Geum.ru

Міжнародна журналістика – 2002 київ 2002

Вид материалаДокументы

Содержание


Довідкові матеріали
Стампа” – одна з найстаріших італійських газет
Публіцистика Джульєтто К’єза та газета "Стампа"
Німецька молодь обирає “Браво”
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Довідкові матеріали

“Паїс”. Найбільш популярна щоденна газета Іспанії, недільний наклад якої сягає 1 млн. прим. Друкується в Мадриді, поширюється в усіх регіонах Іспанії та за кордоном. Аудиторія – від молоді до літніх людей. Рубрики “Портада” – новини політики, “Еспанья” – новини Іспанії, “Сосьєдад”, “Хенте” – матеріли на соціальну проблематику, “Економіа” – публікації економічного спрямування, “Опініон” – думки експертів з приводу незрозумілих чи суперечливих тем, “Депортес” – новини спорту. Має сайт в інтернеті. Адреса – www.elpais.es.

“Мундо”. Третя за накладом і читабельністю щоденна газета Іспанії. Видається у Мадриді, поширюється в усіх регіонах країни і за кордоном. Редакція орієнтована на широке багатопланове висвітлення подій (рубрики “Еспанья”, “Інтернасіональ”, “Опініон”, “Економіка”, “Депортес”, “Сосьєдад”, “Культура”. Має сайт в Інтернеті. Адреса – www.el-mundo.es.

_____________________________


Італія


Огляд італійської газети “Кoр’єре делла сера”


Лілія Клочко


Італія – це одна з країн, де з розумінням ставляться до перехідного періоду нашої держави. Адже самі італійці ще донедавна потерпали від неузгодженості політичних сил в країні. Постійні зміни італійського керівництва призводили до збільшення корупції, зменшення доходів населення, зростання безробіття. Так історично склалося, що північна частина Італії в своєму економічному розвиткові набагато випередила південну територію. Північ – це промислові міста, де знаходяться заводи, фабрики, Південь – це курорти, де повним ходом розвивається туризм. Деякі представники Півночі виступають за відокремлення своєї розвиненої території Півночі від занепадаючого Півдня. Ці проблеми позначаються на всіх сферах розвитку країни, зокрема, на видавництві друкованої продукції.

“Кoр’єре делла сера” (“Corriere della sera” – “Вечірній кур’єр”) – щоденна газета Італії. Головна редакція й друкарня знаходяться в Мілані – одному з фінансових центрів Півночі. Також існує редакція газети в Римі.

Це якісне видання на 32 шпальтах, більшість матеріалів якого присвячено політичним та економічним проблемно-тематичним лініям. Візуально газету можна порівняти з нашим “Дзеркалом тижня”. Видання розраховане на освіченого читача, який залежить від новин політичного та економічного життя країни та прагне всебічної аналітики, глибоких коментарів, вірних оцінок та безпомилкових прогнозів.

У редакції відпрацьована модель першої та останньої сторінок. На першу полосу виносяться головні події дня із запрошенням прочитати основну частину матеріалів на внутрішніх шпальтах. Остання сторінка завжди присвячена рекламній продукції. Тут обов’язково друкується інформація про те, де можна придбати товари, або вміщується купон з відповідною інформацією. Газета оформлена в чорно-білих тонах, має велику гаму шрифтів.

Важливою особливістю газети є те, що кожний матеріал розпочинається з виділеного жирним шрифтом іменника, назви країни чи міста, про які йдеться в матеріалі. Ця особливість дає змогу читачеві одразу зорієнтуватися щодо описаних подій.

У рубриці “Перший план” подаються головні події дня Італії та світу. “Політика” висвітлює теми політики. Назва рубрики “Зовні” говорить сама за себе: тут подається зовнішня інформація, якій присвячується близько трьох сторінок. Найцікавіша рубрика – “Італійська хроніка”, – найцікавіша рубрика, в якій переважно італійські журналісти торкаються актуальних тем життя італійського народу. Окремою рубрикою (під відповідним заголовком) подається різнопланова економічна інформація: відомості з бірж, графіки спаду чи підвищення рівня курсу ліри, коментарі відомих економістів країни.

