Міжнародна журналістика – 2002 київ 2002

Вид материала

Содержание

Дослідження проблемно-тематичних ліній
Le monde economie
Сергій Федякін
Рибалкам набридає бачити спад води.
Але поза терміновими роботами, викликаними ремонтом шлюзів, ми завжди попереджаємо заздалегідь, поштою, раду рибалок”
Вчителі і батьки стурбовані
Краще для них попередити хворобу, чим лікувати її”
Авіація / основні іспити
Аналіз газети “Кроатія віклі”
Використання жанрів
Тематика газети

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 15

Дослідження проблемно-тематичних ліній

у французькій газеті “Mонд”

Катерина Кириченко

У сучасній Франції досить багатий ринок преси – розмаїття видань може задовольнити найвибагливіші смаки. Серед бурхливого моря періодичних видань у майже вільному плаванні мандрують щодня, а деякі – рідше – кілька “китів”. Звичайно, це образно кажучи, проте без жодних перебільшень можна стверджувати, що видання “Монд” (“Le Mond”), “Матін” (“Le Matin”), “Фігаро” (“Le Figaro”), “Ліберасьйон” (“Liberation”) та інші дійсно задають тон і диктують моду на небосхилі французької преси і з ними треба рахуватися. Такими “китами” є :

“Круа” (Lе Сroix) 122 061 94%

“Матін” (Lе Mатіn) 161 267 3,1%

“Юманіте” (L’ Humanite) 99 999 53,3%

“Ехо” (Lеs Eсhоs) 154 769 5,6%

“Фігаро” (Lе Fіgаrо) 501 802 15,4%

“Монд” (Lе Monde) 472 973 30,3%

“Ліберасьйон” (Liberation) 247 969 5,6%

“Трибюн” (La Tribune) 110 332 3,1%

“Франс суар” (France Soir) 296 833 1,5%

(перша колонка – це назва видань, друга – тираж газети, остання – відносно постійна константа – процентне відношення передплатників до, власне, усієї читацької аудиторії).

“Монд” – це щоденна газета, можна також казати, що це “щовечірка” (до речі, саме таке визначення дає цьому виданню відомий французький словник “Ашетт”).

Ця газета була заснована 18 грудня 1944 р. Убером Бов-Мері.

У 1945 р. тираж цієї газети становив 100 тис. прим. на рік, проте вже в 1975 р. ця цифра була вже значно більшою – 575 тис. прим. на рік.

Звісно ж, першим редактором цієї газети (французькою “directeur”) був її засновник, тобто пан Убер Бов-Мері. На цій посаді він перебував тривалий час – 25 років, у 1969 р. його змінив Жак Фове, у 1982 р. – редактором стає Андре Лоранс, проте через три роки, тобто у 1985 р., його наступником став Андре Фонтен, а з 1991 по 1994 р. газетою правив Жак Лесурн. Ось вже понад сім років газетою володіє Жан-Марі Коломбані.

До речі, у цієї газети є добра традиція, яка виділяє її серед конкурентів: історичні періоди становлення газети, а саме перебування її під керівництвом різних редакторів завжди можна знайти на сторінках “Монд” – приблизно на 15-й сторінці завжди подається вищезазначена інформація. Поряд з цим подається і адреса газети (а не так, як в Україні – на останній сторінці внизу, куди майже ніхто не дивиться): вул. Клод-Бернар, 21 (Париж); також телефони, за якими можна звертатися до редакції та адреса в Інтернеті – de.fr.

Цікавий і той факт, що майже кожна стаття, що друкується на шпальтах газети, теж має свою власну адресу в Інтернеті, наприклад: стаття під назвою “Hebron, haine contre haine!” може бути знайдена в Інтернеті за адресою: www.lemonde.israel-palestiniens. А стаття “13 травня Сільвіо Берлусконі”, наприклад, може бути прочитана, якщо “зайти” на www.lemonde.itali.

За тими ж відомостями, капітал цього видання становить 166 859 євро.

Приблизний тираж газети щомісяця становить близько 50 тис. прим. У штаті постійно працюють 232 журналісти – як у Франції, так і за кордоном, але є широке коло дописувачів.

