Geum.ru

Міжнародний Слов'янський університет. Харків Міжнародна науково-практична конференція

Вид материалаДокументы

Содержание


Секція 5 україна в європейській енергетичній безпеці
Фінансування енергетичної інфраструктури україни як визначальної складової економічної безпеки
Подобный материал:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33

Література:
  1. Алексеева И. Ю. Интеллектуальный суверенитет в информационном обществе // Вестник российского гуманитарного фонда, 2002. № 3. -С. 73-81.
  2. Бахметьев А. В. Социальные факторы формирования информационного общества. - М.: Ин-т социал.-полит. исслед.: Фонд поддержки ученых «науч. перспектива», 2003 - 272 с.
  3. Варакин Л. Н. Глобальное информационное общество: критерии развития и социально-экономические аспекты. - М.: Междунар. Акад. Связи, 2001 - 43 с.
  4. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: проблемы, противоречия, перспективы. -М.: Логос, 2000. - 304с.
  5. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, культура. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.
  6. Костюк В.Н. Информация как социальный и экономический ресурс. -М.: Магистр. 1997. - 48 с.
  7. Нусратуллин В., Миргазямов М. Общество XXI века: новые критерии и ориентиры развития // Общество и экономика, 2000. №11-12.-0.5-18.
  8. Drucker P. F. Managing in next Society. Oxford: Butterworth-Heinemann, 2002. - 321 p.

СЕКЦІЯ 5 УКРАЇНА В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЕНЕРГЕТИЧНІЙ БЕЗПЕЦІ


ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЙ ЭНЕРГЕТИКИ В УКРАИНЕ


Азаренкова О.В., студентка 2 курса факультета МЭО и ТБ ХНУ им. В.Н. Каразина

ХНУ им. В.Н. Каразина, г. Харьков, Украина


Сегодня из-за недопустимо низкой эффективности использования топливно-энергетических ресурсов в Украине как никогда актуальной становится угроза энергетической зависимости государства. Учитывая высокий потенциал нетрадиционных и возобновляемых источников энергии в нашей стране, одним из наиболее эффективных путей выхода из этой ситуации является внедрение энергосберегающих технологий и переход на «зеленую» энергетику. Ведущие мировые державы прилагают максимум усилий для повышения своей энергетической безопасности, расширения возможностей использования собственных возобновляемых энергоресурсов, уменьшения негативного влияния энергетики на окружающую среду.

Возобновляемые источники энергии важны не только с точки зрения диверсификации технологической базы электрогенерации. Сегодня мировое сообщество испытывает серьезную озабоченность по поводу глобального изменения климата.

Как показало исследование, проведенное компанией Exxon Mobile, мировые энергетические потребности ежегодно возрастают на 1.3% и к 2030г. увеличатся на 40% по сравнению с 2005 г. 40% этого роста придется на энергогенерируюший сектор[8]. Соответственно, выбросы углекислого газа (CO2), связанные с сектором энергетики, тоже возрастут.Одним из ключевых факторов сокращения выбросов парниковых газов является использование возобновляемых источников энергии.

Альтернативная энергетика — совокупность перспективных способов получения ссылка скрыта, которые распространены не так широко, как ссылка скрыта, однако представляют интерес из-за выгодности их использования при низком риске причинения вреда ссылка скрыта.

На сегодняшний день выделяют следующие направления альтернативной энергетики: биотопливо, ветроэнергетика, гелиоэнергетика, гидроэнергетика, геотермальная, космическая и водородная энергетика.

Использование ВИЭ в Украине составляет на сегодняшний день 5.6 млн т[6]. Из всех ВИЭ доля биомассы является наибольшей после большой гидроэнергетики - около 18% Украина имеет достаточно большой потенциал ВИЭ в целом и биомассы в частности. Биомасса сегодня является четвертым по значению топливом в мире, давая ежегодно 1250 млн т у.т. энергии и составляя около 15% всех первичных энергоносителей (в развивающихся странах - до 38%). Согласно прогнозам общий потенциал биомассы, доступный для энергетического использования в Украине, составляет от 10.6 млн т у.т., до 17.6 млн т у.т. Основную часть потенциала составляю отходы сельского хозяйства (солома, стебли, лузга и т.п.). Биомасса может обеспечить 5.3-8.8% общей потребности Украины в первичной энергии (с учетом различных оценок энергетического потенциала биомассы)[3].

