Різун В. В., д-р філол наук, проф. (голова); Єсипенко Р. М., д-р іст наук, проф.; Іванов В. Ф., д-р філол наук, проф.; Мелещенко О. К., д-р філол наук, доц
| Вид материала | Документы |
- Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний І світовий досвід Київ 2002, 8272.38kb.
- Міжнародна журналістика – 2002 київ 2002, 2743.9kb.
- Наукові записки, 6979.43kb.
- Засновник Академія правових наук України Редакційна колегія, 2132.4kb.
- Приглашение и программа разнообразие почв и биоты северной и центральной азии, 521.14kb.
- Темы докладов и рефератов. Тип рациональности философского познания, 370.13kb.
- Научный выпуск вестник балтийской педагогической академии вып. 29. – 2000 г. Поиск, 1745.18kb.
- Вестник балтийской педагогической академии вып. 94. – 2010 г. Актуальные проблемы нравственного, 2431.92kb.
- Дипломных проектов по специальностям, 283.96kb.
- Кузбасса Кемерово «скиф», 5054.76kb.
МІЖНАРОДНА ЖУРНАЛІСТИКА 2000
Київ 2000
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики
МІЖНАРОДНА ЖУРНАЛІСТИКА- 2000
Збірник робіт магістрів і спеціалістів
із спеціалізації “Міжнародна журналістика”
Випуск 2
Київ 2000
Редколегія: Різун В.В., д-р філол. наук, проф. (голова); Єсипенко Р.М., д-р іст. наук, проф.; Іванов В.Ф., д-р філол. наук, проф.; Мелещенко О.К., д-р філол. наук, доц.; Пономарів О.Д., д-р філол. наук, проф.; Черняков Б.І., д-р філол. наук, проф.; Шкляр В.І., д-р філол. наук, проф.
Міжнародна журналістика-2000: Збірник робіт магістрів і спеціалістів із спеціалізації “Міжнародна журналістика” / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики / Відп. ред. д-р філол. наук О.К.Мелещенко. – Вип.2. – К., 2000. – 87 с.
Рекомендовано до друку радою Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка 29 травня 2000 року.
ISBN 966-594-177-1 © Інститут журналістики, 2000
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
ЖУРНАЛІСТИКА ЄВРОПИ
Наталя Войтко. “Волл Стріт джорнел юроп” – європейська версія
однієї з найпопулярніших газет США (за матеріалами видання,
опублікованими протягом квітня – листопада 1999 року) . . . . . . . . . . . . . . .8
Оксана Ольхіна. “Інтернешнл геральд триб’юн” – світова якісна газета. .11
Великобританія
Альона Гетьманчук. Тижневик “Гардіан віклі” на тлі британських
друкованих видань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16
Іспанія
Ганна Божук. Сучасні засоби масової інформації Іспанії . . . . . . . . . . . . . . .21
Італія
Ольга Гресько. Італійські мас-медіа 90-х років . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .26
Латвія
Олена Остапенко. Сучасна періодика Латвії на прикладі газет “Час” і “Новий день” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .29
Німеччина
Лариса Полив’яна. Газета “Зюддойче цайтунг” –
надрегіональна газета . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .33
Володимир Урбан. “Шпігель” – лідер на ринку журналів Німеччини . . . .37
Росія – Україна
Ганна Сащук. Росія – Україна: стратегічне партнерство чи
стратегічне суперництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .41
Франція
Андрій Бригіда. “Но Парі” – газета паризького метрополітену . . . . . . . . . 49
Оксана Ващенко. Журнал “Ла белль Франс” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .53
ЖУРНАЛІСТИКА АЗІЇ
Ізраїль
Інна Копайгора. Преса Ізраїлю: газета російськомовних євреїв “Вести” . .58
Казахстан
Наталя Вернигора. Казахська преса: проблеми сьогодення . . . . . . . . . . . . .61
ЖУРНАЛІСТИКА ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ
Канада
Юлія Мовчан. Канадська преса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .66
ЖУРНАЛІСТИКА ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ
Аргентина
Леся Василик. Загальний огляд аргентинських засобів масової
інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .70
ЖУРНАЛІСТИКА АВСТРАЛІЇ, НОВОЇ ЗЕЛАНДІЇ та ОКЕАНІЇ