Газета підтримує тісний зв’язок із світовими інформаційними агентствами Франс Прес, Рейтер, Асошіейтед Прес, ITAР-TAРС.

“Монд” коштує 7,5 франка, її обсяг – від 32 до 40 сторінок. Вона виходить щодня, але, окрім самої газети, так само кожного дня випускаються ще й тематичні додатки, які також можна розглядати як окрему газету – наприклад, за кожним днем тижня “закріплено” свій тематичний додаток:

Неділя-понеділок LE MONDE ARGENT

Вівторок LE MONDE EMPLOI

LE MONDE ECONOMIE

Середа LE MONDE INTERACTIF

Четвер INTERARANCE MEDIA П‘ятниця LE MONDE DES LIVRES

Субота LE MONDE TELE ET RADIO.

Дуже цікавим моментом є обігрування самої назви газети: “Ле Монд” у перекладі означає “Світ”. На мій погляд, це найвдаліша назва, бо слово “світ” можна поєднати з будь-чим, наприклад:

LE MONDE ARGENT – світ грошей

LE MONDE EMPLOI – світ праці

LE MONDE ECONOMIE – економічний світ

LE MONDE DES LIVRES – світ книжок і т.д.

У газеті весь матеріал “розбито” за тематичною спрямованістю на постійні рубрики: “Міжнародна рубрика”, “Франція”, “Суспільство”, “Регіони”, “Горизонти” (“Паралелі” – для нашого сприйняття); “Горизонти-дебати” (діалоги, інтерв‘ю тощо), “Горизонти-аналіз”, “Виробництво” (підприємництво); “Спілкування”, “Фінанси”, “Сьогодення”, “Сьогодні – подорожі”, “Сьогодні - наука”, “Сьогодні – культура”, “Кіоск”, “Радіо і телебачення”.

Окрім щоденного видання видавнича група “Монд” підтримує щомісячні видання – “Монд дипломатік” (“LE MONDE DIPLOMATIQUE”), “Монд дос’є і документи” (“LE MONDE DOSSIERS ET DOCUMENTS”), “Монд освіта” (“LE MONDE EDUCATION”).

Ці видання мають свій редакційний колектив, свою аудиторію, свої традиції тощо.

“Монд дипломатік” виходить або на 32, або на 36 сторінках – і тільки так. Коштує він значно більше, ніж щоденне видання, проте для місячника та ще й такого рівня це, звичайно, не гроші – 25 франків. За даними газети, минулий тираж (квітень 2001 р.) становив 281 тис. прим., а кількість читачів, що користувалися Інтернет-виданням цієї газети, становить 100 тис. чол.

“Монд досьє і документи” – це теж щомісячне видання, його ціна – 12 франків, але обсяг не перевищує 6 – 8 сторінок.

Газета “Монд” та її додатки розповсюджуються не тільки у Франції, а й і за її межами: на теренах Великої Британії, Італії, Іспанії, в Брюсселі, Монако, Німеччині, Голландії тощо. До речі, ціна на видання є фіксованою і навіть ціна в інших країнах контролюється редакцією, тож вже на першій сторінці у лівому верхньому куті можна подивитись, скільки коштує видання, наприклад, у сусідній Іспанії (750 на місцеві гроші, а в Німеччині – 8 марок).

Реклама. Оскільки видання дуже серйозне, реклама теж розміщується дорога, але високоякісна, бо рекламується високоякісний товар – відомі марки годинників, вина, автомобілів і т.д. Але найчастіше рекламуються телекомунікаційні засоби: телефони, супутникові антени, стільниковий зв’язок.

________________________________

“Льйон Репюблікен”– газета

для вдумливого та серйозного читача

Сергій Федякін

Між Парижем і Ліоном – двома найбільшими містами Франції – розташована велика провінція Бургундія, яка, звичайно, не може обійтися без своєї регіональної газети – “Льйон Репюблікен” (“L’Yonne Republicaine”).

У назві газети та її логотипі автори концепції цього видання намагалися поєднати простір, час та думку. На емблемі вміщено величезний поштовий вертоліт, який вказує читачеві на те, що ця газета поширюється на єдину провінцію Бургундія, яку перетинає річка Льйон і до якої входить 9 міст та багато провінцій. Звідси і пішла назва газети.

