Робоча навчальна програма для студентів III курсу зі спеціальності „міжнародне право 030202)

Вид материала

Содержание

Основна література (до всіх тем)
Додаткова література (до всіх тем)
Спеціальна література (до окремих тем): Тема 1 39. Лукашук И.И. Основы теории современного международного права.

Подобный материал:

1 2 3 4 5

Основна література (до всіх тем)

1. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи

теорії. Підручник. – К., 2002.

Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. Учебник. – М., 2008.

3. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. Навчальний

посібник. – К., 2001.

Додаткова література (до всіх тем)

4. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне право. Підручник. – К., 2005.

5. Антонович М. Міжнародне право. Навч. посіб. – К., 2011.

6. Баймуратов М.А. Международное публичное право. Підручник. – К., 2007.

7. Георгіца А.З. Міжнародне публічне право. Загальна частина. – Чернівці,

1995.

8. Задорожній О.В., Буткевич В.Г., Мицик В.В. Конспект лекцій з основ теорії

міжнародного права. – К., 2004.

9. Міжнародне право: Навч. посібник /За ред. М.В.Буроменського. – К., 2005.

10. Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом. – Харків, 2000.

11. Международное право XXI века. Игорь Иванович Лукашук / Под ред. д.ю.н.,

проф. В.Г.Буткевича. – К., 2006.

12. Международное право / Отв. ред. Г.В. Игнатенко, О.И. Тиунов. – М., 2003.

13. Теліпко В.Е., Овчаренко А.,С. Міжнародне публічне право. Навч. Посіб.

– К., 2010.

14. Тимченко Л.Д. Международное право. – Харьков, 1999.

15. Бирюков П.Н. Международное право. – М., 2011.

16. Курс между народного права. В 7-ми тт. – М., 1989 - 1993.

17. Блищенко И.П., Дориа Ж. Прецеденти в международном публичном и

частном праве. – М., 1999.

18. Броунли Я. Международное право. В 2-х томах. – М., 1977.

19. Де Аречага Є.Х. Современное международное право. – М., 1983.

20. Анцилотти Д. Курс международного права.Т.1. – М., 1961.

21. Оппенгейм Л. Международное право. П/т 1-2. – М., 1948-1949.

22. Фердросс А. Международное право. –М., 1959.

23. Хайд Ч. Международное право, его понимание и применение

Соединенными Штатами Америки. В 6-и томах. – М., 1950-1954.

24. Тускоз Ж. Міжнародне право. – К., 1998.

25. Додонов В.Н., Панов В.Н., Румянцев О.Г. Международное право. Словарь-

справочник. – М., 1997.

26. Словарь международного права / Под ред. Б.М. Клименко. – М., 1986.

27. Brownlie I. Principles of Public International Law. 7 edn. – Oxford, 2008.

28. Cassese A. International Law. – Oxford, 2005.

29. Malcolm N. Shaw. International Law. 7 edn. – Cambridge, 2008. 3 print., 2010.

30. Malcolm D. Evans. International Law. 2 edn. – Oxford, 2006.

31. Manual of Publik International Law / Edited by Max Sorensen. – Lоndon, 1968.

32. Schwarzenberger G. and Brown E.D. A Manual of International Law. 6 edn.

– London. 1976.

33. Kelsen H. General Teory of Law and State. – London, 1946.

34. Lauterpacht H. International Law: Collected Papers. – Vol. 1. – Cambridge, 1970.

Збірники документів

35. Україна в міжнародно-правових документах. Т.1. – К., 1996.

36. Україна в міжнародно-правових документах. Т.2. – К., 2001.

37. Международное публичное право: Сборник документов / Сост.

К.А. Бекяшев, А.Г., Ходаков. В 2-х тт. – М., 1996.

38. Действующее Международное право. В 3 тт. – М., 1999.

38. Международное право : сборник документов / А.В. Трояновский, Ю.В.

Чайковский. – Одесса, 2010.

Спеціальна література (до окремих тем):

Тема 1

39. Лукашук И.И. Основы теории современного международного права.