Австралія
Павло Кужеєв. ”Сідней морнінг геральд” – “нежовта” газета Зеленого континенту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .78
Нова Зеландія
Оксана Лисюк. “Нью Зіланд геральд” – найпопулярніша газета Нової Зеландії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .82
ПЕРЕДМОВА
Кафедра міжнародної журналістики продовжує видавати збірник робіт магістрів і спеціалістів із спеціалізації “Міжнародна журналістика”. Сьогодні в руках ви тримаєте другий випуск. Публікація наукових розвідок студентів випускного курсу денного відділення має велике значення, зважаючи на відсутність власної школи журналістів-міжнародників, і – відповідно – традицій у цій сфері мас-медіа. Збірник замислювався як своєрідний місток між історією, теорією та практикою міжнародної журналістики, і, судячи з надрукованих тут статей, успішно залучає молоде журналістське поповнення до узагальнення та осмислення сучасних тенденцій розвитку світових мас-медіа. Загальну спрямованість другого випуску збірника коротко можна охарактеризувати таким чином: “від конкретики до аналітики”. Треба відзначити, що переважна більшість майбутніх магістрів і спеціалістів Інституту журналістики впоралася з вимогами, висунутими редколегією. Ця обставина, з одного боку, засвідчує досить високий рівень фахової підготовки майбутніх редакційних працівників, і, з другого боку, – свідчить про початок становлення української школи журналістів-міжнародників.
Олександр Мелещенко,
доцент кафедри міжнародної журналістики,
відповідальний редактор збірника
“Міжнародна журналістика-2000”.
ЖУРНАЛІСТИКА ЄВРОПИ
Наталя ВОЙТКО
“Волл Стріт джорнел юроп” – європейська версія однієї з найпопулярніших газет США
(за матеріалами видання, опублікованими протягом квітня – листопада 1999 року)
Коли створюється нове періодичне видання, то, мабуть, одним із найскладніших етапів у цьому процесі є народження назви газети.
Адже знайти треба водночас назву оригінальну та просту, зрозумілу та змістовну. Тобто слова, які б несли у собі максимум інформації про газету, відображали її стиль, манеру, традиції.
І, на жаль, далеко не у кожного видання – як в Україні, так і в світі – назва не просто є, а виконує певну функцію.
Хоча гарні приклади є. Серед них і “Волл Стріт джорнел Юроп”.
Українською “Волл-стріт джорнел Юроп” перекладається як "Газета Волл Стріту". Слово “Юроп” (Европа) акцентує увагу на тому, що видання європейське. Та й вірно, адже “Волл-стріт джорнел Юроп” – це європейська версія однієї з найпопулярніших газет Сполучених Штатів Америки.
Якщо проаналізувати назву видання, то, ще не читаючи самої газети, можна зрозуміти, яку інформацію можна в ній знайти. Адже Волл-стріт – це відома ньюйоркська вулиця, на якій зосереджена велика кількість фінансових установ. Тому вона і має репутацію фінансового центру США.
У 1882 р. Доу Ч.Генрі та Едвард Д.Джонс заснували кур’єрську фірму, що обслуговувала фінансові установи на Волл Стріт. Особливим було те, що кожного дня з останньою доставкою вони приносили аркуш паперу з новинами. Цей аркуш і був провісником сучасної “Волл Стріт джорнел”.
Уже в 1889 р. Доу Чарльз Генрі – авторитетний американський журналіст, який писав на економічну тематику – заснував “Волл Стріт джорнел”. Основне завдання газети видавець вбачав у висвітленні фінансового життя Америки та в оперативній подачі новин бізнесу.
Перший примірник “Волл Стріт джорнел” побачив світ 8 липня 1889 р. Завдяки правдивості, точності, розмаїттю поглядів на ту чи іншу проблему та детальності викладу газета зразу ж стала популярною. Від самого заснування і до великої депресії “Волл-стріт джорнел” писала виключно про економіку. Лише з часом почали публікуватися статті на інші теми.
Сьогодні “Волл-стріт джорнел” – це щоденне загальнонаціональне видання в США, орган фінансових та ділових кіл.