В Украине наиболее перспективными для коммерческого использования в ближайшие годы можно считать следующие технологии:
  • промышленные древесносжигающие котлы мощностью 0.1-5 МВт для установки в гослесхозах и на деревообрабатывающих комбинатах;
  • древесносжигающие станции централизованного теплоснабжения мощностью 1-10 МВт;
  • соломосжигающие фермерские котлы и котлы для малых теплосетей мощностью 0.1-1 МВт;
  • соломосжигающие станции ЦТ мощностью 1-10 МВт;
  • биогазовые установки для крупных ферм КРС, свиноферм, птицефабрик и предприятий пищевой промышленности;
  • установки добычи и использования биогаза с полигонов ТБО в мини-электростанциях мощностью 0.5-5 МВт.

Приоритетного развития в Украине требуют технологии прямого сжигания древесины, в первую очередь для производства теплоты и технологического пара. Это связанно с достаточно низкой ценой на электроэнергию, которая существует в Украине и в то же время - достаточно высокой ценой на топливо и тепловую энергию.

Технологии сжигания соломы также являются очень перспективными для Украины. Но широкое распространение этих технологий требует решения ряда вопросов организации сбора, прессования тюков, транспортировки и хранения соломы. Прежде всего, наилучшие перспективы для внедрения на сельскохозяйственных предприятиях имеют фермерские котлы и котлы для малых теплосетей мощностью 0.1-1 МВт.

Крупные биогазовые установки также играют важную роль. Их широкое внедрение возможно на свинофермах с поголовьем более 5 тыс., фермах крупного рогатого скота с поголовьем более 600 голов, птицефабриках и предприятиях пищевой промышленности.

Производство жидких топлив из биомассы маловероятно в Украине в ближайшее время, так как их себестоимость получается значительно выше стоимости традиционных жидких топлив. Основные усилия в этой области необходимо сконцентрировать на исследовательских и демонстрационных проектах.

Считается, что возможная мощность ветровых электростанций в составе централизованной энергосистемы Украины может составлять до 16000 МВт. Коэффициент использования мощности равен 30% (2630 ч/год), - вполне реальный показатель для климатических условий страны, если использовать современные ветроэлектрические установки. В таком случае потенциал использования энергии ветра будет составлять 42 ТВт.ч/год[2].

До 2030г. планируется построить ВЭС суммарной мощностью около 12000 МВт с годовым производством энергии практически 25 ТВт.ч/год. А в период с 2030 по 2050гг. ожидается обновление уже существующих на тот момент ВЭС, чтобы к 2050г. достичь потенциально возможного производства электроэнергии.

Украина располагает значительными ресурсами геотермальной энергии, потенциальные запасы которой оцениваются величиной 1022 Дж. Это эквивалентно запасам топлива 3.4.1011 т у.т. Потенциальная мощность ГеоТЭС с учетом извлекаемости запасов и КПД преобразования геотермальной энергии составляет 230 ГВт.

Среди районов Украины, перспективных для развития геотермальной энергетики, следует выделить Закарпатье, где по геологическим и геофизическим данным на глубинах до 6 км температуры горных пород достигают 230-2750С.

Значительными ресурсами геотермальной энергии располагает Крым, для которого наиболее перспективными являются Тарханкутский и Керченский полуострова, где наблюдаются наибольшие геотермические градиенты, а температура горных пород в этих районах на глубинах 3,5-4 км может достигать 160-1800С.

Технические особенности геотермальной электроэнергетики таковы, что основное внимание целесообразно сосредоточить на введении в действие нескольких опытно-экспериментальных ТЭС сравнительно небольшой мощности с целью отработки технологий и соответствующего оборудования.

Технически доступный потенциал гидроэнергетики в Украине равен 81 ТВт.ч/год. Суммарный неиспользуемый потенциал достаточно мощных ГЭС равен 18 млрд. кВт.ч., малой гидроэнергетики – до 4 млрд. кВт.ч. В Украине вполне возможно развивать гидроэнергетику, сооружая мощные ГЭС (20-50 МВт), що для многих европейских стран уже нереально. Согласно прогнозам, к 2030г. производство электроэнергии на ГЭС будет составлять 15,1 ТВт.ч/год[3].