Матеріали рубрики “Культура і спектаклі” знайомлять читачів із світом кіно, театру, книг, новинками відеопродукції. Тут же друкується програма телеканалів. Окрема сторінка видання присвячена висвітленню думок читачів усієї Італії з приводу тих чи інших проблем – вона так і називається: “Погляди”. До листів читачів підверстується інформація про погоду в країні та в найбільших містах світу. Спортивній інформації відводиться 2 – 3 сторінки в рубриці “Спорт”. Рубрика “Кур’єр Мілану” уводить читача в життя одного з головних міста Італії.

Газета охоче публікує фотографії. Читачам запам’яталися майстерно зроблені фотознімки про події в Косово, трохи пізніше – про другу чеченську війну. Продумано використовує редакція і працю карикатуристів, які додають газеті більш живого забарвлення.

На мою думку, головним прибутком газети є реклама – різного рівня і масштабів. До реклами обов’язково приєднується і додаткова інформація про рекламований продукт (італійське взуття, парфуми, нові марки машин, техніка).

Як правило, під заголовком газети вміщена інформація для передплатників, розбита на три колонки. Перша колонка призначена для передплатників Італії – подається ціна газети на півріччя та рік. Друга колонка подає ціну газети в країнах світу, третя – публікує тарифи на рекламу у виданні. Також публікується адреса і телефони редакції.

Про матеріали першої шпальти уже розповідалося, їхня подача є типовою для західної преси. Протягом 1999 р. у газеті домінувала тема Косово. Починаючи з лютого, газета майоріла заголовками: “Бомбардування Косово”, “НАТО проти Югославії”, “Миротворці та мирне населення”, “Відбудова Косово”. У кожній із статей йшлося про безрозсудливість політиків, про плачевні наслідки війни. Останні провідні теми газети – це введення євро, смерть національної валюти – ліри. Так, матеріал під заголовком “Ліра: смерть проголошена першого березня 2002 року” (25 листопада 1999 р.) розповідає про наближення рішення про введення євро,а також про проведення низки заходів, пов’язаних з обміном національної валюти.

Говорити про улюблені чи про провідні теми видання не доводиться, хоча в політичних матеріалах газети завжди присутня тема корупції італійського суспільства та боротьби з цим ганебним явищем. Так, декілька статей описували проведення акції “Чисті руки Італії”.

Частими гостями першої сторінки газети є російські політики. Стаття “Новий прем’єр царя Бориса” (13 жовтня 1999 р.) розповідає про майбутнього президента Росії В. Путіна: журналіст торкається минулого життя прем’єра, зокрема його роботи в КДБ.

Події навколо Чечні розглядаються усіма газетами Італії. Стаття “Дагестан: московська западня” подає розповідь чеченського ватажка Шаміля Басаєва про неправомочність дій російського керівництва із розв’язання війни на Кавказі.

Про Україну “Кор’єре делла сера” пише мало. Це свідчить про низький інтерес італійців до наших проблем. Можливо, ми самі винні в тому, що нами не цікавляться, про нас не згадують, а лише пам’ятають як країну, що знаходиться в стадії перехідного періоду.

У газеті прийнято під кожним матеріалом друкувати ініціали своїх авторів, а над ним – вказувати посаду кореспондента: власного спеціального, який побував на місці головної події дня.

Перша сторінка відома ще й тим, що друкує повідомлення для своїх шанувальників. Купуючи номер газети, вони можуть отримати велику знижку на продукцію, яка в цьому номері представлена. Це і різного роду книжкова продукція, відеофільми з інформацією про італійські міста. На мою думку, це дуже вдала акція, яка проводиться газетою: вона сприяє її швидкому продажу.

Як правило, 2 – 6 сторінки видання під рубрикою “Перший план” присвячені важливим політичним темам, які анонсуються на першій полосі. Тут вміщуються аналітичні матеріали, які висвітлюють діяльність партій, уряду, політичних лідерів Італії. Знаючи, що Італія – країна з нестабільною політичною ситуацією, де проходять постійні зміни керівництва, можна судити про характер опублікованих матеріалів. Вони перевантажені роздумами та пропозиціями щодо вирішення кризових ситуацій.

Досить часто можна зустріти на сторінках політичної рубрики інформацію про життя Ватикану – зокрема, про місії Папи римського, його благодійні акції, взагалі про духовне життя папської держави. Так, у матеріалі, надрукованому 12 листопада 1999 р., під заголовком ”Папа розповідає про своє життя” подається біографія папи, а також його праці.