– Ташкент, 2006.

40. Василенко В.А. Основы теории международного права. – К., 1988.

41. Тункин Г.И. Теория международного права.–М., 1970 (– М., 2000).

42. Черниченко С.В. Теория международного права. В 2-х тт. – М., 1999.

43. Ушаков Н.А. Проблемы теории международного права. –М., 1988.

44. Буткевич О.В. Теоретичні аспекти походження і становлення

міжнародного права. – К., 2003.

Тема 2

45. Буткевич О.В. Міжнародне право стародавнього світу. – К. 2004; Буткевич

О.В. Міжнародне право середніх віків. – К., 2008.

46. Дмитрієв А.І. Вестфальський мир 1648 року і сучасне міжнародне право.

– К., 2001.

47. Мережко А.А. История международно-правовых учений. – К., 2004.

48. Левин Д.Б. История международного права. – М. 1998.

49. Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права. – М., 1990.

50. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных

народов. В 2-х тт. – М., 1996.

51. Наука міжнародного права в Університеті Святого Володимира. В 2 т.

Т. 1. –К., 2004; Т. 2. – К., 2005.

Тема 3

52. Лукашук И.И. Источники международного права. – К., 1966.

53. Филимонова М.В. Источники современного международного права.

– М., 1987.

54. Даниленко Г.М. Обычай в международном праве. – М., 1988.

55. Корецкий В.М. «Общие принципы права» в международном праве.

– К., 1957.

55. Трояновский А.В. Современные взгляды на систему источников

международного права // Марку Ефимовичу Черкесу – 80 : статьи учеников

и коллег. – Одесса., 2010. – С. 100-116.

Тема 4

56. Фельдман Д.И. Система международного права. – Казань, 1983.

Тема 5

57. Лукашук И.И. Норми международного права в международной

нормативной системе. –М., 1997.

58. Миронов Н.В. Международное право: нормы и их юридическая сила.

– М., 1980.

59. Общепризнанные нормы в современном международном праве / Отв. ред.

Н.Н. Ульянова. – К., 1984.

60. Шестаков Л.Н. Императивные нормы в современном международном

праве. – М., 1982.

61. Алексидзе Л.А. Некоторые вопросы теории международного права:

императивные норми (jus cogens). – Тбилиси, 1982.

62. Мовчан А.П. Кодификация и прогресивное развитие международного

права. – М., 1982.

Тема 6

63. Пушмин Э.А. О понятии основних принципов современного общего

международного права // Советский ежегодник международного права.

1978. – М., 1980. – С. 72–85.

Тема 7

64. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного

права. – К., 1981.

65. Мюллерсон Р.А. Соотношение международного и национального права.

– М., 1982.

66. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.,

1980.

67. Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. д.ю.н., проф. В.Н.Денісова. – К., 2006.

Тема 8 - 9

68. Международная правосубъектность / Отв. ред. Д.И. Фельдман. – М., 1971.

69. Тункин Г.И. Международная правосубъектность (некоторые вопросы

теории). – М., 1971.

70. Курдюков Г.И. Государства в системе международно-правового

регулирования. – Казань, 1979.

71. Кулеба Д. Міжнародна правосуб’єктність: теорія і її перспективи //

Альманах международного права. – Вип. 2. – Одесса, 2010. – С. 70-83.

72. Черниченко С.В. Личность и международное право. – М., 1974.

73. Мицик В.В. Питання про міжнародну правосуб’єктність фізичної особи

// Мицик В.В. Права людини у міжнародному праві. – К. 2010. – С. 76-92.

74. Делінський О.А. Міжнародна правосуб’єктність транснаціональних

корпорацій // Михайло Баймуратов: право як буття вченого. Збірник

наукових праць до 55-річчя проф. Баймуратова. – К., 2009. – С. 810-822.

Тема 10

75. Признание в современном международном праве / Под. ред. Д.И.

Фельдмана. – М., 1975.

76. Бобров Р.Л. Признанаие в современном международном праве (признание

новых государств и правительств). – М., 1975.