У 1995 р. в Америці перша п’ятірка щоденних газет за тиражем включала “Волл Стріт джорнел” (“Газета Волл Стріту” – наклад 1.823.207 примірників), “Ю-Ес-Ей Тудей” (“США сьогодні” – наклад 1.570.624 примірників), “Нью-Йорк таймс” (“Часи Нью-Йорка” – наклад 1.170.869 примірників), “Лос-Анджелес таймс” (“Часи Лос-Анджелеса” – наклад 1.053.498 примірників), “Вашінгтон пост” (“Пошта Вашінгтона” – наклад 840.232 примірники).
Очевидно, що “Волл-стріт джорнел” – лідер. Не дивно й те, що таке потужне видання має європейську версію, яка поширюється у більш ніж 300 містах Європи і дотримується найкращих традицій “Волл-стріт джорнел”.
“Волл-стріт джорнел Юроп” (засноване у 1983 р.) – це велике щоденне видання, яке на 28 сторінках висвітлює найактуальніші економічні та політичні питання. Звичайно, політики тут значно менше, ніж економіки, а точніше – “Волл-стріт джорнел Юроп” – це майже суцільна економіка. Кожний номер газети складається із основного видання та додатку “Мані енд Маркетс” (“Гроші та Ринки”), який присвячено ринкові цінних паперів.
Якщо ви хоч раз тримали в руках “Волл-стріт джорнел Юроп”, то наступного разу вільно орієнтуватиметесь, де і що можна прочитати. Адже із номера в номер, із місяця в місяць побудова, структура видання майже не змінюється. Звичайно, незначні відхилення можливі, але кістяк залишається тим же.
Прогноз погоди завжди на 2-й сторінці, а реклама – на 7-й та на 14-й. Реклама в цій газеті може бути як чорно-білою, так і кольоровою. Перша сторінка містить постійні рубрики "Що нового", "Огляд ринків" та "Записник єдиної Європи". Як правило, тут подаються головні події та вказуються сторінки, на яких можна прочитати про ці новини детальніше.
Далі площа газети розподілена таким чином:
2-а сторінка – політика;
3-я, 5-а, 11-а сторінки – новини від корпорацій;
4-а сторінка – маркетинг та медіа, або менеджери та менеджмент;
6-а сторінка – новини від високих технологій;
8-а, 9-а, 10-а сторінки – глобальні корпоративні повідомлення або телекомунікації та технології.
На 12-й, 13-й сторінках – все про глобальне інвестування, а 16-а сторінка знайомить читача з європейськими ринками та ринками, що розвиваються.
Звичайно, тематика сторінки та назви рубрик можуть змінюватись, але перераховані вище – найуживаніші.
На сторінках газети ведеться листування між редактором і читачами. Друкуються відкриті листи редактора до читачів (Див., напр.: 1999. – 7 червня) та листи читачів до редакції(Див., напр.: 1999. – 8 червня). У своїх листах читачі висловлюють своє захоплення або незадоволення тим чи іншим матеріалом, ставлять запитання, уточнюють та щось повідомляють.
Цікаво, що маленьких “рекламок” у газеті практично немає. Якщо вже реклама є, то велика, вражаюча: на сторінку, на розворот.
Загалом видно, що газета розрахована на людей, яким потрібна серйозна інформація, а не величезні ілюстрації, море реклами та анекдоти.
Кардинальні зміни відбуваються лише на свята та під час вихідних. Якщо “Волл Стріт джорнел Юроп” виходить у суботу чи в неділю, то 14-а сторінка присвячується новинам мистецтва, на 15-й друкуються кросворди, а на 16-й – все про спорт. З’являються різноманітні тести, карикатури, жарти.
Більше стає власне реклами. І тут прослідковується чітка система. Якщо протягом тижня переважає реклама великих корпорацій та банків, то у суботньому випуску можна побачити рекламу компаній, що пропонують туристичні послуги та продають нерухомість.
Загалом газета характеризується високим ступенем структуралізації, що дає можливість читачеві швидко знаходити необхідну інформацію.
Кожний сантиметр видання використано з максимальним раціоналізмом: майже немає фотографій, використовуються лише маленькі графічні портрети особистостей, про яких розповідається у матеріалі, а також графіки або діаграми.
