Різун В. В., д-р філол наук, проф. (голова); Єсипенко Р. М., д-р іст наук, проф.; Іванов В. Ф., д-р філол наук, проф.; Мелещенко О. К., д-р філол наук, доц

Вид материалаДокументы

Содержание


Оксана ЛИСЮК “Нью Зіланд Геральд” – найпопулярніша газета Нової Зеландії
Огляд преси Нової Зеландії
Нью Зіланд Геральд”
Міжнародна журналістика-2000
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Оксана ЛИСЮК

“Нью Зіланд Геральд” – найпопулярніша газета Нової Зеландії



Далека Нова Зеландія. Розташована за океаном (тридцять годин польоту!), ще й з іншого боку земної кулі, Нова Зеландія часто залишається поза увагою решти мешканців планети. Через своє географічне розташування та брак інформації про країну мало кому відомо, чим сьогодні живе ця екзотична та загадкова країна. Не лише в Україні, навіть у Європі ви навряд чи купите газету або будь-яке інше періодичне видання з Нової Зеландії, окрім Англії, у Лондоні. Нова Зеландія все ще має дуже тісні стосунки з Великобританією. Після тривалого панування англійців, у 1840 р. країни підписали Угоду Вайтанги, за якою Нова Зеландія отримала суверенітет.

Нова Зеландія специфічна тим, що на порівняно великий території живе усього 3,7 млн. населення. Офіційна мова країни – англійська, оскільки основне населення складається з імігрантів з Європи (передусім Англії), Америки та Австралії. Корінні мешканці островів – маорі, їхню мову викладають у початкових школах та інколи використовують у назвах та написах.

Огляд преси Нової Зеландії. У Новій Зеландії не багато періодичних видань, як в інших розвинутих державах, але тут потрібно робити поправку на загальну невелику кількість мешканців і щільність їхнього заселення. Хоча в той же час основні газети і журнали працюють на досить високому рівні і можуть конкурувати з багатьма європейськими виданнями. Ось деякі основні газети і журнали, які видаються у країні:

“Нью Зіланд Геральд” (“Вісник Нової Зеландії”)основна щоденна газета новин Нової Зеландії, тираж – 251 тис. примірників.

“Окленд Стар” (“Зірка Окленда”)найпопулярніша газета міста Окленд – ділового та культурного центру країни, де мешкає найбільше новозеландців. Окленд часто плутають із столицею Нової Зеландії Велінгтоном, оскільки це єдине місто, де можна зустріти високі надбудови у діловому стилі. “Окленд Стар”  це денна газета, яка виходить 6 днів на тиждень о 15 годині і повідомляє новини місцевого значення, політичні коментарі тощо. На відміну від “Нью Зіланд Геральд”, “Окленд Стар” не намагається бути першою щодо висвітлення найважливіших подій політичного життя країни, оскільки це не ранкова газета. Вона націлена на висвітлення подій, що стосуються і впливають на повсякденне життя пересічних новозеландців. Якщо йдеться про прийняті закони, то “Окленд Стар” обов‘язково напише про те, як саме ці закони вплинуть на людину, що це їй дасть. Прикладом може слугувати стаття про введення написів мовою маорі на сигаретних упаковках. Хоча цією мовою розмовляє досить обмежена кількість населення островів, активісти кампанії проти паління намагаються таким чином вплинути на ситуацію і зменшити кількість тих, хто палить. Інший матеріал стосується маркування доріг жовтою фарбою аби попереджання дорожньо-транспортних аварій, спричинених мотоциклістами.

У неділю до кіосків країни надходять в основному періодичні видання розважального характеру, “жовта преса”, в якій (як правило, на 3-й шпальті) обов’язковим елементом графічного оформлення номера є вміщувана фотографія оголеної жіночої натури.