В Украине насчитывается более 63 тыс. малых рек и водотоков общей длиной 135,8 тыс.км. Технический гидроэнергетический потенциал малых рек составляет 0.7 млн. кВт (6,4 млрд. кВт.ч) или 30% от общего технического потенциала всех рек Украины (21,5 млрд. кВт.ч). Экономический гидропотенциал малых рек Украины может быть оценен в размере 1,3 - 1,6 млрд. кВт.ч[5].

Более 75% общей мощности ГЭС размещено на действующих станциях. Техническое состояние действующих ГЭС характеризуется: значительно или полностью изношенным основным гидротехническим и электротехническим оборудованием; наличием неисправностей в сооружениях напорного фронта, которые могут явиться причиной возникновения аварийных ситуаций; заиливанием водоемов; ростом забора воды на неэнергетические нужды и т.д.

Малая энергетика Украины в связи с ее незначительным удельным весом (до 0,2%) в общем энергобалансе не может существенно влиять на условия энергообеспечения страны. Однако эксплуатация малых ГЭС дает возможность производить около 250 млн. кВт.ч электроэнергии, что эквивалентно ежегодной экономии до 75000т дефицитного органического топлива.

Уровень поступления солнечной радиации на Украине достаточно высокий, составляет 3.46 миллиардов мегаватт-часов в год[4].

Наибольшее число часов солнечного сияния 2300-2400 часов в год наблюдается в Крыму и на побережье Черного и Азовского морей. В степной зоне Украины длительность солнечного сияния составляет 2000 - 2200 часов. В направлении полесья и на востоке страны длительность солнечного сияния уменьшается до 1740- 1840 часов, в низинах закарпатской области число часов солнечного сияния достигает 2025 часов в год. Наиболее солнечные месяцы - с мая по август, наименее солнечные - с ноября по февраль.

В наших климатических условиях можно использовать солнечную энергию для создания круглогодичных систем теплоснабжения. Такие технические решения реализованы во многих странах, расположенных севернее Украины. Используя солнечные коллекторы из расчета 3,9м2 на человека и при годовом производстве 400 кВт.ч. с 1м2 солнечного коллектора, потенциал использования энергии солнца может быть равным 75 ТВт.ч/год. Однако к 2050 году можно ожидать, что солнечные коллекторы будут вырабатывать лишь 30% энергии от потенциально возможного уровня[6].

Необходимость и возможность развития в Украине энергетики, основанной на использовании возобновляемых источников энергии, обусловлены следующими причинами:
  • Украина испытывает дефицит традиционных топливно-энергетических ресурсов.
  • Украина обладает благоприятными климатическими и метеорологическими условиями для использования основных видов возобновляемых источников энергии
  • В Украине существует промышленная база, пригодная для производства практически всех видов оборудования для нетрадиционной энергетики
  • Существует дисбаланс в развитии украинского энергетического комплекса, который ориентирован на значительное производство электроэнергии на атомных электростанциях при фактическом отсутствии производств по получению ядерного топлива, утилизации и переработки отходов, а также производств по модернизации оборудования действующих АЭС.


Литература:
  1. ссылка скрыта Перспективы развития альтернативных источников энергии в мире//ссылка скрыта 2008. № 2. С. 118.
  2. В.О.Нейман. Приєднання потужної ВЕС до електричної мережі енергосистеми// Відновлювана енергетика, №1, 2009
  3. Кудря С. О., Гелетуха Г. Г. Проект "Енергетичної стратег.ї України напер.од до 2030 року та дальшу перспективу (основн. положення)" // М.н.стерство палива та енергетики України. Нац.ональна Академ.я наук України, 2002.
  4. Поташник С. И. Реконструкция и развитие гидроэнергетики Украины –современность и будущее // Proceedings of International Conference “Energy Security of Europe: Look into the XXI Century”, 3-6 May, 2000, Kyiv. – P. 125-130
  5. Шпак П. С. Рац.ональне використання власних ресурс.в нафти . газу – головний фактор розвитку нафтогазового комплексу України // Proceedings of International Conference “Energy Security of Europe: Look into the XXI Century”, 3-6 May, 2000, Kyiv. – P. 65-67.
  6. AndriyKonechenkov. Renewable energy.Focusing: Ukraine// Renewable Energy Agency NGO (Ukraine)
  7. Geletukha G., Zhelezna T., Matveev Yu. Zhovmir M. Bioenergy development in Ukraine: state of the art and perspectives // Proceedings of the 8th Polish-Danish workshop on biomass for energy. Starbenino, 12- 15 June 2003 / Gdansk University of technology. – Gdansk, 2003. – P. 9-18.
  8. Renewables Global Status Report: Energy Transformation Continues Despite Economic Slowdown//REN21 – Renewable Energy and Policy Network for the 21st century