Найчастіше у виданні використовуються два газетні жанри: стаття та замітка. Інтерв’ю, репортажі, нариси зустрічаються рідко. Географія матеріалів надзвичайно широка. Тут новини і з Європи, і з Америки, і з Азії. Шпальта “Волл Стріт джорнел Юроп” відображають політичне та економічне життя усього світу. Газета знайомить нас із новинами Великобританії, Німеччини, США, Туреччини, Франції, Швейцарії, Афганістану, Югославії, Пакистану.
Про Україну ж пишуть небагато. Висвітлюються лише найзначиміші події. Як правило, це короткі замітки на першій сторінці у рубриці “Що нового”. Тут повідомляється про стан реакторів на атомних електростанціях України чи про зміни в уряді нашої держави. Великих, грунтовних статей дуже мало. Однією із них є публікація, присвячена II туру виборів Президента України (1999. – 15 листопада). Тут досить чітко та лаконічно було виражено позицію українського народу на виборах. “Ми не за Кучму. Ми проти комунізму”.
“Волл стріт джорнел Юроп” концентрує увагу на найважливіших подіях, що відбуваються у світі. Якщо в Югославії або Чечні війна, то майже у кожному номері є матеріал на цю тему. А іноді не просто матеріал, а ціла сторінка чи розворот присвячується певній проблемі.
Наприклад, у номері газети за 7 червня 1999 р. 5-а сторінка, що, як правило, повідомляє новини від корпорацій, повністю присвячена кризі в Югославії.
Війну в Югославії одне з провідних видань Європи висвітлювало цікаво та всебічно. Друкувалися різні думки та враження. Але найбільш вражаючими були портретні нариси, героями яких ставали прості громадяни нещасної країни.
Початок матеріалу друкувався на першій сторінці “Волл Стріт джорнел Юроп” і продовжувався на якійсь іншій. На першу сторінку виносились не заяви політиків, а долі жертв бойових дій. І стільки розпачу та горя в тих рядках, що зразу відчуваєш весь той жах, який довелося пережити жителям Югославії.
Так, у нарисі, надрукованому в газеті 12 травня 1999 р. розповідається про молоду дівчину, яка, як і сотні інших, переїжджає з одного міста в місто у пошуках спокою.
“Коли їй потрібно було пакувати речі та залишати Косово, Адиліна Касумовик знала, чого їй чекати. Вона вже робила це раніше – у Боснії”. Переїзди стали стилем її життя. І не тільки її. Адже Адиліна втілює в собі цілий народ.
Майже щономера “Волл Стріт джорнел Юроп” знайомить читачів з усе новими долями. Матеріали говорять самі за себе. Їх не треба коментувати. Читач сам зробить належні висновки. У цьому й полягає майстерність журналістів, які створили низку матеріалів про війну в Югославії.
Щоб прочитати один номер “Волл Стріт джорнел Юроп”, треба витратити не одну годину часу. Та й невідомо, чи реально це для непідготовленої людини. Адже таку кількість інформації (далеко не розважального характеру) дуже важко сприймати. А особливо за умови, що кожна сторінка – це сотні рядків, які майже нічим не відокремлені один від одного. Бо видання має чітку мету – тримати ділових людей у курсі всіх фінансових справ і новин, а не розважати. І їй це вдається.
Одним словом, “Волл Стріт джорнел Юроп” – це газета, що виживає фактично без реклами, газета, в якій все чітко, ясно, зрозуміло і продумано.
Чи маємо ми щось подібне в Україні? Навряд чи.
Оксана ОЛЬХІНА
“Інтернешнл Геральд Тріб’юн” – світова якісна газета
Міжнародний проект “Інтернешнл Геральд Тріб’юн” (“Трибуна міжнародного вісника”, далі “ІГТ”) був спільно започаткований виданнями “Нью-Йорк таймс” і “Вашінгтон Пост” у 1887 р. З того часу ця світова щоденна газета виходить друком у багатьох куточках світу. Наприклад, у вас у руках може опинитися примірник "ІГТ", що з’явився в у Франкфурті (Німеччина) або у Парижі (Франція). Бо, на думку авторів проекту, тільки таким чином можна виправдати міжнародне спрямування газети.
