоінформаційного порівняльного аналізу на рівні МОН України можна вирішувати завдання об'єднання зусиль наукової діяльності між вченими вищих навчальних закладах України і вченими зарубіжних вищих навчальних закладів. Контролювати і рекомендувати ректорам вузів укладення двосторонніх і багатосторонніх договорів за участю зарубіжних партнерів. Формувати тематику симпозіумів та міжнародних конференцій, визначати місце і учасників міжнародних наукових комунікацій з урахуванням вимог міжнародних стандартів і мінімізацією вартості проведення таких заходів і т.д.

Рішення другої групи завдань, очевидно, мають бути спрямовані на гармонізацію відносин між усіма видами освіти, а також вироблення єдиної стратегічної лінії розвитку освіти та досягнення глобальної мети створення в Україні суспільства, заснованого на знаннях. Для вирішення цієї групи задач необхідно безліч різнорідних даних, як кількісних, так і якісних оцінок стану дошкільної і шкільної, вищої та інших видів освіти. Важливе місце в цій групі повинні займати задачі прогнозування, моніторингу та контролінгу процесів і явищ у загальноосвітніх середніх школах і у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації. До даної групи завдань можна віднести задачу, яка в даний час вже вирішується з використанням інформаційних технологій, а саме завдання незалежного тестування абітурієнтів.

Рішення завдань геоінформаційного аналізу та прогнозування на рівні департаментів МОН України віднесемо до третьої групи завдань. Будемо їх розглядати виключно для департаменту вищої освіти з метою скорочення обсягу викладення концептуальних положень використання геоінформатики при побудові інформаційно-керуючої системи «вища школа України».

Аналіз задач департаменту вищої освіти показує, що вони можуть бути якісно вирішені тільки на основі великої кількості інформації, що постійно змінюється, про вищі навчальні заклади, стан усіх видів їх забезпечення, а також просторово-часових параметрів ВНЗ як складних об'єктів управління.

Геоінформаційні технології дозволяють формувати не тільки наочні карти, але й вирішувати розрахункові завдання, як на основі звичайних даних у вигляді кількісних і якісних оцінок, так і з використанням геоданних. Таке поєднання, на наш погляд, дозволить для осіб, які приймають рішення на рівні департаменту вищої освіти МОН України, формувати лаконічну (релевантну) інформаційну модель для ухвалення науково обґрунтованих рішень.

В даний час стрімко розвивається науковий напрямок, що отримало назву «трансферт технологій». Новою задачею для їх вирішення на рівні департаменту МОН України може стати геоінформаційний аналіз трафіків освітніх і навчальних технологій.

Перейдемо до аналізу завдань четвертої групи. На жаль, на регіональному рівні завдання управління системою «вища школа України» практично не вирішуються. В основному вони носять виховний і організаційний характер. Проте, при організації взаємодії баз даних та баз знань усіх рівнів ГІС «вища школа України», регіональний рівень може вирішувати широке коло завдань, пов'язаних зі збором, узагальненням, зберіганням і попередньою обробкою даних, які в подальшому будуть використовуватися для вирішення завдань на рівні департаментів МОН України і власне Міністерства освіти і науки.

Основу інформаційної моделі цього рівня управління має складати карта України, де будуть відображатися зони розподілу інтелектуальних ресурсів, з тих чи інших спеціальностей підготовки бакалаврів, спеціалістів та магістрів, розміщення вузів різних рівнів акредитації, зв'язки між вузами в масштабі регіону і т.д. Крім того, інформаційна модель може містити розподіл студентів по вузах і гуртожитках, відомості про викладання однакових спеціальностей в різних ВНЗ, визначення оптимального місця проведення наукових конференцій і т.д.

П'ята група завдань вирішується з метою ефективного функціонування вищих навчальних закладів. Відзначимо лише завдання, які можуть вирішувати засоби ГІС на даному рівні управління. До таких завдань можна віднести наступні:

• формування моделей земельних ділянок, що належать ВНЗ;

• формування моделі інженерних комунікацій ВНЗ;

• вирішення транспортних завдань з метою забезпечення безпеки студентів, науково-педагогічних працівників та інших співробітників ВНЗ та інші.

Підбиваючи підсумки вищевикладеного слід зазначити, що створення інтелектуальної інформаційно-керуючої системи «вища школа України» потребують уточнень і доповнень, запропонованих концептуальних положень, а також розробки принципів збору, обробки, зберігання та використання інформації на кожному рівні ієрархії ГІС. Значні труднощі можуть зустрінеться на шляху розробки математичних, евристичних і напівеврістичних моделей процесів, явищ і складних об'єктів управління таких як вищі навчальні заклади.

Blog

Міжнародний Слов'янський університет. Харків Міжнародна науково-практична конференція

Содержание