77. Аваков М.М. Правопреемство освободившихся государств. – М., 1983.

78. Захарова Н.В. Правопреемство государств. – Минск, 1982.

79. Мицик В.В. Проблеми правонаступництва держав колишніх суб’єктів

Союзу РСР. Правонаступництво України // Актуальні проблеми

міжнародних відносин: Збірник наукових праць. –К.,1999. – Вип.13. Ч.I.

– С.68-78.

80. Ноговіцина Ю.О. Міжнародно-правові аспекти правонаступництва

України. – К., 2006.

81. Мельник А.Я. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів

СРСР. – К., 2005.

82. Проблемы правопреемства в Содружестве Независимых Государств.

– М., 1994.

83. 0’Коннелл Д.П. Правопреемство государств. – М., 1957.

Тема 13

84. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве / Под. ред.

В.Н. Денисова, В.И. Евинтова. – К., 1992.

85. Проблемы реализации норм международного права / Отв. ред.

Г.В. Игнатенко. – Свердловск, 1989.

86. Суворова В.Я. Реализация норм международного права. – Екатеринбург,

1992.

Тема 14

87. Шуршалов В.М. Международные правоотношения. – М., 1971.

Тема 15

88. Лукашук И.И. Право международной ответственности. – М., 2004.

89. Василенко В.А. Ответственность государств за международные

правонарушения. – К., 1976.

90. Курис П.М. Международне правонарушения и ответственность

государств. – Вильнюс, 1973.

91. Манийчук Ю.В. Последствия международного правонарушения. – К. 1987.

92. Колосов Ю.М. Ответственность в международном праве. – М., 1975.

93. Раскалей С.Б. Объективная ответственность государств в международном

праве. – К., 1985.

94. Ушаков. Н.А. Основания международной ответственности государств.

– М., 1983.

95. Мицык В.В. Предписания внутригосударственного права и международно-

правовая ответственность в международном судебном процессе // Вестник КГУ.

Международные отношения и международное право. – К.,1989. – Вип.28.

– С. 106–110.

96. Зелинская Н.А. Международные преступления и международная

преступность. – Одесса, 2006.

Тема 16

97. Василенко В.А. Международно-правовые санкции. – К., 1982.

98. Левин Д.Б. Санкции в международном праве // Правоведение. – Л.: Изд-во

Ленингр. ун-та, 1981. – № 1. – С. 40-48.

99. Ржевська В.Право держави на самооборону і міжнародна безпека.– К., 2005.

Тема 17

100. Шинкарецкая Г.Г. Компетенция международных судов и арбитражей.

– СПб., 1992.

101. Кожевников Ф.И., Шармазанашвили Г.В. Международный Суд 00Н.

Организация, цели, практика. – М., 1971.

102. Энтин М.Л. Международные судебные учреждения. – М., 1984.

103. Міжнародний кримінальний суд // Український часопис міжнародного

права. Спеціальний випуск. – К., 2003. – № 4.

104. Лазарев С.Л. Международный арбитраж. – М., 1991.

105. Ківалов С.В. Міжнародне кримінальне правосуддя: від Нюрберзького

військового криміналу до Міжнародного кримінального суду // Альманах

международного права. – Вип. 1. – Одесса, 2010. – С. 5-18.

Тема 18

105. Евинтов В.И. Международный и внутренний правопорядок в структуре

международного сообщества. /Реализация международно-правовых норм во

внутреннем праве. – К., 1992. – С. 25 – 40.

106. Ж.Тускоз. Характерні риси сучасного міжнародного правопорядку

// Міжнародне право. – К., 1998. – С. 34 – 41.

107. Международный правопорядок: политико-правовые аспекты (под

общ. ред. Г.Х.Шахназарова). – М.,1986.

108. Решетов Ю.А. Современный международный правопорядок

// СЕМП.1986. – М.,1987. – С. 97-107.

109. Сандровский К.К. Проблемы законности и правопорядка в международных

отношениях / /Вестник Киев.ун-та. – Сер. МО и МП. – 1986. – Вып. 23.

– С. 14-20.