Співголовами колегії "ІГТ" є Катаріна Грехам та Артур Очіс Сульцбергер. Відділки редакцій розташовані в декількох місцях: в Європі — у Франції, у невеликому місті Нель-су-Сен, неподалік від Парижу. В Німеччині у Франкфурті знаходиться загальний менеджер, а от центральний офіс реклами та зв’язків з громадськістю міститься в Лондоні, Велика Британія. Редактор та виконавчий директор для азійського простору мешкають у Сингапурі та Гонконку. І, зрештою, американська редакція "ІГТ" є у Нью-Йорку. Підсумовуючи географію розташування всіх гілок, можна сказати, що креатори проекту цілком здійснили свої наміри. Адже міжнародне спрямування з американським присмаком — це не лише задум, а й сама мета. З кінця ХІХ ст., витримавши аж 112 років від першого виходу газети в світ і аж по сьогодні, ця ідея, закорбована у друкованому слові мас-медіа, прямуватиме у третє тисячоліття.
Через те, що “ІГТ” є спільним проектом двох американських видань, більшість статей на її шпальтах є передруками з “Нью-Йорк таймс” і “Вашінгтон пост”, значно рідше трапляються матеріали з газети “Бостон Глоуб” або статті, підписані агенціями Рейтер, Блумберг та Асошіейтед Прес. І все ж таки, незважаючи на великий обсяг передруків, можна зустріти імена таких авторів, як Баррі Джеймс, Томас Фуллер, Том Беркл — з позначкою “ІГТ”, або Женеів Абдо – особливо для “ІГТ”. Це означає, що ці журналісти працюють саме для цього видання або спеціально дописують. Газету не можна назвати прямим віддзеркаленням ані “Нью-Йорк таймс”, ані “Вашінгтон пост” через велику кількість міжнародної тематики, її особливе відображення та форму подачі.
Перейдемо до посторінкового огляду (взагалі, обсяг газети коливається від 18 до 24 полос). На першій шпальті у назві газети та її логотипі автори концепції цього видання намагалися поєднати простір, час та думку. Тут і годинник (який чомусь показує пів на третю), і безкраї лани, і Єгипетські піраміди, і античні рештки, і орач, і перші здобутки цивілізації. А над усим гордо майоріє американський прапор та сидить орел, хижак, що, безперечно, став одним із символів нового світу.
Я не випадково так докладно зупинилася на емблемі. На мою думку, вона є глибоко символічною для всього видання. Тобто читач відразу завуальовано попереджений, що має справу, хоч і зі світовим, але американізованим виданням. Тут простежується проблема поширення інформації під американським кутом зору в усьому світі і насамперед на європейському континенті, який начебто завжди був здатний протистояти будь-якому засиллю. І те, що газета виходить у багатьох містах Європи, це насамперед — спроба наблизитися до неї з потаємною метою захопити. Проте я не стверджую, що газета не має права на існування. Просто відразу треба робити поправки щодо її дещо американізованого змісту та підходів.
На першій шпальті, зазвичай, мають місце найголовніші події дня всієї планети. Читач відбирає цікаві для матеріали безпосередньо із заголовків. Наприклад: “В Африці жінки перемогли чоловіків”, “Нігерійський Президент бореться проти корупції” (Париж. – 1999. – 25 листопада) або “Політика примусила Клінтонів стати парою на відстані”, датована тим же числом. Номер за 29 листопада 1999 р. повідомляє про перебіг виборів у Малайзії, і про те, що "Росіяни примушують цивільне населення залишити територію Грозного". Події у Північній Ірландії та Ірані, Німеччині та Японії, останні суттєві зрушення в Європейському союзі і НАТО — це все може стати темою для роздумів першої сторінки.