“Крайстчерч Стар” (“Зірка Крайстчерча”) – газета південного регіону Нової Зеландії, яка у 1998 р. під керівництвом головного редактора Майка Флетчера отримала нагороду Квантаз і була визнана найліпшою безкоштовною газетою. Після цього успіху обсяги кольорової реклами тут було збільшено, аби задовольнити численний попит читачів і рекламодавців.

“Фрі радікал” (“Вільний радикал”) з підзаголовком “Журнал політики, економіки та життя, якби свобода бралася до уваги” слугує місцем обговорення та суперечок захисників вільного суспільства, які сперечаються про пошуки істини від теорії до стратегії. Журнал містить матеріали від статей про Євро до аналізу новітніх течій фемінізму.

“Хоукс Бей Тудей” (“Яструбина затока сьогодні”) – найпопулярніша газета східного регіону країни, досить нова, зі сміливим, яскравим дизайном. Головні акценти робляться на місцевих новинах, бізнесі, спорті. Газета має потужну секцію, де висвітлюються такі теми, як їжа та вино, сільське господарство й тваринництво, сад і город, книги, подорожі, мистецтво та розваги.

Видає “Нью Зіланд Геральд” компанія “Вілсон енд Нортон”  найпотужніший у країні видавець періодики. Вона контролює 58% ринку, видає 8 регіональних газет новин і більше 30 місцевих. Компанія є досить стабільною у фінансовому плані, що підтвердилося після деяких економічних негараздів у країні 1998 р., коли компанія зуміла не лише утриматися на ринку, але й отримати прибуток у суму $85 млн. Сьогодні її основна газета “Нью Зіланд Геральд” має дуже сильні позиції на ключовому інформаційному ринку Нової Зеландії  в Окленді.

Нью Зіланд Геральд”. Виходить вранці, 6 разів на тиждень, крім неділі. Обсяг  30 сторінок, у суботу  спеціальний розширений випуск. Тираж газети  215 тис. примірників щодня. Редакційна інформаційна політика спрямована на підтримку правлячого кабінету. Вона й диктує журналістським матеріалам офіційно-діловий стиль мовлення. Цим же пояснюється і класично стриманий дизайн. Фотографії використовуються, але перевага надається тексту. В основному публікують знімки осіб, які перебувають з офіційними візитами у країні, політиків та зірок спорту.

“Нью Зіланд Геральд” має такі основні рубрики: “Новини” (“Новини Нової Зеландії”, “Світові новини”), “Бізнес” (“Новини”, “Ринкові спостереження”, “Бізнес-довідник”), “Спеціальні репортажі”, “Спорт”, “Розваги” (“На сцені”, “Музика”, “Фільми”), “Технології”. Треба наголосити на тому, що матеріали подаються у досить стислому вигляді.

На першу полосу потрапляють такі, як, наприклад, перший візит знаменитого голівудського актора Робіна Вільямса до Нової Зеландії. 23 лютого 1999 р. власний кореспондент газети Кейт Перрі у подробицях описала церемонію прийому актора та його чисельної родини. Треба нагадати, що Нова Зеландія знаходиться досить далеко від Європи та Америки, тому знаменитості та політики не балують новозеландців своїми візитами, і якщо таке трапляється, то мас-медіа довго не відпускають шанованих гостей! Журналістка, зокрема, пише про прийом в аеропорту та привітання за старовинною традицією та протоколом маорі: гість повинен зберігати спокій під час ритуалу зустрічі та ворожого роздивляння прибульця. Якщо гість спробує втекти, зустрічаючий повинен вдарити його палкою по голові. Робін Вільямс був попереджений про традиції і витримав запрошення достойно. Він залишиться на кілька тижнів у країні, аби помилуватися її незрівнянною природою.