Редакції газети із серпня 1988 р. розташовані в містах Сeнс, Осер та Aвaллoн. Президентом акціонерного товариства є Жел Лубер. Загалом нараховується 184 компаньйони. Сертифікат виписаний на 99 років. Головний редактор – Жерар Делорм.

Кожен рік газета випускає в середньому 303 номери.

Судячи з наведених нижче даних, за останні 8 років це видання приваблює читачів своєю неймовірною стабільністю та нестримним розвитком.

1993 р. – 41025 прим.;

1994 р. – 40634 прим.;

1995 р. – 40453 прим.;

1997 р. – 40430 прим.;

1998 р. – 40020 прим.;

2001 р. – 44320 прим.

Газета побудована таким чином, що більшість її тем висвітлюють проблеми регіону, що й впливає на різнобарвне коло читачів. За останніми статистичними даними, понад 50% населення Бургундії приділяють їй 30 хв. на добу.

Перейдемо до посторінкового огляду газети (обсяг газети коливається від 36 до 48 полос).

Перша сторінка газети “Льйон Рeпюблікен” подає найяскравішу, найцікавішу подію – ту, яка є найактуальнішою на день виходу газети.

Як правило, вміщуються велика фотографія з маленьким коментарем та посилання на матеріали, що продовжуються на внутрішніх сторінках.

Зазвичай, тут висвітлюються найголовніші події дня, і читач вибирає цікаві для себе матеріали безпосередньо із заголовків. Не обходиться тут і без реклами, яка частіше за все розміщується в підвалі і займає 1/5 площі усієї шпальти ( до речі, майже 20% місця в газеті належить саме рекламі).

У номері від 8 січня 2001 р. на першій сторінці вміщено матеріал ”L’Ouest en apnee” (“Захід на грані зупинки дихання”): “Повені продовжують “хуліганити” на Заході цим уікендом. Мер міста настільки схвильований, що в інтерв’ю він обмежився лише одним реченням – “Нічого не залишається робити, як перев’язувати рани”.

Цікаво, що закінчується цей матеріал прикладом ще однієї французької трагедії. У 1995 р. у маленькому місті Редон 9200 жителів виявилися відрізаними від усієї країни, і тільки єдина стежка з’єднувала їх із цивілізацією. Армія надала армійські машини для перевезення людей на роботу.

Ще дуже довго на першій сторінці цієї газети з’являлися подібні матеріали з продовженням цієї трагедії. Так, наприклад, у випуску через тиждень був вміщений матеріал під назвою “L’Ouest de nouveau sous les eaux” (“Захід знову під водою”), де відзначався тривожний стан у багатьох департаментах країни та сповіщалось про те, що найвищий рівень води слід очікувати наступного тижня.

Далі ідуть регіональні новини, яким приділяється 3 – 6 полос кожного випуску. Статті професійних журналістів тут більші за обсягом, вони дають більш детальні аналізи подій у регіоні.

Наприклад:

Навколишнє середовище / Підтримка порядку в Бургундському каналі

Le canal chome, L’ouvrier s’active (Канал не діє, робітник метушиться).

Рибалкам набридає бачити спад води.

Роботи по відновленню каналу не можуть вестися по-іншому.

“Ми ремонтуємо і підтримуємо в порядку канал узимку, поза періодом навігації. Це єдиний період у році, коли можна це робити”.

Так відповідає субдивізіонер судноплавних шляхів Франції Даніель Д’єтлен на питання, яке ставить більшість відпочиваючих при вигляді Бургундського каналу, періодично осушеного протягом декількох місяців. Звичайно вигляд трошки смутний, і рибалки зляться, що неможливо віддаватися своєму улюбленому дозвіллю.

“ Але поза терміновими роботами, викликаними ремонтом шлюзів, ми завжди попереджаємо заздалегідь, поштою, раду рибалок”, – відповідає Даниель Д’єтлен.

“Зараз ми працюємо над ремонтом нижнього входу шлюзу і, природно, ледь вловимі факти можуть нас змусити спустошити б’єф, щоб забезпечити більш швидкі роботи, тому що це створить проблеми рибним господарствам – адже низький рівень води сприяє браконьєрству”.