110. Мовчан А. П. Международный правопорядок. – М., 1996.

111. Баймуратов М.А. Международный правопорядок: концептуальные аспекты

становления, понятийная, элементная и функциональная характеристики //

Михайло Баймуратов: право як буття вченого. Збірник наукових праць до

55-річчя проф. Баймуратова. – К., 2009. – С. 653-675.

ДОКУМЕНТИ

Всі зазначені нижче документи доступні українською або російською мовою

на веб-сторінці Верховної Ради України в розділі “Законодавство України”

httpссылка скрыта

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Закон України „Про міжнародні договори України” від 17 грудня 1993 р.

3. Статут Організації Об’єднаних Націй від 26 червня 1945 р.

4. Статут Міжнародного Суду 00Н від 26 червня 1945 р.

5. Паризька хартія для нової Європи від 21 листопада 1990 р.

6. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про застосування

Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01 листопада 1996 р., №

8.Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним

поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності

Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду

(справа про Римський Статут) від 11 липня 2001 р., № З-в/2001.

9. Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними

організаціями або між міжнародними організаціями від 21 березня 1986 р.

10. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх

відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту

Організації Об’єднаних Націй від 24 жовтня 1970 р.

11. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня

1975 р.

12. Положення про Комісію міжнародного права від 21 листопада 1947 р.

13. Декларація про недопущення інтервенції та втручання у внутрішні справи

держав від 9 грудня 1981 р.

14. Декларація про посилення ефективності принципу відмови від погрози

силою або її застосування в міжнародних відносинах від 18 листопада 1987 р.

15. Підсумковий документ Віденської зустрічі 1986 року представників держав-учасниць Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі, що відбулася на основі положень Підсумкового акта, які відносяться до подальших кроків після наради від 31 липня 1986 р.

16. Підсумковий документ Віденської зустрічі держав-учасниць Наради з

безпеки та співробітництва в Європі від 15 січня 1989 р.

17. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів від

23 серпня 1978 р.

18. Віденська Конвенція про правонаступництво держав щодо державної

власності, державних архівів і державних боргів від 8 квітня 1983 р.

19. Закон України „Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р.,

№ 1543-ХІЇ.

20. Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та

активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 р.

21. Угода про доповнення до Договору про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 13 березня 1992 р.

22. Угода про правонаступництво стосовно державних архівів колишнього Союзу РСР від б липня 1992 р.

23. Меморандум про взаєморозуміння з питання правонаступництва щодо договорів колишнього Союзу РСР, які представляють взаємний інтерес від 6 липня 1992 р.

24. Угода Глав держав Співдружності Незалежних Держав про власність колишнього Союзу РСР за кордоном від ЗО грудня 1991 р.

25. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про реалізацію права на закордонну власність колишнього СРСР для цілей дипломатичних, консульських і торгових представництв від 3 серпня 1992 р.

26. Угода між Україною і Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва стосовно зовнішнього державного боргу та активів колишнього Союзу РСР від 9 грудня 1994 р. (чинності не набула).

27. Проект статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні акти, прийнятий Комісією міжнародного права 00Н в другому читанні 3 серпня 2001 р.

(http:www.un.org/law/ilc/texts/State_responsibility_articles(r).pdf)

28. Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами від 29 березня 1972 р.

29. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього від 9 гру дня 1948р.

30. Конвенція про припинення злочину апартеїду та покарання за нього від

30 листопада 1973 р.

31. Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 листопада 1968 р.

32. Резолюція 808 (1993) від 22 лютого 1993 р. про створення Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії.

33. Резолюція 808 (1993) від 22 лютого 1993 р. про створення Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Руанди.

34. Резолюція 95 (І) Генеральної Асамблеї 00Н “Ствердження принципів міжнародного права, що визнані Статутом Нюрнберзького трибуналу” від 11 грудня 1946р.

35. Статут Міжнародного військового трибуналу для суду та покарання головних військових злочинців європейських країн „осі” від 8 серпня 1945 р.

36. Римський Статут Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 р.//Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 1. – С. 73-121.

Blog