Особливу увагу треба звернути на фотопродукцію обличчя газети. Світлини завжди займають не менше 30% від загальної площі. Причому, це не сухі кадри, а експресивні і змістовно насичені знімки. Якщо йдеться про теракт в Алжирі (1999. – 20 грудня), то це обов’язково натовп людей зі страхом в очах та спустошеними обличчями. Між іншим, у подібних випадках на першій сторінці може розміщуватись лише ефектна фотоілюстрація, підписана кількома реченнями, а детальна стаття друкується на 5-й, 7-й, 10-й шпальтах. Якщо дається портрет політика, то він дійсно сповнений міміки та жестів, які свідчать про характер показаної особи, її силу волі, поведінку в певній ситуації. Загальну якість фотоматеріалів треба відзначити, аналізуючи і все видання в цілому.
На першій шпальті знаходиться і традиційний прайс-лист газети. Порівняємо тільки доларові ціни. В Албанії треба сплатити $2 за примірник, у Сполучених Штатах — $1,20, в Україні та Росії — $3. Для решти країн ціни вказані в національній валюті.
Не обійтися “обличчю газети” і без виносів. Частіше за все вони стосуються спортивних новин. Наприклад: “Невдачі у Лізі чемпіонів”, (1999. – 23 листопада). Анонсуються також й інші сторінки: “Моє здоров’я” чи “Найновіші досягнення техніки”. Але такі повідомлення мають розвантажуючий зміст. Вони відразу дають читачеві зрозуміти, що йому, крім міжнародної політики, пропоную якісь загальні, та всеодно цікаві речі, які мають сенс для усіх.
В деяких примірниках газети “ІГТ” на першу сторінку виноситься і коротенький зміст рубрик: “Книжки” — 23-а сторінка, “Бізнес та Фінанси” — 15-а – 19-а, “Кросворди” – 3-а, “Думки з приводу” – 4-а – 5-а, “Секція спонсорів” – 14-а – 15-а сторінки. Це дає читачеві можливість краще зоорієнтуватись та визначитись зі змістом видання.
Друга сторінка є органічним продовженням першої, тобто це такий самий огляд міжнародного життя, тільки вже другорядних подій. Вона так і називається – “Друга сторінка” (“Пейдж Ту”). Про це свідчить, зокрема, і тематика заголовків. Приміром: “Ізраїль здивований хвилею скандалу”, пов’язаного із звинуваченням деяких чиновників у корупції. Або “Сан Мьон збирається відновити “Еден” у Бразилії”, стаття про те, що Уніфікаційна церква викупила 570 кв. км для своєї пастви в штаті Мато Гроссо. Чи взяти хоча б статтю в номері за 25 листопада 1999 р. “Йдучи за “великою рибою”, нігерійський Президент наставляє тенета для корупції”. На другій сторінці можуть висвітлюватися як теми з відтінками “жовтизни” (“жовтою” темою для Заходу можна назвати ту ж саму корупцію), аби було чим посмакувати, так і з’являтися повідомлення про народження панди у Вашінгтонському зоопарку, або зникнення рідкісної породи кенгуру в австралійському (1999. – 12 вересня). Неодмінними рубриками залишаються “Подорожі” та “Погода”. Перша повідомляє про відкриття нових рейсів з Нової Зеландії до Європи або відміну деяких рейсів китайських чи то американських авіаліній. Чомусь до цієї ж рубрики “ІГТ” відносить і повідомлення про те, що, аби продовжити лінії паризького метро, французам довелося прокладати шлях через скелю, або історії про збитки від величезного цунамі біля берегів Японії (1999. – 10 жовтня). Що стосується прогнозу “Погоди”, то він покриває всі частини світу від Європи до Океанії. Інколи, окрім максимальних і мінімальних температур, даються коротенькі огляди про кліматичні умови деяких регіонів, наприклад, про істотне зменшення температури на території Росії чи про зливи у Північній Америці. Як на другій, так і на третій сторінках обов’язково має місце розгорнута реклама.