“Ми працюємо також над зміцненням берега ріки, відбудови його стану після бурі 1999 р. Ще кілька тижнів терпіння, потім рибалки і відпочиваючі приймуть у володіння їхній канал – зі шлюзами в стані функціонування, укріпленими берегами і деревами, що вже не впадуть на перехожих”.

На шпальті під назвою “Регіон” у статті “Зникла без вісті в 1978 р. Мартін Буйлот була знайдена живою” розповідається про те, як одна з трьох жінок, зниклих у період 1978 р., була знайдена в Орлеані, і вже декілька днів знаходиться в комісаріаті цього міста.

На перший погляд, відчувається співчуття та розуміння цієї жінки, але не слід поспішати з висновками. На це вказує журналіст наприкінці свого матеріалу. І насправді, в наступному випуску читач дізнається, що жінка Мартін Буйлот навмисно пішла з дому, залишивши трьох своїх дітей на довгі 20 років.

Далі площа газети розподіляється таким чином: 20 – 25 сторінок мають назву міст (SENS, SENONAIS, AUXERRE, AVALLON, JOIGNY, MIGENNES, TONNERRE, LA PUISAYE, CLAMECY і т.п.). Це допомагає зорієнтувати читача в тій чи іншій проблемі того чи іншого місця.

Серед цих сторінок можна знайти так званий додатковий випуск “ECONOMIE BOURGOGNE” – це 8-сторінковий примірник зі своєю специфікою: середа – служба для читача; неділя – репортажі про кіно, туризм, книги, диски… До речі, тут можна знайти рекламні оголошення на зразок купівлі і ремонту авто, придбання помешкання, алкогольних та інших напоїв. 240 тис. прим. – це тираж цього додаткового випуску, який друкується в 4 регіональних газетах (“le Bien Public – Les Depeches”, “Je journal du centre”, “Je journal de Saone – et – loire” і “L’Yonne Republicaine”).

На шпальті під назвою “Авaллoн” в рубриці “Суспільство” від 2 лютого було опубліковано статтю про пристрасного аматора та колекціонера відомих марок автомобілів, жителя Аваллона Олів’є Делафона, запрошеного на церемонію інавгурації Джорджа Буша-молодшого. Велике народне свято, розповідав він, почалося з урочистої клятви в Капітолії, потім великого військового параду, параду уряду пішки по вулицях Вашінгтона та завершилося вечірнім великим балом.

Але не в цьому полягав інтерес Олів’є Делафона. Завжди в пошуках нових моделей, колекціонер (він, до речі, захоплюється Кеннеді) увійшов у контакт з агентом секретної американської служби і шефом гаража президента.

“Цей контакт мав дати мені доступ до дос’є машини Кеннеді, у якій президент отримав смертельні поранення. Ці матеріали, можливо з фото, могли би збагатити мій музей та дозволити закінчити редагування моєї книги про цю машину”.

Книга повинна бути опублікована до кінця 2001 р.

TONNERRE

Освіта / “Школа “Луї Пастер”

Вчителі і батьки стурбовані

“У нашій школі 9 класів. Один з них – із трудовим навчанням. Ми хочемо бути впевнені, що не відбудеться закриття цього класу на початку наступного навчального року, тобто мати статус за типом захищеної школи, що дозволить зменшити кількісну межу до 144 учнів”.

На лист, надісланий до інспектора національної освіти Аваллона, надійшла відповідь у середині грудня: “Я вас інформую, що такий розподіл на класи було визначено національним планом, і немає можливості його змінити”.

Зараз батьки і вчителі подають петицію, і якщо нічого не відбудеться, вони готові до більш рішучих дії.

“ Краще для них попередити хворобу, чим лікувати її”, – таким висновком автор закінчує свій матеріал.

Далі іде спортивна хроніка, яка займає 5 – 7 сторінок випуску, якому приділяється багато уваги.

Наступні шпальти містять інформацію державного та міжнародного характеру ( FRANCE, INTERNATIONAL).

Наприклад:

Авіація / основні іспити

Concorde a rallie Istres (“Конкорд приземлився в Істрі”)

“Конкорд” повітряних сил Франції учора приземлився на повітряній базі в Істрі (головному місті округу в гирлі ріки Рона), щоб там пройти іспити протягом двох тижнів, можливо, остаточних для визначення майбутнього цього надзвукового літака.