Мушу наголосити на особливому прийомі порівняння, яке я помітила, переглядаючи статті новозеландських журналістів: майже у кожному другому матеріалі є порівняння новозеландців із стародавнім образом птаха ківі. Це досить розповсюджена легенда, яку цитують, коли пишуть або згадують про Нову Зеландію: іще за часів, коли птахи жили тільки на деревах, Богу треба було, щоб хтось врятував ліс від напасті жуків, і він попросив кількох птахів злетіти вниз і врятувати ліс, але вони не погодились. Тільки ківі вирішила врятувати ліс, і за це змушена була спуститися на землю, дещо видозмінившись: тоненькі лапки стали міцними, зріс і маленький клюв. Отже, з давних-давен новозеландці вважаються сильними, винахідливими людьми, які готуються до труднощів. Це стало своєрідною метафорою, яку використовують як новозеландські журналісти, так і інші, коли готують матеріали про далеку країну.

Оглянемо інші матеріали з рубрики “Новини”. Стаття Бронвіна Села “Наступний рік іще світліший для найсвітліших новозеландців”, опублікована 27 січня 1999 р., висвітлює останній указ, що стосується студентів і випускників, які, за попередніми прогнозами, у 2000 р. зможуть набагато легше знайти собі працю. Найбільший попит буде на випускників медичних та інженерних вищих навчальних закладів.

А 21 січня 1999 р. була опублікована іще одна обнадійлива стаття під назвою “Студенти та малооплачувані великі переможці”, в якій йдеться про новорічний подарунок від уряду – підвищення мінімальних зарплат та часткове скасування виплат студентами позик для навчання. Журналіст подає аналіз ситуації, яка існувала до прийняття указу і надає нові дані: так, мінімальний заробіток для дорослих працівників підніметься від 7 до 7.50 доларів за годину. Для неповнолітніх – від 4.20 до 4.55 доларів за годину. Крім того, журналіст цитує висловлювання офіційної особи: подібний указ, як підкреслює прем‘єр-міністр Нової Зеландії Хелен Кларк, показує, що партія праці та партія альянсу намагаються швидко виконати свої передвиборні обіцянки. Стаття містить фото Стіва Махарея — міністра освіти Нової Зеландії на фоні флагу країни. Стиль досить стислий і стриманий, але інформаційного навантаження досить, щоб пересічний громадянин зрозумів значення указу і зміг застосувати його на практиці.

Стаття Катерин Мастерс “Відкриємо очі Новій Зеландії на проблему прав дитини”, опублікована 20 листопада 1999 р., містить короткий аналіз проблеми прав дитини у Новій Зеландії, посилаючись на щойно опубліковану книгу “Права дитини: Реальність чи Риторика”, яка подає досить позитивні факти, якими може пишатися Нова Зеландія. Водночас існує ряд суттєвих проблем. Авторка зібрала розбіжні погляди різних спеціалістів. Одні експерти не погоджуються з тим, що неповнолітні провопорушники ще й досі утримуються у колоніях та в‘язницях разом із дорослими. Інші наводять приголомшуючі факти сексуального насильства над неповнолітніми, включаючи соціальних працівників: за 1997—1998 рр. таких фактів було зареєстровано понад 18 тис. 380. Це досить багато для майже 4-мільйонного населення країни.

Тут журналістка висловлює сподівання на швидке подолання цієї проблеми, порівнюючи новозеландців із птахами ківі, наводячи як взірець їхню завзятість:”Ми маємо характер ківі — коли візьмемося за що-небудь, то вже не кинемо!” Стаття не містить аналізу чи гучного висновку. Вона дає підстави самим читачам задуматися над поліпшенням ситуації. Це характерний стиль викладу матеріалів газети “Нью Зіланд Геральд”, яка містить стислі ділові повідомлення та статті.

За подіями міжнародного життя газета стежить досить ретельно, обов‘язково повідомляючи найголовніше. Більше того, зовнішні відносини глибоко аналізуються в окремих країнах світу. Так, 16 серпня 1999 р. власний кореспондент газети Фред Веїр опублікував цікаву аналітичну статтю “Редактори просять допомоги у Єльцина”, яка відкриває очі міжнародному суспільству на ситуацію щодо утисків свободи преси в Росії. Журналіст, зокрема, наголошує на тому, що призначення Володимира Путіна на посаду прем‘єр-міністра Росії може бути розцінено як проголошення війни проти журналістів. Він наводить звернення 14-ти російських редакторів, які вважають, що в Росії відбуваються сильні утиски преси з боку уряду, до того ж грубо порушуються права, надані Конституцією: у країні, мовляв, діє один закон – президент!