За моїми власними спостереженнями, у газеті розглядається політичне життя міст Мілан, Турин, Рим (З Ватиканом включно), Палермо. З усього видно, що життя на південній території Апеннін більш спокійне, іноді просочується інформація про вбивство чи поліцейське розслідування, з’ясування стосунків між мафіозними угрупованнями.

Політичні матеріали мають такі підрубрики: “Інтерв’ю”, “Сатира і політика”, “Куліси”, “Розслідування”, “Вирок”, “Критика”. Слід відзначити, що кожна стаття супроводжується кількома фотографіями, які роблять текст більш зрозумілим та цікавим.

У не менш важливій рубриці “Зовні” публікується інформація з гарячих точок світу: Косово, Чечня, Тімор та ін. Вміщені фотографії вражають відвертою мовою, оголоненим життєвим нервом. Ніхто з читачів після перегляду цих знімків не залишиться байдужим. Лідерами серед країн-постачальників зовнішніх новин для рубрики “Зовні” є США, Німеччина, Франція, Росія (Москва), Англія. У “Кор’єре делла сера” ми не побачимо добірку інформаційних заміток зарубіжної інформації за зразком української газети “День” у рубриці “Коротко”. Італійські редактори віддають перевагу лише розгорнутим матеріалам з тієї чи іншої теми. З місця подій спеціальні кореспонденти газети подають розлогі репортажі. Події всебічно висвітлюються компетентними журналістами.

Рубрика “Хроніка” говорить сама за себе: короткі матеріали у західному жанрі факту про головні події дня Італії та всього світу. Друкуються і матеріали, в яких відображається реакція на раніше опубліковані повідомлення. Подаються невеликі коментарі з приводу резонансних подій – наприклад, гучних судових процесів з обов’язковим висвітленням позицій адвокатів, суддів та підозрюваних у скоєнні злочину.

Строката інформація рубрики “Економічний кур’єр”. Свої роздуми щодо економічної ситуації викладають фінансисти італійських міст, публікуються матеріали з прогнозами, підсумками виконаної роботи. Досить об’ємними є коментарі провідних економістів країни. Невід’ємною частиною економічної інформації є побудова графіків. Біржова інформація подається у четвер, вона розверстана на колонки за прикладом прайс-листів.

Плідно працюють журналісти відділу культури “Кор’єре делла сера”, які встигають стежити за насиченим культурним життям Італії та Мілану. Матеріали рубрики “Культура і спектаклі” інформують читачів про життя і творчість зірок італійського мистецтва, оцінюють переглянуті фільми, повідомляють про інтерес громадськості до показів. Тут є інформація про новинки відеопродукції, також друкується програма культурних заходів. Улюбленці рубрики – італійські співаки Ерос Рамазотті, Тото Кутуньйо, кінозірки “на чолі” із Софі Лорен: за їхнім творчим життям пильно стежать шанувальники.

Інформація про спорт виходить без зволікань. Уболівальники ревно спостерігають за всіма кроками своїх улюблених команд. Футбольні оглядачі “Кор’єре делла сера” мають високий авторитет в Італії. До речі: є цікава інформація для українських шанувальників футболу та цінителів майстерності нападаючого Андрія Шевченка. В той час, коли розглядалося питання про перехід Андрія до клубу “Мілан”, усі газети Італії писали про нашого голеадора. “Українського форварда в Мілан”, “Шевченко, останній матч в Києві”, “Україна – Італія – партнери в спорті” – приблизно такі заголовки друкувалися в зимово-весняний період 1999 р. в італійських газетах. Андрієві фото вміщувались на перших полосах газет. Мусимо визнати, що італійці дізналися про Україну саме по досягненнях у спорті.

Газета має свій веб-сайт у мережі Інтернет. Сформовано іспаномовну редакцію видання, яка почала “видавати на-гора” продукцію. Безперечно, головним джерелом фінансування є реклама. Кожна сторінка має рекламне оголошення чи повідомлення. На мою думку, “Кор’єре делла сера” має стабільну постійну аудиторію, що має тенденції до розширення, – приміром, за рахунок залучення аудиторії випадкової.

___________________________________


“ Стампа” – одна з найстаріших італійських газет


Богдана Носова


Це щоденне видання засноване в Італії у 1867 р. “Стампа” (“La Stampa” – “Друк”) виходить з підзаголовком “Міжнародне видання”, має свій сайт у мережі Інтернет www.lastampa.it. Газета друкується в Турині, а також має редакції у Римі, Мілані і є однією з найпопулярніших газет країни. Вона розповсюджується по всій Італії та за її межами.