Конструктор літака EADS – AIRBUS не приховує своєї мети після закінчення іспитів знову придбати сертифікат придатності до польотів, вилучений британською та французькою владою цивільної авіації після катастрофи літака авіакомпанії “Ейр Франс” 25 липня 2000 р., що коштувала життям 113 людям. Після тижня підготовки літак, чий резервуар не буде змінений, повинен увійти до активної фази перевірок на доріжці 5-кілометрової бази Істр – найдовшої в Європі. Баки літака будуть покриті каучуком, щоб послабити вибухову хвилю й уникнути витоку пального – для уникнення катастрофи”, – вказав технічний директор підприємства Даніель Девілє.

Міністр транспорту Жан-Клод Гейсо кваліфікував “дуже можливим” повернення польотів “Конкорда” у 2001 р. Британська компанія заявила, що вона виділить 26.55 млн. євро для проведення модифікації безпеки своїх “Конкордів” і висловила надію знову перевозити пасажирів між Лондоном і Нью-Йорком до відновлення зв’язку з Барбадосом. “Ейр Франс” була більш обережною, не даючи ніякої оцінки інвестиціям для нового оснащення до закінчення іспитів в Істрі.

На сторінці, що має назву “International”, у статті ”Після землетрусу в суботу країна повністю травмована” від 15 січня 2001 р. розповідається про те, як протягом 32 секунд підземний поштовх викликав принаймні смерть 259 людей. Багато тисяч зникли. Сила землетрусу 7,9 бала за шкалою Ріхтера – це найбільший показник, зареєстрований у Центральній Америці за останні 20 років. Можливість знайти тих, хто вижив, практично дорівнює нулю, оскільки більш ніж 30 будинків повністю зникли під землею, пояснив начальник пожежних команд, що прибули у суботній вечір для надання допомоги постраждалим.

Щотижневик “Маас” розповів: “Чорна субота, 32 секунди жаху, який закликав мешканців постраждалих районів об’єднатися та провести реконструкцію, не очікуючи допомоги від держави. Почала надходити міжнародна допомога…”

Утім, на закінчення пропонується набагато легша до сприйняття інформація – прогноз погоди, гороскоп та невеличкі оголошення, що стосуються фермерських господарств.

“Льйон Репюблікен” – газета для вдумливого та серйозного читача, знання і інтереси якого досить обширні. Редакція та її автори керуються у своїй роботі принципами неупередженості, правдивості та об’єктивності.

__________________________________

Хорватія

Аналіз газети “Кроатія віклі”

Микола Яковина

Аналіз хорватської газети “Кроатія віклі” (“Сroatia Weekly” – “Щотижнева Хорватія”) проводиться за період із 7 січня по 7 листопада 1999 р.

Газета виходить у столиці Хорватії місті Загребі. Видається хорватською та англійською мовами. Видавцем є Хорватський Інститут культури та інформації Загреба. Періодичність виходу – один раз на тиждень. Директор – Іван Бекавац, редактор – Ненад Iванкович.

Ця повнокольорова газета обсягом 16 сторінок формату А3 передплачується в Австралії, Канаді, Сполучених Штатах Америки та багатьох країнах Європи. Має свою сторінку в мережі Інтернет – URL: ia.hr .

Газета призначена для широкого кола читачів, котрі бажають ознайомлюватися із загальними подіями в країні за тиждень не в інформаційному, а в аналітичному ключі. Здебільшого це читачі інших країн або хорвати, які проживають за межами батьківщини. Отже, “Кроатія віклі” – видання, що виконує зовнішньопропагандистську функцію.

Загальна інформація, організація та структура, уряд, президент, історія, економіка, засоби масової комунікації, культура, соціальне піклування, медицина, освіта та наука – основні проблемно-тематичні лінії видання.

Директор видання Іван Бекавац каже: “Вам буде цікаво відкривати Хорватію зі сторінок нашої газети. Хорватія – наша домівка, і ми би хотіли, щоб ви знали про неї тільки правду”.