Третя шпальта цілком присвячена американський тематиці, тому вона і має назву “Американське” (“Америкас”). Це цілком природно, зважаючи на “батьків” “ІГТ”. Тут читачеві пропонуються нариси подій, що відбуваються не лише в найбільших американських центрах – Вашінгтоні та Нью-Йорку, а також і в різних штатах. Дві основні рубрики сторінки – це “Коротко про все” та “Американські теми”. Про розмаїття ідейно-тематичних ліній свідчать хоча б такі заголовки: “Професор захопився розмовами в Інтернеті”, “11-річний хлопчик примусив поліцію спіймати себе на високій шидкості” (1999. – 29 листопада). Але в основному тут подані розгорнуті статті про перебіг виборів у різних штатах (“Арізона, час повертати борги для Мак Кейна?”) чи змістовний спіч колишнього сенатора Бредлі перед студентами Масачусетського університету (“Для Бредлі Сполучені Штати повинні допомогти світові стати тіснішим”. – 1999. – 29 листопада). Особливу увагу треба звернути на рекламу. Бо це обов’язково відоме обличчя — Сінді Кроуфурд, Клаудіа Шиффер, “Джеймс Бонд” (Шон Коннері) та їхній вибір – годинник “Омега”.
Далі порядок тематики сторінок не нормований. На четвертій, п’ятій, шостій, сьомій (а інколи і восьмій, дев’ятій, десятій) без певної послідовності можуть розміщуватся рубрики “Міжнародне”, “Інтернешнл” (висвітлює події в усьому світі – символічне продовження першої та другої сторінок) або “Азія / Простір Тихого океану” та “Європа” (тут, звичайно ж, конкретна прив’язка до регіону). Залежно від тематики того дня та надходження першочергової інформації з того чи іншого куточка планети, ці рубрики можуть дублюватися. В окремих номерах буває декілька сторінок із загального міжнародного життя, в інших наголос робиться на подіях в Азії чи в Європі. На цих сторінках даються більш детальні аналізи подій у регіонах: “Китай, Японія і Південна Корея погоджуються з АСЕАН в необхідності торгівельної кооперації” (1999. – 29 листопада), “Сімеон болгарський: величності вже немає, але поводить себе як найкращий”, “Росія погоджується різко зменшити кількість військових, розташованих у Грузії”, “Американські агенти в Мехіко показали своє обличчя” (1999. – 25 листопада), “Баталії у Косово тривають, тільки тепер на грунті конфлікту перебудови” (1999. – 23 вересня).
Інколи на зазначених сторінках можуть бути розташовані й інші рубрики, наприклад: “Редакційні матеріали / Думки з приводу”, “Едиторіалз / Опініанз” (йдеться про передруки кращих доробків “Нью-Йорк таймс” і “Вашінгтон пост”). Або ж рубрика “Думки з приводу / Листи”, “Опініанз / Леттерз”. Вона з’являється досить не регулярно, але неодмінно разом із журналістськими пропонує добірку матеріалів, отриманих від читацької аудиторії з усього світу, Франції, Швейцарії, Америки, Німеччини тощо. Ця рубрика носить назву “Листи до головного редактора”, і тематика її найрізноманітніша: “МВФ і Росія”, “Французький імпорт”, “Однаковий злочин, однакова відповідальність?”, “Шукаючи батьків та машини” (1999. – 25 листопада).
Статті професіональних журналістів на цій полосі більші за обсягом. Це, зазвичай, розробки з філософським підходом та тлумаченням. Наприклад: “Потрібні лідери з баченням Південної Африки” або “Європа рухається вперед до нового захисту під назвою “національна ідентичність”, “Американці й світ”. Звернімо особливий погляд на рекламу на цих сторінках. Зазвичай, це кольорові, оригінальні розробки, деякі з котрих займають третину, а то й половину всього обсягу певної сторінки. Промоушн годинників, мобільних телефонів, послуг світових банків, записних електронних книг. Варто зазначити, що “ІГТ” працює лише з потужними клієнтами. Вони не стануть розмінюватися на дрібниці, щоб не дискредитувати себе перед читачем.
Далі йдуть рубрики, набагато легші щодо сприйняття аудиторією. Це – “Здоров’я / Наука”, яка пропонує читачам розповіді про нові здобутки американських фермерів у сільському господарстві або репрезентує альтернативи гормонотерапії (1999. – 14 жовтня).