Газета дотримується ліберального спрямування. Фінансується концерном “ФІАТ”. Видання входить до щоденного огляду газет на першому телеканалі (“РАІ Уно” – “Rai uno”) у програмі “Преса сьогодні” (“Stampa oggi”). Наклад газети коливається. Найбільший – 634 тис. екз. – зафіксовано майже десять років тому. Потім був спад. Починаючи з 1997 р., намітився ріст. У процентному відношенні "Стампа" випереджає інші видання за зростанням накладу. Плюс 9% щорічно. За своїм накладом видання входить до шести найтиражніших газет країни. Саме в часи заснування газети завершувалося становлення Італії як єдиної національної держави. Тодішній наклад сягав лише 60 тис. прим. За статистикою, нині в Італії читачі газет становлять 41,1%. Нині наклад газети “Стампа” – понад 500 тис. екз.

Газета виходить у форматі А3 на 34 сторінках з рекламною вкладкою та додатком.

Перша сторінка газети є кольоровою, вона складається з виносів найважливіших матеріалів номера та коротких рекламних оголошень, що розміщуються внизу сторінки.

З другої сторінки починається: внутрішній блок (Interno) – одна з найбільших частин у газеті, де дуже широко подається внутрішня політична ситуація в країні. А також міжнародний блок (Estero), в якому досить ґрунтовно подано міжнародну проблематику, зокрема, про сусідні з Італією країни. Хроніка (Cronache) займає дві-три сторінки і являє собою повідомлення про події переважно неполітичного характеру.

Ці блоки розміщуються в порядку значущості надрукованих у них подій. Найчастіше першим ставиться внутрішній блок, і він займає приблизно до десяти сторінок, потім ідуть міжнародні події і далі хроніка. Хоча ці рубрики можуть мати й інший порядок.

Далі розміщено потужний економічний блок (Economia e finanza), що складається зі статей на економічну тематику, інформації із бірж і невеликої рекламної частини.

Наступний, досить великий блок культура і видовища (Cultura e spettacoli) висвітлює події кіно, театру, телебачення, літературного життя, подає теле- і радіопрограми на день.

Не менш важливим є спортивний блок (Sport), в якому можна знайти цікаву інформацію про всі види спорту. Але, безумовно, тут найбільша увага приділяється футболу, який є найпопулярнішим і найрозвиненішим видом спорту в Італії.

Заключним блоком є туринська хроніка (Cronaca di Torino), в якій висвітлюються місцеві події з традиційним прогнозом погоди.

Усі розділи не мають чітко визначеного обсягу, їх величина збільшується чи зменшується (всередині видання) залежно від насиченості італійськими чи міжнародними подіями, але кількість сторінок у газеті від того не змінюється.

Що стосується реклами, то її великі блоки подаються у спеціальних вкладках обсягом, як правило, дві сторінки. У кожній рубриці теж є невеликі рекламні оголошення, а остання 34-а сторінка відводиться для реклами лише одного продукту.

Тематичний спектр додатків до газети визначається залежно від подієвого рейтингу. Але перевага віддається економічній та культурній тематиці, обсягом від 8 до 12 сторінок. Потрібно зауважити, що газета з додатками виходить не щодня.

Наприклад, суботня “Стампа” містить у собі додаток “Tutto libri tempo libero” – “Все про книги, про вільний час”, де можна знайти різноманітну інформацію на теми культури, мистецтва, архітектури, кіно, театру, музики. Є повідомлення про новинки в галузі моди, косметики, книговидавництва. Багато порад, як провести дозвілля. Цей додаток публікує розклади роботи різних закладів культури.

Понеділковий номер “Стампи” виходить з економічно-фінансовим додатком “Tutto soldi” – “Все про гроші”. У ньому, зокрема, є інформація про біржі, нерухомість, курси валют, статті про євро, про національну грошову одиницю – ліру.

Публіцистика Джульєтто К’єза та газета "Стампа"

Джульєтто К’єза, відомий європейський журналіст, – московський кореспондент “Стампи”, працював у Росії ще до прийняття нею незалежності. Тому природними видаються його кілька публіцистичних книг про сучасну політику Російської Федерації, про її економічний стан. Найпопулярніша з них – “Прощавай, Росіє!” Публікації у “Стампі” та аналітика світової преси склали основу цієї книги.