Газета не приділяє значної уваги економічним проблемам, які вирують у внутрішньому житті країни, не висвітлює чиюсь політичну точку зору, а лише коментує основні події тижня. Тут друкуються лише матеріали, присвячені здебільшого важливим подіям, через які краще розкривається життя Хорватії. Після прочитання номера газети читачі отримують загальну інформацію з усіх сфер життя країни, але не знаходять подробиць, без яких не обходиться політика, економіка та ін. Щоб краще і повніше подати інформацію про країну, газета часто передруковує цікаві й важливі матеріали, що друкувалися в інших періодичних виданнях Хорватії.

Але якщо уважно прочитати декілька номерів газети, можна помітити, що, крім завдання розкривати життя Хорватії, існує ще одне – зацікавити іноземних туристів своєю країною. Наприклад: на першу шпальту номера під заголовком газети вміщується велика фотографія і виносяться назви статей: “Національні парки ближче до туристів”, “КРКА – національний парк чекає на нових відвідувачів з новим поглядом”, “Самбор, маленьке приємне містечко”, “Біково; чудові сади на засніжених горах”, “Артистичний оазис в середньовічному місті” та ін. Також доказом того, що газета намагається залучити туристів, є те, що в кожному номері значна частина газетної площі присвячена запевненням про безпеку для туристів, робляться акценти на тому, що епіцентр югославського конфлікту знаходиться досить далеко від Хорватії. Друкується ряд статей під назвами “Хорватія безпечна для зарубіжних гостей” (29 квітня 1999 р.), “Велика хвиля туристів направляється до хорватських літніх курортів” (1 липня 1999 р.) і т. п., а також наполегливо проголошуються тези: “Хорватія політично і військово не була втягнута у Косовський конфлікт, але її туризм і вся економіка постраждали від югославської кризи”. Часто фотографія на першій полосі теж підсвідомо і свідомо закликає туристів відвідати цю країну.

Використання жанрів

Жанрова палітра газети досить скромна. Переважно це статті стандартного невеликого обсягу. Частіше використовуються такі жанри, як факт, розширене повідомлення, замітка. Рідше – коментар. У газеті використовується інтерв’ю, але рідко – два-три на номер. Застосовується такий вид інтерв’ю, як інтерв’ю-думка, коли на одне питання дається коротка відповідь – думка якоїсь особи. А також коментар.

Тематика газети

Як і кожна газета, “Кроатія віклі” має свої основні рубрики на теми політики, економіки, культури, спорту, міжнародних відносин, туризму та ін. Як правило, на першій сторінці у верхній частині розміщений заголовок газети. “Свисток” про один з основних матеріалів із фотографією міститься під газетним заголовком, у той час як “свистки” інших матеріалів – у крайніх колонках першої полоси.

Ці “свистки” повідомляють про якесь цікаве для туристів місто чи національний парк Хорватії – про це можна прочитати на 8-й або 9-й полосах. Цікаво, що вихідні дані містяться під назвою газети. Постійна рубрика першої полоси кожного номера "Коментар", у якій журналіст не обмежується простою фіксацією та викладом події, а й дає оцінку, робить висновки, подає незалежний погляд журналіста на новини економіки, політики, зовнішніх зв’язків. Фотографія на першій сторінці, яка займає чверть шпальти, повідомляє про позитивні зрушення в житті країни – навіть такі, як великий потік туристів на хорватські курорти чи значний урожай винограду. Зазвичай, фотографія міститься сама по собі, тобто без супроводу статті.

На першу сторінку виноситься стаття з найголовнішою подією тижня. У підвалі подаються короткі думки політичних та посадових осіб на якесь запитання (15 – 20 рядків) із маленькою фотографією цієї людини, курси валют і порівняльна (з минулим роком) таблиця інфляції, дефіциту державного бюджету, зовнішнього боргу держави тощо. Друга і третя полоси, як і в більшості українських видань, присвячені політиці. Їх оформлення досить стандартне: 5 – 6 статей обов’язково з фотографіями і одна колонка з інформаційними замітками та постійною рубрикою “Люди”, у якій розповідається про політиків чи інших відомих діячів Хорватії та події, які відбулися у їхньому житті. Зустрічі, засідання, виступи, нові рішення, інтерв’ю з політиками – основні теми цієї рубрики газети. Статті та замітки, надруковані тут, стосуються лише хорватського життя.