Приложение 1




ФІНАНСУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ


Васильєв О.В., к.е.н., доц. ХНАМГ, м. Харків,

Пащенко Д.О. здобувач, ІЕП НАН України, м Київ, Україна


Однією з найболючіших зовнішньоекономічних проблем України в останні роки залишається проблема газових відносин з Росією. Її визначення вимагає розв’язання низки питань політичного та геоекономічного характеру. Проте, на тлі присутності досить суттєвого протистояння у цій галузі невирішеним залишається ряд проблем пов’язаних з забезпеченням фінансування газової інфраструктури України та відповідної реалізації заходів щодо підвищення рівня енергетичної безпеки держави.

За 2008 рік інтегральний показник рівня енергетичної безпеки збільшився на 2,9 в.п. до 67,1%. Збереженню позитивної динаміки сприяло зменшення енергоємності ВВП (з 0,67 до 0,62 кг у.п./грн.) та зменшення залежності України від поставок енергоносіїв з однієї країни (зміна частки Росії з 49,31% до 38,0% у загальному обсязі імпорту паливно-енергетичних ресурсів) [1].

Серед головних чинників, що зумовили зростання рівня економічної безпеки стало зменшення енергоємності ВВП яке відбулося під впливом як фактору скорочення обсягу промислового виробництва, у т.ч. у найбільш енергоємних галузях економіки (що, в свою чергу, зумовило скорочення споживання паливно-енергетичних ресурсів), так і фактору переходу на енергозберігаючі технології.

Крім того, актуальним залишається питання покращення географічної структури поставок енергоносіїв. Це пов’язано із залежністю від Росії, як основної країни-транзитера первинного палива. Оскільки Росія не ратифікувала Договір до Енергетичної Хартії, вона не визнає закріплений в Договорі принцип вільного доступу до транзитних мереж, що є одним з критеріїв відкритого ринку. В цих умовах актуальним питанням покращення енергетичної безпеки України залишається диверсифікація не лише джерел, але й шляхів постачання енергоресурсів. Це вимагає вжиття відповідних заходів з реалізації проектів поставок вуглеводнів з Каспійського регіону в обхід території Росії, у т.ч. проектів з поставки нафти – ЄАНТК та газу – “Білий потік”;

За даними Євростату, імпорт газу в 2008 р. в країни ЄС, що споживають, здебільшого, російський газ (Угорщина, Словаччина, Чехія, Австрія, Німеччина та країни Балканського регіону), збільшився на 5,1%. В умовах скорочення видобування власного енергоресурсу в цих країнах (- 5,9%) та зростаючого попиту на нього актуальною для країн-імпортерів є проблема нарощування імпортних поставок через існуючу транспортну інфраструктуру. У відповідь зовнішнім вимогам нагальним для України є вирішення проблеми модернізації вітчизняної газотранспортної системи, підвищення її пропускної потужності із забезпеченням технічної надійності.

За даними Євростату [2] імпорт сирої нафти у 2008 р. в країни ЄС з Росії, Казахстану, Туркменістану і Азербайджану скоротився на 2,2%, тоді як загальний імпорт цієї сировини хоч і незначно, але збільшився на 0,3%. Частка пострадянських країн у загальному імпорті нафти скоротилася з 40,6% у 2007 р. до 39,6% у 2008 р., що свідчить про диверсифікацію країнами ЄС джерел постачання нафти. На зменшення обсягів постачання нафти в Європу вплинув також грузино-абхазький конфлікт у серпні 2008 року, у результаті якого було призупинено постачання нафти з Каспійського регіону (її загальний обсяг скоротився на 11%). В умовах згортання імпорту південним (чорноморським і середземноморським) і центральним (через Україну) шляхами, російська сторона збільшила транспортування нафти через країни Балтійського регіону і Північної Європи (на 9%).