Досить потужні позиції займають спортивні матеріали. Треба наголосити на тому, що більшість національних спортивних змагань зовсім не популярні, а інколи і майже невідомі в Європі. На міжнародній спортивній арені новозеландців знають завдяки національній команді з регбі “Ол блекс” (“Усі чорні”), матеріали про неї з‘являються майже у кожному номері. Крім регбі, популярним є крікет.

Стаття Стіва Петті “Нові вершини”, опублікована 13 вересня 1999 р., містить інтерв‘ю із зіркою крікету Метью Сінклером. Останній розповідає про свої досягнення у цьому нелегкому виді спорту. Два рази за інтерв‘ю Метью згадує пращурів – птахів ківі, наголошуючи на тому, що попереду його чекають численні перемоги, адже він – син kiwi-born mother (матері, яка народилася від ківі), і запевняє своїх вболівальників у тому, що не розчарує їхніх сподівань, адже він – dyed-in-the wool kiwi (пофарбований у пір‘я ківі).

Інший спортивний матеріал викликаний однією з останніх регат у Новій Зеландії – Кубком Америки, і містить спеціальний репортаж з узбережжя. Йдеться про семирічну дівчину, яка здійснила мрію свого дитинства і приїхала привітати улюблену команду яхти “Прада”. Дівчина витратила на дорогу дуже багато часу, її направила школа аби побажати команді щасливої перемоги. Вона привезла подарунки міліардеру, який бере участь у регаті. Він, у свою чергу, запросив її повечеряти з командою. Подібний виклад матеріалу трапляється досить часто: коли важливі та серйозні події висвітлюються крізь призму, як сказали б раніше, “людського фактора”, тобто композиція матеріалу максимально наближена до пересічного громадянина Нової Зеландії – у даному разі семирічної дівчинки. Така форма подачі привертає увагу до матеріалу і є досить популярною серед зарубіжних журналістів.

Іще одна цікава форма привертання уваги до газети була запропонована “Нью Зіланд Геральд” на новий, 2000 р., у спеціальній рубриці “Новорічний день – Міленіум”, де кожен читач напередодні Нового року мав змогу опублікувати приватне поздоровлення або просто повідомлення на кшталт того, що “ми тут були на зламі віків”.

“Нью Зіланд Геральд” має досить популярну і сильну веб-сторінку в мережі Інтернет, яка, до речі, нещодавно була визнана найкращою серед газетних веб-сторінок Нової Зеландії. Задовольняючи попит читачів та передплатників на інформацію щодо нерухомості, газета створила спеціальну сторінку “Feature Properties”, яка полегшує роботу агентам з нерухомості. Треба відзначити, що останнім часом бізнес нерухомості та житла переживає пожвавлення у зв’язку з недавньою хвилею міграції до країни. Помітно зросли ціни на житло в Окленді, що викликало ряд аналітичних статей у “Нью Зіланд Геральд”.

Підсумовуючи, можна сказати, що в газеті представлені кілька жанрів, хоча центральне місце займає замітка, повідомлення та аналітична стаття. Інтерв’ю, особливо розлогі, зустрічаються не так часто через брак місця та стислий стиль викладу матеріалів. Усі статті за обсягом і композиційно-графічним оформленням схожі одна на одну, що теж додає викладу офіційності та серйозності. Читач завжди впевнений і знає, чого йому чекати від газети. Основна цільова аудиторія – бізнесмени, ділові люди та ті, хто взагалі цікавиться тим, що відбувається у Новій Зеландії та за її межами.