П’ята сторінка газети присвячується інформаційному огляду "Думки". Вона не дає оцінки газети чи журналу, а викладає зміст надрукованих у тому чи іншому номері локальних хорватських видань ("Vjesnik", "Slobodna Dalmacija", "Vecernji List", "Novi List") найбільш важливих і корисних матеріалів як позитивного, так і критичного змісту. Оскільки “Кроатія віклі” читають і за кордоном, то наявність такої сторінки досить зрозуміла і виправдана.

Шоста сторінка присвячена економіці. Вона зазвичай побудована із трьох статей, що висвітлюють основні економічні новини за тиждень та рубрики "Інфо", яка займає одну колонку з інформаційними замітками.

Для досягнення одного з найголовніших завдань газети – викликання зацікавленості Хорватією з боку іноземних туристів до своєї країни служать дві шпальти, присвячені відповідно туризму та екології. Ці сторінки привертають увагу читача своїми фотознімками: прекрасні хорватські краєвиди, середньовічні замки, мальовничі гори, ліси, озера, парки, фотографії із висоти пташиного польоту (чимось нагадують рекламні проспекти) і яскравими заголовками (“Сонячні острови в південній Адріатиці”, “Польоти на дельтаплані над Оребіком”). Такі і статті – здебільшого рекламного змісту.

Чому хорвати пов’язують туризм і екологію? Ми звикли, що в українській пресі під рубрикою "Екологія" друкуються матеріали про забруднення навколишнього середовища промисловими викидами, зникнення рідкісних видів флори і фауни, негативний вплив людини на природу та інші екологічні катастрофи. А уявімо зовсім навпаки: газета “Кроатія віклі” на тему екології друкує матеріали про події, які відбуваються у сфері охорони природи, нові досягнення. Ось, наприклад, у номері за 8 жовтня 1999 р. у статті під заголовком "Північний Велебіт: восьмий хорватський національний парк" розповідається про проголошення Північного Велебіту національним парком, що дало змогу легального захисту надзвичайно цінних гірських масивів Хорватії. А за 29 квітня 1999 р. у матеріалі під назвою "Все, що ми не знали про Адріатику" розповідається про затвердження нової національної програми, яка включає дослідження впливу людської діяльності на поверхню Адріатичного моря. Або у номері за 1 липня 1999 р. у статті "Koпaцькi рiт: всесвітньо відома пташина та рибна резервація" журналіст розповідає про рідкісних птахів, які живуть у парку, та рибу, що водиться в озерах цього заповідника.

Десята сторінка називається “Світ”. У цьому розділі подаються матеріали, тема яких – міжнародні новини, проблеми, події. Але здебільшого на цій полосі друкуються матеріали, присвячені війні в Югославії, її проблемам і наслідкам. Колонка з інформаційними замітками – теж на тему війни, постійна рубрика “Хорвати у світі” – про внесок хорватів у світовий розвиток.

“Хорватія і світ” – під такою назвою подається тринадцята сторінка. Статті відповідають цій тематиці: “Презентується книга з хорватсько-угорських відносин” (8 жовтня 1999 р.), “Американці не помітили особливої ролі Хорватії у 1994 році” (29 квітня 1999 р.) Постійна рубрика “Факт” із короткими замітками. На мою думку, рубрику “Хорвати у світі” з 10-ї сторінки краще було б подавати саме на цій полосі.

Чимала увага приділяється й культурному життю країни. Чотирнадцята і п’ятнадцята сторінки присвячені цій темі. Театри, живопис, архітектура, археологічні знахідки, виставки, інтерв’ю з артистами і співаками — така тематична палітра матеріалів. Також на 15-й шпальті міститься колонка зі спортивними новинами. “Остання сторінка” – таку назву має полоса газети, присвячена одній цікавій події з великими фотографіями плюс рубрика “Гарячі новини”.

У газеті зовсім немає анекдотів, кросвордів, гороскопів, конкурсів та іншого розважального матеріалу.

Blog

Міжнародна журналістика – 2002 київ 2002

Содержание