Одним з чинників, що зумовив покращення рівня енергетичної безпеки стало заміщення у паливно-енергетичному комплексі використання газу іншими енергоресурсами. У тепловій електроенергетиці споживання газу протягом 2008 р. скоротилося на 15% при одночасному збільшенні обсягів використання вугілля (+4,6%) і мазуту (+53%). У сфері виробництва тепла і гарячої води відбулося скорочення обсягів споживання газу (-4,6%) і мазуту (-21,6%) при зростанні обсягів використання вугілля (+4,5%). Однак, це відбувалося на фоні здороження всіх груп товарної структури імпорту: вугілля – на 75%, нафти сирої – на 48%, нафтопродуктів – на 42%, газу – на 38%.

На думку авторів, однією з головних проблем розвитку енергетичної безпеки є фінансове забезпечення енергетичної інфраструктури. Це питання особливо загострюється в сучасних умовах, коли відбувається зменшення обсягів інвестицій в підприємства паливно-енергетичної галузі (з 2,69% у 2007 р. до 2,53% у 2008 р. у співвідношенні до ВВП).

Крім того, однією з визначальних проблем фінансового забезпечення енергетичної інфраструктури залишається забезпечення фінансової дисципліни в галузі. В першу чергу мова йде про розрахунки за спожите паливо. Так, в цьому напрямку вже зроблено ряд кроків. З метою підвищення рівня розрахунків споживачів за природний газ з НАК "Нафтогаз України", внесені зміни до постанови від 3 грудня 2008 року №1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ", відповідно до яких удосконалено механізм проведення розрахунків за використаний природний газ підприємствами теплоенергетики шляхом зарахування плати за теплову енергію від усіх категорій споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкриваються в установах ВАТ "Державний ощадний банк України". Крім того, передбачено розподіляти зазначену плату на підставі затвердженого Міністерством економіки України нормативу відрахувань коштів, який обчислюється у відсотковому відношенні вартості спожитого природного газу до вартості виробленої теплової енергії. З метою забезпечення додержання дисципліни газопостачання та поліпшення розрахунків за використаний природний Кабінетом Міністрів України схвалений проект Закону України "Про розрахунки за природний газ та теплову енергію". Яким передбачається запровадити механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ шляхом установлення контрольованого порядку розподілу виручки за теплову енергію, що дасть змогу щоденно та у повному обсязі забезпечити платежі за спожиті енергоносії (в тому числі за природний газ) з коштів, отриманих від споживачів теплової енергії, що, в свою чергу, сприятиме скороченню заборгованості підприємств комунальної теплоенергетики за спожитий природний газ. Також Кабінетом Міністрів України передбачено збільшення статутного фонду НАК "Нафтогаз України" на суму 18,6 млрд. гривень.

Що стосується майбутніх кроків фінансування енергетичної інфраструктури, слід відмітити, що при формуванні проекту Державного бюджету України на 2010 рік передбачено значну державну підтримку НАК "Нафтогаз України" для поліпшення фінансового стану та забезпечення збалансованості фінансових потоків.

Зокрема, у проекті державного бюджету на 2010 рік планується передбачити такі норми:

- дивіденди, які сплачуються на державну частку, залишаються в розпорядженні НАК "Нафтогаз України";

- з метою здешевлення вартості тепла та гарячої води, які споживаються населенням, планується надання компенсації НАК "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб’єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням, у сумі 6,5 млрд. грн.;

- фінансування робіт з пошуку і розвідки запасів нафти і газу у сумі близько 0,4 млрд. грн.;

- видатки у сумі 0,5 млрд. грн. на реалізацію програм допомоги Європейського співтовариства, частина з яких відповідно до Угоди між Урядом України та Європейським співтовариством про фінансування програми "Впровадження енергетичної стратегії України" може бути спрямована на фінансування заходів, зокрема з розвитку інфраструктури для транспортування нафти та газу магістральними трубопроводами України та з підвищення енергоефективності об'єктів в системі транзиту газу магістральними трубопроводами України.

Таким чином можна констатувати, що на сьогоднішній день першочерговим формування економічної безпеки країни залишається фінансове забезпечення розвитку енергетичної інфраструктури.

Copyright © 2023. All rights Reserved.