Міжнародна журналістика-2000


Збірник робіт магістрів і спеціалістів

із спеціалізації “Міжнародна журналістика”

Випуск 2


Відп. ред. д-р філол. наук О.К.Мелещенко


ISBN 966-594-177-1


Верстка

Євгена Цимбаленка


Підписано до друку 20.06.2000. Формат 60 х 84 1/16 Гарнітура Times

Папір офсетний. Спосіб друку офсетний. Обл.-вид. арк. 5 Тираж 100

254119, Київ, вул. Мельникова, 36/1 к.129

Віддруковано у навчальній друкарні

Інститут журналістики. 252119, Київ, вул. Мельникова, 36/1 к.102

1 Див.: Шлапаченко Д. В Україні тихо. Пишемо про Росію // Голос України. – 1992. – 18 вересня.

2 Російські емісари в болгарській столиці // Голос України. – 1992. – 1 липня.

3 Провокація, або Кому хочеться протистояння // Голос України. – 1992. – 16 вересня.

4 Дубина Олександр. “Велике призначення”: мрії про минуле / Роздуми про українсько-російські відносини, сучасні геополітичні явища // Людина і влада. – 1999. – №11-12. – С.105.

5 Див., напр.: Силина Татьяна. Борис Ельцин: в России все должны просыпаться с мыслью “что я могу сделать для Украины?” // Киевские ведомости. – 1997. – 2 июня.

6 Див.: Украинские и российские таможенники будут теперь досматривать пассажирские поезда на границе вместе // Факты и комментарии. – 1999. – 18 мая.

7 Див., напр.: Рыжков Вадим. “Вредные излучения” отразились на телезрителях // День. – 1999. – 12 марта; Семенов Денис. “Опальный” канал снова в эфире // Сегодня. – 1999. – 26 марта; Бахарева Таисия. Микола Канишевский: “О том, что “Вісті тижня” не выйдут, мне сообщили за день до эфира” // Факты и комментарии. – 1999. – 2 марта; Влащенко Наталья. “Отлучение от эфира – всегда больно” // Сегодня. – 1999. – 19 марта.

8 Див.: Петренко Игорь. Формула трех “П” / Борис Тарасюк и Игорь Иванов подтвердили стремление к взаимопониманию // Киевские ведомости. – 2000. – 24 апр.

9 Див.: Лазаренко депортирован в Россию / Первый антиукраинский акт Путина // Итоги. – 2000. – 31 березня – 6 квітня.

10 Прохоренко Сергей. Трансконтинентальный экспресс Москва – Минск – Лондон – Киев / Результаты первого зарубежного вояжа Владимира Путина // Версії. – №15. – С.15.

11 Див., напр.: Дзюба Іван. Старі страхи і нові загрози//Універсум.– 1999.– №1-2.– С.4-10;

Драч Іван. Політика / Статті, виступи, інтерв’ю. – К., 1997; Карпенко Віталій. Національна ідея в українській періодиці: Курс лекцій для студентів Інституту журналістики. – К.: Центр вільної преси, 1999; Його ж. Поодинці вмирають, виживають гуртом. – К., 1995; Колесник Степан. Куди пливе ескадра. – К., 1995; Славинський Микола. Іван Драч: “В Україні має бути український інформаційний простір” // Кіевскій телеграфъ. – 2000. – № 9. – С.19.

12 Андрей Деркач: “Национальная идея должна быть консолидирующей” // Известия – Украина. – 2000. – 27 мая.

13 Ель Ріо де Ла Плата – давня назва Аргентини, ще за часів іспанської колонії.

14 Сарміенто, Домінґо Фаустіно – Президент Аргентини.

15 “Лa Насіон”, заснована Мітре, підтримувала партію лібералів, до якої належав сам засновник.

16 Пероністи – партія, яку створив Перон у 1944 р.

17 На першій передачі в кольорі ведучою була Пінкі (справжнє ім’я – Лідіа Елса Сатраньо) – журналістка, акторка, ведуча та продюсер багатьох сьогоднішних передач.