Оскільки ця держава – стратегічний партнер України, то нам цікаві його прогнози щодо Росії. Вони чимось перегукуються із прогнозами Фукуями стосовно Франції. “Третій Рим, або ж, правильніше, країна, що претендувала на цей титул, згортає свої знамена... Цей Рим знищується на наших очах Заходом... Новий злет малоймовірний. Спад і розпад, чому сприяли самі росіяни своїми лінощами і дурним наслідуванням чужих прикладів, тільки почалися. За втратою Середньої Азії наступить втрата Кавказу. А потім росіяни попрощаються із Сибіром, їх підімне найсильніший з “азіатських тигрів”. Посилаючись на українського класика, можна стверджувати, як сильно і страшно пише цей чоловік.

Улітку 1996 р. “Стампа” багато писала про підтасовку на виборах, зокрема в Татарстані. Згодом ці ж сюжети знайшли аналітико-публіцистичне осмислення в книжці “Прощавай, Росіє!”: “Я повинен дати читачеві маленький приклад справжньої фальсифікації, не тієї, якій належить збити з пантелику виборця до того, як прийде на дільницю, а тієї, яка починається після виборів і має справу із змістом урн та підрахунком голосів. Я хотів би зауважити, що ніхто офіційно не підтвердив і не спростував того, про що я пишу вісім місяців по тому, що відбулося”.

Є цікаві прогнози стосовно України, США, інших держав. Книга, надрукована в 1998 р., передбачала події, які почалися в 2001 р. після зміни адміністрації Білого дому: “Вашингтон не приховує свого наміру створювати систему протиракетної оборони до 2003 р., що дозволить йому викинути на смітник договір по ПРО від 1972 р., за яким СРСР і США зобов’язувалися не створювати нічого подібного саме для того, щоб зберегти в силі стримуючий фактор, гарантоване взаємне знищення на випадок ядерного конфлікту”.

Якщо цілий ряд яскравих подій із сучасної російської історії знаходить відображення у творчості італійського журналіста крізь призму поглядів не лише автора, а й відомих філософів, істориків зі світовим ім’ям, то українська сучасність відтворюється під кутом російських проблем, як частина російської історії: “Усі ці Муталібови, Кравчуки, Назарбаєви, Шушкевичі, Карімови не усвідомлювали те, що єдиний спосіб залишитися при владі – це прийняти і довести до крайнощів жадобу до сепаратизму і незалежності. …Прірва очікувала народ, а не їх. Домовленість у Біловєжській пущі позбавила республіканських перших секретарів КПРС від генерального секретаря. Тільки й всього”.

На жаль, мені не вдалося знайти полемічних заперечень точки зору відомого журналіста серед українських авторів. Отже, слід розуміти, що друг Росії, як себе називає Дж. К’єза, трактує розвиток України так, як його подавали класичні російські історики, починаючи від Татіщева. Демократичність і розкутість поглядів європейського журналіста воістину завершується там, де починається історія сучасної української держави.

Дж. К’єза в інтерв’ю “Замість передмови” зауважує: “Мені хотілося, щоб полеміку зі мною вели в стилі “аргументи проти аргументів”... Я написав цю книжку, маючи намір в основному розкритикувати Захід. Значить, у мене є ще надія, що щось можна підкоригувати”.

На цьому прикладі ми ще раз переконуємось, наскільки програє держава, яка не має змоги (а, може, не шукає такої можливості) сперечатися з опонентами на сторінках вітчизняної та світової преси в стилі “аргументи проти аргументів”.

На наш погляд, газета “Стампа” цікава як приклад класичного європейського видання. Творчість одного з її публіцистів підкреслює одне з негативних явищ, що побутує у світовій пресі, – новини з України на сторінках зарубіжної преси в переважній більшості подають кореспонденти московських бюро. Вони бачать нашу країну через призму історії СРСР або з позиції інтересів Російської Федерації.

________________________________


Німеччина


Німецька молодь обирає “Браво”


Юлія Талабан


Молодіжна тематика в ЗМІ є однією з найпоширеніших у світі. Величезна кількість газет і журналів стабільно займає цю нішу, викликаючи незмінний інтерес у читачів. Прикладом такої популярності може бути “Браво” – німецький щотижневий ілюстрований журнал для молоді. Виходить він на 72 сторінках у Мюнхені під керівництвом головного редактора Геральда Бухельмаєра.