Традиційна рубрика “Бізнес / Фінанси від “Інтернешнл Геральд Трібьюн” окрім курсів валют представляє досить розмаїту тематику: “Центральний банк немає жодних планів щодо захисту євро”, “Китай грає в небезпечні ігри”, “Чи безпечно вдома в Америці?” тощо. По понеділках до рубрики додається огляд столичних ринків, який мовою оригіналу звучить, як "Кепітал Маркетс он Манді". А подекуди додається розгорнутий огляд по всіх регіонах, деякі з яких навіть повторюються – залежно від кількості матеріалу: “Фінанси – Америка”, “Фінанси – Європа”, “Фінанси – Азія”. До цих оглядів можуть додаватися детальні оголошення міжнародних фондів. Останнім час від часу відводиться дві-три полоси.
Слідом за “Фінансами” публікується рубрика “Техніка від “Триб’юн” (мовою оригіналу скорочено “Триб Тек”), що з’являється двічі на тиждень. Тут пропонуються детальні коментарі щодо останніх досягнень новітніх технологій: “Пароль — це голка у дротовому світі”, “Полароїд” пророкує собі успішне майбутнє”, “Читачі — все ближче і ближче до електронних книжок”, “Благословіння чи курсор? Додається перестановка комп’ютерних сторінок”.
І, нарешті, рубрика, без якої не може обійтися жодна газета, навіть такого серйозного міжнародного спрямування, як “ІГТ”, – це “Спорт”. Вона регулярно повідомляє рахунки ігр майже в усіх командних видах спорту, результати двобоїв у командно-індивідуальних видах спорту, а також регулярно репрезентує комікси – і не лише на спортивну тематику. Фотографії у русі доповнюють зміст матеріалів: “Єдина помилка стала причиною поразки” (йдеться про американський футбол. – 1999. – 23 жовтня), “Сампрас виставив Агассі”, “Африка грає в крікет”, “Перемагають фінни” (1999. – 29 листопада), “Англійська мета – бути кращим, не гіршим” (1999. – 25 грудня) тощо.
На особливу увагу заслуговує ще один специфічний розділ. Це секція спонсорів, яка займає від двох до чотирьох сторінок. Підбірка матеріалів, замовлена спонсорами, цілком розкриває тематику якоїсь країни або низки країн певного регіону: політику, економіку, лідерів, сучасний стан, туризм, найновіші досягнення, людей. Усе це супроводжується якісними фотоматеріалами. Наприклад, така вкладка за 25 листопада 1999 р. відкривається “шапкою” “Туніс готовий ступити у нове тисячоліття” (окремі матеріали: “Пріоритети уряду: прогрес і процвітання”, “Президент Бен Алі – лідер для 2000 року”, “Міжнародна роль – міст між Європою та Північною Америкою”, “Індустріальний розвиток: шлях до змагань”, “Захищаючи і відновлюючи культурну спадщину”, “Туристичне розмаїття: верблюди, пам’ятки, казіно”), а за 29 листопада 1999 р. – просто “Південна Африка” (окремі матеріали: “Інвестиції: в очікуванні нового бізнесу”, “Інфраструктура для солідної економіки”, “Як межують між собою країни”, “Трава зелена з обох сторін паркану” тощо).
На мою думку, цей рекламний проект має на меті репрезентувати цивілізованому світу екзотичні, проте не настільки знані країни, ознайомити з їхньою культурою та сьогоденням, неначе запросити відвідати. І цим самим залучити кошти. Отже, витрати на рекламу виправдовують себе. Цілком природно, що втілили цей задум саме у “ІГТ” через те, що це міжнародна щоденна газета.
Зрештою, подекуди остання сторінка може містити різноманітні цікавинки загального характеру про відомих людей та колишніх політиків. Це неофіційний підхід до справи. Ця шпальта дозволяє читачеві остаточно розслабитися та відпочити. На прикладі матеріалів: “Дві старі приятельки намагаються це зробити, навіть після всього” (нарис про Валері Харпер та Мері Тейлер Мур. – 1999. – 25 листопада).
Підсумовуючи, хочеться сказати, що, незважаючи на певну американізацію, світову міжнародну газету “Інтернешнл Геральд Тріб’юн”, безперечно, можна вважати якісним виданням. Про це, до речі, свідчить і поліграфія газети. “ІГТ” буде цікавою і корисною для освіченого та прогресивного українського читача, який переймається подіями не лише в своїй країні, але і в світі. Через “ІГТ” можна відчути свою участь та приналежність до всієї цивілізації.
ВЕЛИКОБРИТАНІЯ