Пріорітетною в цьому виданні є тема музики. Тому не дивно, що на першій шпальті з’являються фотографії музикантів, кіноакторів, зрідка, спортсменів, матеріали про яких читач знайде в цьому номері. Часто на першій сторінці презентується фото постерів цього номера.

На другій шпальті серед анонсованих знімків можна знайти рубрику “У номері” з докладним описом матеріалів та сторінок журналу. Характерним є те, що останні вказані не за порядком, а за рубриками. Це дозволяє читачеві одразу орієнтуватися у тематичному просторі журналу. Оскільки змістовими орієнтирами є рубрики, серед них найбільшу увагу привертають такі: “Модні зірки”, “Музична інформація”, “Актуальні репортажі”, “Тижневий кіноогляд”, “Спорт”, “Мода”, “Серіал уві сні та наяву” та “Браво-рубрики”, які в свою чергу поділяються на “Браво – по той бік сцени”, “Браво – центральний фан-клуб”, “Браво – читач-репортер”, “Браво – пісенник”.

Рубрика 3-ї сторінки – “Зірки тижня”, в якій розповідається про музичну групу або виконавця, а точніше – з чого все починалося на шляху до слави. Наприклад, у № 39 за 2000 р. йдеться про чарівну дівчину “з ангельским голосом та лагідним характером, яка стала знахідкою скандального баламута-реппера Емінема. Саме він відкрив у ній нині популярну англійську співачку Дайдо”. Ця рубрика дозволяє дізнатися більше про тих, кого молодь звикла називати зірками.

Публікаціям про окремі постаті відомих музикантів відводяться 4 – 9 сторінки. Наприклад, йдеться про Мерайю Кері (№ 41, 2000 р.), яка розповідає про свою любов до фотографування, Брайана Адамса (№ 45, 2000 р.), який ділиться враженнями про зйомки нового кліпу, Джона Бон Джові (№ 45, 2000 р.), котрий описує кумедні ситуації, що спіткали групу на гастролях у Південній Америці.

Наступний розворот присвячений щорічній церемонії нагородження найкращих акторів, музикантів, спортсменів призом читацьких симпатій журналу “Браво” – золотим, срібним і бронзовим Оттосом. Так у № 35 за 2000 р. акторам серіалу “Беверлі хілз 90210” Торрі Спелінг та Браяну Остінн Гріну дістався срібний Оттос у номінації “Краща любовна пара телесеріалу”.

Як і більшість журналів, “Браво” приділяє велику увагу рекламі. Між великими рубриками реклама займає, як правило, цілий розворот. Це так звана межа між темами журналу. Іноді полоса реклами розбиває великий за обсягом матеріал. Так, приміром, оформлена стаття про в’язницю, де відбувають ув’язнення 16-річні підлітки, у № 45 за 2000 р. під рубрикою “Браво репорт”. Обсяг цієї статті займає 3 сторінки, і вони розбиваються двома сторінками реклами.

У постійній подвійній рубриці “Браво-ток-шоу” – “Наодинці із зіркою” читачам пропонується постер та інтерв’ю редактора журналу із гостем редакції. Характерна ознака цієї сторінки – маленькі фото очей зірки. Мабуть, автори цієї ідеї хотіли прочитати по очах, чи правду говорить кумир молоді.

Ще один розворот виходить під заголовком “Централ фан-клуб”. За допомогою червоного пунктира його площа ділиться на декілька рубрик: “Що трапилося з…?” (короткі новини із життя акторів та музикантів), “Плітки”, “Що читач розповів” (рубрика, де кожен читач має змогу виступати у ролі репортера, а іноді – папарацці), “Читацький лист”(уривки з листів-коментарів читачів до певних матеріалів минулих номерів журналу). Усе це доповнює список “З днем народження”, в якому наводяться дати появи на світ зірок шоу-бізнесу на даному тижні.

Наступні сорок сторінок журналу – середина видання – майже не приділяють уваги музиці. Вони більше розповідають про стосунки між молодими людьми, про їхні проблеми.

Однією з основних є рубрика “Репорт-серія “Лібе – 2000”. Їй не можна дорікнути в занадто закомплексованих фотографіях. На мою думку, основними напрямками цих сторінок є відвертість та прямолінійність без меж, чого не зустрінеш в усіх журналах для молоді. Тем табу тут не існує. Молода пара, наприклад, Лаура (16 років) і Томас (17 років) у № 46 за 2000 р. розповідають і показують (!), де і як слід кохатися, які методи контрацепції вони обирають і радять читачам та ін.

Ця рубрика порушує різні теми. Це і міжрасове кохання, і перша близькість, і безпечний захист від вагітності… Загалом усі теми, які хвилюють молоду людину.

На наступному розвороті розмістилася консультація лікаря – фрау Ірен Каплер. Під заголовком “Любов, секс і ніжність” друкуються листи читачів з проблемами та запитаннями на задану тему. Загалом, сюди дописує молодь віком від 13 до 20 років. Читаючи листи, не раз ловиш себе на думці, що проблема, піднята читачем, зовсім і не є проблемою. Але кожен лист має коментар та пораду лікаря.

Щодо графічного оформлення цих сторінок, то воно доволі просте і не вирізняється великою кількістю кольорів. Один тематичний знімок у середині розвороту не заважає і не відвертає увагу від прочитання основного тексту.

За декілька сторінок можна знайти подібну рубрику, але з тією різницею, що вона відповідає на питання стосовно не однієї певної теми, а багатьох. В основному це огляд питань, порушених у дзвінках до так званої служби довіри. І межі інтересів та проблем, з якими звертаються до цієї рубрики, надзвичайно широкі. Починаючи від юридичних прав молоді та закінчуючи “надзвичайно серйозною” проблемою – наявності прищів.

“Браво-спортс” розповідає про найцікавіші моменти у спортивних змаганнях та іграх, що відбувалися минулого тижня. Плітки та скандали навколо зірок спорту також займають належне місце на цьому розвороті. Характерними його жанрами можна назвати короткий огляд та інформаційне повідомлення. І жодного інтерв’ю. Мабуть, усі розмови редактори залишили для журналу “Браво-Спорт”, яке рекламується на одній із сторінок спортивного розвороту.

А стильних і модних, безперечно, зацікавлять сторінки під рубрикою “Мода”. На них можна побачити і подумки приміряти на себе щось із молодіжних новинок.

Значну частину обсягу журналу займає “Фото-лав-сторі” – мега-фото-комікс. Чому “мега”? А тому, що, як правило, історія розтягується на кілька номерів. От, наприклад, комікс “Краш кідз” про банду хлопців-розбишак та хорошого Крістіана, який закохався в дівчину ватажка, та про їхні пригоди, друкувався аж у п’яти номерах (№№ 31 – 36, 2000 р.).

Цілий блок сторінок “Браво” відводиться темі кіно й телебачення. По-перше, це повна ТV-програма на всі канали з анонсами та кадрами з фільмів. По-друге, це “Тижневий кіноогляд”, де також наводяться кадри з нових робіт та короткий опис сюжетів фільмів. І, по-третє, це “Браво-фільм-фото-роман”, який за схемою коміксу розповідає сюжетну лінію щойно відзнятого “свіжого” кіно. Почитав-почитав і можна не вмикати телевізора.

Ну і, звичайно, важко уявити собі молодіжний журнал без гумору, конкурсів, гороскопів, кросвордів, тестів та рубрики “Знайомство поштою”. Усього цього вистачає на сторінках “Браво”. І все це якесь особливе, не замусолене.

Ну, як годиться, з чого почали – тим і завершуємо. Саме за такою схемою на останніх сторінках журналу можна знайти новини про виконавців, що працюють в усіх музичних напрямках (рубрика “Бокс-ньюз – реп, хіп-хоп, техно”); “Планета новинок”, де зібрані нові СD-диски, альбоми виконавців та коротка їх оцінка; хіт-парад “Браво” та “Шоу-огляд” з “Бліц-інтерв’ю” і “Зірковими балачками”. Усе це переплетено властивим для “Браво” мереживом фотографій та кольорових написів.

Хто ніколи не тримав у руках цей журнал, той може переглянути його не зовсім вдалу копію, але вже доволі відомий московський “СООL”. Адже з’явившись на ринку преси декілька років тому, він “злизав” майже усі рубрики та навіть оформлення у німецького “Браво”. Шкода, що “наші” здатні не вчитися, а “передирати”.

А ми так чекаємо на рідному ґрунті чогось оригінального…